Як прикрасити ділянку тирличем

Тирлич — це гарноквітуча культура, яка домінує серед інших рослин альпійського різнотрав’я. Масово в природних умовах вона зустрічається в помірній зоні Північної півкулі. На вигляд тирличсхожий на дзвіночок, настільки сильно, що його часто з ним плутають. Щоб виростити цю квітку на ділянці, необхідно знати деякі нюанси.

Як посадити тирлич

Для того щоб милуватися гарним тирличем у саду, треба придбати насіння цієї рослини. За купівлею краще вирушати в спеціалізований магазин. Перед придбанням необхідно переконатися в тому, що термін придатності ще не збіг (схожість зберігається упродовж 6–12 місяців) і що упаковка не пошкоджена. З рук насіння брати не рекомендується, оскільки воно може бути неякісним, зараженим хворобами.

Спосіб посіву тирлича залежить від виду. Насіння однорічників сіють безпосередньо в ґрунт. Багаторічники вирощують через розсаду.

Підготовка посівного матеріалу

У відкритий ґрунт насіння можна висаджувати в 2 періоди: в кінці квітня і наприкінці вересня. При весняній посадці знадобиться попередня стратифікація посівного матеріалу. Якщо насіння саджається під зиму, то процес гартування воно пройде в землі, тому сіяти його можна відразу після придбання або збору.

Стратифікувати насіння необхідно впродовж 2–3 місяців. Для цього його треба змішати з торфом у гранулах або дрібним піском у пропорції 1 до 3 і помістити в холодильник, у ящик для овочів. Оптимальна температура для гартування посівного матеріалу — +7°С.

Вибір місця під посадку

Не кожна ділянка згодиться для вирощування тирлича. Так, щоб правильно росли, розвивалися і квітнули види, цвітіння в яких настає в травні або вересні, рослини треба посадити в напівтіні або на західному схилі.

Якщо на ділянці є декоративна водойма, басейн або фонтан, то біля них краще висадити різновиди, що квітнуть восени, — вони добре себе почувають при підвищеній вологості.

У деяких видів тирлича різні вимоги до ґрунту. Наприклад, такі різновиди, як динарський і Делеклюза, полюбляють зростати у вапняній землі. Якщо саме їх обрати для посадки, то в ґрунт треба заздалегідь внести невелику кількість вапна, крейди, доломітового борошна.

У землі з низькою кислотністю добре росте тирлич безстебловий, з високою — китайський прикрашений. У багатий, рихлий ґрунт слід саджати жовтий та весняний різновиди. Для таких рослин землю бажано заздалегідь удобрити перегноєм, що перепрів. Усі інші види зможуть чудово рости в землі з нейтральною кислотністю.

Обов’язковою умовою при вирощуванні тирлича є хороший дренаж для відведення зайвої води. У ґрунт треба ввести щебінь або гальку.

Технологія посіву у відкритий ґрунт

Сіяти насіння тирлича дуже просто. Необхідно заздалегідь розрівняти вибрану під посадку ділянку. Насіння розподілити по поверхні, відступаючи між кожною насіниною по 15–30 см — залежно від того, який вид або сорт висаджується: низькорослий чи високорослий. Присипати ґрунтом їх не треба — необхідно лише злегка притиснути руками. Завершують посів зволоженням.

При посадці під зиму варто укрити посіви мульчою, бажано гіллям ялини.

Вирощування й посадка розсади

Для пророщування розсади необхідно підготувати ємність і ґрунт. Землю можна придбати в садовому маркеті або приготувати самостійно, змішавши з двох частин листового ґрунту, двох частин крупного піску, однієї частини моху-сфагнуму. До кожного кілограму суміші треба додати 50 г доломітового борошна й деревної золи. Саморобний ґрунт обов’язково слід обробити парою, прожарити або полити окропом.

