Походження назв міст України

Цей матеріал містить відомості звідки походить назва того чи іншого міста України. Можна використати для виховної години. Цим самим виховувати у дітей патріотизм.

Походження назв міст України Підготувала Петришина Мар’яна

У кожного є своя, глибока історія…

Спокон віків у народі переказували легенди та казки, байки та міфи. Були вони задовго до того, як з’явилася перша писемність. Їх оповідали дітям та онукам, онуки правнукам та своїм потомкам. З плином часу легенди нарощували все нові подробиці, але основна думка, закладена в них із давніх давен, лишалася незмінною у віках.

Переказ чи легенда — це народе, оповите казковістю оповідання, яке тлумачить ті чи інші явища природи, походження назв на мапі України, висвітлює героїчні історичні звершення, розповідає про славетних, героїчних людей.

Київ За легендою його засновником був князь Кий, що прийшов сюди разом з братами Щеком і Хоривом та сестрою Либіддю. Стародавній Київ Пам’ятний знак на честь засновників Києва

Вінниця – походить або від назви річки, Віннички, або ж від старослов’янського слова – “віно”: придане, посаг, дарована земля. З історії відомо, що Вінниця була придбана князями Коріатовичами. Вінниця Князь Коріатович Річка Вінничка

Дніпро Дніпро- місто на Дніпрі. В 1635 році побудована фортеця Койдак, після її зруйнування – козацькі села Старий Койдак, Новий Койдак і Половиця, на місці яких після приєднання до Росії виник у 1786 році Катеринослав (“слава Катерини”, на честь царюючої тоді Катерини ІІ). У 1796-1801 під час царювання Павла офіційно іменувався Новоросійськ (від Новоросія, як тоді називали степи Північного Причорномор’я); Олександр I у 1802 році повернув назву Катеринослав. В 1926 році перейменований за назвою ріки і прізвищем Г.І. Петровського (1878-1958), партійного і радянського діяча. Г.І. Петровський працював на заводах цього міста, керував там революційним рухом, в 1919-1939 роках – голова ЦВК УРСР.

Донецьк Донецьк – заснований у 1862 році. Раніше Юзівка – підприємствами, біля яких розвивався населений пункт, володів англійський капіталіст Джон Юз. З 1924 по 1961 роки – Сталіно.

Житомир – припускають, що заснований у 884 році, перша згадка в літописі – 1240 рік. Назва походить від власного імені володаря чи засновника. Легенда розповідає про Житомира, дружинника Аскольда і Діра, який пішов у ліси Волині після їх вбивства і заснував це місто. Ймовірно, що це звичайний топонімічний міф, який персоніфікує незрозумілу назву. Житомир Дружинник Житомир

Запоріжжя Запоріжжя – місто на Дніпрі. У 1775 році на цьому місті заснована фортеця, яка отримала назву Олександрівська, з 1906 року – місто Олександрівськ. Перейменоване в 1921 році у Запоріжжя. Вище міста, біля знаменитих дніпровських порогів на острові Хортиця, знаходилась Запорізька Січ – центр українського козацтва.

Івано-Франківськ Івано-Франківськ – місто перейменоване 9 вересня 1962 року в пам’ять видатного українського письменника і громадського діяча І.Я. Франка (1856-1916). До перейменування – Станіслав(Станіславів), названий в середині XVIII століття від імені одного з Потоцьких, великих польських магнатів.

Кіровоград Кіровоград – місто засноване у 1754 році під назвою “Фортеця св. Єлисавети” за наказом імператриці Єлизавети для оборони проти турків. З 1775 року – місто Єлизаветград. З 1934 року -Кірово в пам’ять С.М. Кірова; з 1939 року – Кіровоград.

Луганськ Луганськ – місто на річці Лугань, від якої і назване. Етимологія гідроніма не досліджена; його форма дозволяє припустити можливість слов’янського походження із значенням “лугова”.

Луцьк Луцьк – в “Початковому літописі” – Луческъ. Пов’язувати походження назви із словом “луг” помилково. Походить від лука – “вигин річки, річкова затока”. Слов’янський суфікс -ськ утворює відносний прикметник. В топонімію Київської Русі прийшов з північного заходу.

