Сільвіо Берлусконі помер: чим запам’ятався екс-прем’єр Італії

Італійський політик запам’ятався численними скандалами і дружбою з російським диктатором Путіним.

Сільвіо Берлусконі помер: чим запам’ятався екс-прем’єр Італії / фото Reuters

У віці 86 років пішов з життя колишній прем’єр Італії Сільвіо Берлусконі, відомий численними скандалами та тісними зв’язками з російський диктатором Володимиром Путіним. УНІАН нагадує, чим запам’ятався італійський політик та медіамагнат.

Від будівельного бізнесу до великої політики – головне з біографії Берлусконі

Майбутній голова італійського уряду народився в родині банківського службовця з Мілана. Отримав освіту за напрямом прикладної юриспруденції, два десятки років присвятив будівельній індустрії.

У 1970-х Берлусконі різко змінив вид діяльності та сконцентрувався на розвитку комерційного телебачення. У процесі створив першу велику мережу комерційного телебачення в Європі.

1980-го він створив першу національну комерційну телевізійну мережу в Італії Canale 5. У наступні 4 роки створив ще два телеканали – Italia 1 та Retequatro. У 1980-х його телеканали стали першими італійськими каналами, що транслювалися в Європі.

Справи тільки пішли вгору з заснуванням компанії Pubitalia’80, що займалася створенням реклами. Також Берлусконі володів контрольним пакетом акцій національної щоденної газети Il Giornale і популярним журналом про музику і телебачення TV Sorrisi e Canzoni, завдяки чому зміцнив позиції і у світі друкованої преси.

Зрештою медіапроекти Берлусконі (сюди увійшли й телеканали у Франції, Німеччині, Іспанії) були об’єднані у Fininvest holding company. На початку 90-х Fininvest вже була другою найбільшою медіагрупою Європи.

У 1986 році Берлусконі придбав футбольний клуб “Мілан”, який тоді переживав не найкращі часи. Під його керівництвом клуб 8 разів ставав Чемпіоном Італії, 5 разів переможцем Ліги чемпіонів та триразовим володарем Міжконтинентального кубка з футболу. Берлусконі володів клубом до 2016, коли “Мілан” було продано китайським інвесторами. У 1999 році до “Мілана” прийшов тоді ще молодий український нападник Андрій Шевченко, який у наступні роки став одним з провідних гравців клубу і був з цим ФК до 2006 року.

В 1990-х Берлусконі вирішив залишити бізнес заради політики. В західних ЗМІ використовується термін “берлусконізм” яким описують політичні позиції італійця як суміш консерватизму, популізму та політики економічного невтручання (Laissez-faire). Таку саму назву має популістський рух, сутність якого полягає в тому, що “бізнесмен-мільярдер і телеведучий” обіцяє використовувати свої унікальні навички, щоб “представляти інтереси простих людей”.

Політична партія “Вперед, Італіє” (італ. Forza Italia), заснована Берлусконі, в 1994 році пройшла до парламенту з вражаючими результатами. У травні того року президент Італії доручив Берлусконі сформувати новий уряд. Він протримався лише до 1995 року.

Після п’ятьох років в опозиції Берлусконі повернувся в прем’єрське крісло. Другий прем’єрський термін припав на економічну кризу на тлі входження Італії в єврозону і пов’язані з нею масові протести. Невдоволення італійців посилював зовнішньополітичний курс Берлусконі, який надавав активну підтримку США в Афганістані, а потім в Іраку.

В 2006-му Берлусконі, зазнавши нищівної поразки на виборах, пішов з посади, але політичну кар’єру не завершив – став депутатом Європарламенту від своєї партії.

У 2008-му італієць знову повернувся до владних кабінетів – із новою партією “Народ свободи” (в її основі – коаліції “Вперед, Італія” та правой партії “Національний альянс”). Відтак Сильвіо Берлусконі став єдиним державним політиком, якому вдалося за 14 років тричі очолити італійський уряд.

Вже наступного року довкола Берлусконі розгорілася низка скандалів з сексуальним підтекстом: дружина звинуватила в подружніх зрадах, преса – у зв’язках з неповнолітньою, просуванні жінок до Європарламенту і організації вечіркок з моделями, влаштованим коштом бізнесменів. Це на тлі економічної кризи зрештою призвело до масових протестів і чергової – цього разу останньої – відставки Берлусконі у 2011 році.