Оскільки насіння у тирлича дуже дрібне, його необхідно змішати з піском. Суміш треба розсипати по поверхні ґрунту, утрамбувати, зволожити й прикрити плівкою. Щодня укриття необхідно на деякий час знімати. При посадці у березні–квітні сходи з’являються через 15–30 днів. Після того як на паростках утворюється по 2 листки, їх треба пікірувати. Коли вони зміцніють, їх можна пересадити на постійне місце.

Заходи з догляду

Окрім гарного цвітіння й відсутності серйозних вимог до умов зростання, тирлич до того ж не вимагає до себе багато уваги. Йому потрібні лише регулярні поливи та внесення добрив. Також знадобиться догляд за ґрунтом.

У період вегетації рослина потребує систематичних поливів. Деякі види вологолюбні й вимагають частіших зволожень — безпосередньо після підсихання верхнього ґрунтового шару. Є види, яким досить лише опадів, а поливати їх треба тільки в періоди сильних посух і бутонізації. Поливи варто здійснювати виключно теплою і відстояною протягом доби водопровідною водою. Холодна й жорстка волога провокує розвиток грибкових хвороб. Зволоження деяких різновидів треба проводити підкисленою водою.

Внесення добрив є не обов’язковою, але бажаною процедурою для декоративних культур. Вона сприяє кращому зростанню, розвитку й цвітінню кущів.

Тирличу підходять комплексні мінеральні добрива, розроблені для гарноквітнучих культур. Вносити їх необхідно відповідно до термінів і дозувань, зазначених в інструкції виробником.

Після зволожень і випадання опадів ґрунт треба розпушити, щоб запобігти утворенню щільної кірки, яка перешкоджає надходженню вологи і кисню до кореневої системи.

Обов’язковою умовою для вирощування здорової й гарної рослини є підтримування чистоти ділянки в чистоті шляхом регулярних прополок. Бур’яни сприяють поширенню шкідників і хвороб, тому їх треба своєчасно видаляти.

Щоб поливати рослину рідше, а також проводити менше прополок і розпушувань, ґрунт у пристовбурній зоні можна укрити мульчою з органічних матеріалів, наприклад, торфу, соломи, тирси, ялинових голок.

Продовжити і поліпшити цвітіння можливо, якщо вчасно видаляти відцвілі бутони. Обрізки з метою формування крони рослина не потребує.

Розмноження живцями і діленням куща

Розмножувати тирлич краще насінням. Вегетативні методи також можливі, проте не для всіх видів.

Живцями розмножують семироздільний і весняний тирличи. Посадковий матеріал заготовлюють улітку, нарізуючи його з міцних, прямих пагонів, на яких ще не утворилися бутони. Укорінюють живці в зволоженому ґрунті. Корені повинні з’явитися місяць по тому.

При діленні куща важливо діяти акуратно, щоб не пошкодити стержневі корені, оскільки це може призвести до загибелі квітки. Рослину треба акуратно підкопати і розділити гострим інструментом на 2 або більше частини, які надалі висадити на постійне місце.

Деякі різновиди, наприклад безстебловий, розмножуються розетками. Це найпростіший спосіб розмноження — необхідно просто акуратно відокремити розетку від материнської рослини й відсадити її.

Можливі проблеми при вирощуванні тирлича в саду

Тирлич є витривалою рослиною. Проблеми з його декоративністю і зростанням можуть виникати в разі неправильно підібраної ділянки для посадки і помилок при догляді. Так, занадто часті і щедрі поливи провокують загнивання коренів і наземних органів. При виявленні гнилизни на початковій стадії пошкоджені частини треба видалити і обробити рослину фунгіцидами.

Якщо квітці бракує вологи, то вона «сповістить» про це власнику скиданням бутонів. При виявленні такого симптому важливо налагодити правильний режим зволожень.

Також культуру можуть уражати іржа, плямистість. Ці хвороби провокуються грибками, тому лікувати їх слід препаратами фунгіцидної дії, дозволеними для декоративних культур.

