Сад і город (енциклопедія)

Це дуже популярна в Україні пряність, яка швидко поширюється в усіх регіонах з помірним і теплим кліматом. Любисток дотепер зустрічається в дикрослому вигляді на європейській території СНД і на Кавказі. У їжу використовують зелені частини молодих рослин як пряність для салатів, при консервуванні овочів. З коріння любистку роблять варення й цукати, висушені здрібнені корінці використовують як ароматичну приправу. З коріння любистку роблять відвари, які використовуються при лікуванні захворювань легенів, бронхітів, як відхаркувальний, серцевий засіб.

Любисток — багаторічна рослина родини зонтичних (селерових). Він має товстий довгий корінь (до 40 см), стебло виростає до 180 см. Цвіте любисток у червні-липні маленькими ясно-жовтими квітками.

Любисток — дуже невибаглива рослина, добре зносить знижену температуру, росте на будь-яких ґрунтах, але для підвищення врожайності та смакових якостей його краще вирощувати на легких ґрунтах з добрим родючим шаром. Різко підвищують урожайність зрошення й внесення мінеральних і органічних добрив.

Для вирощування на присадибній ділянці насіння любистку висівають у відкритий ґрунт ранньої весни. Схема посіву: рядами, з відстанню між рослинами в ряді 50-70 см, а між рядами — 60-70 см. Глибина посіву — 2-3 см, норма витрати насіння — 60- 70 г на сотку. Через 15-20 днів після посіву з’являються сходи. Доглядають за любистком так само, як і за іншими багаторічними рослинами. Стежать за тим, щоб ділянка була чистою від бур’янів, регулярно розпушують ґрунт, зрошують у разі потреби. На одному місці любисток можна вирощувати 6-8 років. У перший рік життя рослина утворює розетку листя, у наступні роки дає квітконосні стебла, квітки та насіння.

Для розмноження любистку вегетативним способом корінці 3-4-літніх рослин розрізають на шматочки завдовжки 15-20 см, укорінюють і висаджують навесні. Схема садіння така ж, як і для любистку, вирощеного з насіння.

Зелену масу любистку зрізують протягом усього літа, відбираючи молоді пагони з ніжними, добре розвиненими листочками. Зелень, яку не використовують відразу ж, висушують.

Для використання корінців як приправи беруть тільки коріння дворічних і трирічних рослин. їх викопують восени, очищають від землі, промивають і висушують у теплому, добре провітрюваному приміщенні.

Використовуючи сайт ви погоджуєтесь з правилами користування

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Ми приєднуємось до закону про авторське право в цифрову епоху DMCA прийнятим за основу взаємовідносин в площині вирішення питань авторських прав в мережі Інтернет. Тому підтримуємо загальновживаний механізм “повідомлення-видалення” для об’єктів авторського права і завжди йдемо на зустріч правовласникам.

Копіюючи матеріали во повинні узгодити можливість їх використання з авторами. Наш сайт не несе відподвідальність за копіювання матеріалів нашими користувачами.

Любисток: вирощування, властивості, види

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 17 серпня 2023 Опубліковано: 22 лютого 2019 Перша редакція: 22 жовтня 2018 🕒 9 хвилин 👀 22510 разів 💬 2 коментарі

• Посадка й догляд за любистком
• Рослина любисток – опис
• Вирощування любистку в саду
  • Посів любистку
  • Догляд за любистком
  • Лікувальні властивості любистку
  • Любисток – протипокази
  • Коментарі

  Любисток (лат. Levisticum) – монотипний рід родини Зонтичні, представлений видом любисток лікарський (лат. Levisticum officinale) – трав’янистий багаторічник родом з Афганістану й Ірану. Сьогодні цю рослину культивують повсюдно. Інакше любисток називають любистрою, любчиком тощо.

  Популярності рослина набула завдяки своєму аромату та цілющим властивостям. Любисток є популярною приправою до м’ясних і рибних страв, а також цінною лікарською сировиною, про яку є згадки в працях Плінія і поемах «Про культуру садів» (IX століття) та «Про властивості трав» (XI століття).

