Батат: вирощування, догляд, збір та зберігання врожаю

Попри схожість звичайної картоплі із бататом, характеристики і вирощування плодів цих культур значно відрізняються.

Вирощування батату

Розмножується батат вегетативно — живцями пагонів (сліпи). Маточні бульби розміщують на поверхні поживного субстрату у ящиках або на поверхні ґрунту в опалюваній теплиці із заглибленням на 1/3–1/2 бульби (цю операцію проводять з лютого по квітень). На бульбах швидко з’являються паростки, які розвиваються у довгі пагони. Саме вони і є посадковим матеріалом. Коли на пагоні формується 6 міжвузлів, їх зрізують, залишаючи одне міжвузля на бульбі (надалі з нього виросте новий бічний пагін). Зрізані живці вкорінюють у горщики або глибокі касети, занурюючи у субстрат 3 нижніх міжвузля без листків (об’єм горщечків обирають до 0,4 л та кастети — 0,15–0,30 л). Приживаються паростки дуже швидко. Чим раніше висадити бульби, тим більше живців можна отримати. Фактично з однієї маточної бульби таким способом можна отримати 30–40 нових рослин. У цього способу є великий недолік. Рослини, вирощені в касетах, формують сплутану кореневу систему. Надалі вже у відкритому ґрунті до 5–10% кущів формуються з дуже викривленими бульбами.

Утворення пагонів на кореневій бульбі батату

Для промислового вирощування довгі пагони батату розділять на живці по 4–5 міжвузлів уже перед самою посадкою в поле. Незважаючи на те, що з однієї бульби отримуємо менше сліпів (не більше як 20–25 шт.), за такого способу значно економиться час і ресурси на вирощування горщечкової розсади.

Умови вирощування розсади: температура повітря +18…+27 °С, висока освітленість, постійне зволоження ґрунту. Для стимулювання ростових процесів кожних 2 тижні обприскують біопрепаратом Азотофіт (5 мл/л води), а для запобігання розвитку хвороб — Фітохелп (15 мл/л) кожні 7–10 днів.

Пророщування батату у ящику із піском

Вирощувати батат слід на гребенях, які додатково вкривають чорною плівкою. Цей технологічний захід сприяє збільшенню врожайності на 45–46%. Схеми розміщення рослин можуть бути різними: (90 + 50) × 35 см, (100 + 40) × 35 см, 140 × 25–50 см. Але оптимальна густота розміщення рослин має бути на рівні 40–55 тис. рослин/га. Посадку розсади або сліпів проводять, коли повністю мине загроза весняних заморозків (друга половина травня для умов Лісостепу).

Рослини на гребенях, вкритих чорною плівкою

Догляд за рослинами батату

У рослин батату є одна біологічна особливість — утворення додаткових коренів у міжвузлях, які торкаються вологого ґрунту. При цьому можливе формування дрібних бульб 1–3 см в діаметрі, що сильно виснажує рослини й призводить до значних втрат урожайності. Цьому можна перешкодити, якщо періодично підривати пагони батату від землі (дуже трудомістка робота) або мульчувати міжряддя різними матеріалами. Мульчування додатково забезпечує збереження вологи, акумуляцію тепла, запобігання росту бур’янів. Дослідженнями науковців ІОБ НААН доведено, що найкращим мульчувальним матеріалом є чорна поліетиленова плівка, застосування якої сприяло збільшенню врожайності бульб майже вдвічі (рис.).

Рис. Вплив мульчування й формування гребенів на врожайність батату, т/га

Використання соломи як мульчі забезпечує підвищення врожайності на 25–30%. Але для цієї мети краще використовувати дворічну або старішу злежалу солому, бо в ній відсутні метаболіти гербіцидів і аллелопатичні виділення, які можуть пригальмовувати ростові процеси рослин батату.

Догляд за рослинами батату — зрошення, підживлення, вчасне знищення бур’янів (якщо не застосовувалися мульчувальні матеріали), обмеження розвитку хвороб і шкідників.

Середня норма поливу за вегетаційний сезон (для супіщаних ґрунтів) — 2000–3000 м³/га. Одній рослині в середньому потрібно до 50 л води. Система поливів із використанням крапельного зрошення включає полив кожні 5 днів з інтенсивністю 2,5–3,5 год в період червень-липень та кожні 5–6 днів з інтенсивністю 4–5 год в період активного наростання бульб (серпень). За 10 днів до збирання поливи припиняються взагалі.

