ДОМЕДИЧНА ДОПОМОГА

Чи замислювалися ви коли-небудь над висловом “Знання – це сила” у площині надання домедичної допомоги? Чи кожен із вас носить у сумці або кишені пару одноразових рукавичок та клапан для штучного дихання?

Трапляються випадки, коли життя людини залежить від рішучих дій, до яких повинен бути готовим кожен. Адже для цього не обов’язково бути медиком, – достатньо оволодіти базовими знаннями з домедичної допомоги та знати міжнародні рекомендації з проведення реанімаційних заходів, які сприяють тому, що у випадку невідкладних ситуацій вони дійсно можуть допомогти полегшити стан постраждалого.

Вміння надавати домедичну допомогу життєво необхідні, адже кожного п’ятого зі ста загиблих можна було б врятувати, якби поруч опинилася людина, яка б знала, що робити. До того ж, ускладнення у тих, хто отримав першу медичну допомогу впродовж 30 хв після травми, виникають удвічі рідше. Крім травм багато життів забирає раптова смерть від серцевих нападів. З цієї причини Україна упродовж року втрачає понад 50 тис. осіб. Здебільшого смерть настає в перші хвилини та години від початку нападу: вдома, на роботі, на відпочинку, на вулиці ще до прибуття швидкої медичної допомоги. Якщо в такій ситуації допомогу надають одразу (навіть не медик, а людина, яка вміє це робити), то постраждалого рятують у понад 20 % випадків. Якщо заходи вжито з першої хвилини, то ритм серця відновлюється майже у 90 % випадків, на другій – у 70 %, на третій – у 50 %, а вже на сьомій хвилині – лише в 10 %. Кожна хвилина – на вагу золота.

Крововтрата внаслідок поранень є основною причиною загибелі людини – 60 %, пневмоторакс – 30 %, обструкція дихальних шляхів – 5 %. Інші причини людських втрат становлять 5 %.

При гострій травмі та критичній кровотечі зміни в органах і тканинах стають незворотними протягом однієї години, коли постраждалий балансує на межі життя і смерті, а втримати його на цьому світі може той, хто зуміє надати домедичну допомогу до прибуття швидкої медичної допомоги.

Існує таке поняття, як “золота година” – час до того моменту, коли починають надавати постраждалому кваліфіковану лікарську допомогу.

Відомий ще один вислів: “платинові 10 хвилин” – перші хвилини після поранення, – які є найкритичнішими, і саме заходи, вжиті протягом цього часу, найбільше впливають на прогноз виживання та перебіг відновлення постраждалого. При пораненні великих артерій (наприклад, стегнової) людина може загинути від втрати крові протягом 2-3 хв, а від обструкції дихальних шляхів чи дихальної недостатності людина вмирає протягом 5 хв.

Недарма кажуть: хто швидко допомагає, допомагає двічі. Тому кожен з нас повинен вміти і знати, як поводитися в екстремальній ситуації, щоб врятувати життя людині, адже не завжди медики можуть швидко прибути до місця трагедії.

Тема 1. БАЗОВА ПІДТРИМКА ЖИТТЯ

Смерть, ознаки клінічної та біологічної смерті, методи оживлення постраждалих – СЛР

Живий організм не гине одночасно із зупинкою дихання та припиненням серцевої діяльності, а навіть після їх зупинки продовжує якийсь час жити. Цей час визначається здатністю мозку вижити без надходження до нього кисню і триває 4-6 хв, як правило, – 5 хв. Цей період, коли всі згаслі життєво важливі процеси організму ще оборотні, називається клінічною смертю. Клінічна смерть може бути викликана сильною кровотечею, електротравмами, утоплениям, рефлекторною зупинкою серця, гострим отруєнням тощо.

Основні ознаки клінічної смерті:

• відсутність пульсації над магістральними артеріями (сонною та стегновою);

• відсутність самостійного дихання;

• відсутність реакції на світло, стійке розширення зіниць.

