Тональність: визначення, паралельні, однойменні та енгармонічно рівні тональності

Ледь музикант починає розучувати новий музичний твір, насамперед він визначає тональність. І неважливо, на якому інструменті музикант грає, займається вокалом або просто вчить номер по сольфеджіо. Без чіткого розуміння тональності вчити нове твори дуже складно. А вже якщо мова заходить про гармонію. Вміння будувати акорди цілком ґрунтується на розумінні тональності.

Тональність

Що ж таке тональність? Визначення цього слова бувають різними, це залежить і від етапу навчання, і від автора підручника. Можливі такі визначення слова “тональність” “:

• Тональність – ім ‘я ладу.
• Тональність – висота ладу.
• Тональність – висотне положення ладу (“” Елементарна теорія музики “”, Способін).
• Тональність (класична) – це централізована, функціонально-диференційована, в основі діатонічна двуладова мажоро-мінорна система акордового типу, в якій акорд є головним об ‘єктом розвитку, а загальні закономірності визначаються принципом тяжіння-дозвіл (“” Гармонія в західноєвропейській музиці IX

Тональності бувають мажорні і мінорні, це залежить від ладу, який лежить в основі. Також тональності бувають паралельними, однойменними, а також енгармонічно рівними. Спробуємо розібратися, що все це означає.

Паралельні, однойменні, енгармонічно рівні тональності

Головні критерії, за якими визначається тональність, – лад (мажор або мінор), ключові знаки альтерації (дієзи або бемолі, їх кількість) і тоніка (найсталіший звук тональності, I ступінь).

Також можна запам ‘ятати, що тоніка паралельного мінора знаходиться на VI ступені натурального мажору, а тоніка паралельного мажору – на III щаблі мінора.

Нижче дана таблиця паралельних тональностей.

Однойменними називаються мажорна і мінорна тональності, у яких різні ключові знаки і однакові тоніки. Наприклад, це До-мажор (C-dur) і до-мінор (c-moll).

Енгармонічно рівними тональностями називаються тональності, звуки яких, всі ступені і співзвуччя яких енгармонічно рівні тобто звучать однаково, мають однакову висоту, а записуються по-різному.

Наприклад, якщо зіграти до-дієз і ре-бемоль, вони прозвучать однаково, ці звуки є енгармонічно рівними.

Приклади енгармонійно рівних тональностей

Теоретично для будь-якої тональності можна знайти енгармонічну заміну, правда, в більшості випадків вийдуть невживані тональності. Головна ж мета енгармонічно рівних тональностей – спростити життя виконавцю.

Основних причин для заміни тональності дві:

• Тональності замінюються для зменшення кількості знаків. Наприклад, в До-дієз мажорі 7 дієзів, а в Ре-бемоль мажорі 5 бемолів. Тональності з меншою кількістю знаків є більш простими, зручними, тому частіше застосовується Ре-бемоль мажор.
• Для різних видів інструментів краще підходять ті чи інші тональності. Наприклад, для групи струнно-смичкових інструментів (скрипка, альт, віолончель) краще підходять дієзні тональності, а для духових інструментів більш зручні бемольні тональності.

Існує 6 пар тональностей, які замінюються енгармонічно, 3 мажорних і 3 мінорних.

сі-бемоль мінор – 5 бемолів

мі-бемоль мінор – 6 бемолів

ля-бемоль мінор – 7 бемолів

Якщо говорити про невживані енгармонійні заміни, то можна привести в приклад таку тональність, як До мажор (немає знаків) і Сі-дієз мажор (12 дієзів). Буде енгармонійно дорівнює До мажору і Ре-дубль-бемоль мажор (12 бемолів).

Тональності відіграють важливу роль у творчості композиторів, за деякими закріплюються певні образи, наприклад, з часів І. С. Баха сі мінор вважається “” чорною “” тональністю, а у творчості М. А. Римського-Корсакова Ре-бемоль мажор вважається тональністю любові. Дивно, що створюються цикли творів, написаних у всіх тональностях: 2 томи добре темперованого клавіра І. С. Баха, 24 прелюдії Ф. Шопена, 24 прелюдії А. Скрябіна, 24 прелюдії і фуги Д. Шостаковича. А одна із запорук грамотного, успішного виконання таких творів – знання тональностей.

Тональність: паралельна тональність і однойменна, їх буквені позначення

Ця стаття присвячена надзвичайно важливій темі в музиці – тональності. Ви дізнаєтеся, що являє собою тональність, що таке паралельні і однойменні тональності, а також будуть розглянуті їх буквені позначення.

Що таке тональність?

Саме слово підказує його значення. Вона ніби задає тон цілому музичному твору. По суті, тональність і є основою твору. Від неї відштовхуються, створюючи ту чи іншу музичну композицію. Це своєрідний початок.

Так, наприклад, є тональність до мажор. Це означає, що тоніка, вона ж перша сходинка ладу, – це звук “” до “”. Основний акорд в даній тональності складається зі звуків до-ми-сіль. Такий акорд носить назву “” тонічне трезвучання “”.

У зв ‘язку з цим, перед тим як розбирати і грати музичний твір, виконавець визначає основну тональність, ладове нахилення, дивиться на кількість ключових знаків, подумки визначає, яка її паралельна тональність.

Одну і ту ж музичну композицію можна заспівати або зіграти в абсолютно різних тональностях відповідного ладу. Це застосовується, в першу чергу, для зручності вокального виконання.

Паралельна тональність, яку використовують у творі, може надати іншого забарвлення композиції. Так, наприклад, якщо музичний твір написано у світлій тональності ре мажор, то її паралельна тональність – сумний і трагічний сі мінор.

Буквені позначення тональностей

Мажор позначається dur, мінор має позначення moll. Дієз – is, бемоль – es. Нижче наводиться список деяких паралельних тональностей і їх буквені позначення.

Однойменні тональності

Це такі, які мають одну і ту ж тоніку, але різне ладове нахилення і, відповідно, абсолютно різні знаки при ключі.

• C-dur (немає знаків) – c-moll (три бемоля).
• F-dur (один бемоль) – f-moll (чотири бемоля).
• G-dur (один дієз) – g-moll (два бемоля).

Таким чином, тональність – це своєрідний початок будь-якого музичного твору як для композитора, так і для виконавця. Транспонування мелодії, тобто перехід з однієї тональності в іншу, дозволяє вокалістам безперешкодно виконувати абсолютно всі композиції. Такий перенос іноді надає твору абсолютно нового забарвлення. Можна провести цікавий експеримент, і спробувати музичний твір, написаний в мажорній тональності, виконати в мінорній (може бути обрана і паралельна тональність). Світлий і радісний настрій при цьому перетвориться на сумний і сумний. У ХХ столітті з ‘явився термін “” атональна музика “”, тобто музика, яка не має встановленої тональності. Але це вже зовсім інша історія.