Фіалки: вирощування на підвіконні, види

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 02 серпня 2023 Опубліковано: 10 лютого 2019 Перша редакція: 10 вересня 2016 🕒 21 хвилина 👀 57820 разів 💬 14 коментарів

• Прослухати статтю
• Посадка й догляд за фіалками
• Квіти фіалки – опис
• Догляд за фіалкою в домашніх умовах
  • Догляд за домашньою фіалкою
  • Горщики для фіалок
  • Ґрунт для фіалок
  • Посадка фіалок
  • Полив фіалок
  • Удобрення фіалок
  • Пересадка фіалок
  • Обрізування фіалок та формування розетки
  • Гігієна фіалок
  • Як розмножити фіалку
  • Розмноження фіалок дітками
  • Розмноження фіалки листком
  • Хвороби фіалок
  • Шкідники фіалок
  • Фіалка не цвіте
  • Фіалка жовтіє
  • Плями на фіалках
  • Фіалки на підвіконні руйнують особисте життя
  • Фіалки – гарні прикмети
  • Коментарі

  Кімнатна фіалка (лат. Saintpaulia), або узамбарська фіалка – рід трав’янистих квітучих рослин родини Геснерієві, дуже поширений у кімнатному квітникарстві. У природі квітка фіалка росте в гірських регіонах Східної Африки – у Танзанії й Кенії, найчастіше вибираючи місця на терасах річок і біля водоспадів. Існує понад 20 видів фіалки узамбарської. Відкрив цю дивовижну квітку в 1892 році барон Адальберт Вальтер Радкліфф ле Тані фон Сен-Поль, військовий комендант Узамбарського округу, який на той час був частиною колонії Німеччини. Перебував округ на території сучасних Бурунді, Руанди й Танзанії. Сен-Поль вислав насіння фіалки своєму батькові Ульріху Сен-Полю, президенту Німецького дендрологічного товариства, а той віддав їх ботаніку Вендландові, який у 1893 році виростив із насіння квітку й описав її як сенполію фіалкоквіткову, виділивши в окремий рід.

  Того ж року сенполія була представлена на виставці квітів у Генті, де було продано право на її промислове розведення. У 1927 році сенполії потрапили до Північної Америки й одразу ж завоювали на цьому материку нечувану популярність – до 1949 року було відомо вже понад 100 сортів кімнатної фіалки. Сьогодні ж рослина фіалка налічує 32 тисячі з гаком сортів, які є гібридами сенполії фіалкоквіткової і сенполії гнмрпажньої.

  Прослухати статтю

  Посадка й догляд за фіалками

  • Цвітіння: майже цілий рік.
  • Освітлення: яскраве розсіяне світло (північні, північно-східні, північно-західні підвіконня). Світловий день сенполії має тривати 13-14 годин.
  • Температура: у період вегетації – 18-24 ˚C, узимку – не нижче 15 ˚C.
  • Полив: регулярний – 2 рази на тиждень, 1 раз на півтора тижні бажано застосовувати спосіб нижнього поливу.
  • Вологість повітря: звичайна для житлових приміщень.
  • Підживлення: у період активної вегетації 1 раз на 10 днів мінеральним добривом для квітучих кімнатних рослин, додаючи його в воду для нижнього поливу. Дозування добрива має бути вдвічі слабкішим, ніж вказано в інструкції.
  • Період спокою: яскраво не виражений, але іноді взимку потрібно дати сенполії відпочити.
  • Пересадка: міняти субстрат у горщику потрібно щорічно, але горщик змінюють на більший тільки в міру необхідності.
  • Розмноження: дітками, листовими живцями та насінням.
  • Шкідники: павутинний кліщ, щитівки та несправжньощитівки, попелиці, трипси, нематоди, червці, білокрилки, мокриці, мушки й комарики.
  • Хвороби: фузаріоз, борошниста роса, іржа, сіра гниль і фітофтороз.

  Квіти фіалки – опис

  Домашня фіалка – низькоросла вічнозелена багаторічна трав’яниста рослина з укороченими стеблами й прикореневою розеткою округлих шкірястих ворсистих листків, зелених на так званих рослинах-хлопчиках (boys) і зі світлою плямою біля основи на сенполіях-дівчатках (girls). У листя домашніх фіалок нерівнобічні серцеподібні основи й загострена або округла верхівка. Квітки у сенполій діаметром від 2 до 4 см, прості, п’ятипелюсткові, або махрові, каймисті, зіркоподібні чи гофровані, зібрані в грона. Забарвлення квіток може бути практично будь-яким – одного відтінку або двоколірним. Цвітіння фіалок при правильному догляді триває майже цілий рік. Плід сенполії – коробочка з великою кількістю насіння.

  Власне, сенполію називають домашньою фіалкою тільки тому, що її квітки схожі на квітки фіалки лісової або садової, насправді сенполія належить до зовсім іншої родини і не є родичкою такої широко відомої садової рослини, як фіалка триколірна, або братки. Фіалки на підвіконнях – це сенполії, африканські квіти, які зуміли за короткий проміжок часу завоювати весь світ. Ми розповімо вам, як посадити фіалку, як доглядати за домашньою фіалкою й опишемо найбільш популярні в культурі сорти фіалок.

  Догляд за фіалкою в домашніх умовах

  Догляд за домашньою фіалкою

  Як доглядати за домашніми фіалками, щоб вони цвіли якнайдовше? Кімнатні фіалки дуже люблять світло, але бояться прямих сонячних променів, тому найкраще місце для них – північне, північно-східне або північно-західне підвіконня, освітлюване розсіяним світлом. Можна тримати їх і на південному вікні, до середини завішаному тканиною – не біда, якщо на фіалки впаде промінь сонця, що заходить, але від полуденних палючих променів ніжні листки та квітки сенполій слід захистити. Світловий день для домашньої фіалки має тривати 13-14 годин, і якщо ви в зимовий час зумієте організувати для неї додаткове освітлення, вона невтомно цвістиме навіть у лютневі холоди.

  Як виростити фіалку в умовах міської квартири і який температурний режим є для неї оптимальним? Квіти фіалки перестають розвиватися, коли температура опускається нижче 15 ºC, тому необхідно підтримувати в приміщенні помірно теплу температуру влітку й помірно прохолодну взимку. Оптимальна температура для сенполій 18-24 ºC. Погано впливають на них протяги та різкий перепад температур – саме тому кімнатні фіалки не люблять проводити літо на свіжому повітрі. Має значення для сенполій і вологість повітря – ідеально, коли вона підвищена, але при цьому вода не повинна потрапляти ні на квіти, ні на листя рослини, що перебуває на світлі.

