Будова ребер і грудини

Ребра (costae) складаються з кісткової (os costale) і хрящової частин (cartilago costales). Сім пар верхніх ребер називаються істинними і з’єднані хрящової частиною з грудиною. Решта ребра називаються помилковими, або хитаються (costae fluctuantes).
Ребра мають головку (caput costae) і шийку (collum costae), між якими розташовується горбок. На десяти верхніх парах ребер горбок роздвоєний. За шийкою йде тіло (corpus costae), що має кут ребра (angulus costae). Протягом усього тіла ребра в нижній його частині є борозна ребра.
I ребро відрізняється за будовою від інших ребер. Воно має медіальний і латеральний краю, що обмежують верхню і нижню поверхні. На верхній поверхні є горбик передній сходовому м’язи (tuberculum musculi scaleni anterioris), наперед від якої знаходиться борозна підключичної вени, а вкінці – борозна підключичної артерії.
Грудина (sternum) складається з трьох частин: рукоятки (manubrium sterni), тіла (corpus sterni) і мечоподібного відростка (processus xiphoideus).
Рукоятка має яремну і ключичні вирізки. Рукоятка і тіло утворюють кут грудини (angulus sterni). На краях тіла грудини є реберні вирізки (incisurae costales).

Будова і з’єднання кісток грудної клітки

Грудна клітка (thorax) утворена грудиною, 12 парами ребер і 12 грудними хребцями.

Грудина, або грудна кістка (sternum), — це плоска видовжена кістка, яка складається з трьох частин: рукоятка, тіло та мечоподібний відросток. Рукоятка — верхня розширена частина грудини, на верхньому краї якої є яремна вирізка, по боках від неї — ключичні вирізки, до яких приєднуються ключиці, а нижче їх — вирізки для зчленування ребер. У місці з’єд­нання рукоятки з тілом грудини є вирізка для II пари ребер. На бічних поверхнях тіла гру­дини розташовані 4 пари реберних вирізок для сполучення з реберними хрящами. На місці з’єднання тіла грудини з мечоподібним відростком є вирізки для VII пари ребер. Ме­чоподібний відросток з’єднується з тілом гру­дини синхондрозом (кут грудини), який після 30-річного віку людини перетворюється на синостоз.

Ребра (со stae ) та їх з’єднання з хребетним стовпом і грудиною.

Ребер у людини 12 пар. Це довгі вигнуті пластинки, які мають тіло й два кінці — передній і задній. Тіло ребра має дві по­верхні — внутрішню, ввігнуту, й зовнішню, опуклу, та два краї: верхній — тупий і нижній — гострий. На внутрішній поверхні нижнього краю є борозна ребра, в ній проходять міжреберні крово­носні судини та нерви. Задній кінець ребра має головку, шийку і горбок. Головкою ребро з’єднується з тілом хребця, а горбком — із суглобовою поверхнею поперечних відростків грудних хребців. Су­глоби головки та горбків мають спільну вісь обертання, що прохо­дить крізь обидва суглоби, об’єднані в один загальний комбінова­ний суглоб. Задня частина ребра в місці переходу в тіло згинається наперед, утворюючи кут ребра. Такого кута не мають XI і XII пари ребер. Передній кінець ребра закінчується хрящем. Ребра лежать по­хило, внаслідок чого їхній задній край вищий за передній.

Сім пар верхніх ребер з’єднуються хрящем з грудиною, їх нази­вають справжніми. Решта п’ять пар (VIII—XII) — несправжні, з них VIII—X пари з’єднуються хрящами між собою й утворюють реберну хрящову дугу. XI і XII пари ребер вільні, вони лежать у тов­щі м’язів і називаються коливальними, або флуктуючими.

Особливість будови І ребра полягає в тому, що воно найширше, найбільш зігнуте й лежить майже горизонтально. На його тілі є верхня та нижня поверхні. На верхній поверхні є борозна підклю­чичної артерії, перед нею міститься горбок, до якого прикріп­люється передній драбинчастий м’яз. І, XI, XII ребра з’єднуються з хребетним стовпом тільки головками.

