Приготування до сповіді:
- зробити іспит совісти;
- збудити в собі жаль за гріхи;
- постановити поправитися;
- визнати гріхи перед священиком у сповіді;
- відбути покуту, яку завдав сповідник.
Говорити тільки про гріхи, до того ж власні. Говорити на сповіді треба про свої гріхи, не намагаючись їх зменшити або показати пробачливими. Здавалося б, це очевидно, але як часто священики, приймаючи сповідь, чують замість сповідання гріхів життєві історії про всю рідню, сусідів і знайомих.
Говорити на сповіді треба тільки про власні гріхи, а не переповідати життєві історії про всю рідню, сусідів і знайомих. Після завершення сповіді священник кладе єпитрахиль на вашу голову та читає розрішальну молитву, творячи рукою хресне знамення (хрест у повітрі), після чого знімає єпитрахиль з вашої голови.
Таїнство Сповіді, як і будь-яке інше Таїнство Церкви, вимагає особистої участі в ньому людини. У Таїнстві відбувається безпосередня реальна зустріч з Богом, де Господь — знавець нашого серця, через священника прощає щиро розкаяні гріхи. Сповідь не є формальним перерахуванням своїх гріхів з наступним їх пробаченням.
Василій: – Православні ж постять від початку доби перед сповіддю та причастям, тобто з опівночі перед сповіддю та причастям нічого не їдять, не п'ють, а подружні пари утримуються від статевих стосунків. о. Євген: – Не можна навіть курити чи жувати гумку.
Як правильно йти до сповіді. Якщо ви вперше вирушаєте на сповідь, то треба пригадати та розповісти священнику усі свої гріхи, які пам’ятаєте від самого дитинства.