Білом’язова хвороба телят: ознаки та лікування в домашніх умовах
Розвиток білом’язової хвороби телят часто спостерігається в перші тижні життя. Для цієї патології характерне порушення метаболічних процесів та проблеми з виконанням скорочувальних функцій. Небезпека м’язової дистрофії у тому, що усунути її неможливо. Після хвороби теля буде погано розвиватися. Якщо вчасно не почати лікування, параметри смертності досягають 60%. Тому перші симптоми захворювання вимагають допомоги ветеринара.
Які особливості патології
Білокісткова хвороба корів являє собою ендемічну патологію. На неї страждає переважно молодняк.В даний час захворювання вивчено недостатньо добре. Зазвичай патологія вражає телят. Однак іноді вона зустрічається і в інших представників великої рогатої худоби.
Якщо застосування звичайних препаратів не дає позитивних результатів протягом 3-5 діб, рекомендується терміново приступати до застосування антибактеріальних препаратів. В результаті патології страждає серцевий м’яз, деформується скелетна мускулатура, спостерігаються морфологічні процеси в структурі внутрішніх органів.
Точних причин захворювання поки не виявлено. Проте вчені припускають, що розвиток патології часто пов’язаний із нестачею вітамінів та мікроелементів. Більшість захворювань посідає зимовий і весняний період.
При розвитку патології у хворої тварини спостерігається зменшення рівня загального білка та збільшення азоту. Відмінною особливістю патології вважається порушення обміну креатиніну та підвищений вміст фосфору.Патологія більшою мірою поширена в Новій Зеландії, США, Австралії.
Симптоматика хвороби
Патологія відрізняється декількома варіантами розвитку, кожен з яких має специфічні симптоми. Тривалість гострої стадії становить 7-10 діб. Для патології характерні такі ознаки:
- загальне пригнічення;
- розвиток тахікардії;
- серцева слабкість;
- почастішання дихання;
- поява симптомів кон’юнктивіту, які супроводжуються помутнінням очей;
- серйозні виділення з носа;
- порушення аліментарного тракту;
- здуття живота;
- рясна салівація;
- паралічі та парези – при цьому у теляти спостерігається порушення рухової активності;
- скрегіт зубів.
Для інших форм захворювання характерні менш виражені симптоми. При цьому точний діагноз під силу поставити виключно ветеринару.
Форми
Існує кілька варіантів розвитку хвороби. Кожен має специфічну клінічну картину.
Гостра
Гостра форма біломишки характеризується загальною слабкістю тварин. Вони страждають скутістю рухів. Нерідко у телят спостерігаються тремтіння і судоми. Через деякий час з’являються інші ознаки. До них відносяться параліч кінцівок чи інших частин тіла. Також можуть бути парези. За такого перебігу захворювання спостерігається явне порушення роботи серця та судин. Цей стан характеризується почастішанням пульсу, що досягає 140-180 ударів на хвилину. При цьому виникають слабкі та глухі тони серця.
Підострою
Для цієї форми характерні менш виражені симптоми. До головних ознак захворювання відносять помітне погіршення апетиту, поява хрипів у районі грудини, легке пригнічення тварини.
При розвитку підгострої форми патології спостерігається різке зниження параметрів стійкості організму.
Як наслідок, він стає більш уразливим до різних патологій. Це тягне за собою виникнення у теляти запальних процесів і плевриту. Ця форма патології є 14-30 діб. При цьому в 60% випадків вона провокує загибель теляти.
Хронічна
Хронічний перебіг захворювання характеризується явним виснаженням організму великої рогатої худоби та уповільненням його розвитку. При цьому виникають симптоми недостатності серця та спостерігається розвиток анемії. Підгостра та хронічна форми патології у телят здатні стати причиною небезпечних наслідків для здоров’я – гастроентериту та бронхопневмонії.
