Цікаві факти з історії корейської мови

Корейська писемність, яка називається «хангиль», тісно пов’язана з історією самої країни. Незважаючи на те, що Китай і Японія сильно вплинули на її розвиток, корейська мова все ж змогла стати самобутньою і знайти своє місце серед інших мов світу. До виникнення хангилю корейці намагалися пристосувати китайську ієрогліфіку для запису корейських текстів і слів. Щоб частково подолати більші структурні відмінності між китайськими та корейськими мовами, у різний час існували системи письма Кугьоль, Хянчхаль та Іду.

Сьогодні корейський алфавіт складається з 40 літер. Літери алфавіту гарно накреслені за допомогою так званих «чамо». Винахідники хангилю були натхненні китайськими ієрогліфами та письмом.

Хочете дізнатися більше? Пропонуємо вам відкрити всі таємниці та знайти витоки цієї мови разом з нами. Сучасну корейську мову неможливо опанувати без розуміння фонетики, словотвору, історії її розвитку. В цій статті ми поговоримо більш детально про хангиль та його історію.

Походження корейської мови

Перші згадки про хангиль сягають сивої давнини. Фото: Unsplash

Як і більшість розмовних мов сьогодні, корейська своїм корінням сягає глибини віків. Хангиль є офіційним алфавітом в Південній Кореї, а також у Північній Кореї.

Сьогодні корейський алфавіт складається з 40 знаків або символів, які побудовані з елементів, відомих як «чамо». Виникнення цього алфавіту пов’язане зі складною та захоплюючою історією країни, яка зазнала впливу сусідніх країн.

Як і коли з’явився хангиль?

Його було винайдено 1446 року. Вперше про хангиль згадується у праці під назвою «Хунмін Чонин» (перекладається як «Настанова народу про правильну вимову»). Ця робота була проведена за підтримки тодішнього короля Седжонга Великого.

Хангиль розвивався протягом століть з моменту його створення. Зокрема, він пройшов етапи еволюції, періоди заборони та реабілітації. Сьогодні хангиль є офіційним алфавітом Кореї.

Які є розбіжності в алфавітах Південної та Північної Кореї? Алфавіт, що використовують у цих країнах є ідентичним, він використовується на письмі і в Південній, і в Північній Кореї. Різниця лише в тому, що Північна Корея називає його «чосонгель», а не «хангиль». Назва «чосонгель» походить від назви династії короля Седжонга – Чосон.

Варто зазначити, що корейський хангиль пройшов три важливі етапи з моменту створення в 1400-х роках. Першим етапом його розвитку вважається період його винайдення та поширення, далі йдуть етапи заборони та реабілітації.

Давайте розглянемо ці три етапи більш детально:

• Етап створення та поширення: у 15 столітті, коли території, відомі як сучасна Корея, зіткнулися з неписьменністю населення, король Седжон Великий за підтримки вчених конфуціанської традиції вирішив написати та оприлюднити «Хунмін Чонин» у жовтні 1446 року. Ця праця мала на меті теоретизувати корейське письмо на основі ханджа – класичної китайської системи письма.
• Етап заборони: з 1504 року до початку 19 століття хангиль був заборонений на території Кореї через рішення тогочасного короля Йонсангуна, який висміював це нововведене письмо. Заборона діяла протягом трьох століть, і в цей період нічого не було зроблено для його розвитку.
• Етап реабілітації: все змінилося в 19 столітті, в 1894 році, коли японська адміністрація скасувала традиційну китайську мову в адміністративних документах. У 1912 році вперше було використано хангиль, і хоч ханджа досі використовувся, хангиль став офіційним алфавітом для корейського письма.

А чи знаєте ви значення слова «хангиль»한글? Це слово можна перевести як «велике письмо» або «велика мова» з корейської. Слово «ханча» (諺文) – назва китайського алфавіту, який викоритовували у Кореї до появи хангилю, також означає «мова прислів’їв».

В порівнянні з китайською та японською мовою, корейську досить легко вивчити. Чому так? Бо її винахідники хотіли зробити мову більш простою, ніж складні, сусідні мови.

