Вирощування ялівцю в саду – посадка у відкритий ґрунт, догляд, опис та фото

Ялівець (Juniperus) являє собою рід, який об’єднує кілька десятків видів дерев та чагарників сімейства кипарисових, які є одними з найпоширеніших хвойних порід на Землі. У природі представники роду виростають в Північній півкулі в зоні помірного та субполярного клімату, а також у високогір’ях тропіків.

З декількох десятків видів в садівництві використовується близько 20. Однак існує безліч гібридів й декоративних сортів цієї рослини.

Садові ялівці давно вже стали звичною прикрасою садів та міських парків. Стійкі до морозів й негоди, невимогливі у догляді, доступні в різних формах та розмірах, вони є цінним елементом будь-якого ландшафтного дизайну.

Опис ялівцю з фото

Види й сортові форми ялівців відрізняються своєю різноманітністю. Розрізняють сланкі та низькорослі чагарники висотою 15-40 см, а також високі до 10 м дерева й кущі з різною формою крони – стовпчастою, яйцеподібною, конічною або розлогою.

У деяких видів листя має тільки форму голок, в інших — голки й лусочки (наприклад, ялівець китайський, проміжний, вірджинський).

Хвоя ялівцю може бути як жорстка й колюча, так і м’яка. Колір її варіюється від сорту, але переважають сіро-блакитні, сизі й зелені відтінки. Тим ефектніше та незвичніше на їх тлі виглядають варієгатні сорти з золотистим забарвленням.

Це зазвичай дводомні рослини, оскільки однодомні зустрічаються рідко. Залежно від умов зростання перше цвітіння ялівцю починається в 5-8-річному віці. Чоловіче суцвіття розвивається за рік до цвітіння, а жіноче в перший рік навесні.

Цвітіння триває з кінця квітня до початку червня. Після відцвітання зав’язуються плоди, що схожі на ягоди. Насправді це дрібні, м’ясисті шишки, які у деяких видів є їстівними.

Їх дозрівання триває рік, а в несприятливих умовах (прохолодна й дощова погода) навіть два роки. У перший рік шишкоягоди ялівцю зелені, але після закінчення зрілості стають темно-синіми, покритими восковим блакитним або сріблястим нальотом.

Вони служать їжею птахам, використовуються в кулінарії та медицині та багаті дубильними речовинами, ефірними оліями й мікроелементами.

Отруйний ялівець чи ні? Ягоди, хвоя та пагони можуть бути помірно токсичними для собак й кішок при ковтанні, хоча більшість домашніх тварин не чіпають рослину через гіркий смак. Потрапляння в шлунок може викликати діарею та блювоту.

Посадка ялівцю у відкритий ґрунт

Саджанці ялівцю з відкритою кореневою системою або закритою джутовим мішком висаджувати найкраще навесні або восени при відносно низьких температурах і коли земля насичена вологою. Саме тоді коріння ялівцю та інших хвойних дерев проявляє найбільшу регенеративну здатність, а транспірація не така інтенсивна, як в літню спеку.

Саджанці в контейнерах можна висаджувати протягом усього сезону. Якщо ви купуєте карликове хвойне дерево для горщикового озеленення, то зазвичай потрібна пересадка в горщик більшого розміру. Зробити це можна на наступний день після покупки, але перед цим дерево слід рясно полити та дати корінню просочитися водою.

Як вибрати місце для посадки ялівцю? Чагарник найкраще росте на помірно родючих, добре дренованих та досить сухих ґрунтах (піщаних, супіщаних), від злегка кислих до нейтральних, в діапазоні від 5,5 до 7,0 за шкалою pH.

Зазвичай рівень pH садових ґрунтів знаходиться в діапазоні від 6,0 до 7,0. Додавання органічного компосту в землю, що взята з посадкової лунки або використання його як мульчу також може допомогти підвищити кислотність та надалі підтримувати її рівень.

При посадці у важку глину або інший щільний ґрунт змішайте компост або перегній з 30-50% грубозернистого піску або дрібного гравію. При посадці в піщані субстрати додайте в лунку універсальний ґрунт та компост. Дані компоненти допоможуть утримати вологу й забезпечити рослину поживними речовинами.

Обрана ділянка для посадки повинна бути сонячною або в півтіні, але варієгатні сорти найкраще демонструють своє забарвлення на сонці.

Посадка саджанця ялівцю

Викопавши яму для ялівцю, переконайтеся, що її глибина відповідає висоті кореневої грудки, а ширина на 50 см більше. Коренева шийка повинна знаходиться трохи вище рівня землі, оскільки після поливу рослина трохи «просяде».

Помістивши ялівець в посадкову яму, однією рукою утримуйте рослину прямо, а іншою рукою починайте засипати ґрунтову суміш навколо коренів, утрамбовуючи, щоб видалити повітряні кишені.

Коли яма заповниться до половини, можна трохи полити та потім досипати землю, що залишилась. Утрамбуйте та знову добре полийте. Багато садівників додають у воду для поливу розчин, який стимулює швидкий розвиток нових коренів й зменшує стрес від посадки.

Висаджуючи відразу кілька ялівців, дотримуйтесь достатнього інтервалу між ними, щоб забезпечити вже дорослим рослинам хорошу циркуляцію повітря, яка знизить ризик розвитку грибкових захворювань.

