Права, обов’язки аспірантів та умови вступу в аспірантуру

Аспіранти (ад’юнкти) і докторанти користуються правами здобувачів вищої освіти, визначеними Законом України “Про вищу освіту”. З метою належного проведення наукових досліджень аспіранти (ад’юнкти) і докторанти також мають право на:

• вільний доступ до всіх видів відкритої наукової інформації, наявної у закладах вищої освіти (наукових установах), бібліотеках і державних архівах України;
• отримання методичного і змістовного наукового консультування щодо власного дослідження від наукового керівника (консультанта), для аспірантів (ад’юнктів) – на чіткий розподіл обов’язків між науковими керівниками у разі призначення вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи) двох керівників;
• безпечні та нешкідливі умови для проведення наукових досліджень, забезпечення належно обладнаним місцем для наукової роботи;
• академічну мобільність, що реалізується відповідно до Положення про порядок реалізації права на академічну мобільність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2015 р. № 579 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 66, ст. 2183);
• академічну та соціальну відпустку відповідно до законодавства;
• трудову діяльність у позанавчальний час відповідно до законодавства.

Аспіранти (ад’юнкти) і докторанти зобов’язані виконувати всі обов’язки здобувачів вищої освіти, визначені Законом України “Про вищу освіту”. З метою забезпечення належного проведення наукових досліджень аспіранти (ад’юнкти) і докторанти також зобов’язані:

• дотримуватися принципів академічної доброчесності, морально-етичних норм і стандартів поведінки дослідників у відповідній галузі (професії), встановлених закладом вищої освіти (науковою установою);>
• виконувати індивідуальний план наукової роботи та систематично звітувати про хід його виконання на засіданні кафедри, відділу, лабораторії чи іншого підрозділу закладу вищої освіти (наукової установи), який уповноважений для цього його вченою радою;
• подати до спеціалізованої вченої ради свої наукові досягнення у вигляді дисертації (для аспірантів і ад’юнктів) та у вигляді дисертації, або опублікованої монографії, або за сукупністю опублікованих у вітчизняних і міжнародних рецензованих фахових виданнях статей (для докторантів) у спеціалізованій вченій раді.

Важливо! Покладення закладом вищої освіти (науковою установою) на аспіранта (ад’юнкта) чи докторанта обов’язків, не пов’язаних з виконанням відповідної освітньо-наукової (наукової) програми та підготовкою дисертації (монографії, статей), забороняється.

Аспіранти (ад’юнкти) і докторанти мають право брати участь у конкурсах на отримання грантової підтримки наукових досліджень та стипендій, заснованих на честь видатних діячів науки, освіти, культури, громадських діячів, а також заснованих Президентом України, Кабінетом Міністрів України, державними чи недержавними органами, підприємствами, установами чи організаціями.

Порядок та умови вступу до аспірантури (ад’юнктури)

Основною формою підготовки здобувачів ступеня доктора філософії на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти є аспірантура (ад’юнктура).

До аспірантури (ад’юнктури) на конкурсній основі приймаються особи, які здобули вищу освіту ступеня магістра. До вступних випробувань допускаються особи, які вчасно подали всі необхідні для вступу документи згідно з правилами прийому до закладу вищої освіти (наукової установи). Приймальна комісія може відмовити особі в допуску до проходження вступних випробувань до аспірантури (ад’юнктури) виключно у зв’язку з неподанням в установлений строк документів, визначених правилами прийому.

Перелік документів, необхідних для вступу до аспірантури (ад’юнктури), повинен включати:

• заяву вступника;
• копію диплома магістра (спеціаліста) із зазначенням здобутої спеціальності (кваліфікації);
• у разі потреби документ про визнання особи органами медико-соціальної експертизи особою з інвалідністю.

Для вступу до аспірантури (ад’юнктури) за спеціальностями медичного або ветеринарного спрямування вступник подає диплом магістра із зазначенням відповідної спеціальності медичного або ветеринарного спрямування.