  Горщики для фіалок

  Горщик для сенполії має бути невеликим, оскільки корінь фіалки багато місця не займає, та й рясно цвісти рослина починає тільки тоді, коли коріння освоїть весь внутрішній простір горщика. Молодим сенполіям потрібен горщик діаметром 5-6 см, а для дорослої фіалки досить мати горщик діаметром 7-9 см. І тільки дуже великим рослинам знадобиться посудина діаметром 11-13 см. Розрахунок для підбору посуду простий: діаметр посудини має бути втричі меншим за діаметр розетки листя. І зауважте, що кімнатна фіалка воліє не дорогі глиняні горщики, а пластикові.

  Ґрунт для фіалок

  Догляд за домашньою фіалкою передбачає вибір для неї ґрунту певного складу. У магазинах продається ґрунтова суміш для сенполій, проте досвід показує, що вона підходить далеко не всім фіалкам. А ось універсальний квітковий ґрунт типу «Терра-віта» фіалкам підійде. Можна скласти субстрат самостійно з дернової й листової землі, піску та перегною в пропорції 0,5:2:1:1. У відро готової суміші можна внести столову ложку суперфосфату та півсклянки кісткового борошна й усе ретельно перемішати. Основні вимоги до ґрунту для сенполій: він має бути пухким, швидко вбирати воду й добре пропускати повітря. Але перш ніж наповнити горщик субстратом, помістіть у нього шар дренажу з керамзиту, вермикуліту, шматочків пінопласту або моху-сфагнуму об’ємом у третину горщика – дренаж захистить вашу фіалку від застою води в коренях, від якого вона може загинути. На дренаж можна покласти шматочок деревного вугілля.

  Посадка фіалок

  Коли посудина для фіалки заповнена дренажем, можна братися до посадки сенполії. Насипте на дренаж шар субстрату, помістіть рослину по центру горщика й поступово досипте субстрат із різних боків під рослину, трохи струшуючи горщик, щоб заповнити ґрунтом усі порожнини. Коли до краю горщика залишиться незаповненими 2 см, злегка притисніть поверхню субстрату й полийте фіалку.

  Полив фіалок

  Фіалки в домашніх умовах вимагають регулярного поливу. Як поливати фіалку? Найкраще для зволоження ґрунту в горщику використовувати спосіб нижнього поливу. Один раз на тиждень-півтора налийте в глибоку миску теплої відстояної води й занурте в неї горщик із фіалкою так, щоб вода майже доходила до краю горщика, але не переливалася в нього. Через певний час, коли верхній шар ґрунту фіалки заблищить від вологи, дістаньте горщик із миски й дайте стекти зайвій воді. Частий або верхній полив можуть призвести до загнивання коренів рослини. Зволожувати фіалку потрібно тільки тоді, коли земляна грудка майже вся суха. Якщо у вас є фіалка з листям на довгих черешках, стежте за нею: тільки-но вона опустила листя, значить, прийшла пора поливати всі фіалки.

  Удобрення фіалок

  Догляд за фіалкою в домашніх умовах вимагає внесення добрив у ґрунт. Починають удобрювати фіалки на початку вегетації, і продовжують вносити підживлення раз на тиждень-півтора доти, доки фіалка не ввійде в період спокою. Як добриво використовують рідкі комплекси для квітучих кімнатних рослин. Найкращий спосіб – додавати добриво в воду для нижнього поливу, тим паче що періодичність зволоження ґрунту збігається з періодичністю внесення підживлення. Однак майте на увазі, що концентрація добрив має бути вдвічі слабшою, ніж вказано в інструкції.

  Пересадка фіалок

  Вирощування фіалок вимагає щорічної заміни субстрату в горщику, а ось сам горщик можна і не міняти. Якщо ж рослині потрібен горщик більшого розміру, ви визначите це по тому, що листя фіалки стало дрібнішим і блідішим, а цвітіння мізерним. У цьому разі слід пересадити сенполію в горщик діаметром на 2 см більший. Як пересадити фіалку, щоб якнайменше її потурбувати? Легше зносить пересадку фіалка в березні. Постарайтеся обережно перевалити її з одного горщика в інший, не порушивши земляної грудки. Коренева шийка рослини має опинитися на 2-3 см нижче краю горщика. Після перевалки сенполії в новий горщик на дренажний шар рівномірно заповніть свіжим субстратом проміжки між земляною грудкою рослини і стінками, струшуючи горщик, щоб ґрунт заповнив увесь простір. Після пересадки не забудьте добре полити фіалку.

  Обрізування фіалок та формування розетки

  Кущик фіалки мусить мати три яруси листя. Листя, розташовані нижче, можна обривати, не залишаючи черешків, особливо якщо воно блякле і в’яле. Своєчасно видаляйте зів’ялі квіти й деформоване та пожовкле листя, щоб кущик виглядав охайно. Час від часу повертайте горщик із фіалкою навколо осі, щоб листя в розетці розвивалося рівномірно. Згодом через те, що ви видаляли нижнє листя, у фіалки оголюється стовбур. Що старша рослина, то вищий стовбур, і це не додає рослині декоративності. Є два способи виправити становище: пересадити фіалку, заглибивши стовбур у ґрунт, або зрізати всю розетку, залишивши під нею частину стовбура заввишки до 2 см, помістити кущик пеньочком у склянку з водою, дочекатися утворення на ньому коренів і висадити фіалку в ґрунт.

  Гігієна фіалок

  Догляд за фіалками полягає також у дотриманні гігієни. У природних умовах африканських гір, де фіалки поливає дощ і сушить вітер, вони прекрасно почуваються і виростають іноді до 30 см заввишки. Тому на запитання читачів, чи можна фіалки мити і чому фіалки не можна обприскувати, відповідаємо: і мити, й обприскувати фіалки можна. Коли листя рослин вкриється пилом, віднесіть їх у ванну, увімкніть душ і змийте пил із листя слабким напором теплої води. Однак не поспішайте повертати фіалки на підвіконня, залиште їх у ванній доти, доки не стече зайва вода й не висохне листя, інакше на ньому під яскравим світлом з’являться плями.

  Кімнатна фіалка – розмноження

  Як розмножити фіалку

  Як бачите, посадка і догляд за фіалками зовсім не складні, а ненав’язлива, однак майже досконала краса сенполій робить будь-яке житло привабливим і затишним. Той, кого підкорила невибаглива чарівність кімнатних фіалок, обов’язково захоче навчитися їх розмножувати, і ми готові поділитися з вами своїм досвідом у цьому питанні. Розмножуються домашні фіалки насінням, дітками й листковими живцями, але простіше використовувати вегетативні способи розмноження.

