Звуковий аналіз слова яблуко

Звуковий аналіз слова яблуко в українській мові:

1 * – букви.
2 * – звуки, транскрипція слова яблуко.
3 * – звукова схема (звукова модель) слова яблуко – дошкільнятам, 1 – 4 клас

4 * – правила фонетичного, звуко-буквеного розбору слова яблуко (знаходяться нижче на сторінці).

Повний фонетичний звуковий аналіз, звуко-буквений розбір слова яблуко:

1. 1. Яблуко
2. 2. По складам: я ́ –блу-ко (3 склади; наголос на 1-му складі).
3. 3. [ й ’ а ́ блуко ]

Для фонетического анализа (звуко-буквенного разбора) слов русского языка, пожалуйста, перейдите по ссылке:
ФОНЕТИЧЕСКИЙ звуко-буквенный разбор слов русского языка

Правила звукового фонетичного аналізу, звуко-буквеного розбору слова в українській мові:

Голосні звуки:

• На початку слова
• У середині та в кінці слова після голосного звука
• Після апострофа
• Після м’якого знака

Приголосні звуки:

• [й] – завжди м’який;
• [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [дз’], [р’] «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» – якщо після них йдуть Ь, І, Я, Ю, Є.
• Уподібнення за м’якістю:
  • тверді передньоязикові [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [дз’] «Де ти з‘їси ці лини», дз пом’якшуються перед м’яким приголосним цієї ж групи.
  • cвистячі [з, ц, с, дз] перед напівм’якими губними [б’, п’, в’, м’, ф’] (“мавпа Буф”) мають подвійну вимову, тобто можуть вимовлятися і твердо, і м’яко: [зв’ір] і [з’в’ір], [см’іх] і [с’м’іх], [св’іт] і [с’в’іт], [цв’ах] і [ц’в’ах], [цв’іт] і [ц’в’іт], [св’ато] і [с’в’ато], [дзв’iн] і [дз’в’iн].
  • [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [дз], [р] «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» – якщо після них НЕ йдуть Ь, І, Я, Ю, Є
  • Всі приголосні, окрім «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» та [й], тобто [б], [в], [г], [ґ], [ж], [дж], [к], [м], [п], [ф], [х], [ч], [ш] – якщо після них
    НЕ йдуть І, Я, Ю, Є
  • [б], [в], [г], [ґ], [ж], [дж], [к], [м], [п], [ф], [х], [ч], [ш] – якщо після них йдуть І, Я, Ю, Є.
  • ці сполучення позначають один звук [дж], [дз] – якщо вони належать до кореня слова. ( * у програмі належність до кореня слова не перевіряеться)
  • завжди позначає два звуки [шч]
  • м’який знак не є звуком, він позначає м’якість попереднього приголосного
  • Свистячі приголосні перед шиплячими вимовляються як парні їм шиплячі.
    Cвистячий + шиплячий → шиплячий + шиплячий:
    • с + ш — [ш:]: винісши – [вин’іш:и]
    • з + ж — [ж:]: зжати –[ж:ати]
    • з + ш у середині слова — [жш]: безшумний [бежшумний]
    • з + ш на початку слова — [жш] → [ш:]: зшити [ш:ити]
    • з + ч у середині слова — [жч]: безчинство – [бежчинство]
    • з + ч на початку слова — [шч]: зчепити [шчеипити]
    • з + дж — [ждж]: з джерела [жджерела]
    • ш + с’ — [с’:]: милуєшся [милуйес:а]
    • ж + с’ — [з’с’]: поріжся [пор’із’с’а]
    • ч + с’ — [ц’с’]: мучся [муц’с’а]
    • ш + ц’ — [с’ц’]: дошці [дос’ц’і]
    • ж + ц’ — [з’ц’]: мережці [мерез’ц’і]
    • ч + ц’ — [ц’:]: качці [кац’:і]
    • т + с — [ц]: братство – [брaцтво]
    • т’ + с’— [ц’:]: учіться – [уч’іц’:a]
    • т + ц — [ц:]: коритце [кориц:е]
    • т + ч — [ч:]: вотчина – [вoч:ина]
    • т + ш у звичайному темпі — [чш]: багатшати – [багачшати],
      т + ш у швидкому темпі — [ч:]: багатшати – [багач:ати].
    • Префікс і прийменник з перед кореневим глухим приголосним оглушується: з тобою [стобой’у], з книги [скниги]. Оглушення префікса з- перед [к], [п], [т], [ф], [х] (“кафе птах”) засвідчується орфографією: сказати, стиха, спитати, сфотографувати, схитрувати.
    • Дзвінкий [г] втрачає свою дзвінкість лише в обмеженій групі слів української мови:
      легко – [лехко],
      вогко – [вохко],
      нігті – [н’іхт’і],
      кігті – [к’іхт’і],
      дігтяр – [д’іхт’ар],
      дьогтю – [д’охт’у],
      бігцем – [б’іхцем].
      Ці слова потрібно запам’ятати.
    • Дзвінкий [з] у префіксах роз-, без- та прийменнику без здебільшого оглушується, проте можлива подвійна вимова: [безпeчно] і [беспeчно] , [розпuска] і [роспuска], [без тeбе] і [бес тeбе]. Перед [с] оглушення не відбувається: розсада, безславно. У деяких джерелах вказується, що у префіксах роз-, без- кінцевий з- оглушується при швидкому темпі мовлення: розказати – [росказати], розсипати – [роc:ипати], безпечний – [беспечний], а при повільному темпі мовлення оглушення не відбувається.

