Вчені розповіли, скільки насправді триває кохання

Науковці спростували міф про те, що любов живе три роки.

У тренді

Соню Морозюк уперше підловили після скандалу з Гринкевичами — фото

Бейонсе очолила кантрі-чарт після того, як радіостанція відмовилась брати її нові пісні

Аліна Байкова продає свою розкішну квартиру в Нью-Йорку за 1,3 мільйона доларів

Завдяки новим дослідженням американські вчені змогли встановити, що справжні почуття можуть тривати десятиліттями. Принаймні, сімейні пари, які живуть благополучно, навіть через роки шлюбу відчувають те саме, що й на початку стосунків.

Для достовірності інформації, у експерименті взяли участь пари, які вважають, що у них чудова сім’я та стосунки і жили разом більше 20-ти років. Під час досліджень партнерам показували фото їх другої половинки, рідних та знайомих і слідкували за реакцією відповідних частин мозку.

У пар з великим стажем, як і у молодих, при погляді на знімки коханих активізувалися одні і ті ж відділи мозку.

Однак, вчені заявили, що пристрасть, на якій часто будують стосунки, з часом дійсно згасає. Тому варто одружуватися лише з тими, з ким у нас спільні інтереси, дружба, повага, сексуальний потяг і зацікавленість один одним. Саме такі почуття утворюють те, що ми називаємо коханням.

Що таке кохання і скільки воно живе: ексклюзивне інтерв’ю з психологинею до Дня закоханих

На Землі – понад 8 мільярдів людей. Й майже кожен та кожна з них закохувалися або закохається принаймні раз. Кохання оспівують поети, досліджують філософи та романтизують режисери. А яке воно насправді – дізнаємося у розмові з психологинею Юлією Богаченко.

Love 24 поспілкувався з психологинею Юлією Богаченко, щоб з’ясувати: що таке кохання, скільки насправді воно живе, як діяти, коли кохана людина не відповідає взаємністю, та чому серіали – погані порадники для реальності.

Що таке кохання та скільки воно може тривати

Що таке кохання – з погляду психології? Його можна назвати емоційним станом з довготривалим ефектом?

Кохання – це почуття глибокої емоційної прив’язаності. Воно супроводжується сукупністю всіх психічних станів.

Кохання спонукає робити якісь хороші вчинки, не чекаючи нічого у відповідь. Ти дивишся на емоції іншої людини, й вони тебе надихають. Чому про кохання так багато пишуть письменники, філософи, мудреці? Бо воно – джерело натхнення. Створювати здорові стосунки у парі – одна з ознак психічного здоров’я.

Щодо довготривалості – це індивідуально. Залежить насамперед від емоційного стану людини, від рівня психологічного комфорту, від готовності бути відкритим або відкритою. Бо інколи буває таке, що людина кохає, але минулий негативний досвід заважає наблизитися й змушує заблокувати почуття або втекти від нього. Людина часто плутає здорове й травматичне кохання.

Як у наш час збагнути, чи кохання – “здорове”?

Здорове кохання підтримує нас, наповнює емоціями та дозволяє рухатися вперед. Це – взаємодія між людьми на всіх рівнях. Закохані часто говорять: “Я постійно хочу бути поруч з коханою людиною”.

Травматичне кохання – коли люди не можуть витримати навіть хвилини розлуки. Наприклад, коханий або кохана йде на роботу, а починає здаватися, що він або вона вже ніколи не повернеться. Поїздка у відрядження – взагалі викликає страх.

Взагалі стосунки між дорослими – дуже накладаються на дитячий досвід. Все залежить від того, наскільки одна людина може довіряти іншій. Довіра формується приблизно в рік. Якщо мама любить й голубить дитину, реагує на крик або плач, завжди поруч, то 99%, що у дорослому віці вдасться сформувати хороші стосунки.
Якщо ж не задовольнялись базові потреби дитини, це накладе свій відбиток.