  Розмноження фіалок дітками

  Іноді один кущик сенполії може утворити кілька розеток – діток. Коли дітки фіалок підростають, їм стає тісно в одному горщику з материнською рослиною, і фіалка починає занепадати. Вийміть фіалку з горщика, обережно розділіть коріння всіх розеток і розсадіть дітки по окремих горщиках. Здорові рослини добре зносять пересадку навіть у квітучому стані.

  Розмноження фіалки листком

  Найпростіше вирощується фіалка з листка. Відокремте здоровий, красивий листок із другого ярусу розетки й поставте його черешком у воду, щоб він пустив коріння. Довжина черешка має бути близько 4 см, а у мініатюрних і напівмініатюрних фіалок – не менше 1,5 см. Багато хто воліє відразу висаджувати листок у посудину з дренажними отворами, дренажним шаром і пухким ґрунтом, що складається з 4 частин грубозернистого піску, 2 частин листової землі й 1 частини торфу. Зверху горщик накривають прозорим ковпаком, після чого поміщають у тепле світле місце, захищене від прямих сонячних променів. Час від часу субстрат поливають, але не допускають його перезволоження. Листок може довго сидіти в ґрунті без будь-яких змін, але ви мусите проявити терпіння. Іноді листок брижиться, чахне й відмирає, але не слід поспішати його викидати: нова рослина зароджується під землею, в найнижчій частині черешка, тому потрібно просто чекати. Коли з’являться молоді листочки, батьківський листок, якщо він у гарному стані, відрізають. Його можна відразу ж укоренити ще раз. Якщо з одного листка з’являється відразу кілька розеток, потрібно почекати, поки вони підростуть, розділити й розсадити їх по окремих горщиках. Недолік процесу вкорінення листка в ґрунті полягає в тому, що ви не можете побачити, коли з’явилося коріння, але зате час окорінення значно скорочується, а ймовірність появи нової рослини збільшується практично до 100 %.

  Шкідники і хвороби фіалок

  Видові фіалки рідко вражаються шкідниками або хворобами, але рослини, створені в результаті селекційних робіт, у цьому відношенні не такі благополучні.

  Хвороби фіалок

  Найчастіше сенполії потерпають від фузаріозу, борошнистої роси, іржі, сірої гнилі та фітофторозу.

  Борошниста роса вкриває листя, черешки й квітконоси фіалки білястим нальотом. Провокує розвиток захворювання погане освітлення, низька температура на тлі високої вологості повітря, запиленість листя, надлишок у ґрунті азоту при нестачі калію й фосфору. Лікують захворілу рослину обробкою розчином Фундазолу або Бентлану. При сильному ураженні повторіть обприскування через 10 днів.

  Фітофтороз виникає при проникненні в кореневу систему фіалки через ранки або тріщини грибкової інфекції, у результаті чого відбувається загнивання кореневої шийки рослини, а на листках з’являються бурі плями. Передусім фітофтороз губить рослини, ослаблені поганим доглядом. Небезпека захворювання в тому, що його не можна вилікувати. Хвору рослину знищують, а горщик стерилізують. Щоб уникнути ураження фітофторою, обов’язково вносьте в ґрунт суперфосфат і не допускайте занадто високої вологості повітря в приміщенні.

  Сіру гниль, або ботритис, можна впізнати по пухнастому коричнево-сірому нальоту цвілі на наземних частинах рослини. Розвивається захворювання стрімко, і в результаті рослина гине. Побурілі частини потрібно відразу ж видаляти, а фіалку обробити фунгіцидом. Згнилу рослину викидайте разом із ґрунтом – він вам більше не знадобиться. Щоб не спровокувати розвиток хвороби, бережіть фіалки від протягів, різкого перепаду температур і перезволоження ґрунту.

  Фузаріоз, або загнивання розетки, виникає в умовах надлишкового поливу, використання для зволоження ґрунту холодної води, перепадів температури, вирощування фіалок у важкому ґрунті або в занадто просторому горщику. Дізнатися, що у рослини фузаріоз, можна за такими симптомами: черешки листя набувають бурого відтінку, листя опадає, а коріння темніє і легко відокремлюється від ґрунту. При перших же ознаках хвороби видаліть загнилі частини рослини й обробіть фіалку якимсь фунгіцидом.

  Іржа проявляється у вигляді жовто-помаранчевих горбиків на верхній стороні листя та іржаво-бурих подушечок на нижній. Із розвитком хвороби листя фіалки починає опадати. Знищують грибок обробкою рослини одновідсотковою бордоською рідиною або розчином будь-якого іншого фунгіциду, а також опудрюванням фіалки сірчаним пилом.

  У ролі профілактики від будь-якого грибкового захворювання, зокрема й від фузаріозу, обробляйте фіалку один раз на два місяці розчином Фундазолу.

  Шкідники фіалок

  Зі шкідників небезпеку для фіалки становлять кліщі, щитівки й несправжньощитівки, попелиці, трипси, нематоди, червці, білокрилки, мокриці, мушки й комарики.

  Кліщі. При зараженні кліщами на листках фіалки з’являються вдавлені коричневі плями, ніби зроблені тупою голкою. Вражають фіалку червоні павутинні, цикламенові й плоскі кліщі, які харчуються соком рослини, від чого вона слабшає і марніє. Позбавити фіалку від усіх видів кліщів можна обробкою акарицидами – Акарином, Актелліком або Фітовермом, причому двома останніми препаратами потрібно додатково пролити земляну грудку в горщику. Проводять процедуру на свіжому повітрі – у дворі або на балконі, оскільки акарициди токсичні для людини. Не забудьте надіти рукавички, окуляри й маску.

  Щитівки і несправжньощитівки воліють селитися в розетках із гладким листям. Впізнати їхню появу можна по липких крапельках виділень. Якщо при огляді ви виявили хоч одну дорослу комаху, обробці препаратом Агравертін підлягає вся рослина.

  Трипси можуть потрапити в приміщення разом із тополиним пухом або квітами з саду. Небезпечні ці сисні комахи тим, що моментально розмножуються і здатні окупувати сусідні рослини. Вони порушують цілісність тичинок, залишають на квітках сріблясті погризи, а на пошкоджених листках коричневі чи чорні плями. У боротьбі з трипсами потрібно видалити на фіалці всі квітконоси й обробити рослину Фітовермом, Актелліком або Актарою.

  Нематоди – це мікроскопічні черв’яки, що живуть у ґрунті і вражають кореневу систему фіалки, висмоктуючи з неї соки й натомість виділяючи токсини. У результаті життєдіяльності нематод на коренях рослини утворюються галли – здуття, схожі на намистинки. Нематоди бувають і листовими, що паразитують на листках і бруньках фіалки: спочатку на листках з’являються світлі плями, що поступово темніють і загнивають. Симптоми присутності листових нематод нагадують ознаки захворювання сірою гниллю, але без нальоту цвілі. Позбутися від нематод не можна – доведеться знищити хвору рослину, щоб шкідники не поширилися на сусідні квіти. Можна спробувати відновити фіалку, укоренивши здоровий листок без будь-яких плям. Запобігти появі нематод можна, вирощуючи квіти в безземельних торф’яних ґрунтах, додаючи при цьому в кожен горщик таблетку Піперазину.