    Правила поділу слова на склади в українській мові*

    Поділ слів на склади в українській мові не довільний, а підпорядковується певним правилам:
    1. Будь-який приголосний між двома голосними належить до наступного складу: го-ди-на, жа-рі-ти, су-є-та, ту-го-ву-хий.
    2. Сонорні приголосні [м], [н], [н’], [в], [л], [л’], [р], [р’], [й] після голосного перед наступним приголосним (сонорним, дзвінким, глухим) відносяться до попереднього складу: бар-ви, бам-бук, бал-ті-єць.
    3. Сонорні приголосні [м], [н], [н’], [в], [л], [л’], [р], [р’], [й] після приголосного (дзвінкого і глухого) перед голосним разом із дзвінким і глухим приголосним належать до наступного складу, тобто два приголосні – дзвінкий і сонорний, глухий і сонорний – обидва належать до наступного складу: ва-бли-вий, ва-тра.
    4. Два дзвінкі або два глухі приголосні належать до наступного складу: до-ста-ви-ти, до-сти-га-ти, на-дба-ти, дру-жба.
    5. Два приголосні, перший з яких дзвінкий, а другий—глухий, належать до різних складів: вез-ти, буд-ка, важ-кий.
    6. Подвоєні і подовжені приголосні завжди відносяться до наступного складу: зна-ння, нав-ча-ння, сті-нний, не-ска-за-нний, ві-дда-ти.
    7. Три і чотири приголосні можуть розпадатися і не розпадатися, якщо кінцевим у них є шумний: кі-стка, ві-стка і кіст-ка, віст-ка; і не розпадаються, якщо кінцевим є сонорний: за-здрі-сний, на-стрій, го-стрий.
    8. Три приголосні розпадаються, якщо перший і останній у них — сонорний: акорд-ний.

    Звуки мови і знаки письма, їх співвідношення. Вимова голосних і приголосних звуків у словах

    Фонетика — це розділ мовознавства, у якому вивчаються звуковий склад мови та різноманітні звукові зміни, які відбуваються в мовленні. Основним предметом вивчення у фонетиці є звук мови. Звук у мові — найменша неподільна акустично-артикуляційна одиниця мовлення. В українській мові налічується 38 звуків.

    На письмі звуки мови позначаються певними буквами. Систему відношень між буквами і звуками конкретної мови вивчає графіка. Основу графічної системи кожної мови становлять букви, які слугують для позначення на письмі звуків. Сукупність букв, прийнятих у певній писемності і розташованих в усталеному порядку, називається алфавітом. Український алфавіт складається з 33 букв, які використовуються на позначення звуків мови. Звуки людина вимовляє і чує, а букви — пише і бачить.

    Більшість українських букв відповідає одному певному звуку, але є літери, які позначають два звуки. Так, завжди позначають два звуки літери ї ([йі]) і щ ([шч]). Букви я, ю, є також можуть позначати два звуки (яблуко — [йаблуко], в’юн — [вйун], приєднати — [при е йеднати]), окрім випадків, коли вони позначають один звук [а], [у], [е] і м’якість попереднього приголосного (ляк — [л’ак]). І навпаки, в українській мові є такі звуки, що не мають одного письмового знака, тому для їх позначення вживаються дві літери. Це звуки [дз], [дз’], [дж] (дзвін — [дзв’ін], дзюдо — [дз’удо], джем — [джем]). Такі буквосполучення слід читати, як один нероздільний звук. Як два звуки буквосполучення [дж] і [дз] читаються лише тоді, коли — [д] належить до префікса (від-, під-, над-, перед-, серед-) а [ж] і [з] — до кореня (підживити, відзначити, середземний).

