Внесення мінеральних добрив та позакореневе підживлення сої

Соя відноситься до однієї з основних олійних культур, які вирощуються в Україні. Для отримання високого врожаю сої (>3 т/га) необхідне чітке розуміння оптимальних умов для вирощування даної культури та системи застосування добрив, яка буде забезпечувати рослини необхідною кількістю елементів для процесів росту, розвитку та формування врожаю. В умовах сьогодення надзвичайно важливо відповідально підходити до оптимізації витрат на всі елементи технології вирощування.

Запаси продуктивної вологи

Основою для планування системи застосування добрив є розуміння запасів продуктивної вологи на момент посіву та кількість продуктивної вологи, яка буде накопичена у ґрунті та послідуючими опадами впродовж періоду травень-липень. Орієнтовно, необхідною кількістю продуктивної вологи у метровому шарі ґрунту на момент посіву культури при запланованому врожаю у 3 т/га є 150 мм + як мінімум 80-100 мм опадів впродовж вегетації.

Розглянемо три основні елементи успішного застосування добрив при вирощуванні сої:

1. Азотні добрива

Першим елементом у плануванні системи застосування добрив під врожай сої є застосування азотних добрив. При ефективному проведенні інокуляції бактеріями штаму Bradyrhizobium japonicum та наявності у метровому шарі ґрунту під рослинами у період «наливу бобів» щонайменше 80-100 мм опадів рослини сої будуть мати потенціал для формування бажаного врожаю культури (до 3,0 т/га). Якщо дані вимоги рослин не будуть виконані – вартість врожаю даної культури може становити менше ніж прямі витрати на вирощування (логістика, посів, хімічний захист, транспортування врожаю та ін.).
Найвища ефективність з точки зору приросту врожаю сої є застосування добрив з пролонгованим ефектом забезпечення поживними сполуками. Найбільш доступним для агровиробників агрохімічним рішенням є суміш КАС (Карбамід-аміачної суміші) з Thio-Sul ® . Згідно проведених виробничих дослідів у минулі роки були отримані найвищі результати по приросту врожаю при передпосівному внесенні Thio-Sul ® у нормі 75-100 кг/га разом з КАС-32.

Thio-Sul ® (розчин тіосульфату амонію) – інноваційне рідке азотно-сірчане добриво від бельгійської компанії Tessenderlo Kerley. Це добриво з властивостями інгібітора, яке збільшує ефективність рідкого добрива КАС (карбамід-аміачна суміш) та покращити майбутні врожаї за рахунок пролонгації азотного та сірчаного живлення кукурудзи.

2. NPK+S добрива

Для отримання врожаю сої на рівні 2,5-3,0 т/га при мінімальних витратах фосфорно-калійних добрив у ґрунті вміст рухомих форм фосфору та калію має становити відповідно 60+ мг/кг та 80+ мг/кг ґрунту рухомих форм елементів живлення. Якщо вміст даних елементів живлення є меншим – бажаним є внесення перед посівом або при посіві фосфорно-калійних добрив.
На даний момент у всіх основних зонах сіяння сої найкращу ефективність демонструє припосівне внесення бельгійських гранульованих добрив Росаферт NPK 0-23-24 та інноваційного гранульованого добрива COMPLEX 15/15/15+8SO3+Zn у нормах 100-140 кг/га. Якщо з будь-яких причин внесення фосфорно-калійних добрив не було здійснене, то бажаним є внесення позакореневих фосфорно-калійних добрив з мікроелементами (РК+МЕ).

3. Позакореневі добрива та регулятори росту

1. Фаза 3-4 трійчастого листа. Позакореневе внесення рідкого продукту Розалік (B, Mo, S) 1 л/га + Міллерплекс 0,6 л/га. Дана технологічна операція спрямована на збільшення кількості продуктивних гілок культури та збільшення потенціалу закладки бобів. Разом з тим дана суміш продуктів забезпечує посилення споживання соєю азоту з ґрунту та внесених азотних добрив (якщо вносились).
2. Період 4 трійчастий лист-бутонізація. Позакореневе внесення рідкого добрива Розалік (Mg, Mn, N, S) у нормі 3 л/га. Ця операція спрямована на посилення ефективності фотосинтезу та збільшення відтоку цукрів від листя до кореневої системи та нового приросту. Краще забезпечення рослини на власні цукри напряму впливає на темпи проросту листової поверхні соєю та швидкість закриття міжрядь. Окрім цього, добриво збільшує енергетичний потенціал рослин та збільшує енергію ростових процесів.
3. Фаза бутонізації. Позакореневе внесення Розалік (В)1,0 л/га + Розалік (РК+МЕ) 2,0 л/га. Технологічна операція спрямована на посилення розвитку генеративних бруньок, подовження періоду цвітіння та поліпшення запилення та формування бобів. Саме ця технологічна операція є важливою при відсутності внесення фосфорно-калійних добрив у ґрунт та збільшення лежкості продукції сої під час тривалого зберігання.
4. Період появи першого сформованого бобу. Позакореневе внесення рідкого добрива Розалік (РК+МЕ) 2,0 л/га. Впливає на посилення наливу бобів та збільшення маси 1000 насінин.

