Вимоги до експлуатації вогнегасників

Дізнайтеся, які норми належності вогнегасників передбачені у чинних Правилах експлуатації та типових нормах належності вогнегасників та на які об’єкти поширюються встановлені в них вимоги.

Нормативне регулювання

Вогнегасник — технічний засіб, призначений для припинення горіння подаванням вогнегасної речовини, що міститься в його корпусі, під дією надлишкового тиску, за масою і конструктивним виконанням придатний для транспортування і застосування людиною.

Правила експлуатації та типові норми належності вогнегасників затверджені наказом МВС України від 15.01.2018 № 25 (далі — Правила № 25).

Правила установлюють вимоги до експлуатації переносних вогнегасників повною масою до 20 кг та пересувних вогнегасників повною масою до 450 кг, які призначені для гасіння пожеж класів А, В, С, D, F, та електроустановок, що перебувають під напругою до 1000 В, та норми їх належності на об’єктах суб’єктів господарювання незалежно від форм власності.

Вони поширюються на будинки і приміщення різного призначення, що експлуатуються, підприємства, установи та організації (незалежно від виду їх діяльності та форм власності), механічні транспортні засоби і є обов’язковими для виконання посадовими особами (власниками).

Також вони є обов’язковими для виконання всіма посадовими особами (власниками).

Правила не поширюються на:

• підземні споруди підприємств гірничодобувної промисловості;
• електрорухомий склад, шахти, тунелі та підземні споруди метрополітену;
• транспортні засоби залізничного, повітряного, річкового та морського транспорту.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, виходячи із специфічних умов та особливостей пожежної небезпеки виробництв, можуть додатково розробляти свої галузеві правила експлуатації та норми належності вогнегасників. Вони мають затверджуватися в установленому законодавством порядку після погодження з центральним органом виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Вимоги галузевих правил експлуатації та норм належності вогнегасників мають бути не нижчі вимог, встановлених цими Правилами. Також у жодному разі вони не можуть суперечити їм.

Відповідно під час експлуатації вогнегасників необхідно керуватися Правилами № 25 та іншими нормативними актами, що регламентують вимоги до експлуатації вогнегасників.

Обов’язки суб’єктів господарювання, виробників та постачальники вогнегасників

Забезпечення виконання вимог Правил покладається на суб’єктів господарювання, які, а також орендарі, зобов’язані:

• дотримуватися вимог Правил та інших нормативних документів у цій сфері;
• проводити своєчасні огляди та технічне обслуговування вогнегасників;
• утримувати вогнегасники в працездатному стані;
• не допускати використання вогнегасників не за призначенням;
• проходити теоретичне навчання та практичне відпрацювання навичок застосування вогнегасників.

Забезпечення виконання вимог Правил у житлових будинках (квартирах) приватного житлового фонду та інших приватних окремо розташованих господарських спорудах і гаражах, на територіях, у дачних будинках та на садових ділянках покладається на їх власників чи орендарів, якщо інше не обумовлено договором найму відповідно до вимог Кодексу цивільного захисту України.

Виробники та постачальники вогнегасників повинні:

• гарантувати відповідність виготовленої (такої, що реалізується) продукції вимогам документів, що підтверджують якість та безпечність продукції;
• надавати покупцю експлуатаційну та технічну документацію на вогнегасники;
• гарантувати роботу вогнегасників з дати реалізації (продажу) до першого гарантійного терміну обслуговування.

Для забезпечення працездатного стану та якісної експлуатації вогнегасників на об’єкті особа, відповідальна за пожежну безпеку, має організувати їх технічне обслуговування відповідно до норм, правил (настанови з технічного обслуговування вогнегасників), установлених їх виробником, та інших нормативних документів у сфері пожежної безпеки.

Правила експлуатації та типові норми належності вогнегасників

Норми належності порошкових, водяних, водопінних та газових вогнегасників для виробничих і складських будинків та приміщень промислових підприємств наведені в додатках 4, 5, 6 до Правил № 25. У додатку 7 встановлені типові норми належності вогнегасників для гаражів та автомайстерень.

Колісні транспортні засоби оснащуються вогнегасниками відповідно до Норм оснащення вогнегасниками колісних транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1997 року № 1128 (зі змінами).

