Проведення судово-медичної експертизи

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація не є офіційним роз’ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.

Зміст

Нормативна база

Визначення судово-медичної експертизи

Судово-медична експертиза – це науково-практичне дослідження, яке здійснюється за постановою уповноважених органів або за ухвалою суду судово-медичним експертом, в ході якого досліджуються конкретні об’єкти для вирішення конкретних медичних питань, які виникають при розслідуванні злочинів або при підозрі на вчинення злочину.

Судово-медична експертиза проводиться з метою дослідження на підставі спеціальних знань матеріальних об’єктів, що містять інформацію про обставини справи, яка перебуває в провадженні органів дізнання, слідчого, прокурора чи суду.

Під час проведення судово-медичних експертиз можуть виявлятися дані, що в майбутньому використовуватимуться органами охорони здоров’я при розробці профілактичних заходів різного виду травматизму, отруєнь, раптової смерті, а також причин дефектів надання медичної допомоги.

Види судово-медичних експертиз

До компетенції судово-медичної експертизи належить:

– Експертиза трупів у випадках насильницької смерті.

– Експертиза трупів при підозрі застосування насилля або з інших обставин, що обумовлюють необхідність такої експертизи.

– Експертиза потерпілих, обвинувачених та інших осіб.

– Експертиза речових доказів.

– Експертиза за матеріалами кримінальних та цивільних справ.

Особою, що проводить дізнання, слідчим, прокурором, суддею чи судом можуть бути призначені первинна, додаткова та повторна судово-медична експертиза.

Первинна судово-медична експертиза може бути проведена як одним, так і кількома експертами.

У комісійній судово-медичній експертизі беруть участь кілька лікарів однієї або кількох спеціальностей.

Участь кількох експертів є обов’язковою при проведенні:

– експертиз у справах про притягнення до кримінальної відповідальності медичних працівників за професійні правопорушення;

– повторних експертиз за матеріалами кримінальних та цивільних справ;

– експертиз з визначення втрати загальної та професійної працездатності.

Комісійні судово-медичні експертизи у відділі комісійних експертиз бюро судово-медичної експертизи проводяться з метою усунення протиріч між раніше проведеною експертизою та іншими матеріалами справи у випадку необґрунтованості висновків або сумнівів особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді або суду в правильності згаданої експертизи, а також з метою встановлення терміну зачаття, здатності до запліднення, проценту втрати професійної працездатності і правильності надання медичної допомоги у випадках притягнення до кримінальної відповідальності медичних працівників за «професійні правопорушення» (пункт 3 Правил проведення комісійних судово-медичних експертиз в бюро судово-медичної експертизи, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я від 17.01.1995 № 6).

Судово-медична експертиза (дослідження) трупів у відділах судово-медичної експертизи трупів виконується з метою встановлення причини смерті, наявності, характеру і механізму виникнення тілесних ушкоджень, часу настання смерті та вирішення інших питань, що були поставлені органами дізнання, слідчого, прокурора та суду.

Судово-медичні експертизи (обстеження) з приводу статевих станів проводиться з приводу:

– для осіб жіночої статі: статевої зрілості; порушення цілості дівочої пліви; характеру та механізму виникнення ушкоджень при скоєнні насильницького статевого акту; характеру, механізму виникнення ушкоджень та змін при скоєнні розбещених дій; здатності до статевих зносин та запліднення; вагітності та пологів, що були; зв’язку припинення вагітності з травмою; штучного припинення вагітності; статевої приналежності; стану статевих органів у випадках встановлення ступеня стійкої втрати працездатності або здатності до фізичної праці;

– для осіб чоловічої статі: здатності до статевих зносин; здатності до запліднення; статевої зрілості; венеричного захворювання; ознак, які можуть свідчити про скоєння акту мужолозтва; ознак, які можуть бути використані при встановленні факту зґвалтування; статевої приналежності.

Судово-медична експертиза (дослідження) речових доказів у відділеннях судово-медичної гістології проводяться з метою встановлення патологічних та травматичних змін у надісланих до відділення об’єктах.

Судово-медична експертиза (дослідження) речових доказів у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи проводяться з метою встановлення наявності і групової належності об’єктів людського походження (крові, виділень, волосся, кісток тощо), встановлення батьківства, материнства та підміни дітей.

