Ернесто Че Гевара
Ернесто Че Гевара
Ернесто Че Гевара (Ернесто Рафаель Гевара Лінч де ла Серна) народився 14 червня 1928 року в Росаріо (Аргентина), в сім’ї архітектора. Він був найстаршим з п’яти дітей. У віці двох років Ернесто переніс важку форму бронхіальної астми (і ця хвороба переслідувала його все життя), і для відновлення його здоров’я сім’я переїхала в Кордобу — провінцію з найкращим кліматом.
У будинку батьків була величезна бібліотека, і Ернесто рано пристрастився до читання. З великим захопленням він читав праці Маркса, Енгельса, Фрейда, обожнював поезію. Також Гевара захоплювався гольфом і планеризмом, займався кінним спортом, грав у футбол і регбі, маючи особливу пристрасть до велосипедним подорожам.
Початкову освіту Ернесто отримав будинок, продовжив навчання в Кордовський коледжі, а потім поступив в 1946 році в Національний університет Буенос-Айреса, в якому навчався на хірурга. У цей же період він продовжує і подорожувати — в 1948 році на велосипеді Ернесто об’їхав північні провінції Аргентини; у 1950 році матросом на вантажному судні побував на острові Тринідад і в Британській Гвіані; в 1952 році разом з доктором біохімії А.Гранадо побував в Чилі, Перу, Колумбії і Венесуелі.
Після закінчення університету в 1953 році Гевара працював лікарем, а потім відправився в другу подорож по країнах Латинської Америки. Спочатку побував в Коста-Ріці, де від кубинських політемігрантів вперше почув про Фіделя Кастро, а потім відправився до Гватемали, де в 1954 році США організували військову інтервенцію. Саме тоді Ернесто утвердився в думці, що революцію без стрілянини не роблять, і спробував організувати опір. Але проамериканський уряд поставило початківця революціонера поза законом, і йому довелося переховуватися.
Гевара перебрався в Мехіко, де працював лікарем. Тут в 1955 році він познайомився з братами Кастро, які розробляли план повалення диктатури Батісти на Кубі і планували взяти управління країною в свої руки. Ернесто захопився їх ідеями і вступив в революційний загін, в тренувальному таборі під Мехіко вивчав військову справу. Саме тоді від своїх нових друзів він і отримав прізвисько Че.
25 листопада 1956 року на яхті «Гранма» революціонери відпливли на Кубу, де Гевара брав найактивнішу участь у революційно-визвольній війні. На Кубі він провів безліч успішних військових операцій, в 1957 році отримав звання майора повстанської армії. Його загін, що складався зі ста партизан, громив армію Батісти батальйонами. Слава про видатних бойових успіхах бігла попереду команданте, до кінця війни він був уже знаменитий на весь світ.
Після перемоги Революції в 1959 році Че Гевара президентським декретом був проголошений громадянином Куби і незабаром став другою людиною в новому уряді після Фіделя. Спочатку на посаді посла з особливих доручень з повноваженнями віце-президента для встановлення міжнародних відносин він відвідав багато країн світу, в тому числі і СРСР. Потім був призначений начальником департаменту промисловості Національного Інституту Аграрної Реформи (ІНРЛ), головою Національного банку Куби, а в 1961 році — міністром промисловості. Практично не маючи досвіду в галузі державного управління та економіки, Че в найкоротші терміни зумів вивчити і змінити в кращу сторону справи у ввірених йому сферах.
Але поступово відносини Гевари і Кастро стали псуватися у зв’язку з публічними висловлюваннями Че про СРСР. З трибун команданте викривав КПРС як співучасника імперіалістичної експлуатації і в тому, що СРСР «продає свою допомогу народним революціям», виходячи зі своїх корисливих інтересів. І до того ж його найбільше цікавило революційний рух у всьому світі, головним натхненником якого він прагнув бути. У душі Че завжди залишався революціонером.
Тому в 1965 році за власним бажанням він відмовився від кубинського громадянства, всіх постів і звань і відправився в Республіку Конго, де в цей час тривали бойові дії. Тут Гевара займався підготовкою партизан Лумумби з метою повалення уряду, але кампанія терпить крах. Після незначних бойових дій покидає він Конго, так і не отримавши підтримки у місцевого населення.
У 1967 році Че Гевара очолив партизанський загін для звільнення Болівії. На самому початку справи просувалися успішно, було здобуто кілька перемог над урядовими військами, але незабаром болівійський режим закликав на допомогу американські спецслужби, і загін був виявлений. Під час бою в Ель-Юро багато бійців Че загинули, а сам він поранений захоплений у полон 8 жовтня 1967 року.