Вибір типу та необхідної кількості вогнегасників

Тип вогнегасників та їхню кількість визначають за такими критеріями:

• категорія за вибухопожежною та пожежною небезпекою виробничих, складських і лабораторних приміщень;
• клас можливої пожежі;
• придатність вогнегасника для гасіння пожежі певного класу умовам його експлуатації;
• захищувана площа.

Підстава — п. 3 розділу VI Правил експлуатації та типових норм належності вогнегасників.

Категорії будинків, приміщень і зовнішніх установок виробничого й складського призначення за вибухопожежною або пожежною небезпекою визначають відповідно до вимог ДСТУ Б В.1.1-36:2016 «Визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою».

Якщо на об’єкті можливі осередки пожеж різних класів, потрібно обирати вогнегасники окремо для кожного класу пожежі або віддати перевагу більш універсальному.

Якщо потрібно використовувати різні типи вогнегасників, можна замінювати один тип на інший із забезпеченням рівності сумарної вогнегасної здатності за класом пожежі, характерної для цього об’єкта.

Об’єкти різного призначення оснащують переносними та пересувними вогнегасниками.

Будинки адміністративного та побутового призначення і громадські будинки, а також підприємства торгівлі на кожному поверсі повинні мати не менше двох переносних (порошкових, водопінних або водяних) вогнегасників з масою заряду вогнегасної речовини 5 кг і більше.

Пам’ятайте! Кількість вогнегасників також залежить від площі поверху або приміщення!

У разі, якщо площа поверху більше 100 м 2 , кількість вогнегасників визначають з розрахунку 1 кг вогнегасної речовини на кожні 10 м 2 площі підлоги.

Крім того, слід передбачати по одному газовому вогнегаснику з величиною заряду вогнегасної речовини 3 кг і більше:

• на 20 м 2 площі підлоги в офісних приміщеннях з оргтехнікою, коморах, електрощитових, вентиляційних камерах та інших технічних приміщеннях;
• на 50 м 2 площі підлоги в приміщеннях архівів, машзалів, бібліотек, музеїв.

Приміщення площею менше ніж 20 м 2 , у яких розміщено оргтехніку, слід оснащувати переносним газовим вогнегасником ВВК-2 (раніше дозволялось використання вогнегасників ВВК-1,4).

Правилами передбачено, що будинки та приміщення також можуть оснащуватися, як додатковим засобом для гасіння невеликих осередків пожеж на початкових стадіях горіння, вогнегасниками водопінними аерозольними одноразового використання.

Також встановлено, що для захисту приміщень від пожеж, пов’язаних з горінням речовин, які застосовуються для приготування їжі (рослинні або тваринні масла і жири), слід використовувати переносні вогнегасники з можливістю гасіння пожежі класу F з розрахунку один вогнегасник на одне окреме робоче місце.

Наказ від 15.01.2018 № 25 Про затвердження Правил експлуатації та типових норм належності вогнегасників

Про затвердження Правил експлуатації та типових норм належності вогнегасників

Із змінами і доповненнями, внесеними
наказами Міністерства внутрішніх справ України
від 28 жовтня 2020 року N 765,
від 23 червня 2022 року N 387

Відповідно до пункту 33 частини другої статті 17 Кодексу цивільного захисту України, з метою вдосконалення нормативно-правового забезпечення у сфері пожежної безпеки

1. Затвердити Правила експлуатації та типові норми належності вогнегасників, що додаються.

2. Департаменту формування політики щодо підконтрольних Міністрові органів влади та моніторингу МВС (Боднар В. Є.) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на Голову Державної служби України з надзвичайних ситуацій Чечоткіна М. О.

Голова Спільного представницького органу
репрезентативних всеукраїнських об’єднань
профспілок на національному рівні

Заступник Голови Державної
служби України з питань праці

Голова Державної
регуляторної служби України

Голова Державної служби України
з надзвичайних ситуацій

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства внутрішніх справ України
15 січня 2018 року N 25

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
23 лютого 2018 р. за N 225/31677

ПРАВИЛА
експлуатації та типові норми належності вогнегасників

I. Загальні положення

1. Ці Правила установлюють вимоги до експлуатації переносних вогнегасників повною масою до 20 кг та пересувних вогнегасників повною масою до 450 кг, призначених для гасіння пожеж класів A, B, C, D, F, та електроустановок, що перебувають під напругою до 1000 В (далі – E), та норми їх належності на об’єктах суб’єктів господарювання незалежно від форм власності (далі – об’єкти).

