Кабани — цікаві факти

Дикий кабан уособлює фізичну силу. Це завзята й люта по своїй природі тварина. Потужні короткі ноги й щільно збите тіло кабана допомагають йому стрімко прокладати дорогу в нетрях лісу, колючому чагарнику або в заростях очерету. Жодне інша тварина на це не здатна. Досвідчені мисливці вважають його небезпечним супротивником. У люті звір здатний нанести рани й покалічити своїми сильними іклами. Цікаво, що домашня свиня — це єдина тварина, яка, утікши на волю, виживає, трохи обростаючи щетиною й стаючи диким кабаном. Представляємо цікаві факти про кабанів.

Зовнішній вигляд

Дикий кабан був приручений нашими предками ще в стародавні часи. По своїй природі він є найближчим родичем домашньої свині. Рухливий п’ятачок на витягнутій морді допомагає в пошуках їжі. Сам вепр покритий грубою чорною або сірою щетиною. По всій спині кабана тягнеться грива, що встає сторчма, якщо тварина є лютою.

Він вільно пересувається по болоту й засніженому полю. Рухається незграбно, але дуже швидко. Дикий кабан — відмінний плавець і може довго перебувати у воді.

У нього хорошй нюх і слух, а зір слабкий. Паща озброєна іклами, які мають загрозливий вигляд. Вони служать тварині для відкопування корінців і дрібних личинок комах, але при необхідності можуть стати смертельною зброєю для інших тварин.

Середовище проживання

Цікаві факти про кабанів — середовище проживання. Зустріти кабана можна і в тайзі, і в горах, і в пустелі. Головна умова для його життя — це наявність води. Не люблять кабани місць, де взимку багато глибокого снігу, а в пустелі вибирають для проживання місця по берегах водойм. Найкращі місця проживання — діброви, де багато жолудів. Живуть тварини й у болотній місцевості.

Удень дикі свині віддають перевагу сну в тихому місці. З настанням темряви відпочивші звірі виходять на пошуки корму.

Проживають невеликими колоніями під керівництвом самок. Самці, вигнані із стада, створюють окрему групу.

Дикі кабани добре вживаються в холодному кліматі, відкопуючи іклами їжу під сніжним покривом. Але ці тварини погано переносять сильні морози, від яких можуть загинути. Так що в деякій мері цей ссавець — теплолюбний.

Спосіб життя

Дикий сікач їсть практично все, чим багатий ліс. Йому підійдуть кореневища, цибулини рослин, черв’яки або комахи. Він розоряє гнізда дрібних тварин і птахів. Виявлену мерту тварину об’їдає до костей.

Хороший нюх дозволяє кабанам відчути запах їжі на відстані понад п’ять кілометрів.

Узимку кабани розкопують сніг і лежать днем на підстилці з опалого листя.

Люблять валятися в грязевій ванній. В болоті валяються, якщо їм спекотно або вони линяють. Также грязь выступает некоторой защитой от насекомых паразитов

Пізньою осінню відгодовані й повні сил сікачі б’ються між собою за самок. На таких турнірах самець може втратити значну частину своєї ваги.

Полювання

Не потрібно полювати зі спортивного інтересу, заподіюючи біль тваринам. Часто об’єктом полювання стає самка, і її маленькі дитинки залишаються сиротами. Звичайно, у випадку крайньої нестачі, коли нема чого хсти, полювання на диких тварин є морально припустимим. Але вбивати кого-небудь заради розваги — це аморально. На чужому нещасті не побудуєш свого щастя.

Полювання — справа небезпечна й вимагає дотримання особливих запобіжний заходів. Озлоблений сікач може кинутися на мисливців, не звертаючи уваги ні на що. Серія пострілів мисливців його не зупиняє, і він стає ще більш лютим.

Від куль його захищає калкан (своєрідна броня з підшкірної хрящевидної тканини), який є в старого кабана. Саме тому мисливці часто розташовуються на спеціальному підвищеному сидінні, або навіть у спеціальній вишці. Звичайно, ховатися від кабана — це нечесно, а були часи, коли на цю люту тварину виходили з великим списом-рогатиною і у людини було не так вже й багато переваги перед диким суперником.

