ПЛОЩА

1. Яка-небудь ділянка поверхні землі, природно обмежована або спеціально виділена з якоюсь метою. І ось, нарешті, вершина. Це була площа значних розмірів, безладно завалена голим камінням, хоча знизу здавалася майже гострим шпилем (Гончар, III, 1959, 107); Лісівництво займало досить велику площу (Загреб., Шепіт, 1966, 221); // Ділянка водної поверхні. Потічок.. розливається тепер в широке плесо, з небом у воді блакитним, зі спокійними площами (Хотк., II, 1966, 49); Інженери дослідили спад води Сугаклею, його ресурси, площу озера, що його утворить гребля (Ю. Янов., II, 1954, 168); // діал. Рівнина. Сніго́ва площа простяглась Навкруг (Фр., X, 1954, 326).

Виробни́ча пло́ща — територія виробничих приміщень і споруд підприємства, де виготовляють продукцію. У передбаченні нових великих замовлень директор завчасно готував для них виробничі площі (Собко, Біле полум’я, 1952, 215); Пло́ща посі́ву; Посівна́ пло́ща — ділянка, призначена для посівів сільськогосподарських культур. — Там, де ріс один колос, треба викохати два. Яким чином? Розширювати площі посіву нема звідки. Значить, знову гній, правильна сівозміна (Кучер, Трудна любов, 1960, 458).

2. Велике незабудоване місце, безпосередньо зв’язане з вулицями; майдан. Чи не піти до міста? Ще здалеку радо стрічаю рожеві плити міської площі (Коцюб., II, 1955, 411); Я склав план реконструкції кількох площ і вулиць міста з метою його благоустрою (Довж., І, 1958, 25); Базарна площа.

3. Те саме, що житлопло́ща. — Кубатура яка? — Що кажете? — Ну, площа, площа яка? — Дві кімнати й кухня (Є. Кравч., Квіти. 1959, 154); Наймачам жилих приміщень у будинках місцевих Рад та інших державних.. підприємств і організацій надається право обміну площі, яку вони займають (Цив. кодекс УРСР, 1950, 31).

4. мат. Частина площини, обмежена замкнутою ламаною або кривою лінією. Площа трикутника; // Розмір чого-небудь, виражений у квадратних одиницях. Будинки мають кілька вимірів. Але основний один — площа (Коп., Вибр., 1948, 6).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 593.

Площа, щі, ж. = Площина.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 197.

площа Переклад слова

Яка група слова площа

Іменники першої та другої відмін (див. Поділ іменників на відміни) за характером закінчень поділяються на групи: тверду, м’яку і мішану.

Групу іменників І і II відмін (крім іменників II відміни на -ар, -иp, -яр) визначаємо за такою схемою.

На який приголосний кінчається основа іменника?

На який приголосний закінчується основа іменника?

Можливі три відповіді:
а) на — тверда група: сирот-а, степ, батьк-о;
б) на * — мішана група: круч-а, плащ, плеч-е;
в) на будь-який — м’яка група: мрій-а, день, збіж’ж’-а .

Належать до твердої групи слова звір, пазур та снігур, хоч у називному відмінку множини ці іменники мають закінчення -і, невластиве для іменників цієї групи: звірі, пазурі, снігурі.

Крім того, до м’якої групи належать з основою на нешиплячий (поле, море, сонце, серце, віконце), бо в них при відмінюванні кінцевий приголосний основи стає м’яким: полˊ-а, морˊ-а, сонц́ˊ-а, серцˊ-а, віконцˊ-а.

* шиплячі: [дж], [ж], [ч], [ш] (“ще їжджу”);

Групу іменників II відміни на -ар, -иp визначаємо за такою схемою.

Чи в Р. відмінку однини -ар, -ир наголошені?

Чи в Р. відмінку однини -ар, -ир наголошений? Відповідь може бути двояка:
а) — тверда група: саніта́р — саніта́ра, корса́р — корса́ра, бригади́р — бригади́ра, букси́р — букси́ра;
б) — м’яка група: кобза́р — кобзаря́, апте́кар — апте́каря, пусти́р — пустиря́, ко́зир — ко́зиря.

До твердої групи, як виняток, належать також іменники (хоч у них в родовому відмінку однини -ар, -ир і не наголошені) комар, варвар, долар, панцир, пластир (комара́, ва́рвара, до́лара, па́нцира, пла́стиру).
До твердої групи віднесено й прізвище Гончар — Гончара (хоч би мало бути Гончаря, як Бондар — Бондаря).

До м’якої групи, як виняток, належать також іменники (хоч у них і немає частини -ар, -ир) Ігор, Лазар, якір, кучер (волосся), єгер (Ігоря, Лазаря, якоря, кучеря, єгеря).

Слово хабар, згідно з Правописом 2019 року, належить до іменників ІІ відміни м’якої групи чоловічого роду. Правильно його відмінювати так: однина – хабар, хабаря, хабареві (хабарю), хабарем, (у, на) хабарі; множина – хабарі, хабарів, хабарям, хабарями, (у, на) хабарях.

Групу іменників II відміни на -яр визначаємо за такою схемою.

Чи в Р. відмінку однини наголос з -яр переходить на закінчення?

Чи в Р. відмінку однини наголос з -яр переходить на закінчення? Відповідь може бути двояка:
а) — мішана група: школя́р — школяра́, бджоля́р — бджоляра́ , бетоня́р — бетоняра́, човня́р — човняра́;
б) — тверда група: ювіля́р — ювіля́ра, капіля́р — капіля́ра, сто́ляр — сто́ляра.

Іменник маляр залежно від наголосу належить то до твердої групи (ма́ляр — ма́ляра, ма́ляром, ма́ляри), то до мішаної (маля́р — маляра́, маляре́м, малярі́).

Можна групу іменників на -яр визначати й за їхнім лексичним значенням:
усі (за винятком іменників муляр, столяр, ювіляр, мадяр, ма́ляр, монтаньяр) належать до мішаної групи: зброяр, сміттяр, картяр;
(разом з винятками) — до твердої групи: футляр, перпендикуляр, екземпляр, окуляр.

Визначте, до якої групи належить кожен іменник.
(Як виконувати завдання)

У відповідях використовуйте такі скорочення для груп: тверда – тв, м’яка – мк, мішана – мш.