Однак, зрозуміти певні основи інших, дотичних до неї мов, також корисно для того, щоб зрозуміти історію та коріння корейської.

Основи корейського алфавіту

Дізнавшись більше про історичні особливості корейської мови, ви зможете підготуватися до подорожі до Кореї. Фото: Unsplash

Щоб зрозуміти хангиль сьогодні, вам потрібно знати його основні структури та синтаксичні конструкції. Але спочатку давайте поговоримо про три основні фази розвитку корейського алфавіту:

• до 1446 року– період створення: корейська мова вже існує, але лише в усній формі. В цей період король намагається протистояти викликам неписьменності та виступає проти домінуючої китайської мови.
• 15-19 століття – період теоретизації: незважаючи на заборону, корейська мова формувалася протягом цих століть, після того, як було опубліковано довідник з хангилем у 1446 року; особливо стрімко розвивалась усна мова.
• 20 століття й до сьогодні – період популяризації та утвердження: цей період дозволив консолідувати основи та організувати алфавіт, який існує сьогодні, із 40 символами.

У ці періоди додаються або змінюються не лише літери, але й переосмислюються структури речень. Наприклад, додавання літер у період популяризації було зроблено за традиційними та споконвічними правилами в Північній Кореї. У Південній Кореї правила були трохи інакшими. Ці відмінності дають змогу зрозуміти історію мови.

Гаряча порада: зверніть увагу, що в корейському алфавіті немає змішування приголосних і голосних. Спершу підряд йдуть всі приголосні, потім йде перелік голосних.

Щоб зрозуміти корейський хангиль і навчитися говорити, важливо засвоїти декілька особливостей цього алфавіту. Більше ж про алфавіт читайте в нашій статті. Зокрема, він містить:

• 14 основних приголосних (자음/子音)
• 5 подвійних приголосних (쌍자음/雙子音)
• 10 основних голосних (모음/母音)
• 11 складних голосних (복합모음/雙母音)

Особливістю корейського письма є те, що літери групуються в склади. Тому корейська – дуже колоритна, але проста у вивченні. Її називають «складовою мовою».

Як змінювалась корейська?

Протягом багатьох років у корейській культурі відбулося багато змін, що вплинуло на цю мову. Фото: Unsplash

Корейська мова зараз існує сама по собі, і навіть якщо деякі покоління все ще користуються китайським ханча, вона поступово займає своє місце в культурі Південної та Північної Кореї. Як відбувався процес її становлення? Наприклад, з 1995 року корейські ЗМІ більше не використовують у своїх творах традиційну китайську мову, а використовують лише національну. Крім того, подорожуючи Кореєю, ви побачите, що всі знаки, записані літерами з хангилю.

Важливо зазначити, що хангиль мав мінливу історію. Це пояснює те, чому алфавіт так сильно змінився протягом століть. Еволюція корейського хангилю значною мірою пов’язана зі змінами у довідниках та з основними історичними етапами розвитку алфавіту.

Далі пропонуємо вам ознайомитись з п’ятьма найважливішими подіями, які відбулися з мовою:

• Хунмін Чонин– 1446: це теоретизаційна робота про корейський хангиль. Саме тоді корейське письмо почало складатися з 24 букв, 10 з яких голосні, а 14 – приголосні. Тоді склад формували з трьох літер: «початкової», «середньої» і «кінцевої», записувались вони в певному порядку, щоб створити цей склад.
• Чхо Седжін – 1527: реорганізація знаків запропонована лінгвістами для того, щоб мова набула більшої ясності, тоді букв стало 26.
• Хун Гехуей – 1751: корейський алфавіт хангиль скорочено до 25 літер для практичності та для того, щоб він став популярнішим та загальновживаним.
• Дослідження національного науково-дослідницького інституту писемності – 1907: відбувається реабілітація корейського хангилю, після чого продовжуються його дослідження.
• Хангиль Матчумбеоп – 1933: з цієї роботи починають використовувати корейський алфавіт із 40 літер із орфографічною моделлю, запропонованою асоціацією.

