Цікаві факти про Балі

Що ми знаємо про острів Балі? Те, що там море і красиві пляжі? Те, що туди їдуть відпочивати, а хтось і зовсім залишається жити? Давайте трохи заповнимо прогалину в знаннях, і дізнаємося про цікаві факти про острів Балі. Хочете знати більше? Тоді Вам сюди.

Острів Балі

Почнемо з невеликої стандартної інформації про те, де цей острів, якій країні належить. Балі – відоме місце і багато хто помилково вважає, що це окрема держава. Це не так. Острів Балі належить Індонезії – найбільш острівній державі в світі.

Курорти на острові знаходяться переважно в південній частині. Є міста і на півночі, але вони менш пристосовані для туристів, хоча безперечно місця там гарні і при бажанні можна здорово відпочити. Із заходу на схід острова тягнеться гірський ланцюг, де виділяються діючі вулкани: Агунг (3100м) і Гукуні-Батура (1700м). Сусідство з вулканами, робить грунти досить родючі через підвищену мінералізацію. Сільське господарство на острові розвинене на високому рівні.

З червня по жовтень на Балі сухий сезон, опади особливо випадають в січні і лютому. Навіть під час сезону дощів на Балі йдуть короткочасні дощі і то, переважно, по ночах. Температура води 26-28’С, клімат досить лояльний до мандрівників, сильного спекотного сонця майже не буває.

Столиця острова – Денпасар, інші великі міста – Сингараджа, Кута і Убуд. Всього на острові проживає понад чотири мільйони осіб, розподіл на сільське і міське населення приблизно рівне.

Цікаві факти про Балі

Впадає в очі, що на Балі багато парасольок, причому їх можна зустріти не тільки на пляжі, а навіть в межах міста. Цікаво, але це не захист від дощу, і навіть не від сонця. Балійці їх називають «tedung», і вони виконують духовну функцію. Це захист місцевого населення від хвороб і негараздів. Парасольки різнокольорові, кожен колір символізує причетність до індуїстського бога.

Вулкани на острові як і раніше активні. Останній раз потужне виверження було зафіксовано 17 років тому. Вулкан Батура – самий неспокійний, він же, за свідченнями істориків, справив найбільше виверження. Це був рік 1917 року, тоді загинуло тисяча чоловік, було знищено шістдесят тисяч будинків, і дві тисячі святинь.

1965 рік – чорний в історії народу. Тоді в Індонезії почалися комуністичні виступи і спроба повалення чинної влади. Спроба провалилася, але влада це так не залишила. Почалися масові репресії. Багато комуністів ховалися на Балі, всього тодішня влада Індонезії вбила півмільйона людей. Цю частину історії намагаються просто забути, про неї не згадують підручники, про неї не йдеться в історичних хроніках, але правда продовжує жити, а разом з нею пам’ять.

Цікаво, що в Індонезії найпопулярнішою релігією вважається іслам, який багато століть назад зміг витіснити буддизм. До честі індонезійців, вони дуже космополітичні, і не бачать сенсу ворогувати на тлі релігій. Острів Балі тримається особняком серед всієї території країни, бо тут поширений індуїзм, в країні не знайти більше такої концентрації прихильників індуїзму.

На вулицях Балі постійно можна бачити пахощі, квіти і тарілки з їжею. Це підношення до богів, виглядає це дивно і незвично, така вже у балійців релігія.

Ціни на оренду житла низькі. Приїхавши на острів необов’язково селитися в готелі, можна підібрати собі невеликий будиночок, який цілком може вийти в 400 $ за місяць. На острові багато хостелів, багато приватного сектора і дешевих готелів. Це величезний плюс для тих, хто хоче економії.

На острові одноразово вважаються правильними цілих три календаря. Перший, зрозуміло, звичний для нас. Другий, це Саки – традиційний календар в індуїзмі. Третій, Павукон – календар явайского-балійських народів. Цікаво, що навіть багато друкованих виданнів, друкують відразу три різні дати.

На Балі можна зустріти багато європейців, американців, навіть українців, які сюди перебралися на постійну основу. У Балі досить-таки проста політика міграції і багато хто цим користуються. Є люди, які живуть тут уже 50-60 років, в основному це хіпі, які активно відвідували Азію в середині ХХ століття. До слова, хіпі взяли в облогу Таїланд, і на Шрі-Ланц, і в Гоа.