Судово-медична експертиза (дослідження) речових доказів у відділенні судово-медичної криміналістики проводяться з метою визначення знарядь травми, їх диференціації та ідентифікації на підставі вивчення ушкоджень на тілі, одязі, взутті потерпілого. Також з метою ототожнення особи, визначення природи та елементного складу мікрооб’єктів, слідів, накладень, реконструкції ситуації, в якій були нанесені ушкодження.

Судово-медична експертиза (дослідження) речових доказів у відділеннях судово-медичної токсикології проводяться з метою виявлення та визначення хімічних речовин в об’єктах біологічного походження та інших речових доказах.

Судово-медична експертиза (дослідження) речових доказів у відділеннях судово-медичної цитології бюро судово-медичної експертизи проводяться з метою встановлення в слідах на речових доказах наявності клітин тканин людини, визначення їх видової, групової, статевої і органо-тканинної приналежності.

Підстави призначення судово-медичної експертизи

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою – якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

Підставою для отримання висновку спеціаліста при з’ясуванні обставин вчинення кримінального проступку є запит службової особи підрозділу дізнання органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, уповноваженої особи іншого підрозділу зазначених органів, які уповноважені здійснювати досудове розслідування кримінальних проступків. (ст. 7-1 Закону України «Про судову експертизу»).

Судово-медична експертиза проводиться відповідно до постанови особи, що проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді, а також за ухвалою суду.

Згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України, судово-медична експертиза призначається обов’язково:

– для встановлення причини смерті;

– для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень;

– для визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності;

– для встановлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом неможливо отримати ці відомості.

Установи судово-медичної експертизи в Україні та їх структура

Система судово-медичної експертизи України складається з:

– Державної установи «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України»;

– Кримської республіканської установи «Бюро судово-медичної експертизи»;

– бюро судово-медичної експертизи департаментів охорони здоров’я обласних державних адміністрацій;

– бюро судово-медичної експертизи Київської міської та Севастопольської міської державних адміністрацій.

У складі бюро повинні бути такі структурні підрозділи:

1) відділ судово-медичної експертизи трупів;

2) відділ судово-медичної експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб;

3) відділ чергових судово-медичних експертиз;

4) відділ судово-медичної експертизи речових доказів (судово-медична лабораторія). Який складається з:

– відділення судово-медичної гістології;

– відділення судово-медичної імунології;

– відділення судово-медичної криміналістики; – відділення судово-медичної токсикології;

– відділення судово-медичної цитології;

5) відділ комісійних судово-медичних експертиз;

6) організаційно-методичний відділ;

7) міські (міст обласного підпорядкування) та районні (міжрайонні) відділення бюро судово-медичної експертизи;

8) адміністративно-господарська частина з канцелярією та архівом.

Строки проведення судово-медичної експертизи

Згідно з пунктом 3.8 Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17.01.1995 № 6, проведення експертизи повинно бути закінчене протягом одного місяця з дня отримання від органів дізнання, попереднього слідства або суду всіх необхідних матеріалів. При перевищенні експертом встановлених строків він повинен дати усне роз’яснення причин затримки начальнику бюро і направити про це письмове повідомлення особі, яка призначила експертизу.

Порядок дій працівників бюро судово-медичної експертизи щодо встановлення факту смерті під час воєнних дій

Механізм взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції України, закладами охорони здоров’я та органами прокуратури України під час перевірки обставин смерті людини під час воєнного стану на території України визначає відповідний Порядок, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України, Офісу Генерального прокурора 09 березня 2022 року за №177/450/46.

Так, згідно розділу III вищезазначеного Порядку огляд трупа на місці його виявлення проводиться слідчим із залученням судово-медичного експерта або лікаря. У разі не можливості огляду трупа на місці його виявлення (обстріли, проведення бойових дій тощо) огляд трупа здійснюється слідчим в бюро судово-медичної експертизи або іншому спеціально визначеному та облаштованому безпечному місці, із залученням судово-медичного експерта або лікаря з можливим подальшим направленням трупа для проведення судово-медичної експертизи (розтину) трупа.