Зважаючи на вартість основних фосфорно-калійних добрив, за умови розуміння агрохімічного стану ґрунту, при використанні позакореневих добрив та стимуляторів можна отримати гарний врожай з порівняно невеликими витратами на гектар.

Насіння сої

У асортименті компанії “Ерідон” ви знайдете високоякісне насіння сортів сої від найкращих європейських селекційних компаній:

• ЕС Ментор – сорт сої, який є лідером по врожайності в ранній групі. Прекрасне поєднання високої стабільності, врожайності та вмісту протеїну.
• ЕС Командор – напівдетермінантний сорт сої лідер у свої групі стиглості. Відмінна врожайність, високий вміст білку та велика натура зерна.

• Галлек – найуспішніший сорт сої по рівню та стабільності врожаю у ранній групі, який рівняється по врожайності до середньостиглих сортів. Даний сорт завжди показує рівномірне достигання і високу стійкість до розтріскування навіть при пізнішому комбайнуванні.
• Моцарт – ультраранній сорт сої створений схрещенням сортів Європейської та Канадської генетики, який поєднав в собі активний початковий ріст високий показник врожайності та протеїну.

• Амадеа – ультраранній сорт з ідеально збалансованими показниками врожайності та протеїну. Флагман серед сортів Saatbau.

Усім бажаємо високих, стабільних врожаїв сої та високого прибутку з кожного гектару!

Заступник керівника ВІДДІЛУ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ПІТРИМКИ «ЕРІДОН»
ЧЕРНЕНКО Євген Петрович | (050)-373-95-24

Соя: Путівник з вирощування

Соя є однією із стратегічних культур світового виробництва, загальні обсяги якого варіюють у межах 360 млн т на рік, а в Україні – на рівні 4,5 млн т. Для забезпечення ефективного вітчизняного виробництва цієї культури та отримання високих урожаїв до реєстру сортів України на сьогодні занесено 257 сортів сої, не враховуючи ГМО сорти, які мають неофіційне поширення. До найпоширеніших належать: ЄС Ментор, Галлек, ОАЦ Аватар, Аріса, ОАЦ Брук, ОАЦ Страйв, ОАЦ Лейквью, Опус, ОАЦ Медок, Сігалія, Ліссабон, Кофу, Моравія.

Під час вибору сорту, насамперед, слід зважати на групу стиглості сої, оскільки саме від цього чинника буде залежати здатність формування високого рівня врожайності культури та можливість уникнення певних стресових навантажень впродовж сезону.

За тривалістю вегетації сорти сої поділяються на:

• ультраранні з тривалістю вегетаційного періоду до 85 днів (до 2300 СHU);
• ранньостиглі з тривалістю вегетаційного періоду 86–105 днів (2300–2500 CHU);
• середньо-ранньостиглі з тривалістю вегетаційного періоду 106– 125 днів (2500–2800 CHU);
• середньостиглі з тривалістю вегетаційного періоду 126–135 днів (2800–3000 CHU);
• середньо-пізньостиглі з тривалістю вегетаційного періоду понад 136 днів (понад 3000 CHU).

Так, ми можемо вибрати відповідні сорти сої, які зможуть реалізувати свій потенціал в умовах певної зони. Крім того, під час добору сортів бажано зважати на запаси вологи та частоту прояву і тривалість посух в умовах певного регіону, вплив високих температур впродовж вегетації культури. Так, зміна кліматичних умов в Україні, посилення впливу посух і високих температур упродовж розвитку рослини, на фоні зменшення опадів, потребує зваженого підходу до вибору сортів сої для вирощування в кожній окремій зоні: відомо, що на формування 1 т зерна з відповідною кількістю побічної продукції культура споживає 900–1500 м 3 води.

Якщо проводити добір сортів сої з урахуванням запасів вологи у метровому шарі ґрунту, то рекомендуємо орієнтуватись на такі розрахунки:

• запаси ґрунтової вологи на рівні 100 мм – ризик для вирощування сої, тому доцільно сконцентруватись на ультраранніх і деяких ранніх сортах культури;
• запаси ґрунтової вологи на рівні 120 мм, тоді орієнтуємось на ультраранні і ранньостиглі сорти сої;
• запаси ґрунтової вологи на рівні 140 мм, можна висівати середньоранні сорти;
• запаси ґрунтової вологи 160 мм, тоді слід висівати середньостиглі і деякі середньопізні сорти;
• запаси ґрунтової вологи 180 мм і більше, у такому разі можна висівати будь-які сорти.

Так, зважаючи на незначні запаси вологи та відсутність необхідної кількості опадів у ранньовесняний період у зонах нестійкого та недостатнього зволоження, необхідно орієнтуватись на ультраранні і ранньостиглі сорти, які дозріватимуть впродовж 80–110 днів, щоб уникнути у період їх наливу незадовільного впливу посух у серпні – вересні, прояви яких є доволі частими останніми роками. Отже, рослини сої можуть ефективно використати незначні запаси ґрунтової вологи та опади в ранньовесняний період. До того ж для високої ефективності виробництва вказані сорти мають становити не менше 50% посівних площ.