Львів – заснував князь Данило Галицький і назвав його на честь свого сина Лева. Львів Данило Галицький

ЗВІДКИ В МІСТА НАЗВА — ЛЬВІВ Довго я не розумів, Звідки в міста назва — Львів. Брата старшого питаю: — А ти знаєш? Каже: — Знаю. Князь був, Галицький Данило, сім віків перекотило, як дзвеніла княжа слава, та не тільки в славі справа: сумував князь, що один. Народився в князя син! «Сильним будь! Наш рід прослав!» Левом сина князь назвав. Щоб віки жила ця днина, місто князь як будував, дав йому імення сина. Так от. З княжих ще часів в міста горда назва —ЛЬВІВ. Марія Хоросницька Лев Галицький

Миколаїв Миколаїв – у 1784 році на цьому місті побудоване російське укріплення. Незабаром місто стало центром російського суднобудування на Чорному морі. Назва походить від назви корабля “Св. Миколай”, який був першим спущений з верфі.

Одеса Одеса – місто на Чорному морі. Побудоване у 1795 році на місті села. Хаджи-бей за розпорядженням Катерини ІІ, у відповідності з пануючою тоді урядовою модою на давньогрецьку топонімію, назвав місто на честь античного міста Одесос. Одесос знаходився західніше Бузького лимана на північному березі Чорного моря і був колонією Мілету.

Полтава – згадується з 1618 року. Назва походить від гідроніма. В літописі (1174 рік) Ігор Сіверський переправляв війська через Ворсклу і Лтаву (за іншими джерелами – Олтава). Назву зближують з латишським lutum – “болото, бруд”. Полтава Річка Ворскла

Рівне Рівне – згадується з ХIII століття. Назва слов’янська, можливо походить від слова “рів” із суфіксом -н-, який утворює прикметник, і закінченням середнього роду. Такі назви поширені на Волині, де знаходиться Рівне; основи їх легко пояснити, використовуючи слов’янські мови (Дубно, Ратно, Березно та ін.) За іншим тлумаченням, “рівне” назване за плоский рельєф місцевості.

Суми – названі начебто першими поселенцями-козаками, які знайшли тут торбини (сумки). Сумкою називається і річка, на якій стоять Суми. Зв’язок із слов’янським “сума”, запропонований за здогадами аматорів, безумовно не має підстав. Можливе походження із балтійських мов (для порівняння давньопруське озеро Sumyn). Суми Річка Сумка

Тернопіль Тернопіль – припускають, що назва пов’язана із володіннями Тарнавського, які лежали західніше, а поль – результат латинізації. Але з найбільш ранньої із документальних згадок (1550 рік) назва відома у формі Tarnopole, тому можливе походження від терен і поле, тобто значення – “степ, який заріс терном” – саме у такій місцевості в 1540 році закладена фортеця, біля якої виросло це місто.

Ужгород Ужгород – в основі назва ріки Уж, на якій знаходиться, і місто в старому значенні “укріплене місце”. Більш ранню форму зберегла угорська назва цього міста – Унгвар (var – “місто”).

Назва міста походить, ймовірно, від річки Харків. Інші версії — від засновника поселення Харків хутір козака Харитона. Ще одна версія — від козака Івана Каркача. Половецька версія — від половецького міста Харукань. Харків Козак Харитон Річка Харків

Херсон Херсон – заснований у 1778 році і названий ім’ям давньогрецького і візантійського міста-колонії в Криму Херсонес за існуючою тоді модою російського уряду на давньогрецькі назви. Антична назва Херсонес – давньогрецьке діалектне слово “півострів”.

Хмельницький Хмельницький – до 1954 року Проскурів. Перейменований на відзнаку 300-річчя возз’єднання України з Росією і названий за ім’ям Богдана Хмельницького (1595-1657), гетьмана України, керівника визвольної боротьби українського народу.

Чернігів Чернігів – назва вперше зустрічається у формі Чернігога з 907 року в Констянтина Багрянородного, який наводить договір Русі з Візантією. Перекази, які пов’язують назву з ім’ям князя Чорного, який боровся проти хозар, чи княгині Чорної, яка викинулася із терема, щоби не дістатися ворогам, безпідставні. Припускали в основі власне ім’я Черніга, але основи на -а вимагають присвійного суфікса -ін, а не -ів. У пам’ятках тих часів часто зустрічається форма Чернъговъ. Можливо, назва асимільована за аналогією із численними слов’янськими топонімами на -ів- з більш ранньої невідомої форми або в її основі лежить ім’я Чернъг (Черніг), поки що не знайдене.

Походження міста і дотепер є загадкою. Назва пов’язана з племенем «черкаси» — так називали всіх українців сусідні народи, зокрема росіяни та татари. Виник у XIV столітті як поселення козаків, яких називали черкаси, черкеси. Ця назва виникла від етноніма черкеси, частина яких переселилась у ХIII столітті з Північного Кавказу на Дніпро. Черкаси

Чернівці Чернівці – в основі назви власне ім’я Чорний з формантом -івці, що означає жителів і особливо часто зустрічається на Поділлі і суміжних територіях. Раніше – Чернігівський Торг. Етимологія “чорне місто” від слов’янського віц – “місто” дивна, оскільки такого слова не існувало. До 1944 року назва передавалася по-російськи у формі Черновицы; похідні прикметники і зараз мають таку форму у російській мові (Черновицкая область).