Працівники бюро судово-медичної експертизи:

1) на підставі постанови, направлення, відношення або іншого документа, складеного уповноваженою особою військової адміністрації, Національної поліції України, Служби безпеки України, прокуратури або інших уповноважених органів, проводиться судово-медичне дослідження (зовнішній огляд) або судово-медична експертиза (розтин) трупа;

2) до проведення судово-медичного дослідження або експертизи (надалі – судово-медична експертиза) особисто судово-медичним експертом, який проводить експертизу, дублюється інформаційне сповіщення щодо наявності трупа за телефонним номером, визначеним територіальним органом поліції. Відсутність у поліції попередньої інформації щодо наявності трупа в судово-медичній установі не є підставою для припинення судово-медичної експертизи й видачі лікарського свідоцтва про смерть;

3) за умов явних ознак вогнепальної, вибухової, опікової, хімічної, радіаційної або іншої травми, як результату бойових дій, не залежно від того, чи є постраждалий військовим або цивільним, лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем судово-медичним експертом на підставі зовнішнього огляду. Умовою для використання подібного алгоритму є обов’язкове фотографування трупа із достатнім цифровим документуванням, обов’язковий відбір матеріалу для судово-імунологічного та можливого молекулярно-генетичного дослідження (за необхідності), а також за можливості збереження елементів, що стали причиною травмування;

4) при проведенні експертизи не ідентифікованих трупів осіб, що загинули в наслідок бойових дій (цивільних та військових), підхід має бути таким самим за зовнішнім оглядом. Додатково в обов’язковому порядку експертом мають бути здійснені заходи для подальшої ідентифікації (фіксація та обов’язкове фотографування особливих прикмет, зубної формули тощо, вилучення та зберігання об’єктів для молекулярно-генетичної експертизи). Впізнання трупа зі складанням відповідного протоколу може бути проведене з дотриманням вимог Кримінального процесуального кодексу України.

5) за результатами зовнішнього огляду складають дослідну частину висновків експерта.

6) проводять судово-медичну експертизу (розтин трупа у виключних випадках з усіма необхідними лабораторними дослідженнями у виключних випадках) та складають висновок експерта;

7) надають протягом трьох діб після початку проведення експертизи особі, яка винесла постанову для проведення експертизи, інформацію про причину смерті;

8) надають висновок експерта особі, яка направила труп для проведення експертизи, протягом трьох діб після його складання;

9) видають лікарські свідоцтва про смерть близьким родичам або уповноваженій особі за наявності документальних підтверджень відповідних повноважень;

10) видають лікарське свідоцтво про смерть безпосередньо перед видачею трупа для запобігання перевищення термінів знаходження трупа у морзі;

11) здійснюють видачу трупа особі, що має лікарське свідоцтво про смерть без будь-яких додаткових дозволів.

Правовий статус судово-медичного експерта

Проведення судово-медичної експертизи здійснюється фахівцями державних установ судово-медичних експертиз МОЗ України. Проведення судово-медичних експертиз може здійснюватися на підприємницьких засадах на підставі ліцензії, що видається МОЗ України.

Судовими експертами можуть бути особи, що володіють спеціальними знаннями для надання висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

Особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, які внесені до державного Реєстру атестованих судових експертів, або іншим фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом.

Атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України. Ознайомитися з даними Реєстру можна на сайті Міністерства юстиції України: розділ «Напрями діяльності», підрозділ «Судові експертизи».

Експертиза трупа

Згідно з нормами чинного кримінально-процесуального законодавства (ст. 238 КПК) огляд трупа на місці його виявлення проводиться слідчим з обов’язковим залученням фахівців – судово-медичного експерта або лікаря, які надають слідчому необхідну допомогу. Огляд здійснюється візуально із застосуванням необхідних техніко-криміналістичних засобів. При цьому категорично забороняється проведення на місці події зондування поранень та будь- яких дій, що змінюють первинний вигляд трупа або властивості виявлених на ньому ушкоджень (обмивання водою, видалення засохлої крові з поверхні шкіри, дослідження ранових каналів, вилучення знарядь і предметів, які зафіксовані в ранах, тощо). Після огляду труп підлягає обов’язковому направленню для проведення судово- медичної експертизи з метою встановлення причин смерті. Разом з документами про призначення судово-медичної експертизи трупа в розпорядження експерта має бути направлено протокол або завірена копія протоколу огляду місця події.

