Які побічні дії від метронідазолу

Зміст:

Метронідазол

Найчастіше багато людей у ​​нинішній непростий час стикаються віч-на-віч з патологіями, що носять інфекційно-бактеріальний характер. Фармацевтична індустрія пропонує своїм клієнтам широкий вибір лікарських засобів від цього «що задумували їм лихо», але не кожному медикаменту це під силу. На допомогу приходить відомий медикамент Метронідазол. Він руйнує процес синтезу дочірніх молекул рибонуклеїнових та дезоксирибонуклеїнових кислот, внаслідок якого мікроби гинуть. Активізувати свої лікувальні дії починає по закінченню трьох – чотирьох годинного проміжку часу після одноразового прийому ліків.

Як правило, виписується лікарем, якщо на перших етапах терапії даної патології результативність була досягнута.

Інструкція засобу широкого спектра застосування Метронідазолу

Даний лікарський засіб випускається в декількох видах:

  • Гель вагінальний (використовується при дисбіозах вагінальних, вульвовагінітах та трихомоназах урогенітальних, застосовується в ранкові та вечірні години двічі на добу);
  • Крем (використовується зовнішньо);
  • Ін’єкційний розчин (для крапельниць);
  • Свічки (використовуються вагінально);
  • Таблетки.

Активною складовою частиною всіх різновидів даних лікарських форм є метронідазол. Другорядними інгредієнтами у складі крему виступають – сіль натрієва, пропантриол, вода стерильна, пропандіол, масло вазелінове (об’ємом 0,01 міліграм) та нипагін. У ін’єкційних розчинах – вода, що пройшла ступінь очищення, кислота лимонна, натрію дигідрофосфат (об’ємом 5 міліграм), хлористий натрій. У свічках – поліетиленгліколь 400 або 1500. У таблетованному засобі – тальк, натрію кроскармелоза, целюлоза, целюлоза-гідроксипропілметил.

Всі ці лікувальні форми мають протимікробну ефективністю. Таблетований Метронідазол та ін’єкційний розчин використовують найчастіше в гастроентерологічній сфері. Мазь – в області дерматології, а свічки – в гінекологічній області.

Дозування кожного виду лікарського засобу визначає лікуючий фахівець, спираючись на подальші показники: поставлений діагноз, персональні якості людського організму, вікова категорія хворого. Як правило, дитячої групи, вік якої варіюється від двох до дванадцяти років, призначають від 45 до 50 міліграмів на один кілограм ваги тричі на добу протягом десяти днів. При діагностуванні лямбліозу призначають 500 міліграмів засобу двічі на добу.

Довгостроковість терапії займає не більше одного тижня. Малюкам до першого року життя призначають по 125 міліграм засобу двічі на день. Довгостроковість терапії – п’ять діб. Підліткам, вік яких досяг дванадцяти років та віковій групі населення призначають від 250 до 500 міліграмів медикаменту тричі на добу. Довгостроковість терапевтичного лікування варіюється від семи до десяти діб. При діагностуванні гіардіазиса призначають 45 міліграм за день, при цьому дозування повинно бути поділено на три прийоми по 15 міліграмів на протязі п’яти діб. При гнійному запаленні печінки малюкам від одного року до трьох років дозування становить 0.5 грамів на добу, малюкам від трьох до семи років – один грам, дітям від семи до десяти років – 1.25 грамів. При діагностуванні виразкового стоматиту даний лікарський засіб давати малюкам не можна.

Метронідазол у вигляді ін’єкційного розчину застосовується в основному при патологіях бактеріальної та інфекційної дії гострого перебігу нирок, печінки, ЦНС, кишківника. Крапельниця ставиться внутрішньовенно. Перше дозування дорослій групі починається з 0.5 грамів, подальше дозування – по 500 міліграм з восьми годинними інтервалами.

Загальне дозування за двадцять чотири години не повинно бути більше одного грама. З особливою пересторогою потрібно використовувати лікарський засіб жінкам, які виношують дитину в перші два триместри вагітності, а також годуючим матерям.

Великою популярністю користується гель в дерматологічній області, як високоефективний засіб від прищів, вугрів, кліща Демодекс, який мешкає в сальних залозах та у волоссі. В аптечних мережах він продається під назвою Метронідазол Нікомед. Невеликим шаром гелю покривають вогнище ураження, при цьому шкіра повинна бути повністю чистою два рази на добу: в ранкові години та у вечірні години, безпосередньо перед сном. Довгостроковість терапії варіюється від одного до п’яти місяців. Висока результативність досягається при лікуванні екземи, себореї жирної, пролежнів, дерматитів.

На етапі терапії метронідазолом заборонено вживати алкоголь, оскільки етанол може спровокувати небажані реакції, такі як: різі в області живота, блювоту, болі в голові, нудоту. Складові інгредієнти лікарського препарату можуть трохи затемнити урину. На всьому етапі лікування таких патологій, як вагініти, а також інфікування бактеріями статевих органів необхідно утриматися від сексуальних контактів, крім періодів менструації.

Метронідазол не можна комбінувати поряд з подальшими лікарськими засобами:

  • Сульфаніламідами, оскільки збільшується протимікробна дія.
  • Медикаментами літію та дисульфірам, оскільки може розвинутися неврологічна симптоматика.
  • Циметидином, оскільки з’являється висока ймовірність розвитку небажаних реакцій.

Як й безліч лікарських засобів Метронідазол має послідовність побічних явищ, до яких можна співвіднести:

  • Глосит, блювотні позиви;
  • Болі в голові, неспокійний сон вночі, мігрень, нервозність, занепад сил;
  • Висипи, свербіж;
  • Нестерпність урини, цистит.

Вся описана симптоматика говорить про інтоксикацію, тому слід перервати терапію, зробити хворому промивання шлунка та доставити в медичний заклад.

У Метронідазолу є ряд обмежень, до яких можна зарахувати:

  • Діагноз – епілепсія;
  • Ниркова та печінкова недостатність;
  • Патології центральної нервової системи;
  • Годування немовляти грудьми;
  • Нетерпимість складових інгредієнтів ліків;
  • Період виношування немовляти.

Значна частина пацієнтів цікавляться у досвідчених фахівців: «Чи відноситься Метронідазол до групи антибіотиків або ні?». По факту – це антибіотик, але по суті ні. Він виготовляється в ролі синтетичного з’єднання, а антибіотики відносяться до природних сполук, що виготовляються з унікального різновиду грибів. З метронідазолом йде все навпаки. Висококласні фахівці створили його внаслідок довгострокових хіміко-біологічних досліджень.

У ряді випадків деякі пацієнти за рекомендаціями досвідчених фахівців вдаються до застосування аналогів Метронідазолу. До заміни спонукають такі фактори, як: нетерпимість складових інгредієнтів або алергія на них. Однак у даного лікарського засобу є певна шеренга пріоритетів на тлі наявних аналогів, до яких можна зарахувати:

  • Прийнятний ціновий аспект. Імпортні замінники відпускаються аптечними мережами набагато дорожче.
  • Випускається в декількох медикаментозних видах.
  • Активний інгредієнт впливає стрімко, внаслідок цього пацієнт швидше одужує.