Із шкідників для тирлича небезпечні слимаки і тріпси. Слимаки поїдають листя й бутони, а також ушкоджують корені. Боротися з ними важко, тому можна просто спробувати не підпустити їх до рослини, присипавши пристовбурне коло товченою яєчною шкаралупою. Також у спеціалізованому магазині продаються спеціальні пастки, що дозволяють швидко позбавитися від слимаків.

Тріпси живляться клітинним соком. Випиваючи його з рослини, вони провокують пожовтіння і опадання листя, зупинку зростання. Борються з ними інсектицидами широкої дії.

Застосування в ландшафтному дизайні

Яку ландшафтну композицію створити з тирлича, залежатиме від виду й сорту. Низькорослі представники сорту варто висаджувати в рокаріях, альпінаріях, клумбах, рабатках, біля доріжок. Рослини з подушковидною кроною добре поєднуються з едельвейсами, іберисами, примулами. Практично всі види тирлича симпатично виглядають у компанії із злаками, ряболистими хостами, папоротями. Високорослі представники роду Тирлич варто висаджувати в композиціях разом з рододендроном і вересом.

Щодо колірної гамми, то сині квітки красиво виглядають на тлі білих і жовтих бутонів рослин-компаньйонів.

Отже, посадити, виростити і розмножити тирлич не складе труднощів. Але перш ніж саджати цю гарноквітнучу рослину, слід поцікавитися, які вимоги у виду і сорту, що культивується, до місця зростання, освітленості й догляду. При забезпеченні необхідних умов для квітки вона тішитиме око гарним цвітінням на ділянці протягом 7 років.

Тирлич: вирощування і догляд у саду, види

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 22 листопада 2023 Опубліковано: 16 лютого 2019 Перша редакція: 16 серпня 2018 🕒 12 хвилин 👀 17210 разів 💬 1 коментар

• Посадка й догляд за тирличем
• Рослина тирлич – опис
• Посадка тирличу у відкритий ґрунт
  • Коли садити тирлич у ґрунт
  • Як посадити тирлич
  • Як доглядати за тирличем
  • Полив і підживлення тирличу
  • Хвороби тирличів і їх лікування
  • Шкідники тирличів і боротьба з ними
  • Тирлич безстеблий (Gentiana acaulis)
  • Тирлич ваточникоподібний (Gentiana asclepiadea)
  • Тирлич даурський (Gentiana dahurica)
  • Тирлич жовтий (Gentiana lutea)
  • Тирлич великолистий (Gentiana macrophylla = Dasystephana macrophylla = Gentiana fetisowii = Tretorhiza macrophylla)
  • Тирлич звичайний (Gentiana pneumonanthe)
  • Тирлич семироздільний (Gentiana septemfida)
  • Лікувальні властивості тирличу
  • Тирлич – протипокази
  • Коментарі

  Тирлич (лат. Gentiana) – рід напівчагарників, трав’янистих однорічних і багаторічних рослин родини Тирличевих, що налічує близько чотирьохсот видів, поширених у природі по всій земній кулі, однак найчастіше ці рослини зустрічаються в зоні помірного клімату Північної півкулі, наприклад, на альпійських і субальпійських луках. Деякі тирличі здатні рости на висоті 5500 метрів над рівнем моря.

  Як ефективний засіб від шлункових хвороб рослина тирлич була відома ще в Стародавньому Єгипті. У Стародавньому Римі цією рослиною лікували судоми, забої й укуси отруйних тварин. У середні віки траву тирлич застосовували при туберкульозі, діареї, гарячці, чумі та для виведення глистів. Тирлич і зараз високо цінується знахарями в Карпатах, які застосовують його для позбавлення від хвороб печінки, жовчного міхура й органів травлення.

  Латинську назву, за твердженням Плінія Старшого, рід отримав на честь іллірійського царя Гентія, який лікував чуму кореневищем тирличу жовтого. Точна етимологія української назви невідома.

