Різноманітність кісткових риб. Їхня роль у природі та житті людини
Ряд Осетроподібні. Представники ряду характеризуються примітивними ознаками: гетероцеркальним хвостовим плавцем; наявністю рострума й поперечного рота; горизонтальним розташуванням парних плавців; лускою у вигляді великих ромбоподібних кісткових щитків — «жучок», або «бляшок», розташованою п’ятьма рядами; хорда зберігається протягом усього життя. Проте вже розвиваються верхні й нижні хрящові дуги хребців. Череп хрящовий, але зверху вкритий накладними кістками. Зябра прикривають кісткові зяброві кришки. Кістки входять також до складу пояса грудних плавців. Отже, скелет у цих риб хрящо-кістковий. Зберігають вони й деякі інші ознаки хрящових риб: у кишках наявний спіральний клапан, у серці — артеріальний конус. Запліднення зовнішнє.
Осетроподібні пристосувались переважно до придонного способу життя. Більшість — прохідні риби, які живуть у морі, а розмножуються у ріках. Стерлядь і лопатоноси живуть у річках та озерах.
Хоча плодючість осетроподібних і висока (від 1,5 тис. до 5 млн ікринок), але оскільки статева зрілість настає на 4-20-му році життя, чисельність їх відновлюється повільно, особливо при інтенсивному промислі. До цього ряду належать осетер російський, осетер атлантичний, білуга, севрюга, шип, стерлядь.
Осетер російський (довжина тіла — до 2 м, маса — до 24 кг) поширений у басейнах Каспійського, Чорного та Азовського морів. Нереститься у Волзі, Уралі, Дніпрі. Умови нересту погіршились у зв’язку з будівництвом гідроелектростанцій.
Білуга — найбільша з осетрових риб (довжина тіла — до 9 м, маса — до 1000 кг). Із Чорного моря заходить у Дніпро, Південний Буг, Дністер, Дунай; з Азовського — у Дон, Кубань.
Стерлядь (довжина тіла — до 125 см, маса — до 16 кг) поширена у Волзі та її притоках, у сибірських ріках; в Україні — у Дунаї, Дністрі, Південному Бузі, Дніпрі. Зрідка трапляється і в інших річках.
Ряд Оселедцеподібні. Тіло сплюснуте з боків, покрите циклоїдною лускою. Бічної лінії немає або вона дуже коротка. Голова не вкрита лускою. Промені плавців м’які. Хвостовий плавець гомоцеркальний (має однакові лопаті). Плавальний міхур з’єднаний зі стравоходом і має відростки. Більшість цих риб пелагічні, живляться планктоном, утворюють великі косяки. Найбільше промислове значення має оселедець океанічний, поширений у північній та субарктичній частинах Атлантичного і Тихого океанів. У віці 3-5 років мають до 30 % жиру. Живуть 20-25 років.
Сардина, або івасі, — морська риба, поширена у водах Далекого Сходу. Здійснює значні міграції. Зимовий період проводить у південних морях.
У басейнах Чорного та Азовського морів поширені оселедець чорноморський, оселедець керченський (азовський), кілька, або тюлька, шпрот чорноморський, хамса.
Ряд Лососеподібні. Тіло вкрите циклоїдною лускою. Є так званий жировий плавець, розташований за спинним. Скелет у багатьох ще повністю не скостенілий; у черепі чимало хрящових елементів. У деяких зберігається хорда. Плавальний міхур з’єднаний зі стравоходом.
Серед лососевих велике промислове значення мають кета, горбуша, нерка, чавича, для яких характерні нерестові міграції на значні відстані.
У басейні Чорного моря поширений лосось чорноморський (довжина тіла — до 110 см, маса — до 24 кг). Цінний об’єкт промислу.
У гірських річках Криму та Карпат водиться форель струмкова (довжина тіла — 25-60 см, маса — 0,2- 2 кг). Надає перевагу швидкоплинним річкам із чистою водою, багатою на кисень. У спеку тримається поблизу джерел або ховається під каміння, корчі, де впадає в заціпеніння, не живиться. Має ніжне, смачне м’ясо.
Ряд Коропоподібні. Об’єднує понад 3200 видів риб. Луска циклоїдна; у деяких тіло голе. Передні хребці видозмінились у кісточки, які з’єднують плавальний міхур із внутрішнім вухом, утворюючи апарат Вебера, який підсилює слух. Плавальний міхур з’єднаний з кишками.
Сазан, або дикий короп (довжина тіла — до 70 см, маса — до 20 кг), поширений у тихих водоймах з повільною течією або стоячих, багатих на рослинність. Веде придонний спосіб життя. Живиться личинками комах, ракоподібними, молюсками, насінням рослин. Зимує у стані заціпеніння. Сазан став похідною формою для виведення кількох порід домашнього коропа (лускатого, дзеркального, голого), яких людина вирощує у ставках. Усі вони невибагливі до вмісту кисню у воді, швидко ростуть, мають смачне м’ясо.
У ставках вирощують також карасів, линів, товстолобиків, білих амурів. Цінними промисловими видами є вобла, сазан, тарань, лящ, жерех (білизна) та інші. Об’єктами спортивного та аматорського рибальства є головень, язь, марена, лин, карасі (золотистий та сріблястий) та ін. Карась сріблястий став похідною формою для виведення кількох сотень порід декоративних золотих рибок.