Походження назви міста Київ

Перші поселенці прийшли сюди 27000 років тому. Близько 25000 р. до н. е тут з’являється Кирилівська стоянка. Люд що тут жив займався мисливством на мамонтів, що підтверджує знахідка кісток 60-ти мамонтів. Також ці мисливці полювали на носорожців, ведмедів та навіть левів, що водилися тут в давні роки.
Тут знайшли кістку мамонта з орнаментом, що дає підстави стверджувати, що її використовували в духовних обрядових дійствах. Території стоянки була територія в 1 кв. км, що більше ніж одне футбольне поле.

Перші осілі племена, так звані трипільці з’являються тут близько 5000 токів тому й будують городище на Кудрявці.
Пізніше сюди приходять арії, або як їх ще називають представники зарубинецької культури. Саме їх вважають предками слов’ян, а точніше полян. Селилися вони на Оболоні, Юрковиці, замковій горі та й інших місцях. Тут вони створили торгівельний центр Наддніпрянщини, підтвердженням того є знахідки римських монет того періоду, отже арії а пізніше їх нащадки слов’яни торгували з Римлянами.
І ось рано чи пізно ці землі починають називати Києвом та іншими, як вважають дослідники тотожними назвами. Спробуємо розібратися звідки взялася назва Київ.
Нестор літописець 1093 р.
Описи заснування Києва
«Було три брати: один ім’ям Кий, другий — Щек та третій — Хорив, а сестра їхня була Либідь. Сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, що нині зветься Щековиця, а Хорив — на третій горі, що прозвалася по ньому Хоревицею. І побудували містечко на честь старшого свого брата і назвали його Київ».
Переказ, записаний у вірменській «Історії Тарона» (VIII ст.), автором тексту був Зеноб Глак: три брати Куар (Кий), Мелтей (Щек) [Щек та Мелетей означають змій] і Хореан (Хорив) — засновують три міста в країні Полуни (Поляни), а згодом брати створюють ще місто на горі Керкей, де був простір для полювання, удосталь трав і дерев («був навколо міста ліс і бір великий, і ловили там дичину» — у Нестора).
Давньогрецький учений ІІ ст. Клавдій Птолемей у своїй праці про міста, що лежать уздовж течії Дніпра (Борисфена), пише:
«У середині країни розташовані міста: Азагорій (56° — 50°40), Амадока (56° — 50°30), Сар (56° — 50°15), Серим (57° — 50 ), Метрополь (56° — 49°30)…» На основі цих даних дослідники ототожнюють міста Азагорій, Метрополь і Сар із першими поселеннями на території Києва. Максим Берлінський вважає, що Азагорій місцеві жителі називали Загір’ям, що відповідає сарматському слову «ківи» («гори»). Кулаковський вважає, що Київ це Метрополь. Михайло Брайчевський вважає, що Київ це Сар. Цю теорію підтверджує інша назва фортеці «Самбатас», згаданої в працях візантійського імператора Константина Багрянородного (Х ст.)
Київ раніше називали Данпарстадом (місто на Дніпрі) – спочатку готи, а потім й скандинави.
Так, у «Пісні про Хльода» читаємо «…могили священні та камінь чарівний у звивинах Данпа…», тобто Дніпра. У ІV ст. н. е. Данпарстад є столицею готської імперії.
Візантійці ж називали Київ – Самватасом (За одною із версій “Самватас” – із слов’янського Суводь, впадання в велику річку багатьох великих та малих), (чи з фінської “межа рівнини”), (або за Карамзіним Самватас “сама матір”, звідки Київ – матір міст Руських).
Пізніше у варяг з’являється назва “Кнеугард”, чи “Кіенугард” або “Кьонугард”. Ці назви пішли від усного переказу слов’янського слова “Киянгород” – “місто киян”, хоча при видозмінені воно могло походити і від “місто Кия”. Що до скандинавської назви “Кьонугард” то вважається, що воно з’явилося пізніше після того, слова “Кенуград” чи “Кіенуград” у варяг почали ототожнюватися з їхнім словом “кьона” – “човен”, і як наслідок з’явилася “Кьонугард” “Місто човнів” (В Києві завжди збиралося чимало човнів з басейну річок Дніпра та Десни). До того ж варто згадати легендарного Кия перевізника, що за духовним світобаченням людей того часу був людиною, що наводить мости між світами.
Нестор літописець називає Кия, Щека, Хорива та сестру їх Либідь засновниками міста. Але не вказавши, ні точної дати життя цих людей, ні їх чіткої біографії спричинив початок безкінечних спорів різних дослідників. З часом теорій стало так багато, що просто неможливо визначити, яка з них вірна.
