Зірки та “молода кров” театру та кіно: топ-10 українських акторів часів незалежності

За роки незалежності України наші кіно й театр подолали нелегкий шлях, в якому були свої злети та падіння. Глядач з кожним роком відкривав для себе нові імена талановитих вітчизняних акторів, які згодом стали улюбленцями мільйонів.

За їхніми роботами стежать у кіно, а вистави у театрах за їхньою участю збирають аншлаги.

Якщо ще у нульових український кінематограф ряснів російськими запрошеними акторами, а з українських брали у роботи одних і тих самих “заїжджених” виконавців, то за останні десять років усе кардинально змінилося.

Безсумнівно, там було місце гегемонам українського театру та кіно, як-от Богдан Ступка, Ада Роговцева, Лесь Сердюк, Григорій Гладій, Сергій Романюк, Наталія Сумська, Віктор Андрієнко та ще багато інших. Але решту продюсери через засилля російських заробітчан та наших впізнаваних облич не хотіли банально помічати.

На щастя, зараз тенденція кардинально змінилася. Факти ICTV підготували топ-5 українських зірок театру та кіно сьогодення до 30-річчя незалежності України.

Ірма Вітовська

Ірма Вітовська — та акторка, за якою спостерігати у театрі одна насолода. Вона є акторкою київського Молодого театру, де зіграла десятки ролей.

— Взагалі, акторство — це вроджена якість. Йому неможливо спеціально навчитися — можна лише набути навичок акторського ремесла. Це — Божий дар: коли на сцену виходить декілька акторів, увагу публіки звертає на себе найсильніший, – сказала акторка в одному з інтерв’ю.

Наразі у репертуарі театру є три вистави, в яких задіяна Ірма – це Підступність та кохання, Різня та Убити чи любити, а також копродукція театру Золоті ворота та Молодого – вистава Сталкери.

Після Революції гідності Вітовська відмовилася від робіт у російських проектах. Акторка сама зазначала, що втратила 70% своїх заробітків через цю відмову, і хоч це був великий удар, як вона сама зізнавалася, важливіше мати моральну сатисфакцію.

За останні п’ять років вона двічі стала лауреаткою Золотої дзиґи за роботи у стрічках Брама та Мої думки тихі, а також знялася у таких стрічках: Таємний щоденник Симона Петлюри, Казка старого мельника, Віддана.

Олексій Горбунов

Він, безсумнівно, один із найпотужніших українських акторів, з яким би хотів працювати чи не кожен режисер.

До Революції гідності він здебільшого знімався у Росії в таких режисерів, як Валерій Тодоровський, Пилип Янковський, Микита Михалков. Там він отримав відзнаку Золотий орел за роль у фільмі 12. Та після анексії Криму та початку війни на Донбасі відмовився від усіх пропозицій та повернувся до України.

— З російським театром і кіно зв’язок лише в тому, що у мене там залишився агент. У Пітері. І він час від часу пропонує сценарії, кличе зніматися в Москву. Але я сказав – поки війна йде, я це якось погано собі уявляю. Всі зйомки у мене поки в Україні. І вся робота у мене в Україні, поки не закінчиться ця війна, – розповідав Горбунов в одному з інтерв’ю.

Першою роботою після повернення до Києва стала роль у дитячому мюзиклі Трубач. Потім були ролі у стрічках: Гвардія, Правило бою, Дике поле, Забуті, короткометражка Бульмастиф.

Окрім робіт в українських проектах він також знімався у французькому серіалі Бюро легенд, французькому фільмі Останній найманець та чеській стрічці Okupace, що ще не вийшла на екрани.

Кажуть, талановита людина талановита у всьому – це точно про Горбунова. Окрім акторства він влаштовує концерти-квартирники зі своїм гуртом Грусть пилота. Окрім власних композицій колектив переспівав українські народні пісні.

Олеся Жураківська

Олеся Жураківська зараз є справжньою зіркою театру та кіно без пафосу та зіркової хвороби. У своїх роботах вона щира.

— Специфіка акторської роботи – через себе пропустити образ, який граєш. Жоден режисер не поставить мікрореакції актора: рухи брів, зміну погляду, – каже Жураківська.

Вона – акторка Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра, де зайнята у чотирьох виставах: Корсиканка, Дикун, Мотузка та Усі найкращі речі.

Глядачі її полюбили за ролі у серіалах Кріпосна та Перші ластівки. Вона знялася у стрічках Казка старого мельника та Донбас режисера Сергія Лозниці, за яку була номінована на премії Кіноколо та Золота дзиґа.

Ахтем Сеітаблаєв

Актор став широковідомим після злету першої стрічки про депортацію кримських татар Хайтарма за роль Амет-Хана Султана.