Правила діагностики
При підозрі на білом’язову хворобу важливо займатися комплексною діагностикою міопатії тварин. При цьому важливо враховувати клінічну картину та результати досліджень. Також варто зіставити дані аналізів з віковою категорією тварини, щоб унеможливити розвиток патологій з аналогічною клінічною картиною.
Немаловажне значення має виконання рентгеноскопії. Щоб оцінити функціонування серця, рекомендується проводити електрокардіографію. Ця процедура допомагає виявити ураження серцевого м’яза. Якщо теля загинуло, виявити міопатію допомагають патологоанатомічні зміни. До них відносять наступне:
- сильна поразка скелетних м’язів;
- збільшення розмірів серця та легень;
- набряклість у шарах клітковини;
- розм’якшення мозку.
Немаловажне значення має проведення диференціальної діагностики. При цьому необхідно відрізнити патологію від ензоотичної атаксії.
Як вилікувати недугу у ВРХ
Щоб впоратися із захворюванням у домашніх умовах, необхідно чітко дотримуватися рекомендацій ветеринара та підтримувати в нормі стан тварини. Після визначення точного діагнозу хворого теля слід відразу ізолювати. Йому обов’язково потрібно постелити теплу підстилку. Вона захистить тварину від переохолодження та інших патологій.
Немаловажне значення має дотримання спеціальної дієти. Вона полягає у введенні до раціону таких продуктів:
Дуже важливо підтримувати повноцінний питний режим. До того ж важливо контролювати чистоту в боксі та систематично очищати його від залишків їжі та гною.
При цьому спеціалізованих ліків, які допомагають справлятися з патологією, сьогодні відсутні. Для лікування варто використовувати таке:
- «Метіонін» – ця амінокислота дозволяє відновлювати порушені метаболічні процеси.
- «Токоферол» – забезпечує нормалізацію метаболічних процесів.
- «Цистеїн».
Дозування лікарських засобів визначає ветеринар – це робиться з урахуванням стадії захворювання.
Народні засоби
Патологію зазвичай не лікують народними засобами. Як доповнення до звичайного курсу терапії можна застосовувати камфорне масло. Також допустимо використовувати Кордиамін. Ці речовини покращують функціонування серцевого м’яза.
Профілактика білом’язової хвороби
Після одужання телята насилу ростуть і мають багато проблем. Тому головним способом боротьби з захворюванням є не терапія, а профілактика. Навіть при нестачі селену здорове теля може не захворіти. Тому особливе значення має правильне харчування самки наприкінці вагітності.
У цей період рекомендується дотримуватися двофазового годування з невисокою поживністю в сухості за 3-8 тижнів до планованого отелення. При цьому в останні дні її потрібно потроху збільшувати.
Відрізняються і рекомендовані концентрації кальцію та фосфору, а також їх співвідношення. В останні тижні потрібні профілактичні заходи, спрямовані на запобігання кетозу. Це порушення провокує народження ослаблених телят.Щоб уникнути появи проблем, рекомендується наситити раціон великої рогатої худоби енергетичними добавками. До них відносять «Фелуцен» та «Пропіленгліколь».
Велике значення має високий вміст вітамінів – насамперед жиророзчинних. Нестача каротину збільшує потребу в антиоксидантах. Тому варто виконувати профілактичні введення “Е-селену” . Цей засіб використовують ін’єкційним способом.
За пару місяців до народження теля корові рекомендується внутрішньом’язово або підшкірно ввести засіб. Зазвичай застосовують по 15 мл речовини на 1 особину. При цьому потрібно виконати 3-4 уколи з інтервалом 2 тижні. Білом’язова хвороба є серйозною патологією, яка може стати причиною летального результату теляти. Щоб уникнути цього та запобігти відставанню в зростанні, необхідно своєчасно звернутися до ветеринарного лікаря та чітко дотримуватися його рекомендацій. Проте значно краще займатись профілактикою розвитку патології.
Хвороби органів травлення
Це досить поширена патологія у ВРХ. Ознаками таких хвороб є відмова від корму, порушення роботи передшлунків, жуйки, акту дефекації (запор або пронос). Профілактика хвороб цієї групи зводиться насамперед до складання збалансованого раціону.
