При дозах, які перевищують 2,5–3,0 Гр, або при нераціональному лікуванні можливий смертельний наслідок. Причинами смерті є глибоке порушення кровотворення, геморагічно-некротична пневмонія. Тривалість ІІІ фази у разі одужання не перевищує 2–3 тиж.

Проявляється у вигляді тяжкого нездужання, розладу нервової системи, головного болю, запаморочень, часто буває блювання, аж до гематемезису, й пронос, виникає гарячка, кількість лейкоцитів (особливо лімфоцитів) зменшується у 2 рази. Лікування триває 1,5-2 місяці. Летальність — до 20 % випадків.

Виділяють 5 періодів перебігу захворювання, 4 ступені тяжкості загального стану. Періоди розвитку ГПХ мають місце при будь-якому ступені її тяжкості, але вони найбільш характерні для уражень II та III ступеня.

Хронічна променева хвороба (ХПХ) розвивається при тривалому опроміненні організму в малих дозах (0,1-0,5 Гр на добу) при сумарній дозі, що перевищує 0,7-1 Гр. Для хронічної променевої хвороби характерне повільне наростання тяжкості ураження і тривалішій відновний період.

Радіаційне або променеве ураження — ушкодження органа, тканини або системи органів, спричинене дією іонізуючого випромінювання і деякими іншими видами випромінювання, наприклад — інфрачервоного, ультрафіолетового тощо. Зумовлене найчастіше біологічною дією іонізуючого випромінювання.

Клінічним проявом впливу радіації є гостра променева хвороба. Гостра променева хвороба розвивається внаслідок опромінення понад 1 Гр (100 рад) за короткий проміжок часу. Вкрай тяжкою вважається доза опромінення у 600 Рад. Радіонукліди накопичуються в організмі, чим створюють локальне внутрішнє опромінення.

20714. Променева хвороба – це пошкодження всіх клітин організму, яке спричинене високою дозою радіації, отриманої за короткий період. Кількість радіації, поглинена …