Скандали довкола Берлусконі

Уся політична кар’єра Берлусконі супроводжувалася численними судовими розглядами. Його неодноразово звинувачували у приховуванні доходів і даванні хабарів, зв’язках з мафією, незаконному фінансуванні передвиборчої кампанії тощо.

Найбільший розмах у пресі отримали “справа Рубі” (прем’єр-міністру звинуватили у користуванні послугами неповнолітніх повій та причетності до звільнення з поліції однієї з них, Каріми ель-Маруг на прізвисько “Рубі-серцеїдка”) і справа “бунга-бунга” (Берлусконі звинувачували в організації оргій на його віллі Сан-Мартіно в Аркорі).

Дружба з Путіним

Берлусконі підтримували тривалі та міцні дружні стосунки з російським диктатором, через що преса часто називає його “другом Путіна”. На початку 2000-х Берлусконі є одним із найактивніших прихильників того, аби ЄС будував тісніші зв’язки з Росією. Він навіть виступав за членство РФ в блоці.

Берлусконі – зв’язок з Путіним / фото Kremlin.ru

Під час другого прем’єрського терміну Берлусконі співпраця Італії та Росії вийшла на новий рівень – імпорт російського газу зріс, видобуток італійського – впав. Путін також покладався на Італію у будівництві газогону “Південний потік”, який мав дозволити постачати газ в обхід України (проект закрили після окупації Росією Криму).

Обидва лідери описували свої стосунки як тісну дружбу. Двосторонні зустрічі Берлусконі та Путіна організовувалися і після відставки Берлусконі, зокрема, на окупованому українському півострові.

Вже під час повномасштабної війни в Україні Берлусконі та Путін обмінювалися листами та подарунками. Крім того, Берлусконі називав кривавого диктатора “людиною миру” і розповідав, що намагався допомогти телефонної розмови з ним принаймні двічі з моменту вторгнення до України.

Берлусконі та Україна

Після початку російської агресії проти України і запровадження Заходом перших санкцій проти Росії, Берлусконі виправдовував дії агресора, наголошуючи, що Москва ” не може не захищати громадян України російського походження, яких вважає братами”.

У вересні 2015 року Берлусконі відвідав окупований Росією Крим з кількаденним візитом. Тут він, зокрема, мав зустріч з Путіним. Україна у відповідь на три роки заборонила йому в’їзд до країни.

У 2022 році, коли Росія розпочала криваву неспровоковану повномасштабну війну, Берлусконі продовжив виправдовувати агресора, наголошуючи, що Москва нібито просто хотіла змінити уряд Володимира Зеленського на “порядних людей”.

Упродовж останнього року життя тяжко хворий Берлусконі у публічних заявах схиляв Україну до перемовин з агресором. А витоки аудіозаписів зрештою показали, що Берлусконі вважав саме Зеленського винуватим у російському вторгненні і був невдоволений тим, що Італія надає Києву підтримку.

Вас також можуть зацікавити новини:

Помер експрем’єр Італії Сільвіо Берлусконі

Колишньому італійському прем’єр-міністру було 86 років. Перед смертю в нього діагностували рак крові.

Сільвіо Берлусконі помер 12 червня 2023 року у віці 86 років.Фото: Fabrizio Corradetti/ipa-agency/Live Media/picture alliance

Помер колишній прем’єр-міністр Італії Сільвіо Берлусконі. Про це у понеділок, 12 червня, повідомило одне з найавторитетніших італійських видань Corriere della Sera

. Офіційний представник Берлусконі підтвердив цю інформацію низці міжнародних агентств.

Італійський експрем’єр пішов з життя у віці 86 років у лікарні в Мілані. На початку квітня ЗМІ повідомили, що в Берлусконі діагностували рак крові після того, як його госпіталізували в реанімацію з проблемами дихання.

В останні роки Берлусконі неодноразово страждав від поганого самопочуття. У 2016 році він переніс операцію на серці. У нього також був рак простати. Кілька разів він потрапляв до лікарні після того, як перехворів важкою формою коронавірусу в 2020 році.