Подальше дослідження трупа проводиться за межами місця події в умовах спеціально обладнаних приміщень судово-медичної експертної установи або в прозекторській лікарні з дотриманням норм, встановлених кримінально-процесуальним законодавством. У виключних випадках можливим є проведення експертного дослідження трупа в непристосованих, випадкових приміщеннях. У такому разі процесуальна особа, яка призначила дослідження, бере на себе відповідальність за створення необхідних для цього умов. При доставці трупа з місця події до судово-медичної установи чи моргу лікарні слідчим або уповноваженими ним особами вживаються заходи до недопущення можливих змін первісного стану трупа під час транспортування (забруднення сторонніми речовинами, заподіяння додаткових ушкоджень тіла та одягу тощо).

У випадках, коли бригада швидкої медичної допомоги констатує смерть особи, яка померла на вулиці або в іншому громадському місті, доставка трупа до моргу здійснюється цією бригадою. У випадках смерті у лікувально-профілактичних установах організація доставки трупа до моргу покладається на керівника даної установи. Якщо особа, яка лікувалася в такій установі, померла внаслідок насильства або при підозрі на нього, керівник даної установи зобов’язаний надіслати разом з трупом до моргу оригінал медичної карти стаціонарного хворого та одяг померлого, якщо він не вилучений правоохоронними органами або не виданий родичам померлого.

Настання смерті людини дістає вияв у незворотних порушеннях основних життєвих функцій організму з наступним припиненням життєдіяльності окремих тканин і органів. У судовій медицині смерть поділяють на категорії, роди і види. Існує дві категорії смерті: природна і неприродна. Природна смерть є закономірним результатом закінчення діяльності організму внаслідок повного вичерпання або істотного нестатку його фізіологічних можливостей чи патологічних вад анатомічного розвитку. Така смерть в її чистому вигляді трапляється вельми рідко, а межа фізіологічних можливостей кожного організму надзвичайно розмита й не підлягає точному встановленню. Зазвичай до фізіологічних причин природної смерті додаються інші фактори, що слугують своєрідними “пусковими механізмами” настання смерті, наприклад простудні захворювання, навіть легкі інфекції тощо.

Неприродна смерть настає за наявності фізіологічних ресурсів, що могли б забезпечувати життєдіяльність організму, але цьому перешкодили певні причини зовнішнього чи внутрішнього характеру, що зазвичай пов’язуються з ушкодженням або хворобою.

За родом смерть визначається як насильницька і ненасильницька. Насильницька смерть пов’язана з дією на організм людини різноманітних факторів зовнішнього середовища, якими можуть бути механічні, хімічні, термічні. Ненасильницька смерть зумовлена причинами, що не пов’язані із зовнішнім втручанням будь-яких факторів чи будь-кого, зокрема й самого померлого, у фізіологічні процеси, які забезпечують життєдіяльність. Така смерть може бути раптовою (наглою), що настає внаслідок захворювання і спричинена ним, але дуже швидко і неочікувано для навколишніх. Настання раптової смерті констатують на фоні захворювання у випадку встановленого діагнозу, коли загрозливих для життя ознак у цей період не спостерігалось, але ускладнення чи швидкий розвиток хвороби спричинили смерть. Причини наглої смерті зазвичай не явні, не зовсім зрозумілі, і тому їх встановлення часто потребує проведення судово-медичного дослідження.

Природна смерть може бути лише ненасильницькою, а неприродна – як насильницькою, так і ненасильницькою.

Встановлення виду смерті пов’язується із встановленням факторів, які подібні за своїм походженням чи впливом на організм людини. Рішення про встановлення роду й виду насильницької смерті приймається судово-слідчими органами на підставі оцінки висновку судово-медичної експертизи та всіх зібраних у кримінальному провадженні доказів.

Залежно від мети і завдань дослідження трупа, розрізняють два його окремих види – патолого-анатомічне і судово-медичне. Патолого-анатомічне дослідження проводять за розпорядженням головного лікаря лікувального закладу, в якому лікувався і помер потерпілий. Завданням такого дослідження є вивчення морфологічних змін у внутрішніх органах померлого для зіставлення з клінічним діагнозом і виявлення дефектів у наданні медичної допомоги з метою підвищення якості лікарської роботи і удосконалення охорони здоров’я.

