Коза – Народна драма
КОЗА1
Дійові особи
Дід – у драній свиті, з горбом (або в кожусі, вивернутому догори вовною), довгими вусами та бородою з клоччя (або з вовни) аж до пояса. В руках ціпок.
Циган – у чорному драному капелюсі з вузькими крисами, довгій червоній сорочці, широких штанях, жилетці, чоботях. У руках батіг.
Лікар – у чорному костюмі, в черевиках, в окулярах з дроту, в білому фартусі. Інколи лікаря одягали у військовий костюм, у білий фартух. При боці в нього шабля. Шаблею або дерев’яним ножем лікар ріже Козу. В руках тримає товсту книгу.
Солдат – у військовій формі.
Парубки (тупають ногами або палицею).
Ми не самі ідем, ми козу ведем.
Го-го, коза, го-го, сіра!
Недавно з Москви, з довгими косьми.
На горі коза з козенятами.
Де взявся вовчок та й на козу скок.
А вовченята – не козенята.
Тут коза упала, тут коза й пропала.
А ти, міхоніш, подми козі в ніс.
Надмися, жила, встань, козо, жива.
Гоп-гоп-гоп, коза, гоп-гоп-гоп, сіра!
Коза піднялася, в ноги вклонилася
Хазяїнові аж до пояса.
Дай, хазяїн, нам коробку проса,
А господині аж до долечку.
Дай нам, ясочко, каші грудочку.
Хазяїн іде, коробку несе,
Повная вівса, зверху ковбаса.
А в долині вовчок з вовченятами.
Як прибіг вовчок, за козу чок-чок,
А вовченята – за козенята.
Де взявся заєць, став козу лаять:
– Ти, коза, дурна, нерозумная,
Ти візьми серпок та піди в лісок.
Травички нажни, діток накорми.
А в тому сільці, у Борисівці,
Всі люди стрільці.
Поховалися, розховалися,
Хочуть козу вбить, кожу облупить,
М’ясо обрубать, собакам віддать.
– А я тих стрільців та й не боюся.
Тільки боюся сивого Діда,
Що в того Діда сива борода.
Дід ходить по хаті, розправляє бороду, махнув булавою.
Д і д. Над головою з булавою.
Б’є козу.
Як ударив дід козу та по правому боку.
З лівого боку юшка потекла.
Тут коза впала, нежива стала.
Пада навколішки, обнімає Козу,
гірко тужить.
Коза моя, козонько,
Червоная розонько!
Лежиш ти, не дишеш,
Тільки хвостиком колишеш.
З горки на горку скакала,
Копиточки позбивала,
Неживою стала.
Чи немає у вас доктора-лекаря,
Чи якогось коновала аптекаря,
Щоб моя мила коза
На копиточки стала?
Чути гомін у сінях.
Вбігає Циган.
Ц и г а н.
І шумить, і гуде,
Циган в хату іде.
Мимо церкви ішов,
Огулець2 знайшов.
Люби мене, ковалець,
Подарую огулець.
До Діда простягає руку
Здоров, діду Семене!
Д і д.
Здоров, здоров!
А я тебе не. впізнав,
Ц и г а н.
А пам’ятаєш, діду Семене,
Як ми на горбушці
Випивали по восьмушці?
Д і д.
А, так це ти той циган,
Що кіньми торгуєш?
Ц и г а н.
А, так це ти той дід,
Що коней купуєш?
Після паузи
А де ж ти, діду, був?
Д і д.
Я був у Басані3
Та купив собі нові сани,
Да оце козу рогату,
Що зайшла в хату
Вона з гори на горку скакала
Копиточки позбивала
Й нежива стала.
Ц и г а н.
А де ж твоя коза-дереза?
Д і д (показує).
Оце ж і коза.
Ц и г а н.
Хіба це коза, це чиста манія!
Д ід (б’є Цигана булавою).
Як тобі, Цигане, не гріх!
Краще візьми козу за правий ріг
Та поведем на торжок,
Може, вторгуємо на пиріжок.
Ц и г а н.
Ні, діду Семене,
Краще іди ти без мене.
Д і д.
Коли ні,
Давай гроші мені,
Козу купи,
Кожу облупи.
Торгуються, б’ють по руках один одного, накриваючи долоні
полою свити чи краєм сорочки Цигана.
Ц и г а н.
Давай закурим.
Д і д.
Я табаки не курю і не нюхаю.
Ц и г а н.
Хто не нюхає табаки,
В того коза не стоїть паршивої собаки.
Д і д.
Була не була, давай,
А ти за мене чхай.
Ц и г а н.
Як так, то не дам…
Д і д.
Кози не продам.
