«Рецепт знайшли у покинутій хаті». Як ветеран відроджує контабас – старовинний український напій, забутий в часи «совєтів»

Чули колись про контабас? Це стародавній український алкогольний напій на основі бруньок смородини. Тривалий час про нього навіть не згадували, допоки Роман Пелех випадково не знайшов у закинутій хаті на Закарпатті 90 літрів контабасу та зошит із рецептом.

Йому вдалося не лише відродити забутий напій, а й налагодити повноцінне виробництво. Так, вартість контабасу може здаватися зависокою, проте це лише на перший погляд. Адже технологія виробництва потребує чимало часу, сил та зусиль. Як контабас повертається на українські полиці – в матеріалі ШоТам.

Роман Пелех

Ветеран російсько-української війни, засновник бренду «Контапел»

У старій хатині на Закарпатті ми знайшли скарб

Раніше ми з братом займались купівлею старих хатин: це своєрідний бізнес на Закарпатті. Проте, як правило, усі ці хати були порожні та в занедбаному стані. Допоки ми не знайшли скарб. Спершу я не здогадувався, що наша знахідка була дійсно унікальною. Але, на щастя, я паралельно працював у компанії, пов’язаній із дистрибуцією алкоголю, тому дещо розумів у цій галузі.

А знайшли ми напій під назвою контабас. У занедбаній хатині, яка не мала жодної цікавої історії, але водночас берегла у собі надзвичайну цінність. Історичний український напій, який готували здавен наші предки, утім сьогодні про нього забули. Я більш ніж впевнений, що якби це знайшов хтось інший, то просто вилив би. Ми ж подивилися, спробували, і, крім контабасу, який заклали ще у 1993 році, знайшли вино та пиво часів Австро-Угорської імперії.

А ще – старенький зошит. У ньому й прочитали, що саме знайшли. Після цього, звісно, полізли в інтернет, аби знайти якомога більше інформації: що таке контабас, як його готували, хто його пив і чому про нього забули.

Не зміг відмовитися від ідеї відновити цей напій

Насправді знайти багато інформації не вдалося. Адже напій історичний, згадок про нього практично не залишилося. Останнє, що ми відшукали, було у книзі Зінаїди Клиновецької «Страви й напитки на Україні», датованій, якщо не помиляюся, 1913 роком. Після цього контабас просто зник.

Ми підозрюємо, що це трапилося через прихід комуністів, початок колективізації та Голодомор. Безперечно, у часи Голодомору людям було не до алкоголю. Тоді йшлося виключно про виживання, адже коли в людини бракує пшениці, щоби елементарно прогодуватися, хіба хтось взагалі згадає про контабас? Так напій і забувся.

Я переконаний, що схожих напоїв багато. Таких, про які забули під впливом часу та певних обставин. Тож коли ми знайшли цей скарб – інакше це назвати не можна – спробували, поділилися між знайомими і читачами у соцмережах та побачили, що напій подобається, то питання про початок його виробництва не стояло. Я був зобов’язаний його відновити, бо це український національний напій. Я не міг не зайнятися цим. Уявіть собі, його пили наші предки, а я знайшов і просто покину? Ні.

Літр контабасу – три тисячі гривень. Це надто дорого

Найважче у виготовленні контабасу – бруньки чорної смородини. Здавалося б, Україна славиться цією ягодою, але сказати, що існує ринок чорної смородини, то ні. До того ж для контабасу потрібні саме бруньки, а їх важко і дуже дорого купити.

А все тому, що люди, які вирощують чорну смородину, не хочуть обрізати бруньки, адже це псує кущі – більше на них ягід не буде. Зрозуміло, що продавцям такий формат не пасує. Ми почали шукати альтернативні варіанти та вигадувати, як здобути таку необхідну сировину.

І нібито знайшли. Пропозиція була така: навесні купляти обрізки з кущів чорної смородини, встромлювати їх у землю, чекати на появу бруньок і збирати. Звучить доволі перспективно, правда? От тільки, як з’ясувалося, один літр контабасу за таким сценарієм коштував би більше трьох тисяч гривень. І це лише собівартість.

