Як вирощувати кріп на грядках?

Кріп − король пряних трав на українських городах. Яскравий і простий в вирощуванні, він разом з петрушкою завжди вважався у нас обов’язковим. Та щоб зібрати гарний урожай зелені кропу, потрібно враховувати всі його вимоги (і до ґрунту, і до догляду) та вдало вибрати час посіву. Продумане планування дозволяє збирати кріп буквально весь рік: з ранньої весни до зими зривати соковиті ароматні листочки для їжі та заготівлі, а взимку вирощувати кріп на підвіконні.

Кріп — як вирощувати на грядках?

Кріп – опис рослини

Пряна рослина з одиночним, жорстким стеблом висотою до 150 см, пірчасто-розсіченим листям, верхівковими подвійними парасольками жовтуватих суцвіть та еліптичним насінням − вигляд кропу знайомий кожному з дитинства. Як і особливий аромат, що характерний для будь-якої частини рослини − один з найбільш специфічних і найсвіжіших серед трав.

Не дивлячись на абсолютну одноманітність за зовнішністю і будовою, кріп пропонує вибір сортів за декількома ознаками:

• за висотою − низькі (до 50 см), середні (до 1 м) і високі (до 1,5 м);
• за здатністю багаторазово відростати після кожного зрізання;
• за стійкістю до хвороб і пожовтіння;
• за розміром та соковитістю листя;
• за відтінками аромату, смаку, кольору;
• за застосуванням − на спеції, переробку, свіжу зелень, універсальні.

Та все ж головне розділення сортів кропу − за термінами плодоношення і швидкістю росту. Ранні сорти кропу («Грибовський», «Скіф», «Форест», «Компато», «Грін Слівз»), середньоранні («Олівер», «Татран», «Аннет»), середні («Мамонт», «Тетра», «Геркулес», «Лісногородський», «Асторія», «Зелений пучок») та пізні сорти («Діл», «Салют», «Алігатор», «Амброзія», «Супердукат») дозволяють створити справжню естафету для безперервного збору зелені та насіння.

Розмножується (і вирощують) кріп лише одним способом − з насіння, безрозсадно.

Лікарськими властивостями володіє не стільки зелень, як насіння кропу

Корисні властивості кропу

Використання кропу в кулінарії − справа смаку та навичок. Зелень вживають свіжою, сушеною, замороженою, засолюють. Ним зазвичай приправляють страви з риби та морепродуктів, овочеві гарніри до них і додають у складні суміші приправ. У традиційній українській кухні кріп використовують як у гарячих, так і холодних стравах, гарнірах, салатах. І зелень, і суцвіття, і супліддя незамінні у маринуванні, при консервації та квашенні, для ароматизації оцту та настоянок, при посолі риби.

Лікарські властивості зелені кропу виражені незначно, основну користь можна отримати від насіння. Кріп − чудовий засіб покращення травлення, стимулювання апетиту та моторики, роботи травних залоз. Він сприяє нормалізації обміну речовин, володіє вираженим сечогінним ефектом, корисний в дієтичному харчуванні, проявляє лікувально-профілактичний вплив при захворюваннях печінки, жовчного міхура, нирок.

Вимоги кропу до грядок та ґрунту

Щоб кріп радував кількістю і ніжністю листя, добре розвивався і довго приносив врожай зелені, достатньо запам’ятати два головні нюанси підбору місця:

• кріп погано росте в затінку, не терпить нестачі світла (для збору ніжного листя в спеку і повторних посівів навіть влітку можна обирати ділянки, захищені від палючого прямого сонця опівдні, але при дотриманні термінів посіву потрібні сонячні ділянки);
• неможливо виростити кріп на важкій, глинистій землі.

Підготовка ґрунту для кропу дуже важлива. І краще перекопати грядку на глибину у 25 см ще з осені (для посіву під зиму − за 1 місяць). Для цієї культури потрібна родюча, а головне − пухка земля. Забезпечити потрібну текстуру і характеристики дуже просто: потрібно внести зрілу органіку − ферментований курячий послід, перегній, компост (від декількох кілограмів до відра залежно від якості землі). Якщо реакція землі відрізняється від нейтральних показників, її корегують також заздалегідь.