До найбільш відомих аналогів можна співвіднести:

  • Метресса – виробляється у вигляді ін’єкційного розчину. Побічні явища виявляються вкрай рідко, зокрема на тлі перевищення допустимого дозування.
  • Мікожинакс – випускаються у вигляді вагінальних таблеток. Застосовуються в комбінованому лікуванні трихомоніазу, а також гінекологічних патологій.
  • Кліон – відносно дорогий аналог, терапевтична результативність досягається досить швидко. Обмежень до використання даного аналога дуже мало, добре переноситься.
  • Трихопол – дуже відомий замінник. Фахівці часто рекомендують своїм пацієнтам саме цей препарат, оскільки у нього практично немає небажаних явищ.
  • Діазолін – коштує набагато дешевше від оригіналу. Небажані реакції розвиваються у виняткових випадках.
  • Бацімекс – випускається у формі ін’єкційного розчину. Володіє високою результативністю.
  • Флагіл – надходить у продаж у вигляді мазей, супозиторіїв, таблетках. Досить затребуваний препарат, оскільки побічні дії на тлі його застосування розвиваються вкрай рідко.
  • Кломегель – дуже бюджетний аналог вітчизняного виробника.

Не варто забувати, що аналоги виписує тільки лікуючий фахівець.

Самостійно здобувати замінники не можна, оскільки може виникнути зворотний терапевтичний ефект.

Від чого сприяє препарат Метронідазол

Даний засіб призначається багатьом пацієнтам, у яких виявлені подальші патології:

  • Показання до променевої терапії.
  • З метою профілактики появи непередбачених погіршень після перенесеного хірургічного гінекологічного втручання.
  • З метою профілактики виникнення погіршень інфекційного характеру після хірургічного втручання на навколоректальних ділянках.
  • З метою профілактики розвитку погіршень інфекційного характеру після перенесеної операції з видалення апендициту.
  • З метою профілактики появи погіршень інфекційного характеру після перенесеної операції на ободовій кишці.
  • Виразка дванадцятипалої кишки.
  • Запальні процеси слизової шлунка.
  • Коліт псевдомембранозний, спровокований прийомом антибактеріальних медикаментів.
  • Різноманітні інфікування вагінального склепіння.
  • Гнійні запалення фаллопієвих труб, печінки, яєчників, легенів, головного мозку.
  • Запальний процес ендометрія матки (особливий шар, що вистилає порожнину матки зсередини).
  • Перитоніт – запальний процес париетального та вісцерального листків очеревини, які характеризуються важким станом людського організму.
  • Інфікування крові.
  • Пневмонія.
  • Різноманітні патології інфекційного характеру суглобової та кісткової тканин.
  • Вагиніт.

Значна частина пацієнтів цікавляться у досвідчених фахівців: «Для чого потрібен цей лікарський медикамент?». Даний протипротозойний засіб має противірусну та бактерицидну дієвість. Має безпосередній вплив на більшу частину відомих мікроорганізмів.

Таблетки Метронідазолу

Таблетований Метронідазол слід застосовувати після закінчення прийому їжі. Дозування та довгостроковість лікування визначає лікар, виходячи з вікової групи, а також з поставленого хворому діагнозу. При патології трихомоніазу таблетки використовують у два прийоми по дві штуки. Довгостроковість терапії займає десять днів. Необхідно знати: в період терапії переважно використовувати даний вид ліків у комбінації з вагінальними свічками. Свічки застосовують в два прийоми у ранкові та вечірні години по дві штуки. Лікування супозиторієм слід почати в перший день менструації. Терапію рекомендовано відновити після закінчення одного місяця. Для малюків добове дозування визначається подальшим чином:

  • Діти у віці від двох до п’яти років – по 250 міліграмів лікарського засобу;
  • Діти у віці від п’яти до одинадцяти років – максимальне дозування 375 міліграмів;
  • Підлітки з одинадцятирічного віку – не більше 500 міліграмів.

При виявленні кісти медикамент прописують в три прийоми по дві штуки щодня.

Довгостроковість терапевтичного курсу варіюється від п’яти до восьми днів. При терапії лямбліозу призначають по дві штуки два рази на день. Довгостроковість – від п’яти до восьми днів. При амебіазі хронічної форми прописують по 1.5 грама лікарського засобу тричі на день. Довгостроковість терапевтичного лікування варіюється від п’яти до одинадцяти днів. При постановці діагнозу лікарем гостра дизентерія засіб використовують по 2.25 грамів щодня поки повністю не усунеться вся симптоматика патології.

Дозування розподіляють на три рази. При діагностуванні балантидіазу прописують по 750 міліграмів медикаменту три рази в день довгостроковістю лікування від п’яти до восьми днів. При виявленні гнійного запалення печінки поряд з антибіотиками тетрациклінової групи прописують не більше 2.5 грамів лікарського засобу.

Довгостроковість терапії – від трьох до п’яти днів. При діагностуванні виразкового стоматиту кваліфіковані фахівці радять застосовувати по дві таблетки у два прийоми. Довгостроковість лікування не повинна становити більше п’яти днів.

Метронідазол успішно справляється з алкоголізмом. При виявленні даного діагнозу лікарі рекомендують щоденний прийом таблетованого Метронідазолу по дві штуки. Довгостроковість медикаментозного лікування складає близько шести місяців.

Якщо у пацієнта виявлені серйозні порушення з функцією нирок, то щоденне дозування знижують в цілих два рази. При запущеній патології лікар може прописати внутрішньовенний розчин з рекомендованим дозуванням не вище чотирьох грамів щодня.

Якщо пацієнт йде на поправку, то таблетовану терапію знову відновлюють.

Свічки Метронідазолу

Свічки мають велике коло застосування. Як правило, переважна більшість пацієнтів вдаються до їх використання при подальших станах:

  • З метою профілактики при втручаннях хірурга для попередження інфікування анаеробами;
  • При уретритах та вагінітах;
  • При дизентерії та лямбліозі.

При діагностуванні вагініту трихомонадного фахівець прописує одну свічку в ранковий та вечірній час. Довгостроковість терапії – від семи до десяти днів. При виявленні бактеріального вагінозу призначають одну супозиторію безпосередньо перед тим, як лягти спати. Довгостроковість терапії має бути щодня понад десяти днів та трьох разів протягом дванадцяти місяців.

При постановці діагнозу гнійне запалення печінки кваліфікований фахівець рекомендує 2.5 грама медикаментозного засобу протягом трьох – п’яти днів. При діагностуванні алкоголізму хронічної форми супозиторії використовують щодо подальшого плану:

  • При виявленні патології функціонування нирок добове дозування повинно обмежитися однією свічкою;
  • Курс лікування варіюється близько шести місяців у два прийоми по одній свічці в ранкові та вечірні години.

Дана форма лікарського засобу пускається в продаж у двох обсягах активної складової частини:

Свічки Метронідазолу можна застосовувати протягом двадцяти чотирьох місяців.

Жінкам, які виношують дитину, дозволено використання свічок в перші три місяці вагітності в рекомендованому дозуванні – одна свічка щодня. Довгостроковість – від п’яти до семи діб. У подальших триместрах терапію можна продовжити до дванадцяти діб.

Ціна засобу Метронідазол у різних аптечних пунктах

Як правило, значна частина людей звикла до того, що якщо дорого, значить ефективно. Це міф. Лікарський засіб Метронідазол продається провізорами у фармацевтичній індустрії за дуже низькими цінами, але при цьому даний медикамент має велике коло застосування та ефективний терапевтичний результат, який при деяких видах патологій досягається в найкоротші терміни. Продається лікувальний засіб тільки за рецептурою.

Увага!

Використання Метронідазол без призначення лікаря або без дотримання його точних рекомендацій може призвести до різкого погіршення Вашого здоров’я. Прагніть вживати той чи інший препарат тільки після консультації з фахівцем. У разі виявлення побічних ефектів негайно припиніть прийом ліків і зверніться по кваліфіковану допомогу.

