Квіти, схожі на ромашки: назви, описи, фото

Ромашки – зворушливі і водночас прості польові квіти, які стануть ненав’язливою окрасою прибудинкової території. Однак далеко не всім відомо, що ромашки мають дуже багато двійників, які відрізняються розмірами і забарвленням бутонів. Квіти, схожі на ромашки – це результат праць провідних селекціонерів. І кожен родич ромашки унікальний по-своєму. З вибором найкращих польових квітів вам завжди допоможуть спеціалісти сервісу. Також вони неодмінно підкажуть які саме сезонні квіти у Львові підійдуть до того чи іншого випадку.

Ромашки різних кольорів

Різнокольорові ромашки мають свої персональні назви. Але найголовніше, що практично всі з них легко вирощуються і приживаються в наших умовах. Тож яскрава ромашкова клумба вам забезпечена. Якщо ви бажаєте знати, як саме називаються ромашки різних кольорів, ви потрапили за адресою.

Сині ромашки

Якщо у аптечної (декоративної) ромашки білі пелюстки, то у схожих на неї айстр чи цинерарії – сині. Що цікаво, цинерарія може похвалитися двоколірними бутонами – біло-синіми.

Кольорові ромашки

Анемона Бленда (Анемона Вінцева) – це різнокольорова ромашка, пелюстки якої можуть бути представлені в лілово-білому, синьо-блакитному, біло-фіолетовому та інших подвійних забарвленнях.

Жовті ромашки

Жовті ромашки – це, як правило, козульники. Але іноді зустрічаються і піретруми з лимонними бутонами та бархатистими на дотик пелюстками.

Фіолетові та бузкові ромашки

Фіолетові пелюстки найчастіше можна спостерігати на айстрах та остеоспермумах. Відтінок бузкового та його насиченість залежать від певного сорту рослин. Якщо ви шукаєте прикрасу для бордюрів, зверніть увагу на остеоспермуми. Ці компактні чагарники густо ростуть, мають чіткі форми та акуратно виглядають у будь-яких насадженнях.

Червоні та рожеві ромашки

Червоні та рожеві ромашки – це, як правило, піретруми. Дані квіти невибагливі до догляду, добре почуваються в місцях з яскравим освітленням і невеликим затіненням. Від прямого попадання сонячних променів пелюстки можуть втратити яркість.

Інші види квітів, схожих на ромашки

Нижче ми наведемо приклади різних рослин, які так нагадують ромашки, але насправді є зовсім іншими культурами.

Анациклюс (слиногон)

Анациклюси належать до сімейства Айстрові і справді дуже схожі на ромашки. Всього налічується приблизно 10 підвидів анациклюсів (одно- та багаторічні) з білими бутонами (до 5 см у поперечнику). Головна відмінність слиногонів від ромашек в тому, що внутрішня частина їх пелюсток не біла, а рожева. Анациклюси ростуть у вигляді невеликих чагарників, що стеляться, з прямостоячими квітконіжками. Рослини слідкують за Сонцем, тобто рано вранці розкривають свої бутони, а із заходом світила – закривають. Також квітки закриваються і під час опадів. Анациклюси необхідно вирощувати на ділянках з пухким ґрунтом, хорошим дренажем та великою кількістю світла.

Арктотіс

Арктотіс – багаторічний компактний чагарник зі стеблами висотою до 120-130 см. Однак якщо умови зростання рослини погані, у висоту вона може не перевищити позначки 25 см. Існує два різновиди арктотису: стехасолістний і гібридний. Квіти відрізняються незвичайним двоколірним забарвленням пелюсток: бронзовим або червоним у серцевині та жовтим по краях (з плавним переходом відтінків). Арктотіси дуже люблять світло, а в похмурі дні взагалі не розкривають бутонів. Тому висаджувати культуру потрібно в місцях з великою кількістю сонячних променів. Рослина віддає перевагу кам’янистим грунтам, невибаглива до догляду і спокійно переживає і похолодання, і посухи. Період цвітіння: середина літа – кінець вересня.

Венідіум

Венідіум також відноситься до Айстрових. Від класичної ромашки рослина відрізняється більшою серцевиною темно-коричневого кольору та основою пелюсток, забарвленою у насичено-рудий тон. Також іноді зустрічаються підвиди з рожевими чи помаранчевими пелюстками. Сам бутон має близько 10 см у діаметрі, а висота всієї рослини сягає 80 см. Період цвітіння тривалий – з середини літа і аж до настання морозів. Зазвичай, венідіуми вирощуються в квітниках, контейнерах чи горщиках.

Гацанія

Ця дивовижна квітка має безліч забарвлень, починаючи від молочного, помаранчевого і закінчуючи червоним, фіолетовим і навіть лимонним. Також, як і деякі види лілій, існують і двоколірні сорти гацаніі. Всього відомо приблизно чотири десятки сортів рослини, і всі вони тішать око довгим цвітінням – з кінця весни та до морозів. Культура спокійно витримує посуху, є компактним чагарником до 40 сантиметрів у висоту. Вирощувати рослину можна і на клумбі, і у вазонах.

Ерігерон (дрібнопелюстник)

Ерігерон — це багаторічна рослина, що належить до Айстрових. Народна назва культури безпосередньо відображає зовнішній вигляд його бутонів – численні вузькі пелюстки по всьому периметру оточують жовту серцевину, можуть рости в кілька рядів. Довгі квітконіжки покриті дрібним ворсом. Листя сконцентроване в прикореневій розетці. Кожен листок може бути від 10 до 20 см завдовжки. Відтінок лепістків варіюється від білого, ніжно-рожевого, пурпурового і до темно-фіолетового.

Геліхрізум маргариткоквітковий

Це ґрунтопокривна багаторічна або однорічна рослина родом з Нової Зеландії. Відрізняється сріблясто-зеленими стеблами та листям, пелюстки – білі. У висоту геліхрізум не перевищує 10 см, зате розростається вшир до 50 см. Тривалість цвітіння становить 3 літні місяці. Існує кілька різновидів культури, зокрема й екзотичні (селаго, коралоподібний, мілфордовий геліхризум).

Гербера

Ці відомі всім нам квіти виглядають, наче великі ромашки. Належать до сімейства Айстрові. Бутони рослини вражають своєю палітрою кольорів. Пелюстки гербер пофарбовані у всі кольори та відтінки веселки, крім синього. А форма пелюсток буває трубчастою, звуженою або кучерявою. Вирощувати гербери потрібно на освітлених грядках. А презентувати шикарний букет з гербер можна навіть алергікам.

Доронікум (козульник)

Яскраво-жовті або помаранчеві бутони козульника досягають 10-сантиметрового розміру, а зрізані квіти ще довго виглядають, як тільки з грядки. Завдяки цій особливості доронікуми так часто використовують в букетах і квіткових композиціях. Вони добре гармоніюють з іншими сортами квітів. Сам кущ культури може зрости до позначки 30-100 см (залежить від підвиду). Листя трикутної форми з красивим смарагдовим переливом.

Календула (нігтики)

Календула – популярна лікарська рослина, яку нескладно вирощувати. Належить до Айстрових. Календула має велику популяцію в наших регіонах і представлена кількома підвидами, з яких виділяються група високорослих (до 70 см заввишки) і низькорослих (до 30 см заввишки). Бутони мають діаметр близько 5 см, пелюстки – насичено-помаранчеві. При вирощуванні культури слід враховувати, що вона дає самосів та швидко заселяє великі території. Так що, якщо не хочете, щоб вашу ділянку “поневолило” нашестя календул, потрібно встигнути вжити заходів.

