Доповідь про бурого ведмедя

Бурий ведмідь – найбільший лісовий мешканець, хижак. Живе в лісових масивах в Сибіру, ​​на Далекому Сході, на Камчатці, в гірських лісах Кавказу. Зустрічається в тайзі, тундрі.

Зовнішній вигляд і поведінка

Довжина тулуба тварини досягає двох – двох з половиною метрів. Голова його важка, з великим лобом і маленькими вухами. Очі теж маленькі, глибоко посаджені. Ніс – чорний. У ведмедя густий довгий хутро, з-під якого майже не видно короткий хвостик. Шерсть буває різних відтінків: від чорного кольору до солом’яного. Кігті у нього страшнуваті – досягають 10 сантиметрів. Важить він більше півтонни і здається незграбним. Але звір швидко бігає, робить величезні стрибки, влазить на дерева, добре плаває. Ще він піднімається дибки, а по лісі пересувається безшумно, обережно. Ходить він, як відомо, клишоного. У воді ведмідь не любить пірнати і тримає голову на поверхні.

Як харчується бурий ведмідь

Добре відомо, що «ведмедик дуже любить мед». Заради цих ласощів ведмідь може залізти на дуже високе дерево. Борючись з дикими бджолами, хижак витягує з дупла стільники і з’їдає мед. А іноді він краде мед на пасіці. Але людей він побоюється більше, ніж диких бджіл.

Повідомлення про бурого ведмедя

А взагалі цей звір всеїдний: він їсть і рослинну, і тваринну їжу. Хоча більше вживає рослинну їжу. Вдень він ховається, ввечері шукає їжу, полює. Йому важко прогодуватися зазвичай ранньою весною, так як рослинності буває мало. Тому в цей час хижак особливо небезпечний: він полює на лісових тварин, розкопує мурашники, підбирається навіть до худобі. З появою зелені і подальшим дозріванням ягід їжі у ведмедя буває вдосталь. Він із задоволенням поглинає чорницю, малину, лохину, жимолость, брусницю, журавлину.

Восени бурий ведмідь активно готується до зими – він їсть жолуді, горіхи, дикі яблука і груші, тутовник і черешню. Він підіймається на дерева, обламує гілки і з’їдає плоди. Іноді трясе дерево, а потім внизу збирає впали фрукти. Він також любить копатися в землі, добувати соковиті кореневища, а також черв’яків, жуків. Ведмеді, які живуть біля річок, спритно ловлять рибу.

Взимку ведмідь спить. Багато хто думає, що він від голоду смокче лапу. Це не так. Взимку з поверхні підошов сходить згрубла шкіра. Нова шкірка мерзне, тому ведмедик її облизує. У січні народжуються ведмежата. Через 2-3 місяці вони вилазять з барлогу і знайомляться з навколишнім світом.

Ведмеді — цікаві факти

Ведмідь – мабуть, найяскравіший, найсильніший, найрозумніший і найвитривалішй мешканець лісу. Рід ведмедів з’явився 5-6 мільйонів років тому. Цікаво, що слово «ведмідь» має стародавнє слов’янське коріння й означає «поїдання меду». З англійської мови слово «bear» перекладається як «яскраво-коричневий». Здається, жодна тварина настільки не знайома людині ще з ранніх років, як ведмідь. Про нього складаються історії, казки, розповіді, співаються пісні, знімаються фільми. Ведмедів налічується велика кількість видів — бурий, грізлі, білий арктичний, барибал, білогрудий (гімалайський), очковий, панда.

Спосіб життя й поведінка

Цікаві факт про бурого ведмедя. Ці тварини належать до категорії всеїдних. Дана властивість дозволяє ведмедю виживати навіть у найсуворіших умовах. Більшу частину його раціону становить рослинна їжа, включаючи корені, горіхи, ягоди, коріння, траву. Але ведмідь також може полює на інших тварин. Небезпечний він і для людини, зустріч із ведмедем може закінчитися трагічно, адже він швидко бігає й може вилізти на дерево, так що втекти від нього й сховатися, піднявшись на дерево, практично неможливо.

Бурий ведмідь відрізняється непередбаченим характером і мінливістю. Спати він може в одному місці, харчуватися — в іншому, народити ведмежат може вдалині від звичної ділянки проживання. Перехід на великі відстані в основному пов’язаний з пошуком їжі, якої їм потрібно багато не тільки для підтримки сил, але й для того, щоб запасти жир на зиму.