Метронідазол фото

Категорії

  • Акушерство та гінекологія
    • Контрацептиви
    • Ліки від молочниці
      • Нормалізація мікрофлори
      • Протитуберкульозні
      • Здорове харчування
        • Замінник цукру
        • Вітаміни для вагітних і годуючих
        • Вітаміни для дітей
        • Вітаміни для шкіри, волосся, нігтів
        • Вітамінно-мінеральні комплекси
        • Загальнозміцнюючі вітаміни
        • Залізовмісні препарати
        • Кальцій Д3 (D3)
        • Полівітаміни
        • Риб’ячий жир
        • Тонізуючі засоби
        • Догляд за зубами і порожниною рота
          • Стоматологічні
          • Гормональні препарати
          • Захворювання щитоподібної залози (лікування)
          • Від болю в горлі
          • Вушні краплі
          • Жарознижуючі
          • Засоби від нежитю
          • Ліки від кашлю
            • Відхаркувальний засоби (препарати)
            • Дерматит, сухість шкіри, псоріаз, екзема
            • Ранозагоювальні засоби
            • Гіполіпідемічні препарати
            • Лікування ожиріння
            • Антианемічні засоби (препарати)
            • Гемостатичні засоби (препарати)
            • Препарати для розрідження крові
            • Анальгетики (Болезаспокійливі)
            • Анестезія та м’язові релаксанти
            • Вакцини (щеплення)
              • Пневмокок
              • Від нудоти і захитування
              • Плазмозамінники (розчини)
              • Протипаразитарні препарати
              • Очні краплі, мазі, гелі
              • Антидоти і ентеросорбенти
              • Лікування підшлункової залози
              • Препарати для шлунково-кишкового тракту
              • Пробіотики і пребіотики
              • Проносні засоби
              • Ферменти
              • Антидепресанти
              • Антиоксиданти
              • Заспокійливі засоби
              • Ліки для нервової системи
              • Нейролептики і нейропротектори
              • Ноотропи
              • Препарати для поліпшення мозкового кровообігу
              • Протиепілептичні препарати
              • Снодійні
              • Кісткова і хрящова тканина (відновлення)
              • Препарати для зовнішнього застосування
              • Протизапальні засоби
              • Гепатопротектори
              • Ангіопротектори і мікроциркуляція
              • Діуретики
              • Зниження холестерину
              • Серцево-судинні препарати
              • Лікування передміхурової залози
              • Препарати для сечостатевої системи і нирок
              • Гіпоглікемічні засоби
              • Препарати (засіб) для потенції
              • Лікування алкоголізму
              • Нікотинова залежність і тютюнопаління

              Інформація, зібрана на ресурсі, дозволяє максимально скоротити час на пошук інформації про конкретний лікарський засіб.

              Метронідазол: питання та відповіді

              Метронідазол — протипротозойний (ефективний при лікуванні пацієнтів з інфекціями, викликаними найпростішими одноклітинними, наприклад, лямбліями, амебами) та протимікробний препарат. За хімічною будовою є похідним 5-нітроімідазолу. Механізм дії полягає в тому, що метронідазол порушує синтез ДНК клітин мікроорганізмів, що призводить до їх загибелі. Метронідазол ефективний при інфекціях, спричинених анаеробними бактеріями, включаючи бактероїди, пептострептококи, клостридії, фузобактерії та деякі інші, а також такими мікроорганізмами, як трихомонади, гарднерели, амеби, кишкові лямблії. При сумісному застосуванні з амоксициліном проявляє антихелікобактерну активність, такий ефект досягається завдяки тому, що амоксицилін пригнічує розвиток резистентності (стійкості) мікроорганізмів до метронідазолу. У той же час аеробні та факультативно анаеробні мікроорганізми до метронідазолу не чутливі.

              Метронідазол — показання до застосування

              Метронідазол ефективний при інфекціях, викликаних анаеробними бактеріями, включаючи бактероїди, пептострептококи, клостридії, фузобактерії та деякі інші, а також такими мікроорганізмами, як трихомонади, гарднерели, амеби, кишкові лямблії.

              Метронідазол для внутрішньовенних інфузій випускається у формі розчину, що містить 5 мг діючої речовини 1 мл, у флаконах по 100 мл. Його застосовують при інфекціях, викликаних чутливими мікроорганізмами, включаючи інфекції центральної нервової системи (менінгіт, абсцес мозку), інфекційний ендокардит, перитоніт, пельвіоперитоніт, абсцес печінки, післяопераційні інфекційні ускладнення. Також метронідазол може застосовуватися в лікуванні пацієнтів із захворюваннями органів дихання, включаючи некротизуючу та аспіраційну пневмонію, абсцес легені, ангіну Симановського — Плаута — Вінсента. У гінекології метронідазол застосовується в терапії хворих на ендометрит, післяпологовий сепсис (пологова гарячка), після септичних абортів. Метронідазол показаний при газовій гангрені, сепсисі з тромбофлебітом, при деяких інфекціях кісток та суглобів. Також цей препарат застосовується для профілактики в периопераційний період при проведенні хірургічних втручань із високим ризиком інфікування анаеробними бактеріями в гінекології та абдомінальній хірургії. При інфікуванні змішаною аеробно-анаеробною флорою метронідазол застосовують у комбінації з антибіотиками, активними щодо аеробних бактерій.

              Таблетки метронідазолу застосовуються для лікування пацієнтів з амебіазом, урогенітальним трихомоніазом, неспецифічними вагінітами, лямбліозом, спричиненими анаеробними мікроорганізмами хірургічними інфекціями, а також у вигляді «ступінчастої» терапії після застосування внутрішньовенних інфузій розчину метронідазолу.

              Як приймати таблетки метронідазолу?

              Таблетки метронідазолу рекомендується приймати під час або після їди, або запиваючи молоком. Доза, кратність та тривалість прийому визначаються діагнозом та тяжкістю перебігу захворювання.

              Скільки разів на добу приймати метронідазол?

              При амебіазі метронідазол зазвичай призначають по 2 таблетки 3 рази на добу протягом 7 днів. Добова доза метронідазолу для дітей віком від 6 років становить 30–40 мг/кг маси тіла дитини. Добову дозу необхідно розділити на 3 прийоми.

              Для лікування дорослих пацієнтів з лямбліозом метронідазол призначають у дозі 750–1000 мг на добу. Дітям віком 6–10 років, відповідно, 375 мг на добу, а дітям 10–15 років — 500 мг на добу. Курс лікування становить 5 днів.

              При вагінальному трихомоніазі у жінок рекомендується 10-денний курс лікування. При цьому комбінують прийом таблеток (1 таблетка 250 мг двічі на добу) та вагінальних супозиторіїв (500 мг 1 раз на добу). При цьому незалежно від клінічних симптомів рекомендується одночасне лікування статевого партнера. При трихомоніазі чоловікам рекомендують приймати по 1 таблетці 250 мг 2 рази на добу протягом 10 днів. У деяких випадках добова доза може бути підвищена до 750–1000 мг на добу.

              При неспецифічних вагінітах зазвичай призначають по 500 мг метронідазолу двічі на добу протягом тижня. Рекомендується одночасне лікування статевого партнера.

              У разі анаеробної інфекції для пацієнтів віком від 18 років рекомендована доза 1000–1500 мг на добу, що відповідає 4–6 таблеткам метронідазолу по 250 мг. Дітям віком від 6 років рекомендована доза у разі анаеробних інфекцій становить 20–30 мг/кг маси тіла дитини на добу. Добову дозу приймають за 2 прийоми.

              Як вводити метронідазол внутрішньовенно?