На наступний день, 9 жовтня 1967 року, останній революціонер 20 століття Ернесто Че Гевара був розстріляний американськими «рейнджерами» в місті Ла-Ігера (Болівія). Його тіло було виставлене на загальний огляд, а потім вивезено в невідомому напрямку.
Місце поховання майже через три десятиліття зберігалося в таємниці. Лише в 1997 році вдалося знайти і впізнати останки легендарного команданте та шістьох його соратників (їх поховали в братській могилі, зрівняли її з землею і залили асфальтом на злітно-посадковій смузі аеродрому в околицях селища Вальє-Гранде), після чого вони були перевезені на Кубу і урочисто перепоховано з військовими почестями у спеціально побудованому мавзолеї в місті Санта-Клара. Після себе Че Гевара залишив кілька творів і щоденників.
54 роки тому болівійський сержант застрелив Че Гевару. Хто це — романтик-революціонер, безжальний кат або просто малюнок на футболці? Десять найнесподіваніших цитат про Че Гевару
Девʼятого жовтня 1967 року сержант Маріо Теран за наказом президента Болівії Рене Баррʼєнтоса Ортуньйо стратив кубинського революціонера Че Гевару . Він командував загоном кубинців, які прибули допомагати місцевим комуністам у партизанській війні проти режиму Баррʼєнтоса. За спогадами Терана, Гевара прийняв смерть спокійно, сказавши: «Заспокойтеся, цільтеся добре, ви зараз вбʼєте людину» . Че Гевару досі памʼятають по всьому світу, але по-різному. Для одних він приклад хоробрості та самовідданої боротьби за свої ідеали. Для інших — холоднокровний вбивця, сталініст і «мʼясник з Ла-Кабаньї», який підписав сотні смертних вироків і особисто розстрілював полонених. І мільйони людей по всьому світу продовжують носити його зображення на одязі. «Бабель» зібрав десять не найбільш відомих цитат про Че Гевару, які показують його з несподіваного боку.
«Я памʼятаю, що навколо нього на шкільному подвірʼї завжди збиралися інші діти. Якщо він вилазив на велике дерево, то діти збиралися навколо, якщо він біг кудись — інші бігли за ним як за лідером. Завжди було зрозуміло, хто тут бос. Можливо, справа була в його родині, тому що вона вирізнялася з-поміж багатьох інших, — у дитини був добре почеплений язик, вони не були нужденними й усе таке. Але й назвати їх снобами ніхто не міг, зовсім ні», — Ельба Россі Овʼєдо Зейла, шкільна вчителька Че. Гевара виріс в Аргентині, в сімʼї архітектора Ернесто Гевари Лінча, його родина володіла плантацією мате. Гевара-старший був одним із перших плантаторів країни, які платили робітникам зарплату грошима, а не продуктами.
Ернесто Гевара в дитинстві в Аргентині, близько 1940 року.
«У нього було кілька прізвиськ. Його називали Божевільним Геварою . Йому подобалося бути трохи поганим хлопцем. Наприклад, він хвалився, як рідко миється. Тому його називали Свинею . Він міг сказати: «Я вже 25 днів не прав цю сорочку», — Альберто Гранадо, друг Че Гевари в юності. Гранадо написав книгу «Подорожуючи з Че Геварою: становлення революціонера» про їхню спільну подорож Латинською Америкою на мотоциклі в 1951—1952 роках.
«Якщо в Че починався напад , це ніяк не позначалося на русі колони. Найбільше, що він допускав, — це щоб хтось ніс його рюкзак. Він вважав, що загін не повинен затримуватися через те, що він хворий. Це було загальне для всіх правило. Загін не затримувався через хворих. Якщо не можеш йти — залишайся, лікуйся. Якщо можеш терпіти — йди. Це правило він ніколи не порушував», — учасник боїв у Сьєрра-Маестрі Жоель Іглесіас.
Че Гевара під час виступу на Міжамериканській економічній і соціальній конференції, в якому він звинувачує Сполучені Штати у змові з метою вбивства брата Фіделя Кастро, Рауля. Пунта-дель-Есте, Уругвай, 8 серпня 1961 року.