Ціна була космічною через кропітку працю. Обрізати бруньки з кожної палички, по-перше, довго, а по-друге, складно. Цю роботу має хтось виконувати, а будь-яка праця має обов’язково оплачуватися. І скільки ж тоді мав коштувати літр напою? Не думаю, що це ціна, яка б влаштувала людей і залишила наш контабас на полицях.

Ми знайшли постачальника бруньок

Тому ми пішли іншим шляхом. Я розмістив оголошення у районних центрах України про те, що ми скуповуємо бруньки чорної смородини. Спершу – за 300 гривень, але ніхто не відгукнувся, потім – за 600, і знову нуль реакції. І лише коли ми підняли вартість до 1000 – нарешті отримали відповідь.

Нам почали надсилати перші бруньки. Згодом ми знайшли людину, яка самостійно їздила селами, скуповувала бруньки дешевше, а нам продавала дорожче, але великими партіями. Нам це підходило, оскільки за адекватну ціну ми отримували багато бруньок. Для того, щоб їх зберігати, ми придбали спеціальні морозильні камери і почали поступово робити контабас.

Перший час усе відбувалося у домашніх умовах, але нас не влаштовувала кількість, яку ми виготовляли. Якщо змогли зробити і продати три пляшки – вже добре. Так ми прийшли до того, що час відкривати власний цех з виготовлення українського історичного напою.

Контабас? У ДСТУ немає такого напою

Але сказати простіше, ніж зробити. Це ми з’ясували трохи згодом – якраз після того, як майже вийшли на фінішну пряму. На відкриття цеху ми витратили близько року часу і приблизно мільйон гривень. Попри два закони, які суперечать один одному, надскладні умови та фінансові витрати, я робив усе можливе, аби цех запрацював. Та все ж через певні складнощі, які не буду озвучувати, проєкт, на жаль, довелося закрити.

Нам не вдалося відкрити власне виробництво, тож ми звернулися до компанії «Златогор». Вони мали власний завод, який вже працював та був готовий допомогти нам зі створенням контабасу. І це було значно простіше, адже вони вже мали всі умови згідно ліцензії на оптовий продаж алкоголю. Нам потрібно було лише відкрити цех на їхніх потужностях, що ми й зробили.

Цікавий факт про напій: коли ми взялися за виготовлення та реєстрацію, у податковій нас змусили вказати, що контабас – це настоянка, адже такого слова у переліку ДСТУ просто не існує. Хоча контабас – це далеко не настоянка. Натомість коли я хотів запатентувати слово «контабас», щоб використовувати саме його, мене запевнили, що воно вже існує, і це – напій. Але вказати це на самій пляшці не дозволили. Чому? Питання залишається риторичним, а водночас – доволі кумедним.

Знайшли рецепт у старому зошиті і вдосконалили його

Виробництво контабасу – справа не з легких. Я не розповідатиму усі подробиці, нехай вони залишаться нашим секретом, але основними моментами поділюся. Отже, з самого початку потрібно настояти напій на бруньках чорної смородини – від чотирьох до шести тижнів. Важливий момент: цей процес триває з доступом світла, але без доступу повітря.

Після цього бруньки необхідно витягнути і дати напою настоятися ще орієнтовно від п’яти до семи місяців – вже з доступом повітря, але без світла. Тут вже все залежить від самих бруньок, вологості, пори року і ще низки факторів. За цей час напій якраз набирається свого індивідуального кольору. Бо коли тільки-но виймаєш бруньки, контабас ще прозорий, а потім відбуваються певні хімічні процеси і колір поступово змінюється.

Основи рецепту ми знайшли в тому самому старому зошиті, ще дещо прочитали у книзі Клиновецької. Утім дещо своє ми таки додали. Наприклад, після того, як напій настоюється протягом п’яти чи семи місяців, ці ж хімічні процеси, що змінюють колір, можуть провокувати осад чи помутніння напою.