    Літера ь (м’який знак) не має звукового відповідника і лише вказує на м’якість попереднього приголосного, а в іншомовних словах — також на наявність звука й після м’якого приголосного (ательє — [ате и л’йе], мідь — [мід’]).

    Голосні і приголосні звуки

    За умовами творення та особливостями звучання всі звуки поділяються на голосні та приголосні. В українській мові 6 голосних і 32 приголосні звуки.

    Голосними називаються звуки, що складаються тільки з голосу. При їх творенні повітря повільно проходить через ротову порожнину і не зустрічає жодних перешкод (а, о, у, и, і, е).

    Приголосними називаються звуки, що мають у своєму складі голос і шум або тільки шум. При їх творенні повітря зустрічає на своєму шляху перешкоди ([б, п, д/д’, т/т’, г, к, ґ, ф, ж, з/з’, ш, с/с’, х, дж, дз/дз’, ц/ц’, ч, в, м, й, н/н’, л/л’, р/р’]).

    Приголосні звуки можуть утворюватися за допомогою голосу й шуму або тільки шуму (голосові зв’язки дрижать дуже сильно, слабко або зовсім розслаблені). Залежно від цього звуки поділяються на сонорні, дзвінкі та глухі. У сонорних звуках голос переважає над шумом ([м, в, н/н’, л/л’, р/р’, й]). Дзвінкі звуки складаються з голосу і шуму ([б, д/д’, з/з’, ж, дж, дз/дз’, г, ґ]). Глухі звуки складаються тільки з шуму ([п, т/т’, х, ф, с/с’, ц/ц’, ш, ч, к]). В українській мові 11 дзвінких і 12 глухих приголосних. Більшість дзвінких і глухих звуків утворюють пари [б–п, д–т, з–с, дз–ц, ж–ш, дж–ч, г–х, г–к, д’–т’, з’–с’, дз’–ц’].

    Із 32 приголосних звуків в українській мові 22 — тверді і 10 — м’які. Частина приголосних звуків утворює пари за твердістю/м’якістю. М’який знак й не має пари серед твердих приголосних. Звуки [б, п, в, м, ф, ж, ч, ш, дж, г, к, х, ґ] не мають парних м’яких, вони можуть тільки пом’якшуватися перед і, а також зрідка перед іншими голосними або при подовженні (вітер — [в’іте и р], похід — [пох’ід]).

    Опрацювання таблиці.

    Е = [е] або [е]	[cерце], [cе стра]
    И = [и] або [и]	[cин], [си н’іти]
    Я = [йа] або [‘а]	[cімйа], [хвил’а]
    Ю = [йу] або [‘у]	[йунак], [л’удина]
    Є = [йе] або [‘е]	[йевропа], [син’е]
    Ї = [йі]	[йіжак], [мойі]
    Щ = [шч]	[шчука], [плошка]
    ДЖ =[дж]	[ходжу], [джм’іл’]
    ДЗ = [дз] або [дз’]	[дзвонити], [дз’об]
    Ь – окремо звука не позначає	[ден’] [мужн’о]

    ІІІ. Виконання вправ на застосування узагальнених правил.

    Записати слова. Назвати букви, якими воно записане, та позначувані буквами звуки. У кожному слові назвати звуки голосні й приголосні. Виділені слова записати фонетичною транскрипцією. Як у цих словах позначається м’якість приголосного?

    Небо, земля, мрія, життя, щастя, джерельце, rедзь.

    Записати подані слова фонетичною транскрипцією, після слів указати в дужках кількість літер і звуків.

    Надія, майбутнє, обрій, добробут, серйозний, ящір, роз’яснити, зорепад, ллється, переливається, боротьба, віддзеркалення, батьківщина, мережка, по-українськи, святковий.

    * Розподільний диктант. Подані слова записати в три колонки: а) слова, у яких кількість букв і звуків збігається; б) слова, у яких звуків менше, ніж букв; в) слова, у яких звуків більше, ніж букв.

    Барвінок, плющ, троянда, васильки, дзвіночки, калина, ліщина, в’яз, тінь, блакить, яр, байрак, ягода, полуниця, бджола, синь, юнь, озеро, річенька, морський, хвилюється.

    ІV. Домашнє завдання. Опрацювати поданий матеріал. Виконати завдання, вказані вище, в зошиті. Писати аудіодиктанти в окремих зошитах, ДПА-2020 О.Авраменка. Параграф підручника 28, ст.175-176. Накреслити в зошитах таблицю (впр. 370). Виконати письмово впр. 366 ст.175, впр. 371(перше завдання). Виконані завдання сфотографуйте та надсилайте на електронну пошту Горб О.О. [email protected], вказати клас і прізвище.

    Рамазанової С.М. [email protected] вказати клас і прізвище.