Берлусконі був прем’єром Італії чотири рази

До приходу в політику Берлусконі заробив статки на комерційному телебаченні. Його сімейна холдингова група Fininvest зберігає контроль над медійним бізнесом MediaForEurope.

У 1994 році Берлусконі створив партію “Вперед, Італіє” (Forza Italia), а після її перемоги на виборах того ж року сформував коаліцію правоцентристських партій. Тоді ж він став першим у Європі главою уряду, який володіє багатомільярдними статками. Загалом Берлусконі обіймав посаду прем’єра чотири рази, востаннє – до 2011 року. У вересні 2022 року він повернувся в італійський Сенат після позачергових парламентських виборів.

Один із найближчих друзів Путіна

Берлусконі також був власником футбольного клубу “Мілан”. У лютому 2023 року міланський суд виправдав його за підозрою в підкупі свідків у справі про використання послуг неповнолітніх повій.

Берлусконі вважався одним із найближчих друзів президента Росії Володимира Путіна. Він відкрито підтримував російську анексію Криму та визнавав український півострів частиною РФ. Після початку повномасштабної війни Росії проти України Берлусконі казав, що розчарувався в Путіні, але покладав провину за війну на президента України Володимира Зеленського.

Від Саркозі до Януковича: за що і кого з президентів судили (03.03.2021)

To view this video please enable JavaScript, and consider upgrading to a web browser that supports HTML5 video

Сільвіо Берлусконі. Прощання з італійським “кавальєре”

Померлого 86-річного Сільвіо Берлусконі вважають одним із основоположників політпопулізму. Ніхто так не розколов італійську та міжнародну громадськість, як він. І у розпал війни Росії проти України “розумів” Путіна.

Сільвіо БерлусконіФото: Fabrizio Corradetti/ipa-agency/Live Media/picture alliance

Колишній прем’єр-міністр Італії Сільвіо Берлусконі помер 12 червня 2023 року у віці 86 років. Він залишиться у пам’яті багатьох, перш за все, завдяки своїм екстравагантним та часто пустотливим вчинкам. Наприклад, у 2002 році Берлусконі за спиною міністра закордонних справ Іспанії Жозепа Піке показав над його головою два витягнуті пальці – жест, який в Італії означає чоловіка-“рогоносця”. У 2008-му під час пресконференції у Парижі він обхопив ззаду руками шию тодішнього президента Франції Ніколя Саркозі, ніби хотів напасти на нього. А влітку 2004-го приймав британського прем’єр-міністра Тоні Блера, одягнувши бандану.

Берлусконі, Шері та Тоні Блер на Сардинії, 2004 рікФото: AP

Таким був він, цей великий італійський хлопчик. Жартівник і шахрай, бешкетник, який припав до серця багатьом італійцям. Політик, який, здавалося, не був таким жорстким і манірним, як інші, і міг діяти спонтанно. Але насправді він поводився інакше, стверджує італійський журналіст Джузеппе (Беппе) Северніні, який присвятив цілу книгу феномену Сільвіо Берлусконі.

Жести Берлусконі, як і його дрібні провини, були, переконаний Северніні, добре прораховані. Багатьох італійців, на думку автора книги, вони бентежили – але тільки не самого політика та його прихильників. “Берлусконі розумів, що критика з-за кордону та подив деяких співвітчизників лише збільшують його популярність серед нижчих соціальних верств суспільства – серед тих, хто раніше вибирав лівих, а тепер голосує за нього”, – пояснює Северніні.

“Італійцям бракувало того, з чого зроблені мрії”

І італійці голосували за Сільвіо Берлусконі. 1994 року, коли він уперше боровся за посаду глави уряду, його партія на парламентських виборах отримала майже 43 відсотки голосів. Відповідь на питання, чому так багато, лежить у площині міркувань про те, коли політика перестає бути раціональною – якщо вона взагалі колись була такою. У тому році публіцист Ернесто Галлі Делла Лоджа написав у газеті Corriere della Sera, що Берлусконі не мав ґрунтовної політичної програми: “Берлусконі-політик ніби має фальшивий смак пластмаси. Ідеї, які він висуває, ніщо інше, як прості банальності”. І тут же уточнив: “Політика має справу з серцем та фантазією (виборців. – Ред.). З надією, з тим, з чого зроблені мрії. І це саме те, чого зараз так гостро бракує поміркованим політичним силам в Італії”.

З Володимиром Путіним Сільвіо Берлусконі пов’язувала багаторічна дружбаФото: Alexey Druzhinin/AFP/Getty Images

У середині 90-х років італійці терміново потребували матеріалу для мрій. Деіндустріалізація поставила економіку країни на межу рецесії, приватизація призвела до масових звільнень, ринок праці було дерегульовано. Крім того, настала політична депресія: у першій половині 1992 року мафія вбила двох відомих прокурорів – Джованні Фальконе та Паоло Борселліно. Зв’язки низки політиків з організованою злочинністю не викликали сумнівів, корупція перетворилася на поширене явище. Термін Tangentopoli (“місто корупції”), що спочатку застосовувався щодо Мілана, став символом тяжкого становища тих років.

Великі очікування виборців

І ось тут з’явився Берлусконі: “Il Cavaliere” (“кавальєре”), як його невдовзі назвали (оскільки він був Кавалером Великого хреста ордену “За заслуги перед Італійською Республікою” і мав орден “За трудові заслуги”). Людина, яка самостійно досягла успіхів, яка обіцяла зі своєю партією Forza Italia (“Вперед, Італіє”) повернути лад у країну. Він, великий бізнесмен та мільярдер, оголосив, що на національному рівні повторить власні здобутки в економіці. Виборці повірили йому – перш за все, мабуть, тому, що будь-що хотіли повірити. Вони сподівалися на диво на ім’я Сільвіо Берлусконі. І тому поблажливо поставилися до того, що багато питань про походження його статків залишилися без відповіді. А також і до конфліктів, що виникли у зв’язку з його політичними посадами та економічними інтересами.

Берлусконі чотири рази був прем’єром Італії, а також очолював МЗС, міністерство економіки та міністерство охорони здоров’яФото: Alessandro Bremec/LaPresse/ZUMA Press/dpa/picture alliance

“Сільвіо Берлусконі прийшов у політику, щоб захищати свої компанії”, – вже у грудні 1994 року заявив його помічник Марчелло Делль’Утрі. Однак виборців Берлусконі це мало хвилювало – вони й надалі вважали, що він представляє їхні інтереси. Берлусконі, пише у своїй книзі Джузеппе Северніні, – це автобіографія італійців, дописана до нинішнього стану: “Автобіографія, повна упущень і потурань самим собі”.

Повернення у велику політику як депутат Європарламенту

Навіть кілька десятків розслідувань та судових процесів, за якими Берлусконі проходив як обвинувачений, не справили належного враження на італійців. Так само, як і його зарозумілість. “Я говорю з усією щирістю, що вважаю себе найкращим прем’єр-міністром Італійської Республіки за 150 років її історії”, – заявив Берлусконі у 2009 році, під час свого четвертого терміну на чолі уряду країни. Навіть його романи з дуже молодими дівчатами навряд чи збивали з пантелику багатьох його виборців. Навпаки, термін “Bunga Bunga” – іронічне скорочення для позначення секс-вечірок, у проведенні яких звинувачували прем’єр-міністра, – став широко відомим, увійшовши в масову культуру.

Влітку 2013 Берлусконі був засуджений за податкові порушення його компанії Mediaset. Після низки оскаржень та касацій суд у результаті заборонив йому протягом двох років обіймати держпосади і протягом шести років, до 2019 року, балотуватися на виборах. Але вже у травні 2018 року суд Мілана повністю реабілітував Берлусконі у справі про податкові порушення, і він знову отримав право обіймати виборні посади.

Колишній прем’єр відразу висунув свою кандидатуру – але на посаду не глави уряду Італії, а лідера партійного списку Forza Italia на виборах 2019 року в Європарламент. Сільвіо Берлусконі вже брав участь у виборах до парламенту ЄС у 1994-му, 1999-му, 2004-му та 2009 роках, проте був депутатом лише з 1999-го по 2001 рік – решта три рази охоче поступався мандатом колегам, які робили кар’єру. Але у 2019-му Берлусконі захотів узяти долю ЄС у свої руки і у віці 82 років посів місце в Європарламенті – став італійцем, який найчастіше зі співвітчизників був євродепутатом.