Тоді ми проводимо холодну фільтрацію. Тобто залишаємо контабас на п’ять днів у спеціальному місці, де температура сягає мінус 14 градусів. Далі фільтруємо – і контабас готовий. Довго, складно, дорого, але це точно вартує того, щоб відновити історичний український напій і… назвати його просто настоянкою. Ну, знаєте, тоді і віскі можна назвати звичайною настоянкою на дубових бочках.

Контабас пахне поверненням до рідного українського села

Факт про контабас, який вражає: скільки б людей його не куштувало, всі кажуть, що цей напій не схожий на жоден інший. Є люди, яким він подобається, є ті, кому ні, але однозначно смак зацікавлює всіх, хто куштує контабас. І це дійсно так, бо це унікальний напій. Це не віскі, не коньяк. Це контабас.

Якось мені навіть сказали, що контабас пахне поверненням до рідного українського села, туди, де бабуся каже йти та зрізати смородинові кущі. Приємно розуміти, що навіть запах контабасу додає певної ностальгії, а що вже тоді казати про смак.

Завдяки брунькам чорної смородини напій стає доволі маслянистим, адже бруньки віддають йому свої масла. Він довго стікає і зберігає післясмак. Щонайменше п’ятнадцять хвилин ви будете відчувати контабас навіть після маленького ковточка, а багато пити і не потрібно. Контабас – це про насолоду та відчуття, а не про пиття до безтями. Можу точно сказати, що після контабасу віскі смакує наче самогон.

Контабас варто принаймні спробувати

Перед початком повномасштабної війни ми тільки почали виходити на ринок. Встигли долучитися до кількох ресторанів та почали потрохи рекламувати напій. Після 24-го лютого я пішов на війну і, звісно, увесь процес став на паузу, допоки я не отримав поранення і не вийшов у запас.

Повернутися у стрій я не зміг, тож знову настав час контабасу. Ми почали працювати, виробляти, постачати і навіть зайняли подарункову нішу. Тому що контабас – це не дешевий напій. Його варто купувати й дарувати принаймні для того, щоб спробувати справжній історичний український алкоголь, який пили наші предки.

Наразі ми очікуємо на певну зміну у законодавстві, за яку, я сподіваюся, проголосують у парламенті, і це дасть нам можливість таки відкрити власний цех для виробництва контабасу. Крім того, ми намагаємося створити ще кілька варіацій напою.

Наприклад, «Контабас Дуб», настояний у дубовій бочці, і «Контабас Дим», настояний у бочці з-під димного віскі. Поки що це лише розробка, але, гадаю, найближчим часом такі смаки українського історичного напою також з’являться. А отже, всі охочі зможуть їх спробувати, аби нарешті дізнатися, що ж таке контабас.

Вам може сподобатися

«Пам’ятайте – ви не одні». Як люди з травмами спини допомагають одне одному адаптуватися до нового життя

Суспільство

Тернопільські медики вперше в Україні провели унікальну операцію – лікарі вийняли серце з грудної клітки, щоб видалити пухлину військовому. Операція тривала близько 13 годин.

Про це повідомили у департаменті охорони здоров’я Тернопільської облдержадміністрації.

Йдеться про саркому задньої стінки лівого передсердя методом аутотрансплантації. Допоки лікарі видаляли пухлину, життя пацієнта забезпечував апарат штучного кровообігу.

Пацієнт – 45-річний військовослужбовець. Він отримав поранення на фронті і пережив високу ампутацію ноги. Лікарі діагностували у нього важку мітральну недостатність.

Лікарі вивчали літературу, переглядали відео і досліджували інформацію, яка є наявна щодо цієї патології у закордонних джерелах. Та одночасно готували пацієнта до операції.

«Щоб отримати доступ до пухлини, враховуючи її розмір і місце розташування, потрібно було провести експлантацію серця. Операція відбувалася у два етапи. Ми вийняли серце з грудної клітки пацієнта, видалили частини пухлини, які залишилися у грудній клітці, сформували нову задню стінку лівого передсердя з бичачого перикарду, вшивши в нього всі легеневі вени», — розповів подробиці кардіохірург.