Зрештою кожний має право на підтримку власної теорії тому спробуємо розглянути їх якомога більше.
Версія перша: Полянський князь
«Полянський князь Кий діяв, мабуть, наприкінці V — у першій половині VI століття. Його першою резиденцією була Замкова гора на березі річки Киянки поблизу Подолу, а потім було побудовано фортецю на високому березі Дніпра, де опісля існувала фортеця Володимира I», — вважав академік Рибаков.
Походження назви Київ – від власного імені (в основі якого слов’янське слово кий – “палиця”). У літописі зустрічається полеміка, ким був Кий, чиїм ім’ям назване місто. Ще жила назва Київ перевіз, і легенда стверджувала, що Кий був перевізником через Дніпро, а літописець хотів бачити його князем, який ходив з Олегом на Царгород.
Версія друга: хетські володарі (2 тис. років до н.е.)
На заході Анатолії існувала держава Секу. Оскільки буква «с» позначала шиплячий звук, згадані дрібні князівства читалися як Шеку, і легендарний Щек був родом звідти.
Поруч розташовувалось князівство Аххіява (Аккіява). У ХІІІ столітті до н.е. «людина Акія» нападала на землі, підвладні хетам. Скорочено її ім’я було — Кий.
Сусідня ж держава, що володіла Босфором, називалася Коркіса (читається ще як Хоркіса), держава Хора (Хорива).
Версія третя: Кий – арієць.
Дехто співвідносить назву Києва з династією давніх арійців (індоєвропейців, індоіранців), а саме з династією царів Кеянідів. В давніх літописах згадуються Кей-Хосров, Кей-Кобад, Кей-Кавус. На підтримку цієї версії приводять легенду про Кирила Кожум’яку та Змія та аналогічну легенду в іранському фольклорному творі Фірдоусі “Шахнаме”, де Кирило Кожум’яка це бог коваль.
Версія четверта:
Свідчення візантійського історика VI століття Прокопія Кесарійського про антського вождя Хильбудія, що у 530 році перебував на службі в імператора Юстиніана і був призначений начальником Фракії. Академік Рибаков вважає, що між Києм та Хильбудієм є багато спільного й Кий, вождь антів, міг в Візантії отримати прізвисько Хильбудія.
Версія п’ята: Засноване антами (або полянами)
у V столітті на київських пагорбах осіли греки-колоністи (хіосці, або кіанеї). Після чого «сучасники стали називати поселення Кіоси Кіанами, що згодом перетворилося в киян і Київ».
Вважає археолог Хайновський.
Версія шоста: Вік Києва 20000 років
Києву, було б тепер 20 тисяч років, а імені міста — 5 тисяч років. Етимологи зробили таке відкриття, виходячи з саамського слова «київ», що означає «кам’яний масив, який виступає з води». Саами були нащадками найдавнішого східноєвропейського народу, котрий першим досяг узбережжя Північного Льодовитого океану вслід за льодовиком, що відступив 11 тисяч років тому. Тому й у топоніміки Помор’я переважають саамські назви: Кольський півострів (від слова «коль» — риба), Соловки (буквально «острови»), Кий-острів тощо. Цікаво, що саамське «кий» означає не тільки воду, а й річку. Отже, старослов’янське «києв» може звучати в перекладі як «поселення на кам’яному масиві, який виступає з річки».
Один із сучасних дослідників Віктор Янович зібрав розрізнені данні в вивів свою теорію про заснування Києва
За його версією засновниками міста були легендарні предки скіфів Тарчитай і його сини Колоксай, Арпоксай і Липоксай. Він проводить паралелі Колоксая з Києм, Арпоксая з Щеком, а Липоксая з Хоривом.
За його словами Кий це не ім’я а професія перевізника через Дніпро (від слова кий – палиця для управляння човном), Щек же піший купець (від слова Щек-Пеш – пішим), Хорив – корабельник, виробник легких човнів (від слова Хорив-Корив- кора (липова кора з якої виготовляли ті човни)).
Місто Київ візантійцями називалось Амадока-Київ. Де знову паралелі Киї – Амадока, Хорив – Сар, так ще й є готська хроніка від Іордана, де розповідається, що жінка із народу росомонів на ймення Сунільда втекла від свого чоловіка. За це король наказав прив’язати її до хвостів диких коней, аби розірвати. Однак брати Сунільди Сар і Аммій вирішили помститися Германариху і вбили його. Сунільда в перекладі означає “лебідь”. А імена братів відповідають назвам подніпровських міст, вказаних Птолемеєм – Амадока і Сар.

