Зміст:

1 19 січня – Водохреща або Йордан
2 19 січня – Водохреще або Йордан: звичаї, прикмети, заборони
3 Водохреще 19 січня: ритуали та обряди

19 січня – Водохреща або Йордан

Ще не встигли прийти свята як скоро вони відійдуть. Як співається в коляді: «А той третій празник – Святе Водохреща». Хрещення Господнє — третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке в народі має назву Йордан, або Водохреща. Православні та греко-католицькі християни відзначають його 19 січня, тому воно збігається зі святом Богоявлення. Однак, ці свята слід розрізняти.

Із Хрещенням Господнім пов’язують хрещення в Йордані Христа. Коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення від Івана Хрестителя в річці Йордані. Коли вийшов на берег – з небес почувся голос Бога-Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва свята — Богоявлення. Православні та греко-католики вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже в цей день, за християнським вченням, з’явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець — в голосі, Син Божий — у плоті, Дух Святий — у вигляді голуба.

Свято Богоявлення у перші віки християнства вважалося збірним, бо стосувався кількох подій із життя Ісуса Христа, які свідчили про Його божественність, а саме: його Різдва, поклону мудреців, Хрещення, чуда в Кані Галилейській і чудесного помноження хліба. Тому й сьогоднішню назву свята «Богоявлення», як стверджує у книзі «Пізнай свій обряд» о. Юліан Катрій, треба розуміти у множині, бо вона означає празник святих Богоявлінь.

Обряд Водохреща та свячена йорданська вода

Опівночі перед Водохрещам вода в ріках, як вірили селяни, хвилюється. Були колись такі відважні любителі таємного, що ходили вночі на річку спостерігати це явище, але. ріки в цей час, звичайно, покриті льодом, і що там під кригою робиться — невідомо. Та все ж набрана з річки опівночі перед Водохрещам вода — цілюща; вона зберігалась у «знаючих» селян за образами на випадок поранення або тяжкої хвороби.

Ще за тиждень перед Водохрещам колись парубоча громада, а пізніше окремі господарі — «спеціалісти» прорубували на річці ополонку, випилювали з льоду великий хрест, ставили його над ополонкою і обливали буряковим квасом, щоб був червоний. Біля хреста будували — теж з льоду — престол. Все це оздоблювали аркою з ялинових або соснових гілок — «царські врата».

Вранці у церкві відбувається Богослужіння. По Богослужінні весь народ іде процесією на річку до хреста. Попереду несуть дерев’яний церковний хрест і хоругви, хор співає «Голос Господній. », за хором іде священик, приклавши золотий хрест до чола, а за священиком — народ. До річки на Водохреща йдуть усі: старі, молоді і діти. Кожен несе з собою пляшку або глечик на воду. Хлопці ще несуть з собою голубів, а мисливці — рушниці, заладовані клейтухом. На колишній Гетьманщині, де ще козацька традиція не згасла зовсім, парубки та молоді чоловіки їхали до річки на конях, заломивши по-козацьки сиві шапки.

На річці, біля хреста весь похід зупиняється і стає на льоду великим барвистим колом, що здалека яскраво вимальовується на тлі білого снігового покривала.

Після недовгої відправи священик занурює в ополонку хрест, а в цей час хор голосно співає: «Во Йордані крещающуся Тобі, Господи. » У свою чергу мисливці стріляють із рушниць, а хлопці випускають з рук голубів, які хмарою літають над «Йорданню».

Коли вже воду освячено, люди підходять до ополонки і набирають у свій посуд води. Всі, хто приїхав на «Йордан» кіньми — чи то верхи, чи то саньми — набирають відрами з ополонки воду і напувають своїх коней — «щоб хвороби не боялися та міцніші були».

Від найдавніших часів християнська Церква вважає освячену йорданську воду за велику святість. Її бережуть цілий рік, ласкаво називаючи “водичкою-йорданичкою”. Ця вода має силу очищувати і зцілювати душу й тіло людини. Йорданською водою також скроплюють оселю, щоб оминало всяке нещастя і гарно велося в домі. Деякі священики навіть переконані, що не існує ліків кращих за святу воду. І що цікаво незрозумілим залишається той факт, як свячена йорданська вода не псується, не смердить, і може довго зберігатися. Кажуть, що, може, срібло помагає, яке є на багатьох хрестах у священиків.