Допоміжні ознаки:

• зміна забарвлення шкіри (блідо-сіра чи синюшна);

• відсутність рефлексів та втрата м’язового тонусу.

Якщо з трьох ознак клінічної смерті визначають одну з перших двох, то потрібно негайно приступати до реанімації, адже своєчасно розпочата реанімація (протягом 3-4 хв після зупинки серця) може повернути постраждалого до життя.

Важливим фактором, що впливає на тривалість клінічної смерті, є температура навколишнього середовища. При раптовій зупинці серця клінічна смерть в умовах нормотермії триває до 5 хв, при мінусових температурах – до 10 хв і більше. Тривалий період вмирання значно погіршує ефективність реанімації. Внаслідок незворотних змін у організмі, насамперед у ЦНС, настає біологічна смерть і повернення до життя неможливе.

Комплекс невідкладних заходів, які здійснюють постраждалим у стані клінічної смерті, що сприяє відновленню життєдіяльності організму й попередженню незворотних порушень його органів та систем, називається реанімацією. Людина, яка здійснює оживлення постраждалого, – реаніматор.

Повернути постраждалого до повноцінного життя можна лише завдяки кваліфікованому та послідовному проведенню комплексу реанімаційних заходів.

Основні ознаки біологічної смерті:

1. Симптом Белоглазова або “котяче око”.

Цей симптом виникає через приблизно півгодини після настання біологічної смерті. Тканини людини втрачають еластичність, тому, стискаючи око мертвого з двох боків, очне яблуко деформується, приймаючи витягнуту форму, а зіниця стає схожою на зіницю кішки.

Висихання рогівки та слизової оболонки ока.

Цей симптом проявляється через 1,5-2 год. Слізні залози після смерті не функціонують, а значить – не зволожують очне яблуко. Тому рогівка ока померлого втрачає блиск, стає сірою, мутною, з жовтуватим нальотом. Губи також висихають, стають щільними, зморшкуватими, набуваючи бурого кольору.

2. Трупні плями.

Під дією сили тяжіння після смерті в тілі людини відбувається перерозподіл крові. Кров припиняє свій рух по судинах і поступово перетікає в більш низько розташовані частини тіла, розширюючи таким чином капіляри, які просвічують крізь шкіру, створюючи ефект синюшно-багряних плям. Трупні плями мають мармуровий малюнок. Зі зміною навколишнього середовища колір трупних плям змінюється. Якщо біологічна смерть настала через велику крововтрату, трупних плям може і не бути або вони можуть мати дуже блідий відтінок. Протягом першої доби після смерті трупна кров ще не згортається і при переміщенні трупа може перетікати, внаслідок чого локалізація і вигляд трупних плям можуть змінюватися. Визначити наявність згортання крові досить просто: потрібно натиснути пальцем на пляму. Якщо кров все ще не згорнулася, пляма від натискання побіліє. Таким чином визначають приблизний час смерті та ймовірність переміщення трупа.

3. Трупне задубіння.

Біохімічні процеси в мертвому тілі призводять до його задубіння, що настає через 2-4 години після смерті.

4. Трупне охолодження.

Температура тіла, що опустилася до позначки 20-25°, свідчить про достовірне настання смерті. Швидкість охолодження залежить від стану навколишнього середовища. Як правило, тіло остигає на один градус за годину.

СЛР – Серцево-легенева реанімація

Серцево-легенева реанімація – техніка невідкладної медичної допомоги, спрямована на відновлення життєвих показників організму і виведення його зі стану клінічної смерті завдяки штучній вентиляції легень (штучне дихання) та непрямому масажу серця. Показами до проведення СЛР є втрата свідомості, пульсу, дихання.