Дослідження трупа є складним і важливим з огляду на завдання судово-медичної експертизи. Проведення останньої зумовлене потребою в обов’язковому встановленні причини смерті та вирішення інших питань, що виникають при здійсненні кримінального провадження.

Судово-медичному дослідженню підлягають насамперед трупи осіб, які загинули насильницькою смертю, або за наявності підозри на таку смерть. У таких випадках під насильницькою смертю розуміють смерть, що настала в результаті зовнішнього насильства, незалежно від того, ким або чим і за яких обставин таке насильство відбулося. Це можуть бути вбивство, заподіяння смерті з необережності, самогубство, нещасний випадок, дія факторів навколишнього середовища тощо.

Ненасильницька смерть є приводом для призначення судово- медичного дослідження трупа в разі наявності підозри на зовнішні фактори, наприклад, якщо смерть настала раптово, неочікувано для рідних, близьких, лікарів, якщо перебіг навіть наявного і підтвердженого лікарями захворювання за характером і тяжкістю його перебігу не мав би спричинити настання смерті людини. Крім того судово-медичну експертизу з метою встановлення причин смерті призначають у разі наявності обставин, які вказують на неналежне виконання медичним персоналом своїх посадових і професійних обов’язків або на відмову в наданні невідкладної медичної допомоги постраждалому.

Судово-медичну експертизу трупа проводять на підставі постанови слідчого, який здійснює досудове розслідування, прокурора чи ухвали слідчого судді, суду. Рішення про проведення експертизи під час досудового розслідування може бути прийняте тільки після початку кримінального провадження і внесення відомостей про нього до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Судово-медичний розтин (дослідження) трупа проводиться на підставі письмової вимоги правоохоронного органу. Різниця між експертизою та судово-медичним розтином полягає лише в їх процесуальному оформленні, а мета, завдання і техніка дослідження при цьому однотипні. Експертиза трупа оформляється Висновком експерта, а дослідження – Актом судово-медичного дослідження трупа.

У разі виявлення в процесі патолого-анатомічного дослідження ознак насильницької смерті розтин трупа припиняють і сповіщають про це органи прокуратури чи внутрішніх справ. У такому випадку лікар-патологоанатом складає протокол про виконане ним дослідження, забезпечує збереження трупа у тому стані, в якому він перебував на момент припинення розтину. Після призначення судово- медичної експертизи дослідження трупа продовжується в її межах із зазначенням в експертному висновку стану трупа і встановлених лікарем-патологоанатомом обставин. За згодою експерта, в даному випадку експертиза трупа може бути проведена в патологоанатомічному відділенні лікарні.

Під час судово-медичної експертизи розтин трупа може проводитись у присутності слідчого, якщо від нього надійде таке розпорядження, чи за його відсутності – самим судово-медичним експертом, а в складних випадках – групою експертів. Неявка слідчого у призначений час до місця проведення розтину не є перешкодою для початку проведення експертизи. Присутність при проведенні судово-медичної експертизи трупа рідних і близьких померлого, а також інших осіб, які не мають відношення до досудового розслідування, не допускається.

Судово-медична експертиза трупа має бути призначена у випадках:

• – встановлення факту насильницької смерті чи за наявності підозри на насильницьку смерть;
• – раптової смерті особи за відсутності підстав для видачі лікарем “Лікарського свідоцтва про смерть”;
• – смерті особи під час перебування на лікуванні в стаціонарі лікарсько-профілактичних установ, якщо причина смерті невідома;
• – смерті невідомої особи навіть за умови встановлення діагнозу захворювання;
• – смерті особи в стаціонарі від захворювання із встановленим діагнозом, якщо з приводу настання смерті до правоохоронних органів надійшли заяви про неправильне лікування, що могло стати причиною смерті.