Ц и г а н (лічить на пальцях).
Один, два, три…
Напхав Дідові повний ніс тютюну. Дід чхає.
На печінки!
Д і д.
Як ти кажеш?
Ц и г а н.
Щоб повискакували в тебе і кози печінки.
Д і д. (чхає вдруге, гнівно кричить).
Як ти кажеш?
Ц и г а н (ласкаво).
На здоров’я!
Д і д.
Ось я тобі дам своєї натерухи,
наменухи, що батько з-за границі привіз.
(Дістає з халяви).
Ц и г а н.
Не хочу, краще я тобі ще дам.
Д і д.
Тоді кози не продам.
Ц и г а н.
Ну, давай нюхнути,
За твоє здоров’я чхнути.
Дід виймає кисет з тютюном і дає Цигану понюхати
Циган понюхав, що аж у носі закрутило, часто чхає
Ц и г а н.
Апчхи, кіз-кіз, апчхи, кіз-кіз!
Апчхи, кіз-кіз, апчхи, кіз-кіз!
Трясе козу і довго чхає
Д і д.
Хіба ж так чхають?
Так тільки кіз лякають.
Підводить Цигана, бере його за руку
А знаєш ти, Цигане,
що Ти мені не сват,
Я тобі не брат
Ти не купець,
А я тобі не продавець?
Ц и г а н (до Діда)
А завдаток, діду Семене?
Д і д.
Я ж не брав,
Іди геть від мене
Б’ються, вбігає Солдат
С о л д а т.
Дід з Циганом богу моляться
(Розбороняє. Циган виходить,
до Діда, показує на Козу)
Забери дйу, цей труп
(Дід мовчить, ще голосніше)
Забери, діду, цей труп
Д і д.
Іди до бісового батька,
Я не розсипав тут круп
С о л д а т
Забери, діду, тєло
Д і д.
Яке дєло?
Солдат махнув рукою, вийшов. Довга пауза. Дід нудьгує
Охо-хо-хо-хо, треба письмо писати,
В Москву посилати,
Дохтора-лікаря визивати
Входить Лікар
Л і к а р.
Не треба мені писем писать,
Доктора-лікаря визивать.
Я є сам доктор, лєкар,
Київський аптекар
3 города Москви,
З-під кам’яної стіни.
Кров вливаю, кров виливаю,
Нові й старі болячки вставляю.
Позапрошлий рік, у вівторок,
Заболів полковник.
Я його злічив,
Шаблю, медаль получив.
Привезли й його сина з гарячки,
Я відправив його на той світ рачки.
Другого привели на костилях,
Я відправив на той світ його на дровнях.
Давай, старий діду, козу вилічу,
Що в нагороду получу?
Д і д.
Спершу, ніж козу лічить,
Покажи свій атестат.
А може, ти адвокат,
Прийшов нам туману пускать?
Скажіть, де й коли ви вчились?
Л і к а р.
В Пітері.
Д і д (тихо).
Каже, що застудився на
холодному вітері?
Л і к а р (голосно).
В Пітері.
Видно, що дід оглух,
Бо ніс його опух.
Д і д.
Ага… в петрівку.
Тепер свої ліки оцініть,
Багато з мене не візьміть.
Л і к а р.
Три рублі і три злоти…
Приступим козу лікувать,
Козі жили надувать.
Оглядає Козу.
Дєд, дєд! У кози сєм лет, как черепа нєт.
Д і д.
Хай бог милує… (Хоче тікати)
Л і к а р.
Череп розбитий, між рогами битий
Оглядає Козу.
Дєд, дєд! У кози сєм лет, как рог нєт.
Д і д.
На капусті ходила, роги погубила.
Л і к а р.
Треба козу різать, кожу зідрать,
М’ясо порубать, собакам віддать.
Д і д.
Я боюсь.
Л і к а р.
Так голову одверни, очі зажмури.
Лікар сіпає Козу за шкуру, пробує дерев’яним ножем різати.
Музика грає гопак. В ритмі гопака Коза встає на ноги, танцює
В с і.
Вставай, коза, вставай, сіра.
Хазяїн іде, ковбасу несе,
Пшеничний млинець.
На цьому кінець.
Хазяїн хати частує Козу, Діда, Цигана,
Лікаря і всіх учасників вистави.
1 Роль Кози виконує парубок, одягнений у вивернутий кожух. В один рукав він просовує руку, бере недовгу палицю, на яку спирається, тримаючи тіло нахиленим, палицею тупає. На голові маска з позолоченими рогами, повита стрічками. Нижня щелепа маски рухома: виконавець ролі вільною рукою, не просунутою в другий рукав, сіпає її за мотузок, і вона клацає, ніби “акомпанує” Дідові, коли він говорить.