Особа, яка подає для вступу до аспірантури (ад’юнктури) диплом, що виданий іноземним закладом вищої освіти, допускається до вступних випробувань нарівні з іншими особами. Зарахування такого вступника здійснюється в разі успішного складення ним вступних випробувань та прийняття вченою радою відповідного закладу вищої освіти (наукової установи) рішення про визнання його диплома.

Прийом на навчання до аспірантури закладів вищої духовної освіти здійснюється з урахуванням положень їх статутів (положень про них), зареєстрованих у встановленому законодавством порядку.

Вступні випробування до аспірантури (ад’юнктури) закладу вищої освіти (наукової установи) складаються з:

• вступного іспиту із спеціальності (в обсязі програми рівня вищої освіти магістра з відповідної спеціальності);
• вступного іспиту з іноземної мови (англійської, німецької або французької) в обсязі, який відповідає рівню В2 Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти. Вступник, який підтвердив свій рівень знання, зокрема англійської мови, дійсним сертифікатом тестів TOEFL, або International English Language Testing System, або сертифікатом Сambridge English Language Assessment, звільняється від складення вступного іспиту з іноземної мови. Під час визначення результатів конкурсу зазначені сертифікати прирівнюються до результатів вступного випробування з іноземної мови з найвищим балом;
• інших форм вступних випробувань (іспити, співбесіди, презентації дослідницьких пропозицій чи досягнень).

Вага бала з кожного вступного випробування під час підрахування результатів конкурсу визначається в правилах прийому до закладу вищої освіти (наукової установи).

Відповідно до правил прийому до закладу вищої освіти (наукової установи) особам, які вступають до аспірантури (ад’юнктури) з іншої галузі знань (спеціальності) ніж та, яка зазначена в їх дипломі магістра (спеціаліста), можуть бути призначені додаткові вступні випробування.

Результати вступних випробувань до аспірантури (ад’юнктури) дійсні для вступу до відповідного закладу вищої освіти (наукової установи) протягом одного календарного року.

Вступні випробування до аспірантури (ад’юнктури) проводяться предметними комісіями, до складу яких входить, як правило, три – п’ять осіб, які призначаються керівником закладу вищої освіти (наукової установи).

До складу предметних комісій включаються доктори філософії та доктори наук, які проводять наукові дослідження за відповідною спеціальністю та відповідають за виконання відповідної освітньо-наукової програми.

До складу предметних комісій можуть бути призначені також представники інших закладів вищої освіти (наукових установ), з якими укладено договори про ведення спільної наукової діяльності та/або про спільне керівництво дослідженнями аспірантів (ад’юнктів), та/або про спільне виконання освітньо-наукової програми або з якими здійснюється підготовка докторів філософії за спільною освітньо-науковою програмою, узгодженою між закладом вищої освіти і науковою установою.

До складу предметної комісії з іноземної мови можуть включатися також особи, які не мають наукового ступеня і вченого звання, але вільно володіють відповідною іноземною мовою і за рішенням вченої ради можуть кваліфіковано оцінити рівень знання відповідної мови вступником.

За результатами проведення вступних випробувань до аспірантури (ад’юнктури) приймальна комісія приймає рішення щодо кожного вступника за процедурою, визначеною правилами прийому до закладу вищої освіти (наукової установи).

Рішення приймальної комісії про зарахування до аспірантури (ад’юнктури) затверджується наказом керівника закладу вищої освіти (наукової установи), який оприлюднюється в установленому порядку.

Аспіранту (ад’юнкту) одночасно з його зарахуванням відповідним наказом керівника закладу вищої освіти (наукової установи) призначається науковий керівник з числа наукових або науково-педагогічних працівників з науковим ступенем.

Науковий керівник аспіранта (ад’юнкта) здійснює наукове керівництво роботою над дисертацією, надає консультації щодо змісту і методології наукових досліджень аспіранта (ад’юнкта), контролює виконання індивідуального плану наукової роботи та індивідуального навчального плану аспіранта (ад’юнкта) і відповідає перед вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи) за належне та своєчасне виконання обов’язків наукового керівника.