Населення Балі

Рівне, як і в Індії, на Балі є ділення на касти, правда, вони не такі жорсткі. Касти вказують в паспорті і навіть в імені. Так, вища каста – брахмани. Брахмани – просвітники, вони пов’язані з духовною складовою балійського населення, багато з них священики та вчителі. Кшатрії – державні чини. Вайш’ї займаються торгівлею, послугами, їх головна мета забезпечення місцевих. Шудри – робочі, яким властива фізична праця.

Балійці – люди, віруючі. Їх релігія помісь індуїзму, буддизму і корінних культів. Вулкан Агунг – священний, і у кожного балійця є невеликий вівтар, який спрямований до вулкану. Багато жителів Балі сплять головою до Агунг. Храми тут називають «Pura», що означає – місце, яке оточує стіни.

На острові багато шаманів, власне, тут розвинене чаклунство. Балійці вірять в існування світлих і темних сил, їх вчення і релігії лише це підкреслюють. На острові є, як білі маги, які лікують від хвороб, приваблюють удачу. Є і чорні маги, вони користуються великою повагою, і якщо є якісь сварки між людьми, йдуть саме до чорних магів. Їх побоюються, але їх поважають. Найвідоміший маг – Кетут Лійєра, прожив до 100 років і помер у 2016 році, в останні роки життя, він передав свої знання сину, який і продовжує справу батька.

Танці тут не люблять, хоча ритуалів, де треба танцювати маса. Зазвичай, свята і ритуали супроводжує цілий музичний ансамбль, де звичайно знайдуться барабанщики, флейтисти. Ритм – основа музики на Балі. Якщо ритм заданий він буде лише плавно змінюватися, але ніяк не мовчати. Кожен балійський танець висловлює битву зла і добра, переможець не завжди відомий, такого розуміння світу.

Балійці – народ азартний. Популярна розвага – півнячі бої. Бої відбуваються двір на двір, бо в кожному дворі ростять свого бійця. 20 років тому півнячі бої серйозно підкосили сімейне фінансове благополуччя, занадто азартні були чоловіки. Ця розвага потрапила під можливість бути забороненою, проте до цього не дійшло.

На Балі дозволено багатожонство. Кожен чоловік може мати до чотирьох дружин. Звичайно, це вищі касти, але і не нижчим не забороняється мати до чотирьох дружин. Але ось що цікаво, сама перша дружина дає згоду на те, щоб у її чоловіка з’явилася ще одна дружина. Останнім часом це сходить нанівець, і все більше на Балі можна спостерігати класичну сім’ю з хлопця та дівчини.

Балійці спилюють зуби, це стосується іклів. Ця традиція пов’язана з демонічним чином іклів, і люди вже в ранньому віці починають ходити з підпиляними зубами. Незвично, але такі традиції. Зараз все більше популярнішим спилювати ікла під час одруження, це лише посилює обіцянку людини бути вірною. Іноді така процедура замовляється цілим селом. У 2001 році спилювання зубів зробило половина жителів одного з балійських сіл, їх було трохи більше ста чоловік.

Вчені вважають, що першими, хто оселився на острові стали китайці. Це сталося більше 2500 років тому. На даний момент до кінця довести це не вийшло, бо пару корінних племен не мають сильної спорідненості з китайцями.

Убуд – дуже гарне місто Балі, це центр духовного життя. Кожна вулиця – галерея, багато рисових полів, центрів для занять йоги і місць для медитації. Убуд вражає своєю архітектурою, це обов’язкова точка для відвідування.

Балійська кухня

Їду балійці смажать на пальмовій олії, якщо Ви не знаєте, що це таке, то почитайте в інтернеті, ми лише скажемо, що канцерогени шкідливі. Але так повелося на цьому острові, що соняшникова і оливкова олія тут не в ходу.

Соковижималки так само ні в ходу. У барах і кафе подають смузі з льодом. До слова, це багато смачніше, ніж свіжовичавлений сік, хоча, кому як подобається.

