Как считаются очки в футболе?

Самое красивое в футболе – это забитые голы. Но одного поражения чужих ворот мало. С самого начала своего возникновения футбол определил чёткую иерархию достижений. Наиболее успешной считается победа в матче. Несколько меньшим результатом всегда именовался ничейный. Поражение, разумеется, не приносило никаких дивидендов. Сегодняшняя система начисления очков в футболе позиционируется, как самая совершенная на сегодняшний день. Но и к ней есть вопросы, от этого никуда не денешься.

Начисление очков в официальных матчах

Очень долгое время в футболе за победу начислялось два очка, за ничью – одно, поражение приносило просто ноль. По причинам, о которых будет сказано немного позднее, эта система начала давать определённые сбои.

Как это ни странно, первой решилась на перемены консервативная Англия: в 1981 году родоначальники футбола решили стимулировать результативность команд путём начисления не двух, а трёх очков за победу в матче.

Любопытно, что на результативность английского чемпионата это в первый сезон не повлияло, но зато, скажем, в турецком национальном первенстве трехочковое вознаграждение за победу вызвало целый всплеск результативности.

Считается, что автором этого правила стал английский тренер Джимми Хилл. Именно в 1981 году по его предложению был проведён чемпионат Англии по новой системе.

Любопытно, что попытку начислять три очка за победу вместо двух предпринимали в СССР ещё на десять лет раньше. В 1971 году в нескольких зонах второй лиги такое правило было введено в качестве эксперимента. Новшество себя никак не оправдало: в условиях второй лиги гораздо большее влияние на результат тогда оказывала работа непосредственно с судьями и фактор своего поля.

Правило трёх очков за победу: история и обоснование

К началу восьмидесятых годов и в большинстве национальных чемпионатов, и на международных турнирах стала намечаться не очень прогрессивная тенденция. Играть на ничью стало гораздо выгоднее победного результата во многих случаях. Например, на групповых этапах финальных стадий чемпионатов мира и Европы можно было упереться, сыграть три невыразительные « автобусные» ничьи, но в следующий этап выйти. Зрелищности футболу это явно не прибавляло, но многим командам приносило хорошую прибыль.

В СССР в то время с ничейными результатами пытались бороться несколько иным путём: в чемпионате страны ввели лимит ничьих. Трудно сказать помогло ли это чемпионату стать более зрелищным. Некоторые команды, в результате, оказались в турнирной таблице ниже того места, которое они фактически заняли.

Но если говорить по существу, какое-то решающее влияние на распределение мест такая система подсчёта очков так и не оказала. И зрелищность советского футбола от этого никак не возросла: команды, традиционно игравшие на ничью, особенно в гостях, так и продолжали это делать. Место в середине турнирной таблицы их вполне устраивало.

В чемпионатах некоторых стран (например, в США) ничьи вообще решили отменить, – там в случае равного результата назначалось дополнительное время, а потом и пенальти. В Советском Союзе тоже такую попытку предпринимали. Но футбол – не хоккей, здесь всевозможные овертаймы зрелищности не прибавляют. Наоборот, затянутость матчей утомляла и футболистов, и зрителей. В некоторых матчах футболисты даже откровенно протестовали против подобной системы, пробивая послематчевые пенальти мимо ворот.

Получалось, что система внедрения повышенной суммы очков за победный результат оказалась самым результативным способом повышения зрелищности матчей. По крайней мере, на международных турнирах она сделала матчи групповых этапов такими же напряжёнными , как в серии матчей с выбыванием.

Так или иначе, начисление трёх очков за победу пошло по следующей хронологии:

• в 1981 году новую систему подсчёта очков ввела в своём чемпионате Англия;
• через год к нововведению присоединился Израиль;
• в 1983 году совершенно неожиданно на почин откликнулась Новая Зеландия;
• в 1997 году к новой системе подсчёта очков присоединилась Турция;
• через год в компанию вошла и Норвегия;
• в 1990 году на эксперимент решились шведы;
• в 1992 году – греки и финны;
• в 1993 году на трёхочковую систему перешло большинство оставшихся европейских стран, в том числе Италия, Бельгия и Франция;
• наконец, в 1994 году новшество повсеместно стало внедряться в Южной Америке и в остальных европейских странах, – в число участников вошла и Россия.

Последней страной, в чемпионате которой ввели новое правило подсчёта очков, оказались США. Здесь новшество было внедрено в 2000 году.

Як правильно вкидати м’яч з ауту в футболі

Вкидання м’яча з-за бокової лінії є досить важливим моментом при грі в футбол: в такій ситуації надається можливість продовжити володіння м’ячем, створити небезпечний момент або, що нікому не потрібно, втратити м’яч. Отже, вміння правильно вкидати м’яч з ауту є один з основоположних навичок гри в футбол. Додайте сюди той факт, що багато гравців не працюють над розвитком навичок вкидання м’яча, що аж ніяк не сприяє успіху. Але не варто турбуватися. Прочитайте цю статтю, приділіть належну час тренувань, і тоді ви зможете отримувати максимальну вигоду при вкиданні м’яча з ауту.