Космія

Високоросла квітуча рослина, яка може бути і 100, і 150 см завдовжки. Це невибагливий до догляду одно- та багаторічник, здатний до самосіву. Космея може добре рости і розвиватися навіть на виснажених ґрунтах, стійко переносить заморозки та сильні вітри. Бутони космеї досягають 5 см в діаметрі, пелюстки пофарбовані в білий, рожевий, пурпуровий або червоний відтінок. Загалом у природі налічується приблизно 20 різновидів культури.

Кореопсис

Ще один високорослий родич ромашки висотою до 100 см. Цвітіння кореопсису починається в середині літа і продовжується до листопада. Діаметр бутонів 5-7 см. Забарвлення пелюсток яскраве, всі кореопсиси нагадують сонце і можуть бути як блідо-жовтими, так і насичено-помаранчевими. При цьому поверхня пелюсток або звичайна або бархатиста. Кореопсис густо розростається і служить чудовою окрасою великих квітників і клумб.

Феліція

Завдяки незвичайному відтінку ці сині ромашки часто є елементами ландшафтного дизайну. У нашому регіоні культивуються два підвиди феліції – амеллоподібна та Бергера. Перша є багаторічником, який у наших кліматичних умовах перетворився на однорічник через нездатність пережити морози. Втім, врятувати амеллоподібну феліцію від зими можна, повністю зрізавши рослину і помістивши її в контейнер із біосубстратом. Зберігати контейнер можна у темному місці. Доросла рослина досягає позначки 50-60 см у висоту, має жорстке сизе листя, а цвіте синьо-бірюзовими квітками. Феліція Бергера, або ніжна феліція, набагато нижче амеллоподібної (до 15-20 см), але в ширину розростається дуже активно. Форма та колір листя аналогічні, за винятком їх розміру. Суцвіття – сині або блакитні, з яскраво-жовтою серединкою.

Маргаритка

Маргаритки, як правило, не доростають і до 50 см заввишки. Цвітуть рослини пухнастими бутонами з білими, рожевими, помаранчевими, ліловими, червоними або жовтими пелюстками. Форма бутонів та густота пелюсток трохи різняться, залежно від сортових особливостей. Період цвітіння дуже тривалий – з березня та до перших морозів. Маргаритки досить невибагливі до умов вирощування та догляду. Ці тендітні і ніжні квіти чудово виглядають і в моноклумбах, і поряд з іншими рослинами.

Нив’яник

У народі нив’яник називають садовою ромашкою. Культура належить до сімейства Айстрові та користується досить великою популярністю у квітникарів. Нив’яник приживається на будь-якому ґрунті, спокійно переносить заморозки та суху погоду, а також невибагливий до догляду. У висоту рослина може досягти 100-120 см (залежить від сортових особливостей). Відмінною рисою нив’яника є цвітіння, яке можна спостерігати двічі на рік – у травні та у вересні. Так чи інакше, культура зацвітає великими бутонами (близько 10 см). Пелюстки білого кольору, серцевина жовта.

Остеоспермум

Остеоспермум також носить назви “капська маргаритка” або “африканська маргаритка”. Ця теплолюбна культура любить добре освітлені грядки, проте може спокійно рости навіть у регіонах з малою кількістю сонячних днів на рік. Похмура погода та дощі ніяк не позначаються на декоративності остеоспермуму. Висаджувати рослину краще на легкому субстраті з великим вмістом гумусу. Цвітіння починається у травні та триває кінця жовтня – початку листопада. Витримує короткострокові заморозки, але садівники рекомендують на зиму переміщати вазони з квіткою до будинку чи викопувати з клумби. Існують багаторічні та однорічні остеоспермуми заввишки від 30 до 100 см (при яскравому освітленні стебла коротші, ніж якби кущі росли в тіні). Бутони дуже схожі на ромашки (близько 5 см у поперечнику). Забарвлення пелюсток представлене рожевим, жовтим, пурпуровим, помаранчевим відтінками. Дуже часто забарвлення двокольорове. А серединка незвична, темно-фіолетова.

Піретрум

Це багаторічна або однорічна трав’яниста рослина сімейства Айстрові. Росте у вигляді невеликого, але пишного чагарника з прямостоячими стеблами висотою до 25 см. Квітки розпускаються у щиткоподібних суцвіттях. Бутони піретрумів різних сортів відрізняються між собою, але найчастіше їх діаметр становить 7-8 см, а пелюстки забарвлені в білий, світло-рожевий, малиновий або червоний колір. Листові пластини зелено-жовті. Піретрум легко вирощується насінням, живцюванням або самосівом. Особливість культури – насичений аромат.

Соняшник декоративний

Соняшник декоративний, або сонячна квітка, яку можна легко переплутати з ромашкою. Його бутони сягають 3-5 см у поперечнику, а пелюстки – насичено-жовті або ближче до помаранчевого. У висоту декоративні соняшники можуть зрости до 3 метрів, але існують й карликові підвиди. Сонячні квітки найчастіше саджають уздовж бордюрів, поруч із листяними деревами або ж у клумбах. Культура добре поєднується з іншими яскравими квітками. Єдине, за зростанням рослини потрібно уважно стежити, інакше масштаби соняшникових насаджень можуть стати надто великими. Рослини-сусіди у такому разі будуть просто витіснені.

Топінамбур

Топінамбур, або соняшник бульбоносний, – це багаторічна трав’яниста рослина, що є і декоративною, і столовою водночас. Однак, на відміну від звичайного соняшника, до споживання придатні і верхівка, і корінь топінамбуру. Рослина зацвітає у серпні, а відцвітає під кінець вересня. Суцвіття складаються з довгих вузьких пелюсток жовтого кольору. Це витривала культура, що стійко переносить морозні зими.

Рудбекія

Ще один яскравий представник сімейства Айстрові. Висота рудбекії становить від 0,5 до 2 метрів, а діаметр бутонів – 10-12 см. Пелюстки пофарбовані в молочний, рожевий, жовтий, помаранчевий або червоно-коричневий колір. Існують і двоколірні різновиди з темнішими основами пелюсток. Період цвітіння культури триває 2 місяці – серпень та вересень. Багаторічник добре росте на одній ділянці близько 5-6 років.

Урсинія

Батьківщина яскравих урсиній – Південна Африка. За зовнішніми ознаками культура дуже схожа на ромашку, тільки квітки жовті, а листя насичено-зелене. Відмінна риса полягає в тому, що нижня сторона пелюсток урсинії світліша, ніж верхня. Наприклад, якщо видима частина квітки жовто-коричнева, значить виворітна – жовта або рудо-жовта. Урсинія виростає до позначки 50-60 см, але також є і більш низькорослі різновиди (близько 30 см). Діаметр суцвіть – 5 см. Культура стійко переносить негоду та холод. Цвітіння триває весь теплий сезон та до кінця листопаду.

Хризантема

Існують одно- і багаторічні хризантеми, різні сорти яких відрізняються між собою висотою та розміром квіток. Так, зустрічаються і півтораметрові хризантеми, і невисокі кущики. Бутони з густоростучими пелюстками представлені в різних кольорах – білі, жовті, бузкові, рожеві, фіолетові та ін. При вирощуванні слідкуйте, щоб на хризантеми попадало багато світла, а ґрунт був досить зволожений. Флористи люблять ці рослини за рахунок їх здатності довго зберігати привабливість у зрізаному вигляді.

