В юридичній дійсності склалась однозначна думка, що структурними елементами системи права є: норма права; інститут права; підгалузь права; галузь права.

Правова система — це комплекс взаємозалежних і узгоджених юридичних засобів, призначених для регулювання суспільних відносин, а також юридичних явищ, що виникають унаслідок такого регулювання (правові норми, правові принципи, правосвідомість, законодавство, правові відносини та ін.).

Структура системи права – це спосіб зв'язку та взаємодії елементів у системі, внутрішня будова системи права. Основними структурними елементами системи права є галузь, підгалузь, інститут та норма права.

Систе́ма пра́ва — це сукупність чинних принципів і норм права, якій притаманні єдність, узгодженість, диференціація (поділ) і згрупованість норм у відносно самостійні структурні утворення (інститути, галузі та підгалузі права).

Наприклад, в Україні до галузей матеріального права відносяться конституційне, цивільне, адміністративне, кримінальне, трудове і інші галузі права. До галузей процесуального права відносяться цивільно–процесуальне, господарсько–процесуальне, кримінально–процесуальне право, адміністративно–процесуальне право.

Німецькі вчені К. Цвайгерт і Г. Кьотц поклали в основу класифікації правових систем критерій "правового стилю"[2, с. 101].

Систе́ма пра́ва — це сукупність чинних принципів і норм права, якій притаманні єдність, узгодженість, диференціація (поділ) і згрупованість норм у відносно самостійні структурні утворення (інститути, галузі та підгалузі права).