Правило “4C” ідеального тенісиста

Психологічним особливостям тенісиста присвячено безліч публікацій. У книзі Р.А. Фіша “Анатомія і психологія тенісу” добре описані характеристики успішного тенісиста. На думку Р.А. Фіша, успіх у тенісі вимагає особливих якостей характеру: сміливості, твердості, концентрації, віри у власні сили (concentration, caracter, courade, confidence), кмітливості (40 %), раціональної техніки (30 %), високої фізичної працездатності (25 %). Він підкреслює, що всі відомі тенісисти насамперед вирізняються любов’ю до обраного виду спорту, здатністю протистояти фізичній і психічній втомі, працьовитістю, здатністю до високої концентрації уваги.

Concentration – зібраність, зосередженість, концентрація. Зірки світового масштабу досягли вершин, бо в більшості ігрових ситуацій здатні зберігати холоднокровність.

Character – сила характеру. Тенісистові необхідна твердість для подолання критичних моментів гри, оволодіння ситуацією, щоб зробити правильні висновки і перебудувати тактичний план гри.

Courage – сміливість на корті. Виконання техніко-тактичних дій, спланованих атак. Сміливість витримати натиск противника, навіть якщо спочатку гра не задалася.

Confidence – упевненість, віра у власні сили, як основа для мотивації до досягнення і досягнення емоційної гармонії. Психологічний настрій на 2/3 визначає результат матчу. Далі ми розглянемо, як розвинути перераховані якості та освоїти інші корисні навички.

Далі ми розглянемо, як розвинути перераховані якості та освоїти інші корисні навички.

Психічна стійкість (mentaltoughness) – це міра індивідуальної стійкості та впевненості, вміння показати максимум своїх можливостей в умовах змагального стресу.

Чотири аспекти психічної стійкості.

Фелікс Гільєн і Сільвен Лаборде у своєму дослідженні виявили чотири компоненти психічної стійкості:

1. Надія : непохитна впевненість у собі й у тому, що у Вас є всі здібності досягти своєї мети (наприклад, “Я можу знайти багато найрізноманітніших рішень у складних ситуаціях”)
2. Оптимізм : властивість характеру, коли людина сподівається на краще (наприклад, “У ситуації невизначеності я зазвичай очікую кращого”).
3. Стійкість : узгодженість у досягненні мети; не здаватися в разі зіткнення з труднощами (наприклад, “Я часто продовжую наполегливо працювати в тих випадках, коли решта здаються”).
4. Адаптивність : здатність адаптуватися до проблем у навколишньому середовищі (наприклад, “Я не зациклююся на речах, які не можу змінити”).

Щоб рівень Вашої психічної стійкості був високий, потрібно розвивати всі чотири аспекти.

Стати більш стійким і не піддаватися емоціям допомагає раціональний розбір гри та позитивний настрій. Використовуйте “щоденник спортсмена” або зверніться до допомоги спортивного психолога.

1. Визначте свої сильні техніко-тактичні сторони – погляньте на цей значний список. Ви багато працювали над освоєнням і вдосконаленням рухових навичок, і Ви вже молодець!
2. Ведіть список Ваших досягнень – чого Ви вже досягли у своїй професійній кар’єрі. Це допоможе в складний момент увімкнути установку “Я вже багато разів домагався успіху, доб’юся і зараз”.
3. Чого ще ви хочете досягти? Вчіться ставити Цілі, а потім ділити глобальні цілі на конкретні й цілком досяжні найближчим часом. Будь-які перемоги, досягнення проміжної мети зміцнюють упевненість у собі, підтримують мотивацію, заряджають на успіх і притягують удачу на Ваш бік.

Якщо гра раптом склалася невдало або поставлених цілей не досягнуто, це ще не поразка. За правильного ставлення до невдачі вона стає хорошим стимулом рухатися далі. Добре, коли все “як по маслу”, але постійний успіх послаблює пильність і робить спортсмена психологічно вразливим до несподіваних невдач. Труднощі, що виникають на шляху до мети, насправді не перешкоджають її досягненню, а сприяють. Подолання труднощів підвищує впевненість у собі. Думка “Я зробив це!” реально підтримує. Можна йти далі по життю сміливо, долаючи інші життєві обставини. Це заслуговує на повагу і, головне, самоповагу.

Слабкі посилаються на погане оснащення, умови змагань, упереджене суддівство, погане фізичне самопочуття. Сильні ж використовують усі ці негативні умови як перевагу. Замість того, щоб скаржитися, потрібно показати, чого ти вартий насправді. Треба навчитися використовувати такі установки: “Ці умови для всіх, але я не звертатиму на це уваги, і це буде моєю перевагою”, “Якщо ви отримали лимон – зробіть із нього лимонад”.

Самоволодіння : щоб зберігати психологічну стійкість у напруженому матчі, не дозволяйте своїм пристрастям та емоціям брати гору над вами. Починаючи матч, потрібно, в основному, концентруватися на пересуванні кортом і звикнути до відскоку м’яча від майданчика. Це пов’язано з тим, що початок матчу дуже часто буває знервованим, що може сковувати рухи.

У момент, коли долають емоції, можна використовувати техніку “Стоп!”, подумки перервати потік негативних думок. Суть цієї методики в покроковому розпізнаванні та перемиканні з негативних думок на думки, які допомагають досягти успіху:

1. Крок 1. Необхідно проаналізувати свої виступи та скласти список “негативних” думок або “думок-шкідників”. До “шкідників” можна віднести всі думки, які відповідно до особистісних особливостей гравця заважають йому показувати теніс “свого” рівня. Усі люди різні, один на одного несхожі, тому й “думки-шкідники” в них відрізнятимуться.
2. Крок 2. Проаналізувати свої виступи і скласти список “корисних” думок або “думок-помічників”. До корисних відповідно належать ті думки, які допомагають тенісистові демонструвати якісний і результативний теніс – зберігати концентрацію на грі, тримати під контролем емоції, боротися за кожен м’яч тощо.
3. Крок 3. Щойно ви помітили, що в голову пробирається підступна думка (а щоб зрозуміти, яка думка шкідлива, а яка ні, треба вміти їх розпізнавати; для цього й потрібні два вищеназвані кроки), потрібно внутрішньо дати собі команду “СТОП!”! Важливо одразу зупинити потік “думок-шкідників”, не давши їм почати вибивати вас із колії, і якнайшвидше переключитися на думку-помічника.

Звісно, не так просто навчитися себе контролювати і вчасно перемикатися зі “шкідливої” думки на “корисну”, це потребує певного тренування. Але якщо ви освоїте цей прийом, то зможете добряче додати в рівні гри.

Щоб викластися на максимум у грі, важливо навчитися долати напругу. Мало хто наділений цією здатністю від природи. Як правило, вміння розслаблятися досягається шляхом тренування. Один зі способів – дихальна гімнастика. Навіть кілька спокійних глибоких вдихів і видихів допоможуть знизити хвилювання. Регулярна практика дихальних вправ нормалізує стан вегетативної нервової системи, розвиває навички саморегуляції, позитивно позначається на зібраності спортсмена, його впевненості в собі. За наявності м’язових спазмів дієвою є така вправа: напружувати проблемний м’яз на вдиху, повністю розслабляти на видиху, повторювати кілька разів перед основною розминкою.