Ацидоз рубця
Етіологія. Захворювання, що характеризується посиленою продукцією в рубці молочної кислоти та зміщенням кислотно-лужної рівноваги в організмі. Це відбувається через поїдання великої кількості кормів, що містять багато легкоперетравлюваних вуглеводів (ячменю, жита, вівса, цукрових буряків, картоплі, кавунів тощо), і недостатньої кількості грубих кормів.
Клінічні прояви. У ВРХ симптоми ацидозу вельми різноманітні. Спочатку спостерігається втрата апетиту, рухи рубця слабкі або іноді повністю відсутні, температура тіла знижується понад норму, але за 4–5 діб через запалення в шлунку може підвищуватися. У хворих спостерігається тахікардія (почастішання ритму серцевого скорочення), діарея, гіпо- та анурія (відсутність сечовипускання). Для діагностування захворювання необхідно відправити вміст рубця у ветеринарну лабораторію.
Лікування. Спочатку промивають рубець через шлунковий зонд (60–160 л води) не пізніше 24 год, потім у рубець вводять розчини лугів (гідроксиду натрію), вміст рубця від здорових особин, симптоматичні препарати (вітаміни, серцеві засоби).
Раціон худоби має вміщувати не менше 14–20 % грубих кормів, не більше 40 % концентратів від загальної поживності раціону, що попередить розвиток алкалозу рубця.
Профілактика. Можна давати тваринам ферментні препарати, наприклад мацеробацилін.
Білом’язова хвороба
Етіологія. Захворювання, поширене в місцевостях, де корми бідні на білки, фосфор, мікроелементи та вітаміни у зимово-весняний період.
Клінічні прояви. Хвороба молодняку ВРХ, що характеризується змінами у скелетній мускулатурі та міокарді, порушенням обміну речовин. У телят на початку захворювання спостерігаються млявість, залежування; у разі ураження скелетних м’язів – розлад координації руху; через ураження міокарда – тахікардія, аритмія, набряки кінцівок, підгорля, живота. У важких випадках спостерігається відсутність апетиту, пронос, кашель, у крові – зменшення кількості еритроцитів, гемоглобіну, лейкоцитоз, у сечі – цукор, ацетонові тіла. Тривалість захворювання – 3–7 діб.
Лікування. Необхідно поліпшити умови утримання та годування, підшкірно – водний розчин селеніту натрію, препарати вітаміну Е. За ускладнень рекомендують антибіотики.
Профілактика. У стійловий період ввести в раціон силос, хвою, кісткове борошно, мікроелементи. Тільним коровам за 20–30 днів до окоту рекомендують вводити селеніт натрію.
Гепатит
Етіологія. Хвороба виникає через поїдання зіпсованих кормів, люпину, віки, паростків картоплі, отруєння отрутою мінерального походження, інвазійних хвороб тощо.
Клінічні прояви. Запалення печінки дифузного характеру, що супроводжується гіперемією, клітинною інфільтрацією, дистрофією, некрозом і лізисом гепатоцитів та інших структурних елементів, різко вираженою печінковою недостатністю. Тварина пригнічена, апетит знижений, слизові з жовтяничним відтінком, виникають спрага, блювання, температура тіла підвищується, дихання частішає, спостерігають витікання з носових ходів із домішкою крові, свербіж шкіри і розчухи. Сеча стає темного кольору. Гостра форма протікає 3–4 тижні, закінчуючись одужанням або смертю, хронічна переходить у цироз печінки (ущільнення органу веде до порушення його функціонування). У крові підвищується рівень вмісту білірубіну.
Лікування. Призначають дієтичне годування вуглеводними і грубими кормами, внутрішньовенно вводять розчин глюкози, всередину дають уротропін, карловарську сіль, сульфат магнію.
Профілактика. Повноцінне годування, наявність грубих кормів під час згодовування жомових кормів, дипромоній.