Як розповів лікар, другий етап – це робота з серцем. Саркома вразила мітральний клапан серця і частину лівого передсердя, які були вражені саркомою, тому ми видалили їх. Після цього ми відновили геометрію лівого передсердя теж за допомогою бичачого перикарду та встановили новий мітральний клапан.

Зараз стан пацієнта задовільний – вже його виписали. Військовий перебуває у Києві з сім’єю. А також проходить реабілітацію та спецлікування.

Нагадаємо, на базі віварію Національного медичного університету імені О.О. Богомольця створено унікальну операційну, що здатна забезпечувати проведення тривалих хірургічних та ендоскопічних втручань під загальною анестезією.

Окрім того, упродовж 2023 року в Україні провели 585 органних трансплантацій.

Фото: Департамент охорони здоров’я Тернопільської облдержадміністрації/фейсбук.

Суспільство

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту журналістики рішень. Ми створили його для людей, які постраждали від мінно-вибухових травм.

Тут розповідаємо історії українців, які втратили кінцівки чи отримали інші тяжкі поранення, щоби люди з такими випадками знали — в їхній унікальній ситуації є вихід.

Ці історії можуть стати прикладом для держави та волонтерів, аби виробити системні рішення для людей, життя та тіло яких змінилося внаслідок війни.

Легку черепно-мозкову травму в Міністерстві охорони здоров’я (МОЗ) називають «автографом війни» через велику її поширеність. А ще таке поранення звуть «невидимим», адже зовні може бути зовсім непомітно, що з людиною щось не так. ШоТам розповідає, що це за травма, коли варто звертатися до лікарів і які методи лікування існують.

Що таке «невидима» травма

Це легка черепно-мозкова травма, струс головного мозку від дії мінно-вибухової хвилі. До струсу може додаватися ще й ураження слухового та вестибулярного апарату – це називають акубаротравмою.

Часто на позначення легких черепно-мозкових травм можна зустріти термін «контузія», але він некоректний. «Невидимою» таку травму називають через те, що її наслідки часто не можна помітити одразу – ззовні людина може здаватися абсолютно здоровою, адже видимих поранень немає. Але симптоми таки будуть:

• головні болі;
• дезорієнтованість;
• погіршення пам’яті;
• нудота;
• запаморочення;
• погіршення слуху/зору;
• дзвін у вухах.

Лікарі радять не зволікати й одразу звертатися по допомогу, навіть якщо не всі симптоми зі списку проявилися. У МОЗ попереджають: струс головного мозку може мати віддалені наслідки – навіть якщо здається, що все гаразд, слабкість, головний біль, проблеми зі слухом і розлади пам’яті затримаються з пацієнтом надовго.

Чому «невидимі» травми небезпечні

В Україні легкі черепно-мозкові травми можуть отримати як військові, так і цивільні, адже обстріли тривають не лише на лінії фронту, а й у прифронтових і тилових містах. Директорка Центру психічного здоровʼя та реабілітації «Лісова поляна» Ксенія Возніцина каже, що «невидима» травма має три групи наслідків:

• фізіологічні: перепади тиску, головні болі, світлобоязнь, розлади сну;
• когнітивні: розлади пам’яті, уваги, концентрації;
• емоційно-поведінкові: агресивна поведінка, гнів, підвищене почуття справедливості, схильність до залежностей, до суїцидальної поведінки, депресії.

Ксенія впевнена, що наслідки таких травм можуть проявлятися навіть після закінчення війни, тому дуже важливо знати правильні підходи до лікування «невидимих» поранень.

«Наше завдання – говорити про правильні підходи до лікування та реабілітації таких травм, щоб ми могли унеможливити тривалі наслідки, які будуть турбувати людей. Розлади пам’яті, концентрації уваги, емоційні, поведінкові прояви – це завдання для втручання багатьох лікарів: сімейних, терапевтів, неврологів, психологів. Невидимість такої травми не означає її неважливість, тож треба бути уважними до такого виду мінно-вибухових травм», – наголошує Ксенія Возніцина.