До речі, усі більш-менш значні церковні свята супроводжуються освяченням води. Уперше людина занурюється у святу воду під час хрещення, зазвичай невдовзі після народження. Таким чином людина «оновлюється» для майбутнього достойного життя. Свячена вода неодмінно має бути присутньою під час освячення храмів, житлових і господарських будівель, а також усіх предметів, які використовуються під час богослужіння.

Йорданські традиції

Після водосвяття всі люди повертаються до своїх хат.

Поки мати або старша дочка подасть на стіл обідати, батько бере з-за образу Божої Матері пучок сухих васильків, мочить їх у свяченій воді і кропить все в хаті та в господарстві; потім бере ще крейду і пише хрести на образах, сволоці, дверях і миснику. Управившися з цим, батько сідає за стіл, а за ним і вся родина. Перед їжею п’ють свячену воду, оскільки вважається, що свячена на Водохреще вода має вживатися натще, адже саме за цієї умови вона має найбільшу силу.

По обіді дівчата бігають до річки вмиватися в «йорданській воді» — «щоб були рожеві лиця». На Гуцульщині хлопці водять своїх дівчат до ополонки — «щоб сі умила та красна була».

В місцевостях понад Дніпром було колись чимало вірувань та прикмет, пов’язаних з «Йорданню». Так, коли процесія йшла на річку, то «знаючі» люди придивлялися: якщо перед хоругвами пролетять горобці — нещасливий рік для дітей, граки — для молодих людей, а як про¬летять гуси, то старі люди цього року будуть дуже хворіти, а то й — боронь, Боже — вмиратимуть.

Якщо на Водохреща дерева вкриті інеєм, то на весні у відповідний день тижня — в п’ятницю, четвер і т. д. — треба сіяти ярову пшеницю: «вродить, як гай!»

Якщо на Водохреща день ясний, сонячний, то хліби в даному році будуть чисті, а якщо понурий, небо вкрите хмарами — у хлібі буде багато «сажки» (зони).

Попіл після Різдвяних Свят не можна зберігати — ні в хаті, ні в дворі, бо «буде пожежа»; ввечері ж на Водохреща його треба винести на річку і висипати на лід.
В той момент, як священик занурює хрест у воду, всі чорти та всяка нечиста сила вистрибує з річки і залишається на землі до того часу, аж поки якась із жінок не прийде на річку прати білизну. Коли брудна білизна опуститься у воду, то разом з нею впірнають у воду і всі чорти, що мерзли на землі. А тому побожні бабусі колись не дозволяли своїм невісткам прати білизну на протязі цілого тижня після Водохреща — «щоб більше вигибло нечистої сили від водосвятських морозів».
«Моя теща, — згадує Свирид Галушка, — цілий місяць, було, і сама на річку не йшла, і інших не пускала — така була завзята проти чортів! . Жінка не раз жартома сперечалася з нею: «Та що вони вам, мамо, зробили ті чорти — що ви на них так напосілися?» Де там. і слухати не хотіла».

Дівчата, набравши з освяченої ополонки води, наливали у велику миску, на дно клали пучок калини або намисто і вмивалися — «щоб лиця красні були».

На Слобожанщині є повір’я, що в день Водохреща буває така хвилина, коли вода перетворюється на вино. Розповідають: один купець їхав з ярмарку і заїхав на річку коні напувати; але замість води він знайшов вино. Тоді купець напився, набрав з собою в посудину і поїхав. Не від’їхав він і однієї верстви, як захотілося йому знову напитися вина; але не довелось, бо в посудині була вже вода: вино знову перетворилось на воду.

Якщо перед обідом на Водохреща господиня місить тісто на пироги, то, витягнувши руку з тіста, не обтирає її, а йде в сад і обв’язує яблуневе дерево соломою, примовляючи: «Щоби сь на той рік родили яблука такі добрі і м’які, як тісто». Цікаво, що в західній Англії в дні Різдва Христового господині йдуть у сад і вклоняються яблуням, щоб ці дерева в наступному році щедро родили.
На колишній Гетьманщині парубоцтво мало такий звичай: по обіді на Водохреща сходилися на льоду хлопці з двох сусідніх сіл або двох «кутків» того самого села і билися навкулачки — хто кого переможе! Переможці забирали собі «орден» — хрест, вирубаний на льоду.

