Географія та історія Туркменістану

Туркменістан – президентська республіка, унітарна держава, що складається з 5 областей (велаятів) та міста Ашхабад. Глава держави – президент. Законодавчий орган – президент і Народна рада (Халк маслахати). Столиця – Ашхабад (950 тис. Чол.). Географічне положення: захід Середньої Азії, східне узбережжя Каспійського моря. Межує з Казахстаном, Узбекистаном, Афганістаном, Іраном. Площа: 488,1 тис. Км2.

Населення: 5,2 млн. Чол. Туркмени (78%), узбеки (9%), росіяни (3%), казахи. Міське населення 28%, найбільші міста: Дашргуз, Туркменабад, Туркменбаші. ВВП на душу населення: 7000 дол. США. Грошова одиниця: туркменський манат.

Туркменістан – «Земля туркмен» – розташований в західній частині Центральної Азії. Цій державі з невеликим населенням і великою територією пророкують велике майбутнє. Хоча, якщо поглянути на її простори з висоти пташиного польоту, – нічого примітного. Нескінченні піщані пустелі, пересічені ланцюгами барханів; і тільки на півдні сумний пейзаж дещо пожвавлюють гори, а на околицях пустелі химерно в’ються русла нечисленних річок. Уздовж берегів цих річок і річечок розташовані нечисленні міста, селища, сади і бавовняні поля. Справжні скарби країни приховані від стороннього ока – вони знаходяться в надрах Туркменістану. Це величезні запаси природного газу – палива для енергетики та сировини для хімічної промисловості.

Більшу частину території Туркменістану займає одна з найбільших піщаних пустель світу – пустеля Каракуми («Чорні піски»). Її поверхню покривають грядовие і горбисті піски, є і тверді глинисті ділянки (такири). Вітри пустелі переміщують величезні маси піску, створюючи бархани і замітаючи прилеглі до пустелі землі.

Клімат «Землі туркмен» помірний континентальний. Тут іспепеляюще спекотне літо і досить прохолодна зима. Перепади температур дуже значні, опадів мало, вологість майже завжди вкрай низька. Одним словом, тут у наявності все, що необхідно для формування безводної пустелі.

Незважаючи на суворі природні умови, частина території Туркменії була заселена ще в глибокій старовині. Південні райони країни були одночасно північно-східною околицею землеробських цивілізацій Близького Сходу. У 1 тис. До н. е. місцеві жителі оволоділи зрошуваного землеробства, розводили худобу, вели широку торгівлю з найвіддаленішими країнами. Пишно розцвіли багатолюдні міста Мерв, Амуль і Куня-Ургенч.

На початку 8 в. землі Туркменістану опинилися під владою Арабського халіфату. Під тиском завойовників місцеві племена прийняли іслам і встановили міцні зв’язки з арабським світом, який в той час простягався від рубежів Індії до Західної Африки.

У 13 в. землі туркменів були завойовані монголами, а в 16-17 ст. стали частиною Хівінського і Бухарського ханств.

У 1869 р частина прикаспійських територій Туркменістану була приєднана до Російської імперії – вони утворили так звану «Закаспийскую область». На східному узбережжі Каспійського моря було засновано місто Красноводськ. Через 12 років Туркменістан остаточно перестав чинити опір натиску російських військ, впав останній оплот незалежності туркмен – фортеця Геок-Тепе.

У 1918 була утворена Туркестанська Автономна Радянська Соціалістична Республіка у складі РРФСР, а в 1924 р Туркменія стала союзною республікою СРСР.

З 1991 р Туркменістан – незалежна суверенна держава.

Більшість населення країни складають туркмени, особливо велика їх чисельність в сільській місцевості. У долині р. Амудар’ї живуть узбеки, у містах до останнього часу був високий відсоток російського населення, однак у результаті політики колишнього авторитарного керівника країни Сапармурада Ніязова росіяни почали послідовно витіснятися з Туркменістану. Офіційна мова – туркменський, однак російська залишається мовою міжнаціонального спілкування. Дев’ять з десяти жителів країни сповідують іслам, проте і ця сторона життя туркмен до останнього часу залишалася під контролем керівництва Туркменістану.