Експертиза трупа може бути розпочата тільки після появи ранніх трупних явищ (охолодження, трупних плям, трупного заклякання). До прояву зазначених змін розтин трупа може бути проведений тільки після констатації смерті в установленому законом порядку і після оформлення акта про настання смерті, один примірник якого має бути наданий експерту до початку розтину. Доцільність раннього розтину може визначатися різними причинами, зокрема: необхідністю вилучення тканин і органів для трансплантації; термінового вилучення з тіла трупа речових доказів, наприклад кулі, для швидкого здійснення ідентифікації вогнепальної зброї; підвищеною вірогідністю збереження в організмі отрути, що могла бути причиною смерті і яка може швидко зруйнуватися; проведенням спеціальних біохімічних досліджень; смертю від особливо небезпечних інфекцій або в інших випадках, якщо затримка з розтином може тягти втрату або видозміну важливої судово-медичної інформації.

Судово-медична експертиза передбачає зовнішнє і внутрішнє дослідження трупа, а також проведення додаткових лабораторних досліджень – гістологічних, токсикологічних, імунологічних, медико-криміналістичних тощо. Отже, у проведенні судово-медичної експертизи трупа бере участь не лише судово-медичний експерт, якому доручено проведення експертизи, а й низка інших залучених ним за його власною ініціативою і без доручення слідчого спеціалістів – судово-медичний гістолог, який проводить мікроскопічні дослідження органів і тканин, експерт-лаборант, який визначає наявність тих або інших ознак впливу зовнішніх факторів (наприклад нашарування на шкірі металу, кіптяви тощо), судовий хімік, який встановлює наявність отруйних речовин в органах, тканинах, виділеннях людського організму. Порядок її проведення повинен відповідати Правилам проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи, затвердженим наказом МОЗ від 17 січня 1995 р. № 6.

Основними об’єктами експертизи є трупи (частини трупів) осіб, які вмерли насильницькою смертю, раптово, або за нез’ясованих обставин, або при невстановленому діагнозі, а також трупи невстановлених осіб. Додатковими об’єктами судово-медичного дослідження трупа можуть виступати крім історії хвороби й інших медичних документів одяг померлого, знаряддя травми, зброя, транспортні засоби, різноманітні речові докази й сліди, вилучені з місця події (кров, виділення з людського організму, волосся тощо), матеріали кримінального провадження, наприклад протокол огляду й додатки до нього.

В інтересах кримінального провадження, для вирішення поставлених у постанові про призначення експертизи питань, дозволяється проводити судово-медичне дослідження в обсязі, який може призвести до змін зовнішнього вигляду трупа. Про такі обставини експерт повинен повідомити особу, яка призначила експертизу. В інших випадках проводити дії, які можуть призвести до істотної зміни, спотворення зовнішнього вигляду трупа, забороняється.

Основним обов’язковим питанням, для розв’язання якого призначається судово-медична експертиза трупа, є встановлення причини смерті. Причиною смерті називають основне захворювання чи отримане ушкодження, яке саме по собі або внаслідок ускладнень призвело до настання смерті. Морфологічні зміни органів, що призвели до незворотних порушень їх функцій і спричинили припинення існування організму людини як єдиного цілого, називають безпосередніми причинами смерті. Такими безпосередніми причинами смерті можуть бути ушкодження життєво важливих органів, гостра і значна крововтрата, рефлекторна зупинка серця, стискання внутрішніх органів кров’ю або повітрям, емболія, травматичний токсикоз, гостра ниркова недостатність тощо.

Ускладненням захворювання або ушкодження, що призвело до настання смерті, називають патологічні процеси, які є вторинними щодо основних причин і між якими та первинними існує прямий причинно-наслідковий зв’язок. Супутні причини не мають такого зв’язку з основними захворюваннями чи ушкодженнями, які призвели до настання смерті.

Питання, що ставляться на вирішення судово-медичному експерту, формулюються з урахуванням обставин виявлення трупа, встановлених слідів, ознак, які можуть орієнтовно вказувати на причину настання смерті, показань очевидців та інших матеріалів кримінального провадження, в яких містяться дані, що мають значення для встановлення фактичних обставин вчинення злочину. Постановка певних питань може бути зумовлена потребою у перевірці висунутих версій, якщо результати судово-медичної експертизи можуть їх підтвердити або спростувати. Такі питання зазвичай стосуються причини, часу настання смерті, її насильницького чи ненасильницького характеру, механізму заподіяння ушкоджень, встановлення або й ідентифікації знаряддя вбивства, належності фрагментів

тіла, виділень, тканин певній особі, ідентифікації особи ті інших обставин. Правильності формулювання запитань, їх повноті та якісній підготовці матеріалів для проведення експертизи сприятиме консультація слідчого, судді з експертами судово-медичної установи до призначення судово-медичної експертизи. Це дозволить не лише вчасно провести експертне дослідження, а й отримати найбільш повні і достатньо обґрунтовані її результати.