Згодом він сів у режисерське крісло і зняв свій перший повнометражний фільм Кіборги про захисників Донецького аеропорту під час війни на Донбасі. Стрічка окупилася за лічені дні після виходу.

У співпраці з американським режисером Джоном Вінном він зняв Захара Беркута, а пізніше разом з Олегом Сенцовим – Номери.

Безсумнівно, однією з найкращих акторських робіт Сеітаблаєва можна вважати роль у фільмі Додому режисера Нарімана Алієва. Для актора герой Мустафи близький за духом, адже його предки були депортовані з Криму і з труднощами змогли повернутися назад, а тепер знову стали жертвами російської окупації. Його гра неймовірна, ти віриш кожному його слову та виразу обличчя.

Фото: Анастасія Мантач

Серед його кіноробіт: Правило бою, Ми є. Ми поруч, Толока, Пульс та серіал Гвардія. Невдовзі очікується вихід на екрани стрічки Інший Франко за його участю.

На сцені його можна побачити у виставі Море…Ніч…Свічки… у Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра.

В’ячеслав Довженко

Актор по-справжньому розкрився після ролі захисника Донецького аеропорту Суботи у фільмі Кіборги. У його творчому доробку десятки ролей у кіно й театрі, а сам він працює у київському Театрі на Подолі.

На сцені його можна побачити у виставах: Камінний господар, Механічний апельсин, Мрії оживають, Замовляю любов, Дівчинка з ведмедиком, або Неповнолітня.

— Коли граю на сцені, я відчуваю свободу. Бо коли тебе щось сковує чи не відпускає – все, ти брешеш. Будь-яка роль досить жорстко вкарбовується у підсвідомість, ми ж не заучуємо тексти чи мізансцени, а привласнюємо – все відбувається на рівні психофізики, – каже актор.

Невдовзі на великі екрани має вийти стрічка Інший Франко, де одну з головних ролей зіграв Довженко.

“Молода кров” українського театру і кіно

Динамічний розвиток українського театру та кіно неможливий без молодих зірок. Зараз багато нинішніх молодих акторів мають великий потенціал у майбутньому стати кумирами, секс-символами та майстрами своєї професії.

Пропонуємо також п’ятірку акторів та акторок, на яких особливо варто звернути увагу.

Після ролі у стрічці Коли падають дерева режисера Марисі Нікітюк до акторки прийшов помітний успіх. За свою роботу вона отримала нагороду Найкраща акторська робота на Одеському кінофестивалі у 2018 році.

Анастасія також зіграла у популярному серіалі Перші ластівки.

Особливу увагу слід звернути на її акторські роботи у Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра. Там вона зіграла у десятках вистав, серед них Клас, Гарантія два роки, Сімейний альбом, Ерендіра не хоче вмирати, VIÑO, Моменти/Momenti, Погані дороги.

У 2017 році на екрани вийшли дві потужні стрічки: Кіборги, де Тихомиров зіграв головну роль, та Межа – копродукційна стрічка України та Словаччини, де йому дісталася одна з провідних ролей.

Макар зіграв у серіалі І будуть люди режисера Аркадія Непиталюка.

У Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра за його плечима дуже хороші роботи у виставах Клас, Моменти/Momenti, Ерендіра не хоче вмирати, Поїхати не можна залишитися та Глядачі на виставу не допускаються!

28-річна акторка вже є однією із найзатребуваніших на театральних і кіномайданчиках. У її доробку десятки кіно та телепроектів, серед яких Будинок Слово, Захар Беркут, Забуті, Із зав’язаними очима, Віддана, І будуть люди.

Вона є акторкою Театру ім. І.Франка, де зіграла у таких виставах: Лимерівна, Кассандра, Сірано де Бержерак, Verba, Ідіот, Коріолан тощо.

За роль у Лимерівні вона стала номінанткою на премію Київська пектораль.

У доробку актора вже є два великих кінопроекти, де він зіграв головну роль, – це Черкаси та Крути 1918.

Його виразна зовнішність допомагає йому не загубитися серед решти акторів-ровесників, а його героям – не забутися глядачеві одразу після перегляду кінострічки.

Ламах зіграв у короткометражці Бульмастиф, фільмі Іловайськ 2014. Батальйон Донбас та десятках телепроектів.

Український глядач знає Цимбалюка за ролями у серіалах Кріпосна та Спіймати Кайдаша. Всього за його плечима вже понад 60 проектів.

У кіно актор грає помітних українських героїв, як-от у фільмі Чорний ворон режисера Тараса Ткаченка.