2. Ці Правила поширюються на будинки і приміщення різного призначення, що експлуатуються, підприємства, установи та організації (незалежно від виду їх діяльності та форм власності) (далі – суб’єкти господарювання), механічні транспортні засоби і є обов’язковими для виконання посадовими особами (власниками).

3. Ці Правила не поширюються на:

1) підпункт 1 пункту 3 розділу І виключено

(згідно з наказом Міністерства
внутрішніх справ України від 28.10.2020 р. N 765,
у зв’язку із цим підпункти 2 – 4
вважати відповідно підпунктами 1 – 3)

1) підземні споруди підприємств гірничодобувної промисловості;

2) електрорухомий склад, шахти, тунелі та підземні споруди метрополітену;

3) транспортні засоби залізничного, повітряного, річкового та морського транспорту.

4. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, виходячи із специфічних умов та особливостей пожежної небезпеки виробництв, можуть додатково розробляти свої галузеві правила експлуатації та норми належності вогнегасників, що затверджуються в установленому законодавством порядку після їх погодження з центральним органом виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Вимоги галузевих правил експлуатації та норм належності вогнегасників мають бути не нижчі встановлених вимог, передбачених цими Правилами, а також не мають суперечити їм.

5. У цих Правилах терміни вживаються в таких значеннях:

визнання вогнегасника непридатним до використання – календарна дата в документі, який засвідчує неможливість відновлення роботи вогнегасника з показниками якості, передбаченими технічними вимогами до нього;

вогнегасник – технічний засіб, призначений для припинення горіння подаванням вогнегасної речовини, що міститься в його корпусі, під дією надлишкового тиску, за масою і конструктивним виконанням придатний для транспортування і застосування людиною;

абзац четвертий пункту 5 розділу І виключено

(згідно з наказом Міністерства
внутрішніх справ України від 28.10.2020 р. N 765)

абзац п’ятий пункту 5 розділу І виключено

(згідно з наказом Міністерства
внутрішніх справ України від 28.10.2020 р. N 765,
у зв’язку із цим абзаци шостий – вісімнадцятий
вважати відповідно абзацами четвертим – шістнадцятим)

гарантійний строк експлуатації вогнегасника – проміжок часу, встановлений виробником або підприємством з технічного обслуговування вогнегасників і зазначений у технічній документації та на маркуванні вогнегасника, протягом якого гарантується його працездатний стан за умови дотримання споживачем вимог інструкції з експлуатації;

експлуатація вогнегасника – термін від часу виготовлення вогнегасника до визнання його непридатним до використання;

застосування вогнегасника за призначенням – застосування вогнегасника для припинення горіння подаванням вогнегасної речовини, що міститься в його корпусі, під дією надлишкового тиску;

зберігання вогнегасника під час експлуатації – утримання вогнегасника в спорядженому стані у відведеному для його збереження місці протягом установленого строку;

зняття вогнегасника з експлуатації – документально оформлена подія, яка фіксує технічну неможливість або недоцільність подальшого застосування вогнегасника за призначенням чи його технічного обслуговування;

настанова з технічного обслуговування вогнегасника – нормативний документ, що містить відомості про практичні прийоми або методи технічного обслуговування вогнегасника;

огляд вогнегасника – первинна та (або) періодична перевірка його відповідності вимогам експлуатаційної документації;

підприємство з технічного обслуговування вогнегасників (далі – ПТОВ) – суб’єкт господарювання, який здійснює технічне обслуговування вогнегасників, засвідчує їх справність і має ліцензію з надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення відповідно до законодавства та настанови з технічного обслуговування вогнегасників від виробників;

працездатний стан вогнегасника – стан вогнегасника, за яким значення параметрів, які характеризують його здатність виконувати задані функції, відповідають вимогам нормативних та експлуатаційних документів;