У зонах із задовільним зволоження це можуть бути сорти від ультраранніх до середньостиглих, адже ймовірність випадання необхідної кількості опадів упродовж вегетації, зокрема у другій половинні літа, в таких зонах є високою.

Також слід зважати на вибір сортів відповідно до умов кожного окремого року – обов’язково враховувати енергію початкового росту.

Зокрема, за незначних запасів вологи та малої кількості опадів на початку весни краще вибирати сорти, що характеризуються високими темпами росту і розвитку, адже вони завдяки швидкому закриттю поверхні ґрунту забезпечать зменшення непродуктивного випаровування вологи.

Серед таких сортів найпоширенішими у виробництві є скоростиглі Опус, ОАЦ Медок, Галлек, ОАЦ Аватар, ЕС Ментор ОАЦ Брук, ОАЦ Лейквью та інші, що забезпечують швидкий ріст рослин на початкових етапах і мають здатність формувати врожай упродовж 110 днів і менше. На жаль, виробники мало звертають увагу і на ультраранні сорти, зокрема Діона, Арніка, Алігатор, Аннушка, Парадіс та інші, що в умовах посушливого року будуть доволі актуальними з огляду на швидкі темпи росту рослин на початкових етапах розвитку та короткий період вегетації.

Наступною важливою характеристикою у виборі сортів є висока стійкість до стресів. Зокрема до посухи, що є надзвичайно важливо для зони нестійкого та недостатнього зволоження. Посухостійкі сорти забезпечують зменшення ризиків не отримання врожаю насіння сої в умовах недостатньої кількості вологи або тривалого періоду посухи в окремі роки. Для зони задовільного зволоження важливішим є чинник холодостійкості і стабільність ростових процесів за різких змін температур і амплітуди день – ніч в 10–15°С у весняний період, а інколи жаростійкості. На жаль, вказані показники лише поодиноко відмічаються компаніями виробниками, тому здебільшого такі дані можна отримати завдяки власним спостереженням.

Під час вибору сортів важливо також зважати на їх здатність до гілкування, це допомагає визначитись з шириною міжряддя та оптимальною густотою посіву сорту. Сорти з високою здатністю до гілкування можна висівати з меншою густотою і більшою шириною міжряддя. Так, наприклад, сорти Вольта, Ленка, ЕС Ментор та інші аналогічні з високою здатністю до гілкування можна висівати як з більшою шириною міжрядь (45–70 см), так і зменшувати густоту посіву за умов незначних запасів вологи у ґрунті. До того ж якщо після посіву випаде значна кількість опадів, вказані сорти компенсують дефіцит густоти завдяки гілкуванню.

І ще одним важливим чинником у виборі сорту сої є його стійкість до хвороб. Так, за недостатнього і нестійкого зволоження важливого значення набуває стійкість сортів сої до фузаріозу, септоріозу, церкоспорозу, склеротиніозу, а для зон задовільного зволоження – до фузаріозу, переноспорозу, аскохітозу, антракнозу, склеротиніозу, ботрідіозу, фомопсису.

Частина друга: Умови вирощування Сої

Соя є доволі вимогливою культурою до умов вирощування – оптимальні температури на початкових етапах росту і розвитку мають становити 12–16 °С, а для забезпечення подальшої вегетації рослини температурний режим повітря повинен бути у межах 18–25°С. Крім того, для цвітіння сої мінімальна температура має становити 16–18°С, сприятлива – 19–21°С, оптимальна – на рівні 22–25°С. У період формування бобів і насіння мінімальна температура повітря має становити 13–14°С, сприятлива – 17–18°С, а оптимальна – 20–23°С. Мінімальною на момент достигання є температура не менше 8°С, сприятливою – 13–16°С, оптимальною – 18–20°С. Призупинення ростових процесів відбувається за перевищення температур повітря 33–36°С.

Для отримання дружних сходів культурі необхідно 130–160% вологи від своєї ваги, а орний шар ґрунту має містити не менше 20 мм її обсягів. Слід зауважити, що культура має транспіраційний коефіцієнт 500–600, а для формування 1 т урожаю може споживати від 900 до 1500 м 3 води.

Соя відноситься до культур короткого дня і є значно чутливою до зміни тривалості освітлення. Тобто тривалість її вегетаційного періоду залежить від тривалості дня.

Соя значно реагує на родючість ґрунтів, зокрема на рН ґрунтового розчину – оптимальні умови для росту і розвитку рослин складаються при рН ґрунту 6,5–7,0. Незважаючи що рослина має стрижневу кореневу систему, вагомим у вирощуванні сої є показник щільності ґрунтів, оптимальне значення якого має варіювати на рівні 1,1–1,25 г/см 3 .

З огляду на біологічні потреби та фізіологічні особливості культури, для отримання економічно обґрунтованого рівня врожаю вся технологія має орієнтуватись на раціональне збереження та використання вологи – від вибору попередника до проведення всіх обробітків ґрунту.