Спокій . Дехто вважає, що спокій на корті у гравця від природи. Можливо, але холоднокровність цілком можна виховати. Хочете бути спокійним – намагайтеся виглядати спокійним. Зрештою, ви самі в це повірите. А вірити, значить бути спокійним.

Необхідно абстрагуватися від навколишнього оточення, концентруватися на м’ячі та розмітці корту,

Удосконалюйтеся в мистецтві розслабленого зосередження: довіртеся собі, дозвольте собі розслабитися, розслаблення повинне відбуватися саме собою, воно не має бути результатом старання. Якщо відчуваєте напругу в якійсь групі м’язів, постарайтеся зробити психом’язове тренування, коли на вдиху 14 ви напружуєте закріпачений м’яз, на видиху його максимально розслабляєте. Звільніться від негативних суджень. Переключіться на дію. Заспокойте свій розум. Довіртеся своєму тілу та внутрішній майстерності. Грайте інтуїтивно”.

Що більше ми переживаємо з приводу речей, на які не можна вплинути, то менше залишається сил на те, що змінити можливо!

Якщо поглянути під правильним кутом, все, що відбувається, може бути вам на руку. Наприклад, коли гра не заладилася з початку, ваш суперник може на хвилі удачі розслабитися, що ви використовуєте проти нього. Що ж гравець не може контролювати, але може використовувати у своїх цілях:

• результат боротьби (незалежно від того, про який розіграш ідеться: очко, гейм або весь матч – результат передбачити неможливо);
• рівень гри суперника;
• погодні умови;
• прикрі випадковості;
• кваліфікацію суддів;
• думку глядачів про гру і результати.

“Під час підготовки до удару в тенісиста активізується ліва півкуля (посилюються розумові процеси, увага, уява, загострюється сприйняття). Що ближчий момент контакту з м’ячем, то більше задіюється права половина, яка відповідає за моторну діяльність” Хартмут Габлер (HartmutGabler), з книги “Мотивація в спорті: психологічний аналіз мотивації та емпіричні дослідження”

“Женіть негативні думки. Відчуйте різницю: переможець налаштований на перемогу, а той, хто програв, боїться програшу. Багато що залежить від вашої початкової установки. Ви налаштовані на успіх чи уникаєте невдачі? Хоч би як ми хотіли, змагання не будуть зручними, комфортними та спокійними. Суперники не гратимуть так, як нам би хотілося. Ми не уникнемо стресу та відповідальності на змаганнях, і тут не буде, як на тренуванні.

Если Вы хотите побеждать, выход один: полюбить этот стресс, хотеть испытать себя и необходимость бороться. Ищите алгоритм действия, ориентируйтесь на борьбу, мыслите эффективно! Каждый из вас легко сможет сам проверить, насколько эффективно его мышление. Если оно Вам помогает достичь цели и развивает Вас, значит эффективно. Если все вокруг разрушает – меняйте. Ваше состояние зависит от ваших мыслей. Хотите изменить состояние, меняйте мысли Перед подачей сосредоточьтесь на мяче.

Перед началом замаха сконцентрируйтесь только на одном движении – подбросе мяча. Подбросив мяч, мысленно зафиксируйте на нем точку, по которой вы ударите ракеткой».

Коли матч добігає кінця, нервове навантаження, як і на його початку, зростає. При цьому втрачається природність рухів, погіршується техніка пересувань, з’являється скутість. Зробіть кілька глибоких вдихів і продовжуйте грати у свою гру.

Згідно з матрицею Дж. Лоера максимальної працездатності спортсмен досягає за високого рівня фізичної енергії та позитивного емоційного заряду. Як можна побачити на схемі, існують різні варіанти настрою, проте не всі вони однаково корисні для спортсмена. Наприклад, буває настрій позитивний, але енергетичний потенціал невисокий, і тоді спортсмен розслаблений, спокійний, але не зібраний. Або навпаки, коли енергії накопичилося багато, а настрій негативний, тоді спортсмен розтрачує свою енергію на злість, образи, зайву тривогу тощо. Тож контролюйте свій емоційний настрій та рівень енергії, щоб бути ефективним.

Слідкуйте за енергетичним балансом. Енергія – внутрішній ресурс людини, це ті ментальні, психологічні, морально-вольові сили, які уможливлюють реалізацію бажання і досягнення мети. Співвідношення між витратою і накопиченням енергії має важливе значення для збереження внутрішньої гармонії. Невідповідність потоків накопичуваної та витрачуваної енергії: коли ви витрачаєте більше енергії, ніж споживаєте або, навпаки, накопичуєте більше, ніж витрачаєте, – призводить до поганого самопочуття. Потреба в енергії та її резерви не завжди однакові. З віком резервний енергетичний потенціал знижується, тому важливо навчитися ним керувати.

“Концентрація – основна складова успіху, коли тенісист виходить на корт” К. Еверт

Концентрація у великому тенісі . Сконцентруватися на м’ячі – це не просто стежити за м’ячем. У великому тенісі концентрація розуміється в ширшому сенсі і пов’язана з координацією. Це точність реакції і рухів відповідно до траєкторії польоту м’яча в просторі. Концентрація означає взаємозв’язок сприйняття польоту м’яча і здатність тіла відреагувати потрібним чином.

У великому тенісі важлива повна віддача руху. Існує тільки теперішній момент і те, на чому сфокусована Ваша увага. Ось чому великою проблемою є відсутність концентрації у тенісиста, коли розум некерований, щось відволікає, тоді важко уникнути помилок. Поняття концентрації одноосібне, тобто воно визнає лише один об’єкт Вашої уваги. Тому якщо Ваші думки захоплені якимось сумнівом чи переживанням, Ви сконцентровані лише на поразці. Одна негативна думка, що “сьогодні не Ваш день” або “нічого не виходить”, заважатиме Вам зробити хорошу подачу, прийом або обведення. Ніщо так не заважає грі, як негативні думки.

Правила роботи над концентрацією під час гри: “Концентруйтеся на тому, що вам контролювати до снаги, і ігноруйте все інше – це основа психологічного підходу до змагальної гри. Важливо засвоїти основний принцип: концентрація “тут і зараз”. Уміння змушувати себе концентруватися тільки на розіграші майбутнього очка приводитиме Вас до досягнення необхідного ігрового стану. Концентруйте увагу протягом усього матчу тільки на грі. Дуже просто дозволити зовнішнім умовам, глядачам, вашому суперникові відволікти, засмутити вас. Звичайно, дуже неприємно програти очко, але ще гірше постійно думати про це. Одне очко в матчі – це ще ніщо. Великий Род Лейвер у своїй книзі “Як перемагати в тенісі” зазначав: “Дуже важливо викинути з пам’яті розіграш програного очка. Це очко все одно не повернути, як би багато ви про це не думали. Наступний удар – ось про що слід думати”. Уміння змушувати себе концентруватися тільки на розіграші майбутнього очка приводитиме вас до досягнення необхідного ігрового стану. Не йдіть подумки ні в минуле, ні в майбутнє – для вас має існувати тільки сьогодення”.

