Оборона Берестя (1941) — історія визволення і подвиги

Кожному туристу, який приїжджає в Білорусь, напевно захочеться побувати поблизу тих місць, де майже вісім десятиліть тому йшла запекла і кровопролитна оборона Брестської фортеці.

Для цього достатньо придбати квитки в меморіальний комплекс. Цей архітектурно-художній пам’ятник героїчному подвигу радянського народу в роки Великої Вітчизняної війни – найбільший на пострадянському просторі, а його відвідування дає відповіді на безліч питань про трагічні події тих днів.

Історія пам’ятника народній мужності

Звільнення Бреста всією своєю історією доводило необачність планів загарбників. Підтвердженням тому служить той факт, що навіть коли фортеця була вже оточена, бійці і місцеве жителі, не шкодуючи своїх життів, формували партизанські загони і продовжували опір.

Оборона фортеці стала першою перешкодою для німців і дала їм зрозуміти, що легких завоювань чекати не варто.

Історія Брестської фортеці починається ще в XVIII столітті. Аж до сходження на престол Миколи I, вона, як військово-політичний об’єкт, зазнавала ряд змін. Государ же, прийнявши рішення про те, що оборону країни необхідно зарахувати до категорії пріоритетних завдань, оголосив будівництво нових фортець на західному кордоні.

У 1829 році в світ вийшов проект генерала Оппермана. Він відрізнявся від аналогічних тим, що включав в себе ряд переваг:

• Дешевизна.
• Гарантію ефективності оборони.
• Можливість реконструкції тимчасових укріплень в статичні.

Через рік, цей проект був представлений імператору. Микола I розглянув і затвердив план робіт. Контролювати хід будівництва і здійснювати зворотний зв’язок з урядом були призначені:

Зведена майже за століття до початку війни фортеця давно вже не мала стратегічного значення, оскільки її здатність зробити опір сучасній артилерії була мізерно мала. Споруди на її території служили, більшою мірою, для розташування особового складу, який на випадок військових дій повинен був відбивати атаку поза стінами споруди.

З документальних фактів

У лютому 1942 року поблизу міста Орла радянські війська розбили одну з піхотних дивізій противника. В їхніх руках опинився архів штабу німецької дивізії.

Розбираючи архівну звітність штабу, що встигла неабияк замокнути, офіцери знайшли вельми цікавий документ. Цей папір містив докладний опис німцями військовими подій і боїв у боротьбі за фортецю.

Попри скептицизм ворожих статистів, всі факти, зафіксовані в цьому документі, свідчили про героїзм і титанічну стійкість радянського народу. У 1942 році це «бойове донесення про взяття Брест-Литовська» переклали на російську мову і опублікували на сторінках газети «Червона зірка».

Через два роки, влітку 1944, під час масованої атаки радянських військ в Білорусії, було звільнено місто Брест. 28 липня 1944 року радянські солдати змогли увійти у звільнену фортецю. Вцілілі фрагменти стін зберегли написи, увічнені в дні оборони.

У цих посланнях захисники увічнили прощальне слово Батьківщині і товаришам, заявляли про вірність народу і рішучість йти до кінця.

У центральній частині двору видніється ледь вціліла будівля, яка чимось нагадує церкву. До війни ця колись і справді капличка служила в якості клубу. У цьому клубі на штукатурці був надряпаний напис:

«Нас було троє москвичів — Іванов, Степанчиков, Жунтяєв, які обороняли цю церкву, і ми дали клятву: помремо, але не підемо звідси. Липень. 1941»

Цей напис разом з шаром штукатурки відправили в Московський Центральний музей Радянської Армії, де він представлена в якості експоната.

Згідно зі звітом німців, фортеця протрималася, відбиваючи атаку, дев’ять днів і була повалена до першого дня липня 1941, тоді як багато хто з жінок стверджували, що вони були взяті в полон ближче до середини липня, і коли гітлерівці конвоювали їх за межі фортеці, вони чули інтенсивну стрілянину. Місцеві жителі підтвердили це.

Виходячи з цього, ставало очевидним те, що німецьке донесення командуванню про заняття фортеці містило завідомо неправдиві дані.

У 1950 році співробітник московського музею, проводячи дослідження приміщень Брестської фортеці, знайшов черговий настінний напис: “я вмираю, але не здаюся. Прощай, Батьківщина!”.

Автор цього напису побажав залишитися невідомим, а ось дата цього послання була дуже розбірлива — «20 липня 1941 року». Цей напис послужив не чим іншим, як прямим доказом того, що захисники давали збройну відсіч ще на 29-й день війни, всупереч твердженням про те, що бої тривали не більше місяця.

Бійці мимоволі

Офіційний список тих, хто стояв на захисті Брестської фортеці, сповнений не тільки прізвищ офіцерів і рядових солдатів. У бойових діях брали участь і жінки, і діти. Вони невпинно допомагали у догляді за пораненими, готували їжу, забезпечували запасом води.

Часто зовсім ще маленькі дітлахи брали в руки зброю і відбивали атаки противника. Жінки намагалися триматися разом, про що гітлерівці коротко доповідали командуванню, стверджуючи, що у фортеці знаходиться жіночий батальйон.

Неприступний Моноліт

Захищене із зовнішнього боку бастіонною фортечною огорожею спорудження виглядало вельми неприступно. Згідно з планом Брестської фортеці, вона мала три укріплення:

• Тереспольське, розташоване в західній частині.
• Волинське, з південного боку.
• Кобринське, зі сходу і заходу.

Найменшу частину фортеці на карті з найбільшою концентрацією в ній матеріальних засобів, а головне, особового складу, займала цитадель.