Догляд за ялівцем в саду

Чагарник стійкий до багатьох несприятливих факторів та після посадки не вимагає особливого догляду. Оскільки рослина віддає перевагу помірно сухому ґрунту, то надлишок вологи може привести до розвитку кореневої гнилі та інших грибкових хвороб.

У перший рік після посадки молоді саджанці при відсутності опадів поливають за потреби – після висихання верхнього шару землі. Ґрунт важливо підтримувати помірно вологим та найкраще поливати раз в кілька днів, але великою кількістю води.

Після вкорінення ялівці стають посухостійкими й рідко потребують додаткового зрошення. Ознакою нестачі вологи під час тривалої посухи є втрата пружності або знебарвлення хвої та лусочок.

Полив необхідний й поза вегетаційного періоду — пізньої осені до настання заморозків, оскільки хвоя продовжує навіть в цей час випаровувати вологу, та під час зимових відлиг.

При догляді за ялівцем у відкритому ґрунті не слід забувати про мульчування. Відразу поле посадки саджанця рекомендується в пристовбурній області викласти 2 см шар мульчі з сухої деревної соснової тріски, кори або верхового торфу. Мульчування перешкоджає сильному пересиханню субстрату, обмежує зростання бур’янів, забезпечує коріння поживними речовинами.

При посадці в оптимальних умовах ялівець практично не потребує великих доз добрив. Навесні починають підгодовувати мінеральними багатокомпонентними добривами, що призначені для хвойних порід згідно з інструкцією виробника. Періодичність підгодівлі – раз у 3-4 тижні. Останній раз вносять добриво не пізніше липня.

Чи можлива пересадка ялівцю? Коріння у рослини неглибоке й чутливе, що значно ускладнює повторну пересадку, яка є основною причиною відмирання пагонів.

Техніка пересадки ялівцю

Якщо виникла необхідність пересадити кущ на нове місце, то його слід добре обкопати з усіх боків, намагаючись не зачепити корінці. Потім вийняти з грудкою землі й перевезти на тачці до підготовленої посадкової ями.

Ялівець взимку у відкритому ґрунті

Рослина зимостійка, але молоді саджанці в перший рік після посадки підгортають в кінці осені шаром соснової кори, хвоєю або опалим листям. Насип не повинен бути високим, оскільки до промерзання найбільш чутливі тільки основа нижніх пагонів та коренева шийка.

Більшу небезпеку взимку для ялівцю середніх й високих розмірів представляють накопичення снігу на гілках після снігопадів та утворення крижаної кірки після відлиги. Під вагою снігу пагони ламаються, крона кущів та дерев деформується.

Лід же викликає пошкодження кори й хвої. Тому відразу після снігопаду необхідно струсити сніг, але обережно, оскільки пагони взимку втрачають гнучкість й легко ламаються.

Щоб заздалегідь уникнути даної проблеми рекомендується восени обмотати насадження мішковиною й обв’язати мотузкою.

Захист ялівцю від зимових ушкоджень

Такий захист допоможе також запобігти сонячному опіку хвої в кінці зими та на початку березня, коли при підвищенні температури починається активний фотосинтез й випаровування вологи хвоєю, а земля ще не відтанула та коріння не здатне поглинати воду із замерзлого ґрунту.

Це призводить до зневоднення голок та лусочок, які до середини весни жовтіють. До сонячної радіації найбільш чутливі молоді ялівці, але вже після п’ятирічного віку стійкість до «вигорання» істотно підвищується.

Чи можна обрізувати ялівець?

Як правило, рослині потрібне тільки санітарне обрізування, при необхідності також проводять стрижку верхньої частині пагонів для контролю росту та підтримки компактної крони насаджень. Таке формування ялівцю найчастіше застосовується при вирощуванні його як бонсай або живопліт.

Оскільки ялівці та інші хвойні дерева дають нові пагони навесні та восени й мало розростаються влітку, то стрижку краще робити ранньою весною в теплих регіонах або раннім літом в більш прохолодних умовах вирощування.

Увага! Прищіпка верхівок абсолютно неприпустима. Причина в тому, що ялівець на відміну від листяних видів рослин накопичує енергію на молодих кінчиках гілок та їх регулярне прищипування протягом сезону послаблює його.

Під час санітарного обрізування видаляють засохлі, пошкоджені, хворі гілки на стику відгалужень. Таким же чином проріджують внутрішню частину занадто загущеної крони.

Важливо! Уникайте обрізування здорових гілок, які знаходяться в «мертвій зоні» у центрі крони

Річ у тому, що в міру розростання сонячне світло майже не проникає в центр крони, тому велика частина зелених пагонів в цій області відмирає або формує дуже мало листяних бруньок, щоб зберегти енергію для зовнішньої частини куща.

На зрілому ялівці з цієї зони нічого вже не виросте, тому при обрізуванні ялівцю важливо не заходити за кордон «мертвої зони» та завжди залишати трохи зеленої хвої на пагоні, що дати можливість для нового приросту.

Зона відмерлих старих пагонів

Омолодити насадження не вийде також якщо кількість старих та голих пагонів перевищує молодий приріст. Такий кущ втрачає декоративність. В цьому випадку його легше замінити новою рослиною. Але зазвичай це стосується тільки дуже старих ялівців.