  Посадка й догляд за тирличем

  • Посадка: посів насіння у відкритий ґрунт – у кінці квітня або в кінці вересня.
  • Цвітіння: залежно від виду – навесні, влітку або восени.
  • Освітлення: для весняноквітучих видів краще яскраве розсіяне світло або притінок, особливо в післяполудневі години. Види, квітучі восени, воліють яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: дуже вологий ґрунт.
  • Полив: регулярний і рясний: ґрунт увесь час має бути трохи вологим.
  • Підживлення: не потрібні, достатньо навесні мульчувати ділянку торфом.
  • Розмноження: насіннєве.
  • Хвороби: сіра й базальна гниль, плямистість, іржа.
  • Шкідники: равлики, слимаки, мурахи, трипси, гусінь і нематоди.
  • Властивості: тирлич є лікарською рослиною.

  Рослина тирлич – опис

  У висоту тирличі сягають від 20 см до півтора метра. У них зазвичай прямі й короткі стебла, а товстий і вкорочений корінь тирличу має шнуроподібні відростки. Цільне сидяче листя розташоване в черговому порядку. Квітки у тирличів п’яти- або чотиричленні, поодинокі або нечисленні. Забарвлені вони зазвичай у блакитні, сині або фіолетові кольори, хоча іноді зустрічаються види з жовтими або білими квітками. Віночок у квітки тирличу дзвінковий або лійкоподібний, у деяких рослин він має форму тарілки. Зацвітають тирличі залежно від виду навесні, влітку або восени. Плід рослин цього роду є двостулковою коробочкою з дрібним насінням.

  Посадка тирличу у відкритий ґрунт

  Коли садити тирлич у ґрунт

  Найчастіше практикують вирощування тирличу з насіння. У відкритий ґрунт тирлич висівають у кінці квітня або в кінці вересня. Види тирличів, які цвітуть у травні або на початку осені, небажано сіяти на ділянках, освітлюваних сонцем у полуденний час, їх краще висаджувати в притінку або на західному схилі. Осінньоквітучі види рослини доцільніше вирощувати біля водойм, де високий рівень вологості повітря.

  Як посадити тирлич

  Якщо ви збираєтеся сіяти насіння тирличу в ґрунт навесні, його потрібно попередньо стратифікувати впродовж 2-3 місяців при температурі не вище 7 ˚C в умовах гарної вентиляції. Насінням деяких видів досить для стратифікації при низькій температурі й одного місяця, але посівний матеріал високогірних видів потрібно піддавати стратифікації не менше 60-80 днів. Перед поміщенням в овочевий ящик холодильника насіння змішують із гранульованим торфом або дрібним піском у співвідношенні 1:3.

  Якщо ви сієте насіння тирличу під зиму, то стратифікувати його не потрібно, оскільки воно пройде обробку низькими температурами упродовж зимових місяців природним чином. Дрібне насіння розсипають по поверхні вирівняної землі й лише злегка притискають до ґрунту, не закладаючи в нього. Великі насінини бажано все-таки присипати зверху землею.

  При висаджуванні на ділянку сіянців, вирощених розсадним способом у домашніх умовах або придбаних у спеціалізованій крамниці розташовуйте їх на відстані 15-30 см один від одного. Після посадки не забудьте полити ділянку. На одному місці тирлич росте сім і більше років.

  Догляд за тирличем у відкритому ґрунті

  Як доглядати за тирличем

  Якщо ви вибрали для рослини придатне для неї місце, посадка і догляд за тирличем у відкритому ґрунті не становитиме проблем. Після того, як з’являться сходи, вам потрібно буде тільки поливати їх, розпушувати навколо сіянців ґрунт і полоти бур’ян. Вирощуючи тирлич для прикраси саду, своєчасно видаляйте сухі квіти. І якщо за прогнозами очікується морозна зима без снігу, про всяк випадок укрийте ділянку від холодів ялиновим гіллям.