Форма й онтогенез грудної клітки. Грудна клітка нагадує зріза­ний конус, спрямований верхівкою догори, а основою донизу; й поперечний діаметр більший, ніж сагітальний. Стінки грудної кліт­ки утворені грудиною, ребрами й грудними хребцями. Між ребра­ми розташовані м’язи. Верхній отвір грудної клітки утворений І реб­ром, рукояткою грудини й тілом І грудного хребця. Нижній отвір грудної клітки неправильної форми, утворений тілом XII грудного хребця, XI та XII парами ребер, реберними дугами, мечоподібним відростком грудини. Нижній отвір затягнутий діафрагмою. Крізь верхній отвір у грудну порожнину проходять стравохід, трахея, су­дини й нерви. За межі І ребра виходять верхівки легень. Верхній отвір грудної клітки щільно закритий м’язами та сполучною ткани­ною . Форма грудної клітки, її розміри зумовлені віком, статтю я індивідуальними особливостями людини.

Грудна клітка новонародженого звужена вгорі й розширена до­низу, реберні хрящі приєднуються до грудини під кутом, тому вона має пірамідальну форму. На третьому році життя ребра набувають дугоподібної форми, й грудна клітка стає конусоподібною. В учнів шкільного віку грудна клітка більш опукла, ніж у дорослих, а ребра мають менший нахил. Через це дихання у дітей часте й неглибоке.

У дітей, які мають слабку мускулатуру й слабкі легені, грудна клітка плоскої (експіраторної) форми, ніби опала. Таким дітям особливо необхідні фізичні вправи. У дітей, котрі хворіють на рахіт, грудна клітка виступає вперед («курячі груди»). У дітей і дорослих з добре розвиненою м’язовою системою грудна клітка має конусоподібну (інспіраторну) форму. У підлітків, коли розвиток ске­лета випереджає ріст і розвиток м’язів, грудна клітка здебільшого буває циліндричної форми і займає середнє положення між плос­кою та конусоподібною.

У людей похилого віку у зв’язку з інволюційними процесами в опорно-руховому апараті грудна клітка вкорочується й опускаєть­ся, збільшується грудний кіфоз, передньо-задній її розмір також збільшується, а поперечний — зменшується, меншою стає кривиз­на ребер і вони набувають більш косого положення.

Жіноча грудна клітка дещо менша, ніж чоловіча, й має більш бочкоподібну форму у зв’язку з тим, що її верхня частина відносно ширша. (У більшості тварин, які пересуваються на чотирьох кін­цівках, внутрішні органи давлять донизу, грудна клітка стиснута з боків.)

З’єднання ребер з хребтом і грудниною. Грудна клітка

Грудна клітка є скелетом стінок грудної порожнини (cavitas thoracis), у якій розташовані внутрішні органи (серце, легені, трахея, стравохід, великі кровоносні судини тощо).

Грудна клітка (compages thoracis) утворена з’єднаними між собою грудними хребцями, ребрами і грудниною. Ребра зчленовуються з хребцями за допомогою реброво-хребцевих суглобів, а також із грудниною (табл. 24).

До складу реброво-хребцевих суглобів (articulationes costovertebrales) входять суглоби головки ребра і реброво-поперечні суглоби (рис. 105). Суглоб головки ребра (articulatio capitis costae) утворений суглобовими поверхнями головки ребра і ребрових ямок І-ХІІ грудних хребців. Кожна така реброва ямка для II-Х ребер утворена верхньою та нижньою ребровими ямками (пів’ямками) сусідніх грудних хребців. За формою суглобових поверхонь цей суглоб є кулястим. Суглобова капсула прикріплюється до країв суглобових поверхонь. У кожному суглобі головок II–X ребер є внутрішньосуглобова зв’язка головки ребра (lig. capitis costae intraarticularae), що починається від гребеня головки ребра і прикріплюється до міжхребцевого диска, що розділяє суглобові пів’ямки двох суміжних хребців. Суглоби I, XI і XII ребер не мають внутрішньосуглобової зв’язки головки ребра, тому що вони утворені головками цих ребер і цілими ребровими ямками на тілах I, XI і XII грудних хребців. Ззовні капсула кожного суглоба головки ребра укріплена променистою зв’язкою головки ребра (lig. capitis costae radiatum), що починається на передній поверхні головки ребра і прикріплюється до міжхребцевого диска і тіл прилеглих хребців.