«Че Гевара головував в апеляційному суді. Він ніколи не скасовував вироки. Я навідував тих, кого засудили до смертної кари. Ходили чутки, що я гіпнозував увʼязнених, тому що багато зберігали спокій, — тому Че наказав, щоб я був присутній на стратах. Після мого відʼїзду в травні стратили ще багатьох, але я особисто був свідком пʼятдесяти пʼяти страт. Був американець Герман Маркс, судячи з усього, колишній засуджений. Ми називали його «мʼясником», тому що йому подобалося віддавати наказ стріляти. Я багато разів благав Че від імені увʼязнених. Особливо мені запамʼятався випадок з Аріелем Лімою, хлопчиком. Че не змінював своєї думки. І Фідель, якого я відвідав. Я отримав таку травму, що в кінці травня 1959 року мені наказали покинути приход Каса Бланка, де була Ла-Кабанья і де я три роки проводив месу. Я поїхав до Мексики на лікування. У день мого відʼїзду Че сказав мені, що ми обоє намагалися навернути один одного на свій бік і зазнали невдачі. Його останніми словами були: «Коли ми знімемо маски, ми будемо ворогами», — Хавʼєр Арзуага, священник. Від січня до червня 1959 року Че Гевара був комендантом фортеці Сан-Карлос-де-ла-Кабанья і засідав у революційному трибуналі. За цей час у фортеці стратили понад сотню людей. Всього, після приходу до влади Фіделя Кастро в 1959-му, на Кубі стратили близько десяти тисяч політичних вʼязнів.
«Ми часто чули постріли гвинтівок, іноді один, іноді два, навіть чотири. Весь цей час ми бачили Че. Він називав нас злочинцями й говорив: «Всі ви, хлопці, закінчите тим самим. Ви на це заслужили». Нам було цікаво, чому цей хлопець тут, він навіть не був кубинцем. Він був дуже пихатим і холодним», — Луїс О. Родрігес, колишній сержант армії президента Фульхенсіо Батісти та увʼязнений тюрми Ла-Кабанья.
Ернесто Че Гевара, міністр промисловості Куби, махає рукою, піднімаючись трапом в національному аеропорту Кеннеді 17 грудня 1964 року після восьми напружених днів у Нью-Йорку. Там він виступав на Генеральній Асамблеї ООН. Група кубинських емігрантів спробувала влаштувати теракт в будівлі ООН і вбити Гевару, але снаряд з базуки не долетів і впав у річку, бомба всередині будівлі не вибухнула, а штурм будівлі протестувальниками зупинила поліція.
«Че досить інтелектуальний як для латиноамериканця», — з розсекреченого звіту ЦРУ.
«Ви будете здивовані, дізнавшись, хто приходив до мене недавно: Че Гевара. Він приїжджав до мене з Чехословаччини. [. ] У нього дуже цікаве бачення речей і сучасного світу, але він бере участь в ідеї «перманентної революції народів». Він — незрілий утопіст, але один з нас. Я щасливий, що це так, тому що він завдає янкі справжнього головного болю. [. ] Я особисто вважаю, що він блискуча людина, але помиляється. У нього дуже цікава мова і сильна одержимість комунізмом. Він має намір зібрати сили, я не знаю звідки, щоб «звільнити» наші американські народи. Я відразу помітив, що у нього чітка мета і він на все здатний. Я думаю, цей хлопчик дуже погано скінчить», — президент Аргентини Хуан Перон в листі другу від 23 серпня 1966 року. Сам Перон тоді був на еміграції в Іспанії, куди приїжджав Че Гевара. Перон був націоналістом і прихильником Беніто Муссоліні, тому їхня зустріч була майже таємницею, але попри ідеологічні розбіжності вони симпатизували один одному.
Че Гевара (ліворуч) на кориді в Іспанії в 1959 році.
«За яскравою зовнішністю та особистою хоробрістю ховалася людина, якою Че був насправді, — безжальний авторитарний сталініст, який захоплювався націоналістичним режимом Перона, Че був добровільним інструментом радянського блоку в поширенні свого впливу. Навіть коли він посварився з СРСР через можливість партизанської війни в Латинській Америці, він як і раніше залишався переконаним сталіністом, захоплювався Китаєм і Північною Кореєю», — анонімна стаття з анархістського журналу Organise! Після перемоги Кубинської революції в 1959 році, Комуністична партія Куби та Че Гевара переслідували, зокрема, й анархістів, що не поділяли їхню політику.