Сівозміну для кропу підібрати просто: не варто висівати його менше ніж за 3-4 роки на одній і тій же грядці або після всіх родичів з родини Парасолькових − морква, петрушка, селера і т.п. Кріп чудово росте після «великих» овочів − томатів, капусти, огірків, бобових, картоплі, буряку. І більш ніж підходить для змішаних посадок з усіма рослинами, крім родичів. Це одна з кращих культур-ущільнювачів.

Кріп чудово підходить для сумісних посадок

Коли і як сіяти кріп?

Найпершу зелень дає кріп, посіяний під зиму. Навесні кріп починають висівати тоді, коли земля прогріється до температури хоча б +3°C, пам’ятаючи, що оптимальні показники для розвитку сходів +15°C. Зазвичай посів кропу починають в середині квітня, продовжуючи конвеєром. Інтервал між посівами для безперервного збору зелені − 14-20 днів.

Кріп можна вирощувати як самовідновлювану рослину. Якщо не видаляти його з грядки та не зрізати насіння, кріп дасть рясний самосів, який порадує молодою зеленню навіть раніше за підзимні посіви. Правда, «імпровізувати» кріп буде по всьому городу.

При посіві під зиму жодної обробки насіння кропу не потребує. На підготовленій грядці до промерзання землі потрібно зробити рядки глибиною близько 3-4 см з відстанню у 20-40 см, посіяти в них насіння і засипати землею, не притискаючи, а потім замульчувати всю грядку.

А ось навесні та влітку без замочування кріп сходить занадто довго. Щоб скоротити процес очікування сходів до 2 тижнів, можна використати будь-який метод стимуляції росту:

• загорнути насіння у вологу тканину на 2 доби;
• замочити насіння в теплій воді на 3-4 години, а потім на 30 хв в слабкому розчині марганцівки.

Безпосередньо перед посівом насіння потрібно підсушити.

При промисловому вирощуванні під посів часто вносять мінеральні добрива − по 20 г азотних і калійних, 25 г фосфатних добрив на кожен м² грядки. Та кріп не настільки вибагливий до родючості і потребує в першу чергу гумусу, чутливий до надлишку мікроелементів, швидко накопичує токсини, тому вдаватися до міндобрив варто в крайньому разі.

Грядки для посіву достатньо розрівняти та зробити прості рядки з міжряддями в 40 см та глибиною в 1,5-2 см. Можна сіяти кріп і стрічками, з відстанню між рядками всередині в 20 см, а між стрічками − 40-45 см. Рядки посипають попелом, поливають, негусто засівають (0,2 г на м²) і присипають пухким ґрунтом.

Зелень кропу можна знімати у міру її наростання

Як доглядати за кропом

Проріджування сходів зазвичай проводять двічі − після появи першого справжнього листка на відстань до 3 см, шостого − від 6 до 10 см.

Велику кількість смачного, яскравого листя кропу забезпечують своєчасним поливом. У ньому є потреба лише тоді, коли не вистачає опадів і стоїть посуха. Поливають кріп рясно, використовуючи до 3 відер води на м² грядки, після підсихання верхнього шару землі (в спеку − щоденно або двічі на день). Без компенсуючих поливів буде швидко формуватися і витягуватися стебло, прискориться цвітіння, зменшиться розмір і кількість листя, а при системній нестачі вологи кріп буде жовтіти. Та й переливи кропу не на користь, адже викликають швидке загнивання пагонів.

Для кропу потрібно регулярно розпушувати землю в міжряддях, підтримувати її в пухкому стані й не допускати росту бур’янів. Спростити догляд можна, замульчувавши грядку.

На добре підготовленій грядці з достатнім вмістом органіки жодних добрив для кропу вносити не потрібно. Якщо ви прагнете зібрати рекордну масу листя або земля дуже виснажена, 1-2 рази можна підживити рослини зеленими добривами, наприклад, настоєм кропиви.

Кріп до цвітіння зазвичай хворіє рідко. А ось дорослі кущі на стадії плодоношення, особливо восени, надвразливі до борошнистої роси та фомозу, інколи − фузаріозу та іржі. Не оминають своєю увагою кріп і шкідники − парасолькові сліпаки, морквяна попелиця, муха чи листоблішка. Обробка хімзасобами для трав невиправдана, при виявленні підозрілого нальоту потрібно спробувати настої трав, попелу, біопрепарати або вчасно видаляти уражені рослини. І не забути про профілактичні заходи перед наступними посівами.