Користь та застосування ягід ялівцю

Численні плоди-шишки представників роду дуже схожі на ягоди, тому виникає природне питання, їстівні вони? І якщо так, то як краще їх використовувати?

Існує понад 45 різних видів ялівцю та у всіх видів до складу шишко-ягід входить ефірна олія, що містить токсичну речовину туйон, який може викликати розлад шлунка й діарею.

Вся справа в його кількості. Більшість видів має підвищений вміст даної речовини, тому їх ягоди на смак дуже гіркі й непридатні в їжу, наприклад у ялівцю козацького (Juniperus Sabina).

До їстівних видів відносяться Juniperus Drupacea, Juniperus Phoenicea, Juniperus Communis, Juniperus Deppeana та Juniperus Californica. Однак широко використовуються плоди тільки одного виду – ялівцю звичайного (Juniperus Communis).

Попри їстівність плоди ялівцю мають сильно виражений гіркуватий смак та зернисту текстуру, але вони дуже поживні. До складу шишкоягід входить велика кількість таких сполук як: монотерпени, сесквітерпеноїди, проантоціанідіни, флавоноїди, лігнан, дітерпенові кислоти, ефірні олії, цукор.

Ягоди багаті вітамінами C, D3 і B1, а також амінокислотами й мікроелементами (кальцій, кобальт, хром, залізо, магній, марганець, калій, селен, цинк).

Як та де використовують плоди? Насправді ви могли пробувати їх раніше, навіть не підозрюючи про це, адже ялівцеві шишки традиційно використовуються як добавка для додання характерного смаку й аромату джину.

Історія його створення почалася ще в 17 столітті в Нідерландах, коли в віскі стали додавати ялівцеві шишки для поліпшення смаку та додавання напою лікувальних властивостей. Зараз шишки використовуються у виробництві шведського, французького та фінського пива.

Для більш тонкого смаку шишкоягоди злегка обсмажують, а потім подрібнюють й використовують в домашній кулінарії як ароматну спецію в приготуванні страв з м’яса, в соусах, маринадах.

Плоди можуть додати цікавий аромат й смак варенню, джему, настоянці або глінтвейну. Наприклад, в Німеччині неможливо приготувати справжню квашену капусту без ягід ялівцю. У південних Альпах з них роблять темний сироп, який традиційно їдять як десерт з вершками або гарячим молоком.

Запорошений наліт на шишках насправді є дикими дріжджами, тому ялівцеві плоди століттями використовувалися в заквасці для приготування пива й хліба. На півночі Англії й зараз ялівцеву спецію використовують при випічці хліба та навіть тістечок.

Найперше лікарське використання шишкоягід було описано в папірусі стародавнього Єгипту, датованого 1500 роком до нашої ери. Це був поширений засіб для лікування багатьох хвороб у древніх греків, арабів та американських індіанців.

Так, греки використовували плоди ялівцю як засіб для церемоній очищення й для підвищення фізичної витривалості (особливо у спортсменів). Римляни застосовували їх як дешевий замінник чорного перцю, який було дорого імпортувати з Індії.

У традиційній китайській медицині ялівцеві шишки століттями використовувалися для поліпшення роботи нирок та сечового міхура, а також як природний антибіотик для лікування інфекцій й в складі мазей для лікування ран.

Ялівцеві чаї та відвари призначали для лікування шлунково-кишкових захворювань, інфекцій сечового міхура, туберкульозу, гельмінтозів. Для приготування смачного сечогінного чаю потрібно залити шишки окропом та настояти їх 10 хвилин. До чаю додають мед або інший натуральний підсолоджувач.

Рекомендації по збору врожаю. Збирайте стиглі плоди протягом усього року в міру того, як вони набувають темно-синього кольору. Обов’язково сушіть урожай в прохолодному та темному місці, щоб зберегти вміст ефірних олій. Гілочки ялівцю можна покласти для просушування в коричневий паперовий пакет, а потім зберігати в скляній банці, як і інші трави.

Ялівець: вирощування в саду, види і сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 02 серпня 2023 Опубліковано: 18 лютого 2019 Перша редакція: 18 жовтня 2015 🕒 17 хвилин 👀 71214 разів 💬 2 коментарі

• Прослухати статтю
• Посадка й догляд за ялівцем
• Чагарник ялівець – опис
• Посадка ялівцю
  • Коли саджати ялівець
  • Саджанці ялівця
  • Як саджати ялівець
  • Як виростити ялівець
  • Обрізування ялівцю
  • Пересадка ялівцю
  • Шкідники і хвороби ялівцю
  • Вирощування ялівцю в Москві
  • Як розмножити ялівець
  • Розмноження ялівцю насінням
  • Розмноження ялівцю живцями
  • Розмноження ялівцю відсадками
  • Ялівець восени
  • Зимівля ялівцю
  • Ялівець звичайний (Juniperus communis)
  • Ялівець віргінський (Juniperus virginiana)
  • Ялівець горизонтальний, або розпростертий (Juniperus horizontalis)
  • Ялівець козацький (Juniperus sabina)
  • Ялівець китайський (Juniperus chinensis)
  • Ялівець скельний (Juniperus scopulorum)
  • Ялівець лускатий (Juniperus squamata)
  • Ялівець середній (Juniperus x media)
  • Лікувальні властивості ялівцю
  • Ялівець – протипокази
  • Коментарі

  Рослина ялівець (лат. Juniperus), або верес, або арча, належить до роду вічнозелених хвойних дерев або чагарників родини Кипарисові, численні представники якого поширені в північній півкулі від субтропічних гірських районів до Арктики. Латинська назва, збережена Карлом Ліннеєм за ялівцем у класифікації, згадується ще у творах римського поета Вергілія. Налічує рід ялівців на сьогодні близько 70 видів. Сланкі види ялівцю ростуть переважно в горах, а дерево ялівець заввишки до 15 м і навіть вище можна зустріти в лісах Центральної Азії та Америки, а також Середземномор’я. Ця рослина, що нагадує кипарис, росте від 600 до 3000 років.