  Посадка й догляд за любистком

  • Посадка: посів насіння у відкритий ґрунт – під зиму або в кінці квітня. Посів насіння на розсаду – в березні, пересадка сіянців у відкритий ґрунт – у кінці квітня.
  • Цвітіння: червень-липень.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло, розсіяне світло, притінок.
  • Ґрунт: склад не має значення.
  • Полив: при вирощуванні на сонячній ділянці – частий і рясний, при вирощуванні в затіненні достатньо природного зволоження.
  • Підживлення: один раз на 2 тижні мінеральними або органічними розчинами.
  • Розмноження: насіннєве.
  • Хвороби: септоріоз (біла плямистість).
  • Шкідники: морквяні мухи.
  • Властивості: рослина має цілющі властивості й вирощується як лікарська.

  Рослина любисток – опис

  Любисток лікарський – багаторічна рослина з товстим гіллястим веретеноподібним коренем, голими, сизими, порожніми й гіллястими у верхній частині стеблами заввишки 1-2 м. Листя у любистку велике, блискуче, темно-зелене, двічі перисте, із трохи надрізаними ромбічними чи оберненояйцеподібними частками. Дрібні жовтуваті квітки любистку зібрані в складні парасольки з характерними обгортками. Овально-еліптичний плід із крилатими ребрами сплюснутий по спинці. Цвітіння любистку відбувається в червні-серпні, а плоди дозрівають у вересні.

  Вирощування любистку в саду

  Посів любистку

  До складу ґрунту любисток практично байдужий і прекрасно росте навіть на глинистих ґрунтах, однак перед висадкою сіянців або посівом насіння бажано перекопати ґрунт на ділянці з компостом із розрахунку 3 кг добрива на 1 м². Окрім органіки, на ту ж одиницю площі вносять по 25 г сечовини, суперфосфату та сульфату калію, а також по 300 г (півтори склянки) деревної золи.

  Сіють любисток у відкритий ґрунт під зиму або в кінці квітня. Посів насіння здійснюється не врозкид, а рядами. Коли з’являться сходи, їх проріджують із кроком 10-15 см, у цьому ж році проводять ще одне проріджування з кроком 30-40 см. У наступному сезоні відстань між кущами доводять до 60-70 см: цієї площі живлення для розвитку потужної багаторічної рослини буде достатньо.

  Однак краще спочатку посіяти в домашніх умовах розсаду любистку, а потім пересадити її у відкритий ґрунт. Насіння любистку сіють у березні в заповнені ґрунтовим субстратом контейнери за схемою 5х5 або 6х6 см, заглиблюючи їх на 2 см. При утриманні посівів у температурі 20-25 ˚C і при яскравому освітленні насіння почне проростати через 12-14 днів. Після появи сходів температуру в приміщенні знижують до 12-15 ˚C, а через тиждень встановлюють постійний температурний режим у межах 15-20 ˚C. Через два тижні після проростання насіння сіянці підживлюють розчином мінеральних добрив такого складу: 15 г хлористого кальцію, таку ж кількість аміачної селітри й 25 г суперфосфату розводять у 10 л води. Через два тижні проводять повторне підживлення сіянців таким же складом. Коли розсада любистку досягне віку 45-50 днів, її висаджують у відкритий ґрунт рядами з інтервалом 60-70 см. Зазвичай посадка любистку проводиться в кінці квітня.

  У перший рік у любистку розвивається коренева система та формується розетка листя, а в наступному сезоні рослина викидає квітконоси й зав’язує насіння.

  Догляд за любистком

  Любисток має такі цінні якості, як зимостійкість і невимогливість до освітлення, тому вирощують його як на сонячних ділянках, так і в затінку. Найбільша кількість сонячного світла знадобиться рослині на другий рік, коли вона починає формувати квітконоси та суцвіття. Якщо ви посадили любисток на сонці, він зажадає від вас досить частого зволоження ґрунту, інакше зелень стане грубою і гіркуватою, але якщо любисток росте в притінку, де земля висихає не так швидко, при нормальній кількості опадів у сезон вам його поливати не доведеться.

  Після дощу або поливу слід видаляти бур’яни в міжряддях і розпушувати ґрунт навколо кущів на глибину 5-6 см, щоб до коріння могло надходити повітря.

  При поливі кущів, що ростуть під яскравим сонцем, слід дотримуватися обережності: надмірне зволоження призводить до відмирання коренів. Щоб волога зберігалася в ґрунті якнайдовше, замульчуйте ділянку торфом або іншою органікою.

