Таджикистан: багатоженство як спосіб виживання жінок

Багатоженство стає все більш поширеним явищем у Таджикистані. DW – про те, з чим це пов’язано та якими можуть бути наслідки для жінок, які стали другою чи третьою дружиною.

Традиційне весілля у ТаджикистаніФото: Yegor Aleyev/ITAR-TASS/IMAGO

Поширення багатоженства в Таджикистані останніми роками пов’язують як із зростанням впливу релігії на суспільство, так і з масовим від’їздом до інших держав громадян, переважно молодих чоловіків, у пошуках заробітку. У країні дуже високий рівень бідності і важко знайти добре оплачувану роботу. Згідно з останньою доповіддю Інституту досліджень Центральної Азії, близько 70 відсотків таджицьких сімей живуть завдяки грошовим переказам: майже мільйон таджицьких громадян, більшість із них – молоді чоловіки, які працюють за кордоном.

Це одна з причин того, що багато таджицьких жінок, які залишилися після розлучень без чоловіків, підтримують право місцевих чоловіків на багатоженство, вбачаючи у цьому єдину можливість матеріально забезпечити себе та своїх дітей. Особливо поширені шлюби з кількома дружинами серед чоловіків з високими та середніми доходами, включаючи чиновників та бізнесменів.

Офіційно держава не визнає багатоженства та погрожує порушникам штрафами чи виправними роботами, але на реальний стан справ найчастіше заплющують очі. За шаріатом мусульманам дозволяється мати кілька дружин, їхній союз освячує мулла, без офіційної реєстрації шлюбу.

Чому жінки погоджуються стати другою чи третьою дружиною?

Феміністка та дипломована психологиня Фіруза Мірзоєва, співробітниця таджицької організації “Громадське здоров’я та права людини” поділилася з DW кількома причинами поширення багатоженства в країні. “Жінки готові брати статус другої, третьої чи четвертої дружини, щоб, так би мовити, легалізувати своє особисте життя”, – каже вона. І додає: “Це ще має й матеріальний аспект: у багатьох жінок у регіонах, які не здобули вищої освіти, а деякі навіть не закінчили школу, єдиний вихід вижити матеріально – це бути, скажімо так, приналежністю чоловіка”.

Мірзоєва навела приклад Хатлонської та Согдійської областей, де “дівчат з дитинства готують до заміжжя, і, відповідно, їхня освіта розглядається як щось зайве”. На її думку, багатоженство гарантує жінкам “безпеку”, оскільки дає їм певний статус у суспільстві та захищає від “соціальних вимог”.

“Суспільство негативно ставиться до незаміжніх та розлучених жінок, вважаючи їх “старими дівами”. “Навіть якщо жінка успішна і незалежна, суспільство не схвалює її”, – наголошує правозахисниця.

Від нещасливого шлюбу до успішного бізнесу

Аміна родом із Ісфари, але з батьками давно переїхала до столиці Таджикистану Душанбе. Після закінчення дев’ятого класу, розповідає молода жінка, батьки видали її заміж. “Чоловіка вони обирали замість мене, я навіть не знала, як він виглядає, але знала, що він старший за мене на два роки”, – додала Аміна. Жили вони у будинку його батьків, провели два місяці разом, після чого він поїхав на заробітки до Росії.

“На початку він раз на рік приїжджав на місяць, а потім перестав приїжджати взагалі. Незабаром я дізналася, що він одружився вдруге і вже живе зі своєю новою сім’єю, – розповідає Аміна. – Тоді я вирішила піти від нього, оскільки я і наші діти йому не потрібні. Я вирішила, що він теж мені не потрібен”. Троє дітей опинилися у батьків чоловіка через відсутність на той момент у жінки достатніх коштів на їхнє забезпечення. Але, як зазначає Аміна, вона часто відвідує їх досі.

Не бажаючи жити в бідності та самоті, Аміна погодилася стати третьою дружиною 46-річного чоловіка, який “дуже піклується про неї та допомагає стати на ноги”. За словами молодої жінки, він купив їй квартиру та машину, а через деякий час допоміг створити власний бізнес, і тепер у неї є свій салон краси, а також магазин одягу. Аміна вважає, що більше нічого не потребує, і турбота другого чоловіка робить її дуже щасливою.