На жаль, на сцені Тарас грає рідко, а такого актора хотілося б бачити у театральних роботах. Разом із українською акторкою Дашою Трегубовою він взяв участь у зйомках провокаційного кліпу Миг російського гурту Лєнінград.

Елементи акторської майстерності в роботі вчителя

Ключові слова: емоційно-комунікативна сфера, підсвідома рефлекторна діяльність, талант актора, талант учителя – уміння заражати учнів, проблема педагогічної привабливості, базові положення театральної педагогіки, елементи системи К. С. Станіславського, артистизм учителя, емоційна ідентифікація, творче самопочуття, типологія вчителів із позицій театральної педагогіки.

Діяльність педагога й актора

Педагогічне мистецтво має багато спільного з театральним. Його, як відомо, називають театром одного актора, тому що:

• • учитель проектує урок (роль сценариста);
• • організовує його (роль режисера);
• • веде урок (виконує головну роль).

Саме тому вчитель повинен знати принципи, закони театрального процесу, зокрема основи системи К. С. Станіславського.

Ці два види людської діяльності мають спільне, передусім, в емоційно-комунікативній сфері. Як і актор, учитель повинен активно взаємодіяти з аудиторією – класом.

Отже, комунікативність і сам процес спілкування – спільні показники для театральної й педагогічної діяльності. Якщо говорити про мету, то тут також існує схожість – вплив людини на людину. Водночас інструментом цього впливу виступає психофізична природа актора та вчителя.

Отже, подібність їхньої діяльності за метою (вплив людини на людину й виклик певних взаємних реакцій), за змістом (комунікативно-творчі процеси) і за інструментарієм (психофізична природа актора та вчителя).

Відомо, що педагогічна діяльність і її вищі стадії – педагогічна майстерність та педагогічна творчість (педагогічне новаторство) – зумовлюються трьома взаємозв’язаними елементами:

• • педагогічною теорією;
• • педагогічною технікою;
• • методикою роботи над матеріалом певного уроку, його організацією й технологією проведення.

Але якщо теорію можна вивчити, то педагогічною технікою та методикою потрібно оволодіти, що передбачає формування в себе певних практичних умінь і навичок. Високий рівень оволодіння ними досягається тоді, коли педагогічна техніка й методика доведені до рівня підсвідомої рефлекторної діяльності, тобто до автоматичного вміння або навички. Такий рівень, зазвичай, досягається лише в результаті тривалих і регулярних тренувань, постійного самовдосконалення.

Отже, щоб оволодіти майстерністю акторського впливу на учнівську аудиторію, учитель має характеризуватися, насамперед, такими двома властивостями: а) природними (спадковими) нахилами до педагогічної діяльності; б) здатністю, внутрішнім прагненням до самовдосконалення.

Як розглядають таке явище, як талант актора, корифеї театру?

В. Н. Немирович-Данченко підкреслив, що мистецтво актора – це особлива привабливість, правильність інтуїції, дикція, пластичність і краса жесту, здатність до характерності, праця, любов до справи, смак та ін. [3]

К. С. Станіславський стверджував: “Талант – це щаслива комбінація багатьох творчих здібностей людини: спостережливість, вразливість, пам’ять, темперамент, фантазія, уява, перевтілення, смак, розум, відчуття внутрішнього і зовнішнього ритму та темпу, музикальність, спритність, сценічність необхідність виразних даних, щоб втілювати творіння таланту, тобто необхідний хороший голос, виразність очей, обличчя, міміка, лінії тіла, пластика. ” [6, с. 300-301].

Високо оцінив І. Франко І. Карпенка-Карого, назвавши його батьком тогочасного українського театру, котрий виховав видатних українських акторів [8].

Безперечно, ці якості необхідні й педагогові – головній дійовій особі театру одного актора. Загальновідомо: за кожним педагогічним досягненням стоїть неповторна особистість, яка несе в собі щось своєрідне, відмінне. Ці досягнення зумовлені, передусім, уміннями в процесі впливу “заражати” людей. Тому педагогічні й акторські таланти без такої здатності передавати аудиторії свої емоції неможливі.

К. С. Станіславський нерідко зараженість актора визначав як особливу привабливість або як силу притягання. Він писав: “Чи знаєте ви таких акторів, які тільки з’являться на сцені, а глядачі їх уже люблять? За що? За красу? Але її часто немає. За голос? І він часто відсутній. За талант? Але він не завжди заслуговує захоплення. Тоді за що? За ту

невловиму якість, яку ми називаємо привабливістю. Це та непояснима привабливість людини, у якої навіть недоліки перетворюються в достоїнства” [5, с. 234].