Так, для сої є хорошими попередниками озимі та ярі зернові культури, збір яких з полів проводять у ранні терміни, що сприяє додатковому накопиченню вологи в осінній період.

Оптимальним є обробіток ґрунту, який забезпечить утворення необхідної щільності – на рівні 1,1–1,25 г/см 3 на глибину 25–30 см без формування ущільнення, адже коренева система культури може сягати 1,5 м. Крім того, передпосівний обробіток має сформувати рівне і незначно ущільнене насіннєве ложе з підпертою вологою.

Соя є культурою, шо споживає найбільше азоту для свого росту і розвитку (рис. 1).

Рис. 1. Винос елементів живлення 1 т основної і відповідної кількості побічної продукції сої

Тому під час розробки технології вирощування сої для отримання високих урожаїв маємо звернути увагу на вміст не лише фосфору і калію у ґрунті, але також на магній, кальцій та сірку, яких культура споживає також багато. Оптимально дози добрив краще розраховувати відповідно до вмісту елементів у ґрунті, проте можна скористатись і рекомендованими нормами – переважно K_20–40P_20–40S_20–30Mg_20–30Ca_60–80.

Слід наголосити, що збільшення нітратних форм азоту у ґрунті на початкових етапах може викликати погіршення процесу симбіозу бульбочкових бактерій з рослинами сої або негативно вплине безпосередньо на азотфіксацію. Забезпечуючи таку потребу в азоті, – у разі вирощування за чисто мінеральною схемою, – неможливо уникнути значних витрат. Відповідно, важливо правильно підібрати дози та форми азотних добрив у передпосівний обробіток, а також види добрив для внесення під час посівів. Зважаючи на це, в передпосівний та посівний періоди для забезпечення незначної кількості азоту до моменту процесу азотфіксації бульбочковими бактеріями краще використовувати азотні добрива, що містять в незначній кількості нітратний азот і в більшій – амідний або амонійний (КАС). Так, дози азотних добрив мають забезпечити вміст діючої речовини на рівні близько 60 кг/га у передпосівний період. В умовах задовільного забезпечення вологою рослини сої в період формування нижніх бобів також позитивно реагують на внесення азоту у формі КАС, що почне діяти у період формування бобів у верхньому ярусі – наливу зерна, коли інтенсивність азотфіксації бульбочковими бактеріями сповільнюється.

Завданням припосівного добрива є забезпечення швидкого переходу живлення рослин з насіннєвого до ґрунтового, тому ці добрива мають містити у незначній кількості низку елементів живлення – N_10–15K_10–15P_10–15 + Me.

Слід наголосити, що під час вибору сорту потрібно зважати і на якість насіннєвого матеріалу – його випробування можливо замовити, наприклад, в Інституті Агробіології, зокрема таким є дослід з визначення маси 1000 насінин, енергії та схожості, а також зараженості фузаріозом насіння, бактеріозами і вірусними хворобами. Значного ураження насіння грибковими хворобами можна позбутися завдяки звичайним фунгіцидам на основі системних діючих речовин (металаксилу-М, прохлоразу, триадемефону, дифеноконазолу, флутріафолу, тебуконазолу тощо). Зараження бактеріальними хворобами усунути важче, адже на сьогодні антибіотики, що можуть успішно боротись з бактеріозами, не внесено до єдиного Державного реєстру препаратів. Під час вегетації для цього можливо використовувати фосетил алюмінію (препарат Альєтт), що має системну викорінюючу дію на бактеріози і лікувальний ефект загалом. Вірусні хвороби, на жаль, побороти неможливо, тому такий насіннєвий матеріал є ризикованим для вирощування.

Частина третя: Підготовка насіння сої

Важливим чинником у формуванні продуктивності посівів сої є підготовка насіння. Зокрема, проведення протруювання інсектицидами для захисту від комплексу ґрунтових і після сходових шкідників. Вказаний захід краще вживати на полях, де було виявлено (внаслідок діагностики ґрунту: розкопок, встановлення приманок) високу чисельність ґрунтових шкідників (дротянок, личинок хруща тощо). Зауважимо, що зі збільшенням норми висіву не завжди вдається компенсувати втрати із вирівняності посівів, адже шкідник пошкоджує їх нерівномірно – або ділянки рядка за широкорядного посіву, або певні локаційні місця за суцільного посіву. Отже, сформуються ділянки як зі значним зрідженням і відсутністю внутрішньовидової конкуренції, так і ділянки із загущеним посівом та істотною внутрішньовидовою конкуренцією. Тому слід використовувати інсектицидні протруйники на основі імідоклоприду, клотіанідину або тіаметосаму.

