Глава 23
ВИЗНАННЯ СУБ’ЄКТА ПІДПРИЄМНИЦТВА БАНКРУТОМ

1. У разі нездатності суб’єкта підприємництва після настання встановленого строку виконати свої грошові зобов’язання перед іншими особами, територіальною громадою або державою інакше як через відновлення його платоспроможності цей суб’єкт (боржник) відповідно до частини четвертої статті 205 цього Кодексу визнається неспроможним.

2. Нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше як через застосування визначеної судом ліквідаційної процедури вважається банкрутством.

3. Суб’єктом банкрутства (далі – банкрутом) може бути лише суб’єкт підприємницької діяльності. Не можуть бути визнані банкрутом казенні підприємства.

4. Щодо банкрутства державних комерційних підприємств законом передбачаються додаткові вимоги та гарантії права власності Українського народу.

Стаття 210. Кредитори неплатоспроможних боржників

1. Кредиторами неплатоспроможних боржників є юридичні або фізичні особи, а також податкові органи та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника.

2. У разі якщо до одного боржника мають грошові вимоги одночасно два або більше кредиторів, вони утворюють збори (комітет) кредиторів відповідно до вимог закону.

Стаття 211. Заходи щодо запобігання банкрутству суб’єктів підприємництва

1. Засновники (учасники) суб’єкта підприємництва, власник майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, у межах своїх повноважень зобов’язані вживати своєчасних заходів щодо запобігання його банкрутству.

2. Власники майна державного (комунального) або приватного підприємства, засновники (учасники) суб’єкта підприємництва, що виявився неплатоспроможним боржником, кредитори та інші особи в межах заходів щодо запобігання банкрутству вказаного суб’єкта можуть подати йому фінансову допомогу в розмірі, достатньому для погашення його зобов’язань перед кредиторами, включаючи зобов’язання щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), та відновлення платоспроможності цього суб’єкта (досудова санація).

3. Подання фінансової допомоги боржнику передбачає його обов’язок взяти на себе відповідні зобов’язання перед особами, які подали допомогу, в порядку, встановленому законом.

4. Досудова санація державних підприємств здійснюється за рахунок бюджетних коштів, обсяг яких встановлюється законом про Державний бюджет України. Умови проведення досудової санації державних підприємств за рахунок інших джерел фінансування погоджуються з органом, наділеним господарською компетенцією щодо боржника, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 212. Процедури, що застосовуються до неплатоспроможного боржника

1. У випадках, передбачених законом, щодо неплатоспроможного боржника застосовуються такі процедури:

• розпорядження майном боржника;
• мирова угода;
• санація (відновлення платоспроможності) боржника;
• ліквідація банкрута.

2. Санація боржника або ліквідація банкрута здійснюється з дотриманням вимог антимонопольно-конкурентного законодавства.

3. З дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство реорганізація юридичної особи – боржника власником (уповноваженим ним органом), а також передача майна боржника в статутний фонд допускаються лише у випадках та порядку, передбачених законом.

Стаття 213. Майнові активи неплатоспроможного боржника

1. З метою врегулювання заборгованості неплатоспроможного боржника у процедурах, зазначених у статті 212 цього Кодексу, використовуються майнові активи, які належать йому на підставі речових та зобов’язальних прав, а також права інтелектуальної власності.

2. До складу ліквідаційної маси включаються також майнові активи осіб, які відповідають за зобов’язаннями неплатоспроможного боржника відповідно до закону або установчих документів боржника.

Стаття 214. Державна політика з питань банкрутства

1. Державну політику щодо запобігання банкрутству, забезпечення умов реалізації процедур відновлення платоспроможності суб’єкта підприємництва або визнання його банкрутом щодо державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує двадцять п’ять відсотків, а також суб’єктів підприємництва інших форм власності у випадках, передбачених законом, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері банкрутства.

2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері банкрутства, сприяє створенню організаційних, економічних та інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності суб’єктів підприємництва – боржників або визнання їх банкрутами. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері банкрутства, визначаються законом.

3. Процедури щодо неплатоспроможних боржників, передбачені цим Кодексом, не застосовуються до казенних підприємств. До державних підприємств, які відповідно до закону не підлягають приватизації, вказані процедури застосовуються в частині санації чи ліквідації лише після виключення їх у встановленому порядку з переліку об’єктів, що не підлягають приватизації.