              Метронідазол для внутрішньовенних інфузій випускається у вигляді розчину, готового до застосування. За необхідності можна додатково розводити перед введенням 0,9% розчином натрію хлориду або 5% розчином глюкози. Вводити метронідазол слід повільно, 100 мл зазвичай вводяться близько 1 год, мінімум — за 20 хв. У разі необхідності поєднаного застосування з іншими антибактеріальними препаратами їх слід вводити окремо. Доза метронідазолу залежить від діагнозу, тяжкості захворювання, маси тіла та віку пацієнта. Середня доза для дорослих — 500 мг (100 мл розчину, що містить 5 мг діючої речовини в 1 мл) тричі на добу, з інтервалом між введеннями 8 год.

              Які існують форми випуску метронідазолу?

              Метронідазол випускається у формі таблеток 250 мг для застосування внутрішньо, розчину для внутрішньовенних інфузій 100 мл (5 мг/мл), вагінальних супозиторіїв по 100 мг, песаріїв по 500 мг, стоматологічного гелю для ясен.

              Чи можна вживати алкоголь під час лікування метронідазолом?

              Категорично ні! Метронідазол посилює токсичну дію алкоголю. При вживанні алкогольних напоїв під час лікування метронідазолом можливим є розвиток так званого антабусного ефекту. Він полягає у виникненні нудоти, блювання, еритеми (почервоніння) шкірних покривів, тахікардії. Також при вживанні алкоголю під час лікування метронідазолом можливий розвиток таких побічних ефектів, як гіпергідроз (підвищене потовиділення), головний біль, запаморочення, біль у животі. Можливе виникнення задишки, вираженої артеріальної гіпотензії, гострого психозу внаслідок токсичної дії такої комбінації на центральну нервову систему та шоку.

              В інструкції для застосування препаратів, що містять метронідазол, зазначено, що уникати вживання алкоголю слід як мінімум упродовж 48–72 год після закінчення курсу лікування метронідазолом, оскільки в цей період (а в деяких випадках і до 2 тиж) зберігається ризик розвитку антабусного ефекту. При лікуванні метронідазолом слід також уникати застосування лікарських засобів, що містять спирт.

              Розвиток цих побічних ефектів пов’язаний з тим, що метронідазол пригнічує алкогольдегідрогеназу та інші ферменти, що беруть участь у метаболізмі етилового спирту.

              Чи впливає метронідазол на ефективність гормональних протизаплідних засобів?

              Так, метронідазол може впливати на метаболізм стероїдних гормонів та, виходячи з цього, знижувати ефективність гормональних контрацептивів.

              Чи можна приймати метронідазол під час вагітності?

              Метронідазол під час вагітності рекомендується застосовувати лише у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Безпека застосування препарату в період вагітності недостатньо вивчена. У деяких дослідженнях виявлено тератогенний ефект метронідазолу. Виходячи з цього, у I триместр вагітності метронідазол застосовується лише у разі наявності у вагітної життєзагрозливих інфекцій за відсутності більш безпечного альтернативного варіанту лікування. У II та III триместри вагітності метронідазол можна застосовувати лише після ретельної оцінки співвідношення очікуваної користі для матері/потенційного ризику для плода. У такому разі не рекомендується застосовувати високі дози метронідазолу.

              Чи можна застосовувати метронідазол дітям?

              Таблетки метронідазолу 250 мг можна застосовувати у дітей віком старше 6 років. Метронідазол розчин для внутрішньовенних інфузій дозволяється застосовувати у дітей від 2 років. Метронідазол у формі вагінальних супозиторіїв та песаріїв призначений для застосування лише у дорослих пацієнтів (віком старше 18 років).

              Метронідазол гель для ясен також показаний для застосування тільки у пацієнтів старше 18 років.

              Як застосовувати супозиторії метронідазолу?

              Супозиторії метронідазолу вводять глибоко в піхву. Доза, кратність застосування та тривалість курсу лікування визначаються діагнозом та тяжкістю перебігу захворювання. За необхідності може рекомендуватися одночасний прийом таблеток метронідазолу. Максимальна тривалість курсу лікування супозиторіями метронідазолу не має перевищувати 10 днів.

              Обов’язковим є одночасне лікування статевого партнера, навіть якщо у нього немає клінічних проявів захворювання!

              Супозиторії метронідазолу призначені лише для застосування у дорослих пацієнтів.

              Як застосовувати песарії метронідазолу?

              Песарії метронідазолу зазвичай застосовують по 1 песарію 1 раз на добу протягом 7–10 днів. Тривалість курсу лікування визначається залежно від діагнозу. Як правило, песарії метронідазолу застосовуються одночасно з пероральним прийомом таблеток метронідазолу. Обов’язковим є одночасне лікування статевого партнера, навіть якщо у нього немає клінічних проявів захворювання!

              Песарії метронідазолу призначені лише для застосування у дорослих пацієнтів.

              Яка максимальна тривалість курсу лікування метронідазолом?

              Максимальна тривалість курсу лікування метронідазолом не має перевищувати 10 днів. У виняткових випадках можливе проведення триваліших курсів терапії під суворим клінічним та лабораторним моніторингом.

              Як часто можна приймати метронідазол?

              Метронідазол рекомендується приймати не більше 2–3 разів на рік.

              Чи потрібно припинити годування грудьми під час лікування метронідазолом?

              Так, на час лікування метронідазолом рекомендується припинити годування грудьми. Це пояснюється тим, що метронідазол проникає в грудне молоко. Відновлювати грудне вигодовування рекомендується не раніше ніж через 2–3 дні після припинення лікування метронідазолом.

              Чому не рекомендується довго застосовувати метронідазол?

              Рекомендується не застосовувати метронідазол більше 10 днів. Це пов’язано з тим, що препарат підвищує ризик виникнення мутацій у ДНК. Неможливо виключити мутагенну активність метронідазолу щодо статевих клітин. Крім того, у дослідженнях на тваринах було зафіксовано підвищення частоти розвитку пухлин. Тому курси лікування тривалістю більше 10 днів можна проводити лише у виняткових випадках і тільки після оцінки співвідношення потенційного ризику та очікуваної користі від збільшення тривалості застосування препарату. При триваліших, ніж рекомендується, курсах лікування також зростає ризик розвитку периферичної або центральної невропатії (проявляється парестезіями, атаксією, запамороченням, судомними нападами) або лейкопенії. Виходячи з вищевикладеного, за необхідності проведення курсу лікування метронідазолом тривалістю понад 10 днів слід здійснювати ретельний лабораторний та клінічний моніторинг.

              Які побічні реакції можливі при застосуванні метронідазолу?

              Побічні ефекти найчастіше розвиваються при застосуванні високих доз препарату. Найбільш часто виникають нудота та зміни смакових відчуттів (металевий присмак у роті). А за тривалих курсів лікування — розвиток нейропатії. Крім того, можливі порушення зору (двоїння в очах, короткозорість), задишка, відрижка з гірким смаком, блювання, біль у ділянці живота, запори, псевдомембранозний коліт (проявляється тяжкою діареєю), жовтяниця, гепатит. Через виділення метаболітів метронідазолу можливе потемніння сечі. Можливе виникнення порушень сечовипускання, нетримання сечі, розвиток циститу. З боку нервової системи існує ризик розвитку периферичної нейропатії (проявляється парестезіями, болем, відчуттям поколювання в кінцівках), енцефалопатії, порушень ходи, ністагму, тремору. У разі появи симптомів ураження нервової системи слід негайно звернутися до лікаря. Крім того, під час лікування метронідазолом можуть розвиватися гіпотензія, артралгії, міалгії, порушення менструального циклу, порушення свідомості, галюцинації, дратівливість, депресія, порушення лібідо, алергічні реакції аж до тяжких системних реакцій гіперчутливості (анафілактичний шок). При внутрішньовенному введенні можливий розвиток флебіту. У лабораторних аналізах може спостерігатися підвищення рівня білірубіну та печінкових ферментів, у загальному аналізі крові можуть спостерігатися лейкопенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, панцитопенія. З повним списком побічних ефектів можна ознайомитися в інструкції МОЗ України.