СЛР можуть проводити один або кілька рятувальників, що бажаніше. Співвідношення натискань на грудну клітку (непрямий масаж серця) і вдихів рот у рот – 30/2, тобто – 30 натискань і 2 вдихи. Після проведення 4-5 циклів (30/2) потрібно перевірити життєві покази (пульс, дихання).

Рятувальник має право відмовитися від штучного дихання роту рот з таких причин:

• він не знайомий з постраждалим;

• він не має маски-клапана для проведення штучного дихання. Тоді проводить 200 натискань на грудну клітку, після чого перевіряє життєві покази.

Умови припинення проведення СЛР:

• виявлення життєвих показів: прощупується пульс, постраждалий почав дихати;

• приїзд бригади швидкої медичної допомоги. Важливо: передача постраждалого медикам відбувається “з рук у руки», тобто рятувальник продовжує проводити СЛР доти, поки медики його не замінять.

• повне фізичне виснаження рятувальника.

Частота натискань на грудну клітку становить приблизно 100 натискань за хвилину. Легко запам’ятати: American Heart Association та British Heart Foundation рекомендують проведення СЛР у такт пісні Staying Alive, групи Bee Gees. Її темп становить 103 удари на хвилину, що майже ідеально відповідає швидкості проведення непрямого масажу серця, а мотив і темп легко запам’ятовуються.

Рятуючи потопельника, потрібно попередньо провести 5 рятувальних вдихів, після чого починати проведення СЛР.

Алгоритм проведення СЛР:

Виявивши постраждалого, встановіть із ним голосовий контакт, зберігаючи дистанцію і пам’ятаючи про власну безпеку (зброя, гранати, гострі предмети, арматура, електричний струм, агресивні тварини, агресивні люди).

Для надання невідкладної допомоги, як принцип пріоритету власної безпеки, рекомендують використовувати нітрилові рукавички. Наближайтеся до постраждалого з голови. Встановіть тактильний контакт, поплескавши по плечу. Стежте за реакцією постраждалого, визначте ступінь його свідомості. Поставте кілька запитань (“Я можу Вам допомогти?”, “Що трапилось?”).

Якщо постраждалий НЕ реагує, підійдіть ближче, заблокуйте найближчу руку коліном (захист від можливої агресивної реакції постраждалого), повторіть зазначені вище дії з більшою інтенсивністю, – може, людина спить або перебуває в стані алкогольного, наркотичного сп’яніння.

Перевірте життєві покази: пульс, дихання. Пульсацію сонної артерії перевірте, приклавши вказівний та середній пальці збоку від гортані, натиснувши на шию. Однак тепер лікарі віддають перевагу перевірці дихання, ніж пульсації.

Перевірте порожнину рота на наявність сторонніх предметів, забезпечте прохідність верхніх дихальних шляхів, закинувши голову постраждалого назад, і підніміть підборіддя.

Перевірте дихання постраждалого способом “ЧБВ” (чую, бачу, відчуваю):

1) наблизьте вухо до рота постраждалого, щоб почути дихання;

2) поверніть свою голову в бік грудної клітки постраждалого, стежте за її рухом;

3) покладіть вільну руку на ділянку грудей та відстежуйте рух руки. Якщо пульсу і дихання НЕМАЄ – викликайте бригаду швидкої медичної допомоги; починайте проведення серцево-легеневої реанімації (СЛР).

Звільніть грудну клітку постраждалого від одягу.

Для точного визначення місця натискання використовують спосіб “V V V”, який дає змогу умовно розділити грудну клітку на ТРИ РІВНИХ частини, від яремної ямки вгорі до мечоподібного відростка внизу. Натискання проводять основою долоні на нижню частину середньої третини грудини.

Розмістіть основу долоні в місце натискання. Під час проведення непрямого масажу серця потрібно ваші руки зчепити в замок, адже вони почнуть пітніти і ви будете витрачати багато енергії на утримання їх разом, що негативно впливатиме на результативність проведення рятувального заходу.