Обов’язковим є обробка насіння фунгіцидними протруйниками від хвороб на етапах проростання і сходів, адже сою висівають в період інтенсивного їх розвитку та шкодочинності. Так, значної шкоди можуть завдавати: пліснявіння насіння, альтернаріоз, фузаріоз, аскохітоз, переноспороз і септоріоз сходів. Тому важливим є застосування, про що йшлося вище, препаратів системної дії на основі металаксилу-М, прохлоразу, триадемефону, дифеноконазолу, флутріафолу, тебуконазолу тощо. До того ж під час роботи з триазолами типу тебуконазолу слід зважати, що вказаний продукт має ретардантну дію і може погіршити рівномірність і якість сходів, тому потрібно чітко дотримуватися рекомендованих доз речовини, щоб концентрація тебуконазолу не перевищувала 25–30 г/т.

Ефективним заходом для росту і розвитку сої на початкових етапах є обробка насіння стимуляторами росту, гуміновими сполуками, амінокислотами, що забезпечує швидший розвиток кореневої системи та вегетативної маси в період переходу живлення із запасних речовин сім’ядолею на кореневе.

Оскільки соя має здатність до симбіотичної взаємодії з певними видами азотфіксуючих мікроорганізмів, то важливим чинником у передпосівний період є підготовка насіння. Натомість відмова від проведення інокуляції штамами бульбочкових бактерій зумовлює вирощування сої за мінеральним типом живлення і часто за відсутності збалансованого азотного живлення призводить до недобору врожаю культури.

Вирішальним чинником для формування врожаю насіння сої є обробка її якісними інокулянтами на основі активних штамів бульбочкових бактерій Bradyrhizobium japonicum. За відсутності або відмови від обробки високопродуктивними штамами бульбочкових бактерій у ґрунті може відбуватись заселення кореневої системи сої іншими малоефективними або неефективними видами і до того ж виникає резистентність рослин до заселення ефективними штамами Rhizobium japonicum, що призводить лише до мінерального азотного живлення рослин, як наслідок – до зменшення продуктивності посівів. А оскільки чисельність високопродуктивних штамів бульбочкових бактерій у ґрунті не дуже висока, то інокуляція насіння активними штамами бульбочкових бактерій є обов’язковим передпосівним заходом.

Зокрема, група компаній BioNorma пропонує високопродуктивні інокулянти у різних формах, як от: Ризоактив концентрат рідкий, на вугільній та на торфовій основі, що надає широкий спектр вибору часу та способу проведення інокуляції.

Так, рідким препаратом легко можна обробити насіння за кілька днів до посіву за допомогою протруювальних машин, з використання бетономішалок чи ручних оприскувачів на закритих від прямих сонячних променів майданчиках.

Препарат Ризоактив концентрат на торфовій основі можна використовувати як на закритих майданчиках, змішуючи його в бетономішалках, на тентах за допомогою лопат чи інших знарядь з додаванням прилипачів, так і одразу, завантажуючи в сівалки.

Вугільний Ризоактив концентрат завдяки своїй унікальний формі, наявності вугільного порошку, забезпечує якісне покриття поверхні насінини, тому його можна використовувати під час посіву, завантажуючи в сівалки або на закритих площадках на тентах чи під час фасування насіння в мішки.

У процесі вибору продуктів для інокуляції потрібно враховувати:

– активність штамів Rhizobium japonicum;

– титр препаратів (краще коли їх титр становить 10 9 –10 10 КУО/мл);

– сумісність із фунгіцидно-інсектицидними протруйниками.

Група компанія BioNorma завдяки використанню сучасних розробок науки, широким дослідженням ефективності бульбочкових бактерій та вибору найпродуктивніших штамів, власному клієнтоорієнтованому виробництву сформувала продукти, які містять високопродуктивні штами бульбочкових бактерій, що можуть забезпечувати якісне заселення кореневої системи сої та високу продуктивність азотфіксації за різних температурних та рН умов ґрунту, з високим титром, з широким вибором способу і часу застосування продуктів, сумісних з усіма традиційними діючими речовинами інсектицидно-фунгіцидних протруйників.

Проте слід пам’ятати, що якість взаємодії (якісне та кількісне проникнення в кореневу систему) штамів бульбочкових бактерій будь-яких препаратів буде обмежувати кислотність ґрунту, якщо вона нижче 5,5 рН, мінусові та високі температури ґрунту (понад 30°С), дефіцит вологи.

Частина четверта: Посів та догляд сої

Під час вибору строку посіву потрібно зважати на те, що соя є доволі вимогливою до температурного режиму:

• мінімальна температура проростання насіння – +7…+8°С
• оптимальна температура проростання насіння – +15…+20°С
• мінімальна температура з’явлення сходів – +8…+10°С
• температура, що зумовлює пошкодження сходів – -2…-3°С.

Отже, оптимальним є строк посіву для сої, коли ґрунт прогрівається до 12–14°С для звичайних сортів, а для ГМО – у межах 9–10°С, що обумовлено їх дещо вищою стійкістю до стресових чинників.

Вибираючи глибину посіву, слід зважати, що соя є доволі вимогливою до вологи, зокрема для отримання дружних сходів в орному шарі ґрунту обсяги вологи мають становити 20–30 мм, адже для набухання і проростання насіння культура потребує 130–160% вологи від його маси.

Зауважимо, що оптимальна глибина посіву сої становить 3–4 см, тому передпосівний обробіток ґрунту необхідно проводити саме на таку глибину. А в умовах зони нестійкого та недостатнього зволоження глибину посіву можна збільшити до 5–6 см, заглиблюючи сівалку у вологий шар ґрунту на 1,5–2 см.

Так, густота посів значною мірою залежить від групи стиглості сорту та ширини міжрядь (табл. 1).

Таблиця 1. Рекомендована густота посівів на момент збирання в зоні нестійкого зволоження залежно від групи стиглості та ширини мірядь

Важливо також зважати на запаси продуктивної вологи на момент посіву, за їх дефіциту слід розраховувати норми висіву, щоб визначити ближчі до нижчих значення густоти на момент збирання, а за умов задовільного забезпечення – ближчі до верхньої межі рекомендованої густоти посів на момент збирання.

Упродовж вегетації важливим чинником для стимуляції та підтримки азотфіксації та оптимізації ростових процесів є позакореневі підживлення сої. Так, для сприяння інтенсивному заселенню бульбочковими бактеріями кореневої системи сої в період 2–3-го трійчастого листка краще провести позакореневі підживлення мікродобривами, що містять молібден (Мо), на рівні 30–40 г/га. А у період формування середнього ярусу бобів, за умов задовільного зволоження, можна провести позакореневі підживлення мікродобривами, які містять кобальт (Со) та молібден (Мо), що сприятиме подовженню життєдіяльності та активності азотфіксації бульбочкових бактерій.

Для оптимізації ростових процесів та підвищення продуктивності сої важливим є проведення позакореневих підживлень. У цьому разі краще орієнтуватись на критичні періоди. У вирощуванні сої їх два: 5-й трійчастий листок або початок гілкування, коли відбувається закладка кількості квіток і суцвіть, та період формування бобів середнього ярусу, коли починається налив зерна у нижньому ярусі. У ці періоди, за наявності вологи у ґрунті, можна проводити позакореневі підживлення сої комплексними мікродобривами, щоб вплинути на рівень врожайності культури. Важливим також є застосування бору (В) на рівні 100–120 г/га у період 5-го трійчастого листка – початок цвітіння, що забезпечить підвищення стійкості рослин до абортарії квіток.

Основною проблемою у процесі вирощування сої є захист культури від бур’янів. Адже вони є більш конкурентними на ранніх етапах росту і розвитку, ніж рослини сої. Тому підбір гербіцидного захисту є важливим компонентом успіху високої врожайності культури.

В умовах задовільної вологи у передпосівний період на традиційних сортах сої краще формувати ґрунтові схеми захисту від бур’янів. Для цього краще використовувати бакові суміші з різноспрямованими продуктами для розширення спектра боротьби з бур’янами. Так, можливо використовувати препарати або бакові суміші препаратів на основі:

• Прометрину або Тербутилазіну в поєднанні з Пропізохлором, Металохлором (С-металохлором) або Ацетохлором – в сухих зонах, а в зонах зі значною кількістю опадів та промивними типами ґрунтів –з Пропізохлором або Металохлором (С-металохлором);
• Метрибузину в поєднанні з Прометрином або Тербутилазіном у разі значного засмічення дводольними бур’янами, а проти злакових бур’янів – бакову суміш з Пропізохлором, Металохлором (С-металохлором);
• Метри бузину з Флуфенацетом або Кломазоном, що забезпечать широкий спектр боротьби з дводольними і злаковими бур’янами, але обов’язково слід враховувати обмеженість щодо вибору наступних культур у сівозміні.

Норми використання вказаних діючих речовин у бакових сумішах залежать від механічного складу ґрунту, вмісту гумусу, засміченості полів, тому бажано уточнювати їх у компаній-виробників або підбирати самостійно, враховуючи як параметри ґрунту, так і вологозабезпеченість зони та стан можливого забур’янення посівів.

За наявності вже пророслих бур’янів до бакових сумішей можна додавати препарати на основі солей Гліфосату. Вказаний продукт можна використати для знищення бур’янів за 2–3 дні до початку сходів культури у разі значного забур’янення поля. Також його можна використовувати під час вегетації ГМО сортів сої у два або три прийоми (сім ҆ ядолі – 1-й трійчастий листок, 2–3-й або 5-й трійчастий листок).

Система страхового захисту, хоча дещо і обмежена в строках використання, проте за правильного підбору продуктів забезпечує високу ефективність в боротьбі з бур’янами. Всі традиційні схеми захисту, здебільшого, будуються на основі препаратів з діючою речовиною Бентазону (Базагран і його аналоги). Але, зауважимо, продукти є малоефективним проти осотів, герані, амброзії (у пізніх фазах), берізки польової, пасльону, мишачого горошку, видів молочаю, злинки канадської (у пізніх фазах), чистця польового та ін. Тому слід підсилити і розширити спектр гербіцидної дії іншими діючими речовинами.