  Червці найчастіше селяться на молодих квітконосах, у пазухах і складках листя. У місцях укусу червцем рослина деформується і забарвлюється в червоний або бурий колір. Ґрунтові червці вважають за краще харчуватися корінням фіалки. Виявити їхню присутність можна при пересадці рослини – ґрунт набуває кислого грибного запаху, а самиці червців укриті білою субстанцією, що нагадує грудочку пуху або вати. Знищують червців, що живуть на наземних частинах, двоетапною обробкою фіалки Ателліком або Фітовермом, а проти ґрунтових паразитів застосовують Моспілан, Регет або Дантоп, проливаючи розчином препарату земляну грудку фіалки тричі з інтервалом 10 днів.

  Попелиця вражає квітконоси, бутони, квітки фіалки, висмоктуючи сік рослини, через що деформуються пелюстки квіток, і цвітіння фіалок виглядає неповноцінним. При сильному ураженні на листках і квітконосах утворюється клейкоподібна рідина – виділення попелиці, на яких селиться сажистий гриб, утворюючи чорний наліт. Щоб позбутися від попелиці, проводять 2-3 сеанси обробки рослини Актелліком (1 мл препарату на 1 л води).

  Мокриці з’являються на фіалці в тому випадку, якщо ви весь час тримаєте ґрунт у горщику вологим, не даючи часу земляній грудці висихати. За зовнішнім виглядом вони нагадують маленьких черепашок, що не перевищують у довжину 1,5 см. Ушкоджують мокриці коріння й листя рослини, що призводить до вторинних інфекцій. Найефективніший спосіб боротьби з мокрицями – обробка фіалки й ґрунту в горщику акарицидами. Рослину обприскують, а субстрат проливають розчином Актелліка або Фітоверма.

  Мушки і комарики поселяються на фіалці при хронічному перезволоженні ґрунту в горщику. Самі вони великої шкоди не завдають, але їхні личинки руйнують субстрат, пошкоджують коріння рослини, сприяють ущільненню ґрунту, що скорочує доступ повітря до коріння. Найбільше потерпають від комах молоді рослини. У результаті життєдіяльності цих комах починається загнивання коренів і стебла. Виявивши шкідників, пролийте ґрунт у горщику розчином Карбофоса, обведіть крейдяним олівцем від тарганів край посудини, натріть олівець на тертці і присипте цими стружками поверхню ґрунту в горщику. Дорослі особини можна знищити аерозолем Рейд або Дихлофос. І перегляньте графік поливу фіалки.

  Ногохвістки, або колемболи, теж заводяться на фіалці від вогкості. Вони нешкідливі для фіалки, але коли їх стає забагато, вони можуть пошкоджувати коріння рослини. Пролийте земляну грудку фіалки піретрумом і перестаньте заливати рослину.

  Білокрилки – яскраво-білі мушки невеликого розміру, які сидять на поверхні листя і залишають на ньому липкі випорожнення – улюблене середовище для сажистих грибів. Тому поверхня листя спочатку біліє, а потім чорніє. Як наслідок – у фіалки припиняється ріст пагонів. Ефективним заходом є обробка фіалок сумішшю системного інсектициду й акарициду. Аби позбутися білокрилок, вам знадобиться як мінімум два сеанси.

  Фіалка не цвіте

  Квітникарі-початківці іноді звертаються до нас зі скаргами, що, попри всі їхні старання, вони не можуть дочекатися від своєї фіалки цвітіння. Отже, чому фіалка не цвіте? Проаналізуймо причини цього явища. Важко чекати від фіалки цвітіння, якщо:

  • їй бракує світла;
  • світловий день у неї менше 12 годин;
  • субстрат перенасичений азотними добривами;
  • порушені правила поливу рослини;
  • у кімнаті недостатньо вологе повітря – фіалці потрібна вологість на рівні 50 %;
  • у горщику занадто важкий і щільний ґрунт;
  • у рослини дуже просторий горщик;
  • фіалка вражена шкідниками або хворіє.

  Фіалка жовтіє

  Часто турбує початківців-фіалколюбів і той факт, що у фіалок жовтіє листя. Чому це відбувається? Іноді листя жовтіє від природної причини – старості. Такі листки краще видаляти разом із черешками. Другою причиною є вигоряння листя під яскравими променями сонця, пересихання ґрунту або перегрів рослини. Зволожте ґрунт у горщику способом нижнього поливу й організуйте захист рослини від сонця в полуденний час – можна повісити на вікно фіранки, а можна покрити скло сонцезахисною плівкою. Якщо є така можливість, помістіть фіалки на підвіконня північної, північно-західної або північно-східної орієнтації. Обов’язково стежте за кислотністю ґрунту – норма для сенполій 5,5-6,5 pH. І не захоплюйтеся фосфорними добривами на шкоду азотним – рослині азот необхідний, зокрема для того, щоб листя фіалки було зеленим.

  Якщо після того, як пожовтіло листя, основа стебла побуріла та обм’якла – рослина потерпає від надлишку вологи й занадто низької температури.

  Плями на фіалках

  Плями на листках фіалки з’являються з різних причин. Наприклад, світло-жовті плями – це робота трипсів. А якщо на листку під збільшувальним склом видно чорні цятки, то це спори грибка-паразита. Чорний наліт на листках – від сажистого грибка. Округлі світло-коричневі плями на листі й квітках рослини – сонячні опіки. Сіро-бежеві дрібні плями у вигляді плям, смужок і завитків по всьому листкові – наслідки протягів. Темні плями по краях старого листя виникають від нестачі калію – це сигнал для зміни субстрату в горщику. Білі плями або наліт – ознаки борошнистої роси. Темні плями, вкриті сірим пушком цвілі – сіра гниль. Темно-руді плями – іржа.