“Розлучена, значить, придатна бути тільки другою дружиною”

Уродженка Гісарської області Маніжа вийшла заміж у 19 років і чотири місяці потому розлучилася через часті конфлікти зі свекрухою. “Такі вже традиції: якщо ти розлучена, то придатна бути тільки другою дружиною, інших варіантів доля не дає. Сім’я та суспільство, на жаль, більше мене не приймають”, – розповідає Маніжа в розмові з DW.

Весілля у Таджикистані Фото: Yegor Aleyev/ITAR-TASS/IMAGO

Відразу після розлучення, за словами Маніжі, багато хто пропонував їй стати другою або третьою дружиною через “ніках”, мусульманський священний обряд одруження, обіцяючи забезпечувати її фінансово. “Спочатку я відмовлялася, тому що ще не подолала травму розставання з першим чоловіком, але через фінансові обставини та відсутність житла мені довелося подумати про пропозиції.” Незабаром Маніжа стала другою дружиною місцевого чиновника. “На щастя, дуже молодого, йому всього 27 років”, – зазначає вона.

Новий чоловік проводить з Маніжею три дні на тиждень, а решту днів перебуває у власному будинку з першою дружиною та двома дітьми. Перша дружина, як розповідає Маніжа, знає про їхній другий шлюб і не заперечує.

“Бути другою дружиною – мій вибір, мене не примушували. На даний момент я дуже щаслива, що є людина в моєму житті, яка піклується про мене. Проти традицій і культури ніяк не піти, тому залишається змиритися з життям і дякувати аллаху за все, що він мені дав,” – зазначає вона.

“Стара діва” не придатна для першого шлюбу”

Сітора – родом із Хатлонської області, працює в Душанбе і вже давно винаймає кімнату в місті. 29-річна жінка була у стосунках, але вони не мали успіху, і тепер вона вважає, що вік не дозволить їй стати першою дружиною.

Розлучені жінки можуть стати лише другою дружиноюФото: Boaz Rottem/IMAGO

Тому Сітора розглядає можливість стати другою дружиною: “Батьки мене вже не приймуть, бо давно чекають на моє заміжжя. Мені нікуди йти, моя маленька зарплата не дозволяє знімати кімнату постійно, особливо враховуючи, що ціни сильно зростають, а зарплата залишається мізерною”.

Жінка давно мріє про гарні умови життя, про своїх дітей та створення сім’ї. “Я готова прийняти статус другої, третьої чи четвертої дружини. Якщо це допоможе мені уникнути самотності та забезпечити майбутнім дітям фінансову стабільність, то чому б і ні?” – каже вона.

Обмеження прав та соціальна невизначеність

Однак статус другої чи третьої дружини тягне за собою обмеження прав та соціальну невизначеність для жінок. Без офіційної реєстрації шлюбу жінки “в таких стосунках позбавлені юридичного захисту та не мають майнових прав”, зазначає Фіруза Мірзоєва. За її словами, якщо у такому шлюбі народжуються діти і вони записуються на ім’я батька, то “тільки діти можуть розраховувати на якусь фінансову та майнову підтримку”.

Як стверджує феміністка, багатоженство становить значні ризики для жінок, особливо у випадку, якщо чоловік іде або вмирає, тому що не буде кому забезпечувати жінку або її дітей. “Ціле покоління дітей, народжених у таких шлюбах, стикається із упередженим ставленням до себе з боку суспільства”, – додала вона.

Фіруза також вказує на складність соціальних взаємин, особливо між жінками, які перебувають у нерівних позиціях. “Перші дружини часто ставляться до цієї ситуації негативно, але їхня фінансова залежність від чоловіків обмежує їхній вплив на прийняття рішень чоловіками”, – зазначає вона у розмові з DW.

“Влада змушена заплющувати очі на багатоженство”

На думку Мірзоєвої, таджицька влада змушена заплющувати очі на багатоженство через побоювання, що серйозні спроби змінити ситуацію можуть призвести до економічної бідності багатьох жінок.