• Положення рук при непрямому масажі серця

• Місце дотику руки і грудини

• Накладання рук на грудину

• Натискання на грудину

Схиліться над постраждалим. Тримайте спину рівно. Лінія прямих рук рятувальника повинна бути перпендикулярною грудній клітці постраждалого. Основна маса вашого тіла (руки, плечі) розташована НАД грудною кліткою постраждалого, що забезпечить максимальне натискання при мінімальній витраті енергії (це важливо, адже буває, що “качати” постраждалого доводиться довго).

Перед проведенням дихання рот у рот без маски-клапана накрийте губи постраждалого одягом (його футболка, мінімум 2 шари). Наберіть повні легені повітря, затисніть ніс постраждалого, зробіть два глибоких плавних вдихи. Рекомендують використовувати одноразову маску-клапан, її зручно носити в рюкзаку, штанах, на зав’язці ключів (маска-клапан вбереже вас від прямого тілесного контакту з незнайомою особою; забезпечить ефективніше проведення дихання роту рот).

Пам’ятайте! Всі маніпуляції під час надання домедичної допомоги ви повинні виконувати в рукавичках!

СЛР рекомендують проводити удвох, що підвищить її ефективність та збереже ваші сили для тривалої маніпуляції. Залучіть помічника (товариш, випадковий перехожий). Розподіл функцій між рятувальниками: один “качає”, другий дихає; дії відбуваються почергово: 30 натискань 2 вдихи; періодично міняйтеся місцями для збереження і відновлення сил.

Провівши 4-5 циклів, перевірте життєві покази постраждалого. Не проводячи штучного дихання, перевірку життєвих показів здійснюють після кожних 200 натискань.

Проведення заходів, потрібних для відновлення прохідності дихальних шляхів

Якщо постраждалий при свідомості, розмовляє та в нього не спостерігають розладу дихання, то штучного дихання проводити не потрібно. Проте продовжуйте спостерігати за диханням постраждалого, позаяк його стан може погіршитись. Якщо він без свідомості або має труднощі з диханням, виконайте дії, вказані нижче.

1. Виконайте прийом “нахил голови назад – підйом підборіддя” або потрійний прийом (закинути голову, висунути нижню щелепу й відкрити рот).

М’язи язика постраждалого, який перебуває у непритомному стані, можуть розслаблятися і його язик заблокує дихальні шляхи, оскільки западе всередину та перекриє просвіт трахеї (дихального горла). Прийом “нахил голови – підйом підборіддя” або “потрійного прийому” застосовують для того, щоб підняти язик із просвіту трахеї, що сприятиме відновленню самостійного дихання постраждалого.

Закинути голову назад і підняти підборіддя легко, але при підозрі на травму шийного відділу хребта варто обмежитися висуненням вперед нижньої щелепи (потрійний прийом Сафара).

Ліву руку розташуйте на лобі постраждалого, праву руку – під задньою поверхнею шиї і закиньте голову назад. Помістіть вказівний палець правої руки на підборіддя постраждалого під нижню щелепу і злегка потягніть нижню щелепу вперед і вгору. Додатково зафіксуйте підборіддя великим пальцем правої руки під нижньою губою. Не чиніть сильного тиску на м’які тканини підборіддя, адже це може призвести до порушення прохідності дихальних шляхів.

Якщо людина знепритомніла, а в роті видно блювотні маси або чужорідне тіло, то їх потрібно видалити вказівним пальцем. Не рекомендують вводити палець у рот постраждалого, якщо у нього збережена свідомість або є судоми. Якщо постраждалий перебуває у свідомості або чужорідне тіло не вдається видалити за допомогою пальця, то рекомендують застосовувати прийом Геймліха. Різкий поштовх у живіт зміщує діафрагму вгору, внаслідок чого з легень виштовхується струмінь повітря, що приводить до видалення стороннього тіла. Прийом Геймліха не проводять, якщо констатують: переломи ребер, травми органів черевної порожнини, регургітацію (зворотний нормальному напрямку стрімкий рух рідин або газів, що виникає у порожнистих м’язових органах при їх скороченні). Поєднувати удари по спині й поштовхи у грудну клітину рекомендують при обструкції дихальних шляхів стороннім тілом у дітей молодшого віку.

