✅Способи видобутку корисних копалин

Мінеральні ресурси, які знаходяться на поверхні земної кори або ж залягають неглибоко в надрах, видобуваються відкритим способом.

Відкритий спосіб видобутку корисних копалин являє собою процес створення на родовищі котлованів, які називаються розрізами або кар’єрами. Розміри таких розрізів і кар’єрів залежать від обсягу родовища і глибини залягання корисних копалин.

За допомогою відкритого способу в основному добувають сировину, використовувані для будівництва: вапняк, пісок, крейда тощо. Також відкритим способом видобувають:

Тверді корисні копалини, які залягають на великій глибині в надрах землі, видобувають з допомогою споруди підземних шахт.

Найчастіше таким способом видобувається вугілля. Шахтний спосіб видобутку корисних копалин вважається найбільш небезпечним для життя працівників таких підприємств.

Корисні копалини рідкого і газоподібного типу витягають із землі шляхом буріння спеціальних свердловин, звідки корисні копалини надходять на поверхню по трубах.

Для видобування корисних копалин певного виду використовують додаткові методи.

Наприклад, для видобутку солі її розчиняють під землею шляхом подачі в свердловину води. А таку сировину, як сірка, попередньо розплавляється під дією гарячої пари, що подається через свердловину.

Навіть при видобутку деяких кольорових металів в гірничодобувній справі використовується вода, точніше домішки з підземних вод. Саме таким чином добувається літій – його знаходять у підземних водах, де він розчинений і знаходиться в мінеральній оді у вигляді сполук.

Також можна зустріти родовища підземних вод, з яких осаджує мідь. Яскравим таки прикладом є Дегтярський рудник на Уралі. Мідь розчиняється в підземних водах під дію бактерій, здатних розчиняти сполуки міді з сіркою, перетворюючи їх у мідний купорос.

Таку сировину, як германій, на думку багатьох фахівців, вигідно видобувати з переробок теплових електростанцій, точніше з їх золи.

Щорічно розробляються нові способи видобутку корисних копалин. Розвиток сучасних технологій сприяє появі нових методів і обладнання для видобутку тих або інших корисних копалин.

Таблиця з поясненнями на тему “Способи видобутку корисних копалин”

Підсумок: способи видобутку корисних копалин різняться за техніко-технологічними особливостями, областями використання та екологічними наслідками. Винайдення нових технологій та методів дозволяє покращувати ефективність видобутку та зменшувати вплив на навколишнє середовище.

Яким способом добувають вугілля

Виробництво металу – технологічно складний і тривалий процес. Кінцевий результат залежить від багатьох факторів. Підготовка сировини тут відіграє важливу роль. Для приготування смачних страв – чавуну та сталі – як і на звичайній кухні, необхідні «продукти» найвищої якості. Один із них – коксівне вугілля. Спочатку його видобувають, а потім роблять кокс, який стає паливом та хімічним реагентом для виробництва чавуну.

Існує багато різновидів (марок) вугілля. Вони відрізняються своїми властивостями й сферами застосування. У металургії використовують кам’яне вугілля коксівних марок Ж (жирні), К (коксові), Г (газові) та інших. Воно відрізняється особливою енергомісткістю, здатне набувати пластичного стану, а в особливих умовах – спікатися. Для опалення житла таке паливо не підходить, проте воно ідеальне для виробництва доменного коксу.

До 7 хвилин триває спуск шахтарів українських шахт

ВИДОБУТОК

Процесс добычи угля требует физических сил. Кто хоть раз держал в руках лопату, знает, что выкопать даже ведро картошки — дело непростое. Со временем в помощь человеку пришли мощные комбайны, однако труд шахтера по-прежнему считается одним из самых тяжелых.

роцес видобутку вугілля потребує фізичних сил. Той хто хоч раз тримав у руках лопату, знає, що викопати навіть відро картоплі – справа непроста. Згодом на допомогу людині прийшли потужні комбайни, проте праця шахтаря, як і раніше, вважається однією з найважчих.

Існує два види видобутку кам’яного вугілля – відкритим і закритим способом. Відкритий застосовується на неглибоких заляганнях вугільного пласта – до 100 м. В Україні глибина шахт сягає понад 1500 м. У таких випадках застосовується підземний, закритий спосіб. Розробка ведеться лавами, тобто в довгих підземних тунелях.

1546 м – найглибша вугільна шахта у світі знаходиться в Україні

Основні технологічні процеси при видобутку – це виїмка вугілля в очисному вибої (головному місці робіт), переміщення лавою, завантаження сировини на транспортний засіб. Для безпеки праці вибій провітрюється й очищається від газів, що виділяються з вугільних пластів. У процесі роботи уважно стежать за гірничим тиском. Щоб порожнечі, які утворилися після видобутку вугілля, не обвалилися, споруджуються скрепини – спеціальні підпірки.

Виїмка вугілля складається з відбійки та завантаження отриманої корисної копалини. Вугілля рубають за допомогою комбайна. Він так і називається – виїмковий. Отриману гірничу масу вантажать на скребковий конвеєр, перевозять по шахті й скіпами (сталевими коробами) підіймають на поверхню.

ЗБАГАЧЕННЯ ВУГІЛЛЯ

Добуте кам’яне вугілля має багато домішок. Вони знижують якість сировини та при горінні дають нижчу температуру. Щоб позбавити вугілля від зайвого, його збагачують – очищають. Під час цього процесу зменшується вміст мінеральних компонентів, крім того, вугілля розподіляється на сорти за розміром зерен.

Перший етап – грохочення, або сортування за розмірами. Відбувається воно за допомогою віброгрохоту: кам’яне вугілля надходить на сита з різними чарунками й поділяється на групи. Сита видають характерний звук, за який агрегат і отримав свою назву. Другий етап – збагачення. Найпоширеніший варіант – мокре збагачення (флотація, від французького flotter – плавати). Щільність вугілля й домішок різна. У водному середовищі вони відокремлюються один від одного. Відбувається це в пристроях гравітаційного збагачення – так званих відсаджувальних машинах. Вугілля подається на сито, через яке поступово піднімається вода. Важка порода опускається вниз, а легке вугілля піднімається нагору. Домішки (від 10 до 15%) транспортують у відвал, а концентрат, тобто вже збагачене вугілля, відправляють на коксохімічний завод.

До мокрого збагачення також відноситься й пінна флотація. Під час цього процесу вугілля, оброблене реагентом, спливає разом із повітряними частинками на поверхню ємності. Завершує мокре збагачення зневоднення вугільного концентрату. Він проходить через фільтр і висушується.

До речі, якщо є мокре, то обов’язково має бути і сухе збагачення! Для нього використовують циклони, що діють внаслідок відцентрової сили. При обертанні агрегату з великою швидкістю вугілля збирається у верхній частині циклону, а відходи – у нижній.

Вугільний концентрат – незамінний продукт найвищої якості – чекають на коксохімічному заводі. Так ми вже зможемо «приготувати» перші страви на нашій металургійній кухні.

Що скажете щодо пирога? Тільки не простого, а коксового!