Незважаючи на те, що на Балі не настільки трепетне ставлення до корів, як в тій же Індії, цих тварин доїти не прийнято. Молочна продукція, як правило приїжджає з Австралії і знайти її можна в супермаркетах. Один літр молока коштує не мало, не менш 1,5 $.

Рис – головна їжа на острові. Люди тут не вважають, що це гарнір, він цілком може йти і як головне блюдо. Багато їдять рис руками, правою рукою, беруть жменю готового злаку, маку в соус і їдять. Рецептів з приготування рису багато, дуже багато використовується спецій. Говорячи про спеції, то іноді вони настільки перебивають смак, що якщо зав’язати очі, то можна не впізнати смак курки. Рис Beras – традиційний і найулюбленіший рис, спосіб його вирощування не змінюється вже більше двох тисяч років.

Кому належить тік ток якій країні?

TikTok, платформа, яка завоювала світ своїми короткими відео та танцями, належить компанії ByteDance. ByteDance — китайська технологічна компанія, заснована в 2012 році Цзянем Інцзі та штаб-квартирою в Пекіні, Китай.

ByteDance заснована на ідеї створення інноваційних технологій для забезпечення цифрової розваги та спілкування. TikTok став важливою частиною цього портфеля, завойовуючи популярність у численних країнах.

Важливо відзначити, що TikTok та його материнська компанія, ByteDance, були предметом деяких геополітичних суперечок, особливо щодо збереження даних користувачів та обговорення безпеки. Деякі країни висувають обмеження та вимоги до обробки даних TikTok на своїй території.

У кінці кінців, TikTok — це міжнародний феномен, але його корені лежать в Китаї, де ByteDance здобула свій початковий успіх. Платформа продовжує розширюватися та залучати користувачів у всьому світі, будучи феноменом, що належить глобальній спільноті.

Кому належить Антарктида?

Міжнародна угода про мирні дослідження Антарктики добігає кінця через 27 років, але вже сьогодні багато країн висувають претензії щодо її території. Як виявлені археологами артефакти та рештки людей можуть вплинути на долю континенту? Про це – в матеріалі Марти Енрікес на сайті BBC Україна.

У 1985 році на пляжі Ямана біля мису Ширреф на Південних Шетландських островах в Антарктиці виявили унікальний череп людини. Він належав корінній мешканці південної області Чилі, якій було трохи за двадцять, коли вона померла між 1819 і 1825 роками. Це – найстаріші рештки людини, виявлені в Антарктиці.

Місце знахідки було вкрай несподіваним. Череп разом із залишками стегнової кістки жінки виявили на місці табору мисливців на тюленів, розбитому на початку XIX століття. Втім, за тих часів було нечуваним, аби жінки ходили полювати на тюленів.

Жодних документів, які могли би пояснити, як і чому молода жінка опинилася в Антарктиді, не залишилося. Але тепер, майже 200 років по тому, вчені вважають, що виявлені рештки збігаються з добою перших висадок на льодовий континент.

Череп на пляжі Ямана є надзвичайно вважливою знахідкою – і не лише для археологів. Через 30 років такі рештки людини, можуть зіграти ключову роль у територіальному розподілі незайманої снігової пустелі. Чимало держав, спокійно і не дуже, готуються заявити про свої права на землі, практично непридатні для життя.

“Мало хто розуміє цей темний бік Антарктики”, – пояснює Клаус Доддс, професор геополітики з Королівського університету Холловея в Лондоні. “На території, яка багатьом здається непридатною для будь-чого, тепер розгортається політична боротьба великих сил”.

Фото: LOKAL_PROFIL / WIKIPEDIA / CC BY 2.5

Територіальні претензії щодо Антарктиди висуває чимало країн, і далеко не всі з них зафіксовані первісною угодою

Договір про Антарктику було вперше підписано 1959 року, в 1998-му до нього додали протокол про захист навколишнього середовища. У ньому зазначено, що Антарктида не належить жодній країні і повинна залишатися “природним заповідником, присвяченим миру та науці”.

Протокол забороняє будь-які заходи з метою видобування мінеральних ресурсів, крім необхідних для наукових досліджень. Утім термін дії протоколу – обмежений. 2048 року – через півстоліття після його створення – договір мають переглянути. Цього дня заборону на розробку і видобуток корисних копалин можуть або повністю скасувати, або змінити умови її дії.