  Там, де росте ялівець, напрочуд чисте повітря. В античному світі ялівець вважався найкращим засобом від зміїного укусу, на Русі з нього робили посуд, в якому молоко не скисає навіть у спекотний день. Шишкоягоди, корінь і ефірна олія ялівцю здавна використовувалися для виготовлення препаратів від усіляких хвороб. Мелені ягоди рослини затребувані в кулінарії в якості приправи до м’яса і для приготування супів, соусів, паштетів, маринадів і навіть лікерів.

  З деревини деяких видів ялівцю виготовляють різні вироби, у т.ч. олівці і тростини.

  Прослухати статтю

  Посадка й догляд за ялівцем

  • Посадка: у квітні-травні або в жовтні.
  • Цвітіння: вирощується як декоративно-листяна рослина.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло, для деяких видів – легкий притінок.
  • Ґрунт: вологі, пухкі, піщані та вапняні ґрунти з pH 4,5-7,0.
  • Полив: тільки в сильну спеку та посуху. Витрата води – від 10 до 20 л на дорослу рослину.
  • Вологість повітря: в спекотний період бажано обприскувати рослину один раз на тиждень увечері.
  • Підживлення: навесні в пристовбурні кола закладають Нітроамофоску.
  • Обрізування: тільки при вирощуванні в якості живої огорожі. Ялівець дуже повільно зростає й погано відновлюється.
  • Розмноження: кущові й деревні форми – насінням і зеленими живцями, сланкі форми – відсадками.
  • Шкідники: попелиця, щитівки, павутинні кліщі, мінуючі молі.
  • Хвороби: іржа, шютте, альтернаріоз, нектріоз кори гілок, всихання гілок, біатореловий рак.

  Чагарник ялівець – опис

  Чагарник ялівець, який ми вирощуємо у своїх садах – кущі заввишки від 1 до 3 м, хоча іноді садівники воліють вирощувати деревоподібні форми рослини – висота ялівцю деревоподібного від 4 до 8, а іноді і до 12 м. Стебло прямостояче, гіллясте. Кора у молодих рослин червоно-коричнева, старий ялівець зазвичай має кору бурого відтінку. Листя ялівцю – голкоподібне або лускоподібне, зібране в кільця по кілька штук. Ялівець – дводомна рослина: запашні жіночі шишки з пряним солодкуватим смаком мають діаметр від 5 до 9 мм, овальну форму і зелене забарвлення. Чоловічі шишки виглядають як подовжені овальні колоски яскраво-жовтого кольору, розташовані в пазухах листків. У дозріваючих на другий рік шишкоягід, в яких міститься насіння ялівцю в кількості десяти, щільно зімкнуті м’ясисті лусочки.

  У культурі вирощують різні види цієї рослини, причому як у саду, так і в домашніх умовах. Дуже популярні бонсаї ялівцю.

  Посадка ялівцю

  Коли саджати ялівець

  Ялівець можна висаджувати у відкритий ґрунт навесні, у квітні або травні. Також припустима посадка ялівцю восени, у жовтні. Ялівець світлолюбний, хоча такий вид, як ялівець звичайний, витримує незначне затінення. До ґрунту рослина не вимоглива, але найкраще росте на вологих, пухких, піщаних і вапняних ґрунтах. Оптимальний для ялівцю водневий показник ґрунту – від 4,5 до 7 одиниць, залежно від виду і сорту рослини.

  Саджанці ялівця

  У відкритий ґрунт висаджують саджанці ялівцю, які досягли три-чотирирічного віку. Бажано купувати саджанці в розплідниках або садових центрах, які добре зарекомендували себе. Найкраще, якщо саджанець буде в контейнері об’ємом не більше 3-5 л – такі саджанці зазвичай швидко освоюються і рушають у ріст, тоді як посадка більших екземплярів вимагає певної вправності, та й приживаються вони набагато повільніше. При купівлі намагайтеся бути уважними, і якщо ви виявите на хвої ознаки будь-якого захворювання, краще відмовтеся від покупки. Дуже важливо під час посадки саджанця зберегти цілою земляну грудку на його корінні, інакше земля може розсипатися і травмувати кінчики коренів, рослина напевно довго хворітиме і, врешті-решт, може загинути. Саджанці з кореневою системою в контейнері можна саджати майже в будь-який час вегетаційного періоду, крім найспекотніших днів. Перед висадкою кореневу систему рослини опускають на 2 години в посудину з водою. Молоді рослини з відкритим корінням краще саджати навесні або в кінці літа в помірно вологу погоду, обробивши їхнє коріння перед посадкою корневіном або іншим стимулятором коренеутворення.