Підживлення містить внесення через фертигацію мікробіологічних препаратів, частково азоту (N_30-60), позакореневе підживлення комплексними добривами кожні 25–30 днів. В органічному землеробстві комплексні добрива можна замінити на HelpRost для овочевих рослин із нормою 2 л/га.

Шкідники та хвороби батату

У наших широтах батат ушкоджують поширені шкідники-поліфаги (павутинний кліщ, саранові, лучний метелик, попелиці, трипси), ґрунтові шкідники (капустянка звичайна, дротяники, личинки хруща) та гризуни. Проти ґрунтових шкідників можна застосовувати спеціальні інсектициди (Форс, Актара) або біопрепарати (наприклад, Метавайт). Зокрема Метавайт містить ентомопатогенні гриби Metarhizium anisopliae та Beauveria bassiana (гіфи проростають крізь хітиновий покрив шкідників, уражають жирову тканину й кишковий тракт, спричиняючи порушення всіх функцій організму), ендо- та екзотоксини, які продукує бактерія Bacillus thurіngіensіs (спричиняє порушення функції кишківника, викликаючи параліч нервової системи). Метавайт використовують із нормою 5 л/га (10 л/га за сильного заселення ґрунту шкідниками) двічі на сезон (до садіння розсади в поле та через 50–55 днів після першого застосування). Можна внести під весняну культивацію або з фертигацією.

Проти наземних шкідників можна використовувати рекомендовані інсектициди або біопрепарати (Актоверм, Бітоксибацилін, Актофіт, Актоверм формула). Зазвичай біопрепарати застосовують двічі проти кожного покоління шкідників з інтервалом 4–6 днів.

Батат зрідка, але пошкоджується деякими хворобами: стеблова гниль (Fusarium), чорна гниль (Ceratostomella fimbriata), чорна ніжка (Plenodomus destroens), коренева гниль (Ozoniumom nivorum), за зберігання — мокра або кільцева гниль (Rhizopus nigricans). Можливе перенесення різних вірусів з інших овочевих рослин комахами-шкідниками. За явних ознак хвороб застосовують рекомендовані фунгіциди, але перевагу краще віддати біофунгіцидам. Система застосування біопрепаратів із фунгіцидними властивостями на бататі містить внесення в ґрунт препаратів із грибом Tricoderma sp. (Мікохелп, Тріходермін й інші), обприскування після дощів препаратами на основі Bacillus subtilis (Фітохелп, Фітоспорін, Фітоцид).

Збирання і зберігання батату

Рослини батату за створен­ня оптимальних умов вирощування можуть виростати 7–8 місяців, але в наших умовах за настання перших осінніх заморозків його потрібно викопувати. Збирання врожаю включає скошування вегетативної зеленої маси, видалення мульчувальних матеріалів, підкопування (викопування) кореневих бульб, перебирання й сортування бульб.

Після викопування обов’яз­ковим є «лікувальний» період (5–14 днів), за якого бульби зберігають за температури +27…+30 °С та підвищеної вологості повітря (90–95%), що сприяє швидкому загоєнню механічних пошкоджень. Після цього бульби знову сортують і вибраковують пошкоджені й нетоварні.

Умови зберігання батату: вологість повітря — 80–90% (за низької вологості частина бульб висихає, за перезволоження — загниває); температура для товарних бульб — +14…+17 °С, для маточних бульб — +18…+22 °С (в погребі батат зберігати не можна, бульби там швидко згнивають). Зберігати бульби слід у дерев’яних, пластикових або картонних ящиках.

Олександр КУЦ, д-р с.-г. наук,
ст. наук. співроб., заступник директора
з наукової роботи Інституту овочівництва
і баштанництва НААН України
Ганна МОЗГОВСЬКА, канд. с.-г. наук,
ст. наук. співроб. лабораторії генетики,
генетичних ресурсів і біотехнології ІОБ НААН
Світлана ШЕВЧЕНКО, аспірантка ІОБ НААН

Технологія вирощування батату

У світі налічується близько 7000 сортів батату. Для північних регіонів України більш придатні ранньостиглі сорти, для Лісостепу — ранньо- та середньостиглі сорти, в степових умовах можна отримати нормальний урожай і пізньостиглих сортів батату.

Батат (Ipomoea batatas L.) — солодка картопля, або sweetpotatoes, є досить поширеною у сучасному світі культурою. Ця овочева рослина належить до родини В’юнкових (Convolvulaceae). Родиною батату є тропічні райони Центральної й Південної Америки. За обсягами світового виробництва серед інших бульбоплідних рослин батат посідає третє місце (120–130 млн т/рік) після картоплі (330 млн тонн) та маніоки (210 млн тонн). Загалом людство вирощує батат від екватора до субтропічних регіонів. Близько 80% світового врожаю батату вирощують у Китаї. За ним — країни Африканського континенту, Індія, Індонезія та США. Останнім часом сильно популяризувався батат в Ізраїлі, Грузії, Середній Азії. Основний імпортер батату — Європа, де попит на цей продукт за останні 7 років зріс майже у 10 разів.