Прикладами запитань, що ставляться на вирішення судово-медичної експертизи трупа, можуть бути такі:

• 1) Що є причиною настання смерті особи, і чи має така смерть ознаки насильницької?
• 2) Якою є давність настання смерті?
• 3) Скільки і яких саме ушкоджень завдано особі, і які з них могли спричинити настання смерті?
• 4) Якими є характер і локалізація ушкоджень, заподіяних потерпілому, в якій послідовності вони нанесені, і чи є серед них смертельні, а якщо так, то які саме?
• 5) Якою є давність нанесених ушкоджень, що виявлені на тілі трупа, і чи збігається їх давність з давністю настання смерті?
• 6) Чи мають ушкодження на тілі трупа ознаки, які вказують на характер та особливості знаряддя, яким вони заподіяні?
• 7) Якщо на тілі трупа є декілька ушкоджень, то чи всі вони мають зажиттєве походження, і чи є такі, що заподіяні після смерті?
• 8) Чи могли бути завдані ушкодження на тілі трупа за тих обставин, про які повідомляє в протоколі допиту від певного числа підозрюваний (свідки)?
• 9) Чи могли бути завдані ушкодження знаряддям (предметом, зброєю), що виявлені біля тіла трупа (вилучені у підозрюваного, знайдені під час обшуку)?
• 10) З якої відстані могло бути здійснено постріл, у результаті якого куля вцілила у тіло особи?
• 11) З якого виду вогнепальної зброї здійснено постріл, і снарядом (кулею) якого калібру спричинено вогнестрільне поранення?
• 12) Чи мав снаряд (куля), яким спричинено поранення, будь-які особливості?
• 13) Пострілами з одного чи різних видів зброї спричинено вогнестрільні ушкодження, виявлені на трупі?
• 14) Яке з вогнестрільних ушкоджень є вхідним, яке вихідним, і які особливості має рановий канал вогнестрільного ушкодження?
• 15) Якщо на виявленому ножі є сліди крові, то чи утворені вони кров’ю потерпілого (підозрюваного)?
• 16) Якою речовиною утворені сліди бурого кольору на рукоятці молотка, і чи є ця речовина кров’ю людини?
• 17) Яким є регіональне походження крові, сліди якої виявлені біля трупа на місці події?
• 18) Чи відповідають місця та характер нанесених ушкоджень на тілі трупа місцям і характеру пошкоджень одягу, який був на трупі в момент його виявлення?
• 19) Чи відповідає причина смерті встановленому діагнозу і характеру перебігу хвороби, від якої лікувався померлий у лікарняній установі?
• 20) Чи могли бути заподіяні ушкодження і які саме власною рукою потерпілого?
• 21) Чи міг потерпілий після заподіяння наявних на тілі трупа зажиттєвих ушкоджень вчинити певні дії (вказати, які саме) до настання смерті?
• 22) Чи є ознаки в ушкодженнях, що виявлені на трупі, які вказують на оборону постраждалого від нападу?
• 23) У яких умовах (якому середовищі) зберігався труп до його виявлення, і як довго?
• 24) Чи мають місце ознаки, які вказують на переміщення трупа, зміну пози трупа після настання смерті особи?