  Як саджати ялівець

  Великі форми рослини висаджують на відстані 1,5-2 м, більш дрібні кущі – за півметра один від одного. Глибина ями залежить від розміру земляної грудки саджанця – вона повинна бути у 2-3 рази більше кореневої системи висаджуваної рослини. Для невеликого саджанця буде достатньо ями 50х50х50 см. За два тижні до посадки на дно ями поміщають дренажний шар із битої цегли і піску шаром 15-20 см, а потім заповнюють яму на дві третини живильною земляною сумішшю, що складається з дернової глинистої землі, піску і торфу у співвідношенні 1:1:2, ретельно перемішаної з 200-300 г нітроамофоски. Для ялівцю віргінського в суміш потрібно додати піввідра компосту, а якщо ви саджаєте його в неродючий піщаний ґрунт, то непогано б додати стільки ж глини. Якщо ви висаджуєте ялівець козацький, то в ґрунтосуміш додають 200-300 г доломітового борошна. За два тижні, коли ґрунт осяде, здійснюється посадка ялівцю: в яму поміщають саджанець і засипають її ґрунтосумішшю такого ж складу, тільки без добрива. Якщо ваш саджанець великих розмірів, його коренева шийка після посадки повинна опинитися на 5-10 см вище рівня ділянки, а якщо саджанець невеликий, то коренева шийка повинна бути врівень із землею. Після посадки саджанець поливають, а коли вода вбереться в ґрунт, пристовбурну ділянку мульчують шаром торфу, тирси або трісок завтовшки 5-8 см.

  Догляд за ялівцем у саду

  Як виростити ялівець

  Вирощування ялівцю – справа неклопітка. Протягом вегетаційного періоду вам доведеться поливати його тільки в період сильної спеки, виливаючи по 10-20 л води під одну дорослу рослину. Однак за щотижневе обприскування листя у вечірній час рослина буде вам вдячна, особливо якщо ви вирощуєте в саду ялівець звичайний або китайський. Час від часу вам потрібно буде неглибоко розпушувати ґрунт у пристовбурному колі і видаляти з ділянки бур’яни, якщо вони з’являться. Що стосується підживлення, то в більшості випадків буде достатньо розсипати навесні по пристовбурному колу 30-40 г нітроамофоски, закласти її в ґрунт і після цього полити ділянку. Якщо ж на ділянці, де росте ялівець, занадто неродючий ґрунт, підживлюйте його таким чином весь сезон, але не частіше разу на місяць.

  Обрізування ялівцю

  Зазвичай ялівець обрізують тоді, коли з нього формують живопліт. В інших випадках ялівець у саду гарний своєю природною красою. Але якщо у вас виникло бажання надати кущеві ялівцю певної форми, будьте обережні, намагайтеся вивірити кожен рух, оскільки в разі вашої помилки через повільне зростання, яким відрізняються ялівці, відновлюватися ваш кущ буде дуже довго. Можливо, є сенс просто акуратно підрізати недбало розкинуті кінці гілок, зробити санітарне й обов’язкове проріджуюче обрізування і цим обмежитися?

  Пересадка ялівцю

  Трапляється, що через якийсь час ви раптом розумієте, що посадили рослину не там, де потрібно. Іноді розуміння цього приходить, коли саджанець уже став дорослою рослиною. Як бути? Пересадка будь-якої рослини – це як мінімум стрес для неї, а якщо йдеться про ялівці, то стрес гарантовано. Як здійснити пересадку і при цьому звести неприємні для рослини наслідки до мінімуму? Як заздалегідь підготувати до посадки ялівцю яму, ми вам вже розповіли, і яких розмірів має бути ця яма, ви теж уже знаєте. Тепер потрібно підготувати до пересадки сам кущ ялівцю. Навесні на відстані 30-40 см від стовбура або куща по колу гострою лопатою проріжте ґрунт на глибину багнета і тим самим відріжте периферичні молоді корінці від кореневої системи куща. До осені або майбутньої весни всередині відсіченої земляної грудки сформуються нові молоді корінці, і пересадка куща на нове місце пройде майже безболісно.

  Шкідники і хвороби ялівцю

  Найчастіше ялівець вражає іржа – грибкова хвороба, від якої на хвої, пагонах, скелетних гілках і шишках рослини утворюються веретеноподібні потовщення, у кореневої шийки виникають напливи і здуття, на яких кора всихає, обсипається, оголюючи неглибокі рани. Уражені гілки ялівцю починають сохнути і відмирати, хвоя на них стає бурою й обсипається. Якщо хворобу запустити, ялівець може загинути. Щоб уникнути такої ситуації, при перших же помічених симптомах захворювання необхідно видаляти вражені грибком гілки, дезінфікуючи всі рани і зрізи одновідсотковим розчином мідного купоросу і замазуючи їх садовим варом або пастою Раннет. Видалені рослинні залишки обов’язково треба спалювати. Як превентивний захід добрі результати дає обробка кущів навесні і восени одновідсотковою бордоською сумішшю або подібним препаратом. Крім іржі, ялівець іноді потерпає від альтернаріозу, шютте, нектріозу кори гілок, біаторелового раку і всихання гілок, проте способи лікування всіх цих захворювань ідентичні до вже описаних нами заходів щодо боротьби з іржею. А щоб не доводилося боротися із хворобами ялівцю, слід пам’ятати, що дотримання агротехнічних вимог – найкращий захист рослин від хвороб і комах.