  Види і сорти фіалок

  Зважаючи на величезну кількість сортів, вмериканська класифікація кімнатних фіалок, якою користується більшість квітникарів, досить складна, але ми все-таки спробуємо дати вам уявлення про те, які сорти й гібриди сенполій існують у культурі. Сортові фіалки розрізняють за такими ознаками:

  – розмір розетки – мікроміні mM (діаметр розетки до 6 см), міні M (діаметр від 10 до 15 см), напівміні, або міді SM (діаметр від 15 до 20 см), стандарт S (діаметр від 20 до 40 см), великий стандарт L (діаметр від 40 до 60 см). Окремою категорією є фіалки трейлерні, або ампельні;

  – тип листя – овальне, округле, брунькоподібне, подовжено-серцеподібне, подовжено-овальне на довгих черешках, цілокрає, зазубрене, хвилясте по краю або гофроване. Окрім того, є листя з плямою біля основи пластини – його називають «герл», а є листя без плями – «бой». Поверхня листя може бути гладкою, стьобаною, ложкоподібною, слабко- або густоопушеною, однотонною або строкатою;

  – забарвлення листя може бути згори будь-якого відтінку зеленого кольору, іноді темно-коричневим або майже чорним, оливковим, сіро-зеленим, з бризками або жилками білого кольору, світло-зеленого з рожевими бризками. Нижня сторона може бути світло-зеленою, рожевою, майже білою, ліловою з пурпуровими плямами, темно-пурпуровою, зеленою з ліловими плямами;

  – тип квітки у сенполій буває: класичний, як у братків, зіркоподібний – з п’ятьма пелюстками одного розміру, дзвонові – з одним або двома рядами пелюсток, оса – дуже рідкісний тип зі згорнутими пелюстками верхньої губи й широкими пелюстками нижньої та павук – квітки з подовженими пелюстками, які ніби охоплюють півсферу. Квітки всіх типів можуть бути простими, напівмахровими та махровими. Квітки дзвонового типу бувають тільки простими та напівмахровими.

  Окрім основних форм, із появою дедалі більшої кількості гібридів фіалок розрізняють сорти з такою формою країв пелюсток, як гофрована (каймиста або мереживна), закруглена, загострена, рвана й рівна;

  – забарвлення пелюсток у фіалок може бути однотонним, двотоновий (два відтінки одного кольору), двоколірним або багатобарвним. Двоколірне, багатобарвне й двотонове забарвлення може бути фантазійним (із цятками, бризками, горошинами, променями або плямами іншого кольору або тону на пелюстках) і каймистим (на квітках одна або дві облямівки різної ширини одного чи двох кольорів). Двоколірне забарвлення може бути також пальчиковим – на пелюстках контрастна кольорова пляма у вигляді кола або овалу. Що стосується безпосередньо кольорів, у які можуть бути забарвлені квітки фіалки, то існують буквені позначення для всієї колірної гами:

  • B (Blue) – блакитна або синя;
  • C (Multicolor) – різнобарвна;
  • P (Pink, Rose) – яскраво-рожева або темно-рожева;
  • O (Orchid, Mauve, Levender) – орхідейна, лавандова, рожево-бузкова або блідо-фіолетова;
  • R (Red, Mahagon, Plum, Burgundy) – червона, червоно-каштанова, сливова, вишнева;
  • V (Violet, Purple) – фіолетова або пурпурна;
  • W (White, Creamy, Blash) – біла, кремова або ледь рожева;
  • X (Bicolor) – двоколірна;
  • Y – біла з жовтим.

  Останнім часом при описі фіалок у побут увійшли й такі незвичайні кольори, як беж, палевий, помаранчевий, індиго, лососевий, попелястий, сизий, теракотовий, електрик і фуксієвий;

  – кількість пелюсток – квітки фіалки можуть бути простими, або одинарними, з п’ятьма-шістьма пелюстками, напівмахровими – в центрі квітки утворюються дві додаткові зморщені пелюстки-гребінці, і махровими.

  Із величезного різноманіття сенполій пропонуємо вам чудові сорти фіалок із назвами й описом, які вам напевно запам’ятаються. Не станемо стверджувати, що це найкращі фіалки з вирощуваних у культурі, але ви зможете вибрати серед них квітку для свого дому.

  Каприз – біла фіалка з махровими квітками із зеленими торочками по краях пелюсток. Листя строкате, хвилясте.

  Мачо – фіолетові фіалки з бордовим відтінком великих напівмахрових квіток із білою облямівкою по хвилястим краях. Листя зелене, просте, яйцеподібне.

  Ваша величність – рожева фіалка з густомахровими квітками зі хвилястими краями пелюсток і яскраво-зеленим листям;

  Водяник – махрова синя фіалка, яка до країв пелюсток стає рожевою. По торочкуватих краях яскрава бронзово-зелена облямівка. Листя світло-зелене, хвилясте.

  Морський вовк – гігантська, до 8 см у діаметрі, напівмахрова блакитна фіалка зі хвилястими пелюстками, прикрашеними тонким сітчастим малюнком. Листя темно-зелене.

  Томагавк – яскрава червона фіалка з квіткою класичного типу. Сорт вирізняється рясним цвітінням. Листя у цієї фіалки темно-зелене.

  Паризькі таємниці – великі махрові квітки темного лілово-чорного забарвлення з переливчастим аметистового-сітчастим малюнком по всіх пелюстках. Центральні пелюстки зібрані в щільну кульку, як капустяний качан. По торочкуватих краях пелюсток біло-зелений рюш. Листя фестончасте, строкате – зелене з білим.

  Жабо – фіалка з махровими темно-блакитними пелюстками, загорнутими в качанчики. На краях пелюсток кручений яскраво-салатовий рюш. Листя зелене, хвилясте.

  Макс Блек Перл – оксамитова чорна фіалка з фіолетовим вилиском і компактним напівмініатюрним листям.

  На жаль, не виведена поки ні зелена фіалка, ні жовта, проте селекціонерами вже розроблено сорти з жовтим відтінком або з жовтим малюнком на листі – Лемон кіссіз, Меджесті, Ворм Санрайз, Санкіст Роуз. Існує також кілька сортів сенполій із пазеленню, які заведено називати зеленими фіалками – Сільверглейд Епплз, Фрозен ін Тайм, Баккал Айріш Лейс, Айріш Крім, Спрінг Роуз, Грін Лейс та інші.

  Фіалки на підвіконні – прикмети

  Фіалки на підвіконні руйнують особисте життя

  Неймовірна популярність сенполій стала причиною багатьох забобонів і прикмет, з якими пов’язують цю квітку. Кажуть, наприклад, що фіалка – чоловікогон, тобто у незаміжньої жінки, яка вирощує кімнатні фіалки, нібито немає шансів вийти заміж, а у заміжньої любительки сенполій є ризик залишитися без чоловіка. Але якщо добре подумати, то виявиться, що серед ваших знайомих є заміжні жінки, які роками вирощують фіалки. Та й у тих ваших подруг, які не так давно вийшли заміж, можна виявити на підвіконні фіалку-другу. Якщо пошукати.