Попросіть постраждалого нахилитись уперед під кутом 90 градусів та виконайте 5 різких ковзних поштовхів основою долоні між лопатками постраждалого.

Якщо прохідність дихальних шляхів не відновлюється і постраждалий перебуває у вертикальному положенні, станьте позаду від нього і обхопіть його своїми руками на рівні верхньої частини живота. Підтримуючи за тулуб, нахиліть постраждалого вперед. Складіть одну свою руку в кулак і помістіть його великим пальцем у напрямку до тулуба в епігастральній ділянці. Другою своєю рукою зафіксуйте кулак зверху. Інтенсивно різко стискайте живіт і нижні ребра постраждалого (до 5 серій) у напрямку знизу-вгору до діафрагми, щоб створити потужний зворотний рух повітря з легень (внаслідок раптового підвищення внутрішньочеревного тиску), яке і виштовхає стороннє тіло з гортані.

Дуже важливо пам’ятати, що відразу ж після того, як стороннє тіло вийде з гортані постраждалого, рефлекторно настане глибокий вдих і стороннє тіло, якщо воно залишилося в роті, може знову потрапити в гортань, тому його потрібно негайно вилучити з рота.

Якщо постраждалий перебуває в горизонтальному положенні, то для вилучення стороннього тіла з дихальних шляхів постраждалого потрібно покласти на спину, сісти на його стегна “верхи» і двома кулаками здійснювати різкі натискання (поштовхи) на верхню частину живота у напрямку до легень.

Якщо людина має надмірну вагу або це вагітна жінка, компресію потрібно проводити на грудну клітину, а не на живіт.

2. Перевірте дихання постраждалого, використовуючи спосіб “ЧБВ” (чую, бачу, відчуваю). Дивіться, як підіймаються та опускаються грудна клітка та живіт постраждалого. Слухайте звуки його дихання. Відчувайте його дихання на вашому обличчі.

3. Якщо постраждалий не дихає, проведіть штучне дихання. Якщо постраждалий не дихає самостійно, але в нього є пульс, продовжуйте виконувати штучне дихання. Для цього бажано використовувати спеціальну маску із клапаном для штучного дихання. Якщо у вас є мішок Амбу (Cyclone Pocket BVM – The Cyclone Bag Valve Mask – ручний апарат для штучної вентиляції легень), скористайтеся ним для вентиляції легень.

4. Вставте носоглотковий повітропровід (назофарингеальну трубку):

• якщо постраждалий непритомний і дихає самостійно;

• якщо притомний або непритомний постраждалий з обструкцією або з загрозою обструкції дихальних шляхів (робить менше 2 вдихів кожні 15 секунд).

Нормальне дихання у непритомного постраждалого може порушитися досить швидко, тому, якщо є можливість, також вставте носоглотковий повітропровід такому постраждалому.

5. Дозвольте постраждалому у свідомості зайняти таке положення, при якому найкращим чином будуть захищені дихальні шляхи, враховуючи положення сидячи.

6. Непритомного постраждалого, у якого ви не виявили додаткових пошкоджень, поверніть на бік. Це дасть змогу крові, що накопичилася, слизовим виділенням, блювотінню витікати через рот постраждалого, а не блокувати його дихання.

Повертати постраждалого на бік можна в напрямку до себе і від себе. До себе повертати зручніше і доцільно, позаяк ви весь час контролюєте постраждалого.