Збір врожаю

Для збору зелені чекати певних термінів не потрібно: кріп — це рослина, яку збирають вибірково, за бажанням, від появи декількох повноцінних листків до цвітіння, хоча більш жорсткі і менш привабливі листочки й надалі залишаються їстівними та виконують роль ароматизації так само чудово. Можна зрізати кріп і за раз − дочекатися максимальної зеленої маси, зрізати всю рослину і видалити з грядки. А можна декілька разів обрізати стебла й «запускати» відростання нових пагонів і молодої зелені.

Для збору ароматних суцвіть і насіння рослини залишають, дозволяючи їм вільно розвиватися. Насіння збирають після повного дозрівання і зміни кольору.

Свіжий кріп втрачає свою користь з втратою кольору (пожовтінням), може зберігатися до 5 днів. При заготівлі кріп бажано обробити якомога швидше. Сушать зелень у темних, провітрюваних приміщеннях аналогічно лікарським травам. Зелень кропу, яку заморозили або висушили, можна зберігати не більше 2 років, а ось насіння − до 3 років.

Кріп в горщику можна вирощувати цілий рік на підвіконні

Кріп у горщику

Смачну зелень кропу можна отримувати на підвіконні навіть взимку. Якщо ви плануєте сіяти кріп в горщик, достатньо купити спеціальний сорт − кімнатний − і при посіві не забути про дренаж. Сіяти кріп потрібно в пухкий, легкий субстрат на глибину в 1-1,5 см, під скло або плівку. Щоб сходи не витягнулися, відразу після їх появи бажано знизити температуру до +15…+18°C. Досвічування рослинам на користь, але не обов’язкове.

Кріп підходить також для вирощування мікрозелені − і на килимках, і в субстраті, і в воді.

ЗЕЛЕНА САДИБА.

Джунгарський хом’як: опис, годування та поради щодо догляду

Джунгарські хом’яки — це одна з найпоширеніших порід милих пухнастих звірків. Часто в побуті подібних тварин ласкаво називають “джунгарики”, і безпосередньо вони дуже часто стають першими вихованцями неповнолітніх дітей.

А річ у тім, що ціна джунгарських хом’яків у зоологічних магазинах досить невисока, та й до того ж гризуни не потребують спеціальних доглядових заходів.

Впоратися з ними зможе навіть дитина.

Якщо ви думаєте про купівлю джунгарського хом’яка, то вам необхідно познайомитися з усіма характеристиками й особливостями тварини. У нашій статті ви дізнаєтеся про те, в яких умовах потрібно утримувати гризуна, як його годувати і купати, а ще зможете ознайомитися з відгуками тих, хто вже встиг завести у власному будинку милого пухнастого звірка.

Який вигляд має?

Перш за все необхідно розглянути біологічний опис хом’яків джунгарського виду.

Джунгарський хом’як — це порода гризунів, яка відрізняється крихітними розмірами. Так, довжина тіла тварини класично не буде більшою за 10 сантиметрів, а вага звірка зазвичай буде приблизно 50 грамів. Шкіра хом’яка вкрита насиченою шерстю, яка може бути досить різноманітного забарвлення. Найпоширеніші забарвлення: сіре, чорне і коричневе. Очі звірка мають опуклу форму, вугільно-чорний колір і глянцевий блиск.

Незважаючи на те, що цей гризун — дуже популярна і популярна домашня тварина, він може мешкати і в природі. Так, природним ареалом джунгариків є степові та напівстепові райони Казахстану, Азії, і навіть Росії.

У нашій країні гризуна в диких умовах можна зустріти в Сибіру і Алтайському краї.

У зв’язку з цим необхідно виділити, що існує зовнішня відмінність між тими хом’яками, які живуть в умовах природи, і тими, що проживають у домашніх. Так, природною палітрою кольорів джунгарика вважається помісь сірого і коричневого кольорів з яскраво-чорною смугою на спині, що проходить уздовж хребта. Живіт пофарбований у набагато світліший тон, як і лапи. Таке фарбування необхідне, насамперед, для гарантії безпеки хом’яка, адже дає можливість йому конспіруватися.

У домашніх же умовах живуть хом’яки, шерстка яких пофарбована в набагато естетичні та приємні оку відтінки: мандариновий, рудий, бежевий. Однією з найрідкісніших вважається гібридне забарвлення “перли”, зустріти його фактично не можна.