На жаль, зберігати концентрацію протягом усього матчу дуже втомлює. Було визначено, що в 3-сетовому матчі, в середньому, гравцеві доводиться 180 разів зосереджуватися на обміні ударами. Тому перш ніж зосередитися перед початком розіграшу очка, необхідно розслабитися. Відомий факт: якщо розслабляєшся, то опірність зовнішнім обставинам підвищується. Для розслаблення в перервах між розіграшами і під час переходів глибоко дихайте (вдих через ніс, видих через рот), постарайтеся розкріпачити плечовий пояс. Це допоможе позбутися фізичної напруги. Глибоке дихання може бути корисним і тоді, коли тенісистові необхідно позбутися зайвих негативних емоцій.

Концентрація уваги : Багатьма дослідженнями доведено, що формула ефективної дії безпосередньо залежить від того, куди спрямована Ваша увага. Спрямовувати її необхідно на дію, яку Ви виконуєте.

Будьте зосереджені! Якщо ви розслабитеся після тай-брейку, досвідчений суперник може “взяти себе в руки” після програного сету і спробувати відігратися, адже він теж налаштований на перемогу. Радість від перемоги в тай-брейку може тимчасово знизити вашу концентрацію уваги, що на руку супернику.

Повторимося: концентруючись на тому, що можна змінити, ви гратимете менш напружено і з більшою ефективністю. Покращаться удари по м’ячу, з’явиться здатність аналізувати хід матчу і вносити в гру необхідні тактичні корективи, і, що найважливіше, процес гри почне приносити задоволення.

Іноді акцент уваги йде всередину спортсмена, у свої переживання, у свої відчуття, а значить, відходить від дії, управління і контролю над ситуацією, ступінь самовіддачі рухової роботи падає, а психічного вихолощення зростає. І спостерігається ситуація: спортсмен втомлюється більше, а приріст у майстерності менший. Падає стабільність, а разом із нею і впевненість. І, здавалося б, мета правильна, амбіції потрібні, енергія витрачається, але все йде не туди. І тим не менше, ні амбіції, ні мету ми вже нікуди не дінемо, а будемо використовувати для того, щоб її досягти. Для цього необхідно спрямовувати свою увагу і робити акцент на тому, що допомагає досягти результату.

Необхідно навчитися керувати напрямком своєї уваги. І найпростіша вправа – це управління своїм диханням. Виконується вона так: зосередьте свою увагу на диханні, спробуйте скоординувати його з вашими рухами. Правильне дихання впливає на силу удару. А ще дихання допомагає подолати хвилювання, відволіктися від сторонніх звуків, налаштувати почуття ритму та послабити м’язову напругу. Тут допомагає ритмічне набивання м’яча.

У стресових ситуаціях у деяких гравців спрацьовує захисний механізм, і вони починають “зливатися”, тобто намагаються втекти від неприємної ситуації, відсторонюються від почуття особистої участі, перестають боротися, втрачають енергію і бажання далі грати. У цей момент дуже важливо переключити свою увагу з негативних стресових емоцій на дію. Контроль дихання допоможе впоратися зі стресом і зосередити увагу на грі. Виконується дихання з подовженням видиху на рахунок. Видихаємо весь негатив, подумки уявляючи, як він виходить разом із видихом, і рахуємо (на 5-8 видих, затримка 2-4, вдих 4-5). Необхідно практикувати дихальні вправи під час тренувальних ігор, щоб чітко визначитися з індивідуальним ритмом дихання.

Найважливіший момент у психологічній підготовці тенісиста – це усвідомлення того, що для досягнення найвищого потенціалу в грі необхідно вміти контролювати стан упевненості в собі”.. Дж. Лоэр

Упевнений у собі гравець більш розслаблений, спокійний і розважливий. Якщо показати опонентові, що боїтеся його, він відчує себе сильнішим, а якщо не звертатимете уваги на його успіхи, його перевага ослабне. Прояв хвилювання або відчаю є ознакою слабкості, якою не забариться скористатися досвідчений суперник.

Правила роботи над упевненістю в собі: “Замисліться, як ви проявляєте невдоволення під час гри, і, якщо необхідно, поміняйте поведінку на протилежну”. Наприклад, тенісист закриває очі й опускає голову, коли припускається помилки. Протилежна реакція на помилку – не заплющує очі й тримає голову високо піднятою. Реалізація цієї поради вимагатиме, щоб тренер або інша близька людина склала список таких негативних проявів під час усього матчу. Тоді ви зможете проаналізувати свої реакції.

Будь-яка деталь у поведінці може видати психологічний стан спортсмена: хода, вираз обличчя, нетерплячість під час подачі тощо. Проявіть акторські якості: транслюйте впевненість. Американські спортивні психологи називають цей прийом “рольовим моделюванням”. “Якщо суперник виграє очко, зробіть байдужий вигляд. Якщо припустилися помилки, поводьтеся так, ніби нічого не сталося. Повертайтеся на позицію подачі (або прийому) з піднятою головою, рівною ходою, показуючи знання того, що робити. Демонструйте супернику і глядачам свою твердість і впевненість навіть у тому разі, якщо в цей момент ви їх не відчуваєте”.

Змагальний стрес також можна використовувати собі на благо. Невеликі порції стресу запускають процес розвитку, оскільки збільшують резервні можливості. Описуючи механізми цього процесу, Д. Лоер наводить як приклад силові навантаження: щоб збільшити м’язову масу, використовують силові вправи, які створюють напругу, втому і біль у м’язах, тобто мікротравми і фізіологічний стрес.

Американські спортивні психологи рекомендують використовувати систему ритуалів для підвищення самоефективності. Автоматизм дій складається зі звичок, які формуються на основі “ритуалів”. Вироблення позитивних ритуалів дає змогу формувати бажану поведінку, яка стає звичною. Використання вольових зусиль для формування звички менш ефективне, ніж ритуальність. Оскільки в першому випадку вольовий самоконтроль пов’язаний із подоланням себе, і коли вольові зусилля раптом слабшають з різних причин, з’являється спокуса порушити заведений порядок дій і розслабитися. У разі ритуальності дій їхня природа походить із царини ірраціонального, підсвідомого і ґрунтується на чомусь глибшому, ніж свідомий самопримус.

Після матчу корисно провести роботу над помилками, використовуючи “щоденник спортсмена”, проаналізувати слабкі моменти, записати, що і як можна зробити по-іншому, що слід врахувати на майбутнє і над чим попрацювати ще. Щоб залишити позитивний відбиток у свідомості, спробуйте подумки прокрутити в пам’яті найкращі моменти гри, постарайтеся згадати їх чітко, які були ваші рухи, що ви при цьому відчували. Важливо подивитися на матч загалом, провести оцінку тактичних дій себе і суперника та виділити головне, що призвело до результату – до перемоги одного тенісиста над іншим. Практикуйте техніку візуалізації. Скористайтеся накопиченими позитивними образами під час наступної підготовки до матчу. Налаштуйтеся на максимально ефективну гру.

Тенісний матч – це не просто спортивне змагання, це поєдинок волі та розуму один на один . І якщо на початку матчу більше половини успіху становить підготовка спортсмена, то результат матчу більше залежить від психологічного настрою.

Теніс. Правила гри у великий теніс. Правила гри у великий теніс (ч.1)

Ні для кого не секрет, що активний спосіб життя – позитивна дія абсолютно на всі системи органів людини. І такий вид спорту, як теніс, не є винятком. Правила великого тенісу були придумані вже досить давно, проте далеко не кожен із нас із ними знайомий. Тому настав час отримати уявлення про цей вид активного відпочинку (для когось роботи) та його нюанси.

Хто регламентує проведення тенісних матчів?

Міжнародна тенісу є основним регулятором усіх питань, що виникають під час проведення та організації різних турнірів. Правила великого теніса також регламентуються та встановлюються даним спортивним наглядовим органом.

Отже, вимоги свідчать, що матч може складатися або із трьох, або з п’яти сетів. Відповідно, щоб спортсмен вважався переможцем, йому потрібно взяти гору над суперником як мінімум у двох або трьох сетах, тобто здебільшого. Безпосередньо сет може наводитися за двома типовими схемами.

Як ведеться рахунок у сеті?

Найчастіше він грає з так званим тай-брейком. Однак іноді проводяться ігри без нього.

Якщо тай-брейк все-таки передбачено, то в такому разі перемога в сеті присуджується тому тенісистові, який першим виграє шість геймів, але за умови, що опонент має відставання більш ніж у два гейми. Коли рахунок дорівнює 5:5, то сет проводиться до 7. Коли рахунок стає 6:6, стартує тай-брейк.

кажуть, що сет без тай-брейку йде до 6 геймів. Однак якщо позначки в шість геймів досягнуто, а розриву між гравцями у два гейми немає, то сет буде продовжено доти, доки цей розрив не виникне.

Рахунок у геймі та його особливості

Примітно, що рахунок у геймі сьогодні оголошується так само, як і в епоху, коли зароджувався великий теніс. Правила рахунку встановили, що оголошення починається з того гравця, який здійснює подачу. Якщо виграних очок немає, тоді оголошується нуль. Взяття першого очка – 15, другого – 30, третього – 40. Взяте четверте очко гарантує перемогу в геймі, але за умови, коли обидва суперники не мають по 3 очки. У такій ситуації рахунок вважається рівним.

Наступне очко, якщо той, хто подає його виграє, дає перевагу в рахунку. Якщо подавець програє це очко, перевага виявляється вже у гравця, що приймає, і рахунок оголошується менше. Щоб виграти гейм після сета, необхідно обов’язково взяти два очки поспіль. Простіше кажучи, тому, хто подає за рахунку більше для своєї перемоги в геймі, дуже важливо взяти наступне очко.

Розіграш тай-брейку

Під час тай-брейку підрахунок очок йде за принципом “один”, “два” тощо. Необхідна кількість очок – 7.

Спортсмен, який першим набрав сім очок, здобуває перемогу в тай-брейку та сеті, але для цього необхідно мати відрив від суперника в два і більше очки. Інакше гра триває до такого розриву.

Подача на тай-брейку надається тому гравцю, який по черзі її має виконувати. Він же подає при грі за перше очко. Після цього два наступні очки подає опонент. Потім подачі по черзі переходять від одного тенісиста до іншого до перемоги одного з них.

Початок тенісного матчу

Ми з вами розглянули основні правила великого тенісу. Тепер давайте акцентуємо нашу увагу на тому, як починається матч. Спочатку гравці визначають, хто першим з них здійснюватиме подачу, а також обирають собі сторони корту. Вибір відбувається у вигляді жереба. Після кожного непарного гейму спортсмени змінюються сторонами.

М’яч на корті

М’яч знаходиться в грі з моменту його подачі і до того епізоду, коли не буде завершено розіграш очка або не буде зафіксована помилка при подачі. Причому правила гри у великий теніс для початківців говорять про такі самі вимоги. Іноді м’яч потрапляє до лінії. У таких ситуаціях м’яч буде зарахований, оскільки лінія є невід’ємною частиною корту.

Гравцю, який виконував удар, буде зараховано очко, якщо м’яч після його подачі потрапить у межі корту та здійснює торкання будь-якої можливої ​​постійної належності корту. Якщо м’яч торкнувся постійної приналежності корту до відскоку, то очко присуджується супернику.

Тонкощі виконання подачі

По-перше, тенісистові забороняється наступати ногою на задню лінію. Обидві ноги повинні бути за нею. Крім того, спортсмен повинен бути розташований між бічною та лінією середини корту. Коли гравець зайняв правильну позицію, він повинен підкинути м’яч вгору і завдати удару ракеткою. Ці елементарні правила великого тенісу для чайників повинні дотримуватися неухильно.

Принцип зарахування очок

Програш гравцем очка можливий у таких ситуаціях:

• Він робить подвійну помилку під час здійснення подачі.
• Гравець не може перебити м’яч на протилежний бік корту.
• М’яч після його удару не влучає у межі корту.
• Приймає м’яч до його відскоку від корту.
• Стосується двічі чи більше м’яча.
• М’яч потрапляє до самого гравця.

Гра в парі

Загалом усі моменти гри одиночного розряду повністю збігаються і з нюансами гри у парі. Тому слід мати на увазі, що правила парного великого теніса повністю ідентичні вимогам цієї ж гри віч-на-віч.

У тих моментах, коли виникають спірні ситуації, вони повинні тлумачитись на підставі чинних правил, регламентованих ITF. На змаганнях високого рівня гравці та судді користуються спеціальною системою відеоаналізу під назвою “Hawk-Eye”, яка дозволяє детально розглянути момент гри.

У великому тенісі – два розряди: одиночний та парний. Правила парного тенісу багато в чому схожі на правила одиночного, але є й важливі відмінності.

1. Парний тенісний матч грається на корті шириною 10,97 метра (12+ярдів). Зазначимо, що корт для одиночного розряду вужчий – 8,23 метра (9 ярдів). Довжина корту – 23,77 метра (26 ярдів). Лінії, що обмежують корт по довжині – називаються задніми, а по ширині – бічними.

2. Посередині корт розділений поперечною сіткою, яка підвішена на шнурі або металевому тросі, який повинен бути закріплений на двох сіткових стовпах (або проходити через них) на висоті 1,07 м. Стандартний розмір сітки становить 1,07 м х 12,8 м, і має квадратні осередки зі стороною 40 мм.

3. Зовнішні краї ліній є межами корту. Ширина середньої лінії подачі та середньої мітки – 5 см. Ширина всіх інших ліній – від 2,5 до 5 см, за винятком задньої лінії, ширина якої не повинна перевищувати 10 см.

4. У парному тенісі беруть участь чотири особи (у форматі 2 на 2).