  Зі шкідників у ялівцю такі вороги:

  • мінуюча міль, у боротьбі з якою добре зарекомендував себе препарат Децис – два сеанси обробки рослини розчином 2,5 г препарату в 10 л води з проміжком у 2 тижні;
  • попелиця, яку знищують у тому ж режимі розчином 2 г Фітоверма у 10 л води;
  • павутинний кліщ, проти якого застосовують обробку розчином 50 г препарату Карате у 10 л води;
  • щитівки, знищити яких вам допоможуть 70 г Карбофоса, розчинені у 10 л води.

  Вирощування ялівцю в Москві

  Часто читачі запитують, чим відрізняється посадка і догляд за ялівцем у районах із прохолодним кліматом, наприклад, у Москві. Та нічим. Взимку ялівець у Москві та Підмосков’ї спокійно зимує просто неба, і тільки нововисаджені екземпляри вимагають укриття ялиновим гіллям.

  Розмноження ялівцю

  Як розмножити ялівець

  Власне, саджанці ялівцю продають повсюдно, тому немає необхідності розмножувати його власноруч. Але якщо вас цікавить, як розмножити ялівець самостійно, то слід знати, що кущові й деревні форми розмножуються насінням і зеленими живцями, а сланкі ялівці – відсадками.

  Розмноження ялівцю насінням

  Щоб виростити ялівець із насіння, посівний матеріал спочатку потрібно стратифікувати, тобто піддати обробці холодом. Для цього насіння сіють у ящики із землею, виносять їх у сад і зберігають під снігом протягом чотирьох-п’яти місяців. У травні стратифіковане насіння сіють у грядки. Можна, звичайно, сіяти насіння в травні у грядки і без попередньої стратифікації, але в такому разі зійде воно тільки на майбутній рік. Насіння деяких видів ялівцю має дуже щільну оболонку, тому перед посадкою його скарифікують – прискорюють проростання впливом кислотою або ушкоджують оболонку насіння механічним шляхом. Найпростіший спосіб – потерти насіння між двох дощок, оббитих зсередини наждачним папером. Після скарифікації насіння закладають у ґрунт на глибину 2-3 см. Доглядати за посівами просто: замульчувати грядку, поливати її за необхідності, перші два тижні прикривати сходи від сонячних променів, розпушувати і прополювати грядку. Коли сіянцям виповниться 3 роки, їх разом із грудкою землі пересаджують на постійне місце.

  Розмноження ялівцю живцями

  Декоративні форми ялівцю отримати із насіння неможливо, тому їх розмножують вегетативно. Живці для вкорінення нарізають навесні з молодих пагонів, що дерев’яніють. Довжина живців – 5-7 см, на кожному повинно бути 1-2 міжвузля, а найголовніша умова – на живці повинна бути п’яточка, тобто потрібно не відрізати пагін від гілки, а відривати з відтяжкою, щоб на кінці залишався шматок кори від материнської гілки. Посадковий матеріал відразу ж обробляють стимулятором коренеутворення, саджають за схемою 7х7 у суміш із піску, перегною або торфу в рівних частинах, посипану зверху шаром грубозернистого піску завтовшки 3-4 см, і накривають кожен живець скляною банкою. Глибина посадки живця 1,5-2 см, тобто, по суті, живець вкорінюється в шарі піску. До осені у живців з’являється коріння, але підрощувати їх потрібно ще роки два до того моменту, коли прийде пора висаджувати їх на постійне місце.

  Розмноження ялівцю відсадками

  Сланкі ялівці можна розмножувати відсадками, причому протягом усього вегетаційного періоду. В якості відсадків використовують молоді, ледь визріли гілочки, які добре вкорінюються. Перш ніж закріпити відсадок, ґрунт навколо куща розпушують, змішують із річковим піском та пухким торфом і зволожують. Відсадки очищують від хвої до висоти 20 см від основи, очищену частину притискають до землі і закріплюють її шпильками. Протягом року або навіть півроку відсадок вкорінюється, якщо ви не забуватимете його поливати і підсапувати. Коли на відсадку з’являться молоді пагони, їх відокремлюють і пересаджують на постійне місце.

  Ялівець узимку на дачі

  Ялівець восени

  З настанням осені ялівець, як і інші рослини, потребує підготовки до зими. Проведіть санітарне обрізування куща, видаливши сухі або поламані пагони і гілки, що неправильно ростуть. Після обрізування слід провести профілактичну обробку ялівцю та ґрунту навколо нього від шкідників і хвороб одновідсотковим розчином бордоської рідини.

  Зимівля ялівцю

  Ялівець рослина морозостійка, тому в теплих районах і в середній смузі він зимує у відкритому ґрунті без укриття, вам потрібно буде тільки стягнути і перев’язати його гілки шпагатом. В укритті ялиновим гіллям мають потребу тільки молоді рослини.

  Види і сорти ялівцю

  Ялівець у ландшафтному дизайні настільки затребуваний, що селекціонери, не покладаючи рук, виводять усе нові й нові форми і сорти цієї рослини, незважаючи на те, що в культурі вирощується безліч природних видів ялівцю. Ми пропонуємо вам знайомство з найпопулярнішими культурними видами, формами та сортами ялівцю, серед яких ви напевно знайдете рослину, яка прикрасить ваш сад.