Науковий керівник, який є доктором наук, може здійснювати одночасне наукове керівництво (консультування), як правило, не більше п’яти здобувачів наукових ступенів, включаючи тих, що здобувають науковий ступінь доктора наук.

Науковий керівник, який має ступінь доктора філософії, може здійснювати одночасне наукове керівництво роботою над дисертаціями, як правило, не більше трьох здобувачів наукового ступеня доктора філософії.

На здійснення наукового керівництва роботою над дисертацією одного аспіранта (ад’юнкта) науковому керівникові відводиться щороку 50 академічних годин навчального навантаження. Вчена рада закладу вищої освіти (наукової установи) з урахуванням потреб аспіранта (ад’юнкта) та ефективності роботи наукового керівника з підготовки докторів філософії може відвести більшу кількість годин навчального навантаження керівникові з їх оплатою за рахунок коштів спеціального фонду закладу вищої освіти (наукової установи).

Рішенням вченої ради аспіранту (ад’юнкту) може бути призначено два наукових керівники з відповідним розподілом годин навчального навантаження та обов’язків між ними.

Підготовка здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії в аспірантурі (ад’юнктурі)

Підготовка здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії в аспірантурі (ад’юнктурі) здійснюється за освітньо-науковою програмою та навчальним планом, що затверджуються вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи) для кожної спеціальності.

Протягом строку навчання в аспірантурі (ад’юнктурі) аспірант (ад’юнкт) зобов’язаний виконати всі вимоги освітньо-наукової програми, зокрема здобути теоретичні знання, уміння, навички та інші компетентності, достатні для продукування нових ідей, розв’язання комплексних проблем у галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності, оволодіти методологією наукової та педагогічної діяльності, а також провести власне наукове дослідження, результати якого мають наукову новизну, теоретичне та/або практичне значення, та захистити дисертацію.

Освітньо-наукова програма та навчальний план аспірантури (ад’юнктури) складаються з освітньої та наукової складових.

Навчальний план аспірантури (ад’юнктури) повинен містити інформацію про перелік та обсяг навчальних дисциплін (30-60 кредитів Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи (далі – ЄКТС), послідовність їх вивчення, форми проведення навчальних занять та їх обсяг, графік навчального процесу, форми поточного і підсумкового контролю.

Освітньо-наукова програма та навчальний план аспірантури (ад’юнктури) є основою для формування аспірантом (ад’юнктом) індивідуального навчального плану та індивідуального плану наукової роботи, які погоджуються з науковим керівником та затверджуються вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи) протягом двох місяців з дня зарахування особи до аспірантури (ад’юнктури).

Індивідуальний навчальний план аспіранта (ад’юнкта) повинен містити перелік дисциплін за вибором аспіранта (ад’юнкта) в обсязі, що становить не менш як 25 відсотків загальної кількості кредитів ЄКТС. При цьому аспіранти (ад’юнкти) мають право вибирати навчальні дисципліни, що пропонуються для інших рівнів вищої освіти і які пов’язані з тематикою дисертаційного дослідження, за погодженням із своїм науковим керівником та керівником відповідного факультету чи підрозділу.

Засвоєння аспірантами (ад’юнктами) навчальних дисциплін може відбуватися на базі закладу вищої освіти (наукової установи), до якого зарахований аспірант (ад’юнкт), а також в рамках реалізації права на академічну мобільність – на базі інших закладів вищої освіти (наукових установ).

Аспірант (ад’юнкт) має право змінювати свій індивідуальний навчальний план за погодженням із своїм науковим керівником у порядку, який затверджується вченою радою.

Усі аспіранти (ад’юнкти) незалежно від форми навчання зобов’язані відвідувати аудиторні заняття і проходити всі форми поточного та підсумкового контролю, передбачені індивідуальним навчальним планом аспіранта (ад’юнкта) та освітньо-науковою програмою аспірантури (ад’юнктури) закладу вищої освіти (наукової установи).

