Безпека у Сінгапурі

Сінгапур — найбезпечніше місто Південно-Східної Азії. Єдина небезпека, про яку не слід забувати туристам, — злодюжки, тому намагайтеся не залишати особисті речі без нагляду у громадських місцях. І ще вкрай шанобливо поставтеся до місцевих законів, якщо, звичайно, не хочете заплатити кілька сотень доларів штрафу:

• у громадських місцях заборонено куріння (штраф – 1000 SGD);
• за кинуте на тротуар сміття — штраф 500 SGD, за повторне порушення — арешт;
• за перехід дороги в недозволеному місці – штраф 500 SGD;
• за порушення громадського порядку (загрози, лайка) — штраф 3000 SGD;

• жувальна гумка під забороною;
• заборонено купатися в морі ночами;
• заборонено їсти на вулицях;
• заборонено годувати бродячих тварин.

Ліки у Сінгапурі продають лише за рецептами. Якщо ви везете якісь медикаменти, обов’язково візьміть із собою рецепт на них і довідку про хворобу. При собі завжди носите копію паспорта – туристів часто перевіряють на вулицях.

10 неймовірних заборон у різних країнах світу

Плануючи поїздку в незвідану досі країну, не полінуйтеся загуглити заборони, що діють на її території. Зробити це справді варто, бо не знаючи нюансів, можна нарватися на кругленьку суму штрафу. Якщо у нас в країні, кинувши жувальну гумку повз урну максимум, що вам світить – це несхвальні погляди, то в Сінгапурі будьте готові заплатити за це $500.

Друзі, нагадуємо, що вже є суперзручний додаток для iOS, який вже доступний у App Store

Завантажуйте, спробуйте та залишайте свої відгуки!

1. Сінгапур: заборона на ввезення та вживання жувальної гумки

У Сінгапурі , якщо «вона жує свій «Орбіт» без цукру», то вже дуже скоро буде змушена заплатити чималий штраф за таку зухвалість. А вже потім згадуй – не згадуй тих, про кого плакала – пізно, адже жувальна гумка в цій країні перебуває під забороною. Причому найсуворіше покарані будуть не лише ті, хто спробує провезти заборонений плід на територію держави, а й ті, хто нахабно пережовуватиме гумку на очах у місцевих охоронців порядку. За законом за такі дії з вас повинні будуть спитати чималу суму в розмірі понад $500.

2. Франція: жодних прощальних поцілунків!

Ця заборона і була створена, швидше за все, лише для того, щоб громадськість досі могла обурюватися її абсурдністю і недоречністю і. сміливо її порушувати! З тих пір, як у 1910 році паризька влада заборонила закоханим цілуватися на вокзалах, щоб не вносити непотрібні корективи до графіків відправлення поїздів, ці закохані тільки те й роблять, що цілують один одного на вокзалах. З того часу правило чи то за забудькуватість, чи то навмисне, так ніхто й не скасував, але карати за його порушення також ніхто не береться.

3. Ірландія: відмовити не можна одружуватися

І ще більш фанатичну відданість своїм давнім заборонам демонструє Ірландія. Тут чоловікам заборонили відмовляти жінкам у відповідь на пропозицію взяти їх за дружину! Наклали таке жорстоке вето ще в XI столітті: за відмову коритися чоловік зобов’язується виплатити скривдженій жінці штраф. На щастя для чоловіків, які не бажають обтяжувати себе узами шлюбу з випадковою незнайомкою, така супер-пропозиція діє лише певного дня — 29 лютого. Мабуть, пустельно цієї пори на дублінських вулицях!

4. Бельгія: заборона на сніжки

На щастя для мешканців Бельгії, місцеві зими не надто часто видаються надто сніжними , інакше їм цей сезон влітав би у копійчину. Адже погодьтеся, бачачи снігові намети, так складно стриматися, щоб не зліпити величезну сніжку та не пустити її слідом перехожому, що нічого не підозрює, або не влаштувати справжні снігові баталії зі своїми дітьми. А бельгійців ось за це штрафують — €100 може сягати суми штрафу за пуляння сніговими грудками, яке тут прирівнюється до кидання камінням.

Забронювати готель у Бельгії зі знижкою до -65% можна на сайті.

5. Великобританія: руками не чіпати

Якщо раптом, опинившись у прибережних водах Великобританії, у вас з’явиться можливість потискати тварину, що пропливає повз, – постарайтеся втриматися. Тут і справді діє заборона, яка говорить, що не можна чіпати руками жодне ссавець, що плаває на відстані трьох миль від британського узбережжя. Відповідно до цього закону, всі морські тварини у прибережних водах є королівською власністю і дотик до них є неприпустимим. Ось такі справи!