кроки Правити

Метод 1 з 2:
Стандартне вкидання м’яча Правити

• Вкидання з ауту призначаються в тих випадках, коли м’яч повністю перетнув одну з бічних ліній поля. При цьому м’яч слід вкидати саме з того місця, де він покинув межі поля. [1]

• Пам’ятайте про те, що при подачі ауту ваші ступні не повинні перетинати лінію поля – це порушення може привести до того, що ваша команда втратить м’яч. [2]

• На даному етапі потренируйтесь вигинати спину так, як вам зручно. Спочатку виробіть правильну техніку, і лише потім тренуйтеся кидати м’яч подалі. Для початку легкого вигину спини буде досить.

• Якщо на початку вкидання м’яча ви будете тримати його перед собою, не заносячи над головою, вам, швидше за все, зарахують порушення. Таке трапляється при швидкому вкидання.

• Момент відпускання м’яча залежить від того, як далеко ви хочете його кинути. При далеких кидках відпускайте м’яч, коли він знаходиться над вашою головою. При кидках на коротку відстань відпускайте м’яч трохи пізніше, коли він вже зайде за лінію чола.
• Не можна підкручувати м’яч однією рукою. М’яч слід однаково тримати обома руками, хоча арбітри, як правило, не звертають на це увагу, якщо тільки ви явно не закручуєте м’яч. [4]

Подавши м’яч з ауту, поверніться на поле, але не торкайтеся м’яча до того, поки цього не зробить інший гравець. Ви не маєте права торкатися до вкинуті вами м’ячу до тих пір, поки його не торкнеться інший гравець (все одно з якої команди). Так що просто поверніться на поле, щоб допомогти своїй команді. Якщо ж ви випадково вкинули м’яч супернику, то постарайтеся якнайшвидше відібрати його. Після вкидання м’яча завжди повертайтеся на поле, вступаючи в гру.

• Ви повинні стояти обличчям до ігрового поля.
• Обидві ваші ступні повинні перебувати на бічній лінії або за нею і хоча б стосуватися газону.
• Слід однаково використовувати обидві руки (не можна закручувати м’яч).
• М’яч вкидається через голову і над головою.
• Не можна закидати м’яч прямо в ворота. [5]

Дійте швидко. Вкидання м’яча з ауту є чудовою нагодою для атаки, так що намагайтеся використовувати її.

• Якщо ви з партнерами добре розумієте один одного, можна закинути м’яч вперед, розраховуючи на ривок вашого товариша – цей прийом дозволяє почати швидку атаку і прорватися крізь захист суперника.
• Якщо футболісти швидко пересуваються по полю і вам складно зорієнтуватися, цільтеся в груди. Це більша і помітна мішень, і ваш товариш по команді зможе прийняти м’яч грудьми, прикривши його своїм тілом. [6]

Слідкуйте за переміщеннями гравців по полю. Найважливіше вирішити, кому з товаришів по команді слід кинути м’яч. Ви можете заздалегідь домовитися про це, або просто пошукати відкритого гравця. Прийнявши рішення, слід діяти без зволікання, щоб суперники не встигли здогадатися, куди ви кидаєте м’яч. Завжди краще кидати м’яч рухається, а не стоїть на місці партнеру по команді, так як це утруднить дії суперника і зменшить ризик перехоплення м’яча.

• Виставляйте вперед свою провідну ногу.
• Якщо ви зробите більше 2-3 кроків, це не допоможе значно збільшити дальність кидка.

• При можливості скажіть своїм товаришам по команді, щоб при вкиданні м’яча вони зробили ривок вперед. Це змусить нервувати захисників, провокуючи їх на помилки.

Поради Правити

• Чи не відривайте ноги від землі, це є порушенням правил.
• Використовуйте хитрість. Ви хочете вкинути м’яч на ближнього гравця, але навколо нього кружляють суперники? Візьміть розбіг, ніби ви зібралися вкидати м’яч подалі, а в підсумку виконайте короткий кидок. Подібні маленькі хитрощі озадачат ваших суперників і допоможуть партнерам по команді відкритися.
• Взявши м’яч в руки, тут же почніть розбіг і, поставивши ноги поруч з бічної лінії, виконайте вкидання. Дуже важливо все виконати швидко і застати суперника зненацька.
• При вкидання м’яча дуже важлива правильна стратегія. Поблизу своїх воріт слід дотримуватися крайню обережність. В цьому випадку найбезпечнішим буде короткий кидок на ближнього гравця.

попередження Правити

• Якщо після вкидання ви торкнетеся м’яча перш, ніж це зробить інший гравець, то ваші суперники отримають право на вільний удар.
• Право введення м’яча з-за бокової лінії перейде до команди суперника в одному з наступних випадків: одна або обидві ноги повністю перетнуть бічну лінію і виявляться на поле, гравець не зможе виконати вкидання одним безперервним рухом м’яча через голову, задня нога відірветься від землі в момент вкидання. У перших двох випадках скасування вкидання арбітром буде вважатися дріб’язкової причіпкою; в останньому випадку буде порушено Правило 15.

додаткові статті

Як бити по м’ячу, як Кріштіану Роналду