Освітньо-наукова програма аспірантури (ад’юнктури) закладу вищої освіти (наукової установи) має включати не менше чотирьох складових, що передбачають набуття аспірантом (ад’юнктом) таких компетентностей відповідно до Національної рамки кваліфікацій:

• здобуття глибинних знань із спеціальності (групи спеціальностей), за якою (якими) аспірант (ад’юнкт) проводить дослідження, зокрема засвоєння основних концепцій, розуміння теоретичних і практичних проблем, історії розвитку та сучасного стану наукових знань за обраною спеціальністю, оволодіння термінологією з досліджуваного наукового напряму в обсязі кредитів ЄКТС відповідно до стандарту вищої освіти;
• оволодіння загальнонауковими (філософськими) компетентностями, спрямованими на формування системного наукового світогляду, професійної етики та загального культурного кругозору в обсязі кредитів ЄКТС відповідно до стандарту вищої освіти;
• набуття універсальних навичок дослідника, зокрема усної та письмової презентації результатів власного наукового дослідження українською мовою, застосування сучасних інформаційних технологій у науковій діяльності, організації та проведення навчальних занять, управління науковими проектами та/або складення пропозицій щодо фінансування наукових досліджень, реєстрації прав інтелектуальної власності в обсязі кредитів ЄКТС відповідно до стандарту вищої освіти;
• здобуття мовних компетентностей, достатніх для представлення та обговорення результатів своєї наукової роботи іноземною мовою (англійською або іншою відповідно до специфіки спеціальності) в усній та письмовій формі, а також для повного розуміння іншомовних наукових текстів з відповідної спеціальності в обсязі кредитів ЄКТС відповідно до стандарту вищої освіти.

Аспірант (ад’юнкт), який підтвердив рівень свого знання іноземної мови, зокрема англійської, дійсним сертифікатом тестів TOEFL, або International English Language Testing System, або сертифікатом Сambridge English Language Assessment, на рівні С1 Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти, має право:

• на зарахування відповідних кредитів, передбачених освітньо-науковою програмою аспірантури (ад’юнктури), як таких, що виконані у повному обсязі;
• на використання обсягу навчального навантаження, передбаченого для набуття мовних компетентностей, для здобуття інших компетентностей (за погодженням з науковим керівником).

Вчена рада закладу вищої освіти (наукової установи) має право прийняти рішення про визнання набутих аспірантом (ад’юнктом) в інших закладах вищої освіти (наукових установах) компетентностей з однієї чи декількох навчальних дисциплін (зарахувати кредити ЄКТС), обов’язкове здобуття яких передбачено освітньо-науковою програмою аспірантури (ад’юнктури).

Наукова складова освітньо-наукової програми передбачає проведення власного наукового дослідження під керівництвом одного або двох наукових керівників та оформлення його результатів у вигляді дисертації.

Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії є самостійним розгорнутим дослідженням, що пропонує розв’язання актуального наукового завдання в певній галузі знань або на межі кількох галузей, результати якого становлять оригінальний внесок у суму знань відповідної галузі (галузей) та оприлюднені у відповідних публікаціях.

Наукова складова освітньо-наукової програми оформляється у вигляді індивідуального плану наукової роботи аспіранта (ад’юнкта) і є невід’ємною частиною навчального плану аспірантури (ад’юнктури).

Якщо у закладі вищої освіти (науковій установі) не функціонує постійно діюча спеціалізована вчена рада з відповідної спеціальності, вчена рада такого закладу (установи) може утворити разову спеціалізовану вчену раду з відповідної спеціальності та подати до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти документи для її акредитації або звернутися з клопотанням про прийняття дисертації до захисту до іншого закладу вищої освіти (наукової установи), де функціонує постійно діюча спеціалізована вчена рада з відповідної спеціальності.