5. На корті позначаються зони подачі за допомогою ліній подачі, паралельних заднім лініям і сітці, розташованих на відстані 6,40 метра (7 ярдів) від сітки і проведених між бічними лініями для одиночної гри.

6. Пари знаходяться з різних боків сітки. Один з гравців є подає і вводить м’яч у гру. Інший гравець (з команди суперників) приймає подачу. Після кожного розіграного очка гравець, що подає, переходить на іншу сторону від центральної лінії.

Для виконання подачі гравцеві надається дві спроби (перша та друга подача).

Якщо м’яч стосується сітки, але перелітає в квадрат подачі набік супротивника, то подача переграється (повтор першої подачі). Якщо ж м’яч потрапляє за лінію площі подачі або в сітку, гравець має право на другу подачу. Якщо вона виявляється невдалою, що подає зараховується подвійна помилка, та її команда програє очко.

7. Приймає може стояти будь-де на своїй стороні як у межах, так і поза межами ліній, що обмежують його половину корту.

8. Під час виконання подачі подавець не має права:

а)
змінювати вихідну позицію ходьбою або бігом, хоча при цьому дозволяються незначні рухи ніг;

б)
торкатися будь-якої ногою задньої лінії чи поверхні корту;

в)
торкатися будь-якої ногою поверхні майданчика, що знаходиться за уявним продовженням бічної лінії;

г)
торкатися будь-якою ногою уявного продовження середньої мітки.

Порушення цих вимог таким, що подає, вважається кроком.

9. У парному тенісі, як і в одиночному, за правилами, завдання гравців – спрямовувати м’яч ударами ракетки на бік суперника, потрапляючи при цьому м’ячем у межі корту (у парному розряді – «коридори» є ігровим простором).

10. Гравець повинен встигнути в свою чергу вдарити по м’ячу, покатот не торкнувся корту більше одного разу. Також можна вдарити по м’ячу, не чекаючи його падіння на корт. Гравець команди, який припустився помилки, програє розіграш.

11. Гравцям необхідно набирати очки для виграшів геймів (4 м’ячі: 15-30-40-гейм, але різниця в набраних окулярах повинна становити не менше двох м’ячів). Гравець, який першим виграв 6 геймів (за умови, що його суперник виграв не більше 4 геймів), вважається таким, що виграв сет.

Після рахунку в сеті 5:5 для виграшу партії необхідно виграти два гейми поспіль. Якщо сет за регламентом змагання грає з «тай-брейком» (укорочений сет до 7 набраних очок), він призначається за рахунком сеті – 6:6.

12. Як тільки один з гравців набирає необхідну кількість виграних сетів (2 або 3 залежно від регламенту змагань), матч завершується.

13. За правилами парного тенісу У матчі пари AіB проти команди XіY – черговість вгеймах, що подають, виглядає так:

14. Будь-який гравець з пари може подавати першим спочатку кожного з сетів. Вибір першого подає кожної конкретної партії робиться самими тенісистами. При цьому, гравець, який був партнером приймаючого при розіграші першого очка в геймі, повинен приймати при розіграші другого очка, і така черговість повинна зберігатися до закінчення цього гейму і цього сету.

15. Тільки один гравець з пари може вдарити по м’ячу в конкретному епізоді, коли той перелітає через сітку. Якщо обидві ракетки вдарять по м’ячу, очисчитается програним цією парою.

16. Правила у парному тенісі не обмежують черговість завдання ударів по ходу одного розіграшу – вона є довільною. Після того, як той, хто приймає відбив м’яч, вдарити по м’ячу може будь-який з гравців парисоперників.

17. За рахунку в парному матчі 1-1 по сетах, в 3-му сеті грається особливий тай-брейк до 10 очок. Пара, яка першою виграла десять очок, виграє вирішальний тай-брейк і матч за умови, що вона набере на два очки більше суперників.

18. Головний суддя матчу є найвищою інстанцією з усіх питань застосування правил як парного тенісу, так і одиночного, і його рішення є остаточним.

Якщо на матч призначений суддя на вежі, він є вищою інстанцією з усіх питань, що стосуються фактично трапився на корті вчасно цього матчу, і його рішення з цих питань є остаточним.

Якщо на матч призначені судді на лінії та на сітці, вони приймають всі рішення (включаючи визначення кроку), що відносяться до відповідної лінії або до сітки. Суддя на вежі має право скасувати рішення судді на лінії або на сітці.

Великий теніс відомий упродовж кількох століть, ця спортивна гра згадується ще у п’єсі Шекспіра «Генріх V». Довгий час теніс був розвагою королів та аристократів, проте на самому початку XX століття цей вид спорту пішов у народ. Приводом для різко зростаючої популярності тенісу стало проведення першого міжнародного турніру, який згодом отримав назву Кубок Девіса.

Загальні правила гри у теніс

Гра в теніс полягає у перекиданні м’яча за допомогою ракеток. Ціль – подати м’яч таким чином, щоб суперник не зміг його відбити. За правилами гри в теніс, переможцем визнається спортсмен, який досяг цієї мети найбільшу кількість разів. Сама гра, яка ще називається матчем, складається із трьох або п’яти сетів, що обумовлюється заздалегідь. Для перемоги треба здобути гору над суперником у двох або трьох сетах відповідно. У свою чергу сет складається не менше, ніж із шести геймів, а в кожному геймі розігрується як мінімум чотири м’ячі.

Гра в теніс може вестись між двома спортсменами і тоді йдеться про одиночний турнір, або між двома парами спортсменів (парні змагання). Зазвичай турніри поділяються на чоловічі та жіночі, однак і змішані змагання, коли у парному турнірі з кожного боку представлені спортсмени обох статей.

Офіційні тенісні турніри проходять під пильною увагою як мінімум одного судді. Оскільки для кращого огляду майданчика він сидить на височині, його називають суддею на вежі. Іноді головному судді асистують судді на лінії, які визначають, чи м’яч приземлився в межах спортивного майданчика.

Розміри та види покриття тенісного корту

Гра в теніс ведеться на спортивному майданчику, який називається кортом. Такі поля для гри в теніс можуть мати різне покриття, при цьому їх розміри чітко визначені правилами гри в теніс. Оскільки формування правил здебільшого відбувалося середньовічної Англії, те й заходи довжини позначення меж корту використовуються не метричні. Розміри тенісного корту визначаються у футах та дюймах.

Загальна довжина тенісного корту є незмінною та становить 78 футів, що дорівнює 23,78 метрам. А ось ширина поля залежить від того, чи ведеться одиночна чи парна гра. У першому випадку це 27 футів, або 8,23 метри, у другому – 36 футів, або 10,97 метри.

Корт розділений упоперек на дві рівні частини сіткою заввишки 3 фути (91,4 см). Сам майданчик обмежений по периметру лініями, які не просто обмежують ігрову зону, а й входять до неї. Крім них паралельно заднім лініям на кожній стороні корту проведені лінії подачі, віддалені від сітки на 21 фут (6,4 м). Перпендикулярно ним проходить центральна лінія, яка починається і закінчується на лініях подачі. Лінії подачі не досягають зовнішньої кромки ігрового поля, а стосуються лише паралельних зовнішніх кромок ліній, що утворюють ігровий коридор, ширина якого для одиночних або парних матчів однакова і становить 4,5 фути (1,37 м).