Ведмідь позначає свою територію, на якій може полювати тільки він один. Робить він це незвичайним способом – зриваючи кору дерев. Незважаючи на свій грізний вид, ведмеді можуть поводитися дуже боягузливо, лякаючись усього зустрічного, в тому числі і людей. В інших ситуаціях ці тварини здатні проявляти чудеса хоробрості, наприклад, борючись за здобич з уссурійським тигром (тигри можуть полювати також і на ведмедів).

Зустріч із хижаком

Усі ведмеді (навіть невинні на перший погляд панди) становлять небезпеку для людини. Утекти й сховатися від них практично неможливо. Кращим способом уникнути нападу — це намагатися всіляко уникати зустрічі з хижаком. Для цього:

• у лісі, у якому висока ймовірність зустрічі з хижаком, потрібно поводити себе голосно — перегукуватися між собою, голосно говорити, можливо, співати пісню, будь-яка тварина, у тому числі й ведмідь, будуть намагатися уникати зустрічі з людиною;
• не можна в наметовому таборі створювати смітник з харчових залишків (вони повинні спалюватися), також не можна організовувати скупчення їжі, що видають сильний запах, будь-яка їжа буде приваблювати хижаків;
• собака може охороняти людину, для цього потрібно брати із собою собак розміром з вівчарку (це може бути лайка, або інший пес великої породи), але потрібно врахувати, що самі домашні вихованці і їх їжа можуть привернути увагу ведмедя, який може не побоятися гавкаючих, але не занадто грізних собачок;
• не можна наближатися до падла (загиблих тварин) або залишків риби, які можуть бути здобиччю ведмедя, якщо потривожити їжу хижака, він у більшості випадків схильний до нападу;
• не можна користуватися ведмежими тропами, які являють собою стежку з ямок, які йдуть паралельними лініями на відстані 20 сантиметрів одна від одної, також не можна рухатися уздовж берегів рік зранку й увечері, тому що ведмідь у цей час може полювати на рибу.

• намагайтеся говорити з ним впевненим голосом і неспішно ідіть геть;
• якщо ведмідь пішов за вами, зупиніться, щоб він побачив, що ви не тікаєте (утекти ви не зможете навіть на велосипеді, ведмідь може бігти швидше);
• ведмідь може встати на задні лапи, опустивши передні, так він проявляє цікавість і намагається краще обнюхати й розглянути людину;
• не потрібно кричати й кидати в хижака що-небудь, так можна спровокувати напад;
• якщо тварина наближається, потрібно розглядати дві ситуації — або ведмідь занадто звик до людей, або він розглядає вас як свій здобич.

1. Якщо хижак швидко наближається, зупиніться, коли він зупинитися, постарайтеся знову збільшити дистанцію. Відступаючи, не зводьте з нього очей, не повертайтеся спиною, можете говорити спокійним тоном.
2. При безпосередньому нападі не потрібно проявляти боягузтво, потрібно постаратися голосно кричати (але не пронизливо, немов зі страху, не потрібно також імітувати ричання). Підніміть над собою руки, постарайтеся виглядати більше, ніж насправді.
3. Дивіться хижакові в очі, пригрозіть каменем або палицею, стукайте кийком об дерево, намагайтеся стати на підвищення, щоб видатися вищим. Зробіть крок назустріч. Агресивна поведінка може зупинити хижака, часто напади припиняються так само раптово, як і починаються.
4. Якщо ведмідь не полює, а хоче захиститися від вас (можливо, ведмедиця хоче захистити ведмежа), іноді допомагає пасивна тактика — прикрийте руками обличчя (ведмеді ціляться ударами лап насамперед в лице), згорніться клубком, не кричіть й не рухайтеся. Можливо, ведмідь, зрозумівши, що небезпека для нього минула, піде. Але якщо життя в небезпеці — бийтеся, цільтеся руками й палицею в очі, так можна вивести хижака з ладу.

Уміння й кмітливість

Цікаві факти про ведмедів — кмітливість і вміння ведмедів. На перший погляд, бурий ведмідь неспритний і незграбний, однак бігає він дуже швидко. Швидкість його руху може досягати 55 км/ч. Крім того, ці тварини прекрасно плавають і лазять по деревах. По силі йому немає рівних – одним тільки ударом могутньої лапи ведмідь здатний зламати хребет бикові. Також він має здатність подовгу вистежувати здобич, принюхуючись до її слідів. Щоб досягти наміченої мети, ведмідь може пройти великі відстані.