«Одягнений в пильну потерту сорочку, вицвілі зелені штани та легкі сандалі з високою халявою, Че зловив кулю в ліве стегно, коли наближався до урядових військ; інша куля вибила його напівавтоматичний карабін М-1 прямо у нього з рук. [. ] Дізнавшись, що його схопили, армійське командування в столиці країни Ла-Пасі задумалося, що з ним робити. Оскільки в Болівії немає смертної кари, Че, в гіршому разі, сяде в тюрму — можливо, тільки після довгого гучного суду, пропагандистського протесту всього комуністичного блоку і загроз того, що інші партизани можуть вдертися в Болівію. Наступного дня прийшов наказ стратити Че. Через дві години його застрелили. [. ] Смерть Че навряд чи покінчить з активністю комуністів у Латинській Америці. Там все ще багато бідності, відчуження та безнадії, яку екстремісти можуть використовувати у своїх цілях», — стаття в Time, присвячена смерті Че Гевари в Болівії, де червоні партизани вели війну проти режиму генерала Рене Баррʼєнтоса Ортуньйо. За однією з версій, болівійські комуністи в останній момент не відправили свої війська на допомогу загону Че Гевари, тому що проти цього виступило керівництво СРСР.
«Він проповідував збройну боротьбу сотням, якщо не тисячам, молодих ентузіастів по всій Латинській Америці та Африці; він віддав за це своє життя, і вони втратили свої. [. ] жодна з пожеж, які він або Кастро намагався запалити по всьому регіону, не збереглася, не кажучи вже про те, щоб розгорітися. Результатом стали не чудові знімки барбудос , які увійшли в Гавану в січні 1959 року, а скоріш — військові перевороти, тортури, викрадення і тисячі даремно втрачених життів студентів. [. ] Гевара став культурною іконою, а не політичною чи ідеологічною», — Хорхе Кастанеда Гутман, мексиканський політик, автор однієї з біографій Че Гевари.
Тіло Че Гевари в Болівії в 1967 році. Гевара був таємно похований, знайдений тільки через 30 років, його останки перевезли на Кубу.
Ми не революціонери та віримо, що боротися з несправедливістю можна без насильства. Підтримайте «Бабель» донатом!
Джерела
1. Ernesto Che Guevara by Dennis Abrams, 2010 року.
2. Time, Oct. 20, 1967, Vol. 90, No. 16.
3. Che Guevara and the FBI: The US Political Police Dossier on the Latin American Revolutionary. Monthly Review, vol. 49, no. 11, Apr. 1998.
4. The Killing Machine Che Guevara, from Communist Firebrand to Capitalist Brand By Alvaro Vargas Llosa, 2005.
5. Organise!, Issue 47, Winter 1997/1998.
6. Лаврецький І. Р. «Ернесто Че Гевара».
7. Che GuevaraA False Idol for Revolutionaries by Troy J. Sacquety, PhD From Veritas, Vol. 4, No. 4, 2008.
8. Che Guevara: Icon, Myth, and Message by David Kunzle (1997).
9. What Is Che Guevaraʼs Legacy 50 Years After His Death? By Jorge G. Castañeda.
Помітили помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter — ми виправимо
55 цікавих фактів про Че Гевару
1. Че Гевара – латиноамериканський революціонер, команданте Кубинської революції 1959 року.
Че Гевара – один з найвідоміших революціонерів у світі.
2. Знаменитий портрет Че Гевари, який друкують на футболках і плакатах по всьому світу, є найбільш тиражованим зображенням людського обличчя в світі
3. Безперечно, Че Гевара залишив в історії незгладимий слід. Будучи аргентинцем, після кубинської революції він офіційно отримав Кубинське громадянство.
4. Ім’я Че Гевари для багатьох є символом боротьби за права пригнобленого і поневоленого народу. Але романтизований вигляд бунтаря має мало спільного з дійсністю. Реальний “Че” – фанатичний і безжальний солдат революції.
5. Ідеальним державним ладом Че Гевара вважав комунізм сталінського типу, А сам Йосип Сталін був його кумиром.
6. Спецслужби різних країн довгий час намагалися усунути його. А Че Гевара завжди бився за свої ідеали, і зупинити його змогла тільки смерть.
7. У числі далеких предків команданте числиться відомий ірландський повстанець Патрік Лінч.
8. Також генерал і віце-король Перу Хосе де ла Серна-е-Інохоса був далеким предком матері Че Гевари.
9. Батько Че Гевари був плантатором, і вельми процвітаючим, причому настільки, що він почав платити своїм наймитам грошима, а не продуктами, як інші. Через це на нього розлютилися інші плантатори, і йому довелося переїхати.
