Зміст:

1 Значення водоростей у природі, види та інші важливі й цікаві факти
2 Водорості — види і назви, особливості будови, розмноження

Значення водоростей у природі, види та інші важливі й цікаві факти

Водорості – найдавніші живі організми на Землі. Коли інших рослин ще не було, вони вже насичували атмосферу киснем. Водорості мають величезне значення для природи та людини.

Водорості можуть складатися з однієї клітини та сягати кількох метрів

Водорості – це екологічна група фотоавтотрофних організмів, які мешкають переважно у водному середовищі. Вони можуть бути одноклітинними та багатоклітинними, пластини деяких видів досягають у довжину кількох метрів.

З якої причини водорості виділені в окрему групу? Водорості мають значні відмінності від наземних рослин. Як стверджує освітня платформа BY JU’S, вони не мають справжніх тканин, зокрема судинних, для циркуляції поживних речовин і води. У них немає вегетативних органів, як у наземних рослин, – коренів, стебел, пагонів, листя. Тіло водоростей становить таллом (слань), що характерно для грибів і лишайників.

Вивчає водорості наука альгологія. Вчені публікують інформацію про свої дослідження в міжнародному журналі Algae.

Існує 100 тисяч видів водоростей

У цій групі організмів налічується близько 100 тис. видів, які діляться на 11 відділів. Найвідоміші види – це червоні, зелені та бурі водорості.

Червоні водорості – найстаріший тип у цій групі. Червоного кольору їм надають пігменти фікоціанін і фікоеритрин. Найвідоміший представник червоних водоростей – норі. Його в Японії розводять на тисячах морських гектарів.

Зелені водорості – найбільший відділ у групі, який включає від 13 до 20 тис. видів. Їхнє слань має суто зелений колір. Відомі представники цього виду – ульва (морський салат) і спіруліна.

Великі зарості бурих водоростей знаходяться на берегах морів у припливно-відливних зонах, де вони прикріплюються до скель і каміння. Таломи мають форму кулі, куща або пластинчасту. Найвідоміша водорість цього виду – ламінарія (морська капуста).

Водорості можуть розвиватися в екстремальних умовах

Водорості не потребують судин і коріння, тому що живуть переважно у водному середовищі. Це стабільні умови для всіх їхніх клітин з однаковою освітленістю і температурою. Безпосередньо з води ці організми отримують поживні речовини, які під дією світла беруть участь у процесі фотосинтезу.

Де мешкають зелені водорості? Переважно в солоних водах морів і океанів, у їхніх верхніх шарах на глибині 20-40 м. Але вони зустрічаються і на землі – на стовбурах дерев, на стінах будівель. Підводні предмети вони вкривають тванню зеленого кольору.

Деякі види водоростей (термофільні) живуть і розвиваються в термальних джерелах, де температура від 35 до 84 °С. Інші види – у снігу або в льодах, що надає їм різного забарвлення.

Водорості розмножуються трьома способами

Як розмножуються водорості? Водоростям притаманні три типи розмноження: вегетативне, нестатеве і статеве. Причому більшість видів розмножується всіма трьома способами відразу:

За вегетативного способу відбувається поділ багатоклітинного організму на кілька частин. Може відбуватися також через виводкові гілочки, а одноклітинні просто діляться навпіл.
Безстатеве, або спорове, розмноження найпоширеніше серед водоростей.
Статеве розмноження відбувається шляхом попарного злиття клітин, що мають одинарний набір хромосом. При цьому утворюється клітина з їх повним набором.

На одній рослині можуть бути органи нестатевого і статевого розмноження. Це залежить від температури води, її хімічного складу, освітленості та інших чинників.

Водорості співіснують з іншими організмами

За кілька мільярдів років еволюції водорості взаємодіяли з багатьма представниками живої природи:

Завдяки симбіозу водоростей із грибами на Землі з’явилися лишайники.
У співіснуванні водоростей і коралових поліпів була створена біосистема коралових рифів.
Одноклітинні зелені водорості оселилися в шерсті південноамериканських лінивців, через що ті набувають зеленуватого забарвлення.
Деякі види жовтих водоростей прикріплюються до черева синіх китів, яких навіть називають жовточеревими.

Є в природі нечисленна група паразитичних водоростей. Буває, що вони заводяться в листі магнолій, кави або цитрусових.