Корейський хангиль зазнав значних змін за всю свою історію, тому недаремно в Кореї існує свято на його честь.

День хангилю святкують 9 жовтня в Південній Кореї та 15 січня в Північній Кореї.

Як освоїти корейський алфавіт?

Тепер, коли ви дізналися більше про корейську мову та, ймовірно, маєте бажання почати її вивчати. Можливо саме тому ви цікавитесь історієї цієї мови.

Маємо для вас кілька порад, які значно допоможуть вам у процесі навчання:

• По-перше, щоб вивчити корейський алфавіт, вам потрібно мати трохи терпіння і не втрачати натхнення. Ті, хто вивчав цю мову, говорять про легкість її освоєння, на відміну, наприклад, від китайської чи японської, у яких тисячі дуже складних знаків.
• По-друге, шукайте інформацію в інтернеті, цікавтесь мовою. На YouTube є багато відео та посібників, які дуже допоможуть вам вивчити мову, незалежно від вашого досвіду чи того методу, який ви оберете для навчання. Крім того, в мережі Інтернет доступні чудові подкасти, то ж ви можете навчатись навіть подорожуючи.
• По-третє, вивчення будь-якої мови стає легшим, коли ви маєте підтримку вчителя, який допоможе вам зануритись у культуру мови та країни, де говорять цією мовою. Занурення у контекст завжди буде найкращим способом навчитись та зрозуміти алфавіт та мову будь-якої країни.

Наостанок хочемо зазначити, що корейська мова — чудова для вивчення, і, як прийнято казати корейською, бажаємо вам успіхів у процесі навчання: 당신의 학습에 행운을 빕니다!

Більше про те, з чого почати вивчення корейської, читайте в нашій статті.

Вам сподобалась ця стаття? Оцініть її!

Елементи писемності

Система письма – це набір правил, що встановлює співвідношення між письмовими знаками і представленими в предметному зображенні мовними одиницями (наприклад, звуками). Набір фізично записаних знаків називається письмом (шрифтом).

Системи писемності можуть відрізнятися одна від одної залежно від письма, що в них використовується, основного набору правил, або ж і того, й іншого. Наприклад, корейська писемність запозичила багато основних принципів, такі як комбінація складової і звукової репрезентації, з індійських моделей, але їх письмо не має нічого спільного. З іншого боку, у системі письма, розробленої приблизно в 1820 році для мови черокі, інтенсивно використовується латинське (і частково – грецьке) письмо, але основні принципи репрезентації – зовсім інші, таким чином, , , і представляють склади /go/, /yī/, /tli/ і /a/ відповідно. В остаточному підсумку, грецька і китайська системи письма не мають ні загального шрифту, ні загальних основних принципів.

Іноді та ж сама мова може використовувати дві (або більше) альтернативних систем письма. Наприклад, гінді або хінді (використовує індійське письмо деванагарі) та урду (використовує варіант арабського алфавіту) у багатьох відносинах представляють одну мову. Те ж саме стосується сербської мови (використовує кириличний алфавіт) і хорватської мови (використовує латинський алфавіт). Іноді це явище називається диграфія (графічна двомовність).

В інших випадках та ж сама мова може одночасно використовувати кілька систем письма і основних принципів. Наприклад, для письма японською мовою використовується комбінація китайських ієрогліфів і двох японських абеток – хірагана та катакана. Таким чином, китайські ієрогліфи використовуються для багатьох повнозначних слів (іменники, дієслова, прикметники і т.д.), хірагана використовується для більшості неповнозначних (службових) слів та афіксів, а катакана – для запозичених слів. Основні принципи абеток хірагана і катакана збігаються – в обох випадках однакова кількість знаків, що представляють однакові склади. Основні принципи китайських ієрогліфів відрізняються, оскільки вони представляють повнозначні елементи, такі як слова і морфеми. Крім того, зараз часто використовується латинський алфавіт для репрезентації західних запозичених слів, що приводить до використання четвертої системи письма із ще одним набором основних принципів. Отже, японську писемність можна розглядати як приклад змішаної системи письма.