Гармонія зі світом і самим собою можлива лише за умови рівноваги рівня довіри до себе і світу. Особи, які від народження мають комплекс базової недовіри до світу, постійно відчувають депресію, тривогу, страх, ворожість до оточення. Вони не довіряють знайомим, друзям, ворогам, близьким і далеким родичам, а часом і самим собі.

Фундамент довіри формуються в перших роках життя, зокрема в період немовляти та раннього дитинства. Взаємодія з батьками та іншими опікунами грає важливу роль у створенні довірливого емоційного фону для дитини й накладається в дорослому житті в стосунках.

Що робити, якщо людина зрозуміла: її кохання – травматичне? Негайно до психолога?

Є такий момент як психоедукація. Людина може прочитати про це у літературі, впізнати у тексті себе й проаналізувати, чому так сталося. Варто увімкнути саморефлексію. Варто подумати: що я роблю не так, що мій партнер або партнерка робить не так. Це – як вести розслідування. Якщо потрібно скоригувати деякі моменти, людина й сама може впоратися.

Якщо ж стосунки – аб’юзивні, людина відчуває страждання, найкращий варіант – попрацювати з психологом. Бо якщо вже одного разу людина потрапила у такі стосунки, то й наступного – наступить на ті самі граблі. Можна сказати, що людина поруч – не хороша, але насправді важливо – усвідомити: “Чому я притягнула таку людину, чому вона біля мене”. Треба взяти на себе відповідальність – чому я вибрав (вибрала) такого партнера або партнерку.

До слова, вибір психолога – дуже відповідальна справа. Треба вибрати того, який підходить конкретній людині.

Взаємне кохання може тривати все життя

Скільки у здорових стосунках може тривати кохання?

Тут можна говорити про закоханість або кохання.

Закоханість – квітково-цукерковий період. Людина бачить світ у рожевих барвах. Партнер або партнерка здається ідеалом без жодних мінусів. Цей період – швидкоплинний. Він має свій термін придатності.

Якщо ж ми говоримо про здорове взаємне кохання, воно може тривати все життя. Почуття проживатиме трансформацію. Кохання долатиме перешкоди й ставатиме іншим, але залишатиметься. Якщо кохання є, воно – є, і нічого з ним не зробиш. Важливо, щоб люди були на першому місці одне в одного.

Чи існує кохання з першого погляду

Психологи вірять у кохання з першого погляду? Чи це лише вигадка для романтичних комедій?

Дослідження показують, що враження формується впродовж перших 5 хвилин. Ми вербально або невербально ловимо сигнали іншої людини.

Хоча все-таки з першого погляду я б не сказала про кохання. Я сказала б про закоханість, яка з часом може перейти у кохання. Бо воно – перевірене часом.

Іноді буває, що людина наперед закохується в образ, а тоді зустрічає когось, на кого його можна “приміряти”. Але це все одно закоханість в образ, а не в реальну людину. Бо її треба спершу пізнати. Зрештою, кохання, стосунки – це робота.

Як людина обирає, у кого закохатися

Як ми обираємо, у кого закохуватися?

До 3 років у нас на 45% сформований образ майбутнього партнера або партнерки. До 6 років – на 60%. На 18 років припадає лише кілька відсотків.

Хочемо ми того чи не хочемо, образ зазвичай складається з того, що ми бачимо у сім’ї. Доньки батьків з залежностями можуть знайти чоловіка з залежністю, хоча й обіцяють собі, що ніколи не матимуть таких стосунків. Іноді дитина може ловити образи не лише батьків, але й дідуся та бабусі. У деяких випадках це рятує її майбутні стосунки.

Образ формується у нас в голові як трафарет. У дорослому житті ми беремо його й прикладаємо до інших людей. Цей трафарет – це наші цінності, наші звички, наші уподобання. Якщо партнер або партнерка ідеально “потрапили” у трафарет, закоханість може стати коханням. Супер, якщо так сталося.

Кохання – це коли приймаєш людину з її хорошими та поганими якостями. Варто розуміти, що ідеалів немає.

А цей “трафарет” можна змінити? Якщо дитинство дало не надто хорошу історію.

Змінити щось не можна тільки тоді, коли людина – вже пішла від нас. В інших випадках шанс на зміни є завжди.