  Догляду любисток практично не потребує, однак вдячно відгукнеться на вашу турботу: підживлення у вигляді мінеральних комплексів і органічних розчинів кожні 2 тижні та видалення квітконосів, щойно вони з’являються. Для отримання великого кореневища намагайтеся не зрізати забагато зелені з куща та підживлюйте рослини деревною золою, але якщо ви збираєтеся заготовлювати не корінний любисток, а тільки його зелень, то годуйте рослину органічним азотом і сміливо обривайте швидко відростаюче листя.

  Шкідники та хвороби любистку

  Любисток можуть пошкоджувати попелиця або морквяна муха, а із захворювань найнебезпечніше для рослини – септоріоз. Оскільки зелень любистку вживається в їжу та використовується для приготування лікарських препаратів, боротьба зі шкідниками й інфекціями любистку ведеться виключно агротехнічними методами й народними засобами.

  Септоріоз, або біла плямистість, проявляється жовтими плямами на листках і черешках рослини. У центрі плям можна побачити чорні цятки пікнід. Із розвитком захворювання плями буріють, уражене листя любистку засихає, і рослина гине. Щоб перешкодити розвитку інфекції, слід розробити такий режим поливу, при якому волога буде насичувати ґрунт, не утворюючи при цьому застою в коренях рослини. Якщо септоріоз усе-таки виявиться, видаліть уражене листя й обробіть рослину молочною сироваткою з додаванням кількох крапель йоду.

  Личинки морквяної мухи пожирають коріння любистку, через що наземні органи рослини жовтіють і засихають. Щоб позбутися шкідника, слід обробити любисток по листю розчином 1 столової ложки меленого чорного або червоного пекучого перцю в 10 л води. Витрата складу – 1 відро на 10 м².

  Попелиця пожирає насінники любистку та плодиться з неймовірною швидкістю. Для її знищення застосовується обробка кущів розчином 300 г тертого зеленого мила в 10 л води, яким слід рясно змочити наземну частину. Окрім мильної води, ефективні в боротьбі з попелицею настої цибулі, перцю, тютюну та деревію.

  Слимаки та равлики, харчуючись листками любистку, проробляють на них великі дірки, а іноді залишають від листя тільки скелет із жилок. Щоб захистити рослину від черевоногих молюсків, розсипте в радіусі 50 см від куща золу або попіл, а зверху – гранули суперфосфату: вони послужать любистку добривом і сильно ускладнять слимакам пересування.

  Збір і зберігання любистку

  Коріння любистку заготовляють напровесні або восени. При весняній заготівлі його викопують, миють, занадто великі корені розрізають навпіл, після чого нанизують на мотузку та сушать під навісом або в приміщенні з гарною вентиляцією. Можна прискорити процес, використовуючи для сушки духовку або електросушарку. Оптимальна температура для коренів любистку – 35 ˚C. Суху сировину подрібнюють на кавомолці, просівають через сито і зберігають у герметично закупорених скляних банках у сухому, прохолодному, темному приміщенні.

  Якщо ж ви заготовлюєте коріння восени, то можете зберігати його всю зиму в погребі, як моркву, пересипавши сухим піском.

  Листя любистку потрібно збирати під час або після цвітіння: поки на рослині не з’являться парасольки, в її листі занадто мало корисних речовин. Зрізати листя краще після рясного дощу, дочекавшись, коли кущі висохнуть. Сушать листя в тих же умовах, що і коріння: розкладають шаром на папері чи тканині під навісом або на провітрюваному горищі. Можна сушити зелень і в сушарці при температурі 35 ˚C. Зберігають сухе листя любистку в скляному посуді.

  Лікарською сировиною є і плоди любистку, які збирають після їхнього повного дозрівання, сушать, обмолочують і зберігають у посуді, який щільно закривається.

  Види та сорти любистку

  Любисток лікарський має кілька популярних сортів:

  • Геракл – дуже запашний, зимостійкий і високоврожайний сорт із великим соковитим зеленим листям, укритим восковим нальотом. Рослина швидко нарощує листову масу, яку можна зрізати вже через 20 днів із моменту появи сходів;
  • Лідер – морозостійка врожайна рослина заввишки до 70 см зі світло-зеленим соковитим листям слабкогострого смаку з ледь вираженою ноткою часнику в ароматі. Перший урожай можна знімати через місяць після появи сходів;
  • Амур – урожайний сорт середньої холодостійкості з компактними кущиками заввишки до 60 см і великим ароматним листям сіро-зеленого кольору, яке відростає за 25 діб;
  • Преображенський Семко – акуратні кущі заввишки до 2 м із великим запашним темно-зеленим листям гострого гіркого смаку. Листя починає рости просто від коріння. Сорт вирізняється високою продуктивністю і підвищеною морозостійкістю, тому не вимагає укриття на зиму при вирощуванні в районах із холодним кліматом;
  • Одіссей – морозостійкий сорт з ароматним і пряним на смак листям, формує кущі заввишки до 2 м, які можуть рости на одному місці до 10 років;
  • Молодець – високоврожайний сорт із кущами заввишки до 1 м і великими жовто-зеленими запашними листками, яких у розетці може бути до 40;
  • Дон Жуан – багаторічна рослина, що дає до шести врожаїв за сезон, з довгочерешковим глянцевим зубчастим листям із сильним ароматом.

