Соняшник

СОНЯШНИК – символ Сонця, праці й достатку, сили і добробуту. Він – чи не найсильніший серед квітів. Соняшник знайшов своє місце під Сонцем. І не міг не знайти, бо постійно орієнтується на небесне Світило – повертає за ним свою схожу на Сонце голову. Тож Сонце його не засліплює, а це означає, що він не боїться осліпнути від успіхів чи досягнень.

Соняшник

Коли дочки Сонця, після купання, сіли в човен і вийшли у відкрите море, молодша з них похопилася, що забула на березі, на гілці дуба свій золотий вінок. Без вінка вона не наважувалася показатися удома і попросила сестер гребти назад. Але старші сестри сказали, що дуже стомилися і хочуть шви.

У ті дні, коли магія мала силу, а світ був молодий, природа була мінливою. Древнє чаклунство було надмірним для людської душі, і люди тільки спостерігали, як усе навкруги міняється під дією чаклунських чар. Соняшник, згідно з грецькими легендами, не завжди ріс на землі і з’явився завдяки.

Як зявився перший соняшник

Соняшник піднімає настрій і налаштовує на позитив своїм яскравим виглядом і величезними жовто-гарячим и квітками, які стоять вище будь-яких інших садових квітів. Ціни на соняшник залежать від урожаю, курсових коливань та кон’юнктури на світовому ринку. Для України соняшник є не лише національним символом, але й стратегічною сільськогосподарською культурою.

17 цікавих та маловідомих фактів про сонячну квітку

Всього за півроку рослина може вирости до 2-х метрів, так й взагалі є дивовижною культурою, з якою пов’язано багато цікавих фактів.

Наукова назва соняшника – Helianthus, що перекладається з латині, як сонячна квітка від грецьких слів helius («солнце») и anthemon («квітка»). Доречі, соняшник є єдиною квіткою, зі словом «квітка» у назві.
Батьківщиною соняшника вважається Америка. Історично квіти використовувались в якості ліків, фарбників, продуктів харчування і для виготовлення олії.
Історичні факти та археологічні свідоцтва доводять, що індіанці вирощували соняшники на території США (штати Нью-Мексико та Арізона) ще в 3000 році до нашої ери. Таким чином можна стверджувати що культура була одомашнена значно раніше пшениці.
Величезна квітка соняшника насправді складається із безлічі маленьких квіток, які обожнюють бджоли. Саме тому соняшники висаджують у регіонах, де займаються бджолярством та виготовленням меду.
На стадії зародку у квітки соняшника проявляється унікальна риса, що має наукову назву геліотропізм. Завдяки ній квітка протягом дня постійно розгорнута до сонця – на початку доби на схід, і ввечері на захід. У франції рослина називається Tournesol, що у прямому перекладі означає – розгорнутий до сонця.
Соняшника вважається символом штату Канзас в США і національною квіткою України.
Світовий рекорд з вирощування найвищого соняшника було встановлено в Німеччині Гансом Шиффером, якому вдалося в 2014 році виростити рослину висотою майже в 9 метрів. Рослину з найбільшою квіткою діаметром понад 80 см було занесено до книги рекордів Гіннеса. Її виростив канадський фермер.
Культура має очищувальні властивості і здатна видаляти токсини з грунту, знезаражуючи землю. Саме тому після масштабних екологічних катастроф у Фукусімі і Чорнобилі соняшники массово вирощували для зменшення забрудненості свинцем, мишяком та ураном.
Не всі пелюстки соняшника жовті. Існує багато сортів культури з помаранчевими, та навіть смугастими пелюстками.
Порожню квітку соняшника без насіння можна використовувати в якості природного очищуючого фільтру.
В Європу соняшник потрапив лише в 16 столітті. Спочатку рослину використовували в декоративних цілях і висаджували в садах у багатьох європейських країнах, адже європейці були вражені розмірами і красою жовтогарячих квітів.
Перший запис про видачу патенту на віджим олії із соняшника датовано 1716 роком. Він був виданий в Англії.
Масштабне виробництво соняшникової олії було розпочато в Росії, куди культуру привіз із Голандії Петро І. В середині 19 століття Росія вважалася найбільшим виробником олії в світі.
Соняшникова олія була допущена священнослужителями до вживання під час церковного посту тому її народна назва – пісна олія.
Із соняшника виробляють аналог каучуку.
Геном рослини налічує 3,5 мільярдів базових пар (це більше ніж у людини).
Насіння соняшника багате на різні вітаміни і поживні елементи, тому за харчовою цінністю здатні замінити м’ясо, рибу, яйця та овочі. Вітамін D, який людина отримує від перебування під сонячними променями в складі соняшникового насіння міститься у великій кількості.