  Полив і підживлення тирличу

  Вологолюбний тирлич вимагає, щоби ґрунт на ділянці весь час був трохи вологим, тому полив має бути регулярним і достатнім. Особливо це важливо в посушливий період, коли рослина закладає бутони або вже розкриває квітки. Після поливання потрібно розпушувати навколо кущиків ґрунт і видаляти бур’ян. Щоб займатися цим рідше, замульчуйте поверхню навколо рослин органічним матеріалом – тирсою, соломою, а ще краще – торфом.

  Квітка тирлич одна з тих рідкісних рослин, які підживлень не потребують, а якщо ви в якості мульчі будете використовувати торф, укладаючи його по ділянці напровесні й додаючи в нього вапняний щебінь і рогове борошно, то ніяких інших добрив тирличеві не буде потрібно.

  Хвороби та шкідники тирличу

  Хвороби тирличів і їх лікування

  У відкритому ґрунті тирличі можуть хворіти на сіру або базальну гниль, плямистість листя, іржу та деякі вірусні захворювання. З усіх грибкових хвороб найгірше піддається контролю сіра гниль, а вірусні захворювання в принципі невиліковні.

  Сіра гниль – цю хворобу можна впізнати по сіро-коричневих плямах, що виникають у період підвищеної вологості повітря і швидко розростаються. З розвитком хвороби на плямах утворюється сіра цвіль. Уражені ділянки рослин потрібно відразу видаляти гострим стерильним інструментом, захоплюючи здорову тканину, після чого рани слід обробити розчином Фундазолу. Для запобігання розвитку сірої цвілі застосовують опудрювання або обприскування рослин фунгіцидами. Найчастіше сіра гниль розвивається в дуже густих посадках, у яких погано циркулює повітря.

  Плямистість теж має грибкову природу й проявляється на листках рослини маленькими жовтувато-коричневими п’ятами з фіолетовим обідком. Знищують збудників плямистості мідьвмісними препаратами, наприклад, бордоською сумішшю, мідним купоросом або більш сучасними фунгіцидними засобами.

  Іржа викликається грибами, що мають високу стійкість до хімічних препаратів. Дізнатися, що тирлич вразила саме ця хвороба, можна по утворенні на листках рослини темно-коричневих пустул, у яких зріють спори гриба. Уражені ділянки рослин слід видаляти й одразу спалювати, але ні в якому разі не класти їх у компост. При перших же ознаках ураження іржею обробіть ділянку фунгіцидним розчином.

  Базальна гниль найчастіше вражає азійські види тирличів, які цвітуть восени: в результаті розвитку інфекції в умовах підвищеної вологості в розсадний період у рослин підгниває основа стебла. Щоб захистити сіянці від крапель конденсату і не допустити розвитку захворювання, розміщуйте поліетиленову плівку або скло під невеликим кутом. Як дієвий профілактичний захід застосовується опудрюванні базальної частини тирличів Цинебом.

  Шкідники тирличів і боротьба з ними

  Зі шкідників тирличам можуть докучати трипси, слимаки, равлики, мурахи, гусінь і нематоди.

  Слимаки та равлики об’їдають листя і бутони тирличу, сильно знижуючи рівень його декоративності. Добре, якщо на вашій ділянці живуть їхні природні антагоністи – жаби чи їжаки. Але якщо цих тварин у вашому саду немає, доведеться розставляти для молюсків пастки: розкладати по ділянці розрізані навпіл картоплини або вкопувати по саме горло банки, на третину обсягу заповнені пивом або забродженим компотом.

  Мурахи на ділянці з тирличем не так шкодять, скільки набридають, і коли вашому терпцеві настане край, застосуйте проти них інсектицидний препарат, який можна придбати в спеціалізованому магазині.

  Трипси – дрібні сисні комахи, які активніше розмножуються в теплу пору року. Вони харчуються клітинним соком рослин, залишаючи в місцях прокусу маленькі знебарвлені точки. Знищують трипсів інсектицидними препаратами.

  Гусінь небезпечна для молодих сходів і проростаючого насіння. Боротьба з ними ведеться за допомогою інсектицидів, якими обробляють ділянку з тирличем кілька разів з інтервалом 10 днів.