4. У випадках, передбачених законом, не застосовуються процедури банкрутства щодо комунальних підприємств.

5. Щодо окремих категорій суб’єктів підприємництва законом можуть бути визначені особливості регулювання відносин, пов’язаних з банкрутством.

6. Відносини, пов’язані з банкрутством, учасниками яких є іноземні кредитори, регулюються законодавством України з урахуванням відповідних положень міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

Стаття 215. Відповідальність за порушення законодавства про банкрутство

1. У випадках, передбачених законом, суб’єкт підприємництва – боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

2. Фіктивним банкрутством визнається завідомо неправдива заява суб’єкта підприємництва до суду про нездатність виконати зобов’язання перед кредиторами та державою. Встановивши факт фіктивного банкрутства, тобто фактичну платоспроможність боржника, суд відмовляє боржникові у задоволенні заяви про визнання банкрутом і застосовує санкції, передбачені законом.

3. Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб’єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб’єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

4. Приховування банкрутства, фіктивне банкрутство або умисне доведення до банкрутства, а також неправомірні дії у процедурах неплатоспроможності, пов’язані з розпорядженням майном боржника, що завдали істотної шкоди інтересам кредиторів та держави, тягнуть за собою кримінальну відповідальність винних осіб відповідно до закону.

Наявність ознак дій з доведення до банкрутства в діях керівництва державного підприємства: результати аналізу, проведеного Департаментом з питань банкрутства

Одним із завдань, покладених на Міністерство юстиції України, як державний орган з питань банкрутства, є організація і проведення аналізу фінансово-господарського стану суб’єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства при відкритті провадження у справах про банкрутство державних підприємств і підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків.

Аналіз фінансового становища боржника у справі про банкрутство дозволяє виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи, а також виявити шляхи підвищення ефективності роботи підприємства та відновлення його платоспроможності.

Так, на виконання ухвали господарського суду, Департаментом з питань банкрутства проведено аналіз фінансово-господарського стану державного підприємства.

Підприємство займалося вирощуванням зернових культур, розведенням великої рогатої худоби. На праві користування підприємству належало близько 2000 га землі, яка щороку засівалася зерновими культурами.

У червні 2021 року господарським судом за заявою кредитора відкрито провадження у справі про банкрутство цього підприємства. За даними останньої фінансової звітності, станом на дату відкриття провадження, поточні кредиторські вимоги підприємства перевищили 40 млн грн.

При детальному аналізі фінансово-господарського стану підприємства, зокрема фінансових, виробничих та інвестиційних аспектів його діяльності за три попередні роки, встановлено стрімке погіршення майже всіх показників, які характеризують його діяльність.

Впродовж аналізованого періоду показники ліквідності, фінансової стійкості вийшли за межі нормативних значень, підприємство почало повністю залежати від залучених коштів, та на кінець періоду чистий збиток склав майже 13 млн грн.

Враховуючи, що під час аналізу встановлено погіршення показників для виявлення ознак дій з доведення до банкрутства, було здійснено також перевірку фінансово-господарських договорів підприємства.

В ході перевірки з’ясовано, що протягом аналізованого періоду підприємство уклало низку договорів купівлі-продажу зерна кукурудзи майбутнього врожаю, з одним і тим же контрагентом, за якими продажу підлягало близько 34 000 тон зерна кукурудзи за цінами, що були майже вдвічі нижчими за середньозважені ціни закупівлі зерна кукурудзи в Україні.

З урахуванням обсягів товару, на які укладено вказані договори, орієнтовна різниця загальної суми за цінами фактичного продажу підприємством та середньозваженими цінами склала 64 730 000 грн, що стало однією з найвагоміших причин збиткової діяльності потужного державного підприємства.

За наслідком ґрунтовного аналізу, Департаментом з питань банкрутства встановлено ознаки навмисного погіршення фінансово-господарського стану підприємства, зокрема, продаж товару за заниженими цінами, збільшення розміру дебіторської заборгованості одночасно з непогашенням кредиторської заборгованості, непроведення претензійно-позовної роботи щодо її стягнення, що дало підстави для висновку про наявність ознак дій з доведення до банкрутства в діях керівництва підприємства.

Зазначений аналіз у встановленому порядку направлено до господарського суду для прийняття відповідних рішень.