2 Огулець – огірок.
3 Містечко біля Ніжина.
??
Як чхає козел
Всі словники Тлумачний он-лайн словник української мови «СЛОВНИК.УКРЛІТ.ORG» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.
козел
КОЗЕ́Л, зла́, ч.
1. Дика жуйна тварина родини порожнисторогих, що живе переважно в горах. Сніговий козел.. тримається завжди недалеко від снігових полів на неприступних скелях і крутих схилах гірських вершин (Посібник з зоогеогр., 1956, 95).
2. Те саме, що цап 1 . З козла ні шерсті, ні молока (Укр.. присл. 1955, 231); Козел меле, козел меле, коза насипає (Барв., Опов. 1902, 47); * У порівн. Витріщив очі, як козел на нові ворота (Номис, 1864, № 6338).
◊ Козе́л відпу́щення — про людину, на яку звалюють чужу провину, відповідальність за чийсь учинок. — Що ж. я, виходить, за козла відпущення? (Збан., Малин, дзвін, 1958, 64); Як з козла́ молока́ — немає жодної користі від кого-, чого-небудь.: [Храпко:] Що з вашої науки? Як з козла молока! (Мирний, V, 1955, 134).
3. розм. Вид гри в доміно, карти. В селі оце гуляють, мабуть, у хвильки або в козла (Мик., II, 1957, 85); В перервах.. відбувалися справжні побоїща між видатними майстрами козла (Собко, Мата. затока, 1962, 40); // Той, хто програв у такій грі. Підійшов [Шмалієнко] до групи курсантів, що грали в доміно.. — Сідай, сідай. Через п’ять хвилин устанеш козлом (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 49).
◊ Забива́ти козла́ — грати в доміно. Збирались товариші. Грали в карти або забивали козла (Кочура, Родина. 1962, 72).
4. спорт. Гімнастичний прилад для перестрибування, що має форму короткої колоди на чотирьох високих ніжках, оббитої шкірою або дерматином. Один молодий чоловік, утомившись стрибанням через козла, одійшов набік і почав надягати на себе сюртук, скинутий було для легкості рухів (Л. Укр., III, 1952, 578); Щоденні стрибки через коня і козла, ходіння по канату, штиковий бій.. робили свою непомітну справу (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 53).
5. мет. Метал, сплав, який застиг під час плавлення й прилип до стінок печі, ківша й т. ін. Найменший прорахунок може спричинитися до утворення в реакторі козла. коли рідкий чавун, остигаючи в печі, перетворюється в моноліт (Рад. Укр., 29.У 1962, 1).
Козел, зла, м.
2) Мальчикъ, состоящій въ качествѣ прислуги и пастуха. Азовск. побережье.
3) Названіе растеній: Boletus luteus L., Heracleum sibiricum L., Pimpinella Saxifraga L. ЗЮЗО. I. 114, 124, 131.
4) Родъ игры. козла водити. Играть въ масляничную хороводную игру съ пѣснями о козлѣ. Харьк. Ив. 78.
5) Четырехугольный столбъ или подставка для черіня гончарной печи. Вас. 180.
6) мн. Ко́зла. Козлы. Стали вряд, а ратища в козла поставили. ЗОЮР. І. 254.
7) мн. Кізли. Въ гуцульскихъ хатахъ то-же что и крокви, стропила. Шух. І. 91. Kolb. І. 55.
1) дика жуйна тварина родини порожнисторогих, що живе перев. в горах; символ життєвої (зокрема молодої чоловічої) сили;
2) = цап; самець свійської кози; здавна мав обрядове значення у святкових забавах (див. ще коза́ 4); у свідомості народу пов’язується з чортом, якого зображували схожим на козла; козла тримали в стайні, щоб домовик ним їздив і не заїжджував коней; впертість козла-цапа породила вислів ставати цапки; маловартісність козла передає вислів пропа́в ні за ца́пову ду́шу, тобто «марно пропав»; символізує також глупоту; разом з тим у народній загадці цап — символ місяця: «Цап, цап по полю басує, з цапенятами гарцює, поки буде гарцювати, поки вовк буде спати» (місяць і зірки доти будуть на небі, доки не зійде сонце). З козла ні шерсті, ні молока (приказка); Козел меле, козел меле, коза насипає (Ганна Барвінок); Витріщив очі, як козел на нові ворота (М. Номис);
3) різновид гри в доміно, карти;
4) води́ти козла́ — народна обрядова гра (на Масницю) з піснями про козла;
5) тільки козли́ — крокви у гуцульських хатах.