  Нематоди можна виявити тільки за результатом їхньої руйнівної діяльності: слабкою деформацією верхівкового листя, затримкою зростання і розвитку рослини, викривленням її стебел. Позбутися шкідників радимо триразовою обробкою тирличу спеціальним препаратом від нематод, який можна придбати в садовому павільйоні чи крамниці.

  Види та сорти тирличу

  У декоративному садівництві однорічні тирличі використовуються рідко, у той час як багаторічні представники цього роду дуже популярні. Пропонуємо вам знайомство з найбільш затребуваними видами, сортами та гібридами цієї рослини.

  Тирлич безстеблий (Gentiana acaulis)

  або тирлич Коха (Ciminalis acaulis = Gentiana excisa = Gentiana kochiana) – у природі цей зимостійкий трав’янистий багаторічник зустрічається в горах Західної Європи. У нього стебла заввишки до 10 см, овально-подовжене зелене листя, з яким рослина зустрічає зиму, і великі, звернені догори блакитні або сині квітки завдовжки до 5 см, що зацвітають у травні-червні. У цього виду є різновид альба з білими квітками.

  Тирлич ваточникоподібний (Gentiana asclepiadea)

  або тирлич-свічурник – багаторічна рослина заввишки до 80 см із загостреним довгасто-овальним листям завдовжки до 10 см і прямими квітконосами заввишки до 5 см, на яких формуються 1-3 сині або темно-блакитні, а іноді й білі квітки.

  Тирлич даурський (Gentiana dahurica)

  родом із Саян, Монголії, Даурії й Тибету. Стебла у нього заввишки до 40 см, прямі або підняті. Прикореневе листя, звужене до обох кінців, має лінійно-ланцетні форму. У стеблових листків коротка піхва, а у верхніх її майже немає. Це тирлич синій: великі квіти, розташовані в пазухах верхніх листків, забарвлені в інтенсивний темно-синій відтінок. У культурі тирлич даурський із 1815 року. Його вирощують як на зріз, так і в якості контейнерної рослини.

  Тирлич жовтий (Gentiana lutea)

  в дикому вигляді росте в Малій Азії і Центральній Європі, є одним із найбільш високорослих видів культури: в висоту рослина може сягати півтора метра. У нього стрижневий корінь, нижнє листя велике, черешкове, овально-еліптичне, а стеблове значно меншого розміру. Численні жовті квітки завдовжки до 2,5 см формуються в пазухах верхніх листків і на верхівках стебел. Цвітіння починається в середині літа й триває півтора-два місяці. У культурі цей холодостійкий вид, що зимує без укриття, з 1597 року.

  Тирлич великолистий (Gentiana macrophylla = Dasystephana macrophylla = Gentiana fetisowii = Tretorhiza macrophylla)

  має широкий ареал зростання: Китай, Монголія, Далекий Схід, Середня Азія, Східний і Західний Сибір. У нього підняті або прямі стебла до 70 см заввишки та діаметром 3-6 мм. Основи стебел на 2-8 см оповиті волокнистими залишками старого листя.

  Тирлич звичайний (Gentiana pneumonanthe)

  що виростає в Європі і Азії, має прямостоячі негіллясті, густолисті стебла заввишки до 65 см, ланцетно-лінійне листя завдовжки до 6 см і завширшки до 6 мм, формує на вершині стебел і в пазухах листків темно-сині квітки з дзвінковою чашкою і трубчасто-булавоподібним віночком.

  Тирлич семироздільний (Gentiana septemfida)

  в дикому вигляді росте в Малій Азії, Ірані, Криму, в європейській частині Росії і на Кавказі. У висоту рослина сягає 30 см, у неї численні прямостоячі або підняті стебла, вкриті ланцетними листками, і темно-сині квітки завдовжки до 4 см, зібрані в головки. У культурі тирлич семироздільний із 1804 року.