На Полтавщині був колись звичай на Водохреща вчити коней і молодих волів. Молодими кіньми їздили доти, доки вони не вкривалися потом, а спітнілих кропили «йорданською» водою — «щоб здорові і слухняні були».

Якщо ввечері зустрінеться в лісі вовк, то треба казати: «Де ти, вовче, був тоді, як Ісуса Христа на Йордані христили?» Вовк злякається, втече і більше на очі не з’явиться.

Як бачимо, в народних віруваннях часто зустрічається згадка про вовка. Цей хижак має тотемнічне значення (тотем — тваринний або рослинний символ) не тільки в українського, а й в багатьох інших народів, в першу чергу народів Східної Європи, де вовки звичайно водяться. Колись вовки завдавали не абиякої шкоди нашим селянам, нищачи свійських тварин. Поліщуки ділять вовків на дві породи: великих — «конюхів» з сірим хутром і малих — «свинятників» з хутром темнобурим. Зоологи не визна-ють такого поділу і вважають, що це залежить від віку звіра: старші — більші і сиві, а молодші — менші й темніші. Років з пів сотні тому вовки в Україні майже зникли, шкоди від них великої не було, а під час останньої війни, взимку 1942-го року, їх з’явилося знову багато, і вони як і колись, завдавали значної шкоди.

У цей день колядники приходять до кожної оселі з віншуваннями та щедрівками. У Буковині довго зберігався звичай серед парубків — співати величальних пісень у хаті господаря:

Гей, ти, пане господарю,
В тебе в дворі, як у раю:
В тебе верби груші родять,
В тебе дочки в злоті ходять,
В тебе сини в царя служать,
Царевочку собі дружать,
В царя дочку заручили
Та й додому пригостили.
Гей, ти, пане господарю,
В тебе в дворі, як у раю:
В тебе воли половії,
В тебе плуги золотії,
В тебе двори все кедрові,
В тебе столи калинові,
На них скати все ллянії,
На них блюда циновії.
Гей, ти, пане господарю,
В тебе в полі, як у раю:
В тебе лани, як загаї,
В тебе хліби, як Дунаї,
На них жита, як жар, ситі,
А пшениця — як столиця,
В тебе вівси жубровії,
А ячмені золотиї.
Гей, ти, пане господарю,
В тебе в колі, як у раю:
В тебе коні все турецькі,
В тебе зброї все стрілецькі,
В тебе воли, як стодоли,
А корови, як бороги,
В тебе вівці гори вкрили,
В горах зруби без рахуби.
Гей, ти, пане господарю,
В тебе в скринях, як у раю:
В тебе скрині кованиї,
В них червоні небранії,
В тебе шуби соболеві,
Горностаї королеві,
А жупани — як у пана,
А контуші всі в кожусі.
Гей, ти, пане господарю,
Щасти, Боже, із Йорданом,
І з водицев, і з царицев,
З усім домом, з усім добром,
І з твоєю дружиною,
І з твоєю челядкою,
І з синами-соколами,
І з дочками, як чічками.
Господарю, як королю,
Щасти, Боже, з усім двором,
І з челядкою багатою,
І з ролями, і з ланами,
І з сусідами, і з панами,
І з Господом Христом Богом,
На здоров’я, на літ много!
Дай, Боже!

За таке привітання господар обдаровував, бувало щедрівників грішми на церкву. Береза, дякуючи господареві, каже:

«Що ми казали, аби так воно і сталося — і вам, і нам, і сему щасливому двору, і всему миру посполу. Най у вас святиться, веселиться, святая йорданськая водиця, як нині, і в рік, і від року в рік, і на цілий вік. Дай, Боже!»

У деяких місцевостях Поділля та в Гуцульщині в цей день святять «трійцю» — три свічки, зв’язані квітчастою хусткою, намистом і барвистими стрічками. До цього ще додають пучки червоної калини та сухих квітів — безсмертників, або васильків. З «трійцею» йдуть на «Йордан» переважно жінки і дівчата. Під час Богослужіння «трійця» запалюється від свічок, що горять на престолі. Коли вода вже посвячена, то перед тим, як іти додому, «трійцю» гасять, занурюючи свічки в ополонку, де відбувалося свячення води.