Породою-близнюком для джунгарських хом’яків вважається порода під назвою хом’як Кемпбелла. Відмінності від цього різновиду полягають у кількох характеристиках:

• джунгарська порода гризунів має більш щільну, гладку і блискучу шерсть;
• на власному тулубі (незалежно від головного забарвлення) джунгарик має кілька широких смуг з обох боків і на спині;
• на мордочці звірка джунгарського виду можна виявити чітко окреслений ромб;
• гризуни Кемпбелла мають талію;
• звірята Кемпбелла агресивніші та важче йдуть на контакт із людиною (завдяки цьому вважається, що як домашнього улюбленця краще підбирати джунгарика).

Як визначити вік?

Через те, що джунгарські хом’яки за розмірами дуже маленькі, і з віком вони не відростають, досить непросто дізнатися, скільки ж насправді їм років. Однак є кілька варіантів визначення більш-менш точного віку пухнастих звірків.

• Що молодший хом’як, то активніший життєвий спосіб він веде: тварини менше сплять, більше рухаються, а тому й більше їдять. Старі звірята, навпаки, воліють спати, а їдять дуже мало.
• На вухах старих особливої фактично відсутня шерсть, тоді як вуха молоденьких хом’ячків повністю вкриті нею.
• У молодих тварин прозорі та блискучі очі. З віком вони мутніють.
• Щойно народжені хом’яки не мають шерсті — вони починають вкриватися волосяним покривом виключно на 5 день життя. Після двох тижнів шерсть повністю виростає.
• Молоді хом’яки у віці від 1 до 3 місяців (а саме таких тварин і необхідно купувати) важать не більше 40-45 грамів.

Рекомендації для догляду

Гризуни джунгарської породи досить невибагливі в догляді й обмежуються лише базовими умовами утримання. Тому з подібними гризунами зможе впоратися навіть той, хто ніколи раніше не володів твариною, що живе вдома, їх легко виховає учень школи молодших класів.

Якщо дотримуватися всіх обумовлених порад фахівців, а ще прислухатися до рекомендацій ветеринарів, то дуже легко можна утримувати джунгарика у себе вдома.

Харчування

Щодо харчування гризуни джунгарської породи дуже невибагливі. Так, у природі основу їхнього харчування складають різноманітні зернові культури. Від цього і необхідно відштовхуватися, піклуючись про гризуна, який живе у вас вдома. Загалом вважається, що чудовим варіантом будуть різноманітні зернові суміші, які продаються в зоологічних магазинах. Причому важливо віддавати перевагу конкретно тим сумішам і комбінуванням, які призначаються для карликових хом’яків.

Крім подібних сумішей, звірків можна годувати й іншою їжею. Наприклад, джунгарикам можна давати овочі, фрукти і зелень, а ще відварену курку і сир без жиру. Як ласощі в зоомагазинах можна купувати різноманітні продукти.

Важливо також підкреслити, що хом’яки харчуються дуже часто і багато.

Це пов’язано зі швидким обміном речовин у таких тварин. Потрібно брати до уваги цей момент і під час купівлі корму:

• необхідно купувати велику кількість їжі для гризуна, щоб він не залишався голодним;
• постарайтеся купувати тільки той корм, що випущений популярними виробниками і вважається якісним, адже поганий корм буде причиною великої кількості хвороб.

Крім усього іншого, важливо приділяти увагу стану порожнини рота хом’яка . для того, щоб гризун міг сточувати власні зуби, іноді купуйте для нього спеціалізовані мінеральні камені.

Іграшки

Клітка, в якій міститься гризун, тільки не повинна бути порожньою. Її слід оснащувати необхідними для хом’яка елементами. Для початку слід встановити спеціалізований будиночок. Це конструкція, яка дасть можливість звірку усамітнитися, відчути себе в безпеці. Віддавайте перевагу невеликим за розмірами будиночкам (близько 10 сантиметрів по довжині). Вибирайте будиночки без вікон і ті конструкції, у яких немає дна.

Крім цього, вашому домашньому вихованцеві знадобиться бігове колесо. У природі джунгарські хом’яки пробігають пару кілометрів за день. Завдяки цьому для підтримування здоров’я тварини на хорошому рівні, їй потрібен постійний рух і активний життєвий спосіб.