  Окрім описаних видів, у культурі можна зустріти також тирлич весняний, Делеклюза (або Клусі), Дінарського, Колаковського, китайський прикрашений, великоквітковий, війчастий, студений, точковий, триквітковий, вузьколистий і шорсткий.

  Останнім часом, завдяки роботі селекціонерів, з’явилося безліч гібридних форм тирличу, що вирізняються високою декоративністю. Із них найцікавішими є:

  • Тирлич Микита – рослина з безліччю лазурово-блакитних квіток середньої величини;
  • Бернарді – рослина з частково-трубчастими темно-блакитними квітками, зацвітає в серпні;
  • Дарк Блу – осінній сорт із яскравими ультрамариновими квітками, прикрашеними по внутрішній частині пелюсток темними смугами;
  • Синій імператор – карликовий сорт із квітками ультрамаринового відтінку;
  • Фарорна – гібридний сорт із ніжно-блакитними квітками з кремово-білим віночком;
  • Глоріоза – сорт швейцарської селекції з широко розкритими синіми квітками з білосніжним зівом;
  • Елізабет Бранд – гібрид із витягнутими квітками блакитного кольору й короткими коричневими стеблами.

  Властивості тирличу – шкода та користь

  Лікувальні властивості тирличу

  Велика частина видів тирличу має цілющі властивості, тому рослина широко застосовується в медичній практиці. Передусім фармакологічні властивості цієї культури визначаються наявністю в ній глікозидів, що збуджують апетит, поліпшують роботу травних органів і мають спазмолітичну дію. Окрім глікозидів, корінь тирличу містить алкалоїди, що сприяють придушенню судом і кашлю, зниженню температури та здійснюють протизапальну й седативну дію. Також у коренях рослини виявлені смолисті та дубильні речовини, ароматичні сполуки, пектини, інулін, жирна олія, цукри й аскорбінова кислота. У кореневій частині багатьох видів тирличу знайдено фенолкарбонові кислоти, що підсилюють евакуаторну функцію кишківника.

  Показами до застосування препаратів тирличу є закрепи, діатез, анемія, ахілія, метеоризм, туберкульоз, малярія, печія, хвороби горла, ракові захворювання і хронічний гепатит. Офіційна медицина рекомендує до прийому такі препарати, як гірка настоянка або гіркий екстракт тирличу жовтого. Тирлич входить також до складу зборів для підвищення апетиту. Народна медицина частіше використовує водні препарати тирличу, причому як для внутрішнього, так і для зовнішнього застосування. Наприклад, відвар призначають зовнішньо при пітливості ніг; гнійні рани посипають порошком із рівних частин коренів тирличу та ромашки аптечної; компрес для зняття м’язових і суглобових болів роблять із кашки підземних і наземних органів тирличу.

  Пропонуємо вам кілька рецептів із тирличу, які вам допоможуть у скрутну хвилину.

  Для поліпшення апетиту: 1 столову ложку сухих коренів тирличу заливають повною склянкою води та кип’ятять на повільному вогні 10 хвилин, потім дають охолонути, проціджують і приймають по 20 г перед їжею.

  Від ревматизму й артриту: 3 столові ложки сухої сировини заливають 700 мл води, кип’ятять 15 хвилин, настоюють 2 години, проціджують і приймають по півсклянки перед їдою.

  При туберкульозі легень, малярії, млявому травленні, хронічній печії та закрепах: 50 г трави залити 500 мл горілки й настоювати в закоркованій пляшці з темного скла в темному прохолодному місці упродовж тижня, після чого процідити та приймати один раз на день по 30 крапель, розведених у 6 столових ложках води.

  Тирлич – протипокази

  Протипоказані препарати рослини при вагітності, індивідуальній незносності гіркот, гіпертонії, виразці шлунку та дванадцятипалої кишки. Допустима добова доза спиртової настоянки тирличу становить 35 крапель. Передозування може викликати такі симптоми, як почервоніння обличчя, головний біль і запаморочення.