Директорка Центру психічного здоровʼя та реабілітації «Лісова поляна» Ксенія Возніцина. Фото: ШоТам

Як лікувати «невидиму» травму

На початку лютого 2024 року в МОЗ визнали, що підходи до лікування легких черепно-мозкових травм застаріли, тож потрібно їх оновлювати.

Поки триває робота над новими протоколами, фахівці можуть ознайомитися з клінічною настановою Міністерства у справах ветеранів США та Міністерства оборони США «Лікування та догляд за пацієнтами зі струсом мозку – легкою черепно-мозковою травмою» на сайті платформи ЦеОк від Veteran Hub.

Важливо звернутися по допомогу до сімейного лікаря одразу, як тільки помітили будь-які симптоми черепно-мозкової травми (які ми описали вище). Спеціаліст(-ка) має оцінити стан пацієнта(-ки) та призначити лікування. Проте якщо симптоми не зникають упродовж 1-3 місяців, варто проконсультуватися з іншими спеціалістами. Для усунення симптомів можуть зібрати міждисциплінарну команду. Які підгалузі можуть знадобитися в лікуванні:

• аудіологія/вестибулярна терапія (спрямована на зменшення таких симптомів як шум у вухах, погіршення слуху та запаморочення);
• оптометрія/офтальмологія (працює з порушеннями зору);
• фізична терапія (допомагає відновлювати порушення ходи, зменшувати запаморочення, біль);
• терапія мови та мовлення (допомагає при когнітивних порушеннях, відновленні соціальної комунікації);
• ерготерапія (використовується у разі зниження концентрації уваги, погіршення пам’яті);
• психологія/нейропсихологія (спрямована на зміцнення психічного здоров’я, та вирішення поведінкових проблем).

Ксенія Возніцина зауважує, що в їхньому центрі якраз впроваджують ці клінічні настанови Міністерства у справах ветеранів США. Такий підхід включає немедикаментозні способи, фізичну реабілітацію, вестибулярні тренінги, роботу з психологами тощо.

Серед основних методів лікування – терапевтичне дозвілля й групова психотерапія.

«Дуже важливою є соціалізація. Спілкування з фахівцями дає поштовх, щоб запрацювала нейропластичність (здатність мозку відновлюватися), а вона працює саме від соціалізації та фізичної активності, петанк, правильне харчування й активний відпочинок», – розповідає Ксенія Возніцина.

Фото від «Ти як?» – Всеукраїнської програми ментального здоров’я за ініціативою Олени Зеленської Матеріал створено в партнерстві з ПРООН в Україні за фінансової підтримки Уряду Японії. Серію публікацій реалізують в межах проєкту «Сприяння безпеці людей в Україні шляхом реагування на багатовимірну кризу, спричинену війною».

Суспільство

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту журналістики рішень. Ми створили його для людей, які постраждали від мінно-вибухових травм.

Тут розповідаємо історії українців, які втратили кінцівки чи отримали інші тяжкі поранення, щоби люди з такими випадками знали — в їхній унікальній ситуації є вихід.

Ці історії можуть стати прикладом для держави та волонтерів, аби виробити системні рішення для людей, життя та тіло яких змінилося внаслідок війни.

В Україні ідея створення інклюзивних парків не нова – до повномасштабного вторгнення Росії в Україну такі вже існували в Дніпрі, Черкасах, Хмельницькому, Одесі та в Запорізькій області. Наприкінці літа 2023 року один з найбільших в Україні інклюзивних парків спроєктували та відкрили у Львові американські благодійники. Разом з Програмою розвитку ООН в Україні (UNDP) ШоТам розповідає про те, як працюють інклюзивні парки, чому вони потрібні та як можна реалізувати такий проєкт у власній громаді.

Чому потрібні такі місця

За інформацією Офісу Генерального прокурора України, станом на січень 2024 року понад 1216 дітей отримали поранення внаслідок війни. Від початку повномасштабного вторгнення внаслідок дії вибухонебезпечних предметів постраждали 76 дітей. Про це під час брифінгу в Military Media Center у вересні 2023 року повідомив заступник начальника відділу організації піротехнічних робіт ДСНС України Микола Дідик. Для дітей, що отримали мінно-вибухові травми, важливою є соціальна адаптація, зокрема, через спілкування з однолітками та розваги на майданчиках, доступних для людей з інвалідністю.