Як бачимо, «Йордан» або Водохреща — це чисто християнський звичай, що прийшов до нас на Україну разом із християнством і зайняв одне з найповажніших місць серед традиційних свят нашого народу.

О. Воропай “Звичаї нашого роду”.

А опісля.

Наступного після Водохреща дня (20.01) люди справляли “посвятки” – тобто переходили до звичайного трудового ритму, та відзначали свято Івана Хрестителя. Остаточно роздавались тваринам ритуальні продукти з покуті й планувалась робота по господарству. Господині діставали свої починки (полотно, нитки й ін.), які перед Різдвом ховалися подалі від гріха, “щоб лихий ниток не плутав”. З посвяток (20.01) вже знімались табу на відвідування корчми чи шинку, які діяли в Свята (“бо вода не посвячена”). Також жінкам вже дозволялося ходити по воду, чого вони не могли робити в свята.

Після Йордану наступали кількатижневі м’ясниці, під час яких ще можна справляти весілля і співати пісень. Після м’ясниць наступає найсуворіший Великий піст. Про нього кажуть так: “Великий піст усім притисне хвіст”.

І ще кілька народних прикмет на Водохреща

Якщо все небо буде похмурим, то всякому хлібу родитися добре; якщо ж тільки на сході – добре вродить жито, на півдні – просо, на півночі – гречка.
Якщо цього дня ясна й холодна погода – на посушливе літо, похмура й сніжна – на рясний урожай.
На Богоявлення сніг іде – до урожаю, ясний день – до неврожаю.
Вірили, якщо, йдучи на Йордан, пролетять поперед хоругв горобці, то велика смерть на дітей, граки – на молодь, а гуси – на літніх.
Під час освячення води йде сніг – добре роїтимуться бджоли і колоситимуться хліба.
Якщо вдень випав іній, то у відповідний день треба сіяти пшеницю.
Йде сніг – на врожай гречки: зранку – ранньої, вдень – середньої, а ввечері – пізньої.
Коли на Водохрещі випав повний місяць – бути великій воді.
Якщо в цей день зоряна ніч – вродять горіхи і ягоди.
Йде лапатий сніг – на врожай.
Якщо похмуро – хліба буде вдосталь.
На Водохрещі день теплий – буде хліб темний.
Коли на Водохреща риба табунами ходить – на рої добре.

19 січня – Водохреще або Йордан: звичаї, прикмети, заборони

19 січня українці святкують Водохреще – третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу. Воно починається ввечері 18 січня, коли всі православні відзначають Водохресний Святвечір Хрещення Господнє (Водохреще). Цей день знаменує кінець Різдвяних Святок, які проходять в період з 7 по 19 січня. Головним святковим обрядом є купання в ополонці.

Історія виникнення свята сягає корінням в далеке минуле, коли відбулося хрещення Ісуса Христа в річці Йордан Іоанном Хрестителем.

У Біблії говориться про те, що в момент хрещення на Ісуса зійшов Святий Дух у вигляді голуба, і одночасно голос з небес проголосив про те, що Ісус – Син Божий. Саме тому Водохреще називають також святом Богоявлення.

Звичаї на Водохреща

Напередодні, а також в день свята Водохреща, склався звичай хрестити оглашенних (бажаючих прийняти Святе Хрещення), а на водоймах і в храмах здійснювалось освячення води. Вода, яка освячується в цей день, – найбільша святиня, здатна зцілити душу і тіло. Її намагаються зберегти протягом усього року, освячуючи по потребі речі, приймаючи її як ліки під час хвороби.

У наших предків існувало багато звичаїв, які обов’язково виконувалися кожною сім’єю і в кожному будинку. Наприклад, звичай, пов’язаний зі святою водою: у господині в хаті був особливий глечик, який використовувався тільки для хрещенської води, у нього збирали сніг у день свята, а після того, як він ставав водою, – заносили в льох і застосовували весь рік у разі хвороби.