Реброво-поперечний суглоб (articulatio costotransversaria) утворений суглобовою поверхнею

ТАБЛИЦЯ 24. З’єднання ребер з хребтовим стовпом і грудниною

Суглобові поверхні

Суглобові зв’язки

Вид суглоба, осі руху

Суглобова поверхня головки ребра, верхні і нижні реброві ямки (пів’ямки) II–X грудних хребців; головки I, XI і XII ребер і реброві ямки I, XI і XII грудних хребців

Внутрішньосуглобова зв’язка головки II–X ребер, промениста зв’язка головки ребра

Кулясті, комбіновані, обертові, одноосьові (вздовж шийки ребра)

Суглоб головки ребра і реброво-поперечний суглоб разом утворюють комбінований одновісний обертовий реброво-хребцевий суглоб. Вісь обертання ребра, навколо якої піднімається і опускається ребро, проходить через обидва суглоби

Суглобова поверхня горбка ребра і реброва ямка поперечного відростка I-Х грудних хребців

Реброво-поперечна зв’язка, верхня і бічна реброво-поперечні зв’язки

Плоскі, комбіновані, обертові, одноосьові (вздовж шийки ребра)

Груднинно-ре- брові суглоби

Суглобові поверхні передніх кінців ребрових хрящів II–VII ребер і реброві вирізки груднини

Променисті груднинно- реброві зв’язки, перетинка груднини, внутрішньо- суглобова груднинно-ре- брова зв’язка (II ребро)

Кулясті, обертові, одноосьові, малорухомі

Незначне обертання навколо лобової осі при підніманні і опусканні ребер

Рис. 105. З’єднання ребер з хребцями. А – горизонтальний (поперечний) розпил хребта. Б – зв’язки реброво-хребцевих суглобів (вигляд збоку)

горбка ребра і ребровою ямкою поперечного відростка 1-Х грудних хребців. За формою ці суглоби є плоскими. Суглобова капсула прикріплюється до країв суглобових поверхонь. Капсули цих суглобів зміцнюють 3 зв’язки. Це реброво-поперечна зв’язка (lig. costotransversarium), що з’єднує задню частину шийки ребра з передньою частиною відповідного поперечного відростка. Друга зв’язка – верхня реброво-поперечна зв’язка (lig. costo transversarium superius) з’єднує шийку ребра з розташованим вище поперечним відростком. Третьою зв’язкою реброво-поперечного суглоба є бічна реброво-поперечна зв’язка (lig. costotransversarium laterale), що з’єднує горбок ребра з кінцем поперечного відростка.

Суглоб головки ребра і реброво-поперечний суглоб разом утворюють комбінований одноосьовий обертовий реброво-хребцевий суглоб. Вісь обертання ребра, навколо якої підіймаються й опускаються ребра, проходить через обидва суглоби.

З грудниною сполучаються I-VIІ ребра за допомогою суглобів і синхондрозів. Груднинно-реброві суглоби (articulationes sternocostales) утворені суглобовими поверхнями передніх кінців ребрових хрящів II–VII ребер і ребрових вирізок груднини. Ребровий хрящ І ребра утворює з грудниною синхондроз першого ребра (synchondrosis costae primae). Ці суглоби за формою наближені до кулястих, але вони малорухомі. Капсули груднинно-ребрових суглобів є продовженням охрястя ребрових хрящів, що переходить в окістя груднини. Зміцнюють суглобову капсулу на передній і задній поверхнях суглобів променисті груднинно-реброві зв’язки (ligg. sternocostalia radiata). Попереду променисті груднинно-реброві зв’язки зростаються з окістям груднини і утворюють щільну перетинку груднини (membrana sterni). У суглобі II ребра є внутрішньо-суглобова грудпинно-реброва зв’язка (lig. sternocostale intraarticulare).

Реброві хрящі несправжніх ребер (VIII-X ребра) із грудниною безпосередньо не з’єднуються. Вони зростаються між собою, а хрящ VIII ребра – із хрящем VII ребра, і утворюють реброву дугу (arcus costalis). Іноді між хрящовими кінцями нижніх ребер виникають міжхрящові суглоби (articulationes interchondrales), суглобовою сумкою яких є охрястя. Права і ліва реброві дуги утворюють між собою підгрудпипний кут (angulus infrasternalis).

Частини груднини з’єднуються між собою груд- нинними сиихондрозами (synchondroses sternales): ручка груднини сполучається з тілом ручко-груднин- пим симфізом (symphysis manubriosternalis), а мечоподібний відросток з тілом – грудниппим мечоподібним симфізом (symphysis xiphosternalis).

