Ким був Корольов. Як Україна та Росія сперечаються за конструктора і до чого тут Маск

На офіційному англомовному Twitter Росії вирішили пригадати про день народження “легендарного радянського інженера ракет, конструктора та вченого”.

“Його по праву називають “батьком космонавтики”, – відзначили російські автори і нагадали внесок Корольова у розробку ракети Р-7, запуск першого супутника на орбіту Землі та політ Юрія Гагаріна у космос.

Автор фото, twitter.com/Russia

На це одразу відреагував офіційний Twitter України.

Там написали про “крадіжку” й нагадали, що Сергій Корольов називав себе українцем, народився у Житомирі, зростав у Ніжині та Києві, а навчався в Одесі та тому ж таки Києві.

“Працював, а потім був заарештований, підданий тортурам та ув’язнений на шість років у Москві, на Колимі та в Казані”, – відзначили українські автори, які додали для наочності не найкращих етапів життя Корольова російські прапори.

Автор фото, twitter.com/Ukraine

До чого тут Ілон Маск

Дискусія вийшла на глобальний рівень, коли про Корольова висловився керівник SpaceX Ілон Маск.

Він відреагував на пост-привітання Корольова від “Роскосмосу” – російської держкорпорації, яка курує космічний напрямок РФ.

“Основоположник практичної космонавтики, один з найбільших вчених XX століття в області космічного ракетобудування і кораблебудування, радянський конструктор”, – написав “Роскомос” про інженера.

Автор фото, twitter.com/roscosmos

“Він був чудовим”, – прокоментував російською Ілон Маск.

Автор фото, twitter.com/elonmusk

Півроку тому він вже згадував про Сергія Корольова.

“Говорив сьогодні з сім’єю Корольова. Він був одним з найкращих”, – написав Ілон Маск у липні 2020 року та додав прізвище конструктора українською і російською мовами.

Автор фото, twitter.com/elonmusk

Зрештою, долучився до ситуації і президент України Володимир Зеленський.

У своєму Twitter він написав: “Сьогодні день народження великого українського вченого, інженера ракет та конструктора космічних кораблів Сергія Корольова. Він насправді був одним з найкращих”.

“Запрошую його давнього шанувальника Ілона Маска в Україну, до Музею космонавтики Сергія Корольова”, – додав Володимир Зеленський.

У коментарях під всіма згаданими дописами традиційно розгорілася дискусія про національність Корольова (хоча слід відзначити, що ні офіційний Twitter Росії, ні “Роскосмос” не називали його росіянином, а виключно “радянським вченим”).

Частина коментаторів згадують про матеріали справ проти конструктора, в яких він значиться як росіянин, інші – про те, що він народився в Україні, матір його була українкою і сам себе вважав українцем.

А дехто нагадує, що батько Корольова походив з Білорусі, тож і білоруси можуть вважати його своїм.

Життя Корольова

Сергій Корольов народився у 12 січня 1907 року в Житомирі, який тоді був частиною Волинської губернії Російської імперії.

Навчався в Одесі, а потім Київському політехнічному інституті. Згодом заради авіабудування перевівся до Москви.

Там же він почав працювати авіаконструктором, а пізніше – одним з керівників ракетного напрямку Реактивного науково-дослідного інституту.

У 1938 році, в роки сталінського “Великого терору”, Сергія Корольова заарештували за звинуваченням у “троцкізмі” та “підриві державної промисловості”.

У таборах, зокрема на Колимі, провів шість років, працював під керівництвом іншого авіаконструктора Туполєва, якого також ув’язнили, у “закритому конструкторському бюро” (так званій “шарашці”) над розробкою бомбардувальників.

Після звільнення був головним конструктором радянських балістичних ракет, а згодом очолив ОКБ-1 – “Особливе конструкторське бюро”, – яке займалося розробкою ракетоносіїв для польотів у космос.

Під його керівництвом Радянський Союз запустив перший штучний супутник та відправив людину в космос.