Хризантема арктична

Це карликовий сорт хризантем, який виростає максимум до 30 см заввишки. Тішить око своїм цвітінням всю осінь, починаючи з кінця вересня. Бутони арктичної хризантеми дуже схожі на ромашки, але іноді бувають не білими, а світло-бузковими. Культура дуже швидко розростається, утворюючи зелено-квіткові килими. Віддає перевагу хорошому освітленню та поживним грунтам.

Хризантема корейська

Це багаторічні гібридні дрібноквіткові хризантеми, які мають різні підвиди, що відрізняються періодом цвітіння, висотою куща, формою і кольором бутонів. У середньому корейські хризантеми зростають до 30-50 см. Цвітіння можна спостерігати не раніше кінця літа. Культура любить світло та не переносить сильні вітри.

Ехінацея

Найпоширенішим сортом ехінацеї вважається ехінацея пурпурна. Однак бутони культури зовсім не обов’язково будуть пурпурними. Також зустрічаються молочні, жовті та червоні суцвіття. У суцвіть всіх ехінацей опукла серцевина і трохи звисаючі пелюстки. Рослина може вирости до 150 см заввишки, цвіте з середини літа до кінця вересня. Вирощувати ці квіти можна і насінням, і живцями.

Цінія (квіти майори)

Усього нараховується близько 20 видів циній, і всі вони мають строкаті, пухнасті бутони великих розмірів. Кожен сорт має свої ознаки, включаючи прості, напівмахрові та махрові пелюстки білого, рожевого, пурпурового, золотистого, червоного, темно-червоного або бордового кольору. Є й мініатюрні цинії (заввишки до 20 см), середні (до 50 см) та високорослі (до 100 см). У природному середовищі квіти майори ростуть розгалуженими чагарниками, а садові види представлені компактнішими рослинами-однолітниками. Цінії дуже витривалі. Вони зможуть спокійно рости і розвиватися навіть на перезволоженому ґрунті за високих температур і під прямим сонячним промінням. Також майори не втратять своєї яскравості і в період тривалої посухи. А зрізані цинії тижнями зберігають свою свіжість у композиціях.

Айстри

Цей рід трав’янистих рослин сімейства Айстрові у багатьох асоціюється з пухнастими суцвіттями-кошиками, які мало чим схожі на ромашки. Але, завдяки наполегливій праці селекціонерів, багато сортів айстр тепер просто не впізнати. Так, серед садівників досить великою популярністю користується сорт айстр Маргарита, який має яскраво-жовту серцевину і червоні, рожеві, небесні, пурпурові, жовті або білі пелюстки. Серед карликових представників роду особливо затребуваними стали сорти Вальдерзее, Пепіто та Едельвейс. У висоту ці чагарники не перевищують позначки 25 см, а бутони в діаметрі досягають 4-5 см. Якщо ж ви любите квіти з великими суцвіттями, зверніть увагу на айстри Маделін і Зоненштайн.

Всі айстри невибагливі до догляду, чутливі до похолодання і люблять помірно зволожені ґрунти. Добре виглядають і в одиночних, і в групових насадженнях. Мініатюрні сорти часто прикрашають бордюри, рабатки, а середньо- та високорослі – рокарії та міксбордери. Також айстри можна вирощувати у вазонах, ящиках, розміщуючи їх на терасі або в альтанці. При культивуванні айстр враховуйте, що рослини часто страждають від таких захворювань грибкового походження, як фузаріоз і чорна ніжка. Тому, з метою профілактики, посіви рекомендується обробити розчином марганцівки (1%), а ґрунт біля квітів присипати річковим піском.

Усі наведені вище культури – це лише невелика частина численного сімейства Складноцвітих, усі представники якого так нагадують нам ромашки. Але всіх їх поєднує головне – невибагливість до умов вирощування та догляду, стійкість до несприятливої погоди та краса цвітіння. Якщо ви хочете прикрасити свій квітник, клумбу, прибудинкову територію або садочок яскравими рослинами, які будуть квітнути все літо та осінь, неодмінно зверніть увагу на квіти, схожі на ромашки.

Назва польових квітів

У свідомості більшості людей лугові та польові квіти асоціюються з неосяжним простором смарагдово-зеленого поля, а на ньому виразними сплесками білих, блакитних, жовтих, рожевих, червоних природних кольорів. Царство різнотрав’я і різнобарв’я! Точно також зворушливо-ніжні польові квіти підходять для створення декоративних лугових і мавританських газонів: будучи вдалим доповненням зелені, вони в той же час вміють заявити про себе самих у вищій мірі яскраво і незабутньо. Крім газонів на присадибних ділянках, прості лугові квіти можна прекрасно використовувати в якості своєрідних трав’яних «рамок» і красивого фону для дачних штучок і задумів. Крім того, всієї цієї пишноти немає рівних у вирощуванні і догляді, оскільки прості лугові та польові рослини вкрай невибагливі за своєю природою.

Користь польових і лугових рослин і квітів для здоров’я людини

Багато з лугових квітів і рослин відносяться до лікарських травах, які ви можете зібрати, а потім вдома приготувати корисні відвари та чаї.

Так наприклад, в народній медицині квітки волошки синьої застосовуються як жарознижуючий засіб, а також при хворобах нирок, сечового міхура і у вигляді примочок при захворюванні очей.

Материнка звичайна здатна надавати заспокійливу дію на центральну нервову систему, посилювати секреції травних, бронхіальних і потових залоз, посилювати перистальтику кишечника і надавати деяку знеболюючу та дезодоруючу дію.

Звіробій застосовують в народній медицині як в’яжучий, протизапальний і антисептичний засіб, що сприяє швидкій регенерації пошкоджених тканин.

Клевер луговий вживають в народній медицині при виснаженні та недокрів’ї, а також як відхаркувальний, сечогінний і антисептичний засіб.

Всім відому ромашку можна використовувати як заспокійливий засіб (у вигляді чаю), як протисудомну, жовчогінну, сечогінну і легке проносне.

Найпопулярніші лугові квіти і польові рослини: назви і фото

На всіляких полях і прекрасних луках ви можете зустріти такі чудові рослини. Запам’ятайте їх зовнішній вигляд (по фото) і назви, щоб, коли ви в черговий раз підете на природу і знайдете красиву квіткову галявину, зібрати букет найбільш корисних і чудових квітів. Або ж, як варіант, щоб всесезонно цвіло і пахло на вашій присадибній ділянці, підсадити найбільш сподобалися рослини до себе на луговий або мавританський газон.

Аквілегія (Водозбір)

Вероніка (дібровний)

гвоздика травянка

Герань лугова (польова)

Іван-чай (Хаменерій)

Коронаров (Кукушкін горицвіт)

Клевер червоний

Льон синій (блакитний)

Лопух (реп’ях)

Мак польовий

Мати й мачуха

Простріл (Сон-трава)

сердечник луговий

Фіалка цибулевий (польова)

Чистець (Буквиця) лікарський

чистяк весняний

Шавлія прутьевідний (луговий)

Ешшольція (Каліфорнійський мак)

Більшість з польових рослин настільки прекрасні і ароматні, що їх хочеться скоріше зірвати і зробити неймовірно красивий, запашний букет. А ще прості лугові квіти можна використовувати в складі лугового, мавританського газонів і з чисто практичною метою на дачній ділянці. І, само собою, особливо луговим і польовим квітам ми будемо раді, тому що багато хто з них є популярними аптечними лікарськими рослинами, що ростуть в крокової доступності від нашого будинку.