Ідеальний для джунгарика розмір бігового колеса буде приблизно 16-18 сантиметрів у діаметрі. Не потрібно купувати бігові колеса з поперечиною. Також під час вибору цього елемента переконайтеся в надійності поверхні. Якщо є можливість, колесо має бути вкрите дрібною сіткою, завдяки якій у ньому не застрягатимуть лапки вашого пухнастого улюбленця.

Крім того, можна вибрати або самостійно зробити для клітки різні лабіринти або тунелі.

Як розвагу, а ще для того, щоб мати можливість перемістити гризуна в безпечне місце під час чищення клітки, можна вибрати спеціалізовані прогулянкові кулі. Такий пристрій забезпечить безпечне пересування хом’яка кімнатою або житловою площею: по-перше, сам хом’як буде в безпеці, адже не помітити прогулянкову кулю дуже непросто (якщо він утік без кулі, то його буде непросто і складно зловити у квартирі), а, по-друге, тварина не зможе погризти предмети побуту, дроти і т. д.

Клітка

Важливо пам’ятати, що кожному джунгарику необхідна власна окрема клітка, тому не варто утримувати кількох хом’яків в одній. Пов’язують це з тим, що навіть у природі ці гризуни не збираються в групи, а живуть окремо.

Незважаючи на те що розміри тварин цієї породи досить невеликі, необхідно вибирати клітку, яка матиме максимально можливі розміри. Так, відмінним варіантом вважається клітка з розмірами 50х30 сантиметрів.

Сьогодні на ринках, у магазинах, а ще в спеціальних зоологічних магазинах можна виявити незліченну безліч сучасних і незвичайних кліток. Однією з останніх модних напрямків вважаються клітки, які мають кілька поверхів (ярусів). Для джунгариків такі клітки підбирати не слід. Перевагу краще віддати тим, що мають більш класичну систему.

Під час вибору клітки, крім іншого, важливо приділяти увагу її надійності. Так, експерти рекомендують купувати не ті клітки, що оснащені гратчастою системою і пластиковим піддоном, а ті, що є закритими і нагороджені вставками з пластику (інакше кажучи “дюни”).

Щойно ви придбали клітку, на її дно слід насипати шар спеціального наповнювача для хом’яків, який можна купити в абсолютно будь-якому зоомагазині. Найкраще віддавати перевагу кукурудзяному або целюлозному видам. Також буде корисно помістити мінімальну кількість сухих рушників з паперу або серветок — надалі вони стануть будматеріалами для створення хом’яком гнізда.

Важливо пам’ятати, що сама клітка має стояти в досить відокремленому місці. На неї не повинні впливати прямі промені сонця, а ще якісь протяги або вітер.

Купання

Джунгарські хом’ячки дуже сприйнятливі до стану зовнішнього середовища. Завдяки цьому їх слід регулярно підтримувати в чистоті і ретельно стежити за гігієнічними умовами, в яких живе тварина.

Відразу потрібно заявити, що мити джунгариків у воді дуже небажано. А річ у тім, що пухнасті звірята дуже сприйнятливі до режиму температур, зокрема й до температури води. Навіть невелика невідповідність температури (буквально в 1 або 2 градуси) може погано позначитися на здоров’ї тварини.

Незважаючи на те що водні процедури протипоказані, виконувати чистку хом’яка все таки потрібно. Для початку потрібно сказати, що будучи від природи охайними, хом’ячки самі вичищають власну шерсть. Таким чином, вам потрібно займатися всього лише постійним очищенням клітки. Це необхідно робити 1 раз протягом тижня із застосуванням води та засобів для чищення без запаху — наприклад, підійде просте мило.

Однак нерідкі ситуації, коли домашній вихованець дуже сильно забруднився і не в змозі особисто впоратися із забрудненнями. У цих випадках йому потрібно надати допомогу.

Для цього застосовують тільки той призначений для чищення стерильний і ретельно продезінфікований пісок (його купують у зоомагазинах, а потім піддають процедурі кварцування). Другий варіант, який підійде для здійснення процедур, пов’язаних з гігієною щодо джунгарика, — застосування ватних дисків і вологих серветок. Але, незважаючи на те, що ці процедури фактично безпечні для хом’яка, їх не варто проводити щодня.

Наскільки відомо, найкраще лікування — це профілактика. Завдяки цьому важливо підтримувати клітку хом’яка в постійній чистоті. Видаляйте залишки їжі, випорожнення та інші забруднення вчасно.

Важлива порада: ветеринари повідомляють, що на випадок появи поганого запаху мити власного хом’яка абсолютно необов’язково.