              Які існують протипоказання до прийому метронідазолу?

              Метронідазол протипоказаний при органічних ураженнях центральної нервової системи, захворюваннях крові. У високих дозах препарат протипоказаний пацієнтам із печінковою недостатністю. Метронідазол не можна застосовувати у хворих з алергічними реакціями в анамнезі на метронідазол та інші похідні нітроімідазолу. Крім того, його не призначають поєднано з дисульфірамом, препаратами, що містять етиловий спирт, та з алкогольними напоями.

              Які показання для застосування метронідазолу гелю для ясен?

              Метронідазол гель для ясен показаний для лікування пацієнтів з інфекційними ураженнями слизової оболонки ротової порожнини та пародонту, спричинених чутливими до метронідазолу мікроорганізмами. Так, він застосовується при лікуванні хворих із гострим та хронічним гінгівітом, афтозним стоматитом, періодонтитом, у складі комбінованої терапії при періодонтальному абсцесі.

              Як застосовувати метронідазол гель для ясен?

              Метронідазол гель для ясен показаний до застосування тільки у пацієнтів віком старше 18 років. Гель зазвичай наноситься на ясна або уражені ділянки слизової оболонки ротової порожнини двічі на добу. Курс лікування становить 7–10 днів. Після нанесення гелю протягом 15 хв не слід вживати їжу або полоскати ротову порожнину.

              Що краще — Метронідазол чи Трихопол?

              І Метронідазол, і Трихопол містять однакову діючу речовину — метронідазол. Метронідазол випускається у формі таблеток 250 мг, песаріїв та вагінальних супозиторіїв, що містять 500 мг і 100 мг діючої речовини відповідно, а також розчину для внутрішньовенних інфузій (500 мг на 100 мл). Трихопол випускається у формі таблеток 250 мг для внутрішнього прийому і вагінальних таблеток, що містять 500 мг діючої речовини.

              Що краще — метронідазол чи кліндаміцин?

              Метронідазол — протипротозойний (ефективний при лікуванні пацієнтів з інфекціями, викликаними найпростішими одноклітинними, наприклад, лямбліями, амебами) та протимікробний препарат. За хімічною будовою є похідним 5-нітроімідазолу. Механізм дії полягає в тому, що метронідазол порушує синтез ДНК клітин мікроорганізмів, що призводить до їх загибелі. Метронідазол ефективний при інфекціях, спричинених анаеробними бактеріями, включаючи бактероїди, пептострептококи, клостридії, фузобактерії та деякі інші, а також такими мікроорганізмами, як трихомонади, гарднерели, амеби, кишкові лямблії. При сумісному застосуванні з амоксициліном виявляє антихелікобактерну активність, такий ефект досягається завдяки тому, що амоксицилін пригнічує розвиток резистентності до метронідазолу. У той же час аеробні та факультативно анаеробні мікроорганізми до метронідазолу не чутливі. Кліндаміцин — антибіотик з групи лінкозамідів. Кліндаміцин активний щодо більшості аеробних грампозитивних бактерій (включаючи стафілококи, стрептококи, коринебактерії дифтерії), а також анаеробних грампозитивних бактерій (включаючи еубактерії, пептострептококи, клостридії). Також до кліндаміцину чутливі грамнегативні фузобактерії, бактероїди, деякі штами нокардій та актиноміцети. Активний кліндаміцин і щодо токсоплазм та плазмодіїв. Таким чином, спектр антибактеріальної дії кліндаміцину та метронідазолу суттєво відрізняється. У той же час у деяких клінічних випадках кліндаміцин може бути заміною метронідазолу.

              Метронідазол розчин інструкція по застосуванню

              допоміжні речовини: натрію хлорид, динатрію едетат, вода для ін’єкцій.

              Основні фізико-хімічні властивості:

              Супозиторії білого або білого зі злегка жовтуватим відтінком кольору.

              Виробник:

              Місцезнаходження виробника:

              вул. Самбірська, 85, м. Дрогобич, Львівська область, Україна, 82111.

              Фармакотерапевтична група:

              Фармакологічні властивості:

              Метронідазол це антибактеріальний та протипротозойний активний фармацевтичний інгредієнт, який відноситься до похідних 5-нітроімідазолу. В анаеробних умовах метронідазол утворює з мікробною піруват-фередоксин-оксидоредуктазою нітрозорадикали шляхом окиснення фередоксину і флаводоксину. Нітрозорадикали утворюють продукти приєднання з основними парами ДНК, що призводить до розриву ланцюгів ДНК і до загибелі бактеріальних клітин.

              Мінімальна інгібуюча концентрація (МІС) встановлена Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості, точки переривання, що відділяють чутливі організми (S) від резистентних (R), наступні:

              грампозитивні анаероби (S: 4 мг/мл);

              грамнегативні анаероби (S: 4 мг/мл).

              Перелік чутливих і резистентних мікроорганізмів

              За даними Центрального управління з аналізу даних щодо резистентності антибіотиків системної дії, (Німеччина, грудень 2009 року):

              Зазвичай чутливі штами

              Анаероби: Bacteroides fragilis,Clostridium difficile, Clostridium perfringens*, Fusobacterium spp., Peptoniphilus spp., Peptostreptococcus spp., Porphyromonas spp, Prevotella spp., Veillonella spp.

              Інші мікроорганізми: Entamoeba histolyica, Gardnerella vaginalis, Giardia lamblia, Trichomonas vaginalis.

              Штами, що внаслідок набутої резистентності можуть бути нечутливими при застосуванні препарату:

              Грамнегативні аероби: Helicobacter pylori

              Штами, що мають природну резистентність до препарату

              Грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus spp., Staphylococcus spp., Streptococcus spp. Грамнегативні мікроорганізми: Enterobacteriaceae, Haemophilus spp.

              * – можна застосовувати лише пацієнтам з алергією на пеніцилін.

              Механізми резистентності до метронідазолу

              Механізми резистентності до метронідазолу на даний час досліджені лише частково. Резистентність до метронідазолу Н.рylorі спричинена мутаціями генів, що кодують НАДФН-нітроредуктазу. Ці мутації призводять до обміну амінокислот, що спричиняє інактивацію ензимів. Таким чином, етап активації метронідазолу активним нітрозо-радикалом не відбувається.

              Штами Bacteroides резистентні до метронідазолу завдяки генам, що кодують нітроімідазолредуктази, які перетворюють нітроімідазоли у аміноімідазоли, внаслідок чого інгібується утворення нітрозорадикалів, що володіють антибактеріальною активністю.

              Існує повна перехресна резистентність між метронідазолом та іншими нітроімідазольними похідними (тінідазолом, орнідазолом, німоразолом).

              Поширення набутої резистентності індивідуальних штамів може змінюватися залежно від регіону і часу. Тому необхідно використовувати специфічні місцеві інформаційні дані, особливо для ефективного лікування тяжких інфекцій. У випадку сумнівів щодо ефективності метронідазолу, пов’язаних з місцевою картиною резистентності, слід скористатися порадою експерта. Необхідно встановити мікробіологічний діагноз, включаючи визначення штамів мікроорганізмів та їх чутливість до метронідазолу, особливо у випадку тяжкої інфекції або неефективності лікування.

              Оскільки Метронідазол слід вводити внутрішньовенно, його біодоступність становить 100 %.

              Метронідазол після введення широко розподіляється у тканинах та рідинах організму. Метронідазол виявлено у більшості тканин і рідин організму, включаючи жовч, кістки, церебральний абсцес, спинномозкову рідину, печінку, слину, сім’яну рідину і виділення з піхви, де досягаються концентрації, близькі до концентрації у плазмі крові. Він також проникає через плаценту і виявляється у материнському молоці у концентраціях, еквівалентних концентраціям у сироватці крові. Зв’язування з протеїнами становить менше 20 %, об’єм розподілу становить 36 літрів.