Якщо з’являться серйозні спроби змінити ситуацію, величезна кількість жінок залишиться за межею бідності, внаслідок чого деякі вимушено займуться проституцією. Навіть якщо частина з них зможе на цьому заробляти достатньо грошей на незалежне існування, їх не приймуть у суспільстві, вважає феміністка.

За що борються жінки у Німеччині (13.03.2019)

To view this video please enable JavaScript, and consider upgrading to a web browser that supports HTML5 video

Афганістан. Що отримають і втратять інші країни від влади талібів

І, як показують бомбові атаки в аеропорту Кабула, повстанські угрупування також не стоять осторонь.

Отже, що означає для світу прихід талібів до влади в Афганістані?

Пакистан

Сусідній з Афганістаном Пакистан може як виграти, так і програти від зміни влади в Кабулі.

Довжина спільного кордону між Пакистаном й Афганістаном становить 2400 кілометрів. 1,4 мільйона афганських біженців вже зареєстровані в Пакистані, і, за оцінками, багато з них живуть там без документів.

Отже, йому є що втрачати від нестабільності в Афганістані.

Але Ісламабад, можливо, має найтісніші зв’язки з талібами.

“Талібан” або “студенти” мовою пушту виник на початку 1990-х років на півночі Пакистану. Багато афганців, що від самого початку приєдналися до руху, отримали освіту в пакистанських медресе (релігійних школах).

Хоч Пакистан завжди заперечував допомогу талібам, він був однією з трьох країн разом із Саудівською Аравією та Об’єднаними Арабськими Еміратами (ОАЕ), які визнали талібів, коли ті були при владі в Афганістані. Це також остання країна, яка розірвала дипломатичні зв’язки з угрупованням.

Хоч пізніше афгансько-пакистанські відносини погіршилися, нині “серед пакистанського керівництва панує думка, що вони досягли певних успіхів”, пояснює Умер Карім з британського Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI).

Для тих в Пакистані, хто дивиться на світ через призму конкуренції з Індією, перемога “Талібану” означає менший вплив Індії в країні.

“У Пакистані негативно ставилися до присутності індійських консульств уздовж пакистансько-афганського кордону – в таких містах, як Джелалабад і Кандагар”, – каже Карім.

“Вони вважали їх головними спонсорами антипакистанських сил, як-то “Техрік-е Талібан Пакистан” [радикальне ісламістське угруповання] на півночі країни та белуджських повстанців на півдні”.

Пакистан сподівається, що з приходом до влади “Талібану” зможе відновити свій вплив, пояснює Карім.

“Більшу частину торгівлі Афганістан здійснює через Пакистан, зокрема основними товарами, як-от борошном, рисом, овочами, цементом та будівельними матеріалами”, – каже він.

Крім того, Пакистан хоче створити “економічний сухопутний міст” з республіками Центральної Азії через Афганістан, допомагаючи з’єднати країну з економікою більшого регіону.

Ця економічна залежність може спонукати “Талібан” до співпраці з Пакистаном з низки питань, зокрема безпекових.

“Уряд Талібану, що вже має досвід глобальної ізоляції, не може піти проти Пакистану”, – каже Карім.

Росія

Війскові з Росії, Узбекистану та Таджикистану проводять спільні навчання біля таджицько-афганського кордону, 10 серпня 2021 року

Росія досі пам’ятає десятирічну війну (з 1979-го по 1989-й), яку Радянський Союз програв афганським повстанцям.

Найбільше Росію непокоїть те, чи може Афганістан стати притулком для джихадистів з кавказького регіону, особливо для тих, що пов’язані з так званою Ісламською державою (ІД), яка є ворогом як для Росії, так і для “Талібану”.

Москва швидко усвідомила силу талібів й почала взаємодіяти з цим угрупованням ще до того, як Захід розпочав виводити звідти свої війська.

Федір Лук’янов, головний редактор журналу “Росія в глобальній політиці”, заявив ВВС, що Москва продовжить свою “двоїсту політику” щодо Афганістану.