  Інший забобон стверджує, що кімнатна фіалка є енергетичним вампіром і що не можна тримати її у себе в спальні, оскільки вона викликає сонливість і занепад сил. Але, якщо вдуматися, фіалки, як і будь-які інші рослини, вдень, при світлі, виробляють кисень, а вночі, навпаки, його поглинають і виділяють вуглекислоту. І від нестачі кисню вас і хилить у сон. Звідси висновок: не потрібно влаштовувати на підвіконні в спальні цілу оранжерею.

  Фіалки – гарні прикмети

  А ось астрологи вважають, що фіалка, поєднуючи в собі енергію Тельця й Місяця, діє на людину заспокійливо, приносить у дім затишок і гарний настрій. І як усі квіти, які стосуються знаку Тельця, мають силу талісмана, що гарантує забезпеченість, стабільність, гармонійність, і наділяють людину мудрістю, витривалістю і натхненням у творчості. Ось так…

  Тюльпан – опис, види і сорти, вирощування, догляд, фото

  Тюльпан (лат. Tulipa) – це квітуче багаторічна рослина, що відноситься до відділу квіткові, класу однодольні, порядку лілієцвітні, сімейства лілейні, роду тюльпан.

  Звідки з’явилося слово «тюльпан»?

  В європейські мови назва квітки тюльпана прийшло з османско-перського словника. Слово «tülbend» означало тканина для національного головного убору. Пізніше це поняття стало відповідати не тільки матеріалом, з якого він виготовлявся, але і самому завою, мав зовнішню схожість з квіткою. Ймовірно, запозичення сталося майже одночасно в країнах Східної і Західної Європи, тому італійське «tulipano», польське «tulipan», а також втратили закінчення «an» німецьке «tulpe» та нідерландське «tulp» мають спільний корінь. У російську мову слово тюльпан увійшло як вільне прочитання польського назви рослини.

  Тюльпан – опис, характеристика квітки, фотографії.

  Тюльпани є трав’янистими рослинами, для яких характерний дуже короткий вегетаційний період. У морфологічному будові тюльпана виділяються:

  • Цибулини тюльпанів, які мають яйцеподібну або грушоподібну форму. Зверху цибулину покриває криюча луска. У зовнішньому вигляді цибулини чітко проглядається сплощене дінці і загострена верхівка. Розміри цибулини тюльпана, забарвлення і форма лусочок відрізняються в залежності від видової приналежності. Всередині неї знаходяться особливі лусочки, що постачає рослину поживними речовинами. Після виснаження всіх запасів цибулина тюльпана відмирає, а на її місці виникають нові. Термін життя цибулини в природних умовах не перевищує 2 років.
  • Корінь тюльпана, розташований на дінці цибулини. На стадії молодого сіянця рослина має один головний корінь, який відмирає після першого періоду вегетації. Згодом тюльпан щорічно відрощує нову кореневу систему, що складається з безлічі ниткоподібних корінців.
  • Столон, що представляє собою своєрідний підземний стебло рослини. З допомогою нього відбувається щорічне вегетативне розмноження цибулин тюльпанів. Столон служить для заглиблення нирки цибулини в землю, а також для її захисту та живлення.
  • Плодоносний прямостояче стебло тюльпана циліндричної форми, на якому розташовуються від 1 до 9-12 листя. В кінці сезону стебло відмирає. Висота стебла тюльпана залежить від виду і сорту рослини і може бути від 15 до 70 см.
  • Листя тюльпана, які мають подовжено-загострену або видовжено-овальну форму. Розташовуються безпосередньо на стеблі, щільно обхоплюючи його. У деяких видів на поверхні листа є гребневидные вирости.
  • Квіти тюльпана, які складаються з трьох внутрішніх й трьох зовнішніх пелюсток. У гібридних видів тюльпанів може бути більше пелюсток. Зазвичай на одній рослині утворюється один бутон, хоча існують види тюльпанів, для яких характерний розвиток декількох бутонів. Форма квітки тюльпана може бути овальної, зірчастої, чашовидної, махрової, келихоподібної або бахромчатої, а забарвлення тюльпана може бути однотонною, змішаної або двокольорового. Колір тюльпанів залежить від того, в яких комбінаціях змішалися антоціани, каротиноїди і флавоноли – природні барвники. У здорових рослин суцвіття спрямовані строго вгору, хоча у деяких сортів тюльпанів зустрічаються квітконоси похиленого типу.
  • Плід тюльпана, який представляє собою прямокутну коробочку тригранної форми. Всередині неї знаходяться трикутні або яйцевидні насіння тюльпанів, які після дозрівання опадають на землю і розносяться вітром.

  Плід тюльпана (зліва незрілі коробочки, праворуч зрілі)

  Види і сорти тюльпанів – назви й фотографії.

  Суворої і чіткої класифікації видів, що входять в рід Тюльпан, досі не існує. Більшість відомих систем складні, заплутані, і в них постійно відбуваються зміни. Найбільш вдалою сьогодні вважається садівнича класифікація, яка підрозділяє всі 113 видів тюльпанів і їх незліченні гібриди на 4 основні групи за часом цвітіння.

  Ранні сорти тюльпанів (ранньоквітучі): назви й фото.
  

  У цю групу входять 2 класу рослин:

  Представлені квітами з невеликими за розміром цибулинами і висотою квітконосу до 30 див. Період цвітіння починається з кінця березня. Яскравим представником цього класу є сорт тюльпана Дюк ван Толь (Duc van Tol) – невелика рослина з висотою квітконосу до 15-20 см. Колір тюльпанів червоний з жовтою облямівкою, але існують підвиди з жовтими, рожевими і пурпуровими бутонами.

  Особливу популярність придбав сорт тюльпанів Кенді Принц (Candy Prince) з пелюстками лілового кольору. Висота квітконосу становить 30-50 див. Починає цвісти в травні.

  За зовнішніми ознаками ранні тюльпани схожі на попередній клас, але відрізняються тим, що мають характерні махрові квіти, які у відкритому стані досягають в розмірах близько 8 см. Висота квітконосів не перевищує 20-25 см. Цікавими сортами махрових тюльпанів є:

  Тюльпан Монте Карло (Monte Carlo) – рослина з великими махровими бутонами жовтого кольору, розмір яких досягає 10 см. Висота міцного наземного стебла близько 20 див.

  Тюльпан Абба (Abba) – самий низькорослий тюльпан серед усіх видів, висотою 10 см і красивими червоними квітами. Період цвітіння триває більше 15 днів.

  Середньоранні (среднецветущие) сорти тюльпанів: опис та фото.
  

  Група складається з 2 класів:

  Характерною ознакою цього класу є рослини з висотою міцного стебла від 40 до 70 см і великими квітами, що мають келихоподібну форму. Період цвітіння триває з середини квітня по початок травня.

  Одним з представників класу Тріумф є сорт Бленда Флейм (Blenda Flame). Колір тюльпанів молочний з червоно-рожевими пір’ям, форма квітки велика келихоподібна. Висота квітконосу коливається від 40 до 60 див.