  Властивості любистку – шкода та користь

  Лікувальні властивості любистку

  Корисні властивості любистку зумовлені наявністю в ньому ефірних олій, вітамінів, мінеральних речовин, крохмалю, органічних кислот, смол, моно- і дисахаридів, кумарину та камеді. Корінь рослини має протисудомну, антибактеріальну, сечогінну, жовчогінну та знеболюючу дію. Порошок із кореня любистку застосовують для підвищення апетиту, при набряках, подагрі та затримці сечовипускання. Відваром кореня лікують затяжний кашель, зайву нервозність, серцеві болі й безсоння. Рекомендований корінь любистку тим, хто страждає захворюваннями репродуктивної системи. Свіже листя рослини є сильним афродизіаком.

  Любисток знімає спазми, зменшує больовий синдром і тим самим нормалізує менструальний цикл. Він допомагає при нирковій недостатності, урогенітальних запаленнях, розладах травної системи, при наявності паразитів у кишківнику.

  Аскорбінова кислота, що міститься в листі, зміцнює імунітет, стабілізує роботу нервової системи та захищає організм від дії вільних радикалів, послаблюючи загрозу передчасного старіння і появи онкологічних утворень. Любисток містить каротин майже в тій же кількості, що і морква, тому його листя рекомендують додавати в салати не тільки для додання їм своєрідного смаку й аромату, а й із метою активізації діяльності нервової та імунної систем, збереження і відновлення зору, попередження ранніх зморшок і сухості шкіри.

  Любисток – протипокази

  Не рекомендоване застосування любистку при пієлонефриті, гломерулонефриті та індивідуальній незносності речовин, що входять до складу рослини. Любисток викликає приплив крові до органів тазу, тому не показаний до застосування при вагітності.

  Любисток лікарський

  Levisticum otficinale —
  багаторічна гола трав’яниста рослина родини селерових (зонтичних). Стебло кругле, трубчасте, вгорі розгалужене, 100-200 см заввишки. Листки блискучі, перисті або двічі перисті розсічені, з великими обернено яйцевидними або округло ромбічними, на верхівці надрізано-зубчастими сегментами, при дотику прохолодні. Квітки двостатеві, правильні, дрібні, 5-пелюсткові, світло-жовті, зібрані у верхівкові круглі складні зонтики, які біля основи оточені багатолистими обгортками. Плід — жовто-бура двосім’янка. Цвіте у червні — липні.

  Поширення

  Любисток лікарський походить з гірських областей Південної Європи. На території України його розводять у садах, на городах як декоративну та пряну рослину.

  Заготівля і зберігання

  Для лікарських потреб використовують коріння (Rachx Levistici), рідше — траву (Herba Levistici) і плоди (Fructus Levistici). Траву заготовляють під час цвітіння рослини, плоди — в період повної їх стиглості. Коріння викопують восени у рослин 3-4-річного віку. Сушать сировину в затінку на відкритому повітрі або у теплому приміщенні. Штучне сушіння проводять при температурі 40°С. Готову сировину, яка дуже гігроскопічна, зберігають у щільно закритих банках чи бляшанках у сухому місці.
  Рослина неофіційна.

  Коріння любистку входить у деякі зарубіжні фармакопеї як складова частина сечогінних зборів.

  Хімічний склад

  Коріння рослини містить фурокумарини (псорален, бергаптен), лецетин (0,9%), смоли, камедь, крохмаль, яблучну та ангелікову кислоти, дубильні речовини й мінеральні солі. У листі є значна кількість аскорбінової кислоти. Всі частини рослини містять ефірну олію (0,5—1 % ), до складу якої входять d-a-терпінеол, цинеол, карвакрол, сесквітерпени, бутиліденфталід, лігустилід, оцтова, ізовалеріанова, олійна та бензойна кислоти.