робочий цикл вогнегасника – проміжок часу від виготовлення до визнання непридатним до використання вогнегасника, який зазначений у схемі робочого циклу вогнегасника (додаток 1);

технічне діагностування вогнегасника – стадія технічного обслуговування, метою якої є визначення технічного стану вогнегасника, пошук несправності та прийняття рішення щодо його ремонту, перезаряджання або завершення експлуатації;

технічне обслуговування вогнегасника – комплекс операцій, спрямованих на перевірку вогнегасника та забезпечення його роботи в режимах очікування використання за призначенням, транспортування і зберігання або на прийняття рішень щодо ремонту чи зняття його з експлуатації;

транспортування вогнегасника під час експлуатації – переміщення вогнегасника в спорядженому стані із застосуванням (за потреби) транспортних і вантажопідйомних засобів;

6. У цих Правилах наведено такі позначення типів вогнегасників:

ВВП – вогнегасник водопінний (у тому числі аерозольний);

(абзац третій пункту 6 розділу І із змінами, внесеними згідно з
наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.10.2020 р. N 765)

абзац четвертий пункту 6 розділу І виключено

(згідно з наказом Міністерства
внутрішніх справ України від 28.10.2020 р. N 765,
у зв’язку із цим абзаци п’ятий – сьомий
вважати відповідно абзацами четвертим – шостим)

ВГ – вогнегасник газовий, у тому числі вуглекислотний (ВВК);

ВП – вогнегасник порошковий.

Цифра після позначення типу вогнегасника означає масу вогнегасної речовини в кілограмах, що міститься в його корпусі. Наприклад, ВП-5 – вогнегасник порошковий з масою вогнегасної речовини 5 кг.

(абзац шостий пункту 6 розділу І із змінами, внесеними згідно з
наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.10.2020 р. N 765)

II. Загальні вимоги до експлуатації вогнегасників

1. Під час експлуатації вогнегасників необхідно керуватися цими Правилами та іншими нормативними актами, що регламентують вимоги до експлуатації вогнегасників.

2. Забезпечення виконання вимог цих Правил покладається на суб’єктів господарювання.

Забезпечення виконання вимог цих Правил у житлових будинках (квартирах) приватного житлового фонду та інших приватних окремо розташованих господарських спорудах і гаражах, на територіях, у дачних будинках та на садових ділянках покладається на їх власників чи орендарів, якщо інше не обумовлено договором найму відповідно до вимог Кодексу цивільного захисту України.

3. Суб’єкти господарювання, а також орендарі зобов’язані:

1) дотримуватися вимог цих Правил та інших нормативних документів у цій сфері;

2) проводити своєчасні огляди та технічне обслуговування вогнегасників;

3) утримувати вогнегасники в працездатному стані;

4) не допускати використання вогнегасників не за призначенням;

5) проходити теоретичне навчання та практичне відпрацювання навичок застосування вогнегасників.

НАПБ Б.01.008-2018 Правила експлуатації та типові норми належності вогнегасників

1. Ці Правила установлюють вимоги до експлуатації переносних вогнегасників повною масою до 20 кг та пересувних вогнегасників повною масою до 450 кг, призначених для гасіння пожеж класів A, B, C, D, F, та електроустановок, що перебувають під напругою до 1000 В (далі – E), та норми їх належності на об’єктах суб’єктів господарювання незалежно від форм власності (далі – об’єкти).

2. Ці Правила поширюються на будинки і приміщення різного призначення, що експлуатуються, підприємства, установи та організації (незалежно від виду їх діяльності та форм власності) (далі – суб’єкти господарювання), механічні транспортні засоби і є обов’язковими для виконання посадовими особами (власниками).

3. Ці Правила не поширюються на:

1) об’єкти, у яких зберігаються, виробляються або є в обігу вибухові речовини і засоби підривання, небезпечні хімічні речовини, радіаційні та бактеріологічні засоби;

2) підземні споруди підприємств гірничодобувної промисловості;

3) електрорухомий склад, шахти, тунелі та підземні споруди метрополітену;

4) транспортні засоби залізничного, повітряного, річкового та морського транспорту.

4. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, виходячи із специфічних умов та особливостей пожежної небезпеки виробництв, можуть додатково розробляти свої галузеві правила експлуатації та норми належності вогнегасників, що затверджуються в установленому законодавством порядку після їх погодження з центральним органом виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Вимоги галузевих правил експлуатації та норм належності вогнегасників мають бути не нижчі встановлених вимог, передбачених цими Правилами, а також не мають суперечити їм.

5. У цих Правилах терміни вживаються в таких значеннях:

визнання вогнегасника непридатним до використання – календарна дата в документі, який засвідчує неможливість відновлення роботи вогнегасника з показниками якості, передбаченими технічними вимогами до нього;

вогнегасник – технічний засіб, призначений для припинення горіння подаванням вогнегасної речовини, що міститься в його корпусі, під дією надлишкового тиску, за масою і конструктивним виконанням придатний для транспортування і застосування людиною;

вогнегасник загального призначення – елемент протипожежного захисту об’єкта, призначений для ліквідації пожеж класів A, B, C, E на початковій стадії їх розвитку;

вогнегасник спеціального призначення – елемент протипожежного захисту об’єкта, призначений для ліквідації пожеж класів D, F на початковій стадії їх розвитку та протипожежного захисту об’єкта зі специфічними умовами експлуатації та (або) особливостями пожежної небезпеки виробництва;

гарантійний строк експлуатації вогнегасника – проміжок часу, встановлений виробником або підприємством з технічного обслуговування вогнегасників і зазначений у технічній документації та на маркуванні вогнегасника, протягом якого гарантується його працездатний стан за умови дотримання споживачем вимог інструкції з експлуатації;

експлуатація вогнегасника – термін від часу виготовлення вогнегасника до визнання його непридатним до використання;

застосування вогнегасника за призначенням – застосування вогнегасника для припинення горіння подаванням вогнегасної речовини, що міститься в його корпусі, під дією надлишкового тиску;

зберігання вогнегасника під час експлуатації – утримання вогнегасника в спорядженому стані у відведеному для його збереження місці протягом установленого строку;

зняття вогнегасника з експлуатації – документально оформлена подія, яка фіксує технічну неможливість або недоцільність подальшого застосування вогнегасника за призначенням чи його технічного обслуговування;

настанова з технічного обслуговування вогнегасника – нормативний документ, що містить відомості про практичні прийоми або методи технічного обслуговування вогнегасника;

огляд вогнегасника – первинна та (або) періодична перевірка його відповідності вимогам експлуатаційної документації;

підприємство з технічного обслуговування вогнегасників (далі – ПТОВ) – суб’єкт господарювання, який здійснює технічне обслуговування вогнегасників, засвідчує їх справність і має ліцензію з надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення відповідно до законодавства та настанови з технічного обслуговування вогнегасників від виробників;

працездатний стан вогнегасника – стан вогнегасника, за яким значення параметрів, які характеризують його здатність виконувати задані функції, відповідають вимогам нормативних та експлуатаційних документів;

робочий цикл вогнегасника – проміжок часу від виготовлення до визнання непридатним до використання вогнегасника, який зазначений у схемі робочого циклу вогнегасника (додаток 1);

технічне діагностування вогнегасника – стадія технічного обслуговування, метою якої є визначення технічного стану вогнегасника, пошук несправності та прийняття рішення щодо його ремонту, перезаряджання або завершення експлуатації;

технічне обслуговування вогнегасника – комплекс операцій, спрямованих на перевірку вогнегасника та забезпечення його роботи в режимах очікування використання за призначенням, транспортування і зберігання або на прийняття рішень щодо ремонту чи зняття його з експлуатації;

транспортування вогнегасника під час експлуатації – переміщення вогнегасника в спорядженому стані із застосуванням (за потреби) транспортних і вантажопідйомних засобів;

6. У цих Правилах наведено такі позначення типів вогнегасників:

ВВП – вогнегасник водопінний;

ВВПА – пристрій вогнегасний водопінний аерозольний;

ВГ – вогнегасник газовий, у тому числі вуглекислотний (ВВК);

ВП – вогнегасник порошковий.

Цифра після позначення типу вогнегасника означає масу вогнегасної речовини в кілограмах (для ВВПА – в грамах), що міститься в його корпусі. Наприклад, ВП-5 – вогнегасник порошковий з масою вогнегасної речовини 5 кг.