Щоб покласти постраждалого на бік у напрямку до себе:

• руку постраждалого, яка ближче до вас, підніміть вгору вздовж тулуба або вбік;

• другу руку зігніть у лікті та притисніть тильним боком до протилежної від руки щоки постраждалого;

• зігніть у коліні під прямим кутом дальшу від себе ногу постраждалого;

• фіксуйте голову та шию постраждалого, притискаючи його долоню до щоки, іншою рукою повертайте постраждалого за зігнуте коліно на бік обличчям до себе. Використовуючи зігнуті руку й ногу постраждалого як важіль, поверніть його на себе. Таким чином можна без зусиль повернути будь-яку людину;

• підтягніть зігнуту ногу трохи вище, поправте руки постраждалого, надаючи йому зручне стійке положення.

• контролюйте прохідність дихальних шляхів.

Запитання та завдання для перевірки знань:

1. Що таке клінічна смерть і чим вона відрізняється від біологічної?

2. Яка послідовність дій під час проведення СЛР?

4. Що таке «платинові 10 хвилин»?

5. Чим повинен користуватися рятівник під час надання домедичної допомоги?

6. Прокоментуйте спосіб Три V або «V V V».

Практичне завдання:

Вчитель/-ка об’єднує учнівство у групи по троє (Потерпілий/-а, Рятівник/-ця 1-2) та моделює ситуації (бажано, щоб до груп входили юнаки та дівчата):

1. Ви йдете по вулиці та бачите: на траві біля дерев лежить людина. Ваші дії?

2. Ви побачили, як знепритомніла людина, її розгублений родич починає кликати на допомогу. Ваші дії?

3. Ви переходили вулицю і побачили багато людей, які стояли біля непритомної людини і навіть не намагались надавати домедичну допомогу. Ваші дії?

Потрійний прийом Сафара: алгоритм, основні питання

Потрійний прийом Сафара є одним з етапів проведення реанімаційних заходів. Він необхідний для відновлення прохідності дихальних шляхів. Використовується кілька варіантів виконання прийому Сафара, але навіть знання тільки одного з них може врятувати комусь життя.

Покази СЛР

Як вже було сказано вище, потрійний прийом Сафара – це частина реанімаційних заходів. Показаннями для їх проведення вважається відсутність свідомості, дихання і серцебиття, а також пульсу на великих судинах (сонній, плечовій або паховій артерії).

Медичний працівник або людина, яка не має спеціалізованої освіти, має в першу чергу перевірити свідомість. Для цього можна ущипнути людину, шльопнути її по щоці або натиснути на мочку вуха. Якщо на больовий подразник реакції немає, то слідом реаніматор нахиляється треба ротом потерпілого, щоб перевірити дихання, і одночасно шукає пульс. На діагностичні процедури відводитися від тридцяти секунд до двох хвилин.

Проблеми при проведенні ІТЛ

Потрійний прийом Сафара передбачає запрокидання голови, висунення нижньої щелепи і привідкривання рота людини. Але у зв ‘язку з цим з’ являється кілька цілком розумних питань:

1. Як можна одночасно утримувати потерпілого в такому, м ‘яко кажучи, незручному для реаніматолога становищі і примудритися щільно притиснутися губами до його рота і зробити вдих. Звичайно, якщо рятувальників двоє, то завдання спрощується: один тримає, а другий вдихає, але така розкіш буває рідко.

2. Друга проблема зачіпає тільки медичних працівників і студентів-медиків. Вона полягає у відпрацюванні навичок реанімації, в тому числі і прийому Сафара. На яких тренажерах або фантомах це можна відпрацювати? Як правило, практикуючі лікарі отримують необхідні навички в польових умовах, що може коштувати людям життя.

Це далеко не всі питання, а тільки пара найбільш животрепетних. Система підготовки рятувальників недосконала, а цивільне населення в більшості своїй взагалі не володіє навичками першої допомоги, на відміну від населення в прогресивних країнах. І з роками статистика не поліпшується.