  Фармакологічні властивості і використання

  Любисток лікарський діє як сечогінний, відхаркувальний, заспокійливий і болетамуючий засіб, тонізуюче впливає на серцевий м’яз, посилює кишковий тонус, зменшує метеоризм, зумовлює збільшення кровонаповнення органів малого тазу.

  Найчастіше Любисток лікарський використовується як сечогінний засіб при набряках серцевого походження, асциті, хронічних запальних процесах у нирках та сольових діатезах.

  Крім застосування любистку як діуретичного засобу, його використовують при нервових захворюваннях, анемії, хронічних бронхітах, запаленні легень, метеоризмі і млявій перистальтиці кишок, болісних і мізерних менструаціях, як полегшувальний засіб під час пологів, а також проти глистів.

  Вживання ліків з любистку ПРОТИПОКАЗАНЕ при гострому гломерулонефриті та пієлонефриті та вагітним.

  Настій коріння любистку з успіхом застосовують у дерматології й косметиці для видалення ластовиння (зволоженим ватним тампоном протирають пігментні плями 2 рази на день протягом 2 тижнів, краще до настання сонячних весняних днів), для лікування інфекційних тріщин куточків рота (настій наносять піпеткою на куточки рота 2 рази на день) та гноячкових висипів на тілі (застосовують компреси і заразом п’ють теплий настій по 1 склянці за день).

  Настоєм коріння двічі на тиждень миють голову (без мила) при випаданні волосся та лупі.

  Пом’яте свіже листя любистку прикладають до чола при головних болях різного походження.

  Листя і коріння любистку використовують і як приправу до страв.

  Лікарські форми і застосування

  ВНУТРІШНЬО — настій коріння (1 столова ложка сировини на 400 мл окропу, настоюють 1 годину) приймають по півсклянки 4 рази на день до їди;

  – порошок з коріння любистку приймають по половині чайної ложки 3 рази на день до їди;

  – 1—2 столові ложки порошку з коріння любистку змішують з 3 столовими ложками меду і приймають натщесерце як засіб проти гостриків;

  – відвар плодів любистку (1 чайна ложка сировини на 150 мл окропу, варять 8-10 хвилин, настоюють) приймають по 1 столовій ложці 3 рази на день як засіб проти глистів;

  – столову ложку суміші (порівну) коріння любистку, пирію повзучого, вовчуга польового і бедринцю ломикаменевого, листя берези бородавчастої і мучниці звичайної, плодів шипшини травневої і петрушки кучерявої та квіток калачиків лісових заливають склянкою окропу, настоюють до охолодження і п’ють по 2-3 склянки за день при нефриті;

  – відвар столової ложки суміші (порівну), коріння любистку, трави фіалки триколірної і плодів ялівцю звичайного на склянці окропу п’ють по 1—2 склянки за день при захворюваннях сечового міхура (цистит, бактеріурія);

  – столову ложку суміші коріння любистку (10 г), трави вересу звичайного (20 г), хвоща польового (20 г) і золотушнику звичайного (10 г), плодів петрушки кучерявої (20 г), лушпиння квасолі звичайної (10 г) та шишок хмелю звичайного (10 г) заливають склянкою окропу, настоюють до охолодження і одержаний настій випивають за день ковтками при ніктурії;

  – суміш порошку плодів (30 г) та коріння (20 г) любистку лікарського, коріння кульбаби лікарської (5 г) і алтеї лікарської (15 г) заливають 0,5 л горілки, додають півсклянки меду, настоюють 9 діб у теплому місці, проціджують і п’ють по 2 столові ложки вранці й увечері при виразковій хворобі шлунку і дванадцятипалої кишки.

  ЗОВНІШНЬО — настій коріння любистку (1 чайна ложка сировини на 200 мл окропу, настоюють до охолодження) застосовують для протирання, компресів і примочок,

  – настій коріння любистку (1 столова ложка сировини на 1 л окропу, настоюють 10-15 хвилин) застосовують для миття голови.

  Вміст статті слугує лише інформаційним цілям і буде корисний студентам профільних навчальних закладів та лікарям.

  Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я! Перед вживанням будь-яких лікарських засобів, консультуйтесь зі своїм лікарем.

  під редакцією Гродзинського A. M. (1926-1988) академік Академії наук УРСР, доктор біологічних наук, професор