Відео: польові квіти з назвами і фото

Польові квіти навесні

Мати й мачуха

Ранньою весною одним з перших з’являється чарівний жовта квітка – мати-й-мачуха.

Українська назва мати-й-мачуха отримала через свої особливих листя: нижня сторона пухнаста і м’яка, вона випаровує воду слабше лицьового боку, і тому тепліше – «мати», а верхня гладка і холодна – «мачуха».

Інші українські назви: цар-зілля, білокопитник, ранник, двоелістнік, підбіл, двудомнік, водяний лопух, белопух, околоречная трава, камчужная трава, Лапухов студена, мати-трава, одностороннік, кінське копито.

Наукове латинське родове назва (Tussilago) походить від двох слів: tussis – кашель і ago – приводити в рух, виводити, і може бути переведено як «кашлегон». Ця назва рослина отримала в зв’язку з медичним застосуванням його в якості засобу від кашлю.

З’являється мати-й-мачуха іноді вже в березні і потім весь квітень радує нас своїми жовтими квітами.

Ця квітка поширений повсюдно, а ось проліски чи галантуси далеко на північ не забираються.

Пролісок

Проліски в природі поширені в зонах помірного клімату в Європі, в Малій Азії, на Кавказі.

У Франції та Італії він в перекладі – снегосверлітель, чехи називають його сніжинка. В Англії його називають – Snowdrop – сніжна крапля або сніжна сережка, німці – сніжний дзвіночок. За те, що рослина кидає виклик зими, болгари називають його КОКІЧЕ, тобто задирака.

Ареал його поширення в якості садового квітки набагато ширше.

Ще південніше в лісах можна зустріти морозник.

морозник

Морозникі виростають переважно в Європі, особливо в Середземномор’ї, а також на Сході – до Малої Азії. У нас він повсюдно зустрічається на Кавказі.

Свою назву рослина отримала завдяки тому, що не боїться заморозків і снігу.

кульбаба

Фото квітучих кульбаб. Ці квіти дуже люблять комахи за їх нектар і пилок. Ось і на цьому фото бджола облюбувала ближній квітка.

На цьому фото кульбаби відцвіли, але луг і раніше виглядає дуже ошатно.

Купальниця

Конвалія

Польові квіти влітку

Лугова герань

Цей синій квітка зацвітає в кінці весни – початку літа. Приблизно в цей же час цвіте блакитними квіточками вероніка дібровна.

Вероніка дібровна

Гірчак зміїний

Цей рожева квітка радує око на початку літа.

У червні всюди в траві виблискують золотисті зірочки лютиков. Лютик – отруйна рослина. Ромен зацвітає трохи пізніше.

ромен

Ромен помилково називають ромашкою. Іноді його називають луговий ромашкою. Українська назва «ромен» походить від слова «нива». Ромен і ромашка дуже схожі. Вони відносяться до різних родів сімейства Айстрові.

Ромашка

чистотіл

Клевер

Це конюшина гібридний або конюшина рожева.

Це конюшина повзуча або конюшина біла.

деревій

Васильки

волошка синя

волошка луговий

таволга

звіробій

материнка звичайна

Собача

Вірші про польових квітах

Польові квіти

Є особлива принадність у кольорах польових –
Волошках, дзвіночках, в тій же ромашці.
Ось вона немов сонечко в білій сорочці,
Все киває голівкою нам з трави.

Всій безмежжям вабить хвиляста жито.
Між неї свою синь поразбризгало небо.
Ніжною синьою віями блимають з хліба
Васильки: «Не сумуй, коли повз йдеш!»

Над луками медовий пливе аромат –
Щедро конюшина всюди розкидала літо.
І миготять в траві, немов відблиски світанку,
Ті запашні кульки, радуючи погляд.

Зачарують тебе польові квіти.
Нехай на клумбах в садах є і краше букети –
Лише в лугах ти почуєш мелодію літа
Дивною ніжності і чистоти.

Всі печалі прогнавши, розплескатися б душею
В світлому море квітів, безтурботно-безкрайньому,
І хоча б на мить доторкнутися до великої,
зцілює душу божественною таємниці.

На столі перед розкритим вікном,

Трохи тремтячи від залітного вітру,

Оп’яняють нас кожним листом.

Чудо-музика з них полилася,

Васильки під променями грають,

Запах хліба вони згадують

Як нареченої на весіллі ромашки

У білосніжних шатах своїх

Знову нагадали нас, молодих,

Як ганяли з друзями в п’ятнашки.

Як сиділи на строкатому лузі,

Насолоджуючись подарунками літа,

Як ворожили і чекали відповіді,

Польові квіти в саду

Польові квіти іноді прекрасно грають роль садових квітів.

Фіолетові квіти ірисів красиво поєднуються з жовтими квітами чистотілу. А поруч блакитні незабудки. Теж польові квіти. Але іноді і садові.

Ці купальниці я принесла в сад прямо з лісової галявини. Вони цвітуть одночасно з незабудками і утворюють красиві поєднання.

Васильки, принесені з поля навесні, тепер бажані мешканці мого саду. Вони поширилися самосівом і створюють разом з садовими квітами цікаві композиції. Варіант з жовтими ліліями.

Дуже красиві польові квіти

Всім відомо, що королевою серед декоративних квітів вважається граціозна красуня троянда, а й серед польових квітів знайдеться не менш красиві квіти, вишуканість і велич яких виражаються в ніжності, простоті і невибагливості. Сьогодні наша розповідь про найкрасивіших польових квітах.

Найкрасивіші польові квіти:

Мак польовий

Ця квітка багато хто називає по-різному. Мак-дикий, дикий мак або «вогняна квітка» – ось назви цього дивно красивого квітки.

Проїжджаючи повз поля, засіяного червоними польовими маками, дуже важко відвести погляд, дуже вже це чарівне видовище. Квітучі макові поля – дивовижне по красі видовище. Вони не раз були місцем «полювання» художників і фотографів.

У народі мак називають «вогненною квіткою» через насиченого кольору пелюсток, схожих на язики полум’я. Ця квітка належить до однорічних рослин, тому щороку він, наче Фенікс, цвіте в свій перший і останній раз. Польовий мак – дуже тендітна квітка, легкий подув вітру може обірвати пелюстки квітки і забрати їх з собою.

Що ще сказати? Ви і так все прекрасно бачите на фотографіях! Ще більше гарних фотографій різних сортів маків ви зможете знайти на most-beauty.ru в цій статті.

Ромашка

Уже багато років ромашка допомагає закоханим дівчатам відповісти на найголовніший і такий хвилюючий питання: все ж любить чи не любить обранець.

Ромашка – дуже ароматний квітка, а її простота і м’якість допоможуть надати вишуканості будь-якому букету. Білі пелюстки на тлі жовтої, соковитою серединки роблять цю квітку еталоном свіжості і простоти. Про ромашках у нас є дуже цікава стаття з безліччю прекрасних фотографій.

фіалка

Красуня фіалка – дуже крихкий і ніжний квітка, який є улюбленим рослиною всіх квітників світу. Ви не побачите жодної клумби, де б не ріс цей чудовий «оксамитовий» квітка. Але слід зазначити, що фіалка буває як з оксамитовими, так і з простими квітами, а всьому виною експерименти садівників-любителів.

Фіалка – це чемпіон серед квітів по численності видів, а налічується їх, за різними даними, від 500 до 700 найменувань. Кожен вид відрізняється особливим кольором пелюсток, ароматом і формою. Про найкрасивіших з них читайте в цій статті.