Це пов’язано з високою поживною цінністю та смаковими якостями кореневих бульб батату. Одна порція запеченого батату забезпечує половину щоденної потреби людини у вітаміні С, 400% рекомендованої щоденної норми споживання вітаміну А, третину потреби в марганці, від 15 до 30% вітамінів групи В і мінералів, включно з калієм. Незважаючи на те, що бульби батату містять багато крохмалю, його вживання не викликає істотного підвищення рівня цукру в крові людини (високий уміст клітковини призводить повільне (сповільнює) засвоєння організмом крохмалю. Отже, ця овочева рослина є важливим дієтичним продуктом (майже не підвищує цукор у крові) і активно використовується в спортивному харчуванні атлетів (має у 1,5 раза вищу калорійність, ніж картопля). Батат містить багато антиоксидантів, зміцнює кісткову тканину, покращує здоров’я зубів і суглобів.

Неймовірна різноманітність сортів розширює можливості втілювати в життя найсміливіші фантазії шеф-кулінарів. До речі, саме батат входить до складу багатьох національних страв іноземних країн.

Зелена листкова маса батату слугує відмінним кормом для свійських тварин.

Батат — культурна трав’яниста овочева рослина, відрізняється довгими (1–5 м) повзучими розгалуженими пагонами, сильно облиствленими, які легко вкорінюються у міжвузлях за контакту з вологим ґрунтом. Колір пагонів може бути яскраво-зеленим або фіолетовим. З ботанічного погляду кореневі бульби батату являють собою потовщені бічні корені, що мають білий, жовтий, жовтогарячий, рожевий, кремовий, червоний або фіолетовий їстівний м’якуш (маса однієї бульби варіює від 200 г до 10 кг).

Одним із чинників обмеженого вирощування батату в середніх широтах є тепловибагливість рослин. Оптимальна температура росту для батату становить +18…+30 °С. За температури нижчої від +10 °С рослини припиняють вегетацію. Також рослини взагалі не витримують заморозків, навіть короткочасних (листки гинуть за 0 °С, пагони й бульби — за –2 °С). Культура вимагає безморозного періоду не менше як 95–120 діб для скоростиглих і ранніх сортів і 130–150 — для пізніх сортів.

Батат — жаростійка рослина; нормально зростає за температури до +35 °С. Оскільки ефективна сума температур для формування врожаю має становити 630–650 °С (за температурного мінімуму для батату+12,8 °С), скоростиглі сорти батату можна вирощувати навіть у відкритому ґрунті північних областей України. В цих регіонах отримання повноцінного врожаю пізньостиглих сортів можливе або в теплицях, або за умови використання тимчасового накриття (тунелів із плівки або агроволокна), які дозволять не лише подовжити безморозний період, а також сприятимуть нагромадженню суми ефективних температур.

Батат — культура, яка, з одного боку, потребує достатнього забезпечення ґрунту вологою (оптимальна вологість ґрунту має становити 70–85% НВ), з іншого — досить прийнятно витримує посушливі періоди. Вирощування батату без зрошення можливе тільки за достатньої кількості опадів у вегетаційний період, що є на рівні 500–550 мм. Критичними періодами забезпечення рослин вологою є: перша доба після посадки сліпів (живців) і наступні 40 діб (період формування кореневої системи), а також за формування бульб (1–1,5 місяці до збирання).

Культура негативно реагує на постійне перезволоження (ділянки із заляганням ґрунтових вод ближче як 1,5 м до поверхні непридатні).

Батат — світловибаглива рослина, затінені ділянки сильно знижують урожайність.

Батат вимогливий до ґрунтових параметрів за низкою критеріїв. За гранулометричним складом слід віддати перевагу супіщаним і легкосуглинковим ґрунтам. Можливо вирощувати батат і на піщаних ґрунтах, але з обов’язковою додатковою оптимізацією водного і поживного режимів. Непридатними вважають ґрунти з важким механічним складом (важко суглинисті та глинисті). Оптимальне значення рН ґрунтового розчину — 5,6–6,8: за рівня рН 4,5 та нижче відбувається повне пригнічення розвитку кореневої системи (слушно проводити вапнування).