“З одного боку, вона спробує встановити контакти з “Талібаном”, щоб гарантувати політичну безпеку. З іншого боку, в Таджикистані збільшилась чисельність російських військ, й інтенсивна військова співпраця з Таджикистаном і Афганістаном може запобігти приходу [екстремістів] до цих країн з афганської території”, – каже він.

У ширшому сенсі вихід США з Центральної Азії знижує вплив Вашингтона над регіоном, який Росія вважає своєю сферою впливу.

“Те, що добре для нас, погано для американців, а те, що погано для нас, добре для американців. Сьогодні ситуація – не на користь американців, тому для нас це добре”, – сказав Financial Times московський політолог Аркадій Дубнов.

Китай

Інтереси Китаю в Афганістані пов’язані як з економікою, так і з безпекою.

Після виходу США китайські компанії отримали козирі у гірничодобувній галузі Афганістану, зокрема на рідкісноземельні елементи, які використовують в мікрочипах та інших передових технологіях.

За оцінками американських експертів, вартість афганських корисних копалин становить 1 трлн доларів, а за даними афганського уряду, – втричі більше.

Але, як повідомила 24 серпня китайська міжнародна газета Global Times, китайські компанії поки що ретельно вивчають політичні й безпекові ризики.

Китай і Росія об’єднали зусилля проти загрози з боку Афганістану

Крім того, їхня робота в Афганістані залежатиме від можливих санкцій Заходу, пише газета.

Зі стратегічної точки зору, китайський уряд має вагомі підстави для подальшої присутності в Афганістані – країна розташована у стратегічній точці китайського прєкту “Економічний пояс Шовкового шляху”, що передбачає торговельні й інфраструктурні ініциативи як в Ірані, так і в Пакистані.

І, як і Москва, Пекін занепокоєний тим, що Афганістан може стати притулком для екстремістів в регіоні, особливо з огляду на ситуацію в західному районі Китаю Синьцзян.

Китай “має невелику ділянку кордону з Афганістаном, зауважує Джонатан Маркус, дипломатичний оглядач й колишній кореспондент BBC. А китайська влада активно переслідує мусульманську меншину на заході своєї країни і має непокоїтись через те, що ісламістські терористи, які виступають проти Пекіна, можуть спробувати використати Афганістан як базу. Тож не дивно, що китайські дипломати в останні тижні так активно улещують талібів”.

25 серпня під час телефонної розмови президенти Китаю й Росії домовилися про готовність “активізувати зусилля у боротьбі з загрозами тероризму та незаконного обігу наркотиків, що надходять з Афганістану”.

Іран

Глобальна ізоляція “Талібану” грає на користь Ірану, вважає Умер Карім

За словами Умера Каріма, Іран взаємодіє з талібами “впродовж кількох років”, зокрема, через “Аль-Кудс”, відділення Корпусу вартових ісламської революції (КВІР), що спеціалізується на нетрадиційних військових діях та який США вважають терористичним угрупуванням.

“Іран дав прихисток лідерам “Талібану” і допоміг їм зі зброєю і фінансами. Своєю чергою, таліби більш поблажливо ставились до афганських шиїтів, особливо до хазарейців, тому хазарейські райони в центральному Афганістані потрапили під владу талібів без єдиного пострілу”.

Однак навіть попри це, надходили численні повідомлення про жорстоке поводження талібів з хазарейцями.

За словами Каріма, глобальна ізоляція Афганістану дозволить Ірану посилити свій вплив в країні.

“Іран також, ймовірно, захоче отримати сучасні безпілотники, ракети й інші види зброї, що залишили США, чи ті, що зараз в руках талібів, аби використати їх для програм власного оборонного виробництва”.

За даними агентства ООН у справах біженців, встановлення стабільності в Афганістані зменшить потік мігрантів до Ірану, де наразі перебувають 780 тисяч афганських біженців та шукачів притулку.

Західні країни

Західні лідери можуть вважати успіхом 20-річну кампанію в Афганістані, але таліби, безперечно, вважають, що перемога за ними.