Зокрема, для розширення спектра боротьби з дводольними бур’янами ефективно буде застосувати на ранніх етапах бакову суміш Бентазону (Базагран і його аналоги) з Тифенсульфурон-метилом (Хармоні і його аналоги), що забезпечить широкий контроль бур’янів, крім видів молочаю, берізки польової, пасльону чорного; або поєднати Бентазон з Кломазоном (Бамбу тощо), що забезпечить ефективний контроль дводольних і однорічних злакових бур’янів і ґрунтову дію. Але слід зважати на можливу фітотоксичну дію в наступний рік на злакові культури.

У разі значної забур’яненості та нерівномірного її прояву краще використовувати препарати на основі Імазамоксу (Пульсар та його аналоги) у чистому вигляді, а за значного засмічення осотами, грабельками звичайними, волошкою синьою краще формувати бакову суміш з Бентазоном.

Однією з основних умов використання вказаних продуктів та їх бакових сумішей є своєчасність і чіткість дотримання регламенту їх внесення, адже ці продукти краще застосувати до фази 4-го трійчастого листка сої під час ранніх фаз бур’янів.

Проти злакових бур’янів у посівах сої боротись значно простіше, адже існує широкий спектр гербіцидів на основі хізалофоп-П-етилу, хізалофоп-П-тефурилу, квізалофоп-П-тефурилу, флуазифоп-П-бутилу, клетодиму, пропахізофопу, тепралоксидиму. Зауважимо, що слід орієнтуватись на стан злакових бур’янів, зокрема на фазу розвитку та їх величину, і, відповідно, підбирати дозу їх внесення. Проте, незважаючи на їх селективну дію, не бажано обробляти протизлаковими гербіцидами посіви сої у фазу формування бутонів – цвітіння, адже продукти діють на меристемі тканини рослин як злакових бур’янів, так і сої.

Інсектицидно-фунгіцидний захист сої необхідно проводити відповідно до періодів розвитку хвороб та найбільш імовірних періодів появи шкідників, враховуючи основні критичні фази закладки та формування врожаю культури. У цьому разі на посівах сої можуть розвиватись септоріоз, фузаріоз, переноспороз, аскохітоз, антракноз, альтренаріоз, церкоспороз, бактеріози та завдавати значної шкоди павутинний кліщ, бульбочковий довгоносик, попелиці, клопи, цикадки, акацієва вогнівка тощо.

Тому схема інсектицидно-фунгіцидного захисту має передбачати внесення препаратів у два етапи в період:

• 3–5-й трійчастий листок на продовольчих посівах сої, щонайменше, інсектицидний захист на основі імідоклоприду, тіаметоксаму, клотіанідину в поєднанні з піретроїдами, а за наявності кліща – застосування акарицидів; на насіннєвих посівах бажано додавати фунгіцидні препарати на основі карбендазиму, тіафанат-метилу, стробілуринів в поєднанні з триазолами, що не мають ретардантної дії (пропіконазол, флутріафол, трітіконазол тощо), а за проявів переноспорозу – з додаванням вузькоспрямованих препаратів на основі цимоксанілу в поєднанні зі стробілуринами (Фамоксадону, азокситсробіну) чи манкоцебом;
• формування бобів середньої ярусу на всіх посівах – інсектициди на основі імідоклоприду, тіаметоксаму, клотіанідину в поєднанні з акарицидами та фунгіцидами, що містять в бакових сумішах поєднання триазолів із стробілуринами або бензамідазолами. А на посівах, де виявлено бактеріози, особливо насіннєвих, бажано додати препарат на основі фосетил алюмінію (Альєтт).

Частина п’ята: Збирання та зберігання сої

Збирання сої проводять за вологості 10–15 при низькому зрізі, адже за свідченням наукових на висоті 5 см від поверхні ґрунту може розміщуватись 2% урожаю сої, а на висоті 9 см – уже близько 10%. Також швидкість обертів барабана напряму залежить від вологості зерна. Так, за вологості зерна 10–15% оптимальною є швидкість обертів барабана 400–650об./хв, тоді як за вологості 16–24% її можна розвинути до 800 об./хв.

Якщо посів сої дозріває нерівномірно, то для пришвидшення дозрівання слід здійснити десикацію або синикацію. Дисекацію краще проводити препаратами на основі диквату за 5–6 днів до збирання у разі вологості нижнього і середнього ярусів зерна не вище 25%, а препаратами на основі глюфосинат амонію (Баста) – за 10-12 днів у разі вологості зерна нижнього і середнього ярусів не більше 40%. Синекацію проводять 20–30%-им розчином азотних добрив у разі вологості зерна нижнього і середнього ярусів на рівні 25–30% за 7–10 днів до збирання врожаю.

Важливим чинником отримання високого економічного прибутку від сої є її якісне зберігання та своєчасна реалізація. Зокрема, в урожайні роки ціна на зерно сої є максимально привабливою наприкінці року та починаючи з березня місяця наступного року до нового врожаю у вересні, тоді як у неврожайні роки – від моменту збирання останніх площ до наступного врожаю культури. Так, основним гравцями на ринку сої є США, Аргентина, Бразилія, і рівень світових цін та потреба в продукції залежить від урожаю сої у цих країнах.