Реальні розміри тенісного корту виявляються більшими, ніж описані за правилами межі майданчика. Величина корту фактично приростає 6,4 метрами від задньої лінії та 3,66 метрами з кожної сторони від бічних ліній. У цьому просторі тенісний м’яч може перебувати у грі. Такі межі вважаються максимальними та встановлені на змаганнях міжнародного рівня. На турнірах нижчого класу площі забігів може бути менше.

Можливі покриття тенісних кортів дуже відрізняються один від одного і припускають різні стилі гри. Класичним вважається трав’яне покриття, яке нині поширене не дуже широко через свою дорожнечу. До популярних видів покриття можна віднести ґрунтові корти. Також існують тверді покриття, штучна трава та інші види.

Правила гри та підрахунок очок у тенісі

Під час гри в теніс спортсмени перебувають по різні боки сітки. Один з них вводить м’яч у гру, який має відбити гравець з іншого боку майданчика. М’яч переправляється на протилежний бік ударами ракеток і повинен потрапляти на протилежний бік кордону корту. Приймаючий гравець може відбивати м’яч, який не торкнувся покриття більше одного разу, тобто відбивати м’яч з літа або після одного дотику.

Перша подача завжди проводиться праворуч від центральної лінії. Після кожного заробленого очка подаючий переходить в інший бік від центральної лінії. Подача здійснюється через задню лінію, заступ за яку вважається порушенням. При подачі м’яч перекидається на діагонально протилежну площу корту. Якщо м’яч потрапляє за лінію площі подачі або в сітку, гравець має право на другу подачу. У разі повторення такої помилки очко присуджується супротивнику.

При подачі не зараховується очко, якщо м’яч зачепив сітку і впав на боці супротивника. В інших випадках такі м’ячі зараховуються. Також при подачі противник має право відбити м’яч лише після відскоку зі свого боку.

Рахунок у великому тенісі нараховується за системою, де перше вигране очко позначається цифрою 15, друге – 30, третє – 40, а четверте – вирішальне терміном «гейм». Чотири набрані очки дозволяють спортсмену виграти гейм, але лише за умови, що перевага над противником становить не менше двох очок. У випадку, якщо кожна сторона набирає по три очки, рахунок «40:40» позначається словом «рівно». Тоді гейм триває до переваги одного із суперників у два очки.

Очко не зараховується, якщо м’яч торкнувся тіла або було відбито до перетину ним лінії сітки. Також очко не зараховується, якщо гравець торкнувся сітки чи стійки ракеткою, рукою чи будь-якою іншою частиною тіла.

Гравець, який здобув перемогу в шести геймах за переваги над суперником, що становить не менше двох геймів, вважається сет. Якщо рахунок у сеті виявляється рівним 6:5, то розігрується ще один гейм. У цьому випадку при перемозі провідного гравця (7:5) виграш у сеті опиняється за ним, при виграші гравця, який відстає (6:6), призначається тай-брейк.

Тай-брейк у великому тенісі

Тай-брейк – відносно нове поняття в тенісі, яке було введено в офіційні правила гри в теніс в 1975 для визначення переможця при рівному рахунку. Після досягнення рахунка 6:6 у всіх сетах крім останнього гравець, що подає, робить подачу, потім суперник подає двічі. Далі зміна йде через дві подачі. Перший, хто набере 7 очок з різницею в 2 очки, вважається таким, що виграв тай-брейк.

Гра в теніс є вкрай захоплюючою та корисною для підтримки тіла у спортивній формі. Тренування та матчі змушують багато рухатися, забезпечуючи навантаження на серце, опорну систему, м’язи ніг та рук. При регулярних заняттях збільшується м’язова маса, спалюється жирова тканина, підвищується витривалість. При цьому потрібно бути вкрай обережним, щоб не заробити розтягнення зв’язок, вивихи суглобів, забиття від падінь або влучення м’ячем.

Як і у будь-якій спортивній грі, у великому тенісі є чіткі правила гри. Вони регламентовані Міжнародною тенісною федерацією (ITF). У цьому виді спорту використовують триступінчасту систему підрахунку очок. Сама гра ділиться на партії чи сети. Сети поділяються на гейми. Усередині гейма йде свій підрахунок очок. До скільки сетів грають у теніс або скільки партій у великому тенісі залежить від підсумкового рахунку геймів (сет та партія – це те саме). Втім, питання скільки грають у теніс за часом також не має однозначної відповіді. По суті, час гри у великому тенісі при рівних потенціалах суперників може тривати максимально довго. Так, рекорд був зафіксований у 2010 році, коли час гри в теніс склав 11 годин та 5 хвилин. У той же час, тривалість найкоротшої гри в теніс за всю історію склала трохи більше 30 хвилин.

Скільки триває гра у теніс та що таке партія

У чому логіка гри, як вважаються очки? Що таке партія та який середній час гри – без рекордів? Все просто і не зовсім водночас. Кожен гейм передбачає набір очок, максимальна кількість – 15, якщо тенісист, що подає, набрав поспіль 4 очки, то сума його очок прирівнюється до 15 і гейм вважається виграним. Якщо гравець програє, то очки отримує суперник. Далі всі наступні подачі припускають рахунок 30 та 40. 40 – це максимальна кількість очок у геймі. Якщо суперники мають однакову кількість очок після закінчення гейму – по 40, то переможцем вважається гравець, який виграє таку подачу. Партія у великому тенісі триває до перемоги у 6 геймах. Але розрив не має бути мінімальним. У ситуації, якщо рахунок гравців у сеті 6:5, має бути розіграний ще один сет. Тільки коли рахунок дорівнює 7:5, гру можна вважати закінченою, а переможця легітимним. Незважаючи на мінімальні та максимальні рекорди, є середній час гри в теніс – зазвичай гра триває 1,5-2 години.

Скільки триває сет у великому тенісі

Система підрахунку очок у великому тенісі справді непроста. Гра має багато особливостей. Матчі можуть складатися із трьох сетів або з п’яти. Якщо ви граєте в три сета, то переможцем вважається гравець, який виграв два з них, якщо 5 – то очевидно, що йдеться про перемогу в трьох сетах. Ось кілька нюансів, які є у правилах гри та ігнорування яких може завдати поразки:

Лінія на тенісному корті – це поле. Якщо гравець заступив за лінію, то йому потрібно перейти на інше поле;

Якщо спортсмен подає, то м’яч повинен відбиватися виключно від корту, а в процесі гри це можна робити і в польоті м’яча. Якщо м’яч влучив у людину, то очки не зараховуються;

Не можна торкатися сітки – ні тілом, ні ракеткою, так само, як і не можна відбивати м’яч, що знаходиться за лінією сітки.