  Ялівець звичайний (Juniperus communis)

  • Депресса (притиснутий) – широкосмугова сланка форма заввишки до 1 м із більш широкими і короткими, ніж у основного виду, голками;
  • Монтана – теж ялівець сланкий заввишки до 20 см із короткими, товстими тригранними гілками;
  • ялівець Грін Карпет – сланкий карликовий чагарник із плоскою кроною і світло-зеленою м’якою хвоєю, за десять років виростає не більше ніж на 10 см у висоту при діаметрі крони в 1,5 м;
  • Колумнаріс – колоноподібна форма ялівцю звичайного з тупою вершиною заввишки до півтора метрів і завширшки до 30 см. Пагони висхідні, покриті короткою хвоєю, знизу голубувато-зеленою, зверху з блакитно-білою смугою.

  Крім описаних, відома ще безліч форм і різновидів цього виду: Хорстманн, Еректа, Нана Ауреа, Мейер, Пірамідаліс, Репанда, Сентінел і багато, багато інших.

  Ялівець віргінський (Juniperus virginiana)

  або «олівцеве дерево» – вічнозелені дерева заввишки до 30 м із вузькояйцеподібною в молодості кроною, яка з часом стає розпростертою за рахунок широко віддалених гілок. Діаметр стовбура іноді досягає 150 см. Кора темно-бура або червоно-бура, відшаровується, у молодих пагонів зелена. Хвоя дрібна, голкоподібна або лускоподібна, темно-зеленого кольору. Ягоди ялівцю віргінського кулястої форми, темно-синього кольору із сизим нальотом, діаметром до 6 мм. У культурі з 1664 року. Найпопулярніші культивари цього виду:

  • ялівець Блю Ерроу має форми колоноподібні, кеглеподібні і чагарникові. Серед них Грей Оул, Глаука і Боскопе Пьорпл із сіро-блакитною хвоєю, Робуста Грін і Фестіджіата з блакитно-зеленою хвоєю, Канаертіі з темно-зеленою, Сільвер Спрідер зі сріблясто-зеленою хвоєю.

  Ялівець горизонтальний, або розпростертий (Juniperus horizontalis)

  у природних умовах росте в США і Канаді на піщаних берегах озер і річок, у горах і на схилах пагорбів. Цей ялівець сланкий заввишки до 1 м із довгими гілками, на яких густо розташовані чотиригранні синьо-зелені пагони. Сиза або зелена хвоя має властивість узимку набувати бурого відтінку. Синьо-чорні із блакитним нальотом плоди ялівцю горизонтального до 9 мм у діаметрі. У культурі вид з 1840 року. Форми, що привертають увагу садівників:

  • Андорра Компакта – культивар заввишки 30-40 см із подушкоподібною кроною діаметром близько метра. Гілки косо піднімаються вгору, хвоя дрібна, луската, фіолетова взимку і сіро-зеленого відтінку в інші пори року;
  • Плюмоза, або Андорра Юпітер – сланкий чагарник заввишки до 50 см і завширшки до 2,5 м з лежачими на землі пагонами й пірчастими гілками із шилоподібними голками пурпурного відтінку взимку та світло-сіро-зеленими в інший час;
  • Прінс оф Уельс – сланкий чагарник заввишки до 30 см з діаметром крони до 2,5 см із бурою корою, рудуватою густою хвоєю в зимовий час і блакитнуватою в будь-який інший.

  Ялівець козацький (Juniperus sabina)

  – сланкий чагарник заввишки до 1,5 м, швидко розростається в ширину й утворює щільні зарості. Іноді зустрічаються деревоподібні форми з вигнутими стовбурами до 4 м заввишки. Синьо-зелена хвоя у цього виду двох типів: у дорослих рослин – лускоподібна, у молодих – голкоподібна. Характерною ознакою рослин цього виду є різкий запах пагонів і хвої при розтиранні, оскільки вони містять отруйну ефірну олію сабіноль. У культурі з 1584 року. Найвідоміші форми:

  • Капрессіфоліа – низькорослий чагарник заввишки до 50 см із широкою кроною, розпростертими пагонами, що відходять від основи куща і піднімаються вгору. Хвоя зеленувато-блакитна, луската, в нижній частині крони зустрічається голчаста хвоя;
  • Феміна – чагарник заввишки до 1,5 м із діаметром крони до 5 м. Кора червонувато-бура, на пагонах – темно-зелена. Луската отруйна хвоя з неприємним запахом теж темно-зеленого кольору;
  • Мас – висота куща 1,5-2 м, діаметр крони іноді досягає 8 м, кора червонувато-сіра. Голчаста колюча хвоя знизу зелена, а згори сиза.