Ряд Окунеподібні. Найчисленніший ряд кісткових риб, що об’єднує 6500 видів. Спинних плавців здебільшого два. У плавцях (особливо спинних) є гострі колючі промені. Луска переважно ктеноїдна. Забарвлення часто захисне, з вираженими плямами та смугами. Поширені як у морях, так і в прісних водоймах. Важливими об’єктами промислу серед морських окунеподібних є скумбрія звичайна (поширена у Чорному, Балтійському, Північному морях), ставрида звичайна, ставрида чорноморська (трапляється в Чорному та Азовському морях), тунці, нототенія та інші.
Цінним промисловим видом є судак звичайний (довжина тіла — 40-120 см, маса — до 12 кг). Любить водойми з проточною, чистою і багатою на кисень водою. За способом живлення — хижак. Поїдає переважно сміттєву та малоцінну рибу. Самка відкладає ікру на прикореневих частинах рослин; самець охороняє кладку.
У прісних водоймах різних типів дуже поширений окунь звичайний. За способом живлення — хижак. Живиться, не припиняючи активності, увесь рік. У місцях, де розводять цінну рибу (судака, ляща, сига, коропа), окунь небажаний, бо може майже повністю знищити ікру й мальків цих риб.
Надряд Дводишні риби. Належить багато викопних видів. Тепер трапляються лише 6 видів, поширених в Африці, Австралії та Південній Америці. Усі вони населяють заболочені пересихаючі водойми і можуть тривалий період витримувати відсутність води, впадаючи у стан заціпеніння (у захисній капсулі). У зв’язку з легеневим диханням на суші в шлуночку серця з’являється неповна перегородка, тобто намічається утворення трикамерного серця та легеневого кола кровообігу.
Надряд Кистепері. Кистепері риби були численними у девонському та кам’яновугільному періодах палеозойської ери. Населяли прісні водойми. За допомогою м’ясистих парних кінцівок з добре розвиненим опорним скелетом могли виповзати на сушу.
Вважалося, що морські види цих риб давно вимерли. Проте у 1938 р. в Індійському океані біля берегів Південної Африки виловили кистеперу рибу, яку назвали латимерією. Виявилось, що латимерії живуть у водах океану біля Коморських островів на глибині до 300 м. Протягом 1951-1972 рр. було виловлено близько 70 екземплярів латимерії, завбільшки від 1 до 1,8 м, маса яких коливалась від 19,5 до 95 кг. Яйцеживородні.
Систематика кісткових риб
До класу Кісткові риби належить понад 21 тис. нидів, які мешкають в усіх типах водойм прісних озерах, ставках, річках і солоних морях й океанах. У водоймах Укриши мешкає 181 вид кісткових риб (з них у Дніпрі – 80). Досліджуючи водойми важкодоступних районів і глибоководних частив Світового океану, вчені продовжують відкривати все нові й нові види риб.
Характерні ознаки кісткових риб.
До складу скелета цих тварин завжди входить кісткова тканина. Їхні зябра прикривають зяброві кришки. Є плавальний міхур.
У переважної більшості видів запліднення зовнішнє. Вони відкладають вкриті драглистою оболонкою ікринки у воду або на підводні предмети, а самці поливають їх «молочком» – сім’яною рідиною. Для розвитку зародка в ікринці міститься запас поживних речовин (жовток). Деяким видам властиве яйцеживонародження.
Розвиток у більшості кісткових риб непрямий. З ікринки через деякий час виходить личинка. На відміну від дорослих, вона не має парних плавців, кишечник в неї не функціонує, а живиться вона за рахунок запасів поживних речовин у розташованому на черевній частині жовтковому мішку. Згодом запас жовтка вичерпується і личинка набуває здатності до самостійного живлення різними дрібними організмами. У неї з’являються парні плавці, і вона перетворюється на молоду рибку – малька. У деяких видів (як-от, у акваріумних гупі) зародок розвивається до малька всередині ікринки в материнському організмі, і народжується вже сформована маленька рибка (прямий розвиток)
Різноманітність кісткових риб.
Систематики поділяють сучасних кісткових риб на 30-40 рядів, з яких ми розглянемо лише деякі.
Ряд Осетроподібні налічує близько 25 видів. Скелет осетроподібних переважно хрящовий, кістки є лише у черепі. Тіла хребців нерозвинені, є тільки нижні та верхні хрящові дуги, які оточують хорда. Хорда зберігається протягом усього життя.
Найбільші представники серед осетроподібних – це білуга та далекосхідна калуга, які можуть досягати маси до 1,5 тонни при довжині тіла приблизно 2,5 м (зрідка до 5-6 м). Але нині такі велетні майже не трапляються, бо людина інтенсивно виловлює цих риб, і тому вони не можуть сягати свого максимального піку майже 100 років.
Характерною рисою осетроподібних є велика плодючість (від 1,5 тис. до 5 млн ікринок).
У морях і річках нашої країни мешкають чорноморська білуга, осетри азово-чорноморський та атлантичний, стерлядь і севрюга. Більшість з них занесені до Червоної книги України.
Осетроподібні мають велике промислове значення.
Людина споживає в їжу їхнє смачне м’ясо, чорну ікру і навіть хорду. Але через інтенсивний промисел, спорудження гребель, забруднення та обміління водойм чисельність цих риб різко знизилася, тому їх вилов обмежений, а багатьох видів взагалі заборонений. Людина штучно розводить деякі види осетроподібних. Зокрема, створено гібрид білуги та стерляді бістер, який швидко росте й має високі харчові якості.
Такі відомі види, як короп, карась, лящ, належать до