Під час гри у великий теніс існує два типи помилок – вимушені та невимушені. Якщо удар противника був справді ідеальним, то помилки вважають «хорошими». “Погані” ж помилки – це помилки, які гравець робить у момент повного володіння м’ячем.

Найголовніший на корті – суддя. Його рішення не підлягають оскарженню та є остаточними. Якщо гравці все ж таки не згодні з рішенням судді на вежі, запрошується головний суддя, який виносить остаточний вердикт. Біля сітки та на лінії знаходяться свої судді, які стежать за процесами на цих точках корту. Саме ці суддю виносять вердикт щодо закроювання та торкання. Рішення цих суддів контролює також суддя на вежі. Крім техніки гри, судді стежать за дотриманням Кодексу поведінки гравців.

Наш тенісний корт – чудовий майданчик для гри у професійний теніс. Наші досвідчені тренери поділяться всіма секретами гри, докладно розкажуть про правила, допоможуть відточити техніку та уникнути поширених помилок. Ми надаємо професійні комплексні послуги для тих, хто тільки хоче навчитися великого тенісу, а також, звичайно ж, для тих, хто вже професійно грає в цьому привілейованому виді спорту.

Теніс справді не проста гра, заточена не лише на ідеальну фізичну підготовку, а й на розвиток логіки. Тактика, стратегія, чіткість кожного кроку – все це має важливе значення і впливає на результат. Приходьте до нас, ми навчимо вас правильної гри та дамо можливість спробувати свої сили у боротьбі з різними суперниками. Стати сильнішими можна тільки у грі з сильним опонентом і у нас ви отримаєте можливість таких спарингів. Для повноцінної гри в теніс на тренуванні вам потрібно мінімум 1,5-2 години, якщо ви дійсно хочете освоїти правила та тактику гри. Спочатку радимо займатися все ж таки з тренером, але, якщо бюджет не дозволяє, ми запропонуємо розглянути можливість надання послуги групових занять за зручнішим тарифом.

Чекаємо на наш професійний корт – 7 днів на тиждень та 24 години на добу! Отримайте справжнє задоволення від правильної гри!

Як ви могли переконатись у минулій статті, теніс – це гра з великою історією. Основні правила гри в теніс
було закладено вже на початковому етапі становлення тенісу і надалі удосконалювалися. Кожен, хто має намір навчитися грати в теніс, повинен знати основні її правила.

В даний час для офіційних змагань використовуються правила гри в теніс, розроблені Міжнародною федерацією тенісу (International Tennis Federation), в офіційному скороченні ITF.

ПРАВИЛА ГРИ У ВЕЛИКИЙ ТЕННІС

Гравці (команди) знаходяться по різні боки сітки. Один з них подає і вводить м’яч у гру, робить подачу. Другий гравець – той, хто приймає подачу. Завдання гравців – спрямовувати м’яч ударами ракетки на бік суперника, влучаючи при цьому м’ячем у межі корту. Гравець повинен встигнути в свою чергу вдарити по м’ячу, поки той не торкнувся корту більше одного разу.

Можливо також ударити по м’ячу, не чекаючи його падіння на корт – зіграти з льоту. Гравець, який припустився помилки, програє розіграш, а його суперник набирає очко.

Кожен розіграш м’яча починається з такого важливого елемента гри, як подача. Право подачі переходить від одного гравця до іншого після закінчення гейму. Під час подачі гравець знаходиться за задньою лінією біля лінії, яка поділяє тенісний корт навпіл. Гравець повинен перекинути тенісний м’яч у діагонально протилежну площу подачі половини суперника. Перша подача завжди відбувається правіше центральної лінії. Після кожного розіграшу гравець, що подає, переходить на протилежний бік від центральної лінії. Якщо тенісний м’яч не потрапляє в площу подачі (попадає за лінію площі подачі або в сітку), гравець має право виконати другу подачу.

Якщо друга подача теж не потрапляє у площу для подачі, то очко присуджується ворогові. Також є порушення, якщо гравець, що подає, при виконанні подачі заступив за задню лінію. Якщо ж при виконанні подачі тенісистом м’яч потрапив у площу подачі, але при перетині сітки зачепив її, то така подача переграється.

Кожен гейм починає розігруватись з рахунку 0-0. Якщо той, хто подає, виграє подачу, то рахунок у такому разі стає 15-0, а якщо розіграш програний, то 0-15. Наступна подача призводить до рахунку 30, потім 40, наступний розіграш призводить до виграшу гейму, але в тому випадку, якщо суперник має рахунок 30 або менше. У випадку, якщо обидва гравці мають рахунок по 40, то виграш наступного очка дає гравцю перевагу. Гравець, який має перевагу і виграв наступний м’яч, перемагає у геймі.

Гравець, який виграв шість геймів, вважається сет, що виграв. Якщо рахунок у сеті 6-5, то такому разі розігрується ще 1 гейм. Якщо рахунок стає 7-5, то сет закінчується. Якщо після розіграшу одного гейму при рахунку 6-5, рахунок стає 6-6, то в такому випадку розігрується тай-брейк.

Матчі бувають 3-сетовими та 5-сетовими. У 3-сетовому переможцем вважається тенісист, який виграв 2 сети, а в 5-сетовому – 3 сети.

Подавець виконує першу подачу, після чого право подачі переходить до суперника і зміна відбувається вже через дві подачі. Переможцем стає тенісист, який першим набрав 7 очок з різницею 2 очки. Тай-брейк буде тривати скільки завгодно довго, поки різниця в окулярах не досягне двох. Останній сет у грі грається без тай-брейку.

ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ

– будь-який м’яч, крім подачі, що впав на боці суперника і зачепив сітку;

– подача обов’язково має бути відбита після відскоку м’яча, у той час як під час гри тенісний м’яч може бути відбитий до торкання ним поверхні тенісного корту;

– якщо тенісист не встиг відбити м’яч після першого відскоку і м’яч вдарився об корт двічі, то розіграш вважається програним;

– м’яч не зараховується, якщо він торкнувся тіла тенісиста, або відбитий до перетину м’ячем лінії сітки, або якщо тенісист торкнувся тенісної сітки або стійки сітки ракеткою, рукою або будь-якою іншою частиною тіла.

В офіційних матчах завжди присутній суддя, який для кращого огляду корту сидить на піднесенні – вежі, тому його називають суддею на вежі. Суддя має абсолютне право виносити рішення і заперечувати їх у тенісі вважається поганим тоном. Судді на вежі можуть допомагати судді на лінії, які визначають, чи приземлився м’яч у межах корту.

З сезону 2006 року на турнірах WTA та ATP стали офіційно застосовуватися системи електронного суддівства (Яструбине око). Такі системи дозволяють з високою точністю визначити точку падіння м’яча і цим знизити кількість суддівських помилок і спірних ситуацій.

З ІСТОРІЇ ТЕНІСУ:
«Однією з головних відмінностей правил гри у великий теніс від правил в інших видах спорту є оголошення рахунку. Рахунок “15, 30, 40” походить від того, що раніше рахунок проходив щодо ставок та часу. Тоді рахунок був 15, 30, 45 та 60. Потім рахунок 45 був змінений на 40 для кращого співзвуччя, а рахунок 60 став просто виграшем гейму. Можна сказати, що гейм бере той спортсмен, який виграв свою подачу з рахунком 40:30 на його користь за умови взяття наступного очка.