У світі налічується близько 7000 сортів батату. Для північних регіонів України більше придатні ранньостиглі сорти, для Лісостепу — ранньо- та середньостиглі сорти, в степових умовах можна отримати нормальний урожай і пізньостиглих сортів батату (табл. 1).

Таблиця 1. Характеристика сортів батату, придатних для ґрунтово-кліматичних умов України

Найкращими попередниками для батату є більшість зернових, технічних й овочевих рослин (зокрема й коренеплідних). Обмежено придатні як попередники — багаторічні бобові трави (бо після них у ґрунті нагромаджуються популяції ґрунтових шкідників), а також капуста пізньостигла, кукурудза (через наявність рослинних решток досить великої фракції). У той самий час, якщо застосовувати ґрунтові інсектициди або біопрепарати, а також деструктори стерні, то ці попередники можуть також активно використовуватися для вирощування батату. Оскільки культуру садити в поле починають із першої половини травня й садять до червня, можна впровадити проміжні посіви сидератів (після збирання попередника доцільно сіяти гірчицю, редьку олійну, вику посівну із заорюванням пізно восени); озиме жито із заорюванням навесні). Заорювання в ґрунт сидератів, особливо жита, обов’язково проводиться із застосуванням деструкторів стерні. Хороший результат забезпечує застосування деструктора стерні Екостерн (БТУ-ЦЕНТР, Україна).

Підготовка ґрунту під вирощування батату не вимагає спеціального поглиблення орного шару. Можливе застосування класичних способів основної підготовки ґрунту: оранка, чизелювання, фрезерування (на присадибних ділянках — перекопування). Головна умова — створити орний шар, з якого легко формувати гребені.

Для формування врожаю рослини батату споживають досить багато елементів живлення з ґрунту, що компенсується додатковим унесенням добрив (5,3–8,5 кг/т азоту; 4,8–6,9 — фосфору та 14,2–23,6 — калію). Незважаючи на високі коефіцієнти поглинання елементів живлення з ґрунту (азоту — 57%, фосфору — 12, калію — 61%), отримання сталого врожаю культури на рівні 25–35 т/га можливо за застосування добрив. Норма мінеральних добрив становить N_140-180P_140-180K_200-225 з обов’язковими позакореневими підживленнями комплексними добривами з макро- і мікроелементами.

За органічного підходу вирощування батату рекомендується використовувати органічні добрива (29–40 т/га перегною, або 30–60 т/га напівперепрілий гною, або 50–55 т/га компосту) в поєднанні з внесенням золи (0,5– 1,0 т/га) або природних калійних добрив (каїніт, сильвініт). Для посилення розкладання органічних добрив і швидкого надходження елементів живлення в ґрунтовий розчин ефективним буде застосування мікробіологічного добрива Граундфікс, що містить комплекс асоціативних азотфіксувальних, фосфор- і каліймобілізаційних бактерій. Застосування Граундфікс (5 л/га під весняну культивацію, або 0,5 л/га в рядки за посадки, або 3 л/га в першу фертигацію) дозволяє зменшити норми добрив на 15–30%.

Мінеральні й органічні добрива краще застосовувати з осені під основний глибокий обробіток ґрунту, половину норми азотних добрив можна внести з підживленням.

Важливим також є посилення мікробіологічної активності ґрунту та насичення орного шару корисними мікроорганізмами різної спрямованості. Оскільки основна частина мікроорганізмів розвивається в ризосфері (прикореневій зоні), застосовують їх уже після посадки живців. Так, у першу фертигацію (або в перше прикореневе підживлення) рекомендується використовувати мікробіологічний препарат Азотофіт (1 л/га). Препарат містить азотфиксувальні бактерії Azotobacter chroococcum і комплекс фітогормонів, вітамінів й амінокислот (продукти життєдіяльності мікрооррганізмів). Застосування Азотофіту пришвидшує ростові процеси, стимулює розвиток кореневої системи, підсилює азотний режим. У друге підживлення (фертигацію) рекомендується застосовувати мікробіологічний препарат Органік баланс (1,0–1,5 л/га) із комплексом мікроорганізмів для стимуляції росту, оптимізації живлення, стійкості до стресових чинників, захисту від хвороб.

Олександр КУЦ, д-р с.-г. наук, ст. наук. спіроб.,
заступник директора з наукової роботи
Інституту овочівництва і баштанництва НААН України
Ганна МОЗГОВСЬКА, канд. с.-г. наук,
ст. наук. спіроб. лабораторії генетики,
генетичних ресурсів та біотехнології ІОБ НААН
Світлана ШЕВЧЕНКО, аспірантка ІОБ НААН