Водорості – основне джерело кисню в атмосфері

Яке значення водоростей у природі? Водорості залишаються головним джерелом кисню в атмосфері планети. Їх величезна кількість у морях, океанах, річках забезпечує харчуванням багато видів тварин.

Науці відомо, що в початковий період формування Землі кисню на ній не було. Данські вчені 2016 року відкрили, що він став з’являтися близько 3,8 млрд років тому завдяки тому, що в океані зародився фітопланктон, який виділяв кисень. Він і зараз, як стверджує професор Олександр Завгородній, залишається одним із головних постачальників кисню на Землі, синтезує його близько 80%.

Енциклопедія Britannica підкреслює ще одне важливе значення водоростей у природі: вони розташовані біля основи багатьох харчових ланцюжків. Від водоростей залежить життя риб, креветок, молюсків, черепах, тюленів та інших морських тварин.

Водорості – цінний продукт харчування для людей

Водорості багаті на мінеральні речовини, особливо на йод. Деякі з них використовують як харчові добавки, з інших добувають желюючу речовину агар, необхідну під час виробництва багатьох страв і продуктів.

Багато видів водоростей, як стверджує доктор біологічних наук Едуард Титлянов, здавна використовуються в народній медицині і визнані офіційною. З їхньою допомогою лікують хвороби шлунково-кишкового тракту, шкірні та онкологічні захворювання, успішно борються з паразитами.

Особливо прославилася як цінний оздоровчий засіб спіруліна. Дієтолог і нутриціолог Тетяна Єлісєєва відзначає її високі властивості як антиоксиданту і джерела незамінних амінокислот.

У господарському житті водорості стали застосовувати як біофільтри для очищення води і як паливо. Це цінний корм для тварин і добриво.

Запаси водоростей на планеті величезні. Вони відіграють важливу роль у природі, для людей і в їхній господарській діяльності.

Водорості — види і назви, особливості будови, розмноження

Водорості – екологічна група організмів, що мешкають здебільшого у водному середовищі. Група різнорідна і включає в себе як одноклітинних, здатних утворювати колонії, так і багатоклітинні організми.

Розділ біології, що займається вивченням представників різних видів водоростей, називається альгологією.

Різні водорості

Класифікація живих організмів відносить більшість водоростей до царства рослин. Виняток являють собою синьозелені види, які займають в класифікації особливе місце: вони віднесені до царства бактерій і є прокаріотичними (не мають клітинного ядра) організмами.

Велика сукупність рослинних водорослевих організмів підрозділяється на наступні відділи:

глаукофітові;
червоні (відомо, що цикл життя деяких червоних видів пов’язаний з паразитуванням на близькоспоріднених видах);
зелені (назви водоростей цього типу: хламідомонада, улотрікс);
харові (спірогіра, хлорела);
охрофітові, в тому числі бурі водорості, до яких відноситься ламінарія;
діатомові;
криптофітові;
гаптофітові.

Подібності та відмінності

Попри всю різноманітність і різнорідність групи, водорості мають і спільні риси — наявність хлорофілу і фотоавтотрофний вид харчування. У свою чергу, багатоклітинних водоростей об’єднують такі ознаки:

відсутність яскраво вираженої провідної системи;
схильність до проживання у вологих умовах і водному середовищі;
відсутність покривної оболонки;
відсутність чіткого поділу тіла на окремі органи.

Деякі різновиди водоростей виділяються із загальної маси здатністю до гетеротрофії (спосіб харчування організму, коли їжею є вже готові органічні об’єкти) або до осмотрофії (властивість клітинної мембрани пропускати поживні речовини).

Також є водоростеві організми, здатні захоплювати поживні речовини через клітинний рот (зокрема, евгленові, динофітові водорості).

Будова клітин

Клітини водоростей мають типову будову: зовні клітина покрита клітинною оболонкою і клітинною стінкою. Причому стінка знаходиться зовні цитоплазматичної мембрани. В якості структурних компонентів клітинна стінка містить найчастіше целюлозу, а аморфний матрикс представлений пектиновими або агароподобнимі речовинами.

Будова клітин водоростей

Водорослева клітина містить хлоропласти – особливі структури, що містять фотосинтезуючий пігмент. Для його утворення важлива наявність природного світла.