Серед письмових знаків можна виділити основні знаки і діакритичні знаки. Останні – це невеликі додаткові символи, які приєднуються до основних знаків. Наприклад, у французькій мові існує чотири різні діакритичні знаки, які додаються до голосних: , , і , і один діакритичний знак, який додається до приголосного: . За винятком , де діакритичний знак позначає первісну присутність , усі вони вказують на аспекти вимови тих звуків, до яких вони приєднані. У багатьох системах письма супрасегментні характеристики, такі як наголос, вимова, тон, довгота і назальність, позначаються за допомогою діакритичних знаків. У семітських та індійських системах письма голосні часто позначаються за допомогою діакритичних знаків.

Деякі системи містять лігатури – з’єднання двох самостійних знаків в один символ. В індійських системах письма лігатури широко використовуються для репрезентації консонантних кластерів. В англійській мові лігатура іноді використовується в таких словах, як encyclopædia.

У деяких системах письма функціонально той самий знак може подаватися у різних варіантах залежно від його позиції у слові, складі або реченні. Наприклад, у багатьох системах письма є спеціальні знаки для позначення початкових приголосних або спеціальні знаки для позначення кінцевих приголосних. У деяких алфавітах грецького походження відмінність між великими і малими літерами іноді відіграє схожу роль: великі літери використовуються на початку нового речення або у власних іменах (раніше вони використовувалися на початку всіх іменників). В алфавітах грецького походження різні стилі (звичайний, курсив, жирний, підкреслений і т.д.) тих самих літер можуть використовуватися з різною метою, наприклад для акцентування уваги.

Розділові знаки (такі як <.>, , , , , , і т.п.) використовуються в багатьох системах письма, допомагаючи аналізувати речення і частини речення, позначаючи відмінності між оповідальними, наказовими і питальними реченнями, а також відображаючи емоційний тон. Використання пробілу для позначення меж слова є схожим прийомом. Історично склалося так, що з часом розділові знаки і позначення меж слова змінювалися, і дотепер відстані між словами не відображаються на письмі в китайській і японській мовах (хоча в сучасній корейській мові їх зазначають).

Напрямок письма звичайно залишається більш-менш фіксованим. Найбільш загальноприйнятими є наступні три типи:

1. З права наліво, рядки зверху вниз

2. Зліва направо, рядки зверху вниз

3. Зверху вниз, рядки з права наліво

До типу 1 належить більшість семітських систем письма (наприклад, давньоєврейське і арабське письмо). Тип 2 охоплює шрифти індійського походження (такі як деванагарі, тамільське, тайське і тибетське письмо), а також шрифти грецького походження (такі як латинське і кириличне письмо). До типу 3 традиційно належать усі системи письма китайського походження, включаючи японське і корейське письмо, незважаючи на те, що в наш час вони часто використовують напрямок письма зліва направо, що належить до типу 2. Рідкісний, але цікавий тип напрямку письма – бустрофедон, в якому чергується напрямок рядка з права наліво і зліва направо, як у деяких давньогрецьких текстах.

Нові статті

Корейський алфавіт онлайн (абетка). Корейська мова онлайн. Букви корейського алфавіту (великі, рядкові).

Вивчення корейського алфавіту для дітей онлайн можна починати з невеликої історичної довідки.

Племена, що населяли корейський півострів, спочатку користувалися китайською писемністю. Веньянь (кор. Ханмуне) був першим поширеним алфавітом корейської мови. У ньому з’явилося кілька нових ієрогліфів та поєднань, невластивих китайському варіанту. Поступово змінювалися значення ієрогліфів, і їх читання пристосовувалося до фонетики корейської мови. В деяких випадках порушувався прийнятий в китайській мові порядок слів. Ханмуне був основною мовою корейської культури, освіти, управління державою до кінця XIX століття.