Людина з погляду психології – суб’єкт. Вона постійно змінюється. Якби людина не мала шансу на зміни, то навіщо тоді взагалі психотерапія?

Але є така фраза: біль від життя має бути більшим, аніж біль від психотерапії. Тоді стануться зміни. Людині має справді заважати те, що вона хоче змінити. Тоді є мотивація. Треба взяти відповідальність за своє життя.

Бо не завжди людина йде до психолога, щоб змінитися. Дехто ходить, щоб підтримали. Дехто – за принципом: всі ходять, і я – піду. Справді болить декільком відсоткам.

Як зберегти стосунки

Як закоханим працювати над своїми стосунками?

Найкращим розчинником непорозумінь є повага, розмова й бажання бути разом. Якщо двоє хочуть бути разом, вони зроблять для цього все. Це бажання має перевищувати все інше.

Потрібно сідати й говорити. А проговорене підкріплювати вчинками. Важливо, щоб кожен бачив свою сторону, а не просто казав партнеру або партнерці “ти – винен” чи “ти – винна”. Є така фраза: правду треба подавати як красиве пальто, а не жбурляти в обличчя, як мокрий рушник. Тоді ми не просто кажемо “ти – такий-сякий”, а даємо зрозуміти, що “мені неприємно, коли ти так робиш, це ображає мою гідність”. У стосунках треба говорити не крізь звинувачення, а крізь призму своїх відчуттів. Коли ви сваритеся з іншою людиною, пам’ятайте про те, хочете ви зберегти ці стосунки чи розійтися”. Бо іноді у сварках можна такого наговорити, що жодні вибачення не допоможуть.

Можна піти на парну терапію. Навіть один сеанс іноді може дати дуже гарний результат. Психотерапевт виступає як перекладач.

Що таке – невзаємне кохання

Як пережити невзаємне кохання? Щоб обійтися без цього кліше з фільмів: відерце морозива, сльози й “Бріджит Джонс” по телевізору.

Насамперед запитати себе: а чому я люблю того, хто мене не любить? Коли людина любить себе, вона не дозволить такого. Нещодавно мені телефонував хлопець, який заявив, що його дівчина більше не хоче бути з ним, а він намагається усіма силами її повернути. А для чого? Жити й знати, що тебе не люблять – це твоє бажання?

Якщо людина себе поважає, вона шукає здорові стосунки.

Найчастіше невзаємне кохання – фантазійне. Тоді закохуються в образ, а не в особистість зі своїми плюсами й мінусами, й це приносить багато страждань. Здорове кохання має дарувати відчуття щастя.

Вибір людини – бути жертвою чи знайти своє щастя. Діти живуть в казках, а мрії дорослих більш зрілі.

Іноді жінки намагаються врятувати чоловіка й потрапляють в аб’юзивні стосунки. А для чого рятувати? Треба себе спершу врятувати. А коли врятуєш себе, рятувати інших вже не буде часу й бажання.

Як фільми та серіали про кохання впливають на наше життя?

У серіалах нам не показують спокійне життя, бо на це було б нудно дивитися. Хтось дивиться їх, а хтось – живе у них. У серіалах завжди є страждання. Ми хочемо у житті серіальної цікавості, але не хочемо серіальних страждань. А так не буває. Вони йдуть пліч-о-пліч.

Не кожен готовий до тихого спокійного життя. Звичайна здорова реальність може бути не такою цікавою, як серіал, де дон Пабло любить Санту-Лючію, Санта-Лючія любить Хосе, а Хосе – Марію.

Якщо у серіалі показують, що під час сварки потрібно бити посуд, деякі люди вирішують робити це у житті. Зазвичай все їхнє життя проходить як серіал, а стосунки це одна зі сфер, в якій цей серіал реалізується.

Яка пара для тебе – приклад?

Бабуся з дідусем, які сидять на лавочці й слухають птахів. Їхня любов стійка і пройшла чимало хорошого і поганого, та не дивлячись на це вони йшли пліч о пліч все життя.