Слід зупинитися і на якості зберігання сої, що має важливе значення. Оскільки соя є високобілковою культурою з високим умістом жирів, вона приваблює як джерело живлення шкідників і різних збудників хвороб. Тому оптимальним для збереження запасів сої є їх розподіл під час зберігання на партії залежно від стиглості, за якої вона збиралась, та вологості. Оптимальними є умови зберігання, коли насіння сої має вологість до 12% при температурному режимі 1–5°С, з періодичним активним вентилюванням.

Автор: “Консультант-технолог в галузі агрономія” від компанії “АgroConsult” кандидат с.-г.наук Кифорук В. В.

Основні фази вегетації сої

У сої досить розвинена коренева система, яка включає в себе головний корінь та безліч розгалужень (коріння 2-го, 3-го і 4-го порядку). Довжина кореневих волосків маленька (максимум 110 μ). У порівнянні зі злаковими культурами і травами, у кореневої системи сої показник зв’язування ґрунту нижчий.

Розгалуження і початок цвітіння сприяють енергійному росту кореневищ. Пізніше темпи зростання кореневої системи сповільнюються, а ближче до завершення цвітіння і зовсім зупиняються. Значна частина кореневищ розташована на глибині до 20 см. Більшість великих бічних коренів відгалужуються від головного кореня горизонтально на відстань до 70 см, а потім заглиблюються на різну глибину (на показник глибини впливає тип ґрунту та інші умови).

Різні сорти сої мають деякі відмінності в формі кореневища і в темпі його формування. За умови однакових факторів обробітку сорти з меншою вегетативної масою мають більш слабку кореневу систему. Тонкостебельни сорти мають більш тонкі коріння в порівнянні з грубостебельними. Істотна різниця видна під час порівнювання кореневищ дикорослих сортів і культурних сортів з середньогрубими стеблами. Коренева система скоростиглих сортів активніше розвивається в початковий вегетаційний період, а середньостиглі та пізні сорти формують коріння пізніше.

Основні фази вегетації сої.

Виділяють шість основних фаз розвитку сої починаючи від сходів, формування рослини і закінчуючи фазою визрівання плодів.

Фаза сходів.

Початок її відзначається набряканням насіння і триває до розкриття прімордіальних листочків. Проростки сої проростають у вигляді щільно зімкнутих і вигнутих вниз сім’ядольних листків, незабаром ці листя випрямляються, швидко розкриваючись. Разом з цим на верхівках стеблинок можна розглянути кілька складених прімордіальних листків. Рясні запаси в сім’ядолях живлять проростки, і вони починають швидко формувати коріння.

Сходи різних сортів ще мало чим відрізняються один від одного, проте сорти з більш грубими стеблами і більш великими листками мають і більш велике підсем`ядольне колінце, і більш габаритні сім’ядолі. Тривалість фази сходів коливається від 5 до 20 і більше діб в залежності від різних факторів (температура, вологість ґрунту, глибина висівання насіння і т.п.). Це дуже критична фаза, тому що недолік тепла і вологості викликає у проростків сої бактеріоз, фузаріоз та інші захворювання, сильно зріджуються і послаблюють сходи і знижують врожайність. Щоб рослини були забезпечені оптимальними умовами для проростання, неприпустимо занадто глибоко закладати насіння, висівати їх в недостатньо прогрітому ґрунті, не пересушувати верхній шар до початку висівання. Якщо ґрунт до моменту посіву все-таки пересушити, то необхідно накочувати його.

Фаза гілкування.

Ця фаза змінює першу, коли розкривається перший або другий трійчастий лист, а завершенням її вважається поява перших суцвіть. Різні сорти темпами розвитку листя помітно не відрізняються. До початку розпускання квіток на основному стеблі в’яжеться від 5 до 14 листочків (це залежить від вегетаційного циклу конкретного сорту і факторів навколишнього середовища). Вся рослина може мати від 16 до 65 листків. Перш, ніж з’являться перші справжні листки, головне стебло росте вкрай повільно, додаючи в зростанні приблизно по 30-70 мм за добу. Потім приріст збільшується і до моменту зацвітання становить вже 100-150 мм. Процес розгалуження у сортів раннього і середнього дозрівання активізується на 5-20-у добу після сходів.

Малокультурні тонкостебелькові різновиди утворюють гілочки в нижній частині – вони проростають з пазух листочків. Культурні зернові сорти утворюють гілочки у верхній частині – вони проростають з пазух листя, починаючи з 4-го і вище. На час зацвітання рослини стрімко формують кореневу систему, накопичуючи поживні речовини в листочках і утворюючи перші суцвіття. Якщо умови сприяють розвитку (збільшення світлового дня, оптимальна температура і вологість повітря), міжвузля внизу стають довшими, і розгалуження починає утворюватися вгорі. Занадто ранній посів закладає ґілки в нижній частині (тобто боби починають в’язатися низько).

Уповільнення зростання та невелика кількість листя на початку вегетаційного періоду часто призводять до бурхливого розвитку бур’янів, затінюють і пригнічують сою, результатом буде неминуче зменшення врожайності. Ось чому необхідно видаляти сміттєві проростки якомога раніше.