6. Китай: назад у майбутнє

Влада Китаю, вирішила не жартувати з «ефектом метелика» найсуворішим і припинити можливість такого прецеденту на території країни. Вони просто взяли та на законодавчому рівні заборонили своїм громадянам подорожі у часі. Тому перед поїздкою сюди, можете сказати професору, щоб сміливо залишав DeLorean у гаражі — адже оштрафують. Ну, а якщо серйозно, то ця безглузда заборона стосується здебільшого кінопродукції на тему управління просторово-часовим континуумом, китайцям тепер таке тільки сниться, адже в кінотеатрах його більше не покажуть.

7. Малайзія: жовті тюльпани – вісники розлуки

У Малайзії діє заборона на носіння жовтого одягу і вона цілком аргументована, щоправда, від цього менш дивною вона нам не здається. Цей закон, ухвалений у 2011 році, з’явився через місцеву групу опозиційних активістів, які обрали саме жовтим кольором свого руху. Це й призвело до того, що сьогодні по всій країні навіть браслетів та шнурків цього кольору ні на кому не зустріти.

8. Філіппіни: заборона виконання пісні Френка Сінатри My Way

Законів щодо цієї заборони ніхто не приймав, проте і до цього дня в багатьох караоке-барах вам, швидше за все, по старої пам’яті відмовить у виконанні легендарного хіта Френка Сінатри. Пояснюється це тим, що пісню вважають соціально небезпечною. Згідно з міською легендою, саме вона стала непрямою причиною щонайменше 6 вбивств. Хоча карати за її виконання, звісно, ніхто не стане.

9. Пакистані та Саудівська Аравія: заборона на святкування Дня святого Валентина

У 2008 році в Саудівській Аравії було заборонено продавати тематичні товари до цього дня ще 2008-го. 2017 року в Пакистані було заборонено День святого Валентина. Пояснюється це тим, що це не мусульманська традиція, причому погано фокусуватися на любові, не спрямованій до Бога. В Індонезії ухвалили схоже рішення: уряд заборонив ідею такого свята.

Забронювати готель у Пакистані зі знижкою до -65% можна на сайті.

10. Данія: заборонено надавати дітям дивні імена

У Данії не можна давати дітям дивні імена – ім’я можна вибрати із дозволеного списку. Але не все так погано – список зовсім не маленький і включає близько 18 000 жіночих імен та 15 000 чоловічих. Але, якщо оригінальним батькам дуже захочеться чогось особливого, то можна звернутися до місцевого органу Ankestyrelsen з проханням затвердити обране дивне ім’я.

Чому в Сінгапурі заборонені жувальні гумки

Це вражає щоразу, коли виходиш з літака: порив свіжого кондиціонованого повітря і виразний аромат чаю з орхідеєю. Аеропорти, звичайно, не показові, але візит до сінгапурського району Чангі – як сьогодні, так і задовго до пандемії Covid-19 – це абсолютно унікальний досвід.

Ви крокуєте до паспортного контролю вздовж бездоганних зелених стін з елементами водного дизайну, натрапляючи на групи прибиральників (як людей, так і роботів) та високотехнологічні вбиральні з інтерактивними екранами.

За межами аеропорту вас очікує не менш доглянуте місто. Видання New York Times якось назвало Сінгапур “містом, в якому жувальна гумка заборонена на рівні з наркотиками”.

Автор фото, Tuul & Bruno Morandi / Getty Images

Бездоганна чистота Сінгапуру давно стала візитівкою міста

Але чистота тут дещо більше, ніж просто естетичний ідеал. Для крихітного міста-держави, яке налічує всього 56 років незалежності, чистота стала синонімом соціального прогресу, приголомшливого економічного зростання, а в останній рік – і способом стримати пандемію.

“Репутація найчистішого міста в світі – це те, чого сінгапурський уряд свідомо прагне досягти”, – каже Дональд Лоу, науковець у галузі державного управління.

“Спочатку йшлося про чистоту на вулицях і екологію міста, тепер – про “чистий” уряд і суспільство, які не терплять корупції”, – пояснює він.

Відділившись від Малайзії у 1965 році, Сінгапур, очолюваний тодішнім прем’єр-міністром Лі Куан Ю, мав великі амбіції стати “оазою першого світу в регіоні третього світу”.

“Лі Куан Ю не помилився у тому, що незалежне місто-держава, яке прагне привабити іноземні інвестиції, буде вигідно відрізнятися від решти країн Південно-Східної Азії”, – пояснює Лоу.

На практиці чистота міста означала розробку якісних каналізаційних систем, програми боротьби з лихоманкою денге та іншими хворобами, очищення дуже забрудненої річки Сінгапур, висадку дерев на всьому острові та переведення вуличних торговців до критих центрів.

А також запровадження загальнонаціональних гігієнічних кампаній, які закликали громадян Сінгапура до чистоти.

“Для підтримання чистоти потрібні люди, які усвідомлюють свої обов’язки”, – проголосив прем’єр-міністр Лі під час відкриття в 1968 році програми “Зберігай Сінгапур у чистоті”, яка щорічно ініціює боротьбу зі сміттям.