Соняшник
Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Як на світі нас ще не було, то сонце сходило на землю зі своїми дочками. Вдень вони жили на землі, а ввечері йшли спочивати на небо.

Одного дня веселилися вони в гаю, як стало сонце сідати, почали вони збиратися додому. Коли дочки були вже далеко від гаю, то найменша згадала, що забула свій вінок і вернулася назад.

Але там його вже не було. Побачила вона недалеко під березою гарного парубка з віночком у руках. Він обняв дочку сонця і забалакав до неї дуже чарівними словами. Цілував її, обіцяв кохати все життя так, що їй буде з ним краще ніж у батька сонця.

Юна дівчина погодилася жити на землі, де співає соловейко, цвіте черемуха, існує любов. Сонце кликало дочку додому, сердилося, говорило, що на землі їй буде дуже важко жити. Але дівчина зосталась з коханим.

Ну от почалося для неї звичайне земне буденне життя. Чоловік більше робив, ніж говорив своїй гарній дружині ніжні слова, а бувало що зовсім забував про неї. Вона говорила йому, що вона мало бачить його, сумує за ним. Говорила, що він, мабуть, розлюбив її. А він відповідав, що земні люди люблять інакше, бо бачать щастя в любові, що єднається з радістю у праці.

Тоді дівчина попросила, щоб він навчив її працювати, щоб стати земною. А він все мовчав. Потім красуня ще більше засумувала за батьком, за зірками-сестричками. Забула про свою гордість і закралася непомітно до батьківського царства. Але сонце не могло забрати до себе дочку, яка вже вросла в землю, воно тільки скропило її своїми слізьми.

І тоді дівчина-красуня стала квіткою, що тужила весь час за батьківщиною, завжди повертаючи голівку до сонця. Назвали її соняшником.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

20. Соняшник. Записано в Новому Місті Монастирищенського району від Лісяної Катерини Іванівни (1928) 2008 року.

Соняшник
Легенда Полтавщини

Колись давно, як нас ще не було, на землю щоранку сходили діти Сонця. Одного дня веселилися вони в лісочку, а як почало сонце сідати, стали збиратись додому.

Коли доньки були вже далеко від гаю, найменша згадала, що забула свій вінок, і повернулася назад. Але він зник. Побачила дівчина гарного парубка з її прикрасою в руках і погодилася вийти за хлопця заміж.

Даремно Сонце кликало дочку додому, сердилося, попереджало. Дівчина залишилася з коханим. Почалося для неї звичайне буденне життя з нудною роботою, одноманітними клопотами. Юнак більше працював, ніж говорив своїй жінці ніжні, лагідні слова, а іноді й зовсім про неї забував. А жінка все більше сумувала за рідними. Забула вона про гордовитість і непомітно завітала до батькового царства.

Але Сонце не могло забрати до себе дочку, яка вирішила жити із звичайними людьми. Воно лише скропило її своїми слізьми. Красуня стала квіткою, що в тузі за батьківщиною завжди повертає голівку до небесного світила. Відтоді на землі з’явився соняшник.

48. Соняшник. Записано в Березоточі Лубенського району від Мельник Надії Адамівни (1939) 2008 року.

Як зявився перший соняшник

Соняшник