Спеціальна гойдалка для дітей з інвалідністю – у Запорізькій області

За останні кілька років в Україні збільшилася кількість інклюзивних парків і майданчиків, доступних для дітей з інвалідністю. Раніше ШоТам розповідав про такий парк у селі Геленджик Запорізької області. Ольга Павлік, яка є його співзасновницею, у 2016 році подала грант до ПАТ «Запоріжсталь» та завдяки цьому разом з колегами встановила в селі гойдалку, доступну для людей, які користуються кріслом колісним. Схожі бачила раніше за кордоном, тому попросила місцевих виробників створити таку ж. Ольга Павлік поряд з гойдалкою в селі Геленджик Запорізької області. Фото: ШоТам Читайте також: Гончарня, інклюзивний парк та зелений туризм. Це «Етносело», що працює за 50 кілометрів від фронту Гойдалкою можуть користуватися дорослі та діти. На ній на кріслах колісних матимуть змогу гойдатися 2 людини разом, і завдяки цьому, як каже Ольга, вони не відчувають відчуженості. Згодом у парку відкрили інклюзивний тренажерний зал під відкритим небом, який можна відвідувати в будь-який зручний для себе час. Людина на кріслі колісному може скористатися таким тренажером і робити силові вправи. За словами Ольги, діти беруть приклад з дорослих і також займаються на тренажерах. У парку також є шведські стінки та бруси.

«Уся країна має бути доступною. Ми хочемо зробити більш доступними п’ять парків у Запоріжжі завдяки грантовій підтримці. Зараз є багато й буде ще більше дорослих і дітей з інвалідністю, тому варто створювати для них подібні парки», – підсумовує Ольга Павлік.

Інклюзивні парки в інших містах України

За даними Дніпропетровської обласної державної адміністрації, у червні 2018 року було відкрито інклюзивний парк для дітей в Дніпрі.

У парку є садиба «Ранчо» із сенсорними панелями, завдяки яким можна виконувати завдання англійською та тренувати логіку й уяву. А ще тут розташований «Помаранчевий тунель» з іграшками, зелений лабіринт та екологічний майданчик з гойдалкою, пісочницею та музичними інструментами, що є доступними для дітей з інвалідністю. Проєкт вартував 21 мільйон гривень та був профінансований з обласного бюджету. Гойдалка інклюзивного парку в Дніпрі. Фото: Дніпропетровська ОДА «Помаранчевий тунель» доступний для дітей з інвалідністю. Фото: Дніпропетровська ОДА Восени 2019 року інклюзивний майданчик створили в Одесі. Через рік, восени 2020 року, схожий збудували й у Хмельницькому за кошти благодійників. Восени ж 2021 року в Дитячому парку Черкас відкрили мультифункціональний дитячий майданчик, який є найбільшим інклюзивним майданчиком області. Тут є пристосовані гойдалки та гірки, з яких можна з’їжджати на кріслі колісному. Проєкт реалізувала міська рада й обласна адміністрація. Гірка на черкаському інклюзивному майданчику. Фото: Черкаська ОДА

Сучасний інклюзивний парк у Львові від американських благодійників

Уже під час повномасштабної війни великий інклюзивний парк у Львові створили американські благодійники на території Центру соціальних і реабілітаційних послуг «Джерело». Центр «Джерело» надає дітям з інвалідністю соціальні послуги та супровід уже понад 30 років. Майданчик при центрі існував завжди, але працівники хотіли зробити його більш сучасним, безпечним і доступним. «Навіть якщо діти мають важку форму інвалідності, то це не означає, що вони не мають розважатися, відчувати радість і бути частиною нашого суспільства», – каже заступниця директора центру соціальних і реабілітаційних послуг «Джерело» Наталя Сіреджук. На початку повномасштабної війни до центру з пропозицією допомоги звернувся благодійник з Америки Едді Вейн. Вони спільно вирішили створити інклюзивний парк для дітей з інвалідністю. Львівський інклюзивний парк створили за три місяці – цей проєкт коштував 60 тисяч доларів. Споруда займає понад 1100 квадратних метрів. Інклюзивний парк у Львові від благодійника Едді Вейна та його дружини. Фото: Роман Балук для Львівської міської ради

«Парки є важливим інструментом реабілітації дітей. Ми будували після воєн, землетрусів, цунамі й інших природних і техногенних катастроф. З початком повномасштабної війни в Україні вирішили підтримати «Джерело», – розповідає Едді Вейн.

