Внаслідок вибухових процесів Наднових у міжзоряний простір може викидатися велика кількість зоряної речовини, до кількох сонячних мас, зі швидкістю до кількох відсотків швидкості світла. Наднові є основним джерелом елементів у міжзоряному й у міжгалактичних середовищах, від кисню до рубідію.

Зорі, що вибухають як наднові, втрачають масу протягом життя через взаємодію із зорями-супутниками Зорі у вісім разів масивніші, ніж Сонце, закінчують життя вибухом наднової. Склад зорі визначає те, що відбувається під час такого вибуху. Багато масивних зір мають зорю-компаньйона.

Під час вибуху оболонка наднової розлітається навсебіч, утворюючи ударну хвилю, яка розширюється зі швидкістю близько 3000 км/сек та формує залишок наднової. Залишок складається з викинутої вибухом зоряної речовини й поглиненої ударною хвилею міжзоряної речовини.

Наднова́ (англ. supernova) — зоря, що раптово збільшує свою світність у мільярди разів (на 20 зоряних величин), а іноді й більше.

Наднові типу II утворюються в результаті швидкого колапсу ядра та різкого подальшого вибуху масивної зорі масою не менше 8 і не більше 40-50 мас Сонця (M☉) .

Від чого залежить доля і тривалість життя зорі? Від початкової маси зародка – протозорі. Від об'єму зародка зорі.

Сильний тиск призводить до стиснення ядра та створюється протонейтронна зірка, але решта речовини зірки відлітає в космос унаслідок …