Економіка цієї аграрно-індустріальної країни традиційно грунтувалася на легкої, харчової промисловості і бавовняру господарстві. Однак за останні 10-15 років на передній план висунулася видобуток природного газу та нафти. З видобутку газу Туркменістан знаходиться на десятому місці в світі, нафти видобувається істотно менше, але запаси її великі. Крім того, помітний внесок в економіку вносять хімічна промисловість, енергетика і машинобудування. У той же час в країні велика безробіття: у містах вона досягає 25% працездатного населення, а в сільській місцевості – до 40%.

Головна галузь сільського господарства – бавовництво. Чверть валового збору туркменської бавовни припадає на тонковолокнисті сорту, високо цінуються на світовому ринку. На зрошуваних землях висівають зернові культури – рис, кукурудзу і кормові трави. На півдні країни розвинені овочівництво, садівництво і баштанництво.

Широко відомі в усьому світі продукти тваринництва Туркменії – високоякісна шерсть і каракуль (шкурки ягнят особливої ​​породи овець).

Економічна та соціальна географія

Туркменістан розташований в Центральній Азії. Територія витягнута з північного заходу на південний схід між Каспійським морем і р. Амудар’я.

Найбільша протяжність з півночі на південь — 650 км., зі заходу на схід — 1100 км. Вигідним можна вважати вихід до Каспійського моря і відносно зручні виходи на південь, в Іран.

Формування території. Територія сучасного Туркменістану в минулому, до відкриття морського шляху з Європи в Індію, відігравала важливу роль посередника між цивілізаціями Заходу і Сходу.

Вигідне положення на сухопутних торговельних шляхах з країн Середземномор’я і Північної Євразії в Індію і Китай сприяло економічному розвитку і водночас було ареною зіткнення інтересів багатьох країн. Перші державні утворення і великі оазиси (Маргіана, Парфія, Мідія) виникли тут ще до Різдва Христового.

Становлення туркменської нації проходило в умовах майже повної відсутності землеробства і максимального розвитку кочового способу життя, часто насаджуваного завойовниками.

Після кількох спроб завоювання Туркменістану росіяни все-таки у 1881 р. штурмом здобули фортецю Геок-Тене, а потім аул Ашгабат. Пізніше до Росії приєднали Тедженський і Мургабський оазиси.

У 1924 р. з окремих територій, заселених туркменами, була утворена Туркменська PCP. У 1991 р. Туркменістан став незалежною президентською республікою.

Президент С. Ніязов є главою держави і Кабінету міністрів. Вищим представницьким органом влади є Народні збори, законодавчим — парламент.

У червні 1992 р. була проведена реорганізація адміністративно-територіального поділу країни: замість областей створені велаяти, замість районів етрапи і новий п’ятий велаят Ахалський (колишня Ашгабатська обл.), а Чарджевська обл. перейменована у Лебапський велаят. Отже, з 1998 р. Туркменістан має такий адміністративно-територіальний поділ (5 велаятів): 1. Ахалський (центр Ашгабат); 2. Балканський (Небітдаг); 3. Дашховузький (Дашховуз); 4. Лебапський (Чарджев); 5. Марийський (Мари). До складу Балканського велаяту входить м. Туркменбаші (колишній Красноводськ), тому площа його найбільша — 138,5 тис. км 2 .

Природно-ресурсний потенціал. Туркменістан — найбільш рівнинна країна регіону. Майже 80% території лежить в межах Туранської низовини, піднімаючись в середньому лише на 100-200 м над рівнем моря. Переважну частину території займає піщана пустеля Каракуми. Гори є лише на півдні. В кайнозої проходило стискання осадових порід, що викликало формування хребта Копетдаг.