Помер від хвороби серця у 1966 році, похований у Москві у Кремлівській стіні.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Києву не 1540 років. А скільки ж насправді?

Свій день Київ святкує наприкінці травня. У цьому році місту, згідно загальноприйнятої версії, виповнюється 1540 років. Але чи так це насправді? Розповідаємо, як виник цей загальноприйнятий рік, які пристрасті розгортались навколо дискусії щодо віку міста в 1970-х роках і звідки взялись “1500 років”.

Засновники Києва ― історичні постаті чи легендарні персонажі?

Пам’ятник засновникам Києва став одним зі скульптурних символів міста. Композиція сповнена динаміки: брати-засновники сприймаються епічно, сестра Либідь виглядає окриленою. Але чи були Кий, Щек, Хорив і Либідь історичними постатями, а не лише легендарними персонажами? І якщо в 1982 році святкували 1500-річчя міста, то звідки взявся 482 рік як дата заснування Києва?

Про трьох братів, що сіли на трьох горах і заснували місто, ми знаємо з “Повісті минулих літ”. Брати назвали місто Києвом в честь старшого з них, самі ж стали називатися полянами. Цей сюжет прийнято вважати за основу появи Києва. Але, на жаль, монах-літописець, переповідаючи легенду, не вказав дату.

Вірменський хроніст Зеноб Глак приводить схожий сюжет про заснування міста в землі полонян братами Куаром, Мелтеєм і Хореаном. Щоправда, теж не вказує дату. Та й період діяльності самого історика датується неоднозначно: то IV, то VII-VIII століття.

Проте важливим є факт наявності схожих персонажів у двох історичних джерелах. Отже це є свідченням, що подібне мало місце і очевидно відбувалося так давно, що було зафіксоване у формі легенди без вказівки дати. Саме тому дослідники здебільшого досить обережно називають Кия, Щека, Хорива і Либідь напівлегендарними персонажами. Хоча версій щодо цих осіб в наш час існує настільки багато, що деякі з них звучать швидше казково, ніж історично.

Звідки взявся 482 рік?

Приблизно та ж картина з датуванням Києва. Згідно усталеного підходу в країнах Європи, датою заснування міста вважається дата першої документальної згадки про нього. Навіть якщо місто на той момент вже було розвинене та, очевидно, засноване раніше. До версій не вдаються, а спираються на документ. Найдавніша літописна згадка про Київ, що не викликає дискусій та сумнівів, ― це 882 рік, коли Віщий Олег з варягами вбив Аскольда і Діра та посів Київ.

Але в радянський час практикували інший підхід: на основі знайдених артефактів та історичних свідчень намагались визначити орієнтовний час появи міста. Щодо Києва, зупинились на тому, що поселення з ознаками міста на цій території сформувалась не пізніше V-VI століть нашої ери. В результаті, цей період наклали на дату найдавнішої згадки про місто — 882 рік ― і отримали умовний та досі загальноприйнятий 482 рік.

Але до 1980-х років цієї дати не існувало. В ранній радянський час про Київ говорили як про одне з найстаріших міст Союзу. Згодом, в 1960-х, часто озвучували віковий проміжок у 1500-2000 років, але не робили акцент на конкретиці.

Щось подібне відбувалося і в подальшому, доки в другій половині 1970-х років у керівництва УРСР не виникла ідея відсвяткувати ювілей столиці. Коли рішення про святкування схвалили, постало непросте питання щодо віку міста.

З пакетом документів звернулись до ЮНЕСКО. Щодо цифр, то на дрібні ювілейні дати київська делегація не розмінювалась ― перша пропозиція полягала у відзначенні Києву 2500 років. Але в ЮНЕСКО наполягали на підході, згідно якого поява Києва розглядалась разом з появою держави Київська Русь. Проте подальшу пропозицію з боку київської сторони відзначити 2000 років місту й Київській Русі в ЮНЕСКО також відхилили. В якийсь момент учасники процесу з боку Києва вирішили погодитись на запропонований їм варіант 1500, побоюючись, аби ЮНЕСКО не продовжило подальше “омолодження” столиці Русі.