  Ялівець китайський (Juniperus chinensis)

  – дерево заввишки 8-10 м із пірамідальною кроною, але в деяких випадках це притиснутий до землі або розпростертий чагарник. Кора червонувато-сіра, відшаровується, пагони темно-зелені, листя лускате, хоча у молодих рослин або в нижній частині крони можна побачити голчасту колючу хвою. Популярні в культурі сорти:

  • ялівець Стрікта – рослина вузькокеглеподібної форми, дуже гілляста, гілки підняті і рівномірно розташовані. Пагони короткі, прямі, голчаста хвоя згори зеленувато-блакитна, зі споду неначе затягнута інеєм. Взимку голки набувають сіро-жовтого відтінку;
  • Олімпія – вузько колоноподібної форми рослина з піднятими пагонами, короткими гілками і хвоєю двох типів: голчастою зеленувато-блакитною і блакитнуватою лускатою;
  • Японіка – ялівець карликової форми, іноді кеглеподібний, до 2 м заввишки, інколи сланкий. Гілки короткі і щільні, гостре колюче лускате листя світло-зеленого відтінку;
  • ялівець Голд Кост – чагарник заввишки до 1 м і діаметром крони близько 3 м із золотисто-жовтою хвоєю, що темніє з настанням осені.

  Ялівець скельний (Juniperus scopulorum)

  родом із Північної Америки. Це дерево заввишки до 18 м або чагарник. Куляста крона у рослин ялівцю скельного починається майже від основи. Молоді пагони завтовшки близько 1,5 см зеленувато-блакитного або світло-зеленого кольору. Хвоя переважно луската, але зустрічаються рослини і з голкоподібним листям. Плоди темно-сині із сизим нальотом. Сорти:

  • Репенс – повзучий чагарник зі спрямованими вгору пірчастими гілочками на низькосланких гілках. Голчасте листя завдовжки до 5 мм, згори блакитне, зі споду зеленувато-блакитне;
  • Спрінгбенк – рослина вузькокеглеподібної форми заввишки до 2 м із гнучкими верхніми гілками і майже ниткоподібними кінцями пагонів. Хвоя сріблясто-блакитна, луската;
  • Скайрокет – високорослий голландський культивар із вузьким габітусом, до трирічного віку досягає у висоту 10 м. Пагони прямі, хвоя сіро-зеленого кольору.

  Ялівець лускатий (Juniperus squamata)

  – дуже мінливий вид вічнозеленого чагарнику заввишки до 1,5 м. Кора темно-коричневого кольору, хвоя гостра, жорстка, ланцетова, зі споду темно-зелена, а згори біла через гирлові смужки. Шишкоягоди чорні. У культурі з 1824 року. Найвідоміші сорти:

  • ялівець Блю Стар – голландський карликовий культивар заввишки до 1 м із напівкруглою щільною кроною діаметром до 2 м. Хвоя блакитно-біла, особливо ефектно вона виглядає в кінці травня і на початку літа;
  • Меєр – відома декоративна форма чагарнику, густо гілкується в молодому віці, а в дорослому досягає від 2 до 5 м висоти. Колір хвої біло-блакитний, дуже ефектний;
  • Родері – прямостоячий чагарник заввишки до 1,5 м щільної кеглеподібної форми. Листя коротке і гостре, голчасте, згори блакитне, зі споду – зелене.

  Ялівець середній (Juniperus x media)

  – гібрид між ялівцями козацьким і китайським, чагарник із дугастими пагонами з обвислими кінцями і хвоєю двох типів: лусковидною, а в гущавині крони голчастою. У період росту хвоя світло-зеленого кольору, потім темнішає. Великі екземпляри можуть досягати заввишки 3 м і завширшки 5 м. Найвідоміший сорт:

  • Мінт Джулеп – швидкозростаючий розлогий чагарник із хвилеподібною кроною, до 10 років досягає 1,5 м заввишки і 3 м у діаметрі. Через великі розміри використовується для великих парків і садів.

  Крім описаних видів ялівцю, в культурі зустрічаються ялівці даурський, лежачий, несправжньокозацький, довгастий, Сарджента, сибірський, твердий, туркестанський та інші види, а також їхні численні форми і сорти.

  Властивості ялівцю

  Лікувальні властивості ялівцю

  Споконвіку ялівець вважається лікарями засобом від усіх хвороб. З лікувальною метою використовують корінь ялівцю, його молоді пагони, але найчастіше плоди – шишкоягоди. Коріння ялівцю допоможе у лікуванні туберкульозу, бронхіту, шкірних захворювань, виразки шлунка. Застосування ялівцю заспокоює зубний біль, набряки, покращує роботу серця, знімає запалення бронхіальної і легеневої тканини, приводить у норму кровообіг і артеріальний тиск, допомагає при закрепах. Відвар гілок ефективний при лікуванні діатезу. За своїми бактерицидними властивостями хвоя ялівцю випереджає будь-які інші рослини. Ялівцеві ягоди містять вуглеводи, віск, цукри, фарбувальні і дубильні речовини, органічні кислоти, вітаміни, залізо, марганець, мідь, алюміній і ефірну олію, що має жовчогінну, протимікробну, сечогінну і відхаркувальну дію. З відваром ялівцевих ягід приймають ванни при подагрі і ревматизмі, його у вигляді компресів прикладають до запалених суглобів. При прийомі всередину відвар покращує апетит і травлення, підвищує відділення жовчі та прискорює перистальтику кишечника.

  Рецепт відвару ягід: 1 столову ложку ягід розчавити, залити склянкою окропу, варити 10 хвилин, настояти півгодини, процідити.

  Ялівець – протипокази

  Не рекомендується приймати препарати з ялівцю при вагітності, важкій формі гіпертонії, гострому запаленні нирок та індивідуальному несприйнятті.