Є в цитоплазмі клітин і включення, що містять надлишки продуктів фотосинтезу (крохмаль, глікоген, ліпіди).

Водорості сильно відрізняються зовні. Виділяються кілька основних типів організації тіла:

Амебоїдний. Особливістю даного типу є відсутність твердої клітинної оболонки, що робить можливою істотну деформацію тіла. Такі організми здатні до своєрідних пересувань за рахунок зміни форми. Швидкість у них досить низька.
Монадний. Як правило, це одноклітинні водорості, що характеризуються постійною формою тіла. Їх особливістю є наявність джгутиків.
Коккоїдний тип. Це одноклітинні організми, які не мають органоїдів, що сприяють пересуванню, і не здатні змінювати форму тіла. Клітинна стінка, як правило, потовщена, може мати вирости і пори. Такі водорості схильні до утворення колоній. Деякі різновиди здатні до пересування шляхом виділення слизу.
Пальмеллоїдний. Тіло таких організмів досить велике, має постійну форму. Особливістю таких організмів є здатність до прикріплення до якого-небудь субстрату. Як правило, це утворення з декількох коковидних клітин, об’єднаних загальною слизової масою, хоча самі клітини між собою ніяк не скріплені.
Нитчастий. Клітини об’єднані, утворюючи ланцюжки або нитки, які можуть бути простими або розгалужуються. Їх нитки знаходяться у вільному плаванні в товщі води або можуть прикріплятися до субстрату. Вони можуть об’єднуватися і в колонії, які будуть рости дифузним (діляться всі клітини, що входять до складу нитки), інтеркалярним (зона росту при цьому розташовується в середині), апікальним (шляхом розмноження клітин, розташованих на закінченнях ниток) або базальним (зона росту розташовується біля основи тіла водорослевого організму) способами.
Різнонитчастий. Схема будови такої колонії водоростей містить дві системи ниток. Одна стелиться по субстрату, прикріплюється до нього і має горизонтальне положення. Друга являє собою систему вертикальних ниток, що відходять від стелеться. Системи ниток в цьому випадку мають різні функції: горизонтальні виконують функцію опори, вертикальні — асиміляції.
Пластинчастий. Тіло організму в цьому випадку має форму пластинки, що складається з одного або декількох клітинних шарів. Іноді такий організм може набувати порожнисте всередині трубчасте будова.
Сифональний. Такий тип ще називають неклітинним, оскільки клітинні перегородки у таких організмів відсутні. Тіло водорості в цих випадках нагадує одну велику клітину, що містить кілька ядер.
Харофітний. Такі організми складаються з великого втечі, що має багатоклітинну будову, і відходять від нього гілок.
Сарциноїдний. Колонія в цьому випадку виникає в результаті поділу однієї вихідної клітини і являє собою групу водоростевих клітин, укладену в оболонку материнської клітини. Покриття досить еластичне і має властивість розтягуватися.
Псевдопаренхиматозний. Тіло організму утворюється в результаті злипання і зрощення розгалужених ниток.

Продовження роду

Водорості можуть розмножуватися трьома способами: все залежить від виду. Можливо вегетативне, безстатеве і статеве розмноження.

В цьому випадку можливо як просте поділ організму, що має багатоклітинну будову, на кілька частин, так і поділ за допомогою спеціально призначених для цього органів. Саме так, наприклад, відбувається розмноження у бурих водоростей, що мають спеціальні виводкові гілочки.

Вегетативний спосіб розмноження

Розмноження водоростей відбувається через суперечки. Вони призначені для передачі генетичного матеріалу. У водоростей бувають:

З їх допомогою і відбувається безстатеве розмноження організмів.

Визначальним етапом цього типу розмноження є злиття двох клітин – гаметів. Коротко про варіанти статевого розмноження водорослевих організмів:

Ізогамія. Обидві гамети в цьому випадку рухливі і мають однакові розміри і конфігурацію.
Гетерогамія. Обидві гамети мають рухливістю і мають однакову форму. Розміри клітин при цьому різні.
Оогамія. Характеристика цього способу полягає в тому, що яйцеклітина, що має великі розміри і не володіє здатністю пересуватися, зливається з рухомим, що має невеликі розміри, сперматозоїдом.