Підготовка здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії за державним (регіональним) замовленням здійснюється виключно в аспірантурі (ад’юнктурі) за очною (денною, вечірньою) формою навчання.

Державне (регіональне) замовлення на підготовку здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії в аспірантурі (ад’юнктурі) за спеціальностями розподіляється на конкурсній основі між закладами вищої освіти та науковими установами. До участі в конкурсі на розміщення державного (регіонального) замовлення допускаються лише заклади вищої освіти та наукові установи, які на момент проведення конкурсу мають ліцензію на провадження освітньої діяльності на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти за відповідною спеціальністю.

Навчання в аспірантурі – бюджет або контакт?

Контент-копирайтер, который постоянно стремится в развитию и расширению кругозора путем получения знаний в области науки и образования.

Хто може вступити до аспірантури?

• По-перше, потрібен диплом магістра за тією спеціальністю, за якою ви хочете навчатися в аспірантурі. При цьому не має значення, навчалися ви на магістратурі на денному стаціонарі, або закінчували університет заочно.

Це означає, що при наявності дипломів бакалавра або молодшого спеціаліста в аспірантуру вам шлях поки закритий. І друга умова наявності диплома в певній спеціальності також дуже важлива. Ви не зможете вступити на навчання в аспірантуру в галузі фізики, якщо у вас є диплом магістра психології. Але така умова досить логічна.

Ті, хто закінчував університет досить давно і має диплом спеціаліста, також можуть спокійно вступати до аспірантури. Справа в тому, що в доповненні до «Закону про вищу освіту» України дипломи фахівців були прирівняні до дипломів магістра, і тому дають повне право продовжувати подальше навчання.

• По-друге, вам потрібно володіти на високому рівні знаннями в обраній спеціалізації (психологія, геологія, математика тощо). І на достатньому рівні знати іноземну мову (найчастіше англійська). Це ті предмети, за якими потрібно скласти вступні іспити при прийомі до аспірантури.
• По-третє, бажано (але не обов’язково) наявність публікацій в наукових журналах і виступів на конференціях. Це свідчить про те, що майбутній аспірант зацікавлений в науковій діяльності і бере активну участь в ній.

З формальних вимог і обмежень для вступу до аспірантури – це все. Але, з реального досвіду є ще одна умова – це наявність знайомств або попереднє навчання в навчальному закладі, де ви плануєте писати дисертацію. В аспірантуру рідко беруть людей «зі сторони», якщо ви не проявляєте блискучих здібностей або цікавих напрацювань. Найчастіше пріоритет дається тим, кого викладачі вже знають, і з ким вони згодні продовжити співпрацю.

Форми навчання в аспірантурі

Є два варіанти навчання в аспірантурі – очна форма (денна або вечірня) і заочна форма (без відриву від роботи). Давайте проаналізуємо плюси і мінуси кожної форми:

• Навчання на очній формі передбачає майже повну зайнятість, тому працювати паралельно ви можете не більше, ніж на 0, 25 ставки. Це скоріше мінус. До того ж, вам доведеться щорічно викладати не менш, ніж 50 академічних годин. А якщо не пощастить, то на вас навантажать ще більше пар й іншої роботи по кафедрі. Але є великий плюс в тому, що, навчаючись на денному стаціонарі, ви будете отримувати стипендію.

У 2021 році розмір стипендії у аспірантів становить 6704 гривень. І якщо врахувати, що мінімальна заробітна плата українців в цьому ж році становить 6000 гривень, то ясно видно, що стипендія аспіранта не надто вражаюча. При цьому частина стипендії піде на оплату участі в конференціях і публікацію наукових статей.

• Заочна форма аспірантури дозволяє спокійно працювати і паралельно писати дисертацію, що можна віднести до переваг. Серед недоліків – заочна аспірантура можлива тільки на контракті і передбачає, крім роботи, ще й додаткове навантаження.