На момент наступу німців гарнізон фортеці переважно складався з підрозділів, а також:

Завойовницька гітлерівська операція почалася з потужного артилерійського наступу, що зруйнував чималу частину будівель і спричинив величезну кількість поранень і смертей. У цей час ворог встиг закріпитися на Південному і Західному островах, а Центральний Острів встигли зайняти штурмові загони, але дістатися до казарм їм не вдалося через люту атаку поблизу Тереспольських воріт.

Заощадивши час, радянські герої змогли організувати оборону казарм. Німці залишалися на зайнятих позиціях в клубі, де на якийсь час були заблоковані. Спроби прориву через Мухавець в районі Холмських воріт були куповані прицільним вогнем.

22 червня силам німецьких збройних сил вдалося зімкнути блокадне кільце навколо фортеці. До цього покинути її територію і зайняти передбачені оборонними схемами рубежі вдалося, згідно з історичними довідками, трохи більше, ніж половині спискового складу.

У битві за фортецю взяло участь близько 3,5 тисяч осіб. Найчастіше командувати ходом бою було вкрай складно через розрізненість груп.

Гітлерівці не раз застосовували запальні снаряди і газ. Крім того, захисники Брестської фортеці зіткнулися з катастрофічною нестачею продовольства і пиття. Через значні пошкодження водопостачання фортеці було зруйновано, а запастися водою з протікаючого поблизу Мухавця і Бугу було практично неможливо через постійні обстріли. Ситуація ускладнювалася і тим, що була виснажлива спека.

До початку липня ворогові вдалося зайняти укріплення на Центральному острові. Такий хід подій вплинув на характер оборонних дій, а скоординована відсіч змінилася слабкими спробами розрізнених груп протистояти напористому вторгненню ворога.

Як стало відомо вже в повоєнний час, згідно з планом Гітлера, повне захоплення Брестського укріплення мало тривати не більше восьми годин. Правда, його плани не увінчалися успіхом. Оборона фортеці увійшла в історію як символ мужності і відваги радянського народу.

Захисники Брестської фортеці: останні таємниці

Події 1941 року і через 78 років зберігають чимало таємниць. Це в повній мірі відноситься до історії оборони Брестської фортеці, яка, здавалося б, досконально вивчена і вже стала своєрідним символом трагедії.

Невідомий старший лейтенант, полонений в Брестській фортеці: судячи по виснаженому змарніле обличчя, він цілком міг бути одним з останніх її захисників. Архівні фото з колекції Іллі Рижова

Дослідження останніх років дозволяють доповнити легенду новими фактами.

Не тільки піхота

Всупереч численним кінофільмів, який малює захисників як запеклих «смертників з саперними лопатками напереваги», червоноармійці в перший день війни перевершували німців не тільки в чисельності, а й в засобах ведення бою. Наприклад, протитанкового знаряддя і піхотної гаубиці, задіяних німцями 22 червня, захисники могли протиставити кілька уцілілих гармат, зенітні автомати і міномети. А введеної там же в бій опівдні батареї штурмових гармат – бронеавтомобілі (мали 45 мм гармати) і Т-38 (легкі плаваючі танки, озброєні кулеметами).

Однак для використання всієї цієї техніки був потрібний набагато більший рівень організації, ніж легендарна «атака з саперними лопатками». Тому необхідного результату використання бронетехніки і артилерії не дало. Раптовий напад і відсутність комскладу завадило організувати оборону з використанням «сильних, але складних» вогневих засобів.

Чеченці, узбеки, вірмени – захисники Бреста

Починаючи з 1939 року, призов до лав Червоної Армії представників не тільки «робітничо-селянських верств» і ряду «непризовного» раніше національностей привів до того, що деякі сполуки стали мати значний прошарок національних меншин.

Особливо це стосувалося до тих сполук, що були розгорнуті до повного штату: що розмістилися в Бресті 6 і 42 стрілецькі дивізії входили в їх число.

Імовірно, цей бронеавтомобіль намагався вранці 22 червня пробитися до Брестської фортеці

Розмах «проблеми багатонаціональної держави» ілюструється ситуацією в 455 стрілецькому полку, 40 відсотків якого (переважно, це були уродженці Середньої Азії та Північного Кавказу) не знали російської мови. Це змушувало командирів створювати «національні підрозділи», де опанували російською мовою сержанти тієї ж національності могли займатися з призовниками бойовою підготовкою більш ефективно.

Деяким бійцям, покликаним із Середньої Азії, не встигли видати форму (принаймні, такий висновок можна зробити на підставі цієї фотографії, що знаходилася серед «Бресткой фото» німецького солдата, який штурмував Брестську фортецю)

Раптове початок війни, відсутність комскладу (як правило, жив в декількох кілометрах від фортеці) призвело до того, що гарнізон розпався на загони, сформовані за національною ознакою і земляцтв. Координувати бій допомагало те, що багато захисників були комуністами або комсомольцями і спілкувалися з комсомольським активом інших частин.

Останні захисники Бреста

В кінці липня 1941 року прибув до Бреста військовий комендант Вальтер фон Унру почав свою діяльність з остаточної зачистки фортеці. Були виявлені і у полоні якісь «командир і його солдати». Хто вони – досі невідомо.

А якийсь «водяний форт (Wasserfort) на південь від Бреста» тримався аж до середини серпня. Його захисники і їх доля залишається невідомою. Автор упевнений, що мова йде про п’ятому форте, де, швидше за все, сховалися ті, хто зміг раніше прорватися з фортеці. Але це – тільки припущення.

Схожі статті:

→ Хто дістане карту підземних ходів Брестської фортеці?

→ У Бресті будівельники виявили підземний хід?

→ Школярі Іжевська нестимуть вахту Пам’яті на Посту №1 в Брестській фортеці

→ «Нічні вовки» поклали вінки до вічного вогню в Брестській фортеці