Конвалія

Наполегливий, свіжий і такий ніжний аромат конвалії знаком кожному з дитинства.

Маленькі білі квіти з ніжним ароматом нагадують янголят. Зараз цей міні-квіточку можна зустріти в кожному палісаднику, але спочатку це польова квітка, від якого неможливо відвести погляд. Але не рекомендується ставити їх в будинку, стійкий аромат конвалії може спровокувати головний біль.

Братки

Барвистий квіточку Братки – обожнюваний багатьма мініатюрний родич фіалки. Його незвичайна і красива форма в поєднанні з яскравими відтінками робить цей польовий квітка одним з найкрасивіших.

Чарівний диво-квітка прикрасить будь-який букет, підійде як до торжества, так і для звичайної романтичної зустрічі. Братки – яке оригінальна назва, але ж і справді схожий квіточку на гарні очі, чи не так?

Васильки

На великих просторах нашої країни росте ніжний, тендітна квітка з пелюстками небесно-блакитного кольору. Це Василько. Основне місце їх проживання – луки і поля, а особливо багато волошок можна зустріти на житньому полі.

Його ніжний і солодкий аромат вабить бджіл з усієї округи, волошковий мед один з найсмачніших ласощів. З волошок дівчата часто плетуть вінки, а який ароматний чай виходить з пелюсток цієї квітки, словами не передати.

дельфініум

Дельфініум дуже ніжний і красивий польова квітка. З його виникненням пов’язана красива історія кохання. У Стародавній Греції талановитий і закоханий юнак вирішив оживити свою загиблу кохану, виліпив її статую і вдихнув в неї життя. Олімпійські боги, почувши про таку зухвалість, перетворили хлопця в дельфіна. Його кохана чекала його кожен день на березі моря в надії хоч раз його побачити. І одного разу він з’явився і приніс своїй коханій красиву квітку.

Цей яскравий і красивий польова квітка буває дуже високим. Дельфініуми можуть виростати до 2 метрів у висоту. Їх налічують 400 видів. Уявляєте, яка це краса побачити ціле різнобарвне поле дельфиниумов – шикарне видовище.

Лютик

Саме ця квітка називають «трояндою полів», а й справді, схоже, тільки шипів не вистачає.

Прекрасний і небезпечний, так можна охарактеризувати цей польовий квітка. За сонячної яскравістю ніжних пелюсток ховається прихована загроза. Сік Лютіков дуже отруйний, тому зірвавши цю квітку, будьте обережні.

Красень-ірис, гордий і вишуканий квітка справді може претендувати на звання короля польових квітів. Він дуже натурально вписується в живу дику природу. Його незвичайна форма і колірна гамма заворожує і притягує.

Ці квіти підійдуть неординарним особистостям і прикрасять будь-який букет, а особливо букет з польових квітів. Всю красу цих чудових квітів, як водиться, шукайте на нашому сайті most-beauty.ru.

дзвіночок звичайний

«Дзвіночок дзвінкий-дзвінкий в полі лунає, цей нежненький квіточку на стеблині сміється»!

Польовий дзвіночок ще один представник найкрасивіших квітів світу і всієї планети. Він буває різних кольорів і форм, але всі вони нагадують маленькі дзвіночки. А який божественний аромат у цього музичного польового квітки, ви собі навіть не уявляєте.

тюльпан польовий

Фан-Фан Тюльпан росте не тільки в наших палісадниках, городах і на наших клумбах, а й польовий зоні, де відчувається себе дуже комфортно.

Зазвичай польові тюльпани трохи меншого розміру, ніж його декоративні родичі. Але це якість не заважає йому бути одним з найкрасивіших польових квітів в світі.

кульбаба

Кульбаба – найпоширеніший польова квітка, він росте не тільки на полях і луках, його можна зустріти в кожному дворі.

Яскраво-жовті квіти радують не тільки око, але і шлунок, в різних країнах з кульбаби готують салати і супи. А вінок з кульбаб прикрасить вигляд кожної дівчини.

ешшольція

Незвичайною краси дрібні квіточки під цікавою назвою Ешшольція радують око і душу своєю красою і ніжністю. У Каліфорнії, звідки і родом чудо-квітка його знають, люблять і називають каліфорнійським маком, як може бути інакше, якщо його зображення красується на гербі штату.

А своє офіційна назва квітка отримала на честь німецького натураліста Йоганна Фрідріха фон Ешшолтца, який його вивчив.

Пролісок

Пролісок – це символ весни тепла і сонця. Такий маленький білий він своєю появою як ніби пробуджує всіх від зимового сну. Це найбільш ранній польова квітка, адже він з’являється в кінці зими, коли навколо ще лежить сніг.

Через масову торгівлі пролісок занесений до Червоної книги, так як знаходиться на межі зникнення, люди, давайте будемо, дбайливіше ставитися до природи і тоді, ми зможемо щовесни милуватися цвітінням підсніжника.

Різноманітність лугових квітів і трав з їх назвами

Близько річок і озер в весняний час і літню спеку можна побачити безліч рослин. Такі строкаті квіти і трави можуть бути багатолітниками і однолітниками. Лугові квіти виживають в досить складних умовах і розмножуються самосівом, за допомогою коренів. Запилюються в полях вони за допомогою рознесення пилку комахами і тваринами. Кожен вид підбирає для себе більш зручні кліматичні умови. Квіти бувають стелющимися, низькорослими, які виростають до 15 сантиметрів.

Іноді вони можуть витягуватися до 2 метрів. Відтінки квіток від світлих до строкатих і темних. Зазвичай серед польових квітів лідирують червоні відтінки, білий колір, рожеві і пурпурні тони. Деякі садівники хочуть побачити таку галявину на своїй ділянці, тому викопують рослини разом з дерном або набувають посадковий матеріал.

Опис лугових квітів

Лугові рослини красиві і різноманітні, незважаючи на уявну простоту. Їх можна побачити на галявинах, в лісах. Травники давно помітили, що такі квіти і трави більш цілющі, ніж вирощені в саду або городі. Мабуть їх корисність зменшується, коли людина втручається в їх зростання.

Багато сортів і назви лугових квітів знайомі практично кожному. Вони мають ряд подібних ознак. Всі вони люблять світло і погано ростуть в затінених ділянках або під кронами дерев. Хоча і серед лугових трав є види, які легко пристосовуються до будь-яких умов.

Якщо рослина вирішено вирощувати на ділянці для клумби або в практичних цілях, то їх висаджують в першому ряду на клумбі. Це робиться для того, щоб невисоким квітам вистачало сонячного світла.

А, крім того, такі «польовики» не бояться сусідства з бур’янами травами, адже на лузі на одному квадратному метрі може розташовуватися до десятка рослин. Кореневі системи їх переплітаються і здатні утримувати на зарослому ділянці вологу. У дні суші і спеки вони можуть висмоктувати воду з глибоких шарів грунту. Тому їм не потрібно особливого догляду: прополки, поливу. Вони досить невибагливі і некапризним.

На луках можна зустріти безліч видів рослин, так зване різнотрав’я. Вони складають близько 60% всіх трав на галявинці. Набагато рідше там можна зустріти злакові, бобові, осокові.

До злаків відносяться просо, овес та інші рослина. Їх поширення повсюдне. Вони ростуть практично в будь-яких умовах, навіть в умовах вічної мерзлоти в Антарктиді. А також на лузі можна побачити кормові та декоративні бобові та осокові багаторічники.

Користь лугових рослин

Більшість з них можна застосовувати в лікуванні хвороб. З давніх-давен в рецептах народної медицини відвари, настої, примочки, компреси на основі цих трав використовують для лікування дітей та дорослих.

