Морфосинтаксичні ознаки
| відм. | однина | |
|---|---|---|
| чол. р. | сер. р. | |
| З. (іст./неіст.) | до́вгого до́вгий | до́вге |
| О. | до́вгим | до́вгим |
| М. | до́вгому до́вгім | до́вгому до́вгім |
Тут є три варіанти. Найпоширеніший – "українською мовою". Рідше вживаний – "по-українському", ще рідше – "по-українськи".
довгий
| ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД |
|---|---|---|
| Називний | довгий | довга |
| Родовий | довгого | довгої |
| Давальний | довгому | довгій |
| Знахідний | довгий, довгого | довгу |
СЛОВО, а, с.
ПРЕНЕПОРОЧНИЙ, а, е, заст., поет. Позбавлений будь-якого пороку, будь-якої вади, хиби.
Я. довгий. Тлумачення із "Словника української мови"* ДОВГИЙ, а, е; вищ. ст. д о вший. 1. Який має велику довжину; протилежне короткий. Дорога там довга й широка (Л. Укр., 1, 1951, 20); Вона жбурнула геть від себе хустку, відкинула своє довге …