“Ми виграли війну, а Америка програла”, – сказав ВВС лідер талібів у квітні, ще до їхньої блискавичної перемоги.

США та їхнім західним союзникам знадобиться час, щоб відновити імідж після таких подій.

Однак під час виступу в німецькому парламенті 25 серпня канцлерка Ангела Меркель заявила, що виведення військ “не має означати припинення зусиль із захисту афганських помічників й допомоги тим афганцям, що опинилися у важчій ситуації через захоплення влади талібами”.

“Наша мета має полягати в тому, щоб максимально захистити те, що було досягнуто в Афганістані за останні 20 років”, – сказала вона.

Виступаючи після онлайн-зустрічі G7 24 серпня, голова Ради ЄС Шарль Мішель сказав, що “поки що зарано вирішувати, які відносини ми будемо розвивати з новою афганською владою”.

Він додав, що ці нові відносини залежатимуть від “дій та ставлення нового режиму”.

“Як з точки зору збереження політичних, економічних і соціальних досягнень для афганських громадян та їхнів прав, особливо серед жінок, дівчат та меншин. Так і з точки зору міжнародних зобов’язань Афганістану, зокрема, безпеки, боротьби з тероризмом та розповсюдження наркотиків”.

Країни Заходу організували масштабну евакуацію військ та цивільних, які допомагали їхнім солдатам під час 20-річної війни

Одним з пріоритетів західних країн, окрім спроб не перетворити Афганістан на розплідник екстремізму, буде запобігання новій хвилі біженців та шукачів притулку.

Цей ризик був очевидний під час нападів біля аеропорту Кабула, відповідальність за які взяло на себе угрупування “ІД-Хорасан” – афганський осередок “Ісламської держави”.

Раніше спецслужби США попереджали про неминучу загрозу з боку цього угруповання, що є суперником “Талібану”.

Виступаючи після нападу, президент США Джо Байден заявив, що відповідальних знайдуть і покарають.

“Ті, хто здійснив цю атаку, а також усі, хто бажає Америці зла, знайте: ми не пробачимо. Ми не забудемо. Ми вас знайдемо і змусимо заплатити”, – сказав він.

Частиною угоди між “Талібаном” і США було те, що таліби не дозволять екстремістським угрупованням використати країну як базу для організації нападів на США чи їхніх союзників. Інцидент в аеропорту Кабула доводить, що ці угрупування вже в країні та діють.

Ісламістські групи

Як показала атака, пристосовуватись до нового регіонального порядку доведеться не лише світовим урядам. Влада талібів впливає і на баланс сил між повстанськими угрупованнями.

З одного боку, експерти попереджають про можливе перегрупування “Аль-Каїди”, чий напад на США 11 вересня 2001 року спровокував вторгнення в Афганістан.

З іншого боку, джихадистські групи тепер “прагнутимуть продемонструвати свою значущість”, – каже Сана Джафрі, директорка Інституту політичного аналізу конфліктів (IPAC) в Джакарті.

Жертва нападу на аеропорт Кабула 26 серпня

Прихильники ІД “засуджують” перемогу Талібану як “результат мерзенної угоди зі Сполученими Штатами, а не справжнього джихаду”, – пояснила Джеффрі ВВС.

При цьому вона описує перемогу “Талібану” як “найкращу новину, яку групи “Аль-Каїди” отримували за довгий час”.

“В соціальних медіа, якими керують екстремістські кола, та в їхніх офіційних заявах ми спостерігали загальний тріумф перемоги Талібану”.

“Головний висновок, який вони зробили, – це те, що наполегливість винагороджується. І немає сумнівів, що це надихне багатьох екстремістів у регіоні”.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Конфлікт Таджикистану і Киргизстану: чому воюють союзники Росії

На кордоні Киргизстану і Таджикистану відбулися збройні сутички. До ранку п’ятниці кількість постраждалих громадян Киргизстану в результаті перестрілки сягла 131 людини, повідомляє киргизьке міністерство охорони здоров’я.

Загинули 13 людей, у тому числі 12-річна дівчинка.