Передні частини всіх ребер з’єднані один з одним за допомогою зовнішньоїміжребрової перетинки (membrana intercostalis externa), волокна якої спрямовані косо зверху донизу і вперед. Між задніми частинами ребер натягнута внутрішня міжреброва перетинка (membrana intercostalis interna), волокна якої йдуть знизу догори і назад. Завдяки суглобам і міжхрящовим з’єднанням грудна клітка має значну рухливість. При вдиху і видиху відбувається обертання задніх кінців ребер у реброво-хребцевих суглобах. Одночасно підіймається і опускається разом з ребрами груднина. При вдиху передні кінці ребер і груднина піднімаються, міжреброві проміжки розширюються, розміри грудної порожнини (поперечний і передиьозадній) збільшуються. При видиху передні кінці ребер і груднина опускаються, міжреброві проміжки звужуються й об’єм грудної порожнини зменшується. Ребра опускаються не тільки завдяки скороченню спеціальних м’язів, що опускають ребра, але й за рахунок еластичності ребрових хрящів і зв’язок та маси грудної клітки.

З’єднання ребер із хребцями кровопостачають задні міжреброві артерії. Кров відтікає у венозне хребтове сплетення, а з нього – у міжреброві вени. Лімфа відтікає в міжреброві лімфатичні вузли, що розташовані поблизу від хребта. Іннервація здійснюється задніми гілками грудних спинномозкових нервів. Грудиинно-реброві з’єднання кровопостачаються гілками внутрішньої грудної артерії, кров відтікає в однойменні вени. Лімфа відтікає у пригруднинні і глибокі шийні лімфатичні вузли. Іннервація здійснюється передніми гілками міжребрових нервів.

Грудна клітка (compages thoracis). Грудна клітка людини має бочкоподібну форму, що розширена в поперечному напрямку і сплощена в передньо-задньому (див. рис. 61). Залежно від типу статури виділяють три форми грудної клітки. У людей брахі- морфного типу статури грудна клітка має форму зрізаного конуса, нижня частина якого значно ширша за верхню. Підгруднинний кут тупий, ребра дещо нахилені донизу, а передньо-задній і поперечний розміри майже рівні. У людей доліхоморфного типу статури грудна клітка плоска, вона значно сплощена в передньо-задньому напрямку, ребра сильно нахилені донизу, підгруднинний кут гострий. У людей мезоморфного типу статури грудна клітка має циліндричну форму.

Грудна клітка має 4 стінки і 2 отвори. Передня стінка утворена грудниною і ребровими хрящами, бічні – ребрами, задня – грудними хребцями і задніми кінцями ребер. Ребра розділені міжре- бровими просторами (spatium intercostale), у яких розташовані міжреброві м’язи і перетинки, проходять судини і нерви. Верхній отвір грудної клітки (apertura thoracis superior) обмежений І грудним хребцем, першою парою ребер і яремною вирізкою груднини. Через цей отвір проходять трахея, стравохід, великі кровоносні і лімфатичні судини, нерви. Площина верхнього отвору грудної клітки нахилена вперед і донизу. Яремна вирізка груднини розташована на рівні міжхребцевого диска між II і III грудними хребцями. Нижгіій отвір грудної клітки (apertura thoracis inferior) обмежений XII грудним хребцем, XI ребрами, ребровими дугами і мечоподібним відростком груднини. Цей отвір закритий діафрагмою, через отвори якої проходять аорта, стравохід, нижня порожниста вена, висхідні поперекові вени, грудна протока і нерви.

Права і ліва реброві дуги обмежують з боків відкритий донизу підгруднинний кут (angulus infrasternalis), вершиною якого на рівні IX грудного хребця є мечоподібний відросток. Грудна клітка попереду коротша, ніж позаду, тому що груднина значно коротша від грудного відділу хребта. Ззаду в грудну порожнину виступають вперед тіла грудних хребців, тому з обох боків від грудного відділу хребта розташовані орієнтовані вертикально глибокі западини – легеневі борозни (sulci pulmonales), у яких розміщені заокруглені задні краї легень.

Форма і розміри грудної клітки змінюються з віком, окрім того, є індивідуальні особливості будови грудної клітки. У таблиці 25 приведені середні розміри грудної клітки у дорослих чоловіків.

У зародка людини грудна клітка стиснута з боків, її передньозадній розмір більший за поперечний. У немовляти вона за формою нагадує дзвін. Розміри грудної клітки новонароджених хлопчиків на 0,5-1 см більші, ніж у дівчаток. Окружність грудей у хлопчика на рівні VI–VII ребер дорівнює 30-35 см, передньозадній розмір – 7,5-10,5 см, поперечний- 7-11 см. Величина підгруднинного кута коливається

ТАБЛИЦЯ 25. Середні розміри грудної клітки дорослої людини (при спокійному диханні)

Лінійні показники

Довжина (висота) задньої стінки (по задній серединній лінії)