Експерти «Джерела» радили, які деталі мають бути враховані для безпеки. Майданчик поділений на дві окремі зони: для дітей, які пересуваються на кріслах колісних чи за допомогою опорних засобів, та для дітей з розладами спектру аутизму. Гойдалка в інклюзивному парку у Львові. Фото: Роман Балук для Львівської міської ради

«Коли діти заїжджають на кріслах колісних на гойдалку, то вона розміщена так, щоб обличчями вони були обернені до інших дітей. Так діти бачать одне одного й ніби є співучасниками всіх розваг на майданчику», – розповідає Наталя.

Зараз послугами «Джерела» щодня користуються понад 200 дітей. «Джерело» відвідували й діти-переселенці, які постраждали від мінно-вибухових травм і проходили реабілітацію в центрі.

Як відкрити парк у своїй громаді

• Подбайте про безпеку.
• Співпрацюйте з громадськими організаціями та мешканцями громади, аби вивчити запити людей.
• Робіть парк максимально доступним. Використовуйте обладнання для людей з інвалідністю (спеціальні сидіння-гойдалки, які забезпечують підтримку, гойдалки для крісел колісних, доступні тунелі тощо).
• Обирайте таке покриття для майданчику, щоб воно було придатним для пересування на кріслі колісному

Едді Вейн наголошує, що завжди готовий проконсультувати та, можливо, підтримати будівництво парків в Україні. До нього можна звертатися за електронною адресою [email protected]. Вони з дружиною відкриті до спілкування та готові ділитися порадами з іншими щодо планування парків та реорганізації просторів.

Наталя Сіреджук каже, що «Джерело» не отримувало спеціальних дозволів від влади для будівництва інклюзивного парку, адже його збудували на території центру. Аби створити парк в громаді, потрібно звертатися по відповідні дозволи до місцевої ради. Будь-який майданчик має бути доступним для людей з інвалідністю коштом місцевого бюджету. Також можливо звертатися за фінансуванням до благодійників, чи брати участь в конкурсах грантових проєктів на облаштування таких майданчиків

Наталя вважає, що громади мають знати про інклюзивні парки та прагнути створювати їх у більшій кількості. Необов’язково в усіх громадах мають бути великі парки, але всі вони мають бути створені з урахуванням безпеки та зручності для всіх дітей.

Матеріал створено в партнерстві з Програмою розвитку ООН (UNDP) в Україні та за підтримки Уряду Японії. Серія публікацій реалізується в межах проєкту «Сприяння безпеці людей в Україні шляхом реагування на багатовимірну кризу, спричинену війною». Думки, висловлені тут, належать авторам і не обов’язково відображають точку зору UNDP в Україні чи Уряду Японії.

Що таке бурбон та як його правильно пити — лайфхаки та рецепти коктейлів

Друзі кличуть вас на келишок бурбону, а ви не знаєте, що це? Розповідаємо все, що потрібно знати про бурбон та як його правильно пити.

Що таке бурбон

Якщо коротко, бурбон — це різновид віскі. Його винайшли та найбільше виготовляють у Сполучених Штатах, а основною сировиною слугує кукурудза.

Якщо бачите на полицях віскі під назвами Jim Beam, Wild Turkey, Buffalo Trace, Heaven Hill або ж Maker’s Mark, знайте, що перед вами бурбон. Звісно ж, крім названих, існує ще багато марок бурбону.

На смак бурбон м’якший за скотч або ірландський віскі, часом він навіть здається солодкуватим. Фахівці вирізняють в ньому ноти карамелі, ванілі, дуба, а іноді й гострі відтінки.