Водохресні традиції

Звичайно, головною традицією є водне хрещення. Вода освячувалася в криницях і джерелах, а якщо не було такої можливості, то в стінах храму. Цей обряд проводиться і в наші дні. Священик опускає в спеціальну ополонку хрест. Ополонку носить назву «йордань», а освячена в ній вода – «велика агіаса», що означає «велика святиня». Вірять у те, що ця вода є такою ж чудодійною і святою, як і вода Йордану, в яку входив Ісус.

Також стало традицією купання на Водохреща. Особливо часто біля ополонок можна зустріти людей, які мають якісь захворювання, – вони вірять у зцілення чудодійною водою. Крім того, тим, хто вбирався і переодягався під час святкування Нового року, також слід зануритися у святу воду, щоб очиститися від гріха.

У дворах храмів можна побачити довгі черги людей, охочих освятити воду. Однак ті, хто не зміг прийти на службу, можуть набрати воду з будь-якої водойми в водохресну ніч. Вважається, що у всіх джерелах в цей час вода набирає свою цілющу силу.

Після водосвяття всі люди повертаються до своїх хат.

Заборони

Попіл після Різдвяних Свят не можна зберігати — ні в хаті, ні в дворі, бо «буде пожежа»; ввечері ж на Водохреща його треба винести на річку і висипати на лід.
В той момент, як священик занурює хрест у воду, всі чорти та всяка нечиста сила вистрибує з річки і залишається на землі до того часу, аж поки якась із жінок не прийде на річку прати білизну. Коли брудна білизна опуститься у воду, то разом з нею впірнають у воду і всі чорти, що мерзли на землі. А тому побожні бабусі колись не дозволяли своїм невісткам прати білизну на протязі цілого тижня після Водохреща — «щоб більше померло нечистої сили від водосвятських морозів».

Прикмети на Водохреща

Вважається, що прикмети, помічені на Водохреща 19 січня, найправдивіші. Наприклад:

Якщо у цей день стоїть ясна погода і мороз, то літом слід чекати засухи, а якщо сніжна і похмура – на рясний урожай.
Якщо під повний місяць відбудеться Богоявлення, то може статися великий розлив, а якщо чути частий гавкіт собак – до великої кількості дичини.
У водохресний полудень люди дивилися в небо: якщо на ньому були сині хмари, то вірили в урожайний рік.
Дуже багато водохресних прикмет пов’язані з погодою, адже наші предки дуже залежали від сил природи. Наприклад:
Якщо в день Водохреща повний місяць, то весь січень слід очікувати таку погоду, яка була наступні три дні після свята.
Якщо небо було ясне й безхмарне, то і до кінця місяця погода повинна бути морозною і ясною. Якщо ж іде дощ, то до кінця січня буде хмарно і дощитиме.

Вже наступного дня, 20 січня — всі повертались до звичного ритму життя, працювали та займались побутом. Декілька тижнів можна було справляти весілля та співати пісень, дозволяти у раціоні різне м’ясо та смаколики. Адже потім, через декілька тижнів, наступає найсуворіший у році — Великий піст, що триває аж до Великодня, тобто дня воскресіння Ісуса Христа.

Поради тим, хто в цьому році вперше вирішив пірнути в ополонку на Водохреща:

Візьміть із собою термос із гарячим напоєм. Перед тим як пірнути, викладіть теплий одяг, ковдру і полотенце, щоб як вийдете з води — могли одразу витертись, одягнутись та зігрітись. Радять також готуватись до цього дня, приймаючи зранку контрастний душ, аби звикнути до холодної води і загартуватись. Без цього — завдання може виявитись важчим, ніж ви уявляли.
Не пірнайте наодинці, без нагляду. Краще мати поряд людину, яка зможе вам допомогти у непередбачуваній ситуації. Перед тим як заходити в воду, слід зробити енергійну розминку. А занурення повинне тривати не більше декількох секунд.

Водохреще 19 січня: ритуали та обряди

Свято Водохреща увібрало в себе багато язичницьких і християнських обрядів, центральне місце серед яких займали обряди, пов’язані з водою.