Яскравий приклад такої виняткової педагогічної привабливості – А. С. Макаренко, який володів неабиякими педагогічними, літературними, акторськими, музичними й художніми якостями. Зокрема, його талант актора включає вміння володіти своїм голосом, дуже виразною мімікою, жестом, рідкісну здатність керувати собою. Контакти з представниками художньо-театральної інтелігенції сприяли кращому розумінню ним емоційно-творчої природи педагогічної діяльності. Наприклад, як результат такого розуміння – етюдні (розігрування педагогічних ситуацій) практикуми з молодими педагогами у своїй комуні, що перекликається з такою ж роботою К. С. Станіславського з молодими акторами.

Отже, у центрі системи К. С. Станіславського – проблема осмисленого володіння підсвідомими творчими процесами, шляхи органічного перевтілення актора в образ. Ці елементи включають у себе:

• а) внутрішню й зовнішню роботу актора над собою;
• б) внутрішню та зовнішню роботу над роллю, яка полягає в перевтіленні в образ.

Актуальність використання цих базових положень театральної педагогіки в системі підготовки майбутнього вчителя полягає в тому, що в педагогічній теорії й практиці поки що недостатньо розроблена проблема розвитку практичних навичок педагогічної діяльності на підсвідомому рівні (на рівні автоматизму).

Богдан Ступка: акторське життя та влучні цитати відомого українця

Богдан Ступка пішов з життя у 71 років після тривалої хвороби. У нього трапився серцевий напад на тлі задавненого раку кісток. До дня народження редакція 24 каналу підготувала підбірку його легендарних висловів.

Акторське життя: цікаві факти

Богдан Ступка народився 27 серпня 1941 року на Львівщині. Все дитинство він провів у театрі. А згодом закінчив драматичну студію при Львівському театрі імені Марії Заньковецької і там же почав свою акторську кар’єру. 17 років Ступка присвятив Львівському театру, а у 1978 році перейшов до Національного академічного українського театру імені Івана Франка.

На його рахунку понад 100 театральних ролей, серед них: Король Лір в однойменній виставі за Шекспіром, Микола Задорожний у “Викраденому щасті”, цар Едіп у постановці за Софоклом.

Богдан Ступка у молодості / Фото: 24smi.org

У кіно Богдан Ступка дебютував у фільмі Юрія Іллєнка “Білий птах з чорною ознакою” (1971 рік). Також він працював із відомими кінорежисерами, серед них були й: Отар Іоселіан, Кшиштоф Зануссі, Єжи Гофман, Режис Варньє, Юрій Іллєнко, Кіра Муратова.

За своє творче життя він зіграв у понад 100 фільмах та серіалах. Цікаво, що завдяки своїй колоритній зовнішності Богдан Ступка дуже часто грав історичних постатей.

Усе життя Ступка прожив із однією жінкою – Ларисою Корнієнко / Фото: segodnya.ua

Відомі цитати Богдана Ступки

1. Практично девізом життя у Ступки була його цитата: “Хай кажуть, що хочуть, а я живу, як живу”.
2. “Я вчу молодих людей, як себе морально поводити в житті. Я не вчу їх грати, тому що цього навчити неможливо. Я вчу, як їм бути, працювати, зрештою, жити”.
3. “Я – людина без слабкостей. Курити кинув, поїсти ніколи особливо не любив, п’ю помірно. Одним словом, сала не люблю, горілку не вживаю. Нудно навіть”.
4. “Мрією мого життя було, щоб українська культура стала відома в усьому світі. Мрії повинні здійснюватися, і я щасливий, що маю можливість сприяти цьому”.

1. Богдан Ступка також любив своїх глядачів і вважав, що: “Український глядач – найкращий глядач у світі, і його вдячність і оплески є кращою нагородою для акторів і меценатів. Ми – громадяни однієї країни, і обов’язок кожного – зберегти її культурне багатство”.

Богдан Ступка / Фото: wikipedia.org

1. Актор тривало хворів, і говорив: “Господу Богу все добре вдалося – і народження людини, і юність, і зрілість. А ось старість – ні. Ідеш вулицею, а ноги підкошуються. І думаєш: ще недавно бігав, куди все поділося? Адже в людині тільки тіло старіє, а душа залишається молодою“.

1. “Роби справу чесно, з душею – і твоє до тебе прийде. Але це не означає, що вже завтра з’являться золоті гори”.
2. “Якщо повіриш в те, що кожен твій крок на сцені – велике мистецтво, то це вже катастрофа! Тільки сумнів дає прогрес”.

Богдан Ступка грав історичних постатей / Фото: amazingukraine.pro

1. “Ми – громадяни однієї країни, і обов’язок кожного – зберегти її культурне багатство”.
2. “Усе наше життя – суцільна імпровізація, а значить, все наше життя – це джаз”.