Кукурудза — основа для виробництва бурбону / © Depositphotos

Щоб називатися бурбоном, віскі має відповідати рядові вимог:

• у суслі для бурбону частка кукурудзи має становити щонайменше 51%. Решту можуть складати ячмінь, жито чи пшениця;
• міцність складає мінімум 40 градусів, проте буває бурбон міцністю від 50 до 60 градусів;
• бурбон витримують в нових обвуглених дубових бочках. Так формується його унікальний колір та смак;
• бурбон має витримуватися мінімум два роки. Якщо він витримується менш як чотири роки, вік повинен бути вказаний на пляшці;
• бурбон не може містити штучних барвників, ароматизаторів чи інших добавок. Його виготовляють лише із зернової суміші, води та дріжджів;

Є також ряд технологічних вимог щодо дистилювання бурбону.

Історія бурбону

Бурбон завдячує своєю появою двом ключовим факторам.

Перший з них — знання та таланти шотландських, ірландських та німецьких іммігрантів. Прибувши в Новий Світ, вони привезли із собою навички дистиляції спиртних напоїв.

Другий фактор — родючі землі штату Кентуккі. Тут в окрузі Бурбон вирощували силу-силенну кукурудзи, яка стала основою для локального віскі.

Бочки з бурбоном / © Depositphotos

Простіше кажучи, перший бурбон був дешевим «пійлом» з доступних інгредієнтів. Але далі сталося несподіване: доля бурбону тісно переплелася з економічним та соціальним життям США.

Мабуть, першим цікавим інцидентом стало знамените віскі-повстання 1794 року. Воно спалахнуло через високі податки на спиртні напої й було придушене владою.

Та один з найбільших парадоксів із бурбоном стався 1919 року. Коли в Кентуккі почав діяти Сухий закон, 26 винокурень, які працювали в окрузі Бурбон, закрилися. 1933 року Сухий закон скасували, але в Бурбоні жодна винокурня так і не запрацювала знов.

Округ, в якому винайшли славетний напій, існував без власного віскі ще дуже довго. Аж через 95 років, 2014-го, тут відкрили завод Bourbon Distillery.

1964 року Конгрес США оголосив бурбон особливим продуктом Сполучених Штатів, визнаючи його культурне та економічне значення. Було створено Федеральні стандарти щодо напоїв, які претендують на назву бурбон.

Як правильно пити бурбон

Бурбоном можна насолоджуватися в чистому вигляді або в різних коктейлях, таких як класичний Old Fashioned або Manhattan.

Бурбон в келиху гленкерн / © Depositphotos

Немає правильного чи неправильного способу пити бурбон. Але є кілька секретів, які допомагають краще розкрити його смак та аромат:

• використовуйте келих у формі тюльпана або келих для віскі гленкерн (glencairn). Їхня форма концентрує аромат, дозволяючи краще оцінити букет бурбону;
• налийте в келих 45-60 мл бурбону, але не більше. Ця кількість дає змогу зручно обертати бурбон у келиху, щоб повільно оцінювати смак і аромат;
• не пийте похапцем. Спершу зверніть увагу на колір і прозорість напою. Справжнім знавцям вони можуть розповісти про його вік, тип бочки та навіть фільтрацію. Потім обережно покрутіть бурбон у склянці, щоб він покрив стінки. Ця дія вивільняє аромати та сприяє насиченню віскі киснем. Тепер піднесіть келих до носа і вдихніть аромат. Оцініть його складність. І нарешті дегустація: зробіть малесенький ковток, потримайте напій в роті — влаштуйте свято своїм смаковим рецепторам. Що ви відчуваєте? Зверніть увагу на солодкість, гіркоту, гостроту та будь-які інші нотки. Оцініть текстуру. Бурбон гладкий і шовковистий чи в’язкий і насичений? Одне слово, не поспішайте, пийте вдумливо і з насолодою;
• якщо чистий бурбон для вас заміцний, можете додати в келих кілька крапель води або один кубик льоду.