Склад Нового Завіту, тобто усталений список творів, що його становлять ("канон"), формувався поступово. До Нового Завіту входять: чотири Євангелія, близька до них книга Діянь апостолів, двадцять одне Послання апостолів і Апокаліпсис, або Об'явлення Іоанна Богослова.

Новий Завіт містить Закон (Євангелії), історію християнства (Дії) і пророків (від послання Римлянам до книги Об'явлення). І Старий і Новий Завіт закінчується обіцянням того, що Господь повернеться (книги Малахії та Об'явлення).

У Новий Завіт, що сформувався з 45-го до 140-го років н. е., богослови відібрали 27 книг, текст яких є єдиним для усіх християн. Він складається з чотирьох Євангелій — від Матвія, Марка, Луки та Іоана, в яких розповідається про прихід Спасителя (Месії) Ісуса Христа, про його життя, смерть і воскресіння.

Стари́й Заві́т, також Стари́й Запові́т — одна з двох частин Біблії, в його основі лежить «Танах» та поділяється на книги Закону (Тора), Пророків (Невіїм) та Писання (Ктувім), що своєю чергою поділяються на історичні.

Книга, яку називають «Біблія», складається із двох основних частин — це Старий Заповіт і Новий Заповіт. В основі назви «Заповіт» лежить ідея угоди Бога з усім людством: у Старому Заповіті розповідається про союз Бога із єврейським народом; у Новому Заповіті — про союз Бога з людством через Ісуса Христа.

У ній 39 книг, які розділені на три відділи: закон, пророки і писання (цими словами в давнину називали Старий Завіт, – див. Мф 7, 12; Лк 24, 44). Закон (по-єврейськи т`ора) містить П'ятикнижжя Мойсея: Буття, Вихід, Левит, Числа і Второзаконня.

Нови́й Запові́т (грец. Καινὴ Διαθήκη «Кайне́ Дияте́ке») — священна книга християнства, частина Біблії, написана християнськими святими давньогрецькою мовою (діалект Койне). За деякими джерелами, Євангеліє від Матвія вперше було створено арамейською мовою. Для …