Польові квіти ефективно збивають температуру, застосовуються при патологіях органів, наприклад, при захворюваннях сечового міхура або нирок. Вони допомагають при лікуванні очей, можуть заспокоювати нервову систему.

А також такі рослини посилюють виділення шлункового соку, активізують роботу залоз, прискорюють процес перетравлення. Можливо їх застосування в якості знеболюючого, антисептичний засіб. Частина трав має яскраво виражену протизапальну ефектом, покращує відновлення тканин.

Відвари деяких рослин допомагають боротися з судомами, видаляють мокроту, підвищують гемоглобін і інші показники крові при анемії. Ряд настоїв можна використовувати, як натуральний діуретик або проносне. Перевага таких рецептів народної медицини: людина не труїть свій організм хімією і не пичкает себе антибіотиками, що знижують природний імунітет.

Найбільш відомі різновиди

Алтей

Це багаторічна рослина, що виростає не більше 50 сантиметрів у висоту. Чим вище зростає алтей, тим менше розміром його листочки. Листя його сизі, а квіти мають рожевий відтінок. Алтей не дуже добре переносить морози, але зростає в середній смузі.

волошка

Ця рослина теж є багаторічників. У пшеничних полях фермери вважають його бур’яном. Він має овальні опушені листя, Через це вони мають синій відлив. Бутони можуть бути як рожевими, так і синіми.

Клевер

Це багаторічна рослина, що росте на луках. Зазвичай листя його трійчастого, але можуть мати і по чотири листа. Цвіте конюшина білими, рожевими або бузковими квітками невеликого розміру. Період цвітіння починається з останнього весняного місяця. Його можна зустріти на галявинах, біля доріг, в полях, на галявинах. Клевер з червоними бутонами є хорошим медоносом.

буркун

Ця рослина відноситься до сімейства бобових. У народі його називають «дика гречка» або «дикий хміль». Буркун має квіти жовтого відтінку, зібрані в кисті. Саме по ним його можна дізнатися на полях. Трава висока (може досягати 200 сантиметрів). Найчастіше буркун можна зустріти в азіатських країнах і в Європі. У продажу нерідко можна зустріти мед з буркуну.

валеріана

Це трав’янистий багаторічник, що досягає висоти півтора метрів. Листя його змінюють форму в залежності від року життя, наприклад, в перший рік вони черешкові, а в другій ланцетні. У валеріани дрібні лугові квіти, які можуть мати білий або рожевий колір. У перший рік рослина не цвіте. Терпкий ароматвалеріани буквально змушує тремтіти кішок. Росте вона на території Сполучених штатів, в Європі і України.

Качим

Ця рослина теж є луговим, але частіше його можна зустріти в степах, де посуха і мало вологи. У народі його називають «перекотиполем». Качим має вигляд сильно розгалужених чагарнику, який при вітрі обламується і, зірвавшись, починає кататися по околицях.

кульбаба

Це досить поширений квітка, який через його невибагливості і швидкого розсіювання багато фермерів вважають бур’яном. Він має високу прорастаемость і здатний сходити навіть через тріщини. У похмуру погоду або дощ рослина закриває свої бутони і чекає яскравого сонця. Маловідомий факт – молочний сік рослини знімає біль і набряк від укусу бджолою. Ця рослина-медонос, яке легко розсіюється за допомогою білих насіння-парасольок.

звіробій

Це лугове рослина, лікуватися яким почали казахи. Саме тут здавна оцінили його цілющі якості. Їм можна вилікувати опіки, рани, механічні пошкодження шкіри, простуду і інші хвороби. На лузі звіробій можна дізнатися за яскравими жовтим дрібним квіткам. Розмножується він самосівом.

флокси

Зазвичай садівники звикли бачити ці лугові квіти на клумбі, але їх можна знайти і на лузі. Цей багаторічник має тривале цвітіння і здатний рости на одному місці багато років, захоплюючи все нові території і витісняючи бур’ян. Рослина має приємний запах. Через краси його квітів вченими селекціоновані безліч видів домашніх флоксів. Цвітіння починається з другої декади червня. Забарвлення квітів від білого до яскраво-червоного.

дурман

Це потужне сильне рослина, в простолюдді його називають «осот».

Лютик

Ця рослина з висотою 15-50 сантиметрів і невеликими квітами жовтого кольору. На квітці п’ять пелюсток, на одній чашці можуть бути пелюстки різної форми. Тривалість цвітіння: з кінця квітня до травня. Лютікіковие поширені практично скрізь. Його можна побачити біля доріг, ліси, недалеко від річок і озер, на галявинах. У народі цей простий квітка називають «куряча сліпота». Він отруйний, причому його отруйність посилюється при цвітінні. Поширюється на луках він самосівом або відводками. Рослина активно розмножується: з материнського квітки можна отримати до сімдесяти нових.

щавель

Це поширена рослина. Від його назви українська кулінарія збагатилася назвою супу «щі». Поширення його практично повсюдне. Він вважає за краще вологі місця. Його використовують в промислових цілях, годують їм худобу. Популярні пиріжки, супи і салати зі щавлем.

пирій

Цю рослину можна зустріти на будь-якому лузі. Він поширений на всій території країни. Для його зростання підійде сухе сонячне місце, хоча рости трава може, навіть в гірських районах. Нерідко пирій використовують в медицині. Їм можна лікувати захворювання легенів і простудні явища.

цикорій

Це корисний багаторічна рослина, який росте на території нашої країни. Існує близько восьми різновидів рослини, тільки два з яких культивуються. Цикорій використовується, як замінник кави, а також додається до напоїв з натуральними кавовими зернами. Вживання його в їжу заспокоює нервову систему. Цикорій є натуральним диуретиком, жене жовч, вбиває мікробів. Рослина покращує роботу шлунково-кишкового тракту і серцевого м’яза, знижує рівень цукру в крові.

Хаменерій

Це широко відомий багаторічна рослина, у якого багато назв, наприклад, іван-чай або борове зілля. Хаменерій є медоносом, у якого квітки розпускаються рано вранці. Іван-чай під час цвітіння утворює пух, який раніше люди використовували для набивання подушок. Хаменерій досягає висоти до півтора-двох метрів. Розмножується він самосівом і має високу схожість.

дзвіночок

Ця рослина-двулетник вважається досить високим серед лугових трав. Воно досягає висоти до 70 сантиметрів. У дзвіночка маленькі листя, а квіти зібрані в суцвіття. Відтінок квітів: фіолетовий. Зазвичай росте дзвіночок в помірних широтах.

погремок

Це низька трава (не росте вище 50 сантиметрів), що має вузькі листя. Суцвіття погремка мають пісочно-бежевий відтінок. Визріли плід має вигляд коробочки і шумить, як брязкальце при поривах вітру. Це бур’ян-паразит, який не може досить добре вкоренитися в грунті і тому кріпиться до інших травам, вичавлюючи з них соки. Обліплене погремка рослина швидко гине.

Люпин

Це багаторічний чагарник, що росте більше метра у висоту. Квіти зібрані в важкі прямостоячі кисті. Вони можуть бути фіолетовими, білими, червоними. Люпин поширений в помірному кліматі.