Історична довідка

Потрійний прийом Сафара, як з ‘ясувалося ще наприкінці минулого століття, може не тільки допомагати, а й калічити людину. Консиліум хірургів після вивчення протоколів реанімаційних заходів був вкрай здивований деякими оновленнями. Наприклад, вони вважали, що висувати нижню щелепу вперед недоцільно, оскільки це може призвести до пошкодження спинного мозку.

Коли рятувальник у своєму завзятті дістатися до дихальних шляхів різко висуває нижню щелепу, то він має всі шанси разом з нею висмикнути з хребта і два шийних хребця. Це призведе до повного паралічу тіла людини, а потім і його смерті від зупинки дихання. Якщо ж рятувальник буде надавати на лоб потерпілого і плавно згинати шию, то хребет вигнеться дугою і спинний мозок залишиться цілим. Це було в 1985 році.

І тільки двадцять років потому Європейська рада з реанімації прийняла рішення про те, що висунення щелепи (третій етап прийому Сафара) є більш небезпечним, ніж запрокидання.

Штучна вентиляція “з рота в рот”

Як з ‘ясовується, для порятунку життя зовсім необов’ язково повністю виконувати потрійний прийом Сафара. Алгоритм першої допомоги виглядає так:

1. Перевірити пульс, дихання і свідомість, переконатися, що людина не спить, а дійсно потребує допомоги.

2. Потрібно покласти потерпілого на тверду поверхню і стати поруч з ним на коліна так, щоб перебувати збоку від його особи.

3. Правою рукою слід обхопити підборіддя і розтиснути губи.

4. Лівою рукою затиснути ніс. Це обов ‘язкова дія.

5. Плавно запрокинути голову людини і утримувати її в такому положенні протягом вдиху. Неправильне запрокидання голови – найчастіша помилка рятувальників.

6. Потрібно щільно притиснутися своїми губами до губів потерпілого і зробити видих.

7. Повторити вдих знову, а потім зробити тридцять надавливаний на грудну клітку, вжима грудини на 2/3 глибини тіла.

Потім повторювати 6-й і 7-й пункти до тих пір, поки потерпілий не зробить рефлекторний вдих, або до тих пір, поки не приїде бригада швидкої допомоги.

Захисна маска при ІВЛ

Перед тим як використовувати на практиці потрійний прийом Сафара, техніка проведення ІТЛ повинна бути добре відпрацьована на муляжах і фантомах. Крім того, слід переконатися в наявності засобів індивідуального захисту, які зможуть уберегти рятувальників від контакту з рідинами з тіла хворого (слина, блювота, кров).

Маску для ІВЛ потрібно взяти в праву руку і затиснути між великим і вказівним пальцями так, щоб долоня залишилася вільною. Не відпускаючи маску, праву долоню покласти на підборіддя потерпілого і, притримуючи маску на його обличчі другою рукою, запрокинути людині голову. Зафіксувавши становище, рятувальник нахиляється і вдихає повітря через захисний клапан.

Якщо захисної маски немає, то необхідно проводити закритий масаж серця без вдихання повітря. Це називається “безвентиляційна реанімація” “. Запасу кисню в крові вистачить для підтримки життєдіяльності мозку, поки не приїде швидка допомога.

Навички СЛР

Виконання потрійного прийому Сафара та інші етапи серцево-легеневої реанімації вимагають від рятувальника певного знорування. З розбігу не вийде виконати все так, як потрібно. За ідеальних умов у двох рятувальників людина повинна прийти до тями вже через три хвилини після початку реанімації за умови, що у неї немає ніяких зовнішніх і внутрішніх пошкоджень.

Для того щоб досягти такого результату, потрібно багато тренуватися на фантомах і манекенах. На жаль, у сучасній вітчизняній медичній школі проведення потрійного прийому Сафара і СЛР займає всього шість годин навчального часу. Для порівняння: в Америці парамедики відпрацьовують прийоми реанімації більше трьохсот годин. Це позначається на їх підготовці в кращу сторону.