Незважаючи на загальне поширення китайського ієрогліфічного письма, з’явилася потреба в такій писемності, яка була б максимально пристосована до корейського усного мовлення. Іду, або «чиновницький лист» – це перша спроба створити автентичний корейський алфавіт на основі все тих же китайських ієрогліфів. Іду складався з деякого числа ієрогліфів, спрощених і модифікованих. Вони вживалися для позначення фонетичних складів. Іду широко використовувався у приватному і державному листуванні. За переказами, творцем Іду був Сіль Чхон, корейських конфуціанський вчений VII століття. Але сучасні лінгвісти стверджують, що він тільки удосконалив Іду, оскільки письмові зразки цього алфавіту датуються ще більш раннім часом (VI століттям).

Було ще кілька спроб створити корейське ієрогліфічне письмо, але вони не увінчалися успіхом. Нові алфавіти були занадто складні і тому непопулярні.

З цієї причини король Седжон Великий (XVв.) звелів розробити для корейської мови новий, простий і зрозумілий алфавіт. До роботи над ним були залучені кращі вчені – філологи того часу. Так з’явився алфавіт хангиль.

Згідно з легендою, ідея накреслення малих і великих літер для нового алфавіту прийшла в голову королю Седжону, коли він спостерігав заплутану рибальську сітку. У 1940 році був виявлений пам’ятник корейської писемності, трактат «Правильні звуки для навчання народу» («Хунмін Чоним Хере»), в якому ця легенда підтверджується. Також у ньому пояснюється загальний принцип побудови нового алфавіту. Форма приголосних звуків за задумом повинна відображати артикуляційну фонетику. А форма голосних відображає принцип взаємодії інь і янь і загальну гармонію мови.

Мета короля Седжона – це підвищення грамотності населення, зробити букви для дітей та дорослих – доступнішими. У ті часи в корейських державах грамотними були тільки чоловіки аристократи. Більшість населення не вміло читати і писати.

Але хангиль не прижився серед культурного корейського суспільства. Інтелігенція наполягала на використанні іншого алфавіту корейської мови, різновиду китайської ієрогліфіки ханчча.

Справа дійшла до того, що в 1504 році використання хангиля в ділових та державних документах було заборонено. Але ще чотири століття цей корейський алфавіт був ходовим у письменників, поетів і вчених, які створювали на ньому свої твори та наукові праці. На хангиль написані деякі коментарі до релігійних канонів, художні повісті й поеми. Але потрібно визнати, що більшість пам’яток корейської писемності того часу написана все ж на ханмуне. На початку XX століття японські окупанти почали проводити в Кореї політику, спрямовану на культурну асиміляцію. На протидію цієї політиці хангиль став набирати серед населення популярність як чисто національне письмо. Так до середини століття склалася сучасна корейська писемність. Вона являє собою симбіоз ханчча (на ньому записуються лексичні коріння) і хангиля (граматичні форми). На цьому сайті ми з Вами вчимо літери корейського алфавіту онлайн (alfavit-online.in.ua) саме цього сучасного письма.

Вчити корейський алфавіт онлайн. Корейська абетка для дітей. Вчимо букви корейської мови.

• ㅏ
• ㅑ
• ㅓ
• ㅕ
• ㅗ
• ㅛ
• ㅜ
• ㅠ
• ㄱ [киёк]
• ㄴ [ниын ]
• ㄷ [тигыт]
• ㄹ [риыль]
• ㅁ [миым]
• ㅂ [пиып ]
• ㅅ [сиотсь]
• ㅇ [иын ]
• ㅈ [чиыт ]
• ㅎ [хиыт ]
• ㅋ [кхиёк ]
• ㅌ [тхиыт ]
• ㅍ [пхиып ]
• ㅊ [чхиыт ]
• ㄲ [ссанъ-киёк ]
• ㄸ [ссанъ-тигыт]
• ㅃ [ссанъ-пиып]
• ㅆ [ссанъ-сиот ]
• ㅉ [ссанъ-чиыт ]
• ㅐ
• ㅔ
• ㅒ
• ㅖ
• ㅚ
• ㅟ
• ㅘ
• ㅝ
• ㅙ
• ㅞ
• ㅢ [ый]