ТЕНІСНИЙ КОРТ

Тенісний корт – прямокутний майданчик з рівною поверхнею та нанесеною розміткою. Посередині корту натягнута сітка, яка проходить по всій ширині, паралельно заднім лініям, і поділяє корт на рівні половини. Довжина корту – 26 ярдів (23,77 м), ширина – 9 ярдів (8,23 м) (для одиночної гри) або 12 ярдів (10,97 м) для парної гри. Лінії вздовж коротких сторін корту називаються задні лінії, вздовж довгих сторін – бічні лінії.

За межами розмітки – додатковий простір для переміщення гравців. На корті також позначаються зони подачі за допомогою ліній подачі, паралельних заднім лініям та сітці, розташованих на відстані 7 ярдів (6,40 м) від сітки та проведених тільки між бічними лініями для одиночної гри, а також центральної лінії подачі, проведеної посередині корту паралельно бічним лініям та між лініями подачі.

Центральна лінія подачі відображається на сітці за допомогою вертикальної білої смуги, натягнутої від поверхні корту до верхнього краю сітки. На задніх лініях наноситься коротка позначка, що позначає їхню середину. Усі нанесені на майданчику лінії є частиною корту.

Існують різні види покриттів тенісних кортів: трав’яні, ґрунтові, тверді, або синтетичні килимові (штучна трава, акрилові покриття). Тип покриття впливає на відскок м’яча та динаміку пересування гравців, тому стратегії гри на кортах із різними покриттями можуть кардинально відрізнятися. При цьому немає якогось одного переважного покриття, і навіть найпрестижніші професійні турніри проводяться на кортах різних типів.

Стандартний розмір сітки для великого тенісу становить 1,07 м х 12,8 м і має квадратні осередки зі стороною 40 мм. Кріплення можуть бути класичними гвинтовими або металевими.

ТЕНІСНА РАКЕТКА

Для нанесення ударів по м’ячу гравець використовується тенісна ракетка, що складається з рукоятки та округлого обода з натягнутими струнами. Струнна поверхня використовується для ударів по м’ячу. Обід для ракеток спочатку виготовлявся з дерева, нині – зі складних композитів, що складаються з кераміки, вугілля волокна та металів. Струни для тенісних ракеток бувають штучні (нейлон, поліестер, кевлар) та натуральні (виготовляються з бичачих жил). Раніше вважалося, що натуральні струни мають найкращі характеристики для гри, але сучасні штучні струни зрівнялися за характеристиками з натуральними. Крім того, натуральні струни дорожчі, схильні до впливу вологи, менш довговічні і вимагають делікатного догляду.

Натяжка струн виготовляється на спеціальних верстатах, іноді вручну. Сила натягу горизонтальних і вертикальних струн, як правило, різна, і горизонтальні струни натягують із зусиллям на 2 кг менше. Стандартна натяжка на нових ракетках 26 на 24 кг. Чим сильніша натяжка струн, тим легше контролювати м’яч при ударі, але при цьому сила удару менша. Чим слабша натяжка, тим легше розігнати м’яч, але гірший контроль. Тонкі струни натягують із меншим зусиллям, їх використання покращує контроль м’яча, але вони менш довговічні. Багато в чому якість струни залежить від її структури.

Міжнародна федерація тенісу (ITF) у тенісних правилах регламентувала вимоги до ракеток. Лімітуються довжина ракетки (у бік збільшення), розмір головки (у бік збільшення), рівномірність розташування струн, наявність пристроїв на ракетці (зокрема механічних та електронних). Довжина ракетки не повинна перевищувати 29 дюймів (73,66 см), при цьому номінальний розмір для дорослих становить 27 дюймів (68,58 см), для юнаків та дітей рекомендовано наступний ряд: 26, 24, 21, 19 дюймів. Ширина ракетки має перевищувати 12,5 дюймів (31,75 див), а розмір струнної поверхні ракетки (СПР), тобто внутрішній розмір (до обода) – 11,5 дюймів (29,21 див) завширшки і 15,5 дюймів (39,37 см) завдовжки. Зазвичай виробники ракеток не наводять лінійних розмірів голівок ракеток, вони паспортизують площу струнної поверхні ракетки (СПР).

Тенісна ракетка підбирається індивідуально під кожного гравця, також індивідуально вибирається тенісистом найзручніша хватка ракетки для кожного удару.

Для гри використовується порожнистий гумовий м’яч. Зовні м’яч покритий пухнастою повстю для надання певних аеродинамічних властивостей. М’ячі, що використовуються на великих змаганнях, повинні відповідати встановленим критеріям, до яких відносяться розмір 65,41-68,58 мм, вага 56,0-59,4 гр, рівень деформації, а також колір.

Жовтий та білий кольори затверджено тенісною асоціацією США та ITF. Флуоресцентний жовтий, також відомий як оптичний жовтий колір був введений в 1972 як найбільш помітний колір для телебачення, при цьому в аматорському спорті можуть зустрічатися й інші яскраві кольори.

На поверхні кулі наноситься замкнута лінія характерної форми. Найбільш поширені м’ячі з тиском близько двох атмосфер, але бувають м’ячі без внутрішнього тиску, виготовлені з жорсткої гуми для забезпечення відскоку.

Іноді під час гри можуть виникнути помилки щодо правил. І тут слід зазначити, що це окуляри, зіграні доти, зараховуються. При цьому виявлені помилки необхідно виправити так:

1) Якщо при розіграші очка тенісист виконає подачу з неправильної позиції, необхідно усунути цю помилку. Вже в наступному розіграші подавець повинен виконувати подачу з вихідної позиції, яка відповідає рахунку. Якщо до виявлення неправильної позиції була припущена помилка на першій подачі, вона зараховується;

2) Якщо з’ясується, що гравці займають неправильні сторони корту, необхідно негайно зробити зміну сторін та зайняти позиції відповідно до поточного рахунку;

3) Коли порушено черговість виконання подачі та з’ясується, що будь-який з гравців подає поза своєю чергою, то за правилами великого тенісу опонент одразу повинен почати виконувати подачу. Якщо ж помилка розкриється вже після завершення гейму, то черговість збережеться у зміненому вигляді;

4) Аналогічно повинна виправлятися помилка при порушенні черговості подачі на тай-брейку. Якщо помилка розкриється після розіграшу парної кількості очок, вона повинна бути негайно виправлена, і якщо помилка виявлено після непарного кількості очок, то змінений порядок подачі має бути продовжено;

5) Якщо правилами заздалегідь встановлено проведення сета без тай брейку, проте за рахунку 6:6 помилково розпочато розіграш тай-брейку, то якщо до виявлення помилки було зіграно лише одне очко, необхідно негайно усунути помилку. Якщо ж зіграно два і більше очки, необхідно продовжити розіграш тай-брейка.