Потрібно пам’ятати, що кабан — одна з перших тварин, приручених людиною. Вони дуже розумні, їх розум можна зрівняти із собачим. Але все рівно потрібно пам’ятати, що це дика тварина, і спроби залишити в себе дикого поросяти не завжди закінчується дружбою людини й лісового звіра, він може залишатися небезпечним і заподіяти шкоду своєму хазяїнові. Місце диких свиней — на волі, там вони щасливі й приносять велику користь лісовий екосистемі, наприклад вони розпушують лісовий ґрунт, що сприяє проростанню дерев і різних рослин. Ці тварини можуть шкодити сільському господарству, поїдаючи картоплю, буряк, але вони також вони приносять користь людині, поїдаючи комах, які шкодять лісу або сільськогосподарським рослинам. Вони можуть поїдати сарану в великих кількостях, рятуючи рослинність від цієї ненажерливої комахи.

Природні вороги

Вовк поодинці кабана не подолає. Полюють вовки великою зграєю й заганяють слабких і молодих свиней. Спочатку вовки валять кабана на бік, і потім накидуються всією зграєю. Для кабана вовк найнебезпечніший узимку. У цю пору року мало корму й тварини ослаблені.

Рись нападає із засідки на молодих кабанчиков, які відбилися від стада. Стрімко заплигує на тварину й пускає в хід ікла й пазурі. Часто кабан здатний скинути рись зі своєї спини, а отримані рани заживають і перетворяться в грубі рубці.

Ведмідь набагато сильніший за кабана. Схопивши здобич, він її сильно здавлює й ламає кості кабанові. У такій сутичці сікач, незважаючи на його відчайдушний опір, часто зазнає поразки.

Чим харчується кабан в природі: сезонний раціон і підживлення

У дикій природі все продумано до дрібниць. Ареал дикого кабана — це змішані і широколистяні ліси. Саме вони гарантують, що харчування кабана буде достатньою для підтримання його фізіологічних потреб і збільшення популяції.

Кабани живуть в листяних лісах, які забезпечують їх достатньою кількістю продуктів харчування.

• 1 Анатомічні особливості
• 2 Особливості раціону
• 3 Весняне харчування
• 4 Річний раціон
• 5 Зимовий харчування
• 6 Підживлення кабанів

1. Анатомічні особливості
2. Особливості раціону
3. Весняне харчування
4. Літній раціон
5. Зимовий харчування
6. Підгодівля кабанів

Анатомічні особливості

Природа нагородила дикого кабана потужним тілом, яке потрібно годувати.

Довга передня частина черепа з дуже потужною верхньою щелепою дозволяє рити землю, піднімати кореневища в пошуках прожитку. Носова частина черепа закінчується потужним хрящовим п’ятачком-рилом, який і виконує основну роботу в розпушуванні грунту. Рило має жорстке оздоблення, яке навіть важко розрізати ножем, саме воно служить вірну службу в пошуках корму.

У кабана 44 зуба: 4 ікла, 12 різців і 28 корінних. Потужні міцні зуби здатні схопити здобич, утримати, розгризти, пережувати. Зубах кабана піддаються кореневища, горіхи, кістки, і все це частина раціону. Ікла розвиваються у поросят ще в утробі матері при народженні вже готові виконувати свою функцію.

Кінцівки закінчуються копитцями. Передні ноги більш потужні, саме вони служать не тільки для пересування, але і для розривання грунту. Висота кінцівок значна, це дозволяє перестрибувати високі перешкоди і стрибати в довжину.

Дикий кабан — велике і сильне тварина, яка потребує великої кількості їжі.

Форма тіла у дикого кабана клиноподібна, це допомагає проходити через густі чагарники та кущі, не даючи можливості переслідуваної жертві сховатися.

Кабан має прекрасні нюх і слух, це дозволяє йому відчути рухому жертву на відстані до 600 м.

Особливості раціону

Дикому кабанові доводиться харчуватися тим, що зустрічається на його шляху. Маючи гарну пам’ять, він може багаторазово повертатися в ті місця, які нагодували його більш ситно. Однак у пошуках корму тварина змушена мігрувати. Кабан всеїдний. Він їсть те, що знаходить, те, що підносить йому природа в конкретний момент.

Раціон харчування диких кабанів залежить від:

• ареалу проживання самого тварини;
• ареалу вирощування тих чи інших рослин;
• ареалу мешкання тварин і комах, які можуть бути здобиччю;
• доступності тих чи інших кормів;
• пори року.

Раціон харчування тваринного залежить від ареалу його існування і пори року.