Таджикистан повідомив про трьох загиблих і 31 пораненого.

Це загострення має давню історію протистояння між країнами за доступ до головного місцевого ресурсу – води.

У п’ятницю взаємні обстріли продовжилися, попри досягнуту напередодні ввечері угоду припинити конфлікт та відвести війська.

“У селі Максат горять будинки киргизстанців. Місцеві жителі евакуйовані в села Маргуни Дархун і Даргас. Крім цього, в селі Арка підпалили автозаправки і торгові точки, розташовані уздовж дороги”, – цитує “РИА Новости” повідомлення Управління внутрішніх справ Киргизстану.

У п’ятницю в міністерстві закордонних справ Росії заявили, що Москва вітає домовленість Бішкека і Душанбе припинити вогонь і готова сприяти у вирішенні суперечки.

Обидві країни разом із Білоруссю, Вірменією та Казахстаном є союзниками Росії по військовому блоку ОДКБ (Організація договору про колективну безпеку).

Що сталося

Прикордонна служба Киргизстану повідомила, що у четвер під вечір таджицька сторона відкрила вогонь по трьох прикордонних заставах, а також по двох прикордонних постах.

Там кажуть, що у відповідь киргизстанські спецпризначенці захопили таджикистанську прикордонну заставу “Ходжа Аълло”.

“По всьому периметру киргизько-таджицького державного кордону з обох сторін стягуються додаткові сили і засоби”, – заявили у відомстві.

Про що домовились

У четвер увечері МЗС Киргизстану повідомило, що сторони домовилися про припинення вогню на кордоні і відведення сил на місця колишньої дислокації.

У МЗС Таджикистану підтвердили цю інформацію.

“Найближчим часом в місті Ісфара почнуться переговори між керівниками правоохоронних відомств двох країн”, – цитує “РИА Новости” представника таджицького дипвідомства.

Нове загострення

Але попри досягнуті домовленості, до ночі з’явилися повідомлення про нове загострення на киргизько-таджицькому кордоні і про перестрілку між киргизькими і таджицьким прикордонниками.

“На першу годину ночі в Лейлекському районі Баткенської області обстановка знову загострилася. У прикордонних киргизьких селах Арка і Максат прикордонники двох країн ведуть інтенсивну перестрілку”, – повідомила “Інтерфаксу” речниця УВС Баткенської області Даміра Юсупова.

За її словами, міліція Киргизстану працює в посиленому режимі. Місцеве населення евакуювали.

“Уздовж дороги горять будинки громадян Киргизстану й інші об’єкти”, – сказала речниця.

Чому конфліктують

Там на території Киргизстану перебуває таджицький анклав Ворух з населенням у кілька десятків тисяч людей, а також великий водозабір, побудований ще за часів СРСР. Він постачає воду в прилеглі райони тепер уже незалежних держав.

У Таджикистані вважають, що киргизька влада нечесно розподіляє воду. Навесні і влітку, коли починаються сільгоспроботи, витрата води збільшується в десятки разів, і конфлікти між сусідами загострюються.

Цього разу суперечка почалася через те, що представники таджицької сторони спробували встановити на стовпі біля водозабору камери відеоспостереження, які дозволяють відстежувати розподіл води.

Представники киргизької сторони обурилися і почали спилювати стовп. Почалася перепалка, учасники конфлікту почали закидати один одного камінням, а потім пролунали постріли.

Конфлікти на таджицько-киргизькому кордоні стали типовим явищем з моменту розпаду СРСР

Як завжди, у конфлікт втягнулися військові з обох боків, почалася перестрілка – за твердженням киргизької сторони, таджицькі прикордонники застосували навіть міномети.

Таджикистан і Киргизстан поділяють понад 900 км державного кордону, близько половини якого не демаркували.

Лінія кордону умовна і часто проходить по дорозі або уздовж населених пунктів. Найчастіше неможливо визначити, де пролягає межа між державами, через це у місцевих жителів виникають проблеми через доступ до води, пасовищ і доріг.

Спірні території складають приблизно 30% від кордону двох країн і є найбільш напруженими його ділянками.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!