  Це рослини з висотою стебла до 60-80 см і великими квітами чашовидної або бокалоподібної форми, розмір тюльпанів може досягати 20 див. Цвітуть вони з середини квітня до початку травня.

  Одним з яскравих сортів, що входять в цей клас, є тюльпан Блашинг Апельдорн (Blushing Apeldoorn). Висота стебла не перевищує 65 см, а діаметр бутону близько 4 див. Квітка забарвлений в оранжево-жовтий колір.

  Пізні сорти тюльпанів: опис та фото.
  

  До складу групи входять 6 класів:

  Характерною рисою простих пізніх тюльпанів є підстава кольорів, має закругленно-квадратну форму. Пізні тюльпани починають цвісти в травні до початку червня. Висота стебла сягає 75 див. Забарвлення бутонів простих пізніх тюльпанів має широку колірну гамму. Серед представників класу є багатоквіткові сорту, одним з яких є сорт тюльпана Ред Жоржетт (Red Georgette), що має на стеблі до 5 квіток гранатово-червоного кольору келихоподібної форми. Висота квітконосу до 60 див.

  Характеризуються особливою формою бутонів з довгими, загостреними і вигнутими пелюстками. Висота стебла лилиецветного тюльпана коливається від 50 до 60 див. Серед сортів, що входять в клас, можна виділити тюльпан Балада (Ballada) з чудовими келихоподібних квітами світло-фіолетового кольору з білою окантовкою. Квітконіс не перевищує 55 див.

  Відмінна риса цього класу – наявність пелюсток тонкої бахроми. Форма бутона бахромчатого тюльпана може нагадувати квітку лілії або бути келихоподібної. Висота стебла доходить до 80 див. Одним з тюльпанів, які входять у клас Бахромчатих, є тюльпан Хьюс Тен Бош (Huis Ten Bosch). Його квітка має келихоподібні обриси, а колір тюльпанів рожевий, з великою і густою бахромою такого ж кольору і білим дном. Висота стебла не перевищує 55 див.

  Назва класу зеленоцветковые тюльпани дала своєрідна зовнішня забарвлення пелюсток, в якій присутні ділянки зеленого кольору. Висота квітконосу середня і коливається від 40 до 60 див. Оригінальним сортом, що входять в цей клас, по праву вважається тюльпан Чайна Таун (China Town). Забарвлення його чашовидної бутона біло-зелена, але в міру цвітіння вона набуває рожевий відтінок. Висота стебла рослини ледве досягає 40 див.

  Відмінною особливістю кольорів, що входять в клас попугайных тюльпанів, є різноколірні хвилясті пелюстки, на яких видно зеленуваті плями. Діаметр широко розкритого бутона тюльпана може досягати 20 см, а висота стебла – від 40 до 65 див. Своєрідним сортом, що входять в клас попугайные, можна назвати сорт тюльпана Епрікот Перрот (Apricot Parrot) з коралово-кремовими квітами келихоподібної форми і діаметром до 8 див.

  Пізні махрові тюльпани іноді називають пионообразными або повними. Квітконоси досить високі і можуть досягати 60 див. Забарвлення бутонів у цього виду тюльпанів буває як однотонною, так і двоколірною. Одним з найкрасивіших сортів вважається тюльпан Блю Даймонд (Blue Dimond) з великими квітами соковито-пурпурного кольору і висотою стебла до 45 див.

  Інші види тюльпанів: сорти і фото.
  

  У цю групу входять 3 класу:

  Тюльпани Кауфмана з’являються найпершими вже в кінці березня і мають декоративні листки з бурими смужками. Висота стебла коливається від 8 до 32 див. Квіти схожі на келихи або чаші, а в розкритому стані нагадують зірку. Забарвлення тюльпанів може бути як монохромного, так і двоколірною. Існує безліч різних гібридів і сортів.

  Для різних сортів і гібридів тюльпанів Фостера характерні досить короткі стебла і дуже великі квіти у формі подвійної хащі і розміром до 18 див. Зацвітають тюльпани на початку квітня. Листя рослин м’ясисті, зі штрихами пурпурного кольору.

  Для цих квітів характерною відмінністю є темно-червоні візерунки, створені рисками і плямами на поверхні листя. Бутон тюльпана Грейга подовженої форми, з гострими пелюстками, пофарбований у червоному, жовтогарячому і бежевій гамі. Висота стебла не перевищує 30 см. До цієї групи відноситься тюльпан з самим великим квіткою – це тюльпан Грейга Orange Giant Sunset.

  Де ростуть тюльпани?

  У природі тюльпани ростуть в центрально-азійський регіон, в який входять такі країни, як Таджикистан і Туркменістан, Узбекистан і Пакистан, Індія, Непал і Китай, а також країни Середземномор’я: Іспанія і Марокко, Італія і Нідерланди. Поширені тюльпани на Балканському півострові і в досить суворою природою Скандинавських країн. Багато видів і сортів ростуть на міських клумбах і на особистих присадибних ділянках держав колишнього Радянського Союзу та Східної Європи. Ці квіти легко витримують кліматичні умови гірських, пустельних і степових районів, посушливе літо і сувору зиму.

  Вирощування тюльпанів у відкритому грунті і догляд за квітами.

  Тюльпани вирощують в основному у відкритому грунті:

  • на зрізання;
  • для отримання нового посадкового матеріалу;
  • для декоративних цілей.

  Багатьох садівників цікавить питання, коли слід викопувати тюльпани після цвітіння і як зберігати їх до посадки. Дійсно, влітку цибулини тюльпана потрібно викопувати після цвітіння і всихання стебел, щоб квітка був міцним і здоровим. Під всиханням мається на увазі пожовтіння стебел приблизно на дві третини. Всі зібрані цибулини тюльпанів висушують в теплому сухому приміщенні з хорошою вентиляцією. Після чого їх перебирають, видаляючи браковані та зіпсовані цибулини, сортують і проводять обробку розчинами фунгіцидів. Таким чином, ви заздалегідь підготуєте цибулини тюльпанів до посадки. Зберігати тюльпани до посадки в сухих вентильованих приміщеннях. Температура зберігання повинна становити 17-20 градусів.

  Посадка тюльпанів у відкритий грунт. Коли слід садити тюльпани?

  За кілька днів перед посадкою тюльпанів в грунт землю ретельно перекопують і видаляють кореневища багаторічних бур’янів. Для захисту посадкового матеріалу від дротяників проводять обробку ґрунту 0,2% розчином берцема-рускалина. Щоб запобігти ріст бур’янів, можна між грядками прокласти смужки щільного чорної поліетиленової плівки.