пижмо

Це висока рослина з жорсткими стеблами, різким ароматом. Висота його може перевищувати метр. Воно всіяне яскравими жовтими суцвіттями. Цвітіння триває до вересня. Листя пижма схожі формою на Горобиновий лист. У народі її друга назва – «дика горобина». Рослина багата ефірною олією, яке має лікувальний ефект. Пижмом можна замінювати ряд прянощів, її використовують для лікування паразитів і для промивання ран. У букетах лугова трава стоїть досить довго, зовнішній вигляд її при цьому не змінюється.

Назва польових квітів

Звіробій, який на Русі здавна називали «ліками від 99 хвороб», є одним з найдивовижніших рослин, які допомагають перемогти безліч хвороб.

У народній медицині звіробій застосовується при багатьох захворюваннях:
при головних болях і запамороченнях, при захворюваннях шлунка, кишечника, жовчного міхура, сечового міхура, нетриманні сечі, при серцево-судинних захворюваннях, при захворюваннях жіночої статевої сфери, виразці шлунка і 12-палої кишки, геморої, подагрі, ішіасі, бронхіті, запальних процесах самого різного походження. Він зупиняє кровотечі, збуджує апетит, має сечогінну дію, виганяє паразитів з шлунково-кишкового тракту, має загальнозміцнювальну дію.

Горошок мишачий (мишача вика)

Горошок мишачий – це багаторічна рослина сімейства бобових з довгим кореневищем і голим або злегка опушеним, зеленим, лазячим стеблом висотою 30-150 см. Мишачий горошок здається зменшеною копією великого посівного гороху.

Цвіте горошок в травні-червні. Плоди дозрівають в липні-серпні.

У надземної частини рослини міститься до 30% протеїну, більше 3% жиру, до 300 мг аскорбінової кислоти, до 15 мг каротину.

У народній медицині застосовують як ранозагоювальний, кровоспинний засіб, для прискорення дозрівання наривів, розм’якшення доброякісних пухлин.

Застосування.
Свіжу подрібнену траву або порошок сухої трави прикладають до наривів для прискорення їх дозрівання. Припарки з трави застосовують при доброякісних пухлинах для їх розм’якшення.

буркун

Дворічна трав’яниста рослина з прямим, в нижній частині дерев’янистих, майже від заснування зеленим стеблом Листя складно-трійчастого, черговий розташоване довгочерешкові.

Використовується як зелене добриво (Поліпшувач грунту).

У медичній практиці використовують траву буркуну – Herba Meliloti, яка складається з верхніх частин стебел і бічних пагонів, зрізаних на початку цвітіння. Сушать в тіні.

Трава містить пахучий кумарин, кумаровую кислоту, дикумарин, глікозид мелілотозід, похідні пурину, мелілотін, мелілотовую кислоту, смолисті і дубильні речовини.

Препарати буркуну лікарського мають противосвертиваючих, відхаркувальну і пом’якшувальною дією. Застосовуються, головним чином, в якості зовнішнього пом’якшувальний засіб при утворенні наривів і фурункулів. Що міститься в рослині дикумарин перешкоджає згортанню крові.

Цілюща дія й застосування. Дія рослини поширюється головним чином на вени. Можна сказати, що завдяки доннику капілярна резистентність (сила опору найтонших кровоносних судин) підвищується і проникність капілярів знижується. Головна область застосування буркуну – варикозні вени і геморой. Є численні галенових препаратів, які приймають всередину, а також мазі, що містять діючі речовини буркуну. Внутрішнє застосування: порушення при хронічної венозної недостатності, такі, як почуття болю і тяжкості в ногах, нічні судоми в литках, свербіж і набряки. Як допоміжний засіб при лікуванні тромбофлебіту, посттромботичного синдрому, геморою і лімфостазу. Зовнішнє застосування: удари, розтягнення і поверхневі крововиливи.

Чай з буркуну:
1-2 чайні ложки подрібненої сировини ошпарюють окропом і 10 хвилин наполягають. Після проціджування чай готовий до вживання. Дозування: 2-3 чашки в день.

пижмо

Пижмо звичайна – багаторічна рослина сімейства Айстрові. Квіти схожі на маленькі жовті монетки. Росте по дорогах, полях, межам і в чагарниках по всій України, Західній Європі та Азії.

Народна медицина
У народній медицині застосовується як глистогінний, шлункове, жовчогінну, потогінну, протигарячковий засіб, при жовтяниці, епілепсії, головних болях, проносах, водянці, недокрів’ї, порушенні серцевої діяльності, подагрі, ревматизмі, хворобах ніг, нервових хворобах, при болісних і нерегулярних менструаціях. Зовнішньо квітки пижма використовують при лікуванні ран, виразок, корости, вивихів, ударів, пухлин, напари – при болях в суглобах і ступнях, для миття волосся при себореї.
У великих кількостях викликає параліч. Отруйна!

чистотіл

Рослина вкрай невибагливо, добре росте в будь-яких місцях з відносно вологим ґрунтом – в ярах, поруч з водоймами, на узліссях лісу, під парканами.

Свою назву чистотіл отримав за здатність ефективно лікувати різні шкірні захворювання. Про це говорять і його народні назви – бородавник, бородавочник, чистец. Наукова назва рослини – «чистотіл великий» (Chelidonium Major). Знайти чистотіл не складно. Це багаторічна рослина з високим (50-100 см) зеленим стеблом, покритим короткими волосками, середнього розміру черешковими листям і золотисто-жовтими невеликими квітками, зібраними в зонтичні суцвіття. При надломі стебла виділяється темно-жовтий або оранжувато-червоний сік.

Високі цілющі властивості чистотілу пов’язані з тим, що в ньому містяться в значній кількості алкалоїди, вітаміни, органічні кислоти, флавоноїди, каротин, сапоніни, гіркоти, ефірного масла, смолисті речовини. Препарати з чистотілу мають виражену протизапальну, ранозагоювальну, протимікробну, протисвербіжну, прижигающим, місцево-анестезуючу, болезаспокійливу, жовчогінну, спазмолітичну, гіпотензивну діями.

Не варто забувати, що чистотіл рослина отруйна . При зовнішньому використанні отруїтися важко, але при надмірному вживанні можливий дисбактеріоз кишечника, а в гіршому випадку – отруєння, що виражається в нудоті, сильній спразі, судомах, зниженні артеріального тиску, уповільнення пульсу і навіть непритомності. У цьому випадку необхідно негайно промити шлунок, після чого багато пити і активоване вугілля. Як правило, після цього симптоми отруєння проходять швидко і без наслідків.

Традиційно для лікування захворювань використовували сік чистотілу. Чистим соком лікують різні роздратування і захворювання шкіри, опіки, в тому числі сонячні, рани, нариви, фурункули, герпес, коросту, тріщинки на руках і п’ятах, виводять веснянки, бородавки, папіломи, сухі мозолі. Для цього можна застосовувати і подрібнені свіжі листя.

У багатьох випадках сік використовують розведеним в різних пропорціях. Такими розчинами лікують поліпи, аденоїди, гланди, запалення ясен. Для цих же цілей можна застосовувати настої і відвари чистотілу. Приготувати їх нескладно. Існує багато різних рецептур, одна з найпростіших – столова ложка сушеної трави або дві свіжої на склянку води. Якщо залити окропом і настояти 1,5-2 години вийде настій, а при кипінні 10-15 хвилин на повільному вогні або на водяній бані – відвар. Їх використовують для полоскання, компресів і примочок.

Для лікування шкірних захворювань застосовується мазь з чистотілу. Приготувати її не складно. Порошок з висушеної трави в співвідношенні 1: 1 змішують з розігрітим Борсучим жиром, топленим салом або маслом, вазеліном. Така мазь добре зберігається в холодильнику і завжди готова до застосування.