10. Народився Че Гевара 14 червня 1928 року. У команданте було четверо братів і сестер.
11. Все життя Че Гевара запоєм поглинав книги. Читати він навчився у віці 4 років, і з тих пір читання стало його пристрастю, благо в будинку батьків Че знаходилася бібліотека з декількох тисяч книг.
12. Слово “Че” використовується в Аргентині як звернення, але у випадку з команданте воно фактично стало його прізвиськом. Насправді його звали Ернесто Гевара. Повне його ім’я: Ернесто Гевара де ла Серна Лінч або по-іспанськи Ernesto Guevara de la Serna Linch.
13. Ернесто з самого дитинства виділявся допитливістю і лідерськими якостями. Директор школи, де навчався майбутній революціонер, відзначала його невгамовне прагнення бути ватажком. А ще “Тете” (дитяче прізвисько Че Гевари) розважався питтям чорнила, поїданням крейди, дослідженням покинутих шахт і грою в кориду з бараном.
14. Сам Ернесто зізнавався, що його називали «боровом» — аж ніяк не через вгодованість, а тому, що він вічно був брудний.
15. Свій перший революційний досвід Че Гевара отримав під час поїздки по країнах Центральної Америки. Коли в 1954 році американці ініціювали в Гватемалі державний переворот, він негайно кинувся на допомогу народному уряду Арбенса.
16. Разом з патріотично налаштованою молоддю під свист куль і вибухи снарядів «ЧЄ» дні безперервно ніс вартову службу. Однак потрапивши в список “небезпечних комуністів” початківець революціонер був змушений покинути Гватемалу і відправитися в Мексику.
17. У Мексиці в 1955 році він знайомиться з Фіделем Кастро. Зустріч стала доленосною: відтепер він має намір присвятити себе справі революції.
18. На цей рахунок існує легенда. Коли Фідель Кастро зібрав своїх прихильників і запитав, якщо серед них економіст, Че Гевара перший підняв руку. Виявляється, замість слова “економіст «він почув»комуніст”. Помилка відразу прояснилася, але відступати було пізно.
19. Протягом усього життя Че Гевара страждав від астми. Холодна вода викликала у нього різкі напади, тому він рідко мився, а тому збереглося чимало згадок про те, що від команданте зазвичай не дуже приємно пахло.
20. Будучи аргентинцем за походженням, молодий Че Гевара “відкосив” від обов’язкової служби в армії, прийнявши холодну ванну і викликавши у себе напад астми.
21. За освітою майбутній революціонер був лікарем. Він був сильний в точних науках, особливо в математиці, але вибрав професію лікаря.
22. У свій час, ще до початку своєї революційної діяльності, Че Гевара працював бібліотекарем.
23. Під час своїх подорожей по Латинській Америці Че Гевара підробляв різними способами, встигнувши змінити десяток професій, від вантажника до матроса.
24. Протягом усього життя Че Гевара обожнював грати в шахи, причому робив це дуже добре.
25. Мало хто знає, що Че Гевара складав вірші, причому досить непогані.
26. Більшу частину життя команданте не курив. До сигар він пристрастився вже на Кубі, після кубинської революції, так як густий і їдкий Сигарний дим допомагав йому відганяти комарів.
27. Перші два навчальні роки Че Гевара не міг відвідувати школу і навчався вдома, оскільки страждав щоденними нападами астми. Перший напад бронхіальної астми трапився з Ернесто Че Гевара у віці двох років, і ця хвороба переслідувала його до кінця життя.
28. Ідеалом для Че Гевари служили сталінські принципи побудови комунізму. “Я поклявся перед портретом померлого і оплакуваного мною товариша Сталіна, що у мене не буде відпочинку до тих пір, поки я не побачу, як буде знищений капіталістичний спрут», — записав він у щоденнику.
29. У 1960 році як посланець Острова Свободи Че Гевара здійснив турне країнами соціалістичного табору, відвідавши і СРСР.
30. Через два роки під час повторного візиту до Радянського Союзу вже в якості міністра промисловості Куби він домовився про співпрацю між двома країнами у сфері озброєння.
31. Незважаючи на дружні відносини з радянським керівництвом, Че Гевара пізніше допускав на його адресу критичні зауваження. Зокрема, він звинувачував владу СРСР «в нав’язуванні найбіднішим країнам умов товарообміну, подібних до тих, які диктує імперіалізм на світовому ринку».
32. Че Гевара в юності захоплювався футболом (втім як і більшість хлопчаків Аргентини), регбі, кінним спортом, гольфом, планеризмом і любив подорожувати на велосипеді.
33. Че Гевара народився в Аргентині, а Кубою зацікавився у віці 11 років, коли в Буенос-Айрес приїхав Кубинський шахіст Капабланка. Ернесто був дуже захоплений шахами.
34. Че Гевара дуже цікавив стародавніми культурами, багато про них читав і часто бував на руїнах індіанців древніх цивілізацій.
35. Че Гевара хотів присвятити своє життя лікуванню прокажених південноамериканців, подібно Альберту Швейцеру, перед авторитетом якого він схилявся.
36. Будучи вихідцем з буржуазної сім’ї, він, маючи на руках диплом лікаря, прагнув працювати в самих відсталих районах, навіть безкоштовно, щоб лікувати простих людей.
37. За своє життя ЧЄ, очолюючи партизанські загони, був поранений в боях 2 рази. Че писав батькам після другого поранення:» витратив дві, залишилося п’ять”, маючи на увазі, що у нього, як у кішки, Сім життів.
38. Ернесто вступив до державного коледжу імені Деан-Фунеса тільки в 30 років і все через астму.
39. Че Геварі було присвоєно звання команданте (майора). У період революції на Кубі в 1956-1959 роках команданте було вище звання серед повстанців, які навмисно не присвоювали один одному більш високого військового звання. Найвідоміші команданте – Фідель Кастро, Че Гевара, Каміло Сьенфуегос.
40. “У порівнянні зі мною він був більш передовим революціонером» — згадував Фідель Кастро.
41. Після захоплення Фіделем Кастро влади на Кубі в цій багатостраждальній країні почалися криваві “чистки «людей, неугодних режиму, і, судячи з деяких свідчень, Че Гевара взяв у них саме діяльну участь, відправивши на смерть безліч» політично неблагонадійних” людей.
42. На Кубі він також організував щось на зразок таємної поліції і концентраційних таборів, що нагадували ГУЛаг в СРСР. Деякі дані, пов’язані з революційною діяльністю команданте, досі не розсекречені.
43. Після перемоги Кубинської революції Ернесто Гевара став президентом Національного банку, а потім — міністром промисловості Куби.
44. Будучи астматиком, Че Гевара ніколи не розлучався зі своїм інгалятором, і всюди носив його з собою.
45. Че Гевара на початку 1950-х років жартівливо підписується під листами «Сталін II».
46. Че Гевара традиційно, при всіх грошових реформах, зображується на лицьовій стороні купюри гідністю три Кубинських песо.
47. У середині 60 – х років минулого століття Че Гевара намагався влаштувати комуністичну революцію в Конго, в Африці, але його діяльність не принесла очікуваних результатів.
48. Про молодість Че Гевари знятий художній фільм»Щоденники мотоцикліста”. В його основу лягли події тих років, коли він подорожував по Південній Америці, проїхавши більше 4 тисяч кілометрів. Саме те, що він побачив за ці роки, і перетворило його в результаті в революціонера, спраглого змін.
49. Загинув Че Гевара 9 жовтня 1967 року в Болівії, допомагаючи місцевим революціонерам. Було заявлено, що він упав у бою, але збереглися свідчення того, що він був полонений, а потім розстріляний за наказом ЦРУ.
50. Че Гевара був похований без рук – вони були ампутовані після його поспішної страти для передачі в поліцію Буенос-Айреса і зняття відбитків пальців.
51. Місце поховання тіла Че Гевари його катами тривалий час залишалося невідомим, тільки в липні 1997 року його останки були знайдені в братській могилі біля польового аеродрому Вальегранде
52. У деяких латиноамериканських країнах населення вважає Че Гевару святим. У ряді випадків це викликає незадоволення місцевих гілок католицької церкви.
53. Знаменитий у всьому світі двоколірний портрет Че Гевари анфас, став символом романтичного революційного руху. Портрет був створений ірландським художником Джимом Фіцпатріком з фотографії 1960 року, зробленої кубинським фотографом Альберто Корда. На береті Че видно Зірочка Хосе Марті, відмітна ознака команданте, отримана від Фіделя Кастро в липні 1957 року разом з цим званням.
54. Кубинська пропаганда за десятиліття перетворила Че Гевару в напівлегендарну фігуру, овіяну ореолом романтизму, і зробила його головним національним героєм.
55. У 2008 році на батьківщині Че Гевари, в аргентинському місті Росаріо, був встановлений 4-метровий пам’ятник революціонеру, відлитий з бронзи.