Весняне харчування

• Зголоднівши за зиму, худне, дикий кабан готовий харчуватися навіть корою молодих дерев. Але сонечко пригріває, сніг тане, і на поверхню виходять живі мешканці лісу. Якщо вдається спіймати дрібних хребетних, кабан ситий на кілька днів.
• Іноді доводиться рити підталу землю в пошуках кореневищ горця, кульбаби, гравілату. На поверхні можна знайти торішні жолуді і горіхи.
• Прокидаються комахи, вони також стають добавкою до раціону.
• З відростанням зелені кабан охоче поїдає гравілат, пекучу кропиву, осот.
• Личинки, відстрочені комахами у минулому році, вибираються зі своїх затишних містечок і потрапляють в їжу дикому кабанові. Йому подобається годуватися личинками, вони ніжні та поживні.
• Наприкінці весни птахи в’ють гнізда. І якщо виявляються в межах досяжності, то й птахи і їх яйця стають частиною раціону кабанів. Охоче ласують «п’ятачки» і рибою, не гребуючи навіть снулою.

Навесні кабан живиться молодою зеленню, личинками комах і маленькою рибою.

Літній раціон

Літо — саме ситне час року. Коли процес вегетації рослин в розпалі, в пащу дикої хрюші потрапляють ніжні молоді пагони рослин, листя, плоди та насіння, ягоди та горіхи, то що, встигла дозріти, і те, що тільки набирає свої соки над поверхнею землі.

• Гарною підмогою служать і підземні їстівні припаси: корені і кореневища, цибулини і бульби рослин.
• Кабани їдять і дрібних хребетних: кажанів, їжаків, жаб, а також безхребетних — дощових черв’яків і личинок комах. Не встиг втекти заєць може бути вечерею для кабана, а вже дитинчата напевно потраплять йому в зуби.
• До середини і кінця літа масово дозрівають плоди і ягоди. Знайшовши одного разу щедру яблуню, кабан з року в рік буде до неї заходити в надії поласувати плодами.
• У природі усе передбачено. Коли кормів стає більше, підростає потомство. Навчити дітей шукати корм, добувати його і поїдати стає простіше. Самка особливо годуванням потомства не займається, вона тільки навчає, як це робити.
• Заходять кабани і на сільськогосподарські угіддя. В цей час зернові зазнають їх масові набіги. На пшеничні і житні поля навідуються цілі родини, і тоді збитки обчислюються далеко не копійками.
  Осіннє достаток
• Горіхи і жолуді — улюблена їжа для кабана. Вміст білків і жирів у цих плодах велике, і це призводить до насичення. Тварини прекрасно відчувають себе в дубових лісах у врожайні роки.
• До осені розплодилися і підросли гризуни. В цей період вони стають легкою здобиччю для хрюкающего ворога.

Влітку звір часто харчується рослинною їжею, не гидуючи заходити на поля і городи.

Відмінний «ресторан» знаходять собі кабани на городах селян і дачників. В цей період вони стають справжнім лихом, знищують город за городом. Кабани харчуються всім, що росте на грядках — і вершки, і корінці йдуть у справу. Капуста, коренеплоди і їх бадилля, а також черв’яки, які удосталь знаходяться в городньої грунту, — все з’їдається сімейкою «п’ятачків» швидко і без залишку.

З задоволенням кабани ласують качанами кукурудзи. Сліди від їх навали на кукурудзяне поле добре видно. Своїм могутнім тілом тварини укладають стебла і вигризають качани.

Зимовий харчування

Сезон достатку закінчений. Чим харчується кабан, коли ліс занесло снігом? Взимку на допомогу приходить хороше чуття. В снігу іноді проскакує миша, іноді замерзає пташка, і вона також стає обідом.

Завдяки своїй пам’яті кабани повертаються до горіховим деревах і дубів, і там, роя сніг, відшукують впали плоди.

Гарною підмогою в зимову пору стає хвощ. Влітку він не поїдається, а морози перетворюють прості вуглеводи цукру, хвощ стає солодким, і звірі з задоволенням добувають його з-під снігу.

Не гребують кабани і залишками від чужої трапези. Кістки тварин і падаль цілком годяться для втамування голоду.

При безвиході ситуації кабан їсть кору дерев і молоді гілки.

Не всі особини переносять холодні і голодні зими, і до весни тварин стає менше.

Взимку кабан шукає під снігом хвощ, їсть кору дерев і залишки трапез хижаків.

Підгодівля кабанів

Якщо популяція кабана невелика, людина намагається урізноманітнити його зимовий раціон. Як підгодівлі використовуються високопоживні брикети, виготовлені з м’ясо-кісткового борошна. Звір із задоволенням їсть таке частування.
Основний підгодівлею є зернові відходи і коренеплоди картоплі, брукви, топінамбура.

Корми розкладаються на спеціальних підкормових майданчиках. Нерідко цими підгодівлями ласують та інші лісові мешканці.