              Метронідазол метаболізується у печінці шляхом гідроксилювання, окиснення бокових ланцюгів і утворення глюкуроніду (кон’югації з глюкороновою кислотою). При цьому утворюються два некон’юговані окислені активні метаболіти метронідазолу (5-30 % активності). Основний метаболіт, 2-гідроксиметилметронідазол, має деяку антипротизойну активність in vitro.

              Приблизно 60-80 % речовини виводиться із сечею, з них менше 10-20 % — у незміненій формі. Невелика кількість виводиться через кишечник (6-15 %).

              Час напіввиведення метронідазолу при внутрішньовенному введенні одноразової дози становить (7,3±1) години.

              Час напіввиведення метронідазолу при внутрішньовенному введенні при нормальній функції печінки становить 8 годин (від 6 до 12 годин). Нирковий кліренс —10,2 мл/хв.

              Характеристики у спеціальних групах пацієнтів.

              Ниркова недостатність затримує виділення лише незначною мірою.

              При тяжких захворюваннях печінки слід очікувати на зниження кліренсу і подовження часу напіввиведенння з плазми (до 30 годин): при алкогольному ураженні печінки період напіввиведення становить у середньому 18 годин (від 10-29 годин).

              Показання до застосування:

              Лікування та профілактика інфекцій, спричинених мікроорганізмами, чутливими до метронідазолу (в основному анаеробними бактеріями).

              Лікування ефективне у випадках:

              – інфекцій центральної нервової системи (абсцес мозку, менінгіт);

              – інфекцій легенів і плеври (включаючи некротизуючу пневмонію, аспіраційну пневмонію, абсцес легенів);

              – інфекцій шлунково-кишкового тракту і черевної порожнини, включаючи перитоніт, абсцес печінки, інфекції після операцій на прямій і товстій кишці, гнійні ураження абдомінальної або тазової порожнини;

              – гінекологічних інфекцій (включаючи ендометрит після гістеректомії або кесаревого розтину, родова пропасниця, септичний аборт);

              – інфекцій ЛОР-органів і ротової порожнини (в тому числі ангіна Сімановського-Плаута-Вінсента);

              – інфекцій кісток і суглобів (включаючи остеомієліт);

              – септицемії з тромбофлебітом.

              При змішаних аеробних та анаеробних інфекціях слід застосовувати додатково до Метронідазолу відповідні антибіотики для лікування аеробних інфекцій.

              Профілактичне застосування завжди показане перед операціями з високим ризиком анаеробних інфекцій (гінекологічними та інтраабдомінальними операціями).

              При застосуванні метронідазолу слід враховувати національні та міжнародні рекомендації щодо належного застосування антимікробних препаратів.

              Протипоказання:

              Гіперчутливість до метронідазолу або до інших нітроімідазольних похідних, або до будь-якої допоміжної речовини, органічні ураження ЦНС, захворювання системи крові, печінкова недостатність (якщо необхідно призначити високі дози препарату).

              Особливості застосування:

              Обережно призначати препарат хворим на епілепсію, із захворюваннями ЦНС зі зниженим судомним порогом.

              Пацієнтам з тяжкими ураженнями печінки, порушеним гемопоезом (включаючи гранулоцитопенію), метронідазол слід застосовувати лише у випадку, якщо очікувана користь переважає потенційну небезпеку.

              Через ризик погіршення стану метронідазол слід застосовувати пацієнтам з активними або хронічними тяжкими розладами периферичної або центральної нервової системи лише у випадку, якщо очікувана користь значно переважає потенційну небезпеку. У пацієнтів, які отримували лікування метронідазолом, відзначалися конвульсивні напади і периферична нейропатія, остання характеризувалась онімінням або парестезією кінцівок. Поява аномальних неврологічних ознак потребує термінової оцінки співвідношення користь/ризик для продовження терапії.

              У випадку тяжких реакцій гіперчутливості (включаючи анафілактичний шок), лікування метронідазолом необхідно негайно припинити і розпочати загальну невідкладну терапію.

              Тяжка персистуюча діарея, що з’являється під час лікування або протягом наступних тижнів, може бути наслідком псевдомембранозного коліту (у багатьох випадках спричиненого Clostridium difficile), див. розділ «Побічні реакції». Це захворювання кишечнику спричинене антибіотиками, може загрожувати життю і потребує негайного відповідного лікування. Не можна приймати препарати, що пригнічують перистальтику.

              Тривалість лікування метронідазолом або препаратами, що містять інші нітроімідазоли, не повинна перевищувати 10 днів. Лише в особливих випадках за нагальної потреби період лікування можна подовжити у супроводі відповідного клінічного і лабораторного моніторингу. Повторну терапію слід максимально обмежити до окремих вибраних випадків. Слід чітко дотримуватися цих обмежень, оскільки не можна виключати можливої мутагенної активності метронідазолу, а також через підвищення частоти розвитку певних пухлин, що було зафіксоване у дослідженнях на тваринах.

              Тривала терапія метронідазолом може бути пов’язана із пригніченням функції кісткового мозку, що може призвести до порушення гемопоезу. Його прояви наведені у розділі «Побічні реакції». Під час тривалої терапії слід контролювати формулу крові. Якщо розвивається лейкопенія, лікування слід продовжити лише у випадку, якщо очікувана користь значно переважає потенційну небезпеку.

              У випадку тривалого лікування слід спостерігати за появою ознак розвитку побічних ефектів, таких як центральна та периферична нейропатії (парестезія, атаксія, запаморочення або конвульсивний криз).

              Цей лікарський засіб містить 275 мг натрію на 100 мл, що слід враховувати пацієнтам, які перебувають на дієті з контрольованим вмістом натрію.

              Вплив на лабораторні показники

              Метронідазол впливає на результати ензиматично-спектрофотометричного визначення аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, лактатдегідрогенази, тригліцеридів і глюкозогексокінази, знижуючи їх значення (можливо, до нуля).

              Метронідазол має високі значення поглинання при довжині хвилі, на якій визначають нікотинамідаденіндинуклеотид (NADH). Тому при вимірюванні NADH методом постійного потоку, що базується на визначенні кінцевої точки зниження відновленого NADH, метронідазол може маскувати підвищені концентрації печінкових ензимів. Можуть відзначатися незвичайно низькі концентрації печінкових ензимів, включаючи нульові значення.

              Метронідазол розчин для інфузій 0,5 % призначений лише для одноразового застосування. Невикористані залишки, які залишились у контейнері, необхідно негайно знищити.

              Препарат можна розводити у 0,9 % розчині натрію хлориду або 5 % розчині глюкози. Під час процедури розведення слід вжити звичайних заходів антисептики.

              Розчин слід застосовувати, лише якщо він прозорий, а контейнер або вторинна упаковка не мають видимих ознак ушкодження.

              Пацієнти повинні утримуватися від вживання алкоголю та етанолвмісних лікарських засобів протягом принаймні 48 годин після припинення терапії з метронідазолом, оскільки можлива дисульфірамоподібна (тетурамоподібна) реакція з проявами гіпотонії, почервоніння обличчя, головного болю, нудоти, блювання, абдомінальних коліків та потовиділення.

              Слід з обережністю застосовувати пацієнтам з порфірією. Високі дози метронідазолу можуть маскувати симптоми сифілісу.