З осадовими породами Туранської плити пов’язані великі запаси горючих корисних копалин (в т. ч. на шельфі Каспійського моря) — природного газу і нафти. За запасами газу Туркменістан входить в п’ятірку великих країн світу. Є родовища сірки, калійних і кухонних солей. Туркменістан – найбільш сонячний з середньоазіатських республік. Число сонячних днів досягає 290.Клімат різко континентальний з мінімальною кількістю опадів протягом року (75-100 мм. на рівнинах і до 350 мм. у передгір’ях). Найтепліший район — південний захід країни, де середньорічна температура +16,9°С. Літо завжди сухе і жарке.

Найбільша ріка — Амудар’я. Менш водними, що губляться в пісках, є Мургаб і Теджен. Значна частина води випаровується, фільтрується в ґрунт або використовується для зрошення. Є декілька солоних озер. Найбільші з них — Сарикамишське і Куулі. Велике значення для сільського господарства має Каракумський канал.

Ландшафти пустель мають всі риси, властиві цій природній зоні.

Населення і розселення. У 2000 р. у Туркменістані проживало 4,4 млн. осіб. Середня густота населення — 9,0 осіб/км 2 , його розміщення вкрай нерівномірне. Переважна частина жителів зосереджена в оазисах, де густота зростає до 200 осіб/км 2 , водночас 80% території взагалі не заселено (Каракуми).

Чисельність населення зростає (на 90-100 тис. осіб щороку) за рахунок високого природного приросту (1,8%). Це приводить до постійного збільшення молодих вікових груп в загальній чисельності населення. Середній розмір сім’ї традиційно великий: 3-5 дітей і більше. Дитяча смертність порівняно з іншими країнами невисока і становить 5,5%. Швидке зростання кількості населення загострює проблему зайнятості.

Стабільна соціально-економічна ситуація підтримує і міжетнічне благополуччя. Більше 3/4 населення становлять туркмени (73,3%). Серед етнічних груп можна виділити узбеків (9,0%), росіян (9,8%), казахів (2,0%), вірмен (0,8%), інші становлять 5,1%. В останні роки, як і з інших республік Центральної Євразії, помітним є відтік російськомовного населення. Туркменістан займає друге місце (після Казахстану) за часткою міських жителів. Частка міського населення дорівнює 45%.

Великі міста — Ашгабат (540,6 тис. осіб), Чарджев (189,2 тис. осіб), Дашховуз (141,8 тис. осіб), а також Мари, Небітдаг, Туркменбаші.

Більшість туркменів — мусульмани — суніти.

Господарство. Як і у більшості країн пострадянського простору, спостерігається спад виробництва. Видобуток газу скоротився вдвоє, впав видобуток нафти. Зупинено більшість підприємств машинобудівного циклу. Знизились показники сільського господарства.

Нафтогазовий комплекс був і залишається основою спеціалізації країни. Це важлива експортна галузь. На частку природного газу припадає близько 60% ВВП.

Основний нафтовидобувний район — захід країни. Нафта переробляється на двох нафтопереробних заводах в Туркменбаші і Чарджев.

Туркменістан — четвертий у світі виробник природного газу. Основні родовища — Ачак на півночі Чарджевської обл., газоносні площі в районі м. Мари і на узбережжі Каспію.

Тепер у зв’язку з неплатежами основних споживачів газу (Вірменія, Грузія, Азербайджан, Україна) його видобуток знизився до 35 млрд. м 3 . Все ж ця галузь найбільш перспективна за умови підвищення частки переробки сировини всередині країни і будівництва нових трубопроводів за її межі. Тепер діє лише один газопровід — через Росію.

У перспективі намічено будівництво газопроводів через Іран і Туреччину в Європу і через Афганістан — в Пакистан та Індію.

Галузі машинобудування забезпечували нормальне функціонування пріоритетних галузей (нафтогазової і сільського господарства). В кожному обласному центрі були ремонтні підприємства відповідного профілю. Крім цього, в Ашгабаті були представлені завод газових апаратів, електротехнічний, кабелю, обчислювальної техніки, в Кизил-Арваті — вагоноремонтний, в Мари — з виробництва насосів.

У хімічному комплексі Туркменістану найбільш розвинені два цикли: нафтогазовий і гірничо-хімічний.