Звідки взялися назви польських міст?

Варшава(пол. Warszawa) – дуже багато джерел вказують на те, що назва польської столиці походить від рибака Варса та його дружини Сави, яка, покохавши Варса, перетворилася із сирени в людину. Проте на думку більшості істориків, ця версія зовсім не відповідає дійсності. Насправді ж Варшаву названо на честь лицаря з роду Равів – Варша (скорочення від імені Warcisław). Саме йому належало село, розташоване в межах однієї з сучасних дільниць міста Marienstat. Цікаво, що на початку місто називалося Warszowa або Warszewa.

Познань (пол. Poznań) – назва міста походить від старослов’янського імені Познан, який, скоріше за все, був правителем навколишніх земель. Проте на сьогодні немає джерел, які підтверджують існування цього правителя. До XIII століття місто називалося «Poznan», проте згодом до назви додали літеру «j» (Poznanj), і таким чином перетворилося в Poznań.

Існує теж легенда про трьох братів Леха, Чеха і Руса. Якось троє братів вирішили розстатися і вирушити на пошуки нових земель – Рус пішов на схід, Чех на південь, а Лех оселився в Ґнєзно. Через якийсь час Чех і Рус вирішили відвідати свого брата, тому вони, зібравши свої війська, направилися у Ґнєзно. Лех, який був тоді на полюванні, дізнався, що наближаються війська, і поспішив їм на зустріч. Між ними розпочалася кривава битва, аж невдовзі брати впізнали один одного і всі голосно закричали «Poznan!», тобто «я впізнаю!». В честь несподіваної зустрічі було організовано бенкет, а Лех заснував місто Познань.

Ґданськ (пол. Gdańsk) – історики та лінгвісти вважають, що назва міста зі старослов’янського вказує на вологі або навіть мокрі терени.

Вроцлав (пол. Wrocław) – назва столиці Нижньої Сілезії походить від імені чеського князя Вратіслава І, який жив ще у Х столітті, і скоріше за все, був засновником міста.

Лодзь (пол. Łódź) – кажуть, що названо це місто від імені Włodzisław, інші говорять, що в назві криється слово «łozy», яке із старопольської перекладається як «верба». Існують також легенди про Janusza, голову села, який повинен був спати під перевернутим човном, пригадаємо, що човен польською – «łódź». Версій багато, але жодна не здається аж геть переконливою.

Щецин (пол. Szczecin) – найімовірніше, назва столиці Західного Помор’я походить від слова «ściek» (тобто стічні води). Лінгвісти обґрунтовують цю версію тим, що води річки Одри поблизу Щецина починають впадати до Балтійського моря. Але існує також версія, що назва походить від старонімецького слова «stette», котре означає «фортеця».

Катовіце (пол. Katowice) – є багато теорій, чому столиця Сілезії дістала саме таку назву. Найпопулярніша з них говорить про те, що назвали це місто від слова «kąt» (кут), тобто «місце, що розташоване у кутку, в стороні».

Торунь (пол. Toruń) – батьківщина польського математика Миколая Коперника названа від слова «Tor», що старослов’янською мовою означає дорогу. На думку лінгвістів, суфікс «uń» вказує на комунікаційний маршрут, який проходить на місці цього поселення.

Жешів (пол. Rzeszów) – існує версія, що місто походить від слова «rzesza» (тобто велика кількість людей) або від слов’янського імені Rzech або Rzesz, яке носили перші правителі тих земель. Проте, дехто з дослідників стверджує, що назва Rzeszów може походити від німецьких слів «Reichshoff» або «Resche», яке в перекладі на польську означає «панський двір». Однак, ця версія не є досить популярною.

Бидґощ (пол. Bydgoszcz) – назва цього міста має більш оптимістичне походження. Зі старослов’янських мов, назва «Bygdoszcz» означає «budzić gościnę» – «викликати гостинність». Більше текстів про польську мову можна знайти у розділі Мовне.

Читайте більше новин, вподобавши сторінку UAinKrakow.pl у соцмережі Facebook.Фото міста та українців у Кракові – на нашому Instagram-акаунті за посиланням.

Ірина Давиденко
Титульне фото: Pixabay