              У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, метронідазол і його метаболітів ефективно видаляються протягом восьмигодинного періоду діалізу. Тому метронідазол необхідно призначити повторно одразу після завершення гемодіалізу. Метронідазол в основному метаболізується шляхом окислення у печінці. Тому коригування дози метронідазолу не потрібно для хворих з нирковою недостатністю, які знаходяться на періодичному діалізі (ППД) або безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі (НАПД). Істотне зниження дози метронідазолу може знадобитися у разі прогресування печінкової недостатності. У хворих з печінковою енцефалопатією може виникнути кумуляційний ефект і висока концентрація метронідазолу у плазмі крові може сприяти посиленню симптомів енцефалопатії. Тому метронідазол слід призначати з обережністю пацієнтам з печінковою енцефалопатією. Добову дозу необхідно скоротити до однієї третини і вводити один раз на добу.

              Застосування в період вагітності або годування груддю:

              Безпека застосування метронідазолу у період вагітності вивчена недостатньо. Зокрема, повідомлення про його застосування суперечливі. Деякі дослідження виявили підвищення частоти вад розвитку. У дослідженнях на тваринах не виявлено тератогенних ефектів метронідазолу.

              Метронідазол протипоказаний у I триместрі вагітності, оскільки він проходить через гемато-плацентарний бар’єр і з’являється у системі кровообігу плода.

              Протягом II і III триместрів метронідазол можна використовувати для лікування тріхомоніазу, якщо місцеве лікування метронідазолом неефективне.

              У ситуаціях, які загрожують життю, необхідно оцінити користь/ризик від застосування лікарського засобу, проте в цих ситуаціях не слід використовувати короткі режими з високим дозуванням.

              Оскільки метронідазол екскретується у материнське молоко, під час лікування слід припинити годування груддю. Годування слід поновлювати не раніше, ніж через 2-3 дні після закінчення терапії, оскільки метронідазол має подовжений період напіввиведення.

              Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом:

              Пацієнтів слід попередити про можливість виникнення сонливості, запаморочення, сплутаності свідомості, галюцинацій, судом або перехідних розладів зору, тому слід утриматися на період лікування від керувати автотранспортом і механізмами.

              Діти:

              Метронідазол можна застосовувати дітям віком від 2 років за показаннями.

              Спосіб застосування та дози:

              Дозу корегують відповідно до індивідуальної відповіді пацієнта на лікування, його віку і маси тіла, а також типу і тяжкості захворювання.

              Слід дотримуватись наступних вказівок із дозування:

              Дорослі і діти віком від 12 років

              Звичайна доза становить 500 мг кожні 8 годин. При наявності медичних показань на початку лікування можна призначити навантажувальну дозу 15 мг метронідазолу/кг маси тіла.

              Діти віком від 2 до 12 років

              Метронідазол слід призначати кожні 8 годин по 7-10 мг метронідазолу/кг маси тіла, що відповідає добовій дозі 20-30 мг метронідазолу/кг маси тіла.

              Пацієнти з нирковою недостатністю

              Немає потреби у зниженні дози (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

              Пацієнти з печінковою недостатністю

              Оскільки при тяжкій печінковій недостатності період напіввиведення метронідазолу подовжується, а його кліренс затримується, таким пацієнтам необхідні нижчі дози (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

              Тривалість лікування залежить від його ефективності. У більшості випадків достатнім буде семиденний курс. При наявності клінічних показань лікування може бути продовжене (див. також розділ «Особливості застосування»).

              Перед-і післяопераційна профілактика інфекцій

              500 мг, введення закінчувати приблизно за 1 годину перед операцією. Дозу вводити повторно через 8 і 16 годин.

              15 мг метронідазолу/кг маси тіла, введення закінчувати приблизно за 1 годину перед операцією, потім по 7,5 мг метронідазолу/кг маси тіла через 8 і 16 годин.

              Застосовувати у вигляді внутрішньовенної інфузії.

              Слід вводити вміст 1 контейнера внутрішньовенно повільно, тобто максимум 100 мл протягом щонайменше 20 хвилин, але зазвичай протягом 1 години

              Метронідазол можна також розводити перед введенням, додаючи інші препарати або розчини для розведення, такі як 0,9 % розчин натрію хлориду або 5 % розчин глюкози.

              Антибіотики, які призначають одночасно, слід вводити окремо.

              Передозування:

              При передозуванні можуть спостерігатися нудота, блювання, діарея, анорексія, металевий присмак у роті, головний біль, запаморочення, іноді безсоння і сонливість.

              Можуть посилитися прояви побічних ефектів, що описані вище.

              Специфічного антидоту немає, лікування симптоматичне. Ефективний гемодіаліз.

              Побічні дії:

              Небажані ефекти в основному пов’язані з тривалим застосуванням високих доз. Найчастіше спостерігаються нудота, зміна смакових відчуттів і ризик нейропатії у випадку довготривалого застосування.

              Генітальні та оральні суперінфекції, спричинені Candida; псевдомембранозний коліт, що може виникати під час або після терапії та проявляється у вигляді тяжкої персистуючої діареї. Детальний опис невідкладного лікування наведено у розділі «Особливості застосування».

              З боку системи крові і лімфатичної системи.

              Під час терапії метронідазолом відзначалося зниження кількості лейкоцитів і тромбоцитів (лейкопенія, гранулоцитопенія і тромбоцитопенія), агранулоцитоз, апластична анемія. Під час тривалого застосування обов’язково проводити регулярний контроль формули крові.

              Під час терапії метронідазолом можливе пригнічення функції кісткового мозку, таких як апластична анемія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія і панцитопенія, що у більшості випадків є оборотним явищем та відновлюється після відміни застосування препарату.

              Реакції гіперчутливості від легкого до помірного ступеня, включаючи шкірні реакції (див. «Розлади шкіри і підшкірних тканин» нижче), ангіоневротичний набряк і медикаментозну гарячку; тяжкі системні реакції гіперчутливості: анафілаксія аж до анафілактичного шоку; тяжкі шкірні реакції, див. «Розлади шкіри і підшкірних тканин». Тяжкі реакції вимагають негайного терапевтичного втручання.

              Психотичні розлади, включаючи втрату орієнтації та галюцинації; пригнічений настрій, зниження лібідо.

              Дратівливість, депресія, головний біль, запаморочення, сонливість або безсоння, напади судом, периферична нейропатія, що проявляється у вигляді парестезії, болю, відчуття важкості та поколювання у кінцівках, енцефалопатія (наприклад стан сплутаності свідомості), епілептиформні напади, підгострий мозочковий синдром (наприклад, атаксія, дизартрія, порушення ходи, ністагм, тремор), асептичний менінгіт. При появі судом або ознак периферичної нейропатії слід негайно повідомити лікаря.

              Розлади зору (диплопія (подвоєння бачення), міопія (короткозорість), невропатія зорового нерва (неврит), окулогірний криз (окремі випадки).

              Зміни ЕКГ, подібні до вирівнювання зубця Т.

              З боку шлунково-кишкового тракту.

              Блювання, нудота, діарея, глосит і стоматит, оральний мукозит, відрижка з гірким присмаком, відчуття важкості та біль в епігастральній ділянці, втрата апетиту, металевий присмак у роті, обкладений язик, панкреатит (окремі випадки), абдомінальний спазм; запор.

              З боку гепатобіліарної системи.

              Аномальні значення печінкових ензимів і білірубіну, відхилення від норми показників функцій печінки, які мають оборотний характер, холестатичний гепатит, жовтяниця. Вказані прояви мають оборотний характер та зазвичай зникають після закінчення лікування або відміни препарату. Повідомлялося про випадки розвитку печінкової недостатності, що вимагала трансплантації печінки у пацієнтів, які отримували метронідазол у поєднанні з іншими антибіотиками.

              З боку шкіри і підшкірних тканин.