Ведмеді відрізняються високим рівнем інтелекту. Зокрема, через свою цікавість вони завжди хочуть вивчати щось нове, а також вони мають прекрасну пам’ять. За свідченням багатьох мисливців, ведмеді підкидають камені й палиці в капкани, щоб самим не потрапити в пастку, дістаючи з неї принаду (шматок м’яса). Крім того, ведмеді вміють плутати і замітати за собою сліди, використовуючи обхідні шляхи, переміщаючись колами й відступаючи назад. Також бурі ведмеді вміють запам’ятовувати місцевість, Вони обов’язково повертаються в такі місця, які багаті фруктами, ягодами й грибами.

Білі арктичні ведмеді можуть плавати в крижаній воді, полюючи за тюленями. Вони можуть почути найменший шурхіт, який видає тюлень, що ховається глибоко під снігом, точно визначаючи місце знаходження потенційної здобичі.

Сплячка

Цікаві факти про ведмедів — сплячка. Перед тем як залягти на зимівлю, ведмідь повинен накопичити якнайбільше жирового запасу. Місце для барлога тварина вибирає особливо довго й причепливо. Притулок повинний бути спокійним, сухим, теплим. Розташовуватися барліг повинен неподалік від болота або на березі ріки, у буреломах або затишних печерах. Усередині ведмідь облаштовує житло м’якою підстилкою, а зовні маскує й утеплює гілками дерев. Якщо барліг вдається на славу, ведмідь може використовувати його для зимівлі декілька років підряд.

Під час сплячки температура в бурих хижаків не падає, тому цю звичку іноді називають зимовим сном. Ведмеді взимку можуть у будь-який момент прокинутися. Тварини, яких потривожили взимку, уже не можуть повторно заснути, адже вони виснажені, у них просипається голод. Таких хижаків називають шатунами — вони бродять по лісу в пошуках їжі. Оскільки їжі в зимовому лісі мало, ведмеді, що бродять узимку можуть бути дуже агресивними й становлять небезпеку для людини.

Цікаво, що далеко не всі види мають традицію спати взимку. Наприклад, полярні ведмеді ніколи не впадають у сплячку, за винятком вагітних самок. Діти білих ведмедів народжуються маленькими, розмірами з кішку. За рахунок того, що вони з’являються на світ в сніжних барлогах, вони мають час у безпечних і комфортних умовах вирости й зміцнитися, поки не настане більш тепла погода. Можуть упадати в сплячку й самці білих медведів, але не надовго й не щороку.

Також не впадають у сплячку панди, які, як правило живуть у гірській місцевості, і при настанні морозів спускаються з гір у більш теплі передгір’я. Улітку, коли спекотно, панди піднімаються в гори, де більш прохолодний клімат. Але якщо пандам не вдається уникнути холоду, вони можуть заснути на невеликий період часу, поки погода не налагодиться. Таким чином, навіть у панд, які живуть у теплому кліматі, може бути невелика зимова сплячка.

Вимерлі види

Зараз існує багато видів ведмедів. Але ще більше їх було в минулому, деякі вимерли дуже давно, а деякі — зовсім недавно. Сумно, коли причиною зникнення стає людина. Деякі з видів, які ми вже не зможемо зустріти:

1. Атласький ведмідь жив в африканських Атлаських горах від Лівії до Марокко. Остання тварина була вбита в 70-х роках ХIX століття мисливцями на півночі Марокко.
2. Каліфорнійський бурий ведмідь (каліфорнійський грізлі) — останній раз його бачили в 1922 році.
3. Мексиканський грізлі — жив до 60-х років ХХ століття.

Ведмеді великі, розумні і небезпечні. Але їх середовище проживання постійно зменшується через діяльність людини. Потрібно зберегти цю тварину, яка відіграє велику роль в екологічній системі. Людям, як справжнім господарям природи, потрібно ділитися простором з дикою природою, турбуватися про тварин й рослини, не допускати зникнення жодного представника флори й фауни на Землі. Коли буде сильною природа, буде багатшою й сама людина, адже навколишній світ — це наше багатство, яким ми можемо користуватися на свій розсуд, потрібно передати цю можливість і наступним поколінням.