Розведений сік, відвари і настої чистотілу приймають всередину для лікування багатьох серйозних захворювань. Рецептури наводити не буду, при бажанні їх можна знайти в довідниках або в Інтернеті. Врахуйте, що сік приймають зазвичай не більше 5-7 крапель, а настої і відвари, в залежності від консистенції, до трьох столових ложок. В Інтернеті можна знайти рекомендації вживати при деяких захворюваннях чистий сік чистотілу столовими ложками. Не радив би проводити на собі подібні експерименти.

Для лікування захворювань шлунково-кишкового тракту, сечового міхура, печінки і нирок чистотіл використовують здавна, причому, у багатьох країнах. Раніше в українських селах чистотілом лікували почечуй (геморой) і поліпи в товстому кишечнику. Розведений сік або настій приймали всередину, робили клізми, соком змащували зовнішні вузли.

Сучасна медицина підтверджує, що речовини, що містяться в чистотілі, уповільнюють розвиток ракових клітин. Природно, що запущений рак вилікувати чистотілом неможливо, але на початкових стадіях або після операції для запобігання розвитку метастаз він цілком може застосовуватися поряд з медикаментозними засобами, до того ж, він діє як легке знеболююче. Більш ефективний чистотіл при лікуванні ракових захворювань шкіри.

Найчастіше в лікарських цілях використовується сік, отриманий з стебел і листя чистотілу. Вважається, що краще заготовлювати свіжий сік в травні-липні, коли в рослині найбільше корисних речовин. Для цього стебла рослин зрізають не нижче 10 см від землі, подрібнюють за допомогою м’ясорубки або іншого пристрою, віджимають і, додавши на літр соку 250 мл спирту або 500 мл горілки, зберігають у темному прохолодному місці. Раніше в селах свіжий сік чистотілу зберігали в щільно закритому посуді в льохах-льодовиках при температурі близько 0 градусів. Але попередньо соку давали 5-7 днів перебродити при кімнатній температурі.

Крім того, чистотіл можна сушити (краще для цього використовувати листя і квітки), щоб у міру необхідності використовувати для приготування настоїв, настоянок, відварів або мазей. Останнім часом сушена трава і препарати з чистотілу з’явилися в аптеках. В Інтернеті зустрічав рекомендації з приготування препаратів з насіння чистотілу. У мене вони викликають сумніви, адже до осені корисні властивості рослини зменшуються.

Приготування лікувальних препаратів

Відвар готується наступним чином: сировина поміщають в емальований посуд, заливають холодною водою, на слабкому вогні доводять до кипіння і тримають на вогні якийсь час. Тривалість цього, а також пропорції води і сировини залежать від конкретного випадку.

Відвар слід процідити, добре віджавши траву.

Відвар трави чистотілу має бактерицидну, заспокійливу, жовчогінну, сечогінну, спазмолітичну, анестезуючу дію. Його можна застосовувати при виразковій і жовчнокам’яної хвороби, спазмах воротаря дванадцятипалої кишки, шлунково-кишкового тракту і жовчного міхура, при нирково-кишкових кольках, при захворюваннях сечового міхура.

Сік – один із найдієвіших засобів, одержуваних з чистотілу, адже в ньому зосереджена вся сила чудодійного рослини. У період цвітіння чистотілу зберіть листя і стебла (можна також коріння) і пропустіть їх через м’ясорубку. Помістіть в скляну ємність і поставте на кілька днів в холодильник (це потрібно, щоб чистотіл пустив сік). Зазвичай достатньо трьох днів. Потім відіжміть траву через марлю. З відра трави виходить 1 – 1,5 літра соку.

Через деякий час після приготування соку він починає бродити, тому не забувайте випускати повітря з ємності. Через 2 – 3 тижні бродіння закінчиться.

Заготовлений таким чином сік можна зберігати кілька років в холодильнику.

Масло чистотілу – препарат, який використовується в основному для зовнішнього застосування.

Візьміть суху траву, подрібніть її, помістіть в скляний посуд і залийте олією (так, щоб рівень масла на 2 – 3 см був вище, ніж рівень трави). Бажано використовувати персикове або абрикосове масло, проте підійде і звичайне рослинне. Ось тільки рослинне масло перед використанням потрібно 1 – 2 години нагрівати на водяній бані.

Помістіть масло з травою на 30 – 60 хвилин в тепле місце, а потім перенесіть в прохолодне темне місце і витримують протягом тижня. Не забувайте періодично збовтувати препарат. Через 7 днів, коли він буде готовий, процідіть його через марлю, додайте чистого масла (в співвідношенні 1: 1) і зберігайте його в темному скляному посуді.

Приготування настою чистотілу. Чистотіл використовують у формі настою через його бактерицидної дії і здатності затримувати ріст деяких грибків і навіть злоякісних пухлин. Це викликано насамперед тим, що в чистотілі міститься велика кількість алкалоїдів.

Настій може бути водним і спиртовим.

Водний настій чистотілу найкраще готувати так: взяти запропоноване рецептом кількість трави, залити окропом і нагрівати на паровій бані протягом 15 хвилин. Потім добре остудити, процідити. Перед проціджуванням непогано б дати засобу настоятися. Від парової лазні цілком можна відмовитися, досить простого окропу. Але в цьому випадку бажано збільшити час настоювання. Добре наполягати чистотіл в термосі.

Настій чистотілу можна готувати і на горілці. Для цього беруть траву (свіжу або висушену), заповнюють нею половину півлітрової пляшки або банки і заливають горілкою. Дають настоятися два тижні. Після цього отриману настоянку потрібно розбавити з розрахунку 150 мл настойки на 350 мл чистої горілки. Приймати тричі на день до їди. Пам’ятайте, що настоянка дуже сильна, а тому якщо вам необхідно приймати її всередину, починайте з найменшою дози (5 – 10 крапель), поступово збільшуючи її щотижня на 10 крапель.

Відмінність водного настою від спиртового полягає в тому, що водний набагато слабший. Головна причина полягає в тому, що вода розчиняє лише солі алкалоїдів, які у великій кількості містяться в чистотілі, а спирт – самі алкалоїди. Отже, спиртовий розчин буде набагато сильнішим і ефективним.

Однак у водного настою є одне – причому вкрай важливе – перевага: він менш небезпечний, ніж спиртовий настій. Так що в переважній більшості випадків, щоб уникнути отруєнь слід однозначно рекомендувати використання водного настою. А використання спиртового настою чистотілу виправдано тільки в тих випадках, коли можливу шкоду менше, ніж користь, яку він може принести. Навіть при ракових захворюваннях, коли людина готова використовувати будь-які засоби і, через критичність ситуації, здавалося б, сам Бог велів використовувати спиртовий настій, незайвим буде подумати про загальну виснаженості організму, для якого небезпечний будь-який «удар».

Мазь з чистотілом

Мазь з чистотілом готують на вазеліні, ланолине, свинячому або баранячому жирі. Можна в якості основи використовувати і звичайний дитячий крем. Для отримання мазі краще використовувати або сік чистотілу, або висушену траву, яку попередньо дуже добре подрібнюють (бажано використовувати кавомолку). Пропорції, в яких змішуються компоненти, залежать від конкретного випадку, конкретної хвороби. Однак звичайні співвідношення – це 1 частина подрібненої трави і 2 частини маси-основи. Свіжий сік змішують з основою в пропорції 1: 4.

Щоб мазь НЕ пліснявіла, в неї додають карболової кислоти (0,25%).