Водохреще 19 січня: церковне свято

Хрещення Господнє — хрещення Іваном Хрестителем Ісуса Христа на річці Йордані на старовинній паломницькій переправі “Віфавара”. Це збігається зі святом Богоявлення 19 січня, однак ці свята слід розрізняти, хоча дві події двох свят відбувалися на одному місці з тими ж самими особами. В Україні, Греції і Болгарії на свято Богоявлення, або Водохреща, освячують воду. Іноді освячення проводиться просто на водоймах у спеціально пробитих ополонках в спогад хрещення Христа в Йордані.

Водохреще 19 січня: народні традиції

Як пише відомий український етнограф Василь Скуратівській у книжці “Місяцелік”, Водохреще – це третє найбільше і завершальне свято різдвяно-новорічного циклу. Відтак у всіх селах, де були церкви, святили воду. Зранку чоловіки йшли до річки чи ставка, вирубували з льоду хреста (“йордана” – ред), ставили його поруч з ополонкою і обливали червоним буряковим квасом. Під обід священник, виголосивши молитву, освячував воду, занурюючи в неї срібного хреста. Після цього випускали в повітря кілька пар голубів і вчиняли гучну стрілянину з холостих набоїв.

Віддавна в народі посвячену на Водохреща воду вважали своєрідною панацеєю од багатьох недуг; нею також святили будівлі, тварин, збіжжя тощо. Вважали, що ця вода може зберігатися протягом року. Дехто схильний вважати, що цьому сприяє срібло від хреста.

Також читайте

Водохреще 2022 у Києві: де можна безпечно пірнути в ополонку (адреси)

Здавна вірили, що хворі зможуть одужати від води під час купання. Вважали, що вода у Водохресну ніч набирає цілющої сили. Християнство спочатку сильно боролося з цим шануванням води, але не змогло його перемогти. Наприкінці ХІХ ст. на Перемишльщині освяченою водою умивалися від різних хвороб, а молодь жартома штовхала одне одного у воду. Схожий звичай широко побутував на Гуцульщині.

До Водохреща жінки намагалися не полоскати у воді білизну, бо “там чорти сидять і можуть вчепитися”. Натомість дівчата у посвячену воду клали калину чи коралі і вмивалися, аби щоки були рум’яними. Загалом до Водохреща, протягом усіх свят, жінки не ходили но воду; це мали робити лише чоловіки.

Увечері господар, взявши спеціально випечений хрестоподібний хліб (“пиріг”, на Закарпатті —”крачун”, “хлібець”), йшов до хліва. Потім заходив до стайні, благословляв тварин і, розламавши хліб на шматочки, роздавав їм. Наступного ж дня господарі виводили на вулицю молодих лошат та волів, щоб об’їздити — привчити до майбутньої праці. їздили переважно верхи на конях доти, доки тварина не спітніє, а тоді освячували її водою. Подібний обряд — запрягання в сани молодих лошат і волів, так зване гуртове об’їжджання — влаштовували і на Новий рік. Після Водохреща, вважалося, мають слабнути морози. Тому казали: “Тріщи не тріщи, а вже минули Водохрещі”.

Водохреще 19 січня: християнство та язичництво

У низці наукових статей, присвячених Водохрещу, відзначаються обряди дохристиянського походження. Йдеться про очищення і вигнання нечистої сили, постріли з пістолів і рушниць, розпалювання вогнищ, підкреслення ролі води як засобу миття для обрядового очищення. Особливий інтерес до прадавніх джерел обрядів Водохреща проявляють спільноти сучасних неоязичників – рідновірів, які називають це свято “Водокрес”, або “свято богині Дани”, яку величають як покровительку води.

Читайте також:

Ретроградна Венера: гороскоп для всіх знаків зодіаку
Ретроградна Венера: що потрібно робити і що категорично заборонено
Місячні та сонячні затемнення-2022: точні дати та вплив
Таропрогноз на 2022 рік: що карти нам пророкують
Містичний прогноз на 2022 рік: що руни нам пророкують
Супермісяць 2022: дати та вплив
Місяць без курсу-2022: у чому таїться загроза, що потрібно робити і чого краще уникати
Місяць без курсу в січні 2022: чим небезпечний цей період, що потрібно робити і що категорично заборонено
Привітання з Водохрещем 2022: в прозі, віршах, в смс і листівки

Що таке Водохреща 19 січня