Москва також непросто прийняла рішення щодо 1500-річного ювілею Києва. Виходило, що “старший брат” ледь не вдвічі молодший. Але зрештою рішення не просто затвердили, а й виділили солідні кошти на приготування міста до ювілею. Аби уявити масштаби підготовки до цієї події, можна пригадати, які знакові споруди й пам’ятки в Києві звели чи реконструювали, приурочивши це до ювілею міста: кінотеатр “Київська Русь”, монумент “Батьківщина-Мати”, музейний павільйон “Золоті ворота”, Житній ринок, Центральний Будинок меблів, готель “Салют”, Центральний палац урочистих подій, нова будівля музею Леніна (сучасний центр “Український дім” ― ред.), Арка дружби народів (нині — Арка Свободи українського народу — ред.), обеліск місту-герою Києву (на площі Перемоги), а також вже згаданий пам’ятник засновникам Києва (у Наводницькому парку). Перелік не повний, згадано лише найбільш вагомі об’єкти.

Вічне місто

Скільки років Києву ― питання суперечливе. Своєрідно розв’язав його французький класик Оноре де Бальзак, назвавши Київ вічним містом: “Петербург — молоде місто, Москва — старе, але Київ — вічне місто”. А ще у контексті розмови про Київ Бальзак додав: “Я бачив Північний Рим. “. Тим самим він поставив Київ для східноєвропейських народів на той рівень, на якому був і залишається Рим для народів Західної Європи.

Євген Гребінка, український колега і сучасник Бальзака, ніби влучно доповнює видатного француза:

“Який ти красивий, мій рідний Київ! Славне місто, святе місто! Який ти красивий, мій сивий старцю! Як сонце між планетами, як цар між народом, так Київ між містами. Стоїть на високій горі, оперезаний зеленими садами, увінчаний золотими маківками і хрестами церков, немов святий короною; перед горою широко розбіглися живі хвилі Дніпра-годувальника. І Київ, і Дніпро разом. Боже мій, що за розкіш! Чи чуєте, люди добрі, я говорю вам про Київ, і ви не плачете від радості?”

Якась особлива природна сила береже ці гори над Дніпром і місто на них. Але кожна сторінка в історії міста важлива. Немає незначущих. Є й та, яку ми пишемо сьогодні.

50 років Берлінській стіні, як символу комунізму

Бетонний кордон відокремив тоді комуністичний східний сектор Берліна від західної частини міста.

Протягом 28 років стіна була одним із яскравих символів холодної війни. Занавісом, який закривав соціалістичний табір від іншого світу. І перешкоджав втечі східних німців на Захід.

Охорона у східному секторі Берліна вбила багатьох тих, хто намагався це зробити.

Існували інші механізми економічного характеру, аби зупинити процес втечі східних німців на захід. Але вони не були прийнятні ні для радянського керівника Хрущева, ні для тодішнього лідера НДР Вальтера Ульбріхта. Його соціальна політика призвела до повстання 1953 року, яке було придушене радянськими військами.

13 серпня 1961 почалося спорудження Берлінської стіни, що, як нагадують політичні експерти, порушувало Потсдамські угоди, які передбачали вільне переміщення по Берліну.

13 серпня війська східно-німецького уряду блокували кордон між Західним і Східним Берліном. Останній був обнесений колючим дротом.

У жовтні того ж року американські війська вдалися до спроби припинити спорудження стіни. Були підтягнуті бульдозери і танки до контрольно-пропускного пункту “Чарлі”. Але їх вже чекали радянські танки.

У 1989 році почався демонтаж Берлінської стіни після падіння комунізму у Східній Європі.

Екс-посол Великобританії в Росії Тоні Брентон в інтерв’ю The Times сказав, що комунізм убив близько 100 мільйонів чоловік, учетверо більше, ніж знищила нацистська Німеччина.