У східній частині країни зосереджені унікальні родовища сірки, поліметалів, йоду, бору. Використовується тільки родовище сірки в Гавурдаку. З привізної сировини випускають сірчану кислоту, міндобрива, сульфат алюмінію.

Західний район виділяється запасами сульфату натрію, мірабіліту (глауберової солі), йодистих і бромистих сполук, бентоніту. Видобута сировина переробляється в містах Небітдаг, Челекен, Бекдаш.

Перспективною вважається теплова електроенергетика. Поблизу великих міст збудовані ТЕС. Намічено прокласти ЛЕП в Іран для експортних поставок електроенергії.

АПК і легка промисловість. Придатні для землеробства площі не перевищують 3% території, в основному в оазах. Поливні землі займають 95% всієї посівної площі.

За роки незалежності посівні площі зернових культур і збір зерна зросли втричі. Бавовник, хоча вже не є монокультурою, залишається найбільш дохідною і потужною складовою експорту країни. Туркменістан входить в десятку провідних світових експортерів бавовни — сирцю. Втрачено більшість ринків збуту традиційних південних культур, ранніх овочів, винограду, баштанних.

Майже 97% сільськогосподарських земель Туркменістану — це пасовища. Головною галуззю тваринництва є каракульське вівчарство. Частка овець в загальному поголів’ї тварин перевищує 50%. За виробництвом каракулевих шкурок Туркменістан поступається лише Узбекистану. В цілому поголів’я худоби постійно зростає.

Світову славу Туркменістану приніс скаковий кінь ахалтекінської породи. Сьогодні чистопородні скакуни є національним надбанням і заборонені до вивозу з країни. Загальне поголів’я коней досягає 20 тис. голів, в т. ч. ахалтекінців — близько 7 тис.

Харчова промисловість орієнтована на місцеві потреби. За випуском олії на одну особу Туркменія ділила в СРСР перше місце з Молдавією.

У легкій промисловості (в основному бавовноочисній) переважала первинна переробка. За участю іноземного капіталу збудовано декілька підприємств завершальних стадій. Питома вага бавовни — волокна зросла з 4 до 20% заготовлюваного обсягу. Заводи шовкової промисловості знаходяться в Ашгабаті, Чарджев.

Транспортний комплекс. Туркменістан, маючи вигідне геополітичне положення і будучи транзитною територією, розвиває транспортний комплекс. Загальна довжина залізниць 2330 км. Маючи добре налагоджені зв’язки з північними і східними сусідами, Туркменістан вибрав південний напрямок як пріоритетний для розвитку транспортних шляхів. Особлива роль відводиться транзитним дорогам: уже діючій Теджен-Мешхед і проектованій з Росії через Казахстан в Іран вздовж східного узбережжя Каспійського моря. Розвивається і морський транспорт. Найслабшою ланкою транспортного комплексу є автомобільний.

Зовнішньоекономічні зв’язки. Туркменістан — країна визнаного нейтралітету. Вона розвиває політичні та економічні відносини з сусідами і всіма країнами світу.

На відміну від інших територій пострадянського простору обсяг зовнішньоторговельного обороту знизився найменше. Це пов’язано з стійким попитом на природний газ, бавовну — волокно, вироби народних промислів. У Туркменістан надходять кредити з різних держав під певні проекти (соціальна інфраструктура, підприємства «верхніх поверхів» технологічних ланок, найновіші проекти освоєння шельфу). Провідний партнер Туркменістану — Росія. Близько 15% будівельних робіт у Туркменістані здійснюється з участю російського капіталу.

Використовуючи сайт ви погоджуєтесь з правилами користування

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Ми приєднуємось до закону про авторське право в цифрову епоху DMCA прийнятим за основу взаємовідносин в площині вирішення питань авторських прав в мережі Інтернет. Тому підтримуємо загальновживаний механізм “повідомлення-видалення” для об’єктів авторського права і завжди йдемо на зустріч правовласникам.

Копіюючи матеріали во повинні узгодити можливість їх використання з авторами. Наш сайт не несе відподвідальність за копіювання матеріалів нашими користувачами.