Гіпертиреоз — це ендокринне порушення, яке зумовлене підвищенням гормональної активності щитовидної залози та надмірною продукцією тиреоїдних гормонів (Т3 — трийодтироніну та Т4 — тироксину). Збільшення рівня цих гормонів прискорює всі метаболічні процеси та починається так звана «пожежа обміну речовин».23 лют. 2022 р.

Сцинтиграфія має вирішальне значення в постановці діагнозу, якщо причиною є автономний вузол або токсичний вузловий зоб. Діагноз гіпертиреозу встановлюють тоді, коли типові клінічні симптоми супроводжуються зниженням концентрації ТТГ (<0,05 мМО/л) та підвищенням рівня FT4, рідко – ізольованим збільшенням рівня FT3.

Гіпотиреоз – це захворювання щитоподібної залози, в основі якого лежить недостатнє продукування щитоподібною залозою тиреоїдних гормонів або зниження їхньої дії на тканини організму. Ця дисфункція щитоподібної залози є найпоширенішою (95% випадків) і, згідно зі статистикою ВООЗ, трапляється у 2% жінок і 0,1% чоловіків.

Попередження і лікування гіпертиреозу Лікування полягає в отриманні препаратів, які сповільнюють надлишкове генерування гормонів щитовидної залози, прийоми радіоактивного йоду.

Призначають медикаментозне лікування гіпертиреозу: антитиреоїдні ліки (Тирозол, Мерказоліл), бета-блокатори (Метопролол).

Обидва стани є досить небезпечними для організму, і можуть мати наслідки. За гіпотиреозу може накопичуватися рідина в серцевій сумці, а гіпертиреоз може призвести до серцевої недостатності та серйозних порушень нервової системи.

Empendium. Посібник. Внутрішні хвороби. Захворювання ендокринної системи. Захворювання щитоподібної залози. Гіпертиреоз. Дифузний токсичний зоб. Тиреоїдна офтальмопатія. Вузловий токсичний зоб. 3.4.Одиничний автономний вузол. Інші …