              Алергічні шкірні реакції, включаючи свербіж, уртикарію, мультиформну еритему; пустульозний висип, синдром Стівенса-Джонсона (окремі повідомлення), токсичний епідермальний некроліз (окремі повідомлення). Дві останні реакції вимагають негайного терапевтичного втручання.

              З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини.

              З боку нирок і сечовивідної системи.

              Темний колір сечі, спричинений виділенням метаболіту метронідазолу); дизурія, цистит, нетримання сечі.

              З боку статевих орган і в і молочно ї залози.

              Розлади і порушення у місці введення.

              Біль, гіперемія або набряк у місці ін’єкції, подразнення вен (аж до тромбофлебіту) після внутрішньовенного введення, слабкість.

              У разі виникнення небажаних проявів, побічних реакцій або у разі відсутності терапевтичної дії необхідно повідомити ДП «Фарматрейд» за адресою: вул. Самбірська, 85, м. Дрогобич, Львівська область, Україна, 82111 або за тел.: /03244/ 2-40-27, 3-80-71; Факс É: / 03244/ 3-99-94

              Лікарська взаємодія:

              Під час терапії метронідазолом слід уникати вживання алкогольних напоїв через можливість розвитку побічних реакцій, таких як запаморочення і нудота (дисульфірамоподібний ефект). Метронідазол інгібує алькогольдегідрогеназу та інші ферменти, які окиснюють етанол.

              При одночасному застосуванні метронідазолу та аміодарону повідомлялося про подовження інтервалу QT і двонаправлену веретеноподібну шлуночкову тахікардію. При застосуванні аміодарону у комбінації з метронідазолом може бути доцільним моніторинг інтервалу QТ на ЕКГ. Пацієнтам, які лікуються амбулаторно, слід порадити звернутись до лікаря при появі симптомів, що можуть вказувати на двонаправлену веретеноподібну шлуночкову тахікардію, таких як запаморочення, прискорене серцебиття або втрата свідомості.

              Фенобарбітал може посилювати печінковий метаболізм метронідазолу, знижуючи час його напіввиведення з плазми до 3 годин.

              Одночасне застосування метронідазолу може значно підвищувати плазмову концентрацію бусульфану. Механізм їх взаємодії не описаний. Через потенційний ризик тяжкої токсичності і летального наслідку, пов’язаний зі зростанням плазмових рівнів бусульфану, слід уникати його одночасного застосування з метронідазолом.

              Метронідазол може пригнічувати метаболізм карбамазепіну і внаслідок цього підвищувати його плазмові концентрації.

              Одночасне застосування циметидину в окремих випадках може зменшувати виведення метронідазолу і відповідно призводити до зростання концентрацій останнього у сироватці крові.

              Деякі антибіотики в окремих випадках можуть знижувати ефективність пероральних контрацептивів, впливаючи на бактеріальний гідроліз стероїдних кон’югатів у кишечнику і таким чином знижуючи повторне всмоктування некон’югованих стероїдів, внаслідок чого плазмові рівні активних стероїдів знижуються. Ця незвичайна взаємодія може відзначатися у жінок з високим рівнем виділення стероїдних кон’югатів з жовчю. Відомі випадки неефективності пероральних контрацептивів були пов’язані із застосуванням різних антибіотиків, включаючи ампіцилін, амоксицилін, тетрацикліни, а також метронідазол.

              Варфарин та інші похідні кумарину. Одночасне застосування метронідазолу при пероральному і внутрішньовенному введенні може посилювати антикоагулянтний ефект оральних антикоагулянтів, підвищувати значення МНС (міжнародне нормалізоване співвідношення) у зв’язку з подовженням протромбінового часу і таким чином підвищувати ризик кровотечі внаслідок інгібування метаболізму останніх, а також шляхом витіснення кумаринових антикоагулянтів з хімічного зв’язку з альбумінатами. Тому показник МНС (протромбіновий час) слід контролювати, а дозування антикоагулянтів корегуватися під час сумісного застосування метронідазолу та оральних антикоагулянтів. У разі можливості необхідно уникати їх сумісного застосування. Рекомендується коригування дози перорального антикоагулянту під час прийому метронідазолу та протягом 8 днів після його відміни.

              Не було зареєстровано взаємодії з антикоагулянтами гепаринового типу. Проте антикоагулянтну активність слід постійно контролювати.

              При одночасному лікуванні циклоспорином і метронідазолом існує ризик зростання сироваткових концентрацій циклоспорину. Необхідний частий моніторинг рівнів циклоспорину і креатиніну.

              Одночасне застосування дисульфіраму може спричинити стан сплутаності свідомості або навіть психотичні реакції. Комбінації цих препаратів необхідно уникати. Метронідазол не слід призначати пацієнтам, які протягом двох останніх тижнів приймали дисульфірам.

              Метронідазол пригнічує метаболізм фторурацилу при їх одночасному застосуванні, тобто плазмові концентрації фторурацилу зростають.

              При одночасному застосуванні метронідазолу з солями літію слід дотримуватись обережності, оскільки під час терапії метронідазолом спостерігалися підвищені сироваткові концентрації літію.

              Речовини, що змінюють шлунково-кишкову флору (наприклад, антибіотики) можуть знижувати оральну біодоступність препаратів мікофенолової кислоти. Під час терапії протиінфекційними засобами рекомендується ретельний клінічний і лабораторний моніторинг для виявлення зменшення імуносупресивного ефекту мікофенолової кислоти.

              Метронідазол інгібує метаболізм фенітоїну при одночасному застосуванні, тобто плазмові концентрації фенітоїну збільшуються. З іншого боку, ефективність метронідазолу знижується при одночасному застосуванні з фенітоїном.

              Прискорює метаболізм метронідазолу призводить до зниження концентрації у плазмі крові.

              Одночасне застосування метронідазолу може призводити до зростання концентрації такролімусу у крові. Імовірний механізм пригнічення печінкового метаболізму такролімусу проходить за допомогою СYР ЗА4. Слід часто перевіряти рівні такролімусу у крові і функцію нирок і відповідно коригувати дозування, особливо після початку відміни терапії метронідазолом пацієнтам, стабілізованим на режимі прийому такролімусу.

              Вплив на параклінічні тести.

              Метронідазол може іммобілізувати трепонеми, а це призводить до хибно-позитивного тесту Нельсона.

              Термін придатності:

              Термін придатності лікарського засобу у запропонованій упаковці. 2 роки.

              Термін придатності після першого відкриття контейнера.

              Невикористаний вміст контейнера слід знищити, його не можна зберігати для подальшого застосування.

              Умови зберігання:

              У захищеному від світла місці, при температурі не вище 25 °С.

              Зберігати у недоступному для дітей місці.

              Несумісність.

              Цей лікарський засіб не можна змішувати з іншими лікарськими засобами, крім зазначених у розділах «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування».

              Форма випуску / упаковка:

Related Post

Які бувають душові кабіни та їх розміриЯкі бувають душові кабіни та їх розміри

Зміст:1 Як правильно вибрати розмір душової кабіни, щоб вона підійшла всім1.1 Які бувають розміри душових кабін?1.1.1 Квадратні або симетричні1.1.2 Прямокутні або асиметричні1.1.3 Напівкруглі або круглі1.1.4 П’ятикутні1.2 Як визначити необхідні габарити

Який недержавний пенсійний фонд є найприбутковішимЯкий недержавний пенсійний фонд є найприбутковішим

Найбільший дохід, за даними на 31 березня 2020 року, отримав відкритий недержавний пенсійний фонд «Український пенсійний союз» — понад 17%. На другому місці десятки найприбутковіших НПФ «Відкритий пенсійний фонд «Фріфлайт»