Трапляються випадки, коли смерть особи настає внаслідок дії вибуху. Характер ушкоджень як наслідків спрацювання вибухового пристрою, що виявляють на тілі трупа, доволі різноманітний. Залежно від сили вибуху, виду й типу застосованої вибухової речовини та конструкції вибухового пристрою, відстані від них до об’єкта ураження картина пошкоджень може істотно різнитися. Особливістю поранень у результаті вибухів боєприпасів чи вибухових пристроїв є їх численність – осколками може бути уражено майже всю поверхню тіла людини, звернену до місця вибуху. При цьому мають місце різноманітні й у великій кількості ушкодження голови, тулуба, кінцівок, чиї форма і розмір залежать від величини та особливостей осколків. Осколочні поранення інколи нагадують рубані рани, проте не мають гладкої поверхні і рівних країв. Диференціацію осколочних поранень від поранень гострою зброєю здійснюють за особливостями ушкодження кісток. У разі збільшення відстані від постраждалого до центру вибуху наслідками дії останнього можуть бути дрібні садна, поверхневі рани, в яких трапляються і металеві частки вибухового пристрою. Характер пошкоджень одягу, в який вдягнуто особу, що перебувала на місці вибуху, також багато в чому визначається її дистанцією від вибуху. На неблизькій відстані від осколків снаряду на одязі утворюються пошкодження, що нагадують кулеві. Якщо одяг перебував у зоні дії продуктів вибуху, то виникають ділянки значних пошкоджень, сліди кіптяви, обгорання, обпалювання. Сліди пошкоджень на одязі слід зіставляти із слідами ушкоджень на тілі потерпілого від вибуху.

Вплив факторів вибуху і, насамперед, повітряної хвилі, здатен спричинити як ураження, що дістають вияв безпосередньо після контузії (втрата свідомості, втрата або зниження слуху, зору), так і віддалені клінічні прояви у вигляді різноманітних неврологічних розладів. Встановлення таких розладів є завданням судово-медичного експерта, який проводить дослідження живих осіб.

У разі призначення комплексної судово-медичної та вибухотехнічної експертизи компетенція судово-медичного експерта стосовно дослідження вибухової травми не може виходити за межі встановлення факту ушкоджень, завданих вибухом, він повинен описати характер, обсяг і локалізацію отриманих ушкоджень на тілі постраждалого або на трупі та його одязі, а також встановити ймовірну позу і відстань постраждалого від центру вибуху. Всі інші питання, пов’язані з встановленням природи вибуху, типу використаної вибухової речовини, маси заряду, особливостей конструкції підірваного пристрою, способу його підриву тощо входять до компетенції експерта-вибухотехніка.

На розв’язання судово-медичної експертизи за фактом вибуху можуть бути поставлені такі питання:

• 1) Чи всі виявлені на трупі (постраждалому) ушкодження утворені в результаті дії вибуху?
• 2) Чи могли бути ушкодження, виявлені на трупі, заподіяні за обставин, про які повідомляє певна особа (підозрюваний, свідок)?
• 3) Де розташовані вхідний та вихідний отвори рани?
• 4) Який напрямок має рановий канал у тілі трупа?
• 5) На якій відстані від тіла відбувся вибух?
• 6) У якій позі перебував потерпілий в момент вибуху?
• 7) Яким було взаємне розташування снаряду (фрагментів вибухового пристрою) і окремих частин тіла постраждалого в момент вибуху?
• 8) Чи завдано ушкодження одним снарядом, що послідовно пройшов крізь декілька частин тіла або декілька тіл постраждалих?
• 9) Чи відповідають пошкодження на одязі ушкодженням тіла постраждалого?
• 10) Кому – людині або тварині належать рештки, виявлені на місці події?
• 11) Що є безпосередньою причиною смерті особи, виявленої на місці події, де стався вибух?
• 12) Скільком трупам належать частини людського тіла, котрі виявлені в зоні вибуху?
• 13) Які ушкодження виявлені на трупі, і яким є механізм заподіяння кожного з них?
• 14) Яким є механізм розчленування трупа, чи спричинено таке розчленування вибухом?

Численність питань, які ставляться на вирішення експерту, зумовлена характером, місцем виявлення ушкоджень, слідами й ознаками, які, ймовірно, вказують на час чи місце настання смерті, вид застосованого знаряддя, холодної чи вогнепальної зброї, застосування якої могло стати причиною настання смерті. Звертають при цьому увагу й на сліди та ознаки, які вказують на приховування, маскування справжніх обставин смерті особи. Наприклад, такі ознаки можуть вказувати на отруєння і, водночас, падіння потерпілого з висоти внаслідок власної необережності або порушення правил безпеки, на переїзд тіла транспортним засобом і, водночас, на вогнестрільне поранення тощо.