  Посадка тюльпанів в грунт проводиться восени, коли середньодобова температура ґрунту встановлюється в межах +5-70С. Це робиться для того, щоб рослина встигла вкоренитися до настання холодів. В залежності від регіону строки посадки тюльпанів тривають з середини вересня до початку листопада.

  Місце для посадки квітів вибирають сонячне, але не на протязі. Кращий грунт для вирощування тюльпанів, крім чорнозему, – це легкі слаболужні або нейтральні грунти з домішкою супісків, що забезпечують гарне постачання саджанців вологою та киснем. Оптимальна глибина посадки тюльпанів визначається з розрахунку висоти цибулини, помноженої на 3. Занадто висока посадка тюльпанів призводить до посилення розвитку столонів і дрібних діток, а надто глибока – до утворення великих заміщають цибулин.

  Висадка дрібних цибулин тюльпанів проводиться в борозенки, розташовані на відстані 25-30 см один від одного. Садити тюльпани потрібно на відстані, рівному розміром цибулини. Великий посадковий матеріал садиться в окремі лунки. Цибулини слід поміщати денцем вниз, не придавлюючи в грунт.

  Укорінені тюльпани добре переносять зимові морози, але для кращого захисту від низьких температур рекомендується мульчувати грядки шаром торфу завтовшки не менше 5 см.

  Догляд за тюльпанами навесні: підживлення, полив.

  В період активного весняного зростання тюльпани потрібно рясно поливати і кілька разів за сезон підгодувати розчинами мінеральних добрив. Підгодівля тюльпанів повинна проводитися в 3 етапи із застосуванням різних добрив:

  • на початку вегетації – азотних;
  • у період бутонізації – фосфорних;
  • після цвітіння або незадовго перед викопуванням – калійних.

  Щоб виростити великі цибулини тюльпанів, бутон тюльпана видаляють відразу ж після його розкриття. Наземний стебло разом з листками залишають, тому що вони дозволяють накопичити цибулині максимальну кількість поживних речовин, потрібних для росту нової рослини. При зрізку тюльпана разом зі стеблом і листям шкоди рослині не заподіюється, але можливість одержати велику цибулину втрачається.

  Технологія вирощування тюльпанів у теплиці мало чим відрізняється від методів, застосовуваних для відкритих ґрунтів. Основним завданням в цьому випадку стає створення температурних умов, рівня освітленості і вологості в приміщенні, максимально наближених до природних.

  Існує спеціальна технологія, яка називається вигонка тюльпанів, що дозволяє зрушити природний термін цвітіння на більш ранній або пізній час. При такому методі використовується тільки добірний посадковий матеріал. Це викликано тим, що від рослини потрібні максимальні зусилля для зростання. Цибулини тюльпанів після вигонки гинуть.

  Хвороби тюльпанів і їх лікування.

  Найнебезпечнішими хворобами тюльпанів є:

  • сіра гниль – це грибкове захворювання, що виявляється у вигляді окремих жовтих або бурих плям, що з’являються на листках тюльпана. З часом плями зливаються, і на листі виникає білястий споровий наліт. Провокуючим фактором хвороби є тривала, прохолодна і сира погода. Після поразки захворюванням основи стебла тюльпан гине.
  • м’яка гниль – грибкове захворювання, при якому цибулини тюльпанів стають водянистими, а уражене місце рожевіє. Поступово рослина загниває. Якщо ж захворювання почалося під час вегетації тюльпана, то жовтіють листя квітки, бутони сохнуть і не розпускаються, поступово тюльпан в’яне.
  • фузаріоз тюльпана – захворювання грибкового характеру вражає цибулину квітки. Ознаки зараження проявляються до кінця вегетаційного періоду. Це виражається в уповільненні зростання тюльпана аж до повної його зупинки. Хвора цибулина стає м’якою, чорніє і відмирає. Симптоми зараження тюльпана фузаріозом можна розглянути ще у сховищах. Вони проявляються виникненням на поверхні цибулини червонуватих плям, змінюються незабаром рожевим споровым нальотом.
  • пестролепестность тюльпанів – захворювання вірусної природи, яке вражає лілейні тюльпани. Проявляється у вигляді сірих, сріблястих або світло-зелених штрихів і смужок на листках рослин. Заражені цибулини дрібніють, відстають у рості, а потім з часом гинуть. Вірус може передаватися попелицями або іншими комахами, а також садовими інструментами.

  Для боротьби з грибковими захворюваннями застосовують профілактичні обробки рослини 1,5% суспензією колоїдної сірки або 1% розчином зупорена. Чималий шкоди тюльпанам приносять нематоди і гризуни, псують цибулини.

  Розмноження тюльпанів насінням і цибулинами.

  Існує 2 способи розмноження тюльпанів: цибулинами і насінням. У природних умовах вони розмножуються насінням. Цей спосіб використовують селекціонери, ведуть постійний пошук нових гібридів. Для промислового виробництва і вирощування в приватних присадибних господарствах цей метод неприйнятний, бо отримати рослина, здатне до першого цвітіння, вдається лише через 5-6 років, а виростити сортовий тюльпан виходить тільки на 8-12 рік.

  Найбільш поширеним способом отримання нових рослин є розмноження цибулинами тюльпанів і дітками, що утворюються навколо неї. Материнська цибулина тюльпана відмирає через 2-2,5 року, утворюючи кілька діток і дочірню цибулину заміщення, яка за розмірами може перевершувати материнську. Кількість діток тюльпанів залежить від сорту, виду і оточуючих екологічних умов. Дочірня цибулина здатна давати квітконосні пагони, а дітки набувають цю здатність лише через 5-7 років.

  Цікаві факти про тюльпани:

  • Тюльпан – це священна квітка у багатьох країнах, жителі яких сповідують іслам.
  • У перші роки поширення тюльпанів в Європі вони були символом приналежності до знатного роду. У число любителів цих квітів входили імператор Австрії Франц II, король Франції Людовик XVIII і знаменитий філософ Вольтер.
  • На початку XVII сторіччя вартість цибулини тюльпанів рідкісних сортів могла досягати 4000 флоринів. У цей період тюльпани були своєрідним еквівалентом грошей.
  • У Росії перші тюльпани з’явилися в 1702 році завдяки старанням Петра Першого. Було створено спеціальне відомство, в обов’язки якого входили постачання квітів з Голландії.
  • У світовій літературі згадування про тюльпан з’явилося у XII столітті в одному з творів Омара Хайама, а Олександр Дюма присвятив квітці цілий роман «Чорний тюльпан».
  • Багато жителів Голландії залишилися в живих завдяки цибулин тюльпана, які вони вживали в їжу в роки Другої світової війни, коли війська фашистської Німеччини взяли країну в блокаду.