Автор фото, Andrea Pistolesi/Getty Images

Відвідувачів Сінгапуру завжди вражають дороги з ідеальною бруківкою, доглянуті парки і вулиці без сміття

З покращенням екологічних умов сюди потекли іноземні інвестиції та туристи, відкривши період безпрецедентного економічного зростання.

Сьогодні Сінгапур регулярно очолює рейтинги міст за рівнем безпеки та якістю життя. А його високорозвинена ринкова економіка є однією з найбільш конкурентоспроможних на планеті.

Лі дратувало, що попри досягнення його країни, іноземні журналісти постійно запитували про горезвісну заборону на жувальні гумки.

Запровадивши 1992 року закон, який передбачав знизити витрати на очищення громадських місць, зокрема, нового транспорту, від старих жувальних гумок, прем’єр-міністр ніяк не очікував привернути стільки уваги.

Тепер споживання жувальних гумок дозволено. Якщо у вашому багажі випадково виявлять пів пакетика “Орбіту”, вас не кинуть до в’язниці. Однак продаж у магазинах, як і раніше, заборонений.

Лоу пояснює, що сумнозвісний закон про жувальні гумки є радше винятком у політиці Сінгапуру. “Замість прямої заборони, – пояснює він, – уряд зазвичай вдається до фінансових стимулів корисної поведінки”.

Наприклад, нещодавній податок на викиди вуглецю, має стримувати брудне виробництво та заохочувати до використання енергетичних альтернатив.

Автор фото, Jimmy Fam / Getty Images

Вуличних торговців тепер перевели у спеціальні криті центри, які проходять гігієнічну перевірку

Утім, я вирішую перевірити хвалену сінгапурську чистоту за межами блискучих хмарочосів та сучасних розкішних готелів, які не дають справжнього уявлення про повсякденне життя.

Виїхавши за межі туристичних кварталів, я все одно бачу дбайливо спроєктовані житлові масиви, доглянуті громадські парки та торговельні центри з бездоганним порядком.

Я вирушаю до Гейлангу, району Сінгапуру, відомого чудовою місцевою кухнею та єдиним легалізованим кварталом червоних ліхтарів у місті. Тут я напевно побачу справжній Сінгапур.

Стемніло, вулиці сяяли старомодними неоновими вивісками з рекламою секс-шопів, караоке барів та нічних кафе, де подають місцевий делікатес – кашу з жаб’ячих ніг.

“Це темний бік Сінгапуру, протилежність доглянутим хмарочосам у бізнес-центрі міста”, – каже чоловік на ім’я Цай Іньчжоу, який опиняється поруч зі мною на тьмяно освітленій вулиці.

Корінний мешканець району Гейланг, Іньчжоу виріс “поруч із секс-працівниками та співробітниками ігорних будинків”. Тепер він проводить екскурсії “Пригоди Гейлангу”.

Автор фото, Shan Shihan / Getty Images

Східний район Гейланг. Тут – єдиний легальний квартал червоних ліхтарів у місті

Він намагається показати район як соціальну екосистему, яка вийшла за рамки своєї горезвісної репутації.

Попри свій імідж, район Гейланг є цілком безпечним. Тут встановили близько 500 камер, які стримують потенційних порушників – від злочинців до наркозалежних, як зазначає Іньчжоу.

І хоча Гейланг не виглядає стерильним, загалом він також вписується у національний наратив про чисте, некорумповане суспільство.

Сінгапурське опікування чистотою з минулого року набуло нового значення, адже в умовах пандемії практика громадської гігієни дійсно стає питанням життя та смерті.

Заходи щодо боротьби з вірусом, яких ужив Сінгапур, багато обговорювали у світі. Однак, на відміну від більшості країн, ці заходи не стали для Сінгапуру чимось геть новим.

“Методи дезінфекції стали для нас звичними задовго до приходу Covid-19”, – пояснює Тай Цзі Чун, директор відділу громадської чистоти Національного агентства з охорони навколишнього середовища Сінгапуру.

Автор фото, Roslan Rahman/Getty Images

Собаки-роботи нагадують людям, що потрібно дотримуватися безпечної дистанції у громадських місцях

У 2017 році разом із політехнічним університетом Чунг розробив курс з громадської гігієни. Персонал “отримав навички з техніки дезінфекції, поводження з дезінфекційними засобами, правильного використання засобів індивідуального захисту під час спалахів інфекційних захворювань. І ці знання виявилися критично важливими, коли почалася пандемія”.

Допомогло й ефективне впровадження технологічних рішень: мобільні додатки, які дозволяють швидко придбати маски для обличчя, сканери температури тіла у натовпі, собаки-роботи, які патрулюють громадські парки та стежать за соціальним дистанціюванням.

Хоча ефективні дії уряду мають вирішальне значення у боротьбі з вірусом, пандемія змусила керівників спитати й думки своїх громадян. У Сінгапурі, де носіння масок та відстеження контактів є обов’язковим, жителів загалом підтримали дії уряду.

Але чого ще очікувати від суспільства, в якому чистота, порядок і громадська гігієна є частиною культурної спадщини?

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Travel.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!