Існує ще загадкова форма захисту дисертації, яка в Постанові «Про затвердження Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступенів доктора філософії і доктора наук в закладах вищої освіти» прописується «поза аспірантурою». Це люди, які вільно займаються науковою діяльністю і можуть писати роботу стільки часу, скільки їм потрібно.

Хто може претендувати на бюджетне навчання?

Для того, щоб вступити на бюджет до аспірантури, потрібно пам’ятати наступне:

• Як уже говорилося, бюджетна форма навчання можлива тільки в тому випадку, якщо ви будете вчитися на денному стаціонарі;

В такому випадку вам потрібно дуже добре подумати, чи достатньо вам буде стипендії з розрахунком того, що офіційно працювати можна буде тільки на 0,25 ставки. Або потрібно буде шукати роботу без офіційного працевлаштування.

• На бюджетне навчання можуть розраховувати тільки ті, у кого є українське громадянство;
• Є формальна вимога про наявність довідки з будь-якої установи, яка зобов’язується взяти вас на роботу після завершення навчання та захисту дисертації. Насправді, ніхто після завершення аспірантури не йде працювати за вказаним місцем. Така довідка – це формальність, яка говорить про те, що в організації є запит на вас як висококваліфікованого фахівця.

При виборі бюджетної форми навчання потрібно розуміти, що в разі, якщо ви вирішите кинути аспірантуру або по її завершенню не захистите дисертацію, то існує ризик, що вас зобов’язують повернути гроші, витрачені на навчання.

• Вступити на бюджет можуть ті люди, які добре здадуть вступні іспити і наберуть найбільшу кількість балів.

Тому, якщо все-таки хочете потрапити на бюджет, варто до цього підготуватися.

Вартість навчання в аспірантурі за контрактом

Якщо на бюджет в аспірантуру ви не проходите, або вас не влаштовують обмеження, пов’язані з бюджетною формою навчання, тоді слід задуматися про контракт. Вартість контракту відрізняється в залежності від вищого навчального закладу або інституту і спеціальності. Також на розмір оплати впливає форма навчання – очна або заочна.

Наприклад, оплата контракту в аспірантурі Київського національного університету імені Тараса Шевченка за денною формою навчання становить 66 100 гривень на рік, а на заочній формі – 49 600 гривень на рік. Якщо підсумувати витрати, то вам доведеться заплатити за все навчання 264 400 гривень (очна форма) або 198 400 (заочна форма). Виходить немаленька сума.

Для порівняння навчання аспіранта на контракті в Київському політехнічному інституті імені Ігоря Сікорського коштує на порядок нижче: перші два роки навчання оплачуються в розмірі 33 000 гривень на рік, а два останніх роки – 26 000 гривень на рік. Таким чином, за 4 роки навчання на контракті в цьому університеті ви витратите 118 000 гривень. Але це в тому випадку, якщо ви збираєтеся вступати до аспірантури з технічної спеціальності. У національному університеті “Львівська політехніка” вартість приблизно схожа з Київським політехнічним інститутом 31 800 гривень за перші два роки навчання і 21 200 гривень – за два наступні.

Київський університет імені Бориса Грінченка теж дозволяє навчатися на контракті в аспірантурі порівняно недорого: на денній формі 23 000 гривен за перші два роки навчання і 19 000 гривень – за останні два роки. Оплата за 4 роки навчання становить 82 000 гривень.

Як бачите, навчання на контракті в аспірантурі – це недешеве задоволення. Але при виборі бюджету або контракту вам потрібно буде зважити всі «за» і «проти». Тому, якщо ви хочете заощадити і ще отримувати стипендію, тоді вам варто ретельно підготуватися до вступних іспитів і присвятити 4 роки написанню дисертації. Якщо ж ви хочете почувати себе вільніше і продовжувати працювати, тоді потрібно буде витратитися на оплату аспірантури.

А якщо вам потрібна допомога на будь-якому етапі підготовки до вступу або навчання в аспірантурі – компанія «Аспірантура ” до ваших послуг. Ми готуємо унікальні еталонні дисертації на замовлення.