А справа вся в тому, що самі по собі тварини не видають якихось ароматів. Якщо ви відчули непотрібні запахи, то, швидше за все, необхідно звертати власну увагу на гігієнічний стан клітки гризуна.

Розмноження

Для початку потрібно заявити, що гризуни джунгарської породи добре розмножуються в неволі вдома. Завдяки цьому їх дуже часто і вибирають заводчики гризунів.

Вважається, що для розмноження самку і самця слід регулярно утримувати в одній клітці, проте це не дуже правильно. Ветеринари та досвідчені заводчики рекомендують з’єднувати різної статі тварин виключно на період схрещування. Це необхідно робити для того, щоб уникнути взаємної агресії з приводу поділу території клітки.

Процес спарювання можна проводити на 1 або 2 місяці життя тварини. Якщо є можливість, слід почекати навіть до 3 місяців — таким чином, самка, яка народила малечу, зможе повністю піклуватися про власних дитинчат.

Дуже часто процедура спарювання відбувається вночі, а народжують самки на 17-21 день вагітності. За 1 раз на світ може виникнути від 2 до 9 малюків. У період вагітності велику увагу необхідно виділяти харчуванню самки — потрібно вводити в раціон більше зелені, фруктів і овочів.

Важливо: не потрібно брати на руки новонароджених хом’яків. В іншому випадку самка може від них відмовитися — припинити годувати і доглядати.

Цікаві факти

У зв’язку з великою популярністю джунгарських хом’яків, може здатися, що про таких тварин відомо багато чого, і що вони повністю обстежені вченими. Все таки залишаються факти, що стосуються гризунів цієї породи, які маловідомі широкому загалу.

• У природі джунгарські хом’яки живуть не зграями, а поодинці.
• Для того щоб вижити, джунгарики будують собі нору, яка має не менше ніж 5 входів і кілька відгалужень.
• Цей вид хом’яків є досить рухливим. У пошуку їжі за 1 день тварина може пробігти пару кілометрів.
• Власну назву звірята отримали на честь північно-західної провінції Китаю — Джунгарії.

Відгуки

Загалом необхідно підкреслити, що відгуки власників джунгариків дуже неоднозначні: дехто перебуває у повному захопленні від придбання цієї тварини, решта ж, навпаки, шкодують про нерозважливу купівлю та виявляють роздратування цією породою.

Серед негативних коментарів можна зустріти досить незліченну безліч скарг на той момент, що звірята регулярно пищать, особливо вночі, що спричинено нічним життєвим способом звірків. Ця поведінкова риса може порушити ваш сон, а ще сон ваших дітей.

Друга велика категорія негативних коментарів повідомляє нам про те, що тварина, а ще плоди її діяльності мають досить стійкий і поганий запах. Навіть при постійному і систематичному прибиранні він може виникати, що погано проявляється на стані членів сім’ї (господарі хом’яків повідомляють, що часто від запаху може боліти голова).

Гризуни джунгарської породи досить активні та пронирливі, тому їх не варто відпускати з клітки. В іншому разі вони втечуть і сховаються так, що потім ви не зможете їх знайти.

Як вихід з подібної ситуації багато хто пропонує придбати повідець для гризуна.

Але все таки є і широке розмаїття хороших відгуків. Перш за все, відзначається в плані естетики гарний зовнішній вигляд. Більшість людей, які раніше боялися гризунів, буквально закохуються в маленьких пухнастих джунгариків. Батьки відзначають, що подібні хом’ячки можуть стати хорошим другом вашій дитині, яка досить давно просить завести домашню тварину. Вони привчать дитину до відповідальності. Добре відгукуються про джунгариків і заводчики — хом’яки дуже швидко й активно плодяться (що для звичайної людини може стати мінусом).

Таким чином, ми з вами переконалися в тому, що джунгарські хом’яки — дуже неоднозначні тварини, що живуть удома, які мають як позитивні, так і негативні характеристики. Під час купівлі гризуна важливо пам’ятати, що тепер ви за нього відповідальні, тому якщо ви точно вирішили завести домашню тварину, то заздалегідь познайомтеся з її поведінковими особливостями, а ще вивчіть правила утримання та догляду.

Чим точніше ви будете слідувати інструкції фахівців, тим позитивнішим виявиться ваш досвід спілкування з хом’яком.