“Побоювання 2048 року пов’язані з тим, що країни-учасниці первісної угоди можуть змінити свою позицію щодо заборони видобування мінеральної сировини. І ситуація стане кардинально іншою”, – зазначає Доддс. “Охорона навколишнього середовища є одним із ключових положень договору”.

На момент підписання угоди територіальні претензії в Антарктиці висунули сім країн: Аргентина, Австралія, Чилі, Франція, Нова Зеландія, Норвегія та Велика Британія. Угода врахувала всі ці вимоги та заборонила пред’явлення нових. Крім того угода офіційно призупиняє будь-які спроби розширення територіальних претензій в Антарктиці.

“Інакше кажучи, країни-претенденти до пори до часу тримають свої територіальні вимоги в шухляді, але відмовлятися від них повністю, звісно, не збираються”, – пояснює Джилл Барретт, міжнародний юридичний консультант і запрошений лектор з міжнародного права в Лондонському університеті королеви Марії.

Втім, багато країн не проти скористатися неоднозначністю цією частини угоди, каже Доддс. “Серед головних гравців міжнародної арени, які очікують 2048 року і готуються наперед, – Росія та Китай”. Саме через це, багато країн намагаються в той чи інший спосіб “залишити свій слід” на поки що невизначеній остаточно території. Вони фінансують наукові дослідження, історичні розвідки та будують науково-дослідні бази в Антарктиці.

“Це доволі однозначне послання світові: ми тут, на всій території “, – каже Доддс.

Найважливішу роль у спробах позначити свою присутність на континенті відіграє археологія, вважає Майкл Пірсон, консультант з питань антарктичної спадщини та колишній заступник виконавчого директора Комісії з питань спадщини Австралії.

“Археологічні розкопки роблять серйозну ставку в майбутніх дискусіях щодо території Антарктики або комерційної експлуатації цих земель”.

Хоча археологічні знахідки, як-от череп із пляжу Ямана, не мають юридичної сили, – жінка, якій він належав, була радше мисливицею, ніж посадовою особою, – вони можуть оскаржити теперішню хронологію освоєння континенту.

Якщо Чилі зможе довести, що її народ мешкав в Антарктиді до того, як туди прийшли представники інших націй, які тепер претендують на землі континенту, південноамериканська країна матиме вагомий аргумент у майбутніх перемовинах.

Археологічні знахідки також помітно підсилюють національний інтерес до певних земель.

“Виявлення решток людей чи артефактів у льоді одразу розбурхує територіальний націоналізм, – додає Доддс. – Археологія завжди відігравала важливу роль у національній політиці”.

Інші знахідки, приміром, рештки суден, можуть відігравати не менш значущу роль, ніж яманський череп. 1819 року іспанський фрегат “Сан-Тельмо” зазнав аварії в Протоці Дрейка, що відокремлює південний край Чилі від Антарктичного півострова. Археологи намагалися відшукати сліди того, чи вдалося комусь із членів екіпажу вижити та дістатися берега.

“Рештки судна винесло на узбережжя Південних Шетландських островів”, – розповідає Пірсон. “Цілком можливо, що частина екіпажу могла вижити на уламках фрегата”. Якщо це дійсно так, тоді іспанці ступили на землю Антарктиди раніше за британців.

Переваги цього очевидні. Зусилля певної країни в археологічних дослідженнях на території Антарктики можуть виявити знахідки, які проллють світло на історію і яких в іншому випадку ніколи не було б виявлено.

“Національні амбіції держав, відверті або приховані під дослідницькими мотивами, безперечно приносять користь”, – зазначає Пірсон. “Вони фінансують та надають матеріально-технічну підтримку археологічним дослідженням, які інакше було б дуже важко отримати”.

Щодо чилійської жінки, чий череп було виявлено на пляжі Ямана, найбільш імовірним виглядає припущення, що вона якимось чином опинилася в групі антарктичних мисливців і загинула від холоду або потонула. Але її кістки залишаються однією з найважливіших археологічних знахідок, коли-небудь зроблених в Антарктиді.

Тепер вони беруть участь у великій політичній грі, в якій за допомогою “м’якої сили” держави намагаються відвоювати собі частину замороженого континенту.

Читайте також: