Загострення у Придністров’ї. Яка роль Росії й чим це загрожує Україні та Молдові

Незважаючи на крайню обережність у діях та риториці молдовської влади з самого початку російського вторгнення в Україну, загроза бути залученою до конфлікту стає для Молдови дедалі реальнішою, пише кореспондентка ВВС Анастасія Успенська.

Серйозне загострення у Придністров’ї – проросійському анклаві Молдови – Кишинів розглядає як навмисну ​​провокацію.

Протягом 48 годин на території Придністров’я сталася серія вибухів та обстрілів, внаслідок яких постраждала будівля міністерства державної безпеки (придністровський орган, який не має відношення до структур Молдови) та виведені з ладу вежі радіотелецентру, що належить ФГУП “Російська телевізійна та радіомовна мережа”.

МВС невизнаного Придністров’я опублікувало фото наслідків вибуху

“Мета цих інцидентів – створення приводів для загострення ситуації у сфері безпеки у Придністровському регіоні, яка не контролюється конституційною владою Молдови”, – йдеться у заяві урядового бюро з реінтеграції.

Крім того, 26 та 27 квітня Росія обстріляла міст через дністровський лиман в Одеській області, який з’єднує північну Одещину з південними Білгород-Дністровським, Рені, Болградом та іншими містами.

Оглядачі вважають, що загострення біля Придністров’я та обстріли мостів Одещини біля Молдови можуть бути частиною плану Росії з дестабілізації регіону. А можливо, навіть спроби військової операції.

Адже нещодавно російське військове командування припустило захоплення півдня України та з’єднання цих територій з Придністров’ям, де базуються російські війська.

Хто може стояти за подіями у Придністров’ї? Розглянемо кілька найобговорюваніших на даний момент версій.

Ця стаття містить контент, наданий Google YouTube. Ми питаємо про ваш дозвіл перед завантаженням, тому що сайт може використовувати файли cookie та інші технології. Ви можете ознайомитися з політикою щодо файлів cookie Google YouTube i політикою конфіденційності, перш ніж надати дозвіл. Щоб переглянути цей контент, виберіть “Прийняти та продовжити”.

Росія. Нова спецоперація

Ескалація у Придністров’ї збіглася із заявою замкомандувача військ центрального військового округу генерала Рустама Міннекаєва.

22 квітня він оголосив, що Росія вступила до “другої фази спецоперації”, мета якої – не лише встановлення повного контролю над Донбасом, а й захоплення всього півдня України.

“Контроль над півднем України – це ще один вихід у Придністров’ї, де також наголошуються на фактах утисків російськомовного населення”, – заявив російський генерал.

Посада автора такої серйозної заяви, а також місце, де вона була зроблена (на зборах Союзу підприємств оборонних галузей промисловості Свердловської області) викликали багато питань.

Чи можна вважати цю заяву зміною концепції російської воєнної кампанії в Україні? Чи санкціоноване воно Кремлем? Як це узгоджується з раніше заявленими цілями виключно про “захист населення Донбасу”?

Мая Санду поклала відповідальність за вибухи на “протиборчі сили” всередині Придністров’я

У міноборони Росії на запит ВВС відповіли, що розбираються, але не спростували заяви генерала Міннекаєва.

Коментуючи останні події у Придністров’ї, заступник глави МЗС Росії Андрій Руденко заявив, що Москва сподівається уникнути ситуації, коли їй доведеться втрутитися у врегулювання у регіоні. Цю заяву багато хто в Молдові сприйняв як неприкриту демонстрацію справжніх намірів Кремля.

На думку політолога та депутата парламенту Молдови Оазу Нантоя, при аналізі всіх сценаріїв слід запитати себе – Cui prodest? (Кому вигідно?)

Він не виключає, що Росія пішла на дестабілізацію східних районів Молдови, щоб змусити частину українських сил передислокуватися із нинішніх зон бойових дій до своїх південно-західних кордонів для їхньої охорони.

“Це моя спроба знайти хоч якусь логіку. Я вважаю, що доти, доки Молдова, Україна та режим у Тирасполі не будуть зацікавлені у дестабілізації ситуації, ці провокації не матимуть серйозних наслідків”, – сказав експерт.

Ілля Барабанов, кореспондент ВВС

Росії складно ввести додаткові війська у Придністров’я, це ж вузька смуга вздовж узбережжя Дністра – з одного боку Україна, а з іншого – Молдова. Через аеропорти ротацію провести їм теж не вдасться.

Росія може спробувати відкрити на певній ділянці умовний другий фронт. Довго чекали вступу Білорусі у війну, але вона так і не вступила. Можливо, Путін у бажанні дійти до Одеси спробує залучити населення Придністров’я, влаштувати там мобілізацію.

З боку Криму наступ на Одесу та Миколаїв захлинулося. Тому не можна виключати, що Росія планує розморозку Придністровського конфлікту не у бік Кишинева, а Одеси.

Тим більше, що Росія почала обстрілювати міст через Дністровський лиман в Одеській області.

Росія намагається відсікти від Одеси південну частину області, де розташовані Білгород-Дністровський, Татарбунари, Ізмаїл. Можливо, командування Росії хоче створити там новий плацдарм наступу на Одесу силами Придністровської армії.

Це припущення, але події так збігаються у часі, що щось таке в голові у генералів може бути.

Те, що ми бачимо у Придністров’ї, схоже на те, що було в республіках Донбасу перед 24 лютого і повномасштабним наступом Росії.

Тому, можливо, Росія спробує створити нову точку напруги на кордоні з Україною, адже ЗСУ доведеться перекинути якісь сили туди для захисту, можливо, так хочуть послабити українські сили на сході.

Сподіваюсь, що війна в Молдову не прийде, але за цим регіоном треба ретельно стежити.

Молдова. Не допустити 9 травня

Російськомовний прошарок молдавського суспільства не виключає, що Молдова сама могла влаштувати провокацію, щоб підвищити рівень терористичної загрози в країні та на цій підставі повністю заборонити будь-які святкування 9 травня.

19 квітня президент Мая Санду підписала закон, який забороняє використання георгіївської стрічки “в контексті військової агресії” Росії проти України, а також демонстрацію символів “Z” та “V”.

Порушення закону караються великими штрафами.

Санду наголосила, що заборона не має жодного відношення до символів війни 77-річної давності, а стосується сьогоднішніх подій в Україні.

Проте соціалісти та комуністи Молдови, а також їхній російськомовний електорат, наполягають, що справжні цілі уряду – повне виморювання історії ВВВ та спроба позбавити більшу частину громадян їхньої культурно-історичної спадщини.

Придністров’я. Прискорити прихід російських військ

З початком війни в Україні питання утиску російськомовних громадян Молдови знову стало активно мусуватись.

Російське посольство в Кишиневі заявило, що в країні почастішали випадки дискримінації на національній, мовній, культурній, релігійній та іншій основі, і закликало одноплемінників у разі загрози життю та здоров’ю писати на електронну пошту посольства, а адреса якої фігурує сигнал лиха – sos.moldova@ mail.ru.

Той самий генерал Рустам Міннекаєв відкритим текстом заявив, що просування російської армії до Придністров’я необхідне, тому що там утискається російськомовне населення. Як у проросійському анклаві утискуються росіяни, генерал не уточнив.

Керівник невизнаного Придністров’я Вадим Красносельський скликав засідання своєї ради безпеки, яка запровадила червоний рівень терористичної загрози

Молдова вимагає від російської сторони утриматися від заяв, що ведуть до напруженості в суспільстві, назвавши їх необґрунтованими. Але у Кишиневі визнають, що Придністров’я було і залишається інструментом Москви у вирішенні геополітичних питань регіону.

Після анексії Криму в 2014 році багато придністровців почали сподіватися, що Росія ось-ось прийде і за ними. На території невизнаної республіки розквартировано близько 1500 російських військових, і, на думку багатьох, вони можуть забезпечити безперешкодний прохід російських танків на територію Молдови.

За офіційною версією Тирасполя, за нападами у Придністров’ї стоять українські диверсанти. Їхня мета – втягнути Придністров’я у конфлікт. Щоправда, глава регіону Вадим Красносільський не пояснив, навіщо, на його думку, Україні це потрібне.

“Тубуси РПГ-22 та РПГ-27, які були виявлені на місці обстрілу будівлі МДБ, не перебувають на озброєнні України. Вони є на озброєнні дуже обмеженої кількості країн, включаючи Росію, – каже аналітик з Придністров’я Микола Кузьмін. – Чи могла Україна їх роздобути і в такий спосіб підставити Росію, можна лише ворожити”.

За його словами, дії Росії в Україні підтримують приблизно половина жителів регіону, ще чверть не до кінця розуміє, що відбувається. Багато аполітичних, але переслідують свої економічні інтереси, інші налякані перспективою опинитися в умовах бойових дій.

За такого розкладу, впевнений експерт, говорити, що придністровці чекають на прихід російської армії – перебільшення.

Придністров’я з 1992 року ж залежним від Росії сепаратистським регіоном Молдови

Україна. Прорив до складу боєприпасів?

У придністровському селі Ковбасна, неподалік кордону з Україною, знаходиться найбільший у Східній Європі склад боєприпасів. Він з’явився ще у 1940-х роках, але основну частину зброї туди звезли на зберігання після виведення радянських військ із НДР, Чехословаччини та інших країн колишнього соцтабору.

Набирає обертів версія, що Україна в умовах нестачі озброєнь украй зацікавлена ​​у тому, щоби заволодіти цим складом.

Ця версія не витримує критики у західних військових експертів насамперед тому, що в умовах нинішньої війни Україна гостро потребує новітніх протитанкових та зенітних систем, яких за визначенням не може бути на складі радянських боєприпасів.

Також після тривалої консервації жодна колісна чи гусенична техніка одразу не поїде. І найголовніше, кажуть експерти, навмисна провокація у себе в тилу, на західному фланзі, коли всі сили стягнуті на схід, була б цілковитим безумством з боку Києва.

27 квітня зранку МВС невизнаного Придністров’я повідомило про безпілотники над селом Ковбасна, які помітили минулої ночі.

Міністерство стверджує, що Ковбасна потрапило під обстріл з українського боку о 8:45 за місцевим часом і постраждалих немає.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Криваве протистояння у Молдові: історія “замороженого” конфлікту у Придністров’ї та вплив Росії

У 1992 році у Молдові місцеві сепаратисти, із підтримкою російських військових, створили так звану Придністровську республіку. Псевдодержава досі невизнана світом та існує як такий собі музей Радянського Союзу на лівому березі Дністра.

Джерело: “Конфлікти” на 24 каналі Сепаратистам вдалося від’єднатися завдяки потужній військовій підтримці Росії. Втім, вона тривалий час зберігала “нейтралітет”. Цікаво Аристократи на фронті: втратили вплив, але зберегли авторитет попри таємний указ Гітлера

Історія Придністров’я

Придністровська молдавська республіка досі залишається невизнаною державою. Вона існує як такий собі музей Радянського Союзу на лівому березі Дністра.
Придністров’я / Колаж 24 каналу ► У 1992 році Росія почала реалізацію свого сценарію зі збереження інтересів у Молдавській СРСР. Події стали прекурсором того, що потім повторювалося в Грузії під час від’єднання в Абхазії та Південній Осетії, а згодом і на Донбасі. Уже на початку 1990-х стало зрозумілим, що Радянський Союз не втримати. По всіх 15 республіках вирували національно-патріотичні рухи, які вимагали ще більшої демократії, а згодом і незалежності. Серед них і Молдова, яка десятиліттями переходила із рук у руки від Румунії до Росії. Водночас, завдяки своїм людям, Кремль здобув великий вплив на кілька районів по лівому боці Дністра. Місцеві комуністи заявили про бажання залишитися в Союзі. Згодом ці землі отримали і свою назву – Придністров’я. ► У 1924 році в складі Української РСР було створено Молдавську Автономну РСР. А у 1940 році – Молдавську Радянську Соціалістичну Республіку. На лівому березі Дністра оселилося багато етнічних росіян. Царський режим присилав сюди поселенців – на них якраз і сперся радянський режим у 1990-х. На них спиралась і кремлівська пропаганда, виставляючи румунів у негативному світлі. Зверніть увагу Cилою роздягали, а одяг палили: чому стиляг у США били через любов до оверсайзу

Спалені мости

Свою інакшість “совєтскі люди” традиційно окреслювали, посідаючи чітку проросійську позицію в питанні мови. Чого не скажеш про жителів правобережжя, для яких молдавська була рідною, а її близькість до румунської – природною.
У Молдавській РСР прийняли новий закон / Скриншот з відео 1990 року Верховна Рада Молдавської РСР затвердила державний прапор, кольори якого відповідають барвам румунського. Проросійськи налаштованих придністровців це змусило виходити на вулиці і кричати про утиски націоналістів і “румунських бандерівців”. Підсилювали їхні позиції економічно-промислові важелі тиску.

14 російська армія

Справжнім троянським конем стали частини 14-ої російської армії, які дислокувалися в Придністров’ї, під командуванням генерала Олександра Лєбєдя.
Олександр Лєбєдь / Фото з “Вікіпедії” 27 серпня 1991 року Молдова офіційно проголосила незалежність. За 2 дні до цього на лівому березі встигли створити так звану Придністровську Молдавську РСР (згодом перейменовану в Придністровську Молдовську Республіку) зі столицею в Тирасполі. ЇЇ президентом оголошено – Ігоря Смирнова, росіянина за походженням.
Ігор Смирнов / Фото Image Forum Щитом і зброєю сепаратистської республіки зголошуються бути бійці 14-ої армії. Добре озброєні й організовані російські військові зайняли урядові будівлі й за день витіснили із Придністров’я представників центральної влади. Москва спочатку відмовчується, а потім навіть запевняє, що не знає ніяких придністровців і в справі їхнього домашнього конфлікту зберігає нейтралітет. ► Навесні 1992 року протистояння перейшло у відкриту війну. У ніч із першого на 2 березня невідомі обстріляли машину із придністровськими міліціонерами з міста Дубоссари, які їхали на хибний виклик. Сепаратисти звинуватили в інциденті молдаван із правого берега. Почалися активні перестрілки. Сутички із застосуванням стрілецької зброї перекинулись на навколишні села Кочієри, Коржево, Роги. Важливо Питання Придністров’я – передусім: Санду окреслила майбутнє взаємин Молдови та Росії За спогадами очевидців, квазідержава була охоплена масовою істерією. Політолог Оазу Нантой, який тоді був радником президента Молдови із питань нацменшин, називає тодішній стан придністровців колективним психозом. Зараз це уявити неможливо. Але тоді матері були готові відправляти своїх синів вбивати й помирати, тільки б на наступний день не прокинутися в Румунії,
– розповів політолог Оазу Нантой

Найкривавіший епізод

Найкривавішим епізодом Придністровського конфлікту стали бої за Бендери. Це одне із найстаріших міст Молдови. 9 червня до Бендер підступили 4 батальйони національної армії Молдови. Разом із силами МВС (карабінерами та спецпризначенцями) вони мали повернути місто під контроль офіційного Кишинева. На боці квазіреспубліки воювали досвідчені бійці 14-ої російської армії. У війську сепаратистів були придністровські силовики, які повелися на російську пропаганду та добровольці, які бачили новий конфлікт як вікно можливостей.
Юрій Костенко / Скриншот з відео Підтримати молдавських сепаратистів прибули ряджені представники донського й кубанського казачейства. А ще на стороні відступників були представники УНА – УНСО. Запеклі бої точилися за міст через Дністер, який відкривав шлях на столицю псевдодержави – Тирасполь. Розгромити сили “розкольників” збройні сили Молдови намагалися, зокрема, завдяки авіації. З цим завданням вони не впорались, як і не впоралися загалом із місією відбити Бендери. Комуністи і проросійські бойовики закріпились на лівому березі Дністра. ► 21 липня вдалося оголосити перемир’я. Того дня президенти Молдови і РФ – Мірча Снєгур І Борис Єльцин за присутності лідера ПМР Ігоря Смирнова підписали Угоду, згідно з якою визнали одночасно територіальну цілісність Молдови та “право Придністров’я самостійно вирішувати власну долю”. Довідка. Упродовж 4 місяців збройного протистояння загинуло 1200 осіб. Ще 2,5 тисячі зазнали поранень. Покинути рідні домівки в Придністров’ї були змушені 25 тисяч переселенців.

Що зараз із так званою ПМР: наслідки

• Самопроголошену ПМР не визнала жодна держава ООН. За Конституцією Молдови, ці землі належать їй, однак де-факто вони не підконтрольні офіційному Кишиневу.
• На території квазідержави проживають майже пів мільйона людей, які говорять трьома мовами – російською, українською та молдовською.
• Вони користуються власною валютою – російським рублем.
• У них є свої паспорти, зовні дуже схожі на радянські, але за межами ПМР – це звичайний шматок паперу.
• У республіці зруйноване сільське господарство.
• Бюджет Придністров’я цілковито залежить від дотацій Москви, що укріплює важелі впливу Кремля на цих територіях.

Лівий берег Дністра – такий собі заповідник Радянського Союзу із бюстами Леніна та пафосними гаслами про єдність із Росією. Це сіра зона, де процвітають корупція та контрабанда.

Зараз усі прекрасно розуміють, що це не внутрішній конфлікт і не між людьми із лівого і правого берега – це штучно заморожений конфлікт, який з одного боку є інструментом геополітичних амбіцій Росії, а з іншого – інструмент для заробляння брудних грошей,
– політолог Оазу Нантой.

Попри те, що придністровці ціною крові відокремилися від Молдови, вони не розривають із нею економічно-політичних зв’язків.

З 2016 року ПМР користується тим самим безмитним коридором із ЄС, що й Молдова. Завдяки угоді офіційного Кишинева про асоціацію з Євросоюзом у 2014 році.

Більше про історію Придністров’я – дивіться у відео програми.