Але через рік стало ясно, що навіть “кавальєре” вразливий. На початку вересня 2020-го Сільвіо Берлусконі повідомив, що захворів на коронавірус. Незабаром після цього лікарі діагностували запалення легенів.

У минулому одна з міністрів у кабінеті Берлусконі: нині глава уряду Італії Джорджа МелоніФото: Vincenzo Pinto/AFP/Getty Images

Берлусконі зумів впоратися із хворобою і на парламентських виборах влітку 2022 року виставив свою кандидатуру як кандидат від Forza Italia на посаду прем’єра. Раніше його партія сформувала коаліцію з “Братами Італії” і праворадикальною “Лігою”, що спочатку виникли з неофашистського середовища. Але консерватори Берлусконі не змогли повторити свої попередні успіхи – за них проголосувало всього вісім відсотків виборців.

Forza Italia вже не відігравала домінуючу роль у коаліційних переговорах. Берлусконі не зміг домогтися виконання більшості його вимог лідеркою “Братів Італії” Джорджою Мелоні. Таким чином, ролі змінилися: колись Мелоні вперше отримала свою першу міністерську посаду – міністра у справах молоді – в одному з кабінетів Берлусконі. Після виборів 2022 року вона продемонструвала своєму вчителеві те, що він все життя вважав майже немислимим: сучасна жінка поставила його, “кавальєре”, на місце.

І також не погоджувалася з “кавальєре” потім.

У розпал війни Берлусконі розхвалив Путіна та розкритикував Зеленського і Захід

До нападу Росії на Україну Берлусконі часто хвалився своєю дружбою з президентом РФ Володимиром Путіним, але викликав обурення, коли заявив, що того підштовхнули до війни і він просто хоче поставити “порядних людей” керувати Києвом. Згодом експрем’єр відмовився від своїх слів, сказавши, що вони були “занадто спрощеними”. Утім, у середині жовтня 2022 року набув обертів новий скандал із аудіозаписом спілкування Берлусконі з депутатами, в якому він вкотре висловив симпатію до Путіна та звинуватив президента України Володимира Зеленського у провокуванні розв’язання війни.

Італійське інформаційне агентство La Presse оприлюднило запис, на якому Берлусконі каже, що відновив зв’язок з Путіним: вони обмінялися випивкою та “милими листами” на дні народження. Експрем’єр Італії розкритикував Захід за надання Україні фінансової та військової допомоги і сказав, що не може висловити свою правдиву думку про війну, бо “якщо це потрапить у пресу, буде катастрофа”. La Presse оприлюднила і другий запис із тієї ж події. В ньому Берлусконі зневажливо висловлюється про Зеленського, звинувачуючи того в провокуванні конфлікту нібито шляхом посилення атак на Донбасі. Він каже, що російська так звана “спеціальна операція” мала тривати лише два тижні, щоби встановити “порядний, зі здоровим глуздом” уряд в Києві, але завдяки “несподіваному і непередбачуваному” українському опору та фінансуванню і зброї від Заходу вона перетворилася на “війну, яка триватиме близько 200 з гаком років”. Італійський експрем’єр також заявив, що ні в Європі, ні в США не залишилося “справжніх лідерів”, передає Associated Press.

Після оприлюднення другого аудіозапису Мелоні заявила, що будь-яка партія, яка не погоджується з її зовнішньополітичною позицією – проєвропейською та пронатівською – не повинна приєднуватися до уряду. “Італія з нами в уряді ніколи не буде слабкою ланкою на Заході. Я була, є і завжди буду чіткою: я маю намір очолити уряд з однозначною зовнішньополітичною лінією. Італія, високо піднявши голову, є частиною Європи та Атлантичного альянсу”, – сказала тоді вона.

Політична кухня: чому італійські уряди нагадують фокаччу